Генетика і селекція мікроорганізмів

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА

Інженерно-технологічний факультет

Кафедра біології

РЕФЕРАТ

на тему:«Генетика і селекція мікроорганізмів»

Виконала: Студентка

Депутат Анастасія Григорівна

Перевірила:

Кандидат с. г. наук, доцент

Леонтюк Ірина Борисівна

Умань 2019



Зміст

Вступ

1. Селекція мікроорганізмів

1.1 Особливості селекції мікроорганізмів

1.2 Основні методи селекції мікроорганізмів

1.3 Біотехнологія

1.4 Гібридизація мікроорганізмів

2. Генетика мікроорганізмів

2.1 Особливості генетики мікроорганізмів

2.2 Спадковість і мінливість мікроорганізмів

2.3 Механізми спадкової мінливості

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Важливу роль у житті людини відіграють і мікроорганізми. За їхньою допомогою можна створювати речовини, що використовуються в різних областях медицини й промисловості (виробництво деяких органічних кислот, спирту, хлібопечення, виноробство ґрунтуються на діяльності мікроорганізмів). Виняткове значення для здоров'я людини мають антибіотики, їх відносять до особливих речовин. Антибіотики є продуктами життєдіяльності деяких мікробів і грибів, що вбивають хвороботворні мікроби й віруси.

Методи селекції широко застосовуються, щоб одержати найпродуктивніші форми мікроорганізмів. За допомогою методів добору вчені виділяли штами мікроорганізмів, які були активними синтезаторами того або іншого продукту, використовуваного людиною. Це можуть бути антибіотики, вітаміни й інші речовини. Мікроорганізми можуть мутувати, що закріплено спадково. Учені широко використовують метод експериментального отримання мутацій під дією рентгенівських, ультрафіолетових променів і деяких хімічних сполук. За допомогою таких методів спадкова мінливість мікроорганізмів підвищується в десятки і навіть сотні разів. Розвиток генетики сприяв подальшому розквіту медичної мікробіології. Знання генетичних закономірностей формування незвичних видів мікроорганізмів дозволяє прогнозувати їх появу та поширення серед населення. За допомогою генної інженерії отримують штами мікробів із заданими властивостями. Застосовуючи генетичні методи, виробляють інтерферони, інтерлейкіни, антибіотики, ферменти, гормони тощо. Мінливість мікроорганізмів ураховують при діагностиці та лікуванні захворювань.



1. Селекція мікроорганізмів

Селекція -- наука про методи створення нових та вдосконалення вже існуючих штамів мікроорганізмів, сортів рослин та порід тварин з цінними ознаками та властивостями. В основі селекції лежать спадкова мінливість організмів та штучний добір.

Штучний добір -- вибіркове допущення до розмноження тварин, рослин або інших організмів з метою виведення нових сортів та порід. Для проведення селекції людина створює штучні популяції організмів, що мають спільні корисні ознаки. Такі популяції у роли називаються сортами, у тварин -- породами. Клон клітини мікроорганізмів, що володіє певними властивостями, називається штамом.

Мікроорганізми, незважаючи на порівняно коротку історію їх вивчення, здавна використовувалися людиною для своїх потреб. Переважно це були еукаріотичні мікроорганізми -- дріжджі (пекарські, винні, пивні) та різні види цвільових грибів, що використовуються у сироварінні. Через обмеженість знань про ці організми неможливо було провести їх селекцію, вона могла відбуватися лише в незначній мірі та несвідомо.

Сучасні методи дослідження дозволяють виявити корисні характеристики мікроорганізмів-прокаріот. Переважно ці мікроорганізми використовуються людиною як продуценти цінних хімічних речовин - антибіотиків, вітамінів, органічних кислот.

Оскільки у прокаріот немає статевого процесу, до них неможливо застосувати методи гібридизації. Як правило, наявність у генотипі генів, що визначають корисні ознаки, забезпечується шляхом індукованого мутагенезу(-- це виникнення спадкових змін під впливом спрямованої дії факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ).

Гаплоїдність більшості прокаріот дозволяє мутації проявитися зразу. Клітини, у генотипі яких є мутація, відбирають та розмножують, формуючи великі культури нащадків однієї клітини (клони).

