Харчування літньої людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Вплив біологічних чинників на розвиток мікроорганізмів

харчування біологічний раціон калорійність

Під біологічними факторами розуміють вплив на життєдіяльність мікро-організмів інших видів і груп мікробів, а також тварин і рослин, що склада-ють в природних умовах специфічний біоценоз. В процесі еволюції виникли і сформувалися різні типи взаємин між мікроорганізмами. У зв'язку з цим роз-різняють кілька типів взаємовідносин між організмами: нейтралізм, сімбіоз, метабіоз і антагонізм (антібіоз).

Нейтралізм - тип біотичного зв'язку, при якому організми, що спільно мешкають на одній території, не впливають один на одного. При нейтралізме особи різних видів не пов'язані один з одним безпосередньо.

Сімбіоз - співжиття - форма взаємовідносин, з яких партнери отримують користь. Розрізняють такі форми сімбіозу: коменсалізм, мутуалізм, сінергізм.

Комменсалізм - тип взаємовідносинн між двома організмами, при якому один живе за рахунок іншого, не приносячи помітної користі і не завдаючи шкоди. Такі взаємовідносини спостерігаються між молочнокислими бактері-ями, а також кишковими паличками і організмом людини або тварини. При розвитку в товстому відділі кишківника бактерії отримують від макроорга-нізму необхідні поживні речовини, не завдаючи йому шкоди і навіть прино-сячи відому користь тим, що пригнічують розвиток гнильних і деяких пато-генних мікроорганізмів.

Мутуалізм (взаємовигідний симбіоз) являє собою співжиття, сприятливе для обох симбіонтів, спільно вони розвиваються навіть краще, ніж кожен окремо. Прикладом може служити спільний розвиток молочнокислих бакте-рій і дріжджів (в кефірних грибках) .Молочнокіслие бактерії в кефірних гриб-ках продукують молочну кислоту і створюють середовище, сприятливе для росту дріжджів, а дріжджі, виділяючи вітаміни групи В, стимулюють розви-ток молочнокислих бактерій. Симбіотичні взаємини цих мікроорганізмів ви-користовують у процесі виготовлення деяких молочнокислих продуктів.

Синергізм - співдружня дія двох або декількох видів, коли при спільному розвитку посилюються окремі фізіологічні функції. Наприклад, підвищується синтез певних речовин (утворення ароматичних речовин лактококків при спільному вирощуванні з молочнокислими стрептококками).

Сателлізм - стимуляція зростання і розмноження одного мікроорганізму продуктами життєдіяльності іншого.

Метабіоз - взаємовідношення між мікроорганізмами, при якому в процесі послідовного розвитку одних мікробів створюються сприятливі умови для життєдіяльності інших. Принцип метабіозу лежить в основі всього кругообі-гу речовин в природі. Наприклад, грунтові бактерії амоніфікатори фермен-тують субстрат з утворенням аміаку, який засвоюють нітріфікатори, в резуль-таті чого бурхливо розмножуються.

Антагонізм - придушення одних видів мікроорганізмів іншими (конкуренція, хижацтво, паразитизм, антібіоз).

Паразитизм - зв'язок, коли один організм живе за рахунок іншого, завдаю-чи йому шкоди. Збудники інфекційних хвороб людини, тварин і рослин є па-разитами. Абсолютними паразитами є віруси, що пристосувалися в процесі еволюції до існування тільки в живих клітинах людини, тварин і рослин.

Хижацтво - взаємодія, при якій один вид нападає на інший з метою використання іншого виду в якості їжі.

Конкуренція - один мікробний вид має більшу пристосовність до умов середовища і при інтенсивному розмноженні викликає виснаження живиль-ного середовища, тим самим перешкоджає зростанню інших мікроорганізмів (конкуренція за джерело живлення).

Антибіоз - здатність одного виду мікроорганізму виділяти токсичні речо-вини, які пригнічують життєдіяльність інших видів (антибіотики). Антибіо-тики - речовини біологічного (мікробного, рослинного і тваринного) поход-ження, що пригнічують розвиток і біохімічну активність чутливих до них мікробів.

Антимікробні речовини вищих рослин називають фітонцидами (ефірні масла, глюкозиди, органічни кислоти, дубильни речовини та ін). Особливо велику бактерицидність мають фітонциди цибулі, часнику, алое, кропиви, листя че-ремхи, ялівцю. Фітонциди, отримані з лука у вигляді кристалічного порошку, в розведенні 1:40 000 моментально вбивають дифтерійні бактерії. Фітонциди є речовинами летючими і впливають на мікрофлору на відстані. Фітонциди характеризуються менш вираженою специфічністю дії в порівнянні з анти-біо-тиками мікробного походження.

До антибіотичних речовин тваринного походження відносять лізоцим, еритрин і екмолін. Лізоцим міститься в яєчному білку, сльозах, слині, моло-зиві, молоці. Він вбиває і розчиняє багато видів бактерій. Екмолін отримують з тканин риб. Він активний віднос-но стафілококів і стрептококів. Еритрин отримано з червоних кров'яних кульок крові тварин. Має бактеріостатичні властивості по відношенню до збудника дифтерії, стафілококів, стрептококів.

Одним з важливих біологічних факторів, що впливають на мікроби, є бак-теріофаги, т. Е. Здатність бактеріофага лизировать мікробну клітину, приво-дячи її до загибелі. Бактеріофаг - внутрішньоклітинний паразит мікробів (бактеріальний вірус). Фаги широко поширені в природі. Їх можна виявити в забруднених бактеріями водоймах, річках, озерах, стічних водах, а також у інших середовищах.

Антибіотики актиномицетного походження - стрептоміцин, тетрациклін, неоміцин, ністатин мають широкий антибактеріальним спектром дії. Вони активні щодо грампозитивних бактерій, збудників туберкульозу, черевного тифу, туляремії, бруцельозу, сальмонельозів та ін.

Найбільш активними продуцентами антибіотиків є міцеліальні гриби. Цвіль роду Penicillium продукує широко використовуваний пеніцилін. Він має бактерицидну дію головним чином на грампозитивні стафілококи і стрептококи. Цвілі роду Aspergillus виділяють антібіотікі- фумінгацін і аспергіллін. Mucor продукує клавіцін.

До антибіотиків, що продукується бактеріями, відносять грамицидин - С (вac. Brevis), піоціанін (Ps. Aeruginoza), субтілін (Bac. Subtilis), поліміксин (Bac. Polymixa). Молочнокислі бактерії Lbm. Plantarum виділяють антибіотик лактолин, Lac. Lactis -нізін, Lac. Cremoris- діплококцін і ін. Ефективність бактеріальних антибіотиків нижче, ніж антибіотиків грибного і актиномицетного походження, проте вони здатні пригнічувати розвиток збудника туберкульозу, маслянокисле бактерій, кишкових паличок, стафілококів та інших видів молочнокислих бактерій.

2. Харчові отруєння, їх групи. Небактерійні отруєння, заходи попередження

Харчові отруєння немікробного походження поділяють на 3 групи:

- отруєння продуктами, які є отруйними по своїй природі;

- отруєння тимчасово отруйними продуктами;

- отруєння хімічними речовинами (ксенобіотики).

До продуктів, що є отруйними по своїй природі, належать отруйні гриби та рослини, а також нутрощі деяких видів риб.

Всі гриби поділяються на їстівні і неїстівні, а їстівні - на безумовно і умов-но їстівні. Умовно їстівні гриби повинні піддаватися варінні з видаленням відвару або багаторазового вимочування (сироїжки, грузді, вовнянки та ін.). До групи неїстівних грибів відносяться неїстівні за органолептичними влас-тивостями (жовчний гриб) і отруйні гриби. Отруйні гриби - бліда поганка, строчок, мухомори, опеньок несправжній, корбан тонконога та ін.

