Оцінка оригінальності складу ценозів естуаріїв України за показниками біорізноманітності макрозообентосу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка оригінальності складу ценозів естуаріїв України за показниками біорізноманітності макрозообентосу

Ключові слова: естуарії, макрозообентос, оригінальність.

Найбільшим різноманіттям характеризувалась фауна малощетинкових червів - 92 види, також можна відзначити значне видове багатство серед личинок хірономід (85 видів) та черевоногих молюсків (61) вид. В усіх досліджених екосистемах найбільш різноманітно представлені три групи безхребетних: малощетинкові черви, личинки хірономід та ракоподібні (гаммариди). Причому, в Дніпровсько-Бузькому лимані різниця між кількістю видів Oligochaeta та Chironomidae була досить значною (75 та 45 видів відповідно), тоді як в Дністровському лимані та Кілійській дельті їх представленість майже однакова: 37 видів олігохет і 36 личинок хірономід в Дністровському та 59 і 60 в Кілійській дельті відповідно. Слід зазначити, що в літературі майже відсутні дані щодо видового складу багатьох відділів комах в Дніпровсько-Бузькому та Дністровському лиманах. Це враховувалось нами при обробці результатів, додатково розраховувались коефіцієнти подібності та оригінальності за списком видів, що включав в себе найбільш повно вивчені групи гідробіонтів в усіх досліджуваних регіонах (Nematoda, Polychaeta, Oligochaeta, Hirudinea, Gastropoda, Bivalvia, всі Crustacea та з комах тільки родина Chironomidae).

Оцінка оригінальності бентосу трьох вивчених екосистем показала, що найбільш своєрідною є Кілійська дельта (табл. 2), тоді як даний коефіцієнт для Дніпровсько-Бузького та Дністровського лиманів нижчий і знаходиться приблизно на одному рівні.

Оригінальність досліджених комплексів визначається переважно двома параметрами: наявністю спільних для їх екосистем видів та своєрідних, притаманних тільки окремому регіону. Слід також зазначити, що подібна оцінка досить умовна і суттєво залежить від ступеню вивченості водного об'єкту та тих завдань, які ставить перед собою науковець (тобто, яка найнижча таксономічна одиниця потрібна для тих чи інших досліджень). Зважаючи на те, що були проаналізовані дані різних дослідників, проведений аналіз може мати певну похибку, але репрезентативність забезпечена залученням найбільших списків видів та роботою щодо виключення видів-синонимів.

макрозообентос естуарний макробезхребетний біорізноманітність

Таблиця 1. Таксономічний склад безхребетних бентосу естуарних ділянок.

Аналіз наявності спільних видів для всіх трьох досліджених естуарних зон показав, що кількість таких організмів досить значна (119 одиниць) і складає 24,7% від загального числа таксонів. Найбільший відсоток ця цифра становить для Дністровського лиману (54,6%), найменший - для Кілійської дельти Дунаю (35,5%) (табл. 3).Кількість своєрідних видів для Кілійської дельти Дунаю була найвища - 128 (38,2%). Як вже зазначалося вище, багато відділів комах вивчалось нами більш поглиблено, тоді як в залучених для порівняння роботах визначення гідробіонтів наведено тільки до родини, або ж ряду. В той же час, деякі групи безхребетних не враховувались в наших дослідженнях. Виключення їх із списку, що аналізується не вплинуло на співвідношення показників оригінальності комплексів та майже не змінило абсолютну кількість спільних видів (табл. 2-3). Суттєво знизились тільки число та відсоток своєрідних видів для Дністровського лиману та Кілійської дельти Дунаю.

Таблиця 2. Оригінальність бентосних комплексів естуарних екосистем.

Таблиця 3. Кількість спільних і своєрідних видів для досліджених естуарних зон.

Оригінальність всього комплексу донних безхребетних регіону залежить також від своєрідності його складових, тобто груп, які представлені значною кількістю видів. Для всіх трьох естуаріїв це молюски, черви, ракоподібні, та серед комах - личинки хірономід.

