Родина львинки (Stratiomyidae)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Родина львинки (Stratiomyidae)

Двокрилі комахи - великий загін, який налічує до 250 000 видів у світовій фауні; на території України в даний час відомо близько 13 000 видів з 129 родин [Нарчук, 2003]. В Північно-Західній частині мешкає до 5000 видів двокрилих з 73 сімейств [Михайличенко,Кустов, 2012; Михайличенко, 2013]. Сімейство Львинки (Stratiomyidae), відноситься до підряду Brachycera Orthorrhapha і нфра-загін Stratiomyomorpha, куди крім Stratiomyidae належать сімейства Xylomyidae і Panthophthalmidae. У світовій фауні сімейство представлено 2651 видом з 375 пологів, в Палеарктиці - 426 видів з 56 пологів, з яких 200 зустрічаються на території Росії. На території України відомо близько 100 видів мух-львинок [Баранов, 2002; Нарчук, 1970; Скуфьін, 1992; Woodley, Norman 2009]. На території Криму через своє географічне положення становлять значний інтерес для еколого-фауністичних досліджень. У прикордонній зоні помірного і субтропічного кліматичних поясів представлені різноманітні природні ландшафти, курортна зона і різноманітні агроценози. Серед природних ландшафтів регіонів можна виділити наступні: рівнинні степові і заболочені ділянки, піщані пляжі і обмілини, лісостепові передгір'я, широколисті, змішані і хвойні ліси, високогірне криволісся, субальпійські та альпійські луки. В силу особливостей ландшафту і висотної поясності, досліджувані території багаті видами рослин і тварин, в тому числі і ендемічними. Частка ендемічних рослин в високогірних спільнотах України становить до 36% [Литвинская і ін., 1983], а для деяких груп двокрилих комах - Empididae - 56%, Hybotidae - 16% [Кустов, Шамшев, Замотайло 2009]. Інтенсивний антропогенний вплив призводить до зменшення територій природних біоценозів. У рівнинній частині зберігаються в місцях, не придатних для сільськогосподарського використання: лимани, яри, береги річок і т.д. гірські ділянки піддаються вирубці лісів. Антропогенний фактор негативно позначається на ентомофауні більшості двокрилих комах і в цих умовах широке поширення набувають види, здатні використовувати екологічні ніші, що з'являються під впливом людини. Види уникають антропогенних змін ландшафтів, і залишаються в природних біоценозах, які зустрічаються набагато рідше. Для отримання репрезентативних даних про стан будь-якої таксономічної групи тварин необхідно провести комплексне дослідження: встановити видовий склад, з'ясувати чисельність видів і динаміку, вивчити їх ландшафтно-біотопічну приуроченість і досліджувати трофічні зв'язки в біоценозах, виявити вплив антропогенних факторів на динаміку чисельності популяцій і поширення видів. Імаго мух сімейства Stratiomyidae відомі як запилювачі рослин. Львинки заселяють різноманітні як лісові (Beridinae, Pachygasternae), так навколоводні (Stratiomyinae, Clitellariinae) біотопи. Багато видів харчуються на квітучих рослинах (Stratiomys, Odontomyia, Oplodontha, Oxycera), деякі рояться під пологом лісу (Beris) або тримаються серед трав'янистої рослинності поблизу водоймищ (Nemotelus). Більшість личинок розвиваються в воді або в напівводних місцепроживаннях: вони заселяють як стоячі (Stratiomys, Odontomyia, Oplodontha, Nemotelus), так і проточні водойми (Oxycera). Личинки видів з родів Beris, Sargus, Chloromyia, Microchrysa живуть в грунті, часто з високим вмістом гниючих рослинних залишків, зустрічаються в гної і вигрібних ямах. Деякі види мають личинок - мешканців підкоркової зони відмираючих стовбурів дерев (в основному, Pachygasterinae). Серед львинок відомі випадки мірмікофілії - личинки європейського вигляду Clitellaria ephippium Fabricius живуть в мурашниках [Баранов, 2002; Нарчук 2009]. За типом харчування личинки переважно детритофаги і фітосапрофаги, деякі (Pachygasterinae) ентомонекрофаги або хижаки. Всі личинки групи мух-львинок займають важливе місце в ланцюгах розкладання органічної речовини в екосистемах. Личинки, що розвиваються в стоячих водах, виносять високу ступінь органічного забруднення і мінералізації, реофільні личинки розвиваються в чистих водах. Видовий склад гідробіонтних львинок може використовуватися для оцінки ступеня забруднення та екологічного моніторингу водних екосистем. Всі види, що мають водних личинок, беруть участь в перенесенні органічної речовини в напрямку протилежного стоку, з водоймища на сушу [Баранов, 2002; Нарчук 2009]. Ступінь розробленості теми дослідження. Сьогодні досить добре вивчена фауна мух-львинок Європи. Для Європейської частини СРСР вказується близько 100 видів [Нарчук, 1969], для Східної Європи - 81 вид [Нарчук 2009]. Для території Криму М. К. Гордієнко [1984] згадує 29 видів. Деякі дані про знахідки в Криму і в Північно-Західній частині України опубліковані в роботах Л. В. Зіміної [1976, 1985]. Н. П. Кривошеїна [2004,2006] наводить описи нового виду підродини Pachygasterinae і деякі відомості з розповсюдження вже відомих видів цього таксона на Україні. В Північно-Західній частині України і в Криму до теперішнього часу комплексних досліджень цієї групи двокрилих не проводилося. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження мух-львинок ботанічного заказника Чорна Гора.