Бліда поганка - найбільш отруйний гриб, що викликає смертельні випадки в 80% випадків отруєнь. Під назвою «бліда поганка» об'єднують зелену, жов-ту і білу поганки. Їх можна часто зустріти в лісі з липня до глибокої осені. Бліда поганка має схожість з печерицями та деякими видами сироїжок. Від-мінні ознаки блідої поганки - бульбоподібне потовщення в основі ніжки і на-явність білого комірця. Всі частини гриба отруйні. Отрути блідої поганки відносяться до груп аманітіна і фаллоідін. Вони не руйнуються при нагрі-ван-ні і дії травних ферментів. Отруєння настає через 8-24 год, з'являються багаторазова блювота, сильні болі в животі, пронос, жовтяниця. Смерть настає через 2-3 дня в результаті токсичного гепатиту та гострої серцево-судинної недостатності.

Сморжі вважаються умовно їстівними грибами, проте останнім часом ста-виться питання про віднесення їх до отруйних грибів. Отруєння спостерігаю-ться навесні після вживання страв зі свіжих грибів. Найчастіше отруєння по-в'язані з вживанням сморжів замість нешкідливих весняних грибів зморшків. На відміну від зморшків у сморжів капелюшок безформна, частково зрослися з короткою ніжкою. Отруйна початок сморжів - гіромітрін, яке не руйнується при варінні і не переходить у відвар, токсично діє на печінку. Вміст гіроміт-ріна може коливатися від смертельних доз до практично нешкідливих. При тривалій повітряному сушінні гіромітрін інактивується. За характером впли-ву гіромітрін нагадує токсини блідої поганки. Симптоми отруєння з'являю-ться через 6-10ч (слабкість, нудота, блювота, болі в шлунку, пронос), на дру-гу добу - жовтяниця і сильні головні болі. Смертельні випадки спостерігаю-ться приблизно в 30% випадків.

Мухомори (червоний і пантерний) мають яскраве забарвлення капелюшки і є причиною отруєнь найчастіше при помилковому вживанні їх дітьми. Ток-сична дія цих грибів пов'язане з вмістом в них мускарину, мускаридину і ін-ших речовин, що діють на вегетативну і центральну нервову систему. Симп-томи отруєння (слинотеча, звуження зіниць) з'являються через 30 хв, рідше 1-2 ч, можуть бути галюцинації, судоми, порушення серцевого ритму.

Профілактика отруєнь грибами зводиться до впорядкування збору грибів, їх переробки і продажу. Забороняється продаж суміші грибів або грибів без ніжок. Гриби повинні бути розсортовані за видами. Забороняється готувати ікру з пластинчастих грибів. Не можна використовувати для приготування страв червиві, зів'ялі і старі гриби. У громадському харчуванні приймання та обробки грибів слід приділяти особливу увагу.

Отруєння отруйними рослинами можуть мати місце при помилковому вживанні їх замість їстівних. Причиною отруєнь можуть бути віх отруйний, болиголов, собача петрушка, ягоди вовчого лика, бузини, беладони, насіння блекоти і інші дикорослі і культурні рослини.

Домішки насіння бур'янів (гелиотропа опушенноплодного, тріходесми сивий, гірчака повзучого, вязеля, софори і ін.) До зерна може викликати важ-кі хронічні отруєння. Профілактика бур'янових токсикозів полягає у звіль-ненні зерна від насіння бур'янів.

Тимчасово отруйними продуктами (тобто отруйними при певних умовах) можуть бути мед, ядра кісточкових плодів та горіхоплідних, сира квасоля, позеленіла картопля, морепродукти.

Отруєння молюсками (мідіями) і ракоподібними спостерігаються при масивному розмноженні планктонних мікроорганізмів (дінофлагелляти), якими харчуються мідії. Саксітоксін і його аналоги, що накопичуються при цьому в мідіях і крабах, надають нейротоксична дія, що може привести до летального результату протягом 24 год.

До ксенобіотиків належать пестициди, нітрати, важкі метали та їх солі.

Нітрити та нітрати використовуються в якості харчових добавок у вироб-ництві ковбасних виробів (для фіксації рожевого кольору), як консерванти при виготовленні сирів і бринзи. Нітрати накопичуються в овочевих і баш-танних культурах через застосування азотних і азотистих добрив. Нітрати перетворюються при зберіганні і обробці овочів в нітрити, а надходження нітритів призводить до утворення метгемоглобіну в крові, що супроводжу-ється порушеннями дихання, синюшностью, слабкістю і іншими симптома-ми. Небезпека надходження нітритів в організм людини пов'язана також з утворенням нітрозамінів, облачає канцерогенну дію. Згідно з гігієнічними нормативами вміст нітритів у варених ковбасних виробах не повинен пере-вищувати 50 мг / кг продукту.

У харчові продукти як рослинного, так і тваринного походження можуть потрапляти пестициди (отрутохімікати), що використовуються в сільському господарстві для захисту рослин від бур'янів і шкідників. Деякі з пестицидів здатні накопичуватися в грунті, воді, продуктах харчування і можуть мати несприятливий вплив на організм людини. Пестициди мають різну токсичні-сть для людини. Особливу небезпеку становлять препарати, що відрізняють-ся високою стійкістю в зовнішньому середовищі, здатністю накопичуватися в живих організмах і виділятися з молоком тварин. Таку властивість мають ба-гато хлорорганічних пестицидів. Типовий представник їх ДДТ заборонений для застосування з 1970 р. ДДТ, ізомери гексахлорциклогексану нормуються практично у всіх харчових продуктах, так як є глобальними забруднювачами навколишнього середовища. Ртутьорганічні пестициди, а також солі і ефіри 2,4-Д кислоти контролюються в зернових продуктах, присутність їх не допускається. Застосування ртутєорганічних препаратів, що володіють високою токсичністю для людини, в нашій країні в даний час заборонено.

Важкі метали- метали з атомною вагою більше 50 а.о.м. ( свинець, ртуть, кадмій та інші).

Свинець.

Отруєння свинцем (сатурнізм) було відомо ще в античні часи. Це було по-в'язано з використанням водогонів зі свинцевих труб. Симптоми свинцевого токсикозу:

- підвищення артеріального тиску;

- оніміння кінцівок, м'язові болі;

- головний біль;

- спазми в череві, закреп;

- анемія;

- токсичні ураження печінки та нирок;

- поліневропатія, енцефалопатія;

- погіршення пам'яті;

- втрата організмом магнію, кальцію та фосфору.

Свинець потрапляє в організм переважно через травний тракт. Джерелом свинцю можуть бути риба (тунець та інші хижі віди) та морепродукти (особливо мідії та устриці), питна вода, консервовані прдукти у збірній жерстяній тарі, керамічний посуд. Відомі тяжкі отруєння свинцем при збе-ріганні рідких кислих продуктів у керамічному посуді (вино, яблучний сік).

Засоби профілактики свинцевих отруєннь: консервування продуктів в якісну тару з лаковим покриттям, використання керамічного посуду з без-печним покриттям, дотримання термінів зберігання консервів. Ефективним засобом для виведення свинцю з організма виявились шкірки апельсинів. Слід пам'ятати, що засвоюваність свинцю в організмі підвищуеться при пов-ному або частковому голодуванні, при вживанні дуже жирної їжі. Зменшу-ють засвоєння свинцю кальцій, магній, клітчатка та коллагени.

Кадмій.

Кадмій- сильнотоксична речовина. Має дуже високу здатність накопичу-ватись в організмі (кумулятивна дія). Отруєння кадмієм відбувається при по-траплянні його в шлунок та при інгаляції. Кадмій є спеціфічним антіметабо-літом селену та цинку.

Наслідки отруєння кадмієм:

- бронхіти, пневмонії, емфізема легень;

- ураження нирок, розвиток нефропатії;

- остеопороз, деформація кісток;

- гіпертонична хвороба, атеросклероз, інфаркт міокарду;

- пригнічення імунітету;

- розвиток дефіциту селена, цинка, міді, заліза, селена;

- ризик розвиткк онкологічних захворюваннь.