Серед молюсків зафіксовано 17 спільних видів (5 - для черевоногих та 12 - для двостулкових). Найбільш оригінальною була малакофауна Кілійської дельти Дунаю (табл. 2) за рахунок низького відсотка спільних видів (25%) та значної кількості своєрідних представників, особливо серед черевоногих молюсків (20 видів). Загальна ж кількість таксонів цієї групи, що була зустрінута тільки в даному регіоні, складає 25 видів (36,8%) (табл. 3). Серед характерних представників тільки для Дніпровсько-Бузького лиману відмітимо молюсків родини Pseudopalludinella та Dreissena bugensis (Andr.), для Дністровського лиману - родини Euglesa та Pseudoanodonta. В Кілійській дельті Дунаю зафіксовано значне різноманіття для родини Lymnaea та наявність молюсків-вселенців Corbicula flumenea (O. F. Muller) та Sinanodonta woodiana (Lea) [8].

Фауна червів налічувала 32 спільних види (6 - багатощетинкових та 26 - малощетинкових). Так, для всіх трьох естуарних зон можна виділити серед поліхет 2 види роду Nereis, а також Hypania invalida (Grube) і Hypaniola kowalewskii (Grimm). Серед олігохет спільними були види родів Limnodrilus, Nais, Paranais, Potamothrix, Tubifex тощо. Значення оригінальності видового складу бентосних червів Дніпровсько-Бузького лиману та Кілійської дельти відрізнялись на частки відсотків. Найбільша кількість своєрідних видів була зафіксована для Дніпровсько-Бузького лиману (30,7%). В Дністровському лимані серед всіх червів характерними лише для цього регіону є тільки три види поліхет. Найменшою для цього естуарію є і оригінальність цієї групи безхребетних (табл. 2).

Ракоподібні є одним з найбагатших класів безхребетних вивчених естуарних екосистем. Серед їх складу відмічено найбільший відсоток спільних видів (39,7%). До цієї групи належать 10 з 18 видів мізид, 10 з 15 кумових раків, а також 18 з 52 видів гаммарид. Серед них можна виділити наступні роди: Paramysis, Pseudocuma, Chaetogammarus, Dikerogammarus, Pontogammarus, Stenogammarus, які налічували найбільшу кількість спільних видів. Оригінальність цього комплексу безхребетних в різних водоймах була майже однаковою (табл. 2), дещо нижча в Дніпровсько-Бузькому лимані. Тільки для цього регіону характерні Gmelina kusnetzowi (Sow.), Erichthonius difformis Edw., Palaemon serratus (Pannant), Carcinus mediterraneus Czer. Для Дністровського лиману відмічено найбільший відсоток спільних видів (67,6%) та найменша кількість специфічних (8,8%). Серед ракоподібних наведених в списках тільки для цього естуарію є характерними Astacus astacus, Gammarus lacustris G.Sars та ізопода Eurydice spinigera Hansen. Кілійська дельта Дунаю характеризується найбільш оригінальною фауною ракоподібних з найнижчим відсотком спільних та значною кількістю специфічних видів. Тільки для цієї естуарної зони відмічені рачки класу Ostracoda, Asellus aquaticus L. та Brachynotus sexdentatus R.

Личинки хірономід традиційно є однією з найбагатших груп в бентосних угрупованнях. На досліджених ділянках відмічено 85 видів цих безхребетних, 22 з яких є спільними для всіх трьох естуарних зон. Ця кількість складає найбільший відсоток в Дністровському лимані (61,1%) і найменший в Кілійській дельті Дунаю (36,7%). Найбільший відсоток спільних видів в родах Polypedilum (4) та Chironomus (3). Кілійська дельта Дунаю характеризується найбільшою оригінальністю фауни хірономід (табл. 2). Для цього регіону наводиться 30 специфічних видів, що складає 50% від загального видового складу цієї групи. До них належать зокрема чотири види роду Eukiefferiella, Harnnischia burganadzeae (Tschernowski), Sergentia gr longiventris Kieffer, Thienemanniella clavicornis Kieffer тощо. Найменша кількість специфічних видів хірономід зафіксована для Дністровського лиману - 4, що вплинуло на значення оригінальності цієї групи (0,48). Тільки для Дніпровсько-Бузького лиману характерні Microtendipes tarzalis Walk., Procladius nigriventris K., Xenochironomus xenolabis K. і багато інших (всього 45 видів).

Проведений аналіз свідчить, що як і в загальному списку, так і в окремих групах безхребетних налічується значна кількість спільних видів для всіх досліджених ділянок. Можна припустити, що для кожної пари з трьох водних екосистем цей показник ще більший. Проведена оцінка ступеню подібності макрозообентосу досліджених екосистем і отримані коефіцієнти це підтверджують (табл. 4).