Для виконання поставленої мети під час дослідження вирішувалися наступні завдання:

1) уточнити видовий склад мух-львинок, провести хорологічний аналіз видів сімейства в досліджуваних територіях;

2) з'ясувати сезонну динаміку літа видів сімейства Stratiomyidae;

3) вивчити фауну і екологічні особливості мух-львинок

урбанізованих територій;

4) вивчити природоохоронний статус та встановити раритетних представників фауни родини Stratiomyidae досліджуваної території та рекомендувати можливі засоби охорони;

5) встановити созологічний статус львинок, рекомендувати можливих заходів їх охорони; визначити види, що мають господарське значення.

Наукова новизна. Вперше проведено комплексний аналіз фауни мух львинок ботанічного заказника Чорна Гора, де виявлено 44 види відповідно; в цілому на досліджуваних територіях знайдено 60 видів мух львинок, при цьому загальними є 25 видів (41,7%). В процесі роботи описана личинка виду Nemotelus bipunctatus Loew, 1976. Складено визначальні таблиці видів досліджуваного сімейства для досліджуваних регіонів. Проведено зіставлення обсягу фауни сімейства Stratiomyidae досліджуваних територій до фауни ботанічного заказника Чорна Гора в цілому. Вперше вивчена хорологічна структура мух-львинок, що включає 15 типів ареалів. Проаналізовано трофічні зв'язки імаго з кормовими рослинами. Вперше проведено аналіз висотно-поясного і ландшафтного розподілу представників сімейства Stratiomyidae. Вперше вивчена сезонна динаміка літа мух-львінок в різних висотно-поясних зонах ботанічного заказника Чорна Гора, виділено 5 фенологічних груп. Вивчена фауна сімейства Stratiomyidae урбанізованих територій, проведено порівняння фауни мух-львинок природних біотопів і агроландшафтів. Вносяться пропозиції з питань охорони мух-львинок і виділенню серед них маркерних таксонів, освітлено господарське значення Stratiomyidae в регіоні.

Методологія і методи дослідження

комаха львинки stratiomyidae

Під час написання даної роботи в методологічному плані підбиралися актуальні на даний момент методи, які широко застосовуються в ентомологічних дослідженнях. До них відносяться:

- методи збору і первинної обробки матеріалу (збір, фіксація, монтування та етикетування комах);

- визначення матеріалу;

- хорологічний і екологічний аналіз виявленої фауни досліджуваних регіонів;

- морфологічні методи, пов'язані з приготуванням тимчасових препаратів (ручне анатомування під бінокуляром геніального комплексу самців);

- складання визначальних таблиць;

- виготовлення ілюстрацій і їх подальша обробка в графічному редакторі.