Найбільшим джерелом потрапляння кадмію у навколішнє середовище є виробництво цинку. Також джерелами є виробництво та використання фос-фатних добрив, спалювання вугілля, бензину та відходів.

Летальна доза кадмію для людини- 150 мг/кг маси тіла.

Характерними особливостями метаболізму кадмію є:

- відсутність механізму гомеостатичного контролю;

- довготривале утримання в організмі (період напіввиведення біля 25 років);

- переважне накопичення у нирках та печінці;

- інтенсивна взаємодія з іншими двохвалентними металлами;

- здатність проникати через плацентарний бар'єр.

При гострому отруєнні виникають блювота, діарея, спазми у череві. У тяжких випадках- шок. Гостра інгаляція викликає задишку, слабкость, біль у грудній клітині, скорочення дихання, кашель. Хімічний пневмоніт призводить до легеневої недостатності.

При хронічному інгаляційному отруєнні виникають емфізема, пошкод-ження нирок та печінки, анемія. Хронічне отруєння забрудненої їжі або пит-ної води призводить до розвитку синдрому “ітай-ітай”- деформація кісток, остеомаляція, ураження ниркових протоків, прогресуючий розвиток гіпер-тензії, нейротоксичні прояви.

Вміст кадмію в продуктах харчування залежить від ступеня забруднення території їх походження. Підвищенним вмістом кадмію можуть відзначатись гриби, риба та морепродукти, нирки, зернові (пшениця містить кадмію в 3 рази більше, ніж жито).

На засвоювання кадмію в організмі впливають його хімічна форма, вік та дефіцит білку та мікроелементів ( Fe, Ca, Zn).

Ртуть.

Ртуть та її сполуки- надзвичайно токсичні речовини, які здатні накопичу-ватись в організмі.

Наслідки отруєння ртуттю:

- висипання, екзема;

- ламкість нігтів, випадіння волосся;

- хиткість при ходінні, дратівливість;

- запалення ясен, випадіння зубів;

- ураження нирок та розвиток ниркової недостатності;

- ураження органів травлення, некроз їх слизової оболонки;

- тяжка анемія;

- ураження центральної нервової системи.

Ртуть може потрапляти до організму у вигляді елементарної ртуті, неор-ганічних солей та органічних сполук. Елементарна ртуть міститься у вимі-рювальних приладах (термометри тощо) або зубних пломбах. Токсична дія проявляється при вдиханні її парів. Неорганічні солі ртуті використовуються у деяких лікарських засобах, а також у виробництві пластмасс. Їх токсична дія проявляється при потраплянні у ШКТ. Органічні сполуки ртуті більш токсичні, ніж її випари. Джерелами потрапляння органічних сполук до орга-нізму людини є вакцини (консервант) та продукти харчування (морепродукти тощо). Такі сполуки можуть утворюватись з відходів неорганічної ртуті у во-доймах як наслідок життєдіяльності бактерій. Ртуть у формі метилртуті легко накопичується в організмах тих видів, що належать до вищиго звена трофіч-ного ланцюга. Вживання в їжу хижих риб (тунець, акула) може призвести до хронічного отруєння, відомого у 1950-ті роки, як хвороба Мінамата.

Миш'як.

Арсенізм (отруєння миш'яком) відомий людству з давніх часів.

Наслідки отруєння миш'яком:

- депресія, розлади пам'яті, зору та слуху;

- судоми, псіхози, порушення координації рухів;

- ураження періферічних нервів та больовий синдром;

- ураження печінки;

- екзема та дерматит;

- ламкість нігтів;

- випадіння волосся;

- онкологічні захворювання шкіри, нирок, печінки, легенів;

- шкірні алергічні реакції, кон'юктивіт.

Джерелами забруднення навколішного середовища миш'яком є викиди електростанцій, агрохімікати, стічні води металургійних виробництв.

Миш'як абсорбується через шкіру, легені та ШКТ. Неорганічні сполуки більш ток-ичні, ніж органічні.

Токсична дія миш'яку пов'язана з його здатністю зв'язуватись з сульфо-гідрильними группами у тканинах. Він здатен викликати пошкодження капі-лярів, пряму токсичну дію на великі органи, блокувати процеси окислюваль-ного фосфорилірування.

Гострі отруєння можливі при нещасних випадках на виробництві, спробах суіциду або вбивства, при випадковому вживанні. Такі отруєння характері-зуються блювотой та проносом, опіком глотки, утрудненням глотання, при-гниченням кісткового мозку, тахікардією. Часто розвивається ниркова недо-статність з летальним результатом. Вдихання миш'яковистого водороду ви-кликає тяжкий гемоліз з анемією та гемоглобінурією. Можливий розвиток тяжкої жовтяниці.

При хронічному отруєнні швидко розвивається нездужання та м'язова слабкість. Потім з'являються оніміння та періферічні паралічи. Основні по-шкодження локалізуються у ШКТ, нервовій системі та шкірі.

Барій.

Використовується у вакуумній техніці, типографських сплавах. Солі ба-рію використовуються у рентгнології, виробництві фарб, скла, емалей.

Усі розчинні сплоки барію токсичні.

Наслідками отруєння барієм є:

- зниження рівня калію в крові;

- м'язова слабкість;

- риніт, кон'юктивіт;

- аритмія, гіпертензія;

- порушення сечовиділення;

- хроничний бронхіт, пневмонія;

- випадіння волосся.

Навіть у незначних дозах спричиняє виражений вплив на гладкі м'язи че-рез блокаду пасивної провідності калію. Має нейротоксичну, кардіотоксичну та гемотоксичну дію. Також барій має виражений кумулятивний ефект.

Гостре отруєння можливо при потраплянні в організм через ШКТ або у значних кількостях через органи дихання розчинних сполук барію.

Попри досить широке застосування барію переважною причиною гострих отруєннь є навмисне вживання його сполук. Хронічні отруєння пов'язані з виробництвами, у яких використовується барій, а також спостерігаються у місцевостях з підвищеним його вмістом у воді (ендемічна Урова хвороба).

Берілій.

Летючі та розчинні сполуки берілію надзвичайно токсичні. Наслідками отруєння берілієм є:

- ураження легеневих тканин (фіброз, саркоідоз);

- екземи, дерматити;

- ерозії слизових оболонок ШКТ;

- подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів;

- порушення функції міокарда та печінки;

- розвиток автоімунних процесів, пухлин.

Біологічне значення берилію мало з'ясовано, воно визначається участю елемента в обміні Mg і Р в кістковій тканині (здатність Be (II) заміщати Mg в магніесодержащіх ферментах за рахунок його більш сильною координаційної здібності). Не відноситься до біологічно важливим, але підвищений вміст бе-рилію небезпечний для здоров'я. При надлишку його в раціоні, мабуть, від-бувається зв'язування в кишечнику іонів фосфорної кислоти в незасвоюваний фосфат берилію. Активність деяких ферментів (лужної фосфатази, аденозін-тріфосфатази) гальмується малими концентраціями берилію. Під впливом цієї речовини при нестачі фосфору розвивається не виліковуються вітаміном D берилієвий рахіт.