Тому форма штучного добору, що використовується у селекції мікроорганізмів, називається клональним добором.

1.1 Особливості селекції мікроорганізмів

Мікроорганізми (прокаріоти й деякі мікроскопічні еукаріоти, напр., дріжджі) у наш час широко використають у різних галузях народного господарства: харчовій, мікробіологічній й ін. Завдяки мікроорганізмам людина одержує різноманітні антибіотики, вітаміни, амінокислоти, гормони. Дріжджі використають у хлібопекарській, спиртовій, виноробній промисловості й пивоварстві. Виведено гриби, здатні синтезувати кормові білки з відходів рослинництва й навіть нафти.

Основна кількість харчової лимонної кислоти також роблять мікроорганізми. Створено штами мікроорганізмів, які можуть витягати рідкісні й дорогоцінні метали з руд і промислових відходів. Для виробництва необхідних речовин і препаратів створена окрема галузь промисловості - мікробіологічна. Використовують мікроорганізми й для боротьби зі шкідниками сільського й лісового господарств, а також кровососущими й паразитичними видами.

Мікроорганізми характеризуються рядом особливостей, які необхідно враховувати в селекційній роботі. У першу чергу, у багатьох з них відсутній підлоговий процес і тому до них незастосовна звичайна гібридизація. Тому для збільшення розмаїтості вихідного матеріалу використають дію мутагенних факторів, а потім відбирають найбільш продуктивні штами для подальшої селекційної роботи. У деяких випадках проводять штучне схрещування різних штамів за допомогою вірусів-бактеріофагів, здатних переносити спадкоємну інформацію з однієї клітини бактерій в іншу.

Багато мікроорганізмів мають гаплоїдний набір хромосом або кільцеву молекулу ДНК (прокаріоти), що дозволяє мутаціям проявлятися вже в першому поколінні нащадків. А завдяки високим темпам розмноження мікроорганізмів можна одержувати значну кількість нащадків.

1.2 Основні методи селекції мікроорганізмів

* Штучний добір для відбору вихідного матеріалу.

* Штучний мутагенез для збільшення різноманітності вихідного матеріалу.

* Штучне схрещування різних штамів за допомогою вірусів-бактеріофагів.

* Методи генетичної та клітинної інженерії для перенесення та видозміни спадкової інформації.

В основі штучного добору лежить мінливість ознак, їх наслідування та добір. Дарвін вказав найважливішу особливість штучного добору, яка визначає його специфічне значення у порівнянні з природним добором. Штучний добір ведеться людиною за окремими ознаками, які її цікавлять, що може приводити до дезорганізації генетичних та морфогенетичних кореляційних систем організмів, тоді як природний добір сприяє лише тим особливостям організмів, які підвищують їхню пристосованість, сприяють закріпленню цілих комплексів адаптивних ознак. Тому нерідко як побічна дія штучного добору проявляється фенотипів ефект різноманітних генів, які раніше були блоковані дією генів-репресорів у складі відповідних генетичних комплексів. У результаті фенотипові мінливість організмів, які піддаються дії природного добору, підвищується, а загальна життєздатність знижується.

У зв'язку з рецесивністю більшості мутацій, які слугують джерелом фенотипової мінливості, для швидкого закріплення нових ознак застосовують інбридинг. Останній має також негативні наслідки (знижує генетичне різноманіття, перехід у гомозиготний стан небажаних рецесивних алелей), для ліквідації яких застосовують аутбридинг, що підвищує гетерозиготність організмів.

Найважливішими характеристиками мутагенезу є частота виникнення мутацій та їхня специфічність, тобто можливість повторного одержання однакових мутацій внаслідок дії одного і того самого чинника. Як правило, хімічні і фізичні мутагенні чинники навіть за високої частоти характеризуються низькою специфічністю.

Штучний мутагенез залежить від дози і концентрації чинника (мутагена), тривалості його дії, наявності систем репарації пошкоджень у генетичному матеріалі (ДНК), а також відповідності мутацій конкретним умовам середовища (адаптивні мутації). Мутагенез може проявлятися відразу після дії чинника або із затримкою у часі, яка може тривати навіть кілька поколінь.

1.3 Біотехнологія

Біотехнологія - це сукупність промислових методів, які застосовують для виробництва різних речовин з використанням живих організмів, біологічних процесів чи явищ.