Огляд літератури

У цьому розділі розглядається історія вивчення Stratiomyidae. В зв'язку з тим, що вивчення львинок ботанічного заказника Чорна Гора досліджуваних територій неможливо розглядати у відриві від існуючих оглядових робіт і досліджень сусідніх територій, при необхідності були порушені ряд публікацій, які не мають прямого відношення до даних регіонів, але значущим для пізнання таксона в цілому.У роботі був використаний матеріал фондових колекцій Зоологічного інституту РАН, який, в ряді випадків, не будучи опублікованими, сприяв створенню більш повної картини поширення та екологічних особливостей львинок. Це збори,проведені дослідниками, як тих, хто вивчає групу безпосередньо: Н.П. Кривошеїн, Е.П. Нарчук, Л.В. Зіміна, так і безпосередньо не займаються львинками: В.Н. Танасійчук, Х.Г. Шапошников, В.А.Крівохатскій, М.М. Богданов-Катька, І.М. Відгальм та інших дослідників. Завдяки великим розмірам або яскравому забарвленню, а також високою чисельності в навколоводних середовищах існування, деякі види європейських Stratiomyidae були добре вивчені ще в доліннеївский період. Карлом Ліннеєм (1758) було описано 6 видів груп в його фундаментальній праці «Система природи (Systema Naturae)». У ентомологічному трактаті Скополія (Scopoli) міститься інформація про ще 5 видів. Згодом нові види львинок були описані Форстером (Forster), Харріссом (Harris), Фабриціусом (Fabricius). Лише кілька нових видів львинок були описані під час класичного періоду європейської ентомології, але вони звелися в синоніми раніше описаних і лише деякі були прийняті подальшими авторами, в тому числі Stratiomys flavissima = Odontomyia flavissima і три види, замальовані в кольорі Панзером (Panzer) в «Ентомофауні Німеччини (Faunae insectorum germanicae)» [Rozkoљnэ, 1982]. Наступний великий період у вивченні львинок вважається діптерологічним. Цей час характеризується активною діяльністю ентомологів, які здебільшого спеціалізувалися на Diptera. У нихбула доступна велика вибірка двокрилих для вивчення, вони досліджували і інтерпретували ранні описи і опублікували досить багато робіт. Серед цих дослідників видатними авторами були Мейген (J.W. Meigen), Зеттерштедт (J.W. Zetterstedt) і Л?в (F.H. Loew).Цей же період ознаменувався виходом Systema antliatorum [Fabricius 1805] - кульмінації діптерологічного вчення Фабрициуса (J.C. Fabricius), Шіннера (J.R. Schiner), Рондане (K. Rondani). Перша половина XX століття стала третім великим періодом вивчення європейських Stratiomyidae. Цей час охарактеризувався інтенсивними дослідженнями фауни Палеарктики, і знання по мухах-львинках були істотно розширені, з огляду на обмеженість наявних матеріалів та традиційних методів дослідження, які засновані на зовнішніх ознаках. В цей період були випущені каталоги Diptera Палеарктики [Bezzi, 1903] і світу [Kertesz, 1908]. Епоха почалася з публікацій, Т. Плескіт переглянувПалеарктичні види пологів Stratiomys, Lasiopa і Adoxomyia. Приблизно в той час Беззі опублікував ряд робіт, де запропонував ряд нових родових імен. Лундберг підготував огляд мух-львинок Данії в своїй знаменитій роботі «Двокрилі Данії (том 1)» («Diptera Danica (Volume 1)»), а трохи пізніше фауна Stratiomyidae була проаналізована Верраллом (Verrall) [Rozkoљnэ,1982]. Т. Плескіт продовжив ревізійні роботи і його праці стали більш комплексними, головним чином концентрує діагностичні ознаки в формі ідентифікаційних ключів. Він також намагався вирішити проблеми таксономічного статусу великої кількості локальних популяцій і колірних форм. Незважаючи на деякі неточності, публікації цього автора по Палеарктичних Stratiomyinae, Pachygasterinae, Clitellarinae, Sarginae і Beridinae заслуговують на увагу з огляду великої кількості описаних азіатських форм. Також він значно розширив знання про види Далекого Сходу і підготував ревізію великого і таксономічного складного роду Nemotelus, однак завершити її не встиг [Rozkoљnэ, 1982]. Дослідження Плескіта, що включили сумнівні підвиди, були перенесені в монографію Palaearctic Stratiomyidae [Lindner, 1936-1938]. Хоча Ліндер і мав доступ до неопублікованих даних Плескіта, в публікації були пропущені всі згадки про них. В результаті безліч синонімів були втрачені, особливо в великому роді Nemotelus [Rozkoљnэ, 1982].Дюжек і Розкішний [Duљek, Rozkoљnэ, 1963b-1975] досліджували центральноєвропейські види, намагаючись використовувати геніталії самців і личинок для таксономічних цілей. У перегляд так само були включені описи декількох нових видів, великі записи по поширеннювидів і нові дані про деякі преімагінальні стадії. Вони провели ревізію в роді Lasiopa Палеарктики [Duљek, Rozkoљnэ, 1970], після опублікування таксономічних статей [Duљek, Rozkoљnэ, 1963b, 1968]. Розкішний вивчає Stratiomyidae Фенноскандії і Німеччини [Rozkoљnэ, 1973], публікує систематичні замітки [Rozkoљnэ, 1974], створює і огляд Західно-Палеарктичних видів роду Nemotelus [Rozkoљnэ, 1977], проводить ревізію водних форм у 2 виданні Limnofauna Europaea [Rozkoљnэ, 1978] і окремо роду Chorisops [Rozkoљnэ, 1979]. На території Радянського Союзу і Росії вивчення Stratiomyidae пов'язане з іменами В.В. Баранова, М.К. Гордієнко, Л.В. Зіміної, Н.П. Кривошеїн, Е.П. Нарчук та інших. Н.П. Кривошеїн особливу увагу приділяє вивченню двокрилих ксилофагів, в тому числі і львинок підродини Pachygasterinae. Так в одній з робіт детально представлена інформація про пологи Pseudowallacea Kert.,Berkshiria Johns., Wallacea Dol. та інших [Кривошеїн, 1979]. За результатами аналізу зборів з південних регіонів Росії, України, Закавказзя Туркменії, Н.П. Кривошеїн публікує статтю з оглядом ксилобіонтних мух-львинок Росії і суміжних країн. У статті наведені відомості про львинок з трьох родів Neopachygaster, Eupachygaster і Pachygaster, описані нові види Neopachygaster і Eupachygaster з Азейбарджану, а також підвид Pachygaster leachi angustifrons Krivosheina, з території Кавказу (Азербайджан Росія: Краснодарський край); тут же наведено ключ для визначення видів зазначених пологів [Кривошеїн, 2004]. У 1969 році вийшов «Визначник двокрилих Європейської частини СРСР » під загальною редакцією Г. Я. Бей-Биенко. А.А. Штакельберг і Е.П. Нарчук, займалася главою по Stratiomyidae [Нарчук, 1969а]. Так само Е.П. Нарчук описав 2 нових види Nemotelus [На руках, 1969б] і опублікував кілька нових синонімів [Нарчук, 1970]. Ще в публікаціях цього автора проаналізували привезений матеріал з Монголії, який дав додаткову корисну інформацію про поширення видів, також відомих в Європі [Нарчук, 1972, 1976]. У 1981 р публікує відомості про межі ареалів видів Chloromyia formosa (Scopoli, 1763), Sargus cuprarius (Linnaeus, 1758) і Microchrysa polita (Linnaeus, 1758) в атласі [Нарчук, 1981а б, в]. Новий вид Adoxomyia transcaucasica [Nartshuk, 2004] був описаний з Вірменії та Азейбарджану. У цій же роботі вказується на синоніми A. portschinski Pleske = A. dahlia Meigen, згадуються знахідки ще 3 видів з цього роду [Nartshuk, 2004]. У статті по мухах-львинках Східної Європи Нарчук Е.П. вказує на проживання на території Східно-Європейської рівнини і Передкавказзя 81 виду з 4 підродин, після проведення порівняння з фауною Західної Європи і хорологічного аналізу, виділено 13 груп видів, що включають підгрупи за типами ареалів, в тому числі і групи кавказьких, кавказько-анатолійських і кавказько-середньоазіатських видів [Нарчук 2009]. Так само в роботі обговорюються кордони ареалівдеяких видів, показано співвідношення числа видів по підродинам в різних частинах Східної Європи. Оглядові статті Л.В.Зіміної [1976, 1985] використовувалися для уточнення складу фаун Stratiomyidae Криму і Північно-Західного Кавказу. В першій роботі автор вказує 83 види, в другій мова йде про новий матеріал, що включає 73 види, що не увійшли в першу статтю. В своїй роботі М.К. Гордієнко [1984] вказує 29 видів львинок, складової фауни Криму, в тому числі 15 вперше. Внесок в морфологію сімейства Stratiomyidae внесла О. Г. Овчинникова, докладно описала мускулатуру геніталій самців виду Chloromyia formosa Scop. і [Овчинникова, 1986а] з над сімейства Stratiomyioidea [Овчинникова, 1986б]. Існує ряд оглядових фауністичних статей: по Латвійської РСР [Spuris, 1961], Воронезької області (Усманському бор) [Скуфьін, 1992], Ульяновської області [Баранов, 2002]. Література по преімагінальних стадіях мух-львинок до кінця XIXстоліття містила описи з поверхневими даними. Вона була узагальнена Брауером (Brauer). Здебільшого описи, опубліковані до цього моменту були неповними, і в деяких випадках навіть вносять плутанину [Rozkoљnэ, 1982]. Наступні статті, що стосуються преімагінальних стадій, опубліковані до середини XX століття були проаналізовані Хеннігом [Hennig, 1954]. У порівняльній роботі Вайлант та Дельхом [Vaillant, Delhom, 1956] вивчили форму та інші структури у різних личинок мух-львинок. Діптеролог А. М. Лобанов описав личинку Microchrysa polita (L., 1795), а також згадав деякі цікаві біологічні і екологічні особливості сімейства Sarginae [Лобанов,1960 1969]. Детальні дослідження личинок 2 видів з родів Odontomyia Mg. і Oplodontha Rondani були проведені Дюжеком [Duљek, 1961]. Узагальнення основної літератури по преімагінальних стадіях Stratiomyidae було вироблено Бріндлі [Brindle, 1959], в цій же роботі він дав нам інформацію про пологи і включив їх в робочі ідентифікаційні ключі. Пізніше Бріндлі підготував ряд спеціалізованих робіт по личинкам підсімейств Pachygasterinae [Brindle, 1962], Stratiomyinae [Brindle,1964a], Clitellariinae [Brindle, 1964b] і Sarginae [Brindle, 1965].У своїй роботі по скандинавським видам Розкішний [Rozkoљnэ, 1973] дав основні характеристики предімагінальних стадій і ключ по визначенню відомих личинок північної області. Морфологія і екологія личинок підродини Sarginae детально розглянута в публікації А.М. Лобанова [1969]. У роботі про дендрофільних личинок двокрилих Н.П. Кривошеїн приділяє особливу увагу личинкам підродини Pachygasterinae. Опубліковані деталізовані ключі з докладними переописами для відомих видів [Кривошеїн, Мамаєв, 1967], дана генетична характеристика личинок Eupachygaster Kert. [Кривошеїн, 1975] і Neopachygaster Austen [Кривошеїн, 1976],переописані і доповнені дані про личинку Zabrachia minutissima [Zett, 1838][Кривошеїн, 1977], переглянутий рід Berkshiria [Кривошеїн, 1979]. Аналіз наявних відомостей показав, що фауна львинок європейських країн і Північного Заходу Росії вивчена досить повно, на Північно-Західному Кавказі і в Криму до теперішнього часу комплексних досліджень цієї групи двокрилих не проводилося. Наявні роботи представляють собою опис окремих видів з Кавказу, загальні таксономічні списки, в яких був привезений доступний матеріал з Кавказу і Криму, а так само дані опубліковані колекційних фондів, так, Л. В. Зіміної [1976,1985] наведено матеріал колекційного фонду Зоологічного музею МГУ. Впроцесі наших досліджень ми спробували реалізувати комплексний підхід у вивченні львинок на територіях ботанічного заказника Чорна Гора.

Матеріали та методи

Пастки - це найбільш ефективний інструмент, який використовується для збору і вивчення екології комах. Останнім часом в практику ентомологічних досліджень увійшли пастки не пов'язані з використанням речовин. У наших дослідженнях, спрямованих на виявлення видового складу фауни мух-львинок ботанічного заказника Чорна Гора, була використана пастка Малеза.

Для збору матеріалу і отримання даних з екологічних особливостей видів була використана пастка Малеза. ?

Фізико-географічна характеристика

Чорна Гора- це ботанічний заказник, який має статус державної з 1974 року. Природоохоронна зона розкинулася в Виноградівському районі Закарпаття, між містом Виноградів та селом Мала Копання. На сьогоднішній день площа заповідної зони нараховує майже 823 гектари. Заказник входить до складу Карпатського біосферного заповідника.

Розташований у Вулканнічних Карпатах на площі 747 га на одній з найбільш цікавих у флористичному та фітоценотичному відношеннях вершин Гутинського хребта - Чорній горі (508 м н.р.м.). Заказник знаходиться у теплій кліматичній зоні. За даними метеостанції у м. Берегове (113 м н.р.м.) середньорічна температура тут дорівнює 9,9 градусів, середня температура січня - мінус 3 градуси, липня - 21,1 градуси. Річна кількість опадів 780 мм.

Геологічну основу утворюють андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімчакових скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні грунти різної потужності.

Для фауни “Чорної гори” характерна наявність специфічних теплолюбних видів, зокрема безхребетних.

Размещено на Allbest.ru