Летючі (і розчинні) сполуки берилію, в тому числі і пил, що містить сполуки берилію, високотоксичні. Межі вмісту берилію в повітрі дуже малі - всього 0,001 мг / м3. Це значно менше допустимих норм для більшості металів, навіть таких токсичних, як свинець. Сполуки берилію дуже отруйні, особливо у вигляді пилу і диму, мають алергічну і канцерогенну дію, подразнюють шкіру і слизові оболонки. При попаданні в легені можуть викликати хронічне захворювання - бериліоз! Це захворювання, що виникає при вдиханні берилію і виявляється утворенням гранульом в легенях і інших органах. Перша (латентна) стадія захворювання може тривати від 1 року до 30 років, зазвичай після початку проникнення берилію в організм проходить 10-15 років. Бериллиоз протікає по-різному, загострення змінюється ремі-сією. Проте, зазвичай хвороба прогресує. Відомі кілька випадків, коли реєс-трувалися рентгенографические зміни в грудній клітці при стабільному стані хворих і відсутності клінічної сімптоматікі.Найбільш поширеним симптомом берилліоза є задишка. Крім того, спостерігається кашель, слабкість, втрата ваги, болі в грудній клітці і суглобах. Результати огляду можуть бути абсо-лютно нормальними, або можуть виявлятися ураження шкіри, симптом "барабанних паличок". При важкої, тривалої хвороби з'являються ознаки ле-геневої гіпертензії. У деяких утво-рюються камені в нирках, в рідкісних ви-падках повідомлялося про збільшення привушної залози і вплив хвороби на діяльність центральної нервової системи. Інше захворювання, що виклика-ється берилієм - це назофарингіт, що характеризується набряканням і гіпере-мією слизових, освітою точкових крововиливів, тріщин, що кровоточать і виразок.

Середньодобове надходження берилію становить 10-20 мкг. При над-ходженні в розчинній формі в шлунково-кишковий тракт, берилій взаємодіє з фосфатами і утворює погано розчинне з'єднання Be3 (PO4) 2 або зв'язується білками епітеліальних клітин в міцний протеінат. Тому всмоктуваність бери-лію в шлунково-кишковому тракті невелика і коливається від 4 до 10% від спожитої кількості. Цей показник також залежить від кислотності шлунково-го соку. Загальна кількість берилію в тілі дорослої людини лежить в діапазоні від 0,4 до 40 мкг. Берилій є постійною в крові, кісткової і м'язової тканини (0,001-0,003 мкг / г) та інших органах. Встановлено, що берилій може депо-нуватися в легенях, печінці, лімфатичних вузлах, кістках, міокарді. Виводи-ться берилій з організму переважно з сечею (більше 90%).

Розчинні сполуки берилію частіше викликають гострі інтоксикації, нероз-чинні - хронічні.

Гостре отруєння берилієм протікає в наступних формах:

а) у формі різкого ураження кон'юнктиви і верхніх дихальних шляхів; можливий перехід у важку форму з ураженням легень (тривалість захворю-вання - кілька днів або тижнів);

б) у формі «берилієвою лихоманки»;

в) найбільш важка форма - гострий бронхобронхіоліт, або так званий пневмоніт. Перебіг його може бути двофазним. У цих випадках захворюван-ня починається з симптомів металевої лихоманки, за якою слід безсимптом-ний період (4-6 днів) і вже після цього розвивається бронхобронхіоліт.

За сучасними уявленнями берилій це токсичний, канцерогенний і мутаген-ний елемент. Патогенна дія берилію спостерігається при його інгаляції в кон-центраціях, що перевищують ГДК в 2 і більше разів. Солі берилію в концент-рації 1 мкмоль / л специфічно інгібують активність лужної фосфатази, при-гнічують розвиток інші ферменти. Досить добре вивчені імунотоксичні влас-тивості берилію. У патології розрізняють гострі і хронічні отруєння берилієм.

Відомо, що елімінація сполук берилію з організму (особливо з органів лім-фоїдної системи, де вони акумулюються), відбувається надзвичайно повіль-но, протягом більше 10 років. Підвищений рівень берилію зустрічається в сім'ях робітників, що контактують з цим елементом на виробництві.

Основні симптоми при отруєнні берилієм та його сполуками це загальна слабкість, головний біль, різкі болі в грудях, болісний кашель (сухий або з важко відокремлюємо слизової мокротою, нерідко з домішкою крові), задуха, блювота, виражений ціаноз, тахікардія, гіпотонія, важкий загальний стан.

Забруднення навколишнього середовища, насичення повітря берилієм безпосередньо пов'язано з розвитком промисловості. Його використання за останній час збільшилася приблизно на 500% (в той час як застосування бору зросла на 78%, хрому - на 50%, міді - на 30%, марганцю - на 45%, нікелю - на 70%, цинку - на 44%).

Основною причиною є те, що берилій служить джерелом нейтронів в атомних реакторах. Там, де концентрація цього елемента досягає 0,01 мг на 1 м³ повітря, можуть з'явитися ознаки отруєння, у яких зазвичай розрізняють три стадії:

- ліхорадка ливарників, яка проходить через 24-48 годин;

- токсичне запалення легенів, яке може проявитися після навіть декількох років після отруєння берилієм;

- хроничне отруєння берилієм - бериліоз, або промисловий саркоїдоз легенів.

Статистика свідчить про те, що на 100 таких отруєнь буває, як правило, 10 смертельних випадків.

Мідь.

Сполуки міді використовуються у сільскому господарстві. Серед шляхів потрап-ляння міді у навколішне середовище можна зазначити стічні води фармацевтичних та хімічних виробництв.

Наслідками отруєння міддю є:

- підвищена збуджуваність;

- погіршення пам'яті;

- безсоння;

- порушення функції печінки та нирок;

- хвороба Вільсона-Коновалова- спадкова хвороба, яка пов'язана з

порушенням обміну міді та церулоплазміну, спричиняє розвиток циррозу та

вторинного ураження мозку.

При потраплянні міді до організму з'являється металічний присмак, біль у череві, блювота. Мідь накопичується у печінці та викликає фізіологічні пору-шення. Деякі сполуки викликають руйнацію вітамінів А та С, сприяють ви-никненню токсичних продуктів окислення липідів. Може настати смерть через параліч серця.

Марганець.

До організму може потрапляти через дихальні шляхи, ШКТ або як домі-шок до наркотичних засобів. Вже на початкових стадіях отруєння через ви-соку чутливість головного мозку до надлишку марганцю відзначається спо-вільнена реакція, дратівливість, зміни настрою. Тривалий вплив марганцю викликає розвиток паркінсонізму. Марганець може викликати порушення функції печінки.

Джерелами потрапляння марганцю можуть бути забруднена вода, песті-циди, кустарні наркотичні засоби, домішки до пального.

Літій.

Наслідками отруєння літієм є:

- сонливість, загальна слабкість;

- світлобоязнь;

- м'язові судоми, ураження нирок;

- арітмія;

- зниження артеріального тиску;

- ризик розвитку лейкозів;

- безпліддя;

- пригнічення ситезу гормонів щитовидної залози.

Літій використовується в металургійній, силікатної промисловості. А та-кож в харчовій галузі (для консервування), текстильної (відбілювання і фар-бування в залежності від застосовуваного з'єднання), і у фармацевтичній як компонент косметичних засобів. У рідкому стані застосовується в якості теп-лоносія для ядерних реакторів. Сполуки літію використовуються для лікуван-ня. Механізм токсичної дії сполук літію вивчений недостатньо.

Олово.

Олово міститься у більшості грунтів. Видобувають олово лише в неба-гатьох регіонах світу. Більшість олова, що виробляють, використовується для покриттів, зокрема для покриття консервних банок.

Наслідками отруєння оловом є:

- дерматити;

- порушення зору та слуху;

- головний біль, запаморочення;

- нудота, металічний присмак, проноси, біль у череві;

- підвищення рівня цукру в крові.

При тривалому зберіганні консервів олово здатне переходити у продукти та негативно впливати на організм при накопи-ченні в значних кількостях. Тому слід додержуватись граничних термінів зберіган-ня консервів. Токсична доза олова для людини- 5-7 мг/кг маси тіла.

Залізо.