З найдавніших часів людина використовувала біотехнологічні процеси при хлібопеченні, готуванні кисломолочних продуктів, у виноробстві тощо, але лише завдяки роботам Л. Пастера в середині XIX століття традиційна біотехнологія одержала наукову основу. У 40-50-ті роки XX ст., коли був здійснений біосинтез пеніцилінів методами ферментації, почалася ера антибіотиків, що дала поштовх розвитку мікробіологічного синтезу і створенню мікробіологічної промисловості.

У 60-70-ті р. XX ст. почала бурхливо розвиватися клітинна інженерія. Зі створенням у 1972 році групою П. Берга в США першої гібридної молекули ДНК in vitro формально пов'язане народження генетичної інженерії, що відкрила шлях до свідомої зміни генетичної структури організмів.

Біотехнологія нерозривно пов'язана з молекулярною і клітинною біологією, молекулярною генетикою, біохімією і біоорганічною хімією. З розвитком біотехнології пов'язують вирішення глобальних проблем людства - ліквідацію нестачі продовольства, енергії, мінеральних ресурсів, поліпшення стану охорони здоров'я і якості навколишнього середовища.

1.4 Гібридизація мікроорганізмів

Найбільш простий спосіб створення організмів з бажаним комплексом генетично обумовлених ознак - це схрещування організмів, що належать до протилежних статевих типів. Однак до недавнього часу гібридизація як метод селекції в мікробіології та біотехнології застосовувався надзвичайно рідко, тому що схрещування невластиве світу мікроорганізмів і зустрічається в природі як виняток, а не як закономірний спосіб розмноження.

1. Парасексуальний цикл у грибів. У селекційній роботі для гібридизації грибів використовують вегетативну гібридизацію: генетичний матеріал двох вегетативних клітин обмінюється в результаті клітинного злиття - парасексуального циклу.

Він складається з декількох послідовних етапів. На першому етапі за допомогою цитоплазматичного містка відбувається з'єднання двох поруч розташованих гіф міцелію (можливо, належать до різних штамів гриба).

Через місток відбувається обмін цитоплазматичного матеріалу обох клітин, в тому числі і обмін ядрами. Ядра в гетерокаріонов зливаються, утворюючи диплоїдне ядро. Діплоідізація іноді призводить до збільшення продуктивності клітин, наприклад, з біосинтезу органічних кислот або антибіотиків.

У диплоїдних клітинах дуже часто відбувається мітотичний поділ ядра, в результаті якого можуть виникати як гаплоїдні, так і диплоїдні рекомбінанти. Отже, в результаті парасексуальними гібридизації досягається головна мета - утворення рекомбінантного гібрида, в геномі якого об'єднана генетична інформація різних індивідів.

Вегетативна гібридизація грибів є природним процесом і зустрічається як в природі, так і в мікробіологічній практиці. Цей метод застосовувався при роботі з грибами таких промислово важливих пологів як Aspergillus, Penicillium, Cephalosporium, Fusarium.

В даний час розроблені методи штучної вегетативної гібридизації, засновані на примусовому злитті протопластів, а також на ряді прийомів клітинної інженерії, що дозволяють цілеспрямовано зливати протопластів навіть генетично відокремлених клітин і тим самим розширювати можливості гібридизації.

2. Кон'югація у бактерій. Крім гомологичной рекомбінації, в результаті якої в хромосомах відбувається обмін аналогічними генами, існують інші форми рекомбінації генів, при яких до геному клітини додаються нові гени. Такий тип рекомбінації генів здійснюється за допомогою плазмід.

У багатьох випадках плазміди включають гени, що детермінують стійкість клітини до того чи іншого антибіотика, здатність мікроорганізму до утворення токсинів, а також іншу спадкову інформацію. Плазміда здатна інтегруватися з певною хромосомою господаря.

Значення методу гібридизації:

- можливість об'єднання в одному організмі (клітці) бажаних властивостей двох або більше штамів або видів;

- використання рекомбинантов, відібраних серед другого покоління гібридів, з оригінальними властивостями, нехарактерними батьківським клітинам;

- збагачення геному вирощуваного мікроорганізму мутаціями, отриманими незалежно у різних штамів (це звільняє селекціонера від необхідності тривалого ступеневого відбору);

- можливість перенесення в клітку мікроорганізму генів, нехарактерних для даного виду, а також можливість збільшення чисельності вже існуючих генів, тим самим посилюючи ті властивості мікроорганізму, за які відповідає даний ген.