Найбільші значення коефіцієнтів Серенсена як для загального списку видів, так і для окремо виділених груп гідробіонтів отримані для пари Дніпровсько-Бузький--Дністровський лимани, що є закономірним свідченням подібності їх як за генезисом так і за основними гідрологічними параметрами. Майже всі інші значення цього показника є досить високими, що свідоцтвом високої схожості між видовим складом досліджених естуарних зон. Недостовірним є рівень подібності між групами молюсків в Дністровському лимані та Кілійській дельті Дунаю, а також личинками хірономід в останній і Дніпровсько-Бузькому лимані.

Таблиця 4. Рівень подібності (за Серенсеном) між бентосними угрупованнями досліджених естуарних ділянок.

Примітки: 1 -- загальний список видів

2 -- список видів за найбільш вивченими таксонами

3 -- молюски;

4 -- черви;

5 -- ракоподібні;

6 -- личинки хірономід.

Висновки

1. Загальний список безхребетних макробентоса вивчених естуаріїв налічує 482 таксони організмів, що належать до 27 груп; з них в Кілійській дельті Дунаю зафіксовано 335, в Дністровському лимані - 218 та у Дніпровсько-Бузькому - 280 видів.

2. Найбільшим видовим різноманіттям естуаріїв Північно-Західного Причорномор'я характеризувалась фауна малощетинкових червів - 92 види, відзначається значною кількістю видів також фауна личинок хірономід - 85 представників та черевоногих молюсків - 61 вид.

3. Серед вивчених естуаріїв Північно-Західного Причорномор'я - Дніпровсько-Бузький лиман, Дністровський лиман та Кілійська дельта Дунаю, саме остання характеризується найбільшими показниками видового багатства безхребетних макробентосу.

4. В водоймах і водотоках Кілійської дельти Дунаю зафіксовані найбільші значення оригінальності як для всього видового складу макрозообентосу естуаріїв Північно-Західного Причорномор'я, так і за окремими домінуючими угрупованнями.

5. Отримані в ході виконання роботи коефіцієнти Серенсена дозволили зробити висновок стосовно ступеню подібності між трьома вивченими естуарними зонами, найбільшою вона є для Дніпровсько-Бузького та Дністровського лиманів.

Література

1. Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та управління / Під ред. Ю.Р.Шеляга-Сосонка. -- К.: Наук. думка, 1999. -- 702 с.

2. Гаркавая Г.П., Богатова Ю.И., Берлинский Н.А. Особенности формирования гидрохимических условий украинской части устьевой области Дуная / Экосистема взморья украинской дельты Дуная. - Одесса: Астропринт. - 1998. - С. 21-62.

3. Гидробиологический режим Днестра и его водоемов / Л.А.Сиренко, Н.Ю.Евтушенко, Ф.Я.Комаровский и др. -- К.: Наук. думка, 1992. -- 356 с.

4. Гидроэкология украинского участка Дуная и сопредельных водоемов / Т.А. Харченко, В.М. Тимченко, А.А. Ковальчук и др.- К.: Наук. думка, 1993. - 328 с.

5. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. -- М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей. -- Т. 2, -- 1955. -- 782 с.

6. Днепровска-Бугская эстуарная экосистема / Жукинский В.Н., Журавлева Л.А.. Иванов А.И. и др. -- К.: Наук. думка, 1989. -- 240 с.

7. Ляшенко А.В., Силаева А.А.. Этингова А.А., Маковский В.В. Сравнительная характеристика биоразнообразия экологических группировок макробеспозвоночных Килийской дельты Дуная // Гидробиол. журн. -- 2004. -- Т. 40., № 6. -- С. 18--35.

8. Ляшенко А.В., Синицына О.О., Волошкевич Е.В. Донные беспозвоночные-вселенцы водоемов низовий Дуная // Гидробиол. журн. -- 2005. -- Т. 41, № 4. - С. 46--56.

9. Мороз Т.Г. Макрозообентос лиманов и низовьев рек Северо-Западного Причерноморья. -- К.: Наук. думка, 1983. -- 188 с.

10. Песенко Ю.А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях. - М.: Наука, 1982. - 287 с.

11. Шеляг-Сосонко Ю.Р.. Мовчан Я.І. Сутність біорізноманіття та критерії його збереження / Збереження та невиснажливе використання біорізноманіття України: стан та перспективи. - К.: Хімджест, 2003. - С. 18-23.

12. Pritchard D. What is an estuary: physical view point estuaries // Amer. Assoc. Adv. Sci. -- 1967. -- N 83. -- P. 3--5.

Размещено на Allbest.ru