Відноситься до важливих мікроелементів, необхідно для синтезу гемогло-біну. Однак при перевищенні необхідної дози заліза відбувається перенаси-чення місць його зв'язування у крові та з'являється вільне залізо, яке, власне, й має токсичну дію. При отруєнні залізом вражається ШКТ (пронос, блюво-та,), зменшується обсяг плазми крові, розширюються судини, зменшується кровопостачання мозку, відбувається пошкодження ЦНС, ураження печінки та легенів, жовтяниця. До патологічних змін відносятся некроз шлунку та тонкої кишки, жирова дегенерація клітин міокарду та ниркових канальців, емфизема. Токсичними є дози заліза, які перевищують 30 мг/кг маси.

Сурма.

Сурма застосовується у напівпровідниковій промисловості, як компонент сплавів свинцю, у ліках.

Наслідками отруєння сурмою є:

- запалення слизових оболонок зіву та гортані;

- ураження дихальних шляхів і легенів, розвиток бронхітів і ринитів;

- захворювання крові, ураження печінки, нирок, нервової системи;

- нудота, блювота, болі в кишківнику;

- ураження шкіри, випадіння волосся;

- ризик розвитку зобу;

- ризик розвитку рака легенів, шлунка, носу.

Сурма та її сполуки надходять до організму переважно через органи ди-хання. Вони здатні надовго затримуватись у печінці, шкірі, волоссі.

Надзвичайно шкідливою сполукою сурми є стібін. Він здатен руйнувати клітини крові, викликати гемоглобінурію, анурію, розлиття жовчі та призво-дити до смерті.

Стронцій.

Стронцій використовується у металургії, виробництві акумуляторів. Радіоак-тивний ізотоп Sr90 утворюється при ядерних вибухах та аваріях АЕС.

Наслідками отруєння стронцієм є:

- остеопороз, “стронцієвий рахіт”;

- ураження легенів;

- ураження кісткового мозку, розвиток раку крові та кісток.

Стронцій-90, потрапляючи в грунт, разом зі сполуками кальцію надходить до рослин. З рослин стронцій через тварин або напряму потрапляє до організ-му людини. Стронцій накопичується у кістках. Навіть невеликі дози при три-валому потраплянні до організму, викликають ризик розвитку лейкемії та ра-ку кісток через безперервне опромінення кісткового мозку. Кількість строн-цію, що засвоюється організмом, залежить від надходження з продуктами кальцію (елементи-антагоністи). Підвищений вміст стронцію через заміщен-ня ним кальцію призводить до ламкості кісток ( стронцієвий рахіт, уровська хвороба). Інгаляція сполук стронцію викликає фібріотичні зміни у легенях.

Цинк.

Цинк використовується як компонент сплавів, як антикорозійне покриття. Спо-луки цинку застосовуються у медицині, виготовленні фарб, для бороть-би з гризунами.

Наслідками отруєння цинком є:

- порушення засвоєння заліза та міді, що сприяє розвитку анемій;

- зниження імунітету;

- порушення функції підшлункової залози та печінки;

- ураження шкіри, волосся, нігтів;

- ризик розвитку онкозахворюваннь.

Цинк і його сполуки до організму можуть потрапляти через травний тракт. Через дихальні шляхи може потрапляти пил або пари, що виникають при ви-добуванні та переробці руд цинку, виплавці металичного цинку. При вдихан-ні пилу або парів внаслідок сполучення цинку з білками може з'явитись нудо-та, блювота, м'язовий біль, приступи лихоманки (“лихоманка ливарів”).

Отруєння можливе при вживанні в їжу продуктів, що містять кислоти (томати, фрукти) та зберігались або готувались у посуді з цинковим покрит-тям.

Вісмут.

Сполуки вісмуту використовуються у медицині, виробництві скла, сплавів з низькою температурою плавлення. Вісмут за своїми властивостями подіб-ний до свинцю, але менш токсичний.

Отруєння вісмутом можливе після вживання його сполук та після вдихан-ня пилу.Джерелами потрапляння сполук вісмуту у воду є процеси вилугову-вання мінералів, викиди фармацевтичних та парфумерних виробництв, скля-ної промисловості.

Наслідками отруєння цинком є:

- зниження пам'яті, безсоння;

- ураження нервової системи;

- аритмія, біль у серці;

- пигментація слизової оболонки ясен та ротової порожнини;

- стоматит, фарінгит;

- токсичний гепатит, втрата аппетиту, нудота, біль у череві;

- дерматити.

Одним з основних проявів отруєння є “вісмутова облямівка” - запалення, яке виникає через відкладення сірчаністого вісмуту по краям ясен.

Хронічне отруєння призводить до порушеннь обміну речовин, зниження вмісту гемоглобіну у крові, гострої нефротоксичності, енцефалопатії, патологічним переломам, салівації.

Кобальт.

Сполуки кобальта застовуються з давніх часів- кобальтове скло, емалі.

Серед сфер застосування кобальту:

- легирування сталі, виробництво жаростійких сплавів;

- виготовлення постійних магнитів, сердечників трансформаторів;

- кобальтат літію застосовується для виробництва літієвих акумуляторів;

- радіоактивний кобальт-60 застосовується у дефектоскопії, медицині, радіоізотопних джерелах енергії.

Наслідками отруєння кобальтом є:

- алергія;

- дерматити;

- збільшення щитовидної залози;

- ураження серцевого м'язу, “кобальтова” кардіоміопатія.

Токсичнідля людини дозами кобальту- 20-30 мгна добу..

Випадки “кобальтової” кардіоміопатії фіксувались у 1960-х роках. У той час сульфат кобальту використовувся як засіб стабілізаці піни у пивоварінні. Особи, що вживали пиво у кількості понад 4 л (до 12 л) на добу, отримували дози кобальу 6-8 мг. У цих випадках були зазначені гіперплазія щитовидної залози, висока час-тота поліцитемії, серцева недостатність. Кобальт, власне, був додатковим факто-ром виникнення цих симптомів, тому що зазначені дози є недостатніми для отруєння у людей з нормальним раціоном харчування.

Нікель.

Нікель та його сполуки застосовуються у металургії, електротехніці, ви-робництві скла.

Існує багато джерел потрапляння нікелю у навколішне середовище. У вод-ні об'єкти сполуки нікелю потрапляють зі стічними водами цехів нікелюван-ня, виробництва синтетичного каучуку, нікелевих збагачувальних фабрик. Найбільшим джерелом потрапляння нікелю до атмосфери є спалювання викопного палива.

Наслідками отруєння нікелем є:

- підвищена збуджуваність нервової системи;

- вітіліго (депігментація шкіри);

- алергічні ураження шкіри та слизових оболонок;

- зниження імунітету;

- ризик розвитку раку легенів, нирок, шкіри.

Професійне отруєння можливо у таких галузях, як машинобудування, га-льваника, металургія, вугледобування, зварювання, фарбування тканин.

До організму сполуки нікелю потрапляють як з їжею, так і через органи дихання, шкіру та слизові оболонки. Одразу після потрапляння до організму з'являються нудота, головний біль, задишка. Через 1-5 діб- тяжкі легеневі симптоми.

Використання предметів, що містять нікель, може призвести до астми, кропив'янки, контактниго дерматиту, екземи.

У літературних джерелах наведені дані про симптоми отруєння карбонілом нікелю та їх схожість з симптомами отруєння чадним газом. Автори, що на-водять таку інформацію, викликають здивування. Власне, якими ще можуть бути симптоми отруєння, адже карбоніли металів при контакті з водою гідролізуються з вивільненням окису вуглецю (чадного газу).

При тривалому контакті з нікелевим пилом виникають алергічні прояви, носові кровотечі, хронічний ларінгит, бронхіт.

Таллій.

Таллій застосовується як засіб боротьби з комахами та гризунами, каталі-затор у фейерверках, у виробництві линз, як компонент сплавів, при радіо-логічних обстеженнях.

Металевий таллій та його сполуки є високотоксичними речовинами (їх токсич-ність вище, ніж свинцю та ртуті) потребують суворого контролю за їх використанням і утилізацією відходів.

