Сучасний стан міжнародних та національних стандартів безпеки населення щодо електромагнітного випромінювання радіодіапазону

Дозволена інтенсивність радіовипромінювання у цих країнах становить 10 мкВт/см2. Крім того, у нормативних документах цих країн часто регламентовано час перебування людини у зоні опромінення. Більшість із вищеназваних країн використали досвід СРСР у визнанні нетеплових ефектів радіовипромінювання (наприклад, [1]). У той же час законодавство Італії в галузі електромагнітної безпеки - яскравий приклад впровадження принципу упередження ризиків, що передбачає встановлення норм опромінення населення настільки малими, наскільки це технічно можливо, навіть попри недоведені ризики для здоров'я людини.

В Україні, яка теж відноситься до цієї категорії країн, дозволений рівень ЕМВ радіодіапазону регламентується «Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань», затвердженими наказом МОЗ України № 239 від 01.08.1996 р. Норма становить 2,5 мкВт/см2 для цивільного населення, тобто є однією з найжорсткіших у світі. Це обумовлено значним досвідом вітчизняних вчених у вивченні нетеплових ефектів радіовипромінювання (наприклад, [2]).

Крім регламентації санітарних норм електромагнітної безпеки, ряд країн ініціювали додаткові регуляторні акти щодо обмеження радіоопромінення певних категорій населення, в першу чергу, дітей. Яскравим прикладом є рішення парламенту Франції заборонити користування мобільними телефонами дітям та підліткам (до 14 років) під час перебування в громадських закладах освіти. Іншим прикладом є рішення міністерства освіти Ізраїлю з 2012 р. ввести жорсткі обмеження на використання Wi-Fi у школах країни [15]. Нещодавно Австрійська медична асоціація випустила рекомендації для медиків країни щодо діагностики та лікування хвороб та станів, пов'язаних з електромагнітним опроміненням [4]. У рекомендаціях пропонуються надзвичайно жорсткі обмеження щодо інтенсивності радіовипромінювання при тривалому (понад 4 год на добу) перебуванні людини у зоні випромінювання - до 0,0001 мкВт/см2.

Сучасний рівень знань про потенційні ризики від ЕМВ радіодіапазону для здоров'я людини вимагає суттєвої переоцінки колишнього статусу цього фізичного фактора як біологічно інертного та безпечного для здоров'я людини (поза межами теплових ефектів). Наукова полеміка з цього питання зараз вже перейшла у політичну та законодавчу площину. Так, у квітні 2009 р. Європейський парламент прийняв резолюцію А6-0089/2009 щодо ризиків для здоров'я, пов'язаних з електромагнітним випромінюванням. Резолюція, зокрема, закликає країни-члени ЄС забезпечити фінансування та активізувати дослідження з оцінки ризиків довготривалих ефектів радіовипромінювання від систем мобільного зв'язку та з оцінки негативних ефектів одночасної дії ЕМВ від різних джерел [12]. Очевидно, що провідна неурядова міжнародна інституція у галузі електромагнітної безпеки, ICNIRP, не встигає за вимогами часу. Її рекомендації, що базуються виключно на оцінці короткотермінової теплової дії ЕМВ на організм людини, не відповідають сучасному рівню знань щодо проблеми [13]. Адже експериментальні та епідеміологічні докази мутагенної та канцерогенної дії радіовипромінювання, виявлені упродовж останніх років, були отримані за рівнів інтенсивності, на декілька порядків менших, ніж рекомендовані ICNIRP як безпечні.

Звертає на себе увагу велика, у декілька порядків, різниця у рівнях санітарних норм електромагнітної безпеки різних країн. Те, що багато розвинених країн мають норми, що фактично закріплюють рекомендації ICNIRP, безумовно, в першу чергу, пояснюється економічними важелями, в тому числі потужними фінансовими інтересами індустрії бездротових технологій. Невідповідність цих норм безпеки вимогам часу засвідчується, до речі, введеннями додаткових регуляторних актів на користування засобами мобільної телефонії та бездротового Інтернету у деяких з цих країн. При цьому ні рекомендації ICNIRP, ні національні норми багатьох країн світу не враховують характер випромінювання, зокрема, його модуляцію чи імпульсний характер. Проте це може бути критичним у випадку з цифровою модуляцією сигналу.

Цікаво, що серед країн ЄС сьогодні немає єдиної думки щодо норм електромагнітної безпеки радіодіапазону. Національні законодавства одних країн взагалі не обмежують рівні інтенсивності радіовипромінювання (Австрія, Велика Британія, Латвія, Швеція). Інші країни законодавчо закріпили норми ICNIRP (Німеччина, Франція, Чеська Республіка, Фінляндія, Естонія). Треті країни мають значно жорсткіші норми електромагнітної безпеки (Італія, Болгарія, Литва, Польща).

Нормативна база України в галузі електромагнітної безпеки населення виглядає доволі жорсткою, але треба визнати, що, по-перше, у наказі МОЗ № 239 від 1.08.1996 р. визначено тимчасовий характер норми 2,5 мкВт/см2. По-друге, ця норма часто порушується на практиці. Так, згідно з нашими дослідженнями, близько 60 % перевірених у 2010 р. мобільних телефонів абонентів Київського регіону мали рівні випромінювання, що значно перевищували вищевказану норму [37].

На наше стійке переконання, Україна має формувати і витримувати жорстку національну політику щодо належного захисту населення від ризиків надмірного опромінення неіонізованим ЕМВ, пов'язаних сьогодні, в першу чергу, з практично неконтрольованим розвитком мобільної телефонії та бездротового Інтернету. Нинішнє покоління дітей та молоді є першим в історії людства, що зростає в умовах небувало інтенсивного опромінення мозку ЕМВ радіодіапазону з мінімальної відстані (від мобільних телефонів) часто по декілька годин на добу [37]. На жаль, епідеміологічні дані про достовірне зростання ризиків розвитку пухлин головного мозку [21, 27] та значний відсоток молоді з больовими відчуттями в голові та/або вусі під час розмов з мобільного телефону [9, 37] говорять про те, що довготривалі наслідки таких впливів можуть бути вкрай небезпечними для здоров'я нації в цілому. Не можна забувати про важку спадщину чорнобильської катастрофи для багатьох регіонів країни. Адже частина нинішньої молоді несе на собі тягар хронічної дії низьких доз іонізуючого випромінювання. І не можна виключати ризиків синергічної дії цих двох факторів (іонізуючого та неіонізуючого випромінювання) для частини населення країни [39, 40].

Таким чином, упродовж останніх десятиліть рівень фонового ЕМВ радіодіапазону у розвинених країнах зріс у тисячі разів, що призвело до суттєвого збільшення рівня хронічного опромінення населення. Епідеміологічні та експериментальні дослідження останніх років засвідчують суттєві ризики для здоров'я людини від тривалої дії ЕМВ радіодіапазону навіть за незначної інтенсивності. Національні законодавства різних країн у галузі безпеки населення щодо ЕМВ радіодіапазону варіюють від відсутності обмежень та обмеження теплової дії випромінювання (лімітована інтенсивність у 450-1000 мкВт/см2) до обмеження нетеплової дії випромінювання та впровадження принципу упередження (лімітована інтенсивність у 2,5-10 мкВт/см2). Сучасний рівень знань щодо проблеми біологічних ризиків дії ЕМВ радіодіапазону свідчить на користь національних законодавств із максимальним обмеженням дозволених рівнів інтенсивності ЕМВ радіодіапазону.