В даний час селекція мікроорганізмів досягла великих успіхів, збагатилася досягненнями молекулярної біології. Існує безліч високопродуктивних мікроорганізмів, які здійснюють в промислових умовах біосинтез багатьох цінних речовин. Однак використання методів генної інженерії значно розширює можливості селекції.

2. Генетика мікроорганізмів

Мікроорганізми, як і всі інші живі істоти, здатні передавати свої структурні і функціональні особливості по спадковості. Сукупність ознак організму, які виявляються в конкретних умовах середовища, називається фенотипом. Сукупність генів складає генотип. Фенотип визначається генотипом, але не повністю ідентичний. У бактерій, як і у вищих організмів, матеріальним носієм генетичної інформації є ДНК.

Ген - полінуклеотидна послідовність, яка кодує поліпептид, т-РНК, або p-РНК. Основною генетичною структурою бактерій є хромосома. Вона має вигляд замкненого кільця з ДНК.

Всі прокаріоти гаплоїдні, це означає, що вони не мають алельних генів. Хоча у клітин може бути декілька копій хромосом (Е.coli в багатому поживному середовищі мають по 4 хромосоми ). Крім хромосоми геном прокаріот містить позахромосомні генетичні елементи - плазміди. Перед поділом клітини ДНК подвоюється (реплікується) і до кожного ланцюга добудовується комплементарний ланцюг (напівконсервативний механізм). Потім генетична інформація з ДНК зчитується у вигляді м-РНК (транскрибується), яка взаємодіє з рибосомами. На рибосомах інформація з послідовності нуклеотидів переводиться в послідовність амінокислот (трансляція).

2.1 Особливості генетики мікроорганізмів

1. Хромосома бактерій розміщується в цитоплазмі і містить понад 3000 генів.

2. Вміст ДНК непостійний і залежить від умов росту (може збільшуватися). Ця унікальна властивість забезпечує можливість регулювання швидкості власного розмноження і забезпечує виживання виду.

3. Генетична інформація міститься в генах хромосоми і позахромосомних структур (плазмід).

4. Передача інформації здійснюється по вертикалі (від батьківської клітини до дочірніх) і по горизонталі (від однієї особини до іншої) шляхом генетичних рекомбінацій.

Здатність мікроорганізмів набувати нових властивостей, які відрізняють їх від попередніх поколінь, називають мінливістю. Розрізняють спадкову та неспадкову мінливість.

Неспадкова (модифікаційна, адаптивна) мінливість не зумовлена змінами в генетичному апараті. Змінені ознаки не успадковуються.

Причинами виникнення таких модифікацій є несприятливі умови навколишнього середовища (наприклад, недостатня кількість вологи).

Розрізняють морфологічні, культуральні та біохімічні модифікації.

Морфологічні модифікації -- зміна форми (поліморфізм), втрата джгутиків чи капсули, зміна забарвлення; культуральні -- зміна характеру росту, втрата пігментів; біохімічні -- втрата здатності утворювати окремі ферменти.

Можливість модифікацій необхідно враховувати під час лабораторних досліджень культури мікроорганізмів.

2.2 Спадковість і мінливість мікроорганізмів

Усім живим істотам, зокрема мікроорганізмам, притаманні спадковість і мінливість. Спадковість -- здатність передавати своєму потомству власні ознаки й властивості, мінливість -- здатність змінювати ознаки і властивості під впливом різних чинників. Спадковість і мінливість -- взаємопов'язані явища, які забезпечують збереження гомеостазу та пристосування виду до навколишнього середовища, яке динамічно змінюється.

Механізм мінливості та спадковості, закономірність цих процесів вивчає наука генетика. Розвиток генетики відбувався у постійній боротьбі двох спрямувань -- ідеалістичного та матеріалістичного.

Нині генетика активно розвивається. Багато пов'язаних з генетикою питань вивчається на мікроорганізмах, оскільки вони швидко розмножуються і є значно зручнішими для маніпуляцій порівняно з макроорганізмами.

Новим спрямуванням у генетиці стала генна інженерія. Дослідники навчилися маніпулювати з генами, конструювати біологічні системи, які продукують цінні для людини речовини: інтерферони, антигени та ін.

Матеріальною основою апарату спадковості живих істот можуть бути дезоксирибонуклеїнова (ДНК) та рибонуклеїнова (РНК) кислоти. Остання властива багатьом вірусам.

Відомо, що під впливом деяких речовин, наприклад антибіотиків, бактерії можуть змінювати свою форму, паличкоподібні можуть стати округлими. Так, під впливом пеніциліну збудник сибірки набуває кулястої форми і його ланцюжки нагадують намисто. До речі, цей факт використовують під час ідентифікації збудника сибірки.

Досить часто мікроорганізми трапляються у фільтрівній, так званій L-формі, яка виникає під впливом різноманітних чинників. При цьому змінюється не лише морфологія (L-форми кулясті, не мають щільної клітинної стінки), а й антигенні, культуральні, тинкторіальні та патогенні властивості збудника. На агарі L-форми утворюють дрібні колонії з потовщеним центром. Після ліквідації причин, що сприяли утворенню L-форм, мікроорганізми набувають попередніх, притаманним їм ознак. Разом з тим нерідко трапляються випадки, коли це не спостерігається. Такі L-форми називають стабільними. З цього прикладу видно, що морфологічні зміни можуть бути тимчасовими і постійними. Перші -- результат фенотипової, другі -- генотипової мінливості. Фенотипові зміни, так звані модифікації, зникають після того, як зникає фактор, що зумовив їх появу, генотипові залишаються навіть після усунення факторів, які їх індукували.

Яскравим прикладом мінливості у бактерій є дисоціація мікробних культур. Багато видів бактерій ростуть на щільному середовищі, утворюючи колонії з рівними краями та гладенькою й блискучою поверхнею. Це так звані колонії S-форми (від англ. smooth -- гладкий). Під час культивування на живильних середовищах можуть з'являтися колонії з нерівними краями і шорсткою поверхнею -- колонії R-форми (від англ. rough -- шорсткий). У таких випадках нерідко виявляються й колонії з проміжною характеристикою, тобто у них можуть бути нерівні краї та гладенька поверхня або, навпаки, рівні краї й шорстка поверхня. Здебільшого модифікація колоній з гладенького типу в шорсткий супроводжується зниженням чи навіть втратою вірулентності у патогенних видів, за винятком збудника сибірки, у якого ці явища співвідносяться навпаки: R-форма вірулентна, S-форма -- слабовірулентна.

Прикладом мінливості властивостей у бактерій може бути здатність їх синтезувати ферменти залежно від наявності відповідного субстрату в навколишньому середовищі (зокрема, живильному). Йдеться про адаптаційні ферменти. У разі відсутності у середовищі, де розмножується мікроорганізм, відповідних речовин синтез ферменту може призупинятись і відновлюватись, якщо необхідний субстрат з'явився. Наприклад, деякі мікоплазми втрачають здатність ферментувати глюкозу, якщо цей цукор тривалий час не вносити у живильне середовище, на якому їх пасажують, проте здатні відновлювати синтез відповідного ферменту після внесення до середовища глюкози. Це слід мати на увазі при використанні ознак ферментативної активності мікроорганізмів для визначення їх виду.

2.3 Механізми спадкової мінливості

Спадкова мінливість пов'язана зі зміною структури генетичного апарату -- ДНК. Зміна його структури може відбуватися в результаті мутацій та рекомбінацій.

Мутації -- порушення послідовності нуклеотидного ланцюга, випадання окремих нуклеотидів -- можуть відбуватися спонтанно (без реєстрованих фактів впливу на мікроорганізм) або ж через свідомі маніпуляції з ними. У першому випадку йдеться про спонтанні, в другому -- про індуковані мутації. Чинниками, що спричинюють мутацію, можуть бути йонізуюча радіація, УФ-випромінювання, хімічні речовини. Мікробні клітини, в яких відбулася мутація, називають мутантами. Останні набувають ознак, що передаються спадково. Якщо ж мутація зумовила зміни в генетичному матеріалі клітини, пов'язані з її життєздатністю, такий мутант гине (летальна мутація).

Рекомбінація -- поява клітин з набором генів, притаманним не одному, а двом мікробним клітинам. Генетична рекомбінація у бактерій можлива в результаті явищ, які називають трансформацією, трансдукцією та кон'югацією. клітинний інженерія мікроорганізм генетичний

Трансформація -- перенесення генетичної інформації від бактерії донора (у вигляді фрагментів ДНК) в клітину реципієнта. Бактеріальні клітини, що перебувають у стані компетентності, тобто здатності сприймати донорську ДНК, приймають фрагменти нуклеїнової кислоти. При цьому в хромосому реципієнта включається лише одна нитка ДНК донора, в результаті чого утворюється молекулярна гетерозигота. Під час трансформації можуть переноситися найрізноманітніші гени, що детермінують ті чи інші властивості, наприклад утворення капсули, синтез ферментів тощо. Найкраще трансформація відбувається у представників одного й того самого виду або у близькоспоріднених бактерій. Трансформацію можна здійснити в експериментальних умовах, культивуючи мікроорганізм на живильних середовищах, куди внесено ДНК донора або його інактивовані клітини.

Трансдукція -- перенесення генів (фрагментів ДНК) від мікроорганізму-донора до мікроорганізму-реципієнта за допомогою фага. Під час репродукції фаги можуть включати у свою структуру ділянки бактерійної ДНК (гени). При подальшому проникненні в іншу клітину, репродукуючись у ній, ці фрагменти ДНК можуть включатись у бактерійну хромосому реципієнта, зумовлюючи появу нових, відповідних надбаним генам, ознак (зміна вірулентності, ферментативна активність та ін.).

Кон'югація -- перенесення генетичного матеріалу від однієї клітини до іншої через утворені між ними цитоплазматичні містки, які формуються за рахунок згаданих вище структур -- пілей. Через такий місток може передаватись уся хромосома, окремі її ділянки або ж плазміда. Результатом кон'югації є утворення клітин-транскон'югантів, які набувають нових властивостей. У такий спосіб може передаватися резистентність до лікарських препаратів, здатність утворювати ферменти, токсини тощо.

Знаючи закономірності явищ спадковості й мінливості у бактерій, можна цілеспрямовано отримувати мікроорганізми з певною характеристикою, зокрема авірулентні вакцинні штами, високоефективні продуценти корисних речовин тощо. Особливо ефективною в цьому напрямі виявилась генна інженерія.



Висновок

Чим глибше аналізується природа спадковості людини, тим більш це реалізується в методах діагностики, лікування і профілактики хвороб. При вивченні спадкових ознак людина виступає як складний об'єкт генетичних досліджень. Спадковість людини підкоряється тим же біологічним зако­номірностям, що і спадковість всіх інших істот, тобто більшість ознак людини успадковуються за законами Менделя, спостеріга­ється зчеплення і взаємодія генів.

Вивчення генетики людини пов'язана з певними труднощами: малою кількістю нащадків, пізнім статевим дозріванням і пов'язаною з цим повільною змі­ною поколінь, великою кількістю хромосом, неможливістю екс­периментування і створення однакових умов життя. Проте вико­ристання сучасних методів дослідження дозволило вивчити гене­тику людини на рівні класичних генетичних об'єктів (бактерій, вірусів, мухи дрозофіли).

Людство почало активно «приручати» мікроорганізми на початку ХХ століття, коли стали з'являтися перші вакцини і антибіотики. Однак ще в стародавні часи люди вміли готувати пиво, вино, сир, несвідомо використовуючи мікроорганізми. Сучасні технології допомагають витягати з маленьких істот максимально велику користь. У селекції рослин, тварин і мікроорганізмів, залежно від біологічних особливостей, використають різноманітні методи, основними з яких є штучний добір і гібридизація. Ефективність селекції цих організмів залежить від розмаїтості вихідного матеріалу.



Список використаних джерел

1. Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. -- М. : Сов. энциклопедия, 1986;

2. Захаров И. А., Мацелюх Б. П. Генетические карты микроорганизмов. К., 1986;

3. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29062

4. Боринская С. А., Янковский Н. К. Структура прокариотических геномов // Молекуляр. генетика. 1999.

Размещено на Allbest.ru

...