Наслідками отруєння таллієм є:

- аллопеція;

- ураження періферичної нервової системи, слабкість кінцівок;

- ураження зорового нерву, розвиток сліпоти;

- порушення координації рухів, судоми;

- депресія, галюцинації, безсоння;

- чоловіче безпліддя.

Токсичність таллію пов'язана з порушенням балансу натрію та калію. Він утворює міцні сполуки з сірковмісними білками та пригничує активність ферментів, що містять тіольні групи (АТФази та інш.).

Таллій абсорбується через шкіру, при вдиханні та при пероральному вжи-ванні.
Таллій локалізується у нирках, підшлунковій залозі, селезінці, печінці та головному мозку.

Летальна доза залежить від індивідуальної чутливості та становить 6-40 мг/ кг маси тіла. Гострі та хронічні отруєння таллієм мають схожу клінічну картину та відрізняються швидкістю проявів.

Перші симптоми отруєння- біль у череві, гастоентерит, тахікардія та го-ловний біль. На протязі 4 діб на шкірі голови з'являються характерні темні забарвлені полоси. Через 2-5 діб з'являються неврологічні симптоми- сплу-таність свідомості, галюцинації, судоми. В тяжких випадках розвивається кома, респіраторний параліч і настає смерть. Офтальмологічні симптоми- ураження шкіри повік, випадіння брів, блефароп-оз, незапальний кератит.

Можливі такі прояви, як гіпокаліємія, підвищення артеріального тиску, ниркова недостатність, аномальна функція печінки.

Таллій здатен проникати через плацентарний бар'єр.

Ванадій

Отруєння ванадієм можливо при надмірному його вживанні. З огляду на його підвищеної токсичності, надлишок металевим компонентом може наступити внаслідок забрудненої екології. Також інтоксикацію речовиною можуть отримати особи, які трудяться на виробництві асфальту, скла.

Професійні отруєння металом можуть супроводжуватися астмою, анемією, дерматитами. Надлишок ванадію проявляється і іншими симптомами:

-обтяжливе відчуття в області шлунка;

- втрата апетиту;

- зниженням маси тіла;

- затримка росту;

- зниженням захисних функцій організму;

- діарея;

- зневодненням;

- нервові розлади;

- порушенням функцій нирок.

Отруєння ванадієм зазвичай відбувається при вдиханні пилу металу, що міститься в повітрі. Результатом такого вдихання може стати подразнення дихальних шляхів, запаморочення, легенева кровотеча. Ванадієвий пил впливає на роботу серця і нирок.

Механізм токсичної дії ванадію недостатньо вивчений. Припускають, що він має широкий спектр дії, впливаючи в першу чергу на ферментні системи, що здійснюють синтез холестерину, амінокислот і процеси окисного фосфо-рилювання. Мабуть, в організмі ванадій, так само як і кадмій, зв'язується з білками.

3. Особливості харчування в літньому віці

Старіння являє собою комплекс змін в організмі внаслідок фактора часу.

До основних процесів при старінні належать зменшення активності онов-лювання структр організму, послаблення асиміляції, зниження нейрогумора-льної функції, що порушує процеси адаптації до умов зовнішнього середови-ща.

Знижується загальний обмін речовин.

Погіршується моторика м'язових стінок ШКТ, що призводить до розвитку закрепів. Внаслідок зниження кислотності шлункового соку активізується розвиток гнильних мікроорганізмів та підвищується навантаження на печінку.

Спостерігається зменшення відтоку жовчі та активності окислювально-відновлювальних процесів. Разом з послабленням видільної функції кишків-ника це призводить до затримки холестерину в організмі та розвитку атеро-склерозу.

Швидкість засвоєння поживних речовин у тонкому кишківнику зменшує-ться у 2-3 рази. Можливе погіршення засвоєння жирів та вуглеводів.

Також спостерігаються вікові зміни у печінці, підшлунковій та слинових залозах.

Тому раціональне харчування є однією з обов'язкових передумов актив-ного довголіття, яке здатне збільшити тривалість життя на 25-40 %.

Рекомендовані добові потреби в поживних речовинах та енергії наведені у табл.

Таблиця1

	Енергія, ккал	Білки, г	Жири, г	Вуглеводи, г
		Всього	Тваринного походження
Чоловіки 60-74 років >75 років	2300 2000	69 60	38 33	77 67	333 290
Жінки 60-74 років >75 років	2100 1900	63 57	35 31	70 63	305 275

У харчуванні варто дотримуватись декількох принципів:

1. Енергетична цінність харчового раціону повинна відповідати енергови-тратам. Слід обмежити вживання цукру, солодких продуктів, а також жиру і жирних продуктів. Контролем енергетичної відповідності харчування по-требам організму є стабільність маси тіла. Організм літньої людини найбільш чутливий до надмірного харчування, яке не тільки призводить до ожиріння, але і до розвитку серцево-судинних, онкологічних, ревматичних, респіратор-них, шлунково-кишкових захворювань.

2. Антисклеротична спрямованість з метою попередження і уповільнення розвитку атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, жовчнокам'яної хвороби, остеопорозу.

3. Оптимальне забезпечення харчових раціонів речовинами, стимулюючи-ми активність ферментних систем в організмі, що володіють послаблюючу і сечогінну дію і нормалізують склад кишкової мікрофлори.

4. Дотримання режиму харчування. У літньому віці харчування повинно бути регулярним. Інтервали між прийомами їжі повинні бути невеликими. Рекомендоване 4-разове харчування, може бути режим харчування з прийо-мом їжі 5 разів на день. При 4-х разовому харчуванні харчовий раціон розпо-діляється наступним чином: на 1-й сніданок - 25%, на 2-й сніданок або полуденок - 15%, на обід - 35% і на вечерю - 25% від добової потреби. П'ятиразовий режим харчування передбачає наступний розподіл добового раціону: 1-й сніданок - 25%, 2-й сніданок - 15%, обід - 30о%, 1-й вечеря - 20%. 2-й вечеря - 10%. На ніч рекомендується вживання кисломолочних продуктів і фруктів.

Кількість кухонної солі у раціоні- до 4-5 г на добу.

Слід обмежувати споживання жирів в зв'язку зі зменшенням інтенсивності обмінних процесів в організмі. Джерела тваринного жиру - вершки, сметана, вершкове масло (до 30 г на добу). Тугоплавкі жири (баранячий, яловичий) взагалі треба виключити з раціону, а з легкоплавких жирів краще віддати перевагу свинячому, курячому і гусячому. Свинячий жир, наприклад, містить кислоту, активно бере участь в обмінних процесах. З рослинних жирів рекомендовані соняшникова, оливкова і кукурудзяна олії (близько 15-20 г на добу). М'ясо і риба нежирних сортів - краще відварні (рибу можна в запеченому вигляді).

Кількість рідини в раціоні має відповідати фізіологічної потребі - 1,5 літра на день. Корисно пити часто і потроху, так як вживання великої кількості рі-дини за один прийом тягне за собою велике навантаження на серце.

Через погіршєння толерантності до углеводів, слід надавати перевагу так званим «складним» вуглеводам і харчовим волокнам - різноманітні овочі, ягоди, фрукти, каші з гречаної і вівсяної крупи, хліб грубого помелу. Бобові культури слід обмежувати, тому що вони можуть посилити бродіння в кишківнику і викликати здуття живота.

Норма споживання білків в літньому віці становить 1-1,25 г на 1 кг маси тіла на добу. Оптимальна пропорція між тваринними і рослинними білками становить 1: 1. З білків тваринного походження перевагу слід надавати біл-кам риби і молочних продуктів. До 30% добової потреби в білках бажано за-безпечувати за рахунок молочних і кисломолочних продуктів. Перевагу слід надавати продуктам зі зниженою жирністю. Кисломолочні продукти особли-во корисні, оскільки містять корисні мікроорганізми, які перешкоджають роз-множенню хвороботворних і гнильних мікробів і розвитку коліту.

