Біоекологічний аналіз метеликів родин Papilionidae, Pieridae і NimphaHdae міста Буська та його околиць

Вадим Теплюк Наталія Кубат

Відносна чисельність лускокрилих у біотопах м. Буська та його околиць за 2012-2014 рр., %

У лісових біотопах ми зареєстрували 20 видів, що становить 64,5 % видового багатства денних метеликів території дослідження (табл. 1). Слід відзначити, що третина з них (7 видів) трапляється лише у біотопах цього типу. Це такі типові мешканці лісу, як білан жилкуватий, мінливці великий та малий, перелівнець Єфросина, щербатка С-біле, мереживниця Галатея і прочанок Арканія. Решта видів (13) відзначені і в інших біотопах, зокрема 9 видів виявлені у лісах і агроценозах, а 4 - на луках. Варто зауважити, що мінливець великий та махаон, або косатець-ластівець, занесені до Червоної книги України.

Найбільшу чисельність, за нашими даними, у лісових біотопах серед денних метеликів мають підсрібник латонія (ІД - 15,17 %), перелівнець Селена (ІД - 11,24 %), мінливець малий (ІД - 10,11 %) та перелівнець Єфросина (ІД - 9,55 %) (табл. 1). Таким чином, ці види тут домінують та разом становлять майже половину чисельності (46,07 %) усіх лісових лускокрилих. Досить низьку відносну чисельність мають білан жилкуватий та сонцевик чорно-рудий (ІД - по 1,65 % для кожного виду). Рідкісними у лісах є махаон, білан капустяний та решітківець (ІД - по 0,56 %). На нашу думку, ліс - це не характерний біотоп для існування білана капустяного та сонцевика змінного, оскільки тут відзначені лише одиничні екземпляри представників цих видів, причому їх чисельність у інших біотопах сягає значень, вищих на порядок і більше.

На луках ми відзначили 24 види, що становить 77,4 % видового багатства лускокрилих м. Буська та його околиць (табл. 1). До типових мешканців цього біотопу належать зоряниця Аврора, жовтюх осьмак, сонцевичок змінний, очники Лікаон та волове око, прочанки Памфіл та Глікеріон. Решта видів (17) відзначені і в інших біотопах. Серед них не відмічено поширених лише у межах лук видів. Так, 9 видів виявлені ще й у лісах та агроценозах, 11 - спільні з агроценозами, а 4 - з лісами. Із видів, що перебувають під охороною, тут відзначено махаона.

Найбільшу чисельність, за нашими даними, у лучних біотопах мають очняк трав'яний (ІД - 14,29 %) та сонцевичок змінний (ІД - 13,76 %) (табл. 1). Саме ці види тут домінують і формують ядро чисельності (28,15 %). Відносно чисельними є сонцевики - рябий і чорно-рудий (ІД - 6,88 % та 6,35 % відповідно), зоряниця Аврора й очник Лікаон (ІД - по 5,82 %), прочанок Глікеріон і цитринець (ІД - по 5,29 %). Досить низьку відносну чисельність мають 4 види: білани капустяний і бруквяний, підсрібник великий і осадець Егерія (ІД - по 1,06 %). Рідкісні у лісах махаон, білан ріп'яний та білюх ріпаковий (ІД - по 0,53 %). На нашу думку, луки не характерний біотоп для існування 3 видів біланів та білюха, оскільки тут відзначені лише одиничні екземпляри представників цих видів, причому їх чисельність в агроценозах вища на порядок чи навіть більше.

В агроценозах ми зареєстрували 20 видів денних метеликів, що становить 64,5 % їх видового багатства території дослідження (табл. 1). Видів, які траплялися б лише на антропогенно змінених ділянках, ми не виявили - це спільні мешканці з луками (11 видів) чи види (9), які зафіксовані в усіх досліджених біотопах. В агроценозах виявлено махаона - вид, який внесено до Червоної книги України.

Масовими, за нашими даними, в агроценозах із лускокрилих є представники роду Ріег^: білани капустяний (ІД - 21,29 %), ріп'яний (ІД - 17,42 %) та бруквяний (ІД - 12,90 %) (табл. 1). Саме вони становлять переважну більшість загальної чисельності денних метеликів (51,61 %) та формують ядро. Чисельні в агроценозах також білюх ріпаковий і сонцевик Адмірал (ІД - по 6,13 %), сонцевик павич (ІД - 5,82 %). Досить низьку відносну чисельність мають жовтюх осьмак (ІД - 0,97 %), зоряниця Аврора й очняк Лікаон (ІД - по 0,65 %). Вважаємо, що агроценози не характерні для існування цих видів, оскільки тут відзначені лише одиничні екземпляри, при чому їх чисельність на луках сягає значень вищих приблизно на порядок. Рідкісні тут осадець Енерія (ІД - 0,97 %) та махаон (ІД - 0,65 %).

Порівнюючи відносну чисельність лускокрилих у різних біотопах, відзначили, що для агроце- нозів цей показник майже удвічі вищий (всього тут зафіксовано 45,79 % усіх досліджених особин), ніж для природних стацій (для лісу - це 26,29 %, а для лук - 27,92 %), хоча за видовим багатством суттєвих відмінностей ми не виявили (агроценози - 20, ліс - 20, луки - 24 види).

Щодо загальної чисельності лускокрилих у межах м. Буська та його околиць, слід зазначити таке. Масовим видом на цій території є білан капустяний (ІД - 10,34 %), домінантним також є білан ріп'яний (ІД - 8,12 %). До субдомінантних віднесли 7 видів - очняка волове око, або очняка трав'яного (ІД - 6,50 %), білана бруквяного (ІД - 6,20 %), сонцевика адмірала (ІД - 5,32 %), цитрин- ця, або палиста крушинового і сонцевика змінного, або решітківця (ІД - по 5,17 %), підсрібника латонія і сонцевика павиче око, або сонцевика павича (ІД - по 5,02 %). 17 видів лускокрилих нечи- сельні у біотопах досліджуваної території. Рідкісними виявилися 5 видів: мінливець великий (ІД -89 %), осадець Егерія і мереживниця Галатея (ІД - по 0,74 %), махаон (ІД - 0,59 %), білан жилкуватий (ІД - 0,44 %).

Незважаючи на те, що родина Білани представлена у фауні території лише 9 -ма видами (на відміну від родини Сонцевики, для якої відзначено 21 вид), їх відносна чисельність досить висока і становить 38,24 % (порівняно з 61,17 %).

Досліджуючи трофічні зв'язки між гусінню і кормовими рослинами, ми з'ясували, що личинки P. brassicae, P. rapae, P. napi, P. daplidice - це шкідники переважно однойменних сільськогосподарських культур та при масовому розвитку завдають збитків сільському господарству. Гусінь усіх іншихвидів також живляться листям дикорослих рослин, однак, зважаючи на її незначну чисельність, не здатна завдавати значної шкоди останнім.

Зимовий період зареєстровані лускокрилі можуть переживати у різних фазах свого розвитку, що характеризує окремі види, а в деяких випадках залежить і від погодних умов несприятливого сезону. Так, ми з'ясували, що у фазі личинки зимує 13 видів (Ap. crataegi, C. hyale, Ap. iris, Ap. ilia, Cl. euphrosyne, Cl. selene, Arg. paphis, Ar. levana, H. lycaon, M. jurtina, M. galathea, C. arcania, C. glycerion), лялечки -

7 видів (P. machaon, P. brassicae, P. rapae, P. napi, P. daplidice, Anth. cardamines, L. sinapis), імаго -

8 видів (G. rhamni, V. atalanta, V. cardui, N. xanthomelas, N. polychloros, In. io, Ag. urticae, P. С-album), личинки або лялечки - 1 вид (P. aegeria), личинки, лялечки чи імаго - 2 види (Iss. lathonia, C. pamphilus).

Початок льоту імаго залежить значною мірою від погодних умов року та від фази, у якій зимує вид. Так, ми відзначили, що найраніше (у березні) з'являються цитринець та сонцевик кропив'яний - види, які зимують у фазі імаго (рис. 1). Із середини квітня розпочинає літати решта видів, які зимують у фазі імаго (за винятком сонцевиків адмірала і будякового, які мігрують і прилітають у червні), у кінці квітня - на початку травня - види, що зимують у фазі лялечки, а в травні - червні - види, що зимують у фазі личинки. Найпізніше (у жовтні) відмічали літ різних видів біланів, а також окремих особин сонцевиків адмірала та рябого.

Зареєстровані лускокрилі відрізняються за кількістю генерацій на рік, що зазвичай є видоспе- цифічною ознакою. Однак у видів, які за вегетаційний період можуть розвиватися більше ніж у двох поколіннях, на цей показник впливають погодні умови року. Ми встановили, що в межах території дослідження моновольтинними є 17 видів (махаон, зоряниця Аврора, білан жилкуватий, цитринець, мінливці великий та малий, підсрібник великий, сонцевики будяковий, чорно -рудий, рябий, павичеве око та кропив'яний, щербатка С-біле, очняк Лікаон, мереживниця Галатея, прочанки Арканія та Глікеріон), бівольтинними - 12 видів (білан бруквяний, білюх ріпаковий, білюшок гірчичний, жовтюх осьмак, перелівниці Єфросина та Селена, підсрібник Латонія, сонцевичок змінний, сонцевик адмірал, осадець Егерія, очняк волове око, прочанок Памфіл), а полівольтинними - 2 види (білани капустяний та ріп'яний).

Висновки та перспективи подальшого дослідження

На території міста Буська та в межах його околиць із денних булавовусих метеликів родин Papilionidae, Pieridae та Nimphalidae зареєстровано 31 вид. Масовими є білани капустяний (ІД - 10,34 %) та ріп'яний (ІД - 8,12 %). До субдомінантних (ІД становить від 4,01 % до 8,00 %) віднесли 7 видів (очняк волове око, білан бруквяного, сонцевик адмірал, цитринець, сонцевик змінний, підсрібник латонія і сонцевик павиче око). Рідкісними (ІД менше 1,00 %) виявилися 5 видів (махаон, білан жилкуватий, мінливець великий, осадець Егерія і мережив - ниця Галатея). Решта видів (17) на території дослідження нечисельні (ІД становить від 1,01 % до 4,00 %). Зареєстровані лускокрилі трапляються у різних біотопах: на луках зареєстровано 24 види, а у лісах та агроценозах - по 20 видів. Шкідниками сільськогосподарських культур у фазі личинки є P. brassicae, P. rapae, P. napi, P. daplidice. Літ метеликів спостерігали із середини березня до середини жовтня.