Доцільно збільшити споживання клітковини (25-30 г на добу), яка має здатність адсорбувати харчові та токсичні речовини і покращувати мікро-флору кишківника, знижувати рівень холестерину в крові і жовчі.

Вітаміни завдяки каталітичним властивостям здатні до певної міри галь-мувати процеси старіння. Достатній рівень вітамінної забезпеченості дає можливість підтримувати інтенсивність обміну речовин на нормальному рівні та попередити розвиток в сполучнихї тканинах склеротичних змін.

4. Мінеральні елементи і їх роль в забезпеченні нормальної життєдіяльності. Участь мінеральних речовин у ферментативних і пластичних процесах

Мінеральні речовини є життево необхідними для нормального функціонування. Вони відіграють роль у роботі ферментів, будові скелету, транспортуванні кисню. Залежно від вмісту в організмі та добової потреби їх поділяють на макро-, мікро- та ультрамікроелементи.

До макроелементів відносять такі, для яких добова норма споживання повинна перевищувати 200 мг. Вміст їх в організмі може становит від 20 г до кілограмів. До макроелементів належать: натрій, калій, кальцій, магній, хлор, фосфор та сірка. Біологічна роль макроелементів наведена у табл. 2.

Таблиця 2

Макроелемент	Роль у життєдіяльності	Наслідки нестачі	Джерело
Сірка	Входить до складу амінокислот (метіонін і цистеїн) та вітамінів Н і В1	Закрепи, тахікардія, випадіння волосся, підвищення тиску, біль у суглобах	М'ясо, білки яєць, бобові, горіхи, печінка.
Натрій	Регулювання водно-сольового обміну та кислотно-лужного балансу, зміцнення серцево-судинної системи, розширення судин, нормалізація артеріального тиску, сприяння переносу глюкози, передача електричних імпульсів між нейронами, секреція шлункового сока.	Втрата ваги, блювота, метеоризм, порушення роботи нервової системи, сухість шкіри	Сіль, морепродукти, м'ясо, нирки, яйця, часник.
Кальцій	Регуляція серцевого ритму, зміцнення імунітету, регулювання кров'яного тиску та вмісту холестерину в крові, виконує структурні функції (кістки та зуби), передача нервових імпульсів, вплив на згортання крові.	М'язові судоми, остеопороз, запалення ясен, ламкість нігтів	М'ясо, морська риба та морепродукти, молоко та молокопродукти, яйця, горіхи, мед.
Калій	Нормалізація серцевого ритму, регулювання кислотно-лужного балансу крові, підвищення витривалості та фізичної сили, підвищення розумової активності,	Порушення роботи м'язів, погіршення розумового та фізичного тонусу, висипи на шкірі, втрата аппетиту, нервові розлади	Сухофрукти, сир, огірки, банани, бобові, печінка, риба, гриби, шоколад.
Магній	Стимуляція імунної системи, сприяє згортанню крові, вплив на роботу репродуктивної системи, контроль обміну вуглеводів, регуляція кровообігу і роботи серцевого м'яза	Втрата аппетиту, нервові розлади, біль у м'язах і шлунку, втомлюваність	Горіхи, бобові, морепродукти, крупи, гриби, молоко.
Хлор	Секреція шлункового соку, водно-сольовий обмін, осморегуляція,	Втрата смакових відчуттів, погіршення аппетиту, сухість у ротовій порожнині, в'ялість, випадіння волосся та зубів	Сіль, яйця, молоко, водорості, мінеральна вода.
Фосфор	Відіграє роль у енергетичному обміні (у складі АТФ), має структурну роль, Входить до складу ДНК і РНК, регулює роботу нервової системи	Хронічна втома, м'язові спазми, рахіт, зниження уваги, остеопороз.	Бобові, риба, яйця, горіхи, м'ясо, молочні продукти

До мікроелементів відносять ті, вміст яких в організмі становить від 0,001 до 0,000001 %: залізо, цинк, мідь, ванадій, марганець, селен, фтор, молібден, йод, кобальт. Біологічна функція мікроелементів наведена у табл.3.

Таблиця 3

Мікроелемент	Роль у життєдіяльності	Наслідки нестачі	Джерело
Залізо	Входить до складу міо- та гемоглобіну, підтримує нормальний колір шкіри, відіграє роль у синтезі АТФ	Анемія	М'ясо та субпродукти, риба та морепродукти, гречана крупа, бобові, чорниця, яйця
Мідь	Сінтез гемоглобіна та покращення засвоєння заліза, синтез коллагена та еластина, антиоксидантний захист, утворення кісткової тканини, синтез АТФ	Анемія, порушення пігментації шкіри, психічні розлади	М'ясо, печінка, какао, горіхи, авокадо
Цинк	Синтез ДНК, обмін вітаміну А, загоєння ран, синтез 300-х гормонів , кроветворення, проявляє дію інсуліна	Облисіння, депресії, погіршення іммунітету	Печінка, яйця, сир, насіння гарбуза, банани, морепродукти
Йод	У складі гормонів щитовидної залози регулює обмін речовин та терморегуляцію, синтез білків	Затримка розумового розвитнку, Базедова хвороба, погіршення еластичності судин	Йодована сіль, морська капуста
Фтор	Формування зубної емалі, зміцнення кісток	Захворювання ясен, карієс	Питна вода, морепродукти
Молібден	Метаболізм ДНК та РНК, окисленя вуглеводів	Порушення травлення, обміну речовин	Капуста, шпинат, чорна порічки, агрус
Хром	Інсуліновий обмін	Підвищення рівня цукру в крові, діабет	Гриби, горіхи, дріджи
Марганець	Активізує значну кількість ферментів, бере участь в метаболізмі холестерину та жирів	Порушення обміну холестерину, атеросклероз	Горіхи, буряк, броколі, ананаси
Селен	Синтез гормонів щитовидної залози, антиоксидантний захист, зміцнення імунітету	Зниження імунітету, арітмія	Віноград, гриби, морепродукти, насіння соняшника
Кобальт	Синтез білків і інсуліну	Порушення обміну речовин	Буряк, горох, суниця

До ультрамікроелементів відносять ті, вміст яких в організмі становить менше 0,000001 %: золото, срібло, ртуть, уран та берілій. Біологічна функція деяких ультрамікроелементів ще не визначена.

Таблиця 4

Мікроелемент	Роль у життєдіяльності	Симптоми надлишку в організмі	Джерело
Золото	Бактеріцидна дія, підсилення бактеріцидної дії срібла, зміцнення серцевого м'яза, покращення роботи серцево-судинної системи	Порушення роботи печінки та нирок, карієс.	Міститься лише у кукурудзі
Срібло	Зміцнення імунітету, бактеріцидна дія.	Погіршення зору, діарея, порушення роботи нервової системи	Збагачена вода
Свинець	Участь в обміні заліза, процессах обміну в кісткових тканинах.	Дістрофія м'язів, головний біль, карієс, анемія, втрата ваги	Капуста, коренеплоди, риба.
Рубідій	Сінергіст калія	Головний біль, аллергія, серцева арітмія, порушення сну.	Чай, кава, мінеральна вода

Рекомендовані добові норми вживання мінеральних речовин наведені у табл.5.

Таблиця 5

Вік та стать людини	Речовина
	Натрій,мг	Кальцій, мг	Калій, мг	Магній, мг	Залізо,мг	Цинк, мг	Мідь, мг	Йод, мкг	Селен, мкг
Діти
6-11 міс	До 650	550	1,1	80	8	5	0,3	60	15
12-23 міс	До 830	600	1,4	85	8	6	0,3	90	25
2-5 років	До1580	600	1,8	120	8	6	0,4	90	25
6-9 років	До 1580	700	2	200	9	7	0,5	120	30
Жінки
10-13 років	До 2400	900	2,9	300	11	8	0,7	150	40
14-17 років	До 2400	900	3,1	320	15	9	0,9	150	50
18-30 років	До 2400	900	3,1	320	15	9	0,9	150	50
31-60 років	До 2400	800	3,1	320	15	9	0,9	150	50
61-74 роки	До 2400	800	3,1	320	10	9	0,9	150	50
>75	До 2400	800	3,1	320	10	9	0,9	150	50
Вагітні	До 2400	900	3,1	360	15	10	1	175	60
Годуючі	До 2400	900	3,1	360	15	11	1,3	200	60
Чоловіки
10-13 років ...

Подобные документы

• Морфологія, анатомія та фізіологія мікроорганізмів

  Морфологічні ознаки бактерій, пліснявих грибів і дріжджів. Мікробіологія найважливіших харчових продуктів. Фізіологічна роль складових частин їжі. Основи раціонального харчування. Складання меню добового раціону харчування для різних груп населення.
  
  курс лекций [40,7 K], добавлен 21.11.2008
  

• Вітаміни та їх роль у житті людини

  Поняття та функціональні особливості вітамінів як незамінних елементів, необхідних для росту, розвитку й життєдіяльності людини. Їх класифікація та різновиди, головні джерела. Необхідність і правила правильного харчування для поповнення вітамінів.
  
  презентация [1,5 M], добавлен 14.10.2014
  

• Теорії походження людини

  Коротка характеристика основних теорій походження людини. наукові ідеї Чарльза Дарвіна і його докази тваринного походження людини. Основні етапи еволюції людини та вплив на неї біологічних чинників. Антропогенез і характерні особливості сучасної людини.
  
  реферат [22,4 K], добавлен 27.03.2011
  

• Життєдіяльність організму

  Для нормальної життєдіяльності організму людини і доброго засвоєння їжі людський організм повинен одержувати усі поживні речовини у певних співвідношеннях.
  
  реферат [12,7 K], добавлен 19.08.2005
  

• Фізіологічні потреби у нутрієнтах людей розумової праці

  Вплив раціонального харчування на здоров’я і працездатність людини. Порівняння рекомендованих величин споживання харчових речовин і потреби в енергії для людей розумової праці, прийнятих ВООЗ, Україною, Російською Федерацією, Японією та Великою Британією.
  
  статья [69,5 K], добавлен 09.03.2013
  

• Здоров’я та його складові. Фізичне здоров’я людини

  Хімічний склад людського організму та його роль в забезпеченні життєдіяльності організму. Психосоматичні захворювання та їх поширеність у сучасному світі. Психофізіологічні механізми адаптації організму до змін навколишнього середовища. Вчення по стрес.
  
  реферат [31,9 K], добавлен 21.06.2010
  

• Рівні організації організму людини

  Організація організму людини як цілісної живої системи. Виокремлені рівні: молекулярний, клітинний, клітинно-органний, організменний, популяційно-видовий, біоценотичний, біосферний. Розвиток організму людини - онтогенез. Методи дослідження генетики.
  
  контрольная работа [22,6 K], добавлен 09.01.2009
  

• Зниження харчової цінності нутрієнтів під час зберігання і перероблення

  Харчування як фізична потреба людини. Якісний склад харчового раціону людини, основні вимоги до нього. Зниження харчової цінності продукції під час зберігання і перероблення, оцінка та значення, нормування даних змін. Зміни білків, ліпідів та вітамінів.
  
  реферат [17,9 K], добавлен 08.12.2010
  

• Нормальна мікрофлора людини

  Характеристика фізіологічних груп мікроорганізмів людини, їх морфологічні ознаки, вплив на організм. Розробка профілактичних заходів. Мікрофлора у лікуванні та захисті людського організмі. Шляхи проникнення мікроорганізмів у тканини і порожнини тіла.
  
  курсовая работа [563,2 K], добавлен 06.08.2013
  

• Будова та функції епіфізу, сальних та потових залоз

  Сальні та потові залози, їх будова та функції. Епіфіз, його роль у птахів і ссавців як нейроендокринного перетворювача. Зв'язок епіфізу з порушеннями у людини добового ритму організму. Регуляція біологічних ритмів, ендокринних функцій та метаболізму.
  
  контрольная работа [18,3 K], добавлен 12.07.2010
  

• Мінерали в харчуванні людини

  Поняття мінеральних речовин та визначення їх необхідності в раціоні людини. Характеристика основних макро- та мікроелементів та їх походження, джерела в харчуванні. Результати нестачі в організмі людини, особливо дитини, даних речовин, їх поповнення.
  
  контрольная работа [31,9 K], добавлен 08.12.2010
  

• Вікова фізіологія та валеологія

  Будова організму людини. Саморегуляція як його універсальна властивість. Біологічний і хронологічний вік. Вплив способу життя вагітної жінки на розвиток плоду. Поняття процесу росту і розвитку дітей. Вікова періодизація. Процеси життєдіяльності клітини.
  
  контрольная работа [1011,7 K], добавлен 27.10.2014
  

• Роль білків, жирів, вуглеводів та вітамінів в організмі

  Речовини, які використовуються організмом для енергетичних і пластичних цілей. Насичені жирні кислоти. Прості та складні вуглеводи. Основні джерела вуглеводів у харчуванні людини. Значення вітамінів та їх активну участь в обмінних процесах організму.
  
  презентация [841,0 K], добавлен 16.10.2013
  

• Родина Ведмежі

  Дослідження родини хижих ссавців підряду собакоподібних, особливостей внутрішньої будови організму, хутра та шкіри. Вивчення розповсюдження видів на земній кулі, способу життя, розмноження, полювання та харчування, значення в екосистемах та для людини.
  
  презентация [1,1 M], добавлен 10.05.2011
  

• Розмноження і розвиток людини

  Гамети чоловічого і жіночого організму. Коротка характеристика процесу запліднення. Внутрішня будова статевих органів людини. Критичні періоди вагітності. Початок нового життя. Біосоціальна основа сім'ї. Пропорції тіла людини в різні періоди життя.
  
  презентация [6,6 M], добавлен 10.04.2014
  

• Класифікація нервової системи людини

  Поняття нервової системи людини, її значення для організму. Будова спиного мозоку, його сегментарний апарат та головні елементи. Функції корінців спинномозкових нервів. Головний мозок як вищий відділ нервової системи людини: його будова та функції.
  
  презентация [1,2 M], добавлен 17.12.2012
  

• Вплив елементарних еволюційних факторів на генофонди людських популяцій

  Розвиток еволюційного вчення і еволюція людини. Властивості популяції як біологічної системи. Закономірності існування популяцій людини. Вплив елементарних еволюційних факторів на генофонд людських популяцій. Демографічні процеси в популяціях людини.
  
  дипломная работа [106,9 K], добавлен 06.09.2010
  

• Небезпечні тварини для здоров’я людини

  Теоретичні основи отруєння і взаємодія зоотоксинів на організм живих істот. Проблеми і науковий пошук шляхів вирішення морфолого–біологічних особливостей гадюки степової та вплив отрути на організм людини. Перша допомога від укусів отруйних тварин.
  
  контрольная работа [691,6 K], добавлен 26.07.2014
  

• Травна система

  Будова травної системи людини, органи у її складі. Функції травної системи. Залежність фізичного, психічного та сексуального здоров'я людини від їжі та характеру харчування. Витрати енергії за добу залежно від віку, статі, умов життя, характеру роботи.
  
  реферат [566,6 K], добавлен 03.06.2014
  

• Людина: біологія й соціологічні проблеми

  Біологія людини як комплекс наук. Антропологічні дослідження людського організму. Диференціація локальних груп людства, виділених як раси. Ознаки внутрішнього середовища людини. Шляхи впливу біосфери на організм людини. Резерв адаптивної мінливості.
  
  реферат [26,3 K], добавлен 24.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам