Методика проведення лекції з теми "Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття"
Визначення особливостей категоризації біорізноманіття, його види: генетичне, видове, екосистемне. Причини та наслідки деградації біорізноманіття. Дія позитивних та негативних впливів антропогенного фактора. Напрямки збереження різноманітності організмів.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.11.2020 |
| Размер файла | 674,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Размещено на http://www.Allbest.Ru/
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Спеціальність «Екологія та охорона навколишнього середовища»
Курсова робота
з дисципліни «Збереження біорізноманіття»
Тема:
Методика проведення лекції з теми «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття»
Студентка: Рудченко Л.М.
1 курс магістратури
Науковий керівник: д.п.н.,
професор Журавська Н.С.
Київ - 2019
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості категоризації біорізноманіття
1.1 Біологічне різноманіття України та його значення
1.2 Основні види біорізноманіття та показники індексів біорізноманіття
Розділ 2. Методична розробка проведення лекції з теми «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття»
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність. Втручання у природу поставило під загрозу життя багатьох видів тварин, рослин та мікроорганізмів. Як наслідок, проблема збереження біорізноманіття в Україні стала, як ніколи, актуальною і життєво важливою для окремих видів, які перебувають на межі зникнення.
Сучасний стан біоти Землі викликає велике занепокоєння людства як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Наявні зараз негативні тенденції (глобальне потепління, деструкція екосистем, порушення екологічного балансу, зникнення видів флори і фауни, антропогенна трансформація місць існування організмів та біоти взагалі тощо) дозволяють стверджувати, що діяльність людства зараз є критичним фактором регуляції біогеоценотичного балансу на планетарному рівні.
Відповідно, не викликає сумнівів, що ми зараз живемо у період глобальної екологічної кризи. Багатофакторність глобальних екологічних процесів та до певної міри непередбачуваність наслідків впливу тих чи інших факторів (або їх сумарної, кумулятивної дії) значною мірою ускладнює прогнозування природних та антропогенних процесів у часі й просторі, що часто не дозволяє приймати науково обґрунтовані рішення. Разом з тим, біогеосистема Землі неодноразово переживала біотичні, біогеохімічні, кліматичні та інші кризи і зміни аналогічного масштабу (як раптові, так і поступові, як на планетарному, так і локальному рівнях тощо).
Україна належить до кран які дуже інтенсивно і активно використовують природні ресурси. Під впливом господарської діяльності стан біоти зазнав катастрофічних змін - розорано унікальні степи, вирубано ліси, та осушено болота. Таке насильницьке втручання в природу поставило під загрозу життя багатьох видів тварин, рослин, птахів. Втрата біорізноманіття стала досить актуальною і життєво важливою проблемою для нашої країни. Багато видів тваринного і рослинного світу скоротилися в чисельності або географічному поширені, або за обома показниками одночасно.
Високий рівень видового різноманіття свідчить про стійкість екосистеми. Тому збереження та невиснажливе використання біорізноманіття є важливим завданням на сьогодні.
Саме біорізноманіття формує безпечне для життя і здоров'я людини навколишнє середовище, забезпечує населення продуктами харчування, ліками, сировиною для промисловості. Крім того підтримує функціонування екосистем, зокрема кругообіг і очищення природних вод, збереження грунтів і стабільність клімату. Саме тому питанню збереження біорізноманіття присвячено цілу низку праць вітчизняних науковців, зокрема Т. Андрієнко-Малюк, А. Александрової, О. Веклич, О. Врублевської, Л. Гринів, Ю. Грищенка, П. Гамана, Л. Мельника, І. Синякевича, А. Сохнича та ін., які в основному стосуються підтримання екологічного стану екосистем.
До теоретичного обґрунтування проблеми організації академічного процесу у вищій школі за лекційно-семінарською системою навчання зверталися М. Данилов, Б. Єсинов, Г. Щукіна, Р. Лемберг, М. Скаткін, Є. Голант, І. Огородніков, Н. Москаленко та інші. Згодом ці питання стали предметом наукових досліджень О. Хмури, В. Коби, Г. Бевза, В. Щнищука, Ю. Бабанського, М. Махмутова, І. Підласого, К. Лівшица, Л. Терлецького. М. Ярового та ін. Новий компетентісний підхід, що створює більш сприятливі умови для оволодіння майбутніми вчителями комплексом фахових знань. Умінь та навичок, що визначають їхню потенційну можливість до професійної адаптації і наступної педагогічної діяльності розглядали О. Абдулліна, А. Алексюк, В. Андрущенко, В. Бондар, О. Глузман, В. Гершунський, О. Гура, К. Дурай-Новакова. М. Дьяченко, Л. Кандибович, І. Зязюн, О. касьян, Л. Кондрашова, В. Краєвський. В. Кузьменко, Н. Кузьміна, Ю. Кулюткін, В. Кушнір, А. Ліненко, В. Лутай, В. Моляко, І. Підласий, О. Пехота, В. Сластьонін, Г. Сухобська, О. Трубіцина, В. Шапар, О. Ярошинська, Т. Яценко та ін [24].
У вітчизняній педагогічній науці проблема вивчення змісту природничої освіти, зокрема дослідження теоретичних засад й окремих практичних аспектів викладання природознавства у середніх навчальних закладах стає предметом уваги вітчизняних та зарубіжних науковців другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Теоретичні ідеї щодо змісту природничої освіти та методики її викладання знайшли відображення у наукових працях зарубіжних природознавців. Серед зарубіжних дослідників проблему розвитку природничої освіти вивчали Россмеслер, Юнге, Отто Шмейль, В. Лай та ін [16].
Зникнення видів тварин і рослин завдяки андрогенного чинника є одним із глобальних екологічних проблем сьогодення. Першим кроком до вирішення цієї проблеми є стеження, аналіз та прогноз, тобто моніторинг за змінами чисельності та розповсюдження видів біоти. Адже, на цих результатах базується природоохоронна діяльність країни.
Фауна України включає близько 45 тис. видів хребетних та безхребетних тварин, а також близько 18 тис. вищих рослин, мохів, водоростей, грибів та лишайників. Однак, багато видів рослин і тварин ще досі не описані і не підраховані, тобто немає інформації про їх кількість та зміни їх чисельності.
Тварини і рослини - своєрідний барометр. Якщо раптово виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попередження: з екосистемою негаразд. Тому охорона тварин і рослин, за своєю суттю - охорона нас самих.
Мета курсової роботи: ознайомлення з сучасним станом та проблемами збереження біорізноманіття, з дією позитивних та негативних впливів людини як антропогенного фактора; ознайомити із природоохоронним законодавством України та основними напрямками збереження різноманітності організмів; розширити знання про охорону природи, Червону книгу, заповідники, природоохоронні території та методикою навчання даної теми у вищій школі.
Об'єкт курсової роботи: освітній процес у закладах вищої освіти.
Предмет курсової роботи: методика проведення лекції з теми «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття» з дисципліни «Збереження біорізноманіття».
Завдання курсової роботи: для досягнення мети було визначено такі завдання:
1. Методика навчання питання: «Визначити особливості категоризації біорізноманіття».
2. Методика навчання питання: «Ознайомлення з різними видами біорізноманіття».
3. Методика навчання питання: «Визначити основні причини та наслідки деградації біорізноманіття».
Практичне значення курсової роботи: методрозробка проведення лекції з теми «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття» з дисципліни «Збереження біорізноманіття» може бути використана викладачами технікумів та коледжів.
Розділ 1. Особливості категоризації біорізноманіття
1.1 Біологічне різноманіття України та його значення
Біологічне різноманіття є національним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферні функції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльності людини. На жаль, сьогодні біологічне різноманіття втрачається під час забудов, розорювання землі, меліорації, спорудження водосховищ, створення мереж транспортної інфраструктури та здійснення інших видів господарської діяльності. Екологічно небезпечними стали райони Донбасу і Придніпров'я, ділянки прибережних зон річок та морів, гірських, поліських та степових районів. Скорочуються території зайняті природною рослинністю. Це призводить до загрози втрати генофонду таценофонду. Тим часом, біологічне різноманіття, як результат багатовікової еволюції, повинно бути передано прийдешнім поколінням у максимально збереженому стані [5, 20].
Вплив біорізноманіття на соціально-економічне життя України і людства загалом важко переоцінити. Воно забезпечує функціонування екосистем, зокрема підтримує кругообіг і очищення природних вод, збереження ґрунтів і стабільність клімату. Воно також забезпечує населення усім необхідним для нормального життя і функціонування. Сюди належать продукти харчування, ліки, сировина для промисловості. Стан біорізноманіття формує безпечне для життя і здоров'я людини навколишнє середовище.
Чомусь вважається, що біоту України формують більше 70 тис. видів - це дані першої, і в той же час, останньої найбільш вдалої офіційної спроби оцінити стан біорізноманіття України (National report of Ukraine, 1997), які потрапили в більшість офіційних довідок 1988-1999 рр.
Якщо вести мову про порядок цифр, то це є занижена оцінка, враховуючи навіть останні дані про біоту Європи, де зафіксовано тільки для тварин 201070 таксонів (ECNC,1999), а також враховуючи місце розташування України на європейських біотичних картах, зокрема, в Atlas Flora Europaeae/The Natural History Museum (Biodiversity measuring the variety, 1999). Отже, мова може йти про інтервал приблизно в 70 тис. - 100 тис. таксонів. Для порівняння, для Хорватії наводяться величини близькі до 100 тис. таксонів (The Bulletin, 1999).
Що ж стосується деталей, то тут, по-перше, із-за нестримної компіляції, продовжує наростати суттєва розбіжність в даних, а по -друге, невчасно враховується нове. Так в офіційних SoE- джерелах можна знайти, що у фауні України в 1992 році одночасно було і 113 видів ссавців (Конференція ООН, 1992), і 101 (Національна доповідь, 1992). Між іншим, надалі цей цікавий “ тренд” в національних доповідях був наступним:1993 р. - 111, 1995 р. - 101, 1996 р. - немає даних, 1997 р. - 108 видів відповідно.
Остання цифра вже набула рис стандартної і входила майже в усі офіційні публікації, і лише в 1999 р, при уважній ревізії наукових матеріалів щодо екомережі її було поновлено: 117 видів ссавці (Загороднюк, 1999, с.72). В той же час, на с.25 тої ж самої збірки автори розділу “Природні умови України ” традиційно вказують 108 [19,21,1].
Наземні екосистеми України можна поділити на 6 екологічних регіонів чи зон (рис. 1.1) Вони виникли у результаті складної взаємодії біологічних видів, ґрунтів, топографії, клімату та антропогенних факторів, які існували там протягом довгих періодів. Крім цього, Україна має численні прісноводні, берегові та морські екосистеми. Біорізноманіття України налічує багато унікальних (ендемічних) видів та унікальні угруповання рослин і тварин.
З 2011 року, коли проводилася попередня Оцінка біорізноманіття (USAID/Україна, 2011), було розроблено карту високої роздільної здатності рослинного покриву України (Kussel, et al., 2016), це дослідження фіксує зміни у рослинному покриві, що відбулися з 1990 до 2010 р. Карти рослинного покриву відіграють важливу роль у вивченні і розумінні процесів змін в екосистемах. Такі карти необхідні для оцінювання стану біорізноманіття на рівні екосистеми, а також для ефективного планування збереження біорізноманіття, бо вони дозволяють порівняти фактичне землекористування та рослинний покрив з потенційною природною рослинністю.
Рис 1.1 Екологічні райони (зони) України
Іншим нововведенням з 2011 року стала Аналіз стану біорізноманіття в Україні - 4 загальнодоступна карта земельного кадастру для цілої країни (інтернет-портал Уряду України, 2017). Розмаїття типів рослинності було картографовано у великій роздільній здатності у Зеленій книзі України (2009), де зібрано інформацію про 800 біотичних угруповань, з яких 347 - рідкісні, 354 - під загрозою вимирання, і 99 - типові. Ця інформація є важливою для планування національного збереження на ландшафтному рівні, наприклад, для розробки екологічної мережі (напр. Смарагдова мережа України) [14,23].
Станом на 2017 р. ліси покривають близько 96 000 км2 суходолу України, що становить 579 000 км2, або ж 16,6% усієї площі суходолу (Державне агентство лісових ресурсів, 2017). Українські ліси мають більше 30 видів дерев. За останні 50 років лісиста територія України зменшилася на 21% (Державне агентство лісових ресурсів, 2017).
Природно-заповідний фонд України складає близько 3 млн. га або понад 5%. До 2020 р. площу природно-заповідного фонду заплановано довести до 6,22 млн. га, або 10%. Одним з основних завдань природно-заповідного фонду є збереження генофонду рослинного і тваринного світу [2,3,4,17].
Основні загрози біорізноманіттю пов'язані з негативною антропогенною діяльністю, що полягає у знищенні природного середовища існування тваринного світу і місць зростання рослин, їх фрагментації і деградації; глобальній зміні клімату; екологічно незбалансованій експлуатації, поширенні чужорідних видів, хвороб і шкідників. Природне середовище життя тварин і місця зростання рослин знищуються через високу розораність ґрунтів, вирубування лісу, осушення або обводнення територій, промислове та дачне будівництво. Спостерігається різке зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісових екосистем, які є основою для збереження біорізноманіття. Тому до другого видання Червоної книги України (1994 р., 1996 р.) включено утричі більше видів грибів і рослин (541 вид) і 382 види тварин (збільшено в 4,5 рази) порівняно з першим виданням. Нині готується третє видання Червоної книги України [6, 7, 13].
Фрагментація середовищ життя тварин і місць зростання рослин, ландшафтів, екосистем відбувається внаслідок поділу цільних екосистем при будівництві мережі транспортних комунікацій (доріг, автострад), трубопроводів, водосховищ і зв'язаних з ними іригаційних споруд (дамб, гребель, насосних станцій) і т.д. Забруднення природного середовища призводить до появи в трофічних ланцюгах шкідливих речовин, що породжує хронічну інтоксикацію рослин і тварин. Вміст цинку, марганцю, заліза, нікелю, міді і кобальту у водних об'єктах Полісся, Лісостепу і Степу перевищує нормативні величини у 2-12 разів. Унаслідок Чорнобильської катастрофи забруднено радіонуклідами близько 4 млн. га лісів, з яких 157 тис. га є непридатними для господарського використання, а ще 1,5 млн. га - для використання не деревних харчових і лікарських ресурсів.
Структура площ земельних угідь України характеризується надмірною та екологічно необґрунтованою сільськогосподарською освоєністю території. Триває погіршення стану земель сільськогосподарського призначення, їх ґрунтового покриву. Родючість ґрунту зменшується. Внесення мінеральних добрив, пестицидів та гербіцидів призводить до погіршення екологічних умов, зокрема, водних об'єктів, у тому числі до появи їх в підземних водах. Широкомасштабні осушувальні роботи призвели до знищення ландшафтів. Нині в Україні меліоровано 3,4 млн. га. земель. Понад 80% водно-болотних угідь втратили своє первісне значення. Істотні зміни спостерігаються в степових природних екосистемах, які збереглися лише окремими малоконтурними острівцями [8,9,10,25].
Прямі загрози біорізноманіттю України мають багато специфічних суміжних причин, а вони мають глибші, більш систематичні першопричини або «двигуни». Ті в свою чергу, в основному, пов'язані з неадекватним управлінням та слабкими інститутами, як це було і в 2011 р. (USAID/Україна, 2011). Економічні двигуни також іноді відіграють свою роль, поглиблюючи проблеми управління.
Одним із прикладів є неефективні політика, закони та стратегії стосовно збереження біорізноманіття:
- Відсутність адекватної національної стратегії, політики, законів і норм для інтегрованого управління водними ресурсами, оцінки і збереження екогідрологічних екосистемних послуг, а також охорона «екологічних потоків», необхідних для захисту водних видів та природних середовищ (напр. водоплавних птахів, місць нересту риби);
- Відсутність транскордонного водного управління спільно з Білоруссю для охорони екологічних потоків, необхідних для системи річки Прип'ять;
- Законне вирубування лісів з використанням лісогосподарських практик, які зменшують лісове біорізноманіття, прибираючи старі дерева, сухостій та деревні залишки;
- Законне перетворення природних різновидових різновікових лісів на лісонасадження;
- Відсутність юридичної охорони ділянок природного степу, які залишаються за межами природоохоронних об'єктів;
- Неадекватний моніторинг і контроль або стратегія знищення інтродукованих інвазійних видів тварин.
Для того щоб досягти збереження біорізноманіття в Україні необхідно шляхом наукових оцінок, інструментів і технологій виявити існуючі загрози і здійснити повний комплекс заходів задля їх усунення. Важливим фактором у здійснені заходів по збереженню є залучення закордонних технологій та досвіду. Повне залучення зацікавлених осіб, місцевих спільнот, молоді, бізнесу стане першим кроком у досягнені мети.
Важливим кроком у збереженні біорізноманіття в Україні стало прийняття Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття України на 2007-2025 роки. За останні роки вдалося досягти деяких успіхів у цій сфері, зокрема збільшенні площі природно-заповідного фонду, значно зросла площа національних природних парків, природних заповідників, регіональних ландшафтних парків. Проте ефективність збереження біорізноманіття залежить не лише від кількісних, але й якісних показників.
Проблеми збереження біорізноманіття та ландшафтів належать до числа тих, успішне вирішення яких можливе лише на основі поєднання зусиль на місцевому, національному та міжнародному рівнях.
На даний час прийнято ряд природоохоронних конвенцій та угод світового, європейського, регіонального і міждержавного рівнів, які є чинними й для України. Всі вони мають свої особливості та спільні риси й складаються на основі певного формату.
Центральними статтями природоохоронних конвенцій та угод є визначення заходів щодо збереження тої чи іншої групи рослин і/або тварин чи окремих типів природних середовищ, а також планування діяльності, спрямованої на їх збереження. Тут можуть міститись посилання на переліки видів флори і фауни, що додаються до конвенцій або угод і є їх невід'ємними частинами, та принципові пояснення що підходів по їх збереженню.
Базовою у сфері збереження біорізноманіття є Конвенція про біологічне різноманіття, яка була започаткована під час Всесвітньої конференції глав держав та міністрів довкілля у 1992 р. в м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) й ратифікована Верховною Радою України 29 листопада 1994 р.
Цілями Конвенції є збереження біологічного різноманіття, стале (збалансоване та невиснажливе) використання його компонентів і спільне одержання на справедливій і рівній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів, у тому числі шляхом надання необхідного доступу до генетичних ресурсів та через належну передачу відповідних технологій з урахуванням усіх прав на такі ресурси і технології, а також шляхом належного фінансування (стаття 1).
Під "біологічним різноманіттям" розуміється різноманіття живих організмів з усіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є. Це поняття включає в себе різноманіття у рамках одного виду, між видів і різноманіття екосистем (стаття 2).
1.2 Основні види біорізноманіття та показники індексів біорізноманіття
Генетичне біорізноманіття: - це сукупність генофондів різних популяцій одного виду.
Видове різноманіття - це сукупність видів, що населяють територію.
Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття - це сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних, степових, гірських, рівнинних, морських, річкових угрупувань.
Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров'я, а також здоров'я економіки та суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних “екосистемних послуг”, замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо.
Термін «біорізноманіття» часто розглядають як синонім «видового різноманіття», зокрема «багатство видів», яке є чисельністю видів в певному місцепроживанні або біотопі. Лінійні розміри місцепроживання можуть варіюватися у широких межах і залежать від просторової однорідності чинників середовища і ступеня мозаїчності компонентів біосфери: для птахів, наприклад, це може бути обширна ділянка лісу, а для зообентосу ? фрагмент донної поверхні.
Видове різноманіття характеризується двома критеріями: видове багатство та рівномірність розподілу видів.
Багаточисельні формули, які базуються на різних модифікаціях цих показників, називають в екології індексами і використовуються для кількісної оцінки біорізноманіття.
Врахувати екологічну місткість екосистем у господарюванні, плануванні та програмуванні дій допоможе визначення Індексу природного капіталу (Natural Capital Index (NCI).
Цей підхід передбачає визначення якісного та кількісного стану екосистеми та отримання розрахункового Індексу природного капіталу. Кількісний показник екосистем визначається як відсоток від загальної території (% від загальної площі території, що досліджується). Якісний показник екосистем визначається обчисленням середнього значення багатства ключового набору тварин і рослин. Якість визначається співвідношенням нинішнього стану показників і станом базового рівня. Таким чином, інтервал виміру якісного стану екосистем - від 1 до 100%. Характеристикою стійкості екосистеми є її невисока змінність, тобто коли значення ІПК наближається до 100% [15].
Розділ 2. Методична розробка проведення лекції з теми «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття»
позитивний негативний антропогенний біорізноманіття
План. Методика навчання питань
1. Біорізноманіття України та його значення.
2. Визначення основних видів біорізноманіття та їх значення.
3. Основні причини та наслідки деградації біорізноманіття.
Ключові поняття: лекція, актуалізація теми, самостійна робота студентів, практичні заняття, інструктаж, виробничі ситуації, проблемне навчання, активізація знань, тестування.
Мета:
Навчальна: продовжити формувати знання студентів про генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття, причини і наслідки деградації біорізноманіття, ознайомити з дією позитивних та негативних впливів людини як антропогенного фактора; ознайомити студентів із природоохоронним законодавством України та основними напрямками збереження різноманітності організмів; розширити знання про охорону природи, Червону книгу, заповідники, природоохоронні території.
Розвиваюча: створювати умови для розвитку логічного мислення учнів і вміння передбачувати можливі наслідки впливу людини на біосферу, розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки; формувати вміння працювати в групі, а також застосовувати отриманні знання на практиці при виконанні домашніх творчих завдань. Формувати вміння та навички роботи з комп'ютерними програмами.
Виховна: виховувати спостережливість, старанність та працелюбність; виховувати бережливе ставлення до живих організмів планети, а також до життя людини як найвищої цінності; навчати бачити красу навколишнього світу; виховувати милосердя, співчуття до всього живого, готовність прийти на допомогу природі, охороняти її скрізь і завжди.
Очікувані результати: відтворення студентами таких основних понять і термінів як біорізноманіття, деградація, її причини та наслідки, збереження біорізноманіття, Червона книга, природо-заповідний фонд.
Домінуючі принципи навчання: виховуючого навчання, активність і свідомість, зв'язок теорії з практикою.
Домінуючі методи навчання: лекція з елементами проблемності, евристична бесіда, узагальнення і систематизація.
Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно-рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздавальним матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення набутих знань.
3. Проблемно-пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов'язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.
Міжпредметні зв'язки:
Забезпечувальні: екологія, біологія, ботаніка, зоологія.
Забезпечуємі: збереження біорізноманіття, природознавство, дисципліни спеціального циклу
Матеріали та обладнання: малюнки, виставка науково-популярної літератури з теми, мультимедійні презентації «Збереження біорізноманіття», «Червона книга України», комп'ютер, мультимедійний проектор, підручник.
Організаційний момент: староста подає список відсутніх на уроці, призначення помічників, виявлення підготовленості групи до уроку.
Використовуючи мультимедійні технології навчання, викладач демонструє назву теми, план та ключові поняття лекції.
Викладач актуалізує тему, звертаючи увагу студентів на те, що саме біорізноманіття формує безпечне для життя і здоров'я людини навколишнє середовище, забезпечує населення продуктами харчування, ліками, сировиною для промисловості. Крім того підтримує функціонування екосистем, зокрема кругообіг і очищення природних вод, збереження грунтів і стабільність клімату.
Відповідно до домінуючих методів і принципів навчання, викладач ставить перед студентами запитання проблемного характеру (містить протиріччя), яке охоплює всю тему заняття. Можливий і інший варіант: викладач ставить запитання проблемного характеру до кожного пункту плану. Під час лекції, викладач акцентує увагу студентів на шляхи вирішення проблемного запитання. Запитання проблемного характеру, а саме: „До чого може призвести втрата одного з видів тварин чи рослин у біоценозі, хоча деякі з видів вважаються вже давно зниклими, а екосистеми продовжують існувати?”, „Чи допоможе нам знання основних причин зникнення біорізноманіття для збереження стану біорізноманіття, знаючи те, що деградація біорізноманіття на планеті і в Україні стрімко набирає обертів? І якщо так то чим саме, якщо ні- обгрунтуйте свою думку?”.
Активізація знань студентів передбачає налагодження викладачем внутрішньо - та між предметних зв'язків і може бути проведена у вигляді тестування, графічного диктанту або бесіди. Відповідно до заявлених вище домінуючих методів і принципів навчання, викладач проводить евристичну бесіду - студенти разом із викладачем шукають шляхи вирішення запитань проблемного характеру, які допоможуть активізувати знання студентів із інших дисциплін, які потрібні для оптимальної роботи на даній лекції: „Чому важливо зберігати біорізноманіття, знаючи безліч відомих фактів знинення видів (наприклад кіт-рибалка, ящірки,кажани )?” тощо.
1. Методика навчання питання «Біорізноманіття України та його значення».
Проводячи презентацію лекції, викладач звертає увагу студентів, що біологічне різноманіття є національним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферні функції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльності людини. Тварини і рослини -- своєрідний барометр. Якщо раптово виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попередження: з екосистемою негаразд. Тому охорона тварин і рослин, за своєю суттю -- охорона нас самих...
Треба захищати їх, бо якщо зникнуть вони, зникнемо й ми. (Дж. Даррелл)
Наступний кадр презентації повідомляє, що в офіційних SoE-джерелах можна знайти, що у фауні України в 1992 році одночасно було і 113 видів ссавців (Конференція ООН, 1992), і 101 (Національна доповідь, 1992). Між іншим, надалі цей цікавий “ тренд” в національних доповідях був наступним:1993 р. - 111, 1995 р. - 101, 1996 р. - немає даних, 1997 р. - 108 видів відповідно.Що ще раз наголошує на важливості обліку видів фауни.
Людина завжди існувала в оточенні різноманітного рослинного і тваринного світу. Задовольняючи свої потреби, вона дедалі активніше втручалася у взаємозв'язки живої природи. Людське суспільство не може існувати поза природою, хоча в ході свого розвитку воно все більше віддаляється від прямої залежності від природного середовища. На відміну від інших живих організмів, котрі лише користуються можливостями, які надає їм навколишнє середовище, людина примушує його служити своїм цілям, змінюючи (трансформуючи) природу, спричиняючи її деградацію. У зв'язку з ростом населення все менше залишається місць, які людина ще не освоїла. Але освоєння нових територій завжди тягне за собою порушення структури природних екосистем, втрату їхніх окремих елементів. Збір рослин, полювання на звірів призводять до зникнення деяких видів на освоєних ділянках території чи акваторії. Внаслідок вирубування лісів, розбудови населених пунктів, розорювання земель, створення водосховищ змінюються або зникають цілі екосистеми. Вилучення з екосистеми хоча б одного її елемента призводить до зниження її стійкості і порушення функціонування.
Одним з найбільш важливих завдань охорони природи є збереження біологічного різноманіття. Під біологічним різноманіттям, за Б.М.Міркіним, розуміють “кількість видів в екосистемі (чи угрупуванні) і кількісне співвідношення між цими видами”. У ширшому розумінні це поняття синонімічне з життям на Землі. У Конвенції про охорону біологічного різноманіття термін «біологічне різноманіття» визначається як різноманітність живих організмів з усіх джерел, включаючи наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони; це поняття включає в себе різноманітність у рамках виду, між видами і різноманітність екосистем.
Поняття «біорізноманіття» почало широко застосовуватися після того, як 1986 року в США відбувся Національний форум з біорізноманіття, а 1988 року за результатами його діяльності американський біолог Едвард Вілсон видав книжку «Біорізноманіття»
Отже термін «біорізноманіття» - це тканина життя, складовою частиною якої є ми і від якої ми повністю залежимо.
Методичні особливості навчання першого питання плану: велика кількість цифрового матеріалу сприяє використанню опорно-інформаційних схем і табличного алгоритму. Викладач акцентує увагу студентів на відповіді на запитання проблемного характеру, поставлене перед початком лекції, під час актуалізації теми [ 18].
2. Методика навчання питання «Визначення основних видів біорізноманіття та їх значення»
Продовження лекції відбувається за планом
При переході до другого питання лекції викладач акцентує увагу на тому що видове різноманіття характеризується двома критеріями: видове багатство та рівномірність розподілу видів.
Наголошується на тому, що існують 3 основні види біорізноманіття Планети.
На слайді буде представленно різні види біорізноманіття, а саме:
Генетичне біорізноманіття: - це сукупність генофондів різних популяцій одного виду.
Видове різноманіття - це сукупність видів, що населяють територію.
Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття - це сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних, степових, гірських, рівнинних, морських, річкових угрупувань.
Обов'язково буде звернена увага на цінність біорізноманіття.
Для людей біорізноманіття має економічну, рекреаційну, культурну, екологічну та інші цінності. Наше власне здоров'я, а також здоров'я економіки та суспільства в цілому залежить від безперервного отримання різноманітних “екосистемних послуг”, замінити які буде або дуже дорого, або просто неможливо.
Буде наголошено, що деякі з цих питань будуть висвітлені на практичному занятті, а деякі розглянуто детальніше на семінарському.
Під час викладання другого питання лекції студентами буде розглянуте проблемне питання: «Визначення важливості біорізноманіття для оптимального функціонування екосистем і чи можливо обійтися без одного з видів флори і фауни?».
Методичні особливості навчання другого питання плану: матеріал насичений цифровим матеріалом та різними класифікаціями, тому доцільний метод демонстрації, різноманітні схеми та таблиці; також будуть використані такі прийоми навчання як, диспут, дискусія, евристична бесіда, узагальнення та систематизація [18].
3. Методика навчання питання «Основні причини та наслідки деградації біорізноманіття»
Акцентується увага студентів, що основні загрози біорізноманіттю пов'язані з негативною антропогенною діяльністю, що полягає у знищенні природного середовища існування тваринного світу і місць зростання рослин, їх фрагментації і деградації; глобальній зміні клімату; екологічно незбалансованій експлуатації, поширенні чужорідних видів, хвороб і шкідників. Природне середовище життя тварин і місця зростання рослин знищуються через високу розораність ґрунтів, вирубування лісу, осушення або обводнення територій, промислове та дачне будівництво.
Спостерігається різке зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісових екосистем, які є основою для збереження біорізноманіття. Тому до другого видання Червоної книги України (1994 р., 1996 р.) включено утричі більше видів грибів і рослин (541 вид) і 382 види тварин (збільшено в 4,5 рази) порівняно з першим виданням. Нині готується третє видання Червоної книги України [7, 13, 21].
Важливо звернути увагу студентів, що одним із прикладів стосовно збереження біорізноманіття є неефективні політика, закони та стратегії:
· Відсутність адекватної національної стратегії, політики, законів і норм для інтегрованого управління водними ресурсами, оцінки і збереження екогідрологічних екосистемних послуг, а також охорона «екологічних потоків», необхідних для захисту водних видів та природних середовищ (напр. водоплавних птахів, місць нересту риби);
· Відсутність транскордонного водного управління спільно з Білоруссю для охорони екологічних потоків, необхідних для системи річки Прип'ять;
· Законне вирубування лісів з використанням лісогосподарських практик, які зменшують лісове біорізноманіття, прибираючи старі дерева, сухостій та деревні залишки;
· Законне перетворення природних різновидових різновікових лісів на лісонасадження;
· Відсутність юридичної охорони ділянок природного степу, які залишаються за межами природоохоронних об'єктів;
· Неадекватний моніторинг і контроль або стратегія знищення інтродукованих інвазійних видів тварин [11, 12, 24].
Для того щоб досягти збереження біорізноманіття в Україні необхідно шляхом наукових оцінок, інструментів і технологій виявити існуючі загрози і здійснити повний комплекс заходів задля їх усунення. Важливим фактором у здійснені заходів по збереженню є залучення закордонних технологій та досвіду. Повне залучення зацікавлених осіб, місцевих спільнот, молоді, бізнесу стане першим кроком у досягнені мети.
Важливим кроком у збереженні біорізноманіття в Україні стало прийняття Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття України на 2007-2025 роки. За останні роки вдалося досягти деяких успіхів у цій сфері, зокрема збільшенні площі природно-заповідного фонду, значно зросла площа національних природних парків, природних заповідників, регіональних ландшафтних парків. Проте ефективність збереження біорізноманіття залежить не лише від кількісних, але й якісних показників.
Рослинний світ України вражає багатством і різноманіттям. Рослинність лісів, степів, луків, боліт дуже багата і нараховує понад 25 тисяч видів рослин: 5100 судинних рослин, більше 15 тис. грибів і слизовиків, більш ніж 1 тис. лишайників, майже 800 мохоподібних і близько 4 тис. водоростей. Незважаючи на все природний рослинний покрив тут зберігся у вигляді фрагментів на загальному фоні розораних площ і являє собою вузькі смуги по річкових долинах, балках, на площах відчужень, вздовж залізничних колій, а також на природоохоронних територіях у межах природнозаповідного фонду.
Тваринний світ України налічує більше 45 тис. видів: понад 35 тис. комах, майже 3,5 тис. інших членистоногих, 1800 найпростіших, 1600 круглих червів, 1280 плоских червів та 440 кільчастих червів серед більш ніж 44 тис. безхребетних, близько 200 риб і круглоротих, 17 земноводних, 21 плазунів, близько 400 птахів і 108 ссавців із хребетних. Біорізноманіття України характеризується певним ендемізмом та реліктовістю Проте навіть не дуже спостережливі городяни помічають, що дедалі менше стає птахів, метеликів, риби, грибів, ягід, а передмістя, куди вони виїжджають на відпочинок, з кожним роком втрачають свою привабливість. Зникнення видів і деградація довкілля викликають дедалі більше занепокоєння не лише вчених-екологів, а й усіх, хто хоч трохи стикається з природою.
Доцільно буде задати студентам питання проблемного характеру «Які існують загрози біорізноманіттю та як можливо зменшити антропогенний вплив на екосистеми задля збереження їх видового складу?»
Методичні особливості навчання третього питання плану: матеріал насичений цифровим матеріалом та різними класифікаціями, тому доцільний метод демонстрації; також будуть використані такі прийоми навчання як, диспут, дискусія, евристична бесіда, узагальнення та систематизація у вигляді заключного опитування у вигляді тестування на тему «Як зберегти природу?». Важливо показати зв'язок теми з практичною діяльністю, показати студентам у вигляді ілюстраційного матеріалу наслідки зникнення біорізноманіття. [18].
Домашнє завдання
Опрацювати весь пройдений матеріал теми за підручником та підготувати реферати та повідомлення на дану тему. Намалювати плакати про захист біорізноманіття.
Висновки
Лекція з теми «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття» з дисципліни «Збереження біорізноманіття» дуже важлива і актуальна для майбутніх екологів. Вона має практичне застосування і дає змогу оцінити стан біорізноманіття від локального до глобального рівнів, визначити значення видового різноманіття. Після отриманих знань можна оцінити наслідки деградації біорізноманіття та визначити його основні причини. Надалі, можна будувати екологічну політику, здійснювати заходи, що будуть сприяти збільшеню видів, обґрунтовано створювати екологічну мережу.
Після проведеної лекції студенти повинні чітко знати сучасний стан біорзноманіття України,способи його збереження та запобігання деградації. Вміти, після проведення практичних занять, самостійної роботи та семінарів, оцінювати стан біорізноманіття та знати перелік заходів що попередять зникнення і зниження кількості тварин, а також заходи що необхідно провести вже після того як відбулася втрата тих чи інших видів.
Список використаних джерел
1. Аназіз стану біорізноманіття в Україні USAID UKRAINE: веб сайт
2. Андрієнко Т.Л. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 60 с.
3. Андриенко Т.Л. Социально-экологическая значимость природно-заповедных территорий Украины. К.: Наукова думка, 1991. 156 с.
4. Балацкий О.Ф. Экономика и организация охраняемых природных территорий. М.: ВО Агропромиздат, 1989. 192 с.
5. Білявський, Г.О. Основи екології: теорія та практикум: навчальний посібник. К.: Лібра, 2004. 368 с.
6. Биология охраны природы. / Под ред. М. Сулея и Б. Уилкокса. - М., Мир, 1983. 430 с.
7. Бишоп К. Модели национальных парков / К. Бишоп, М. Грин, А.М. Филипс. - М., Мир, 2000.
8. Бондаренко В.Д., Охрана природы и природных ресурсов. / В.Д. Бондаренко, С.М. Стойко, Ю.Ю. Туниця [и др.]. - Львів, Вища школа, 1985. 192 с.
9. Борейко В.Е. История заповедного дела в Украине. К.: Киевский эколого-культурный центр, 2002. 272 с.
10. Борисов Ф.И. Природозаповедние обьекты мира. М.: Агропромиздат, 1989. 245 с.
11. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (переклад українською мовою). Київ: Авалон, 1998. 52 с.
12. Горб К.М. Теорія та практика організації території особливої охорони: Навчальний посібник. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 56 с.
13. Екологія біорізноманіття. А.В. Яцик, Ю.М. Грищенко, А.Ю. Якимчук, І.А. Пашенюк; за ред. А.В. Яцика. - К.: Генеза, 2013. 408 с.
14. Ємельянов, І.Г., Ємельянова, Л.В. Деякі підходи для оцінки біорізноманіття екосистем. Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку: 1998. Том 2. С. 41-45.
15. Куцакова І. Рівненська область. веб сайт
16. Мартіна А. Роль зарубіжних вчени - природознавців у розвитку змісту природничої освіти ( друга половина ХІХ -початок ХХ століття). Наукові записки.Серія:педагогічні науки. Випуск 91.2015. с 138.
17. Матвієнко В.М, Ковтун О.Ю. Конференція сторін Конвенції про охорону біологічного різноманіття. Українська дипломатична енциклопедія:/гол.ред Л.В. Губерський. К: Знання України, 2004 - Т 1.760с.
18. Методика навчання дисципліни „Кормовиробництво”: [навчально-методичний посібник] / Н.С. Журавська. - Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. 405 с.
19. Придатко В.І. Біорізноманіття і біоресурси України: огляд SoE-публікацій (1992-1998 рр.), переоцінка трендів і тенденцій (1966--1999 рр.) // Довкілля і ресурси: наукові проблеми. Збірник праць Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів. -- Київ: УІДНСР, 2000. С. 194-215.
20. Про Концепцію збереження біологічного різноманіття України: Закон України від 12 травня 1997 року №439.
21. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 26 червня 1991 року №41
22. Стан біорізноманіття в Україні USAID UKRAINE: веб сайт
23. Ступень М.Г., Гулько Р.Й., Микула О.Я. та інші. Теоретичні основи державного земельного кадастру. Львів: «Новий світ - 2000». - 2006, 336 с.
24. Турчак А., Токар Н. Окремі аспекти викладання лекційних курсів фахових дисциплін у вищій школі. Наукові записки Серія: Проблеми методики фізико-математичної. Випуск 9.2015. с 117
25. Фактори, які впливають на рівень екологічної безпеки. Руснаука. вебсайт.
Додатки
Навчально-методична карта заняття №1
Дисципліна: Збереження біорізноманіття
Тема заняття «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття»
Вид заняття Лекція
Група 1-3 Екологи
Мета заняття:
Навчальна: продовжити формувати знання студентів про генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття, причини і наслідки деградації біорізноманіття, ознайомити з дією позитивних та негативних впливів людини як антропогенного фактора; ознайомити студентів із природоохоронним законодавством України та основними напрямками збереження різноманітності організмів; розширити знання про охорону природи, Червону книгу, заповідники, природоохоронні території.
Виховна: виховувати спостережливість, старанність та працелюбність; виховувати бережливе ставлення до живих організмів планети, а також до життя людини як найвищої цінності; навчати бачити красу навколишнього світу; виховувати милосердя, співчуття до всього живого, готовність прийти на допомогу природі, охороняти її скрізь і завжди.
Розвиваюча: створювати умови для розвитку логічного мислення учнів і вміння передбачувати можливі наслідки впливу людини на біосферу, розвивати вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки; формувати вміння працювати в групі, а також застосовувати отриманні знання на практиці при виконанні домашніх творчих завдань. Формувати вміння та навички роботи з комп'ютерними програмами.
Міжпредметні зв'язки:
Забезпечувальні: екологія, біологія, ботаніка, зоологія.
Забезпечуємі: збереження біорізноманіття, природознавство, дисципліни спеціального циклу
Очікувані результати: відтворення студентами таких основних понять і термінів як біорізноманіття, деградація, її причини та наслідки, збереження біорізноманіття, Червона книга, природо-заповідний фонд.
Забезпечення заняття:
Наочні засоби: малюнки, виставка науково-популярної літератури з теми, мультимедійні презентації «Збереження біорізноманіття», «Червона книга України», підручники.
Технічні засоби навчання: ПК, мультимедійний проектор, екран.
Основна література
1. Г.О. Білявський. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1995
2. В.С. Джиги рей та ін. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища. - Львів: Афіша, 2000.
3. Лук'янова Л.Б. Основи екології: Навч.посіб. -Київ: Вища школа, 2000. - 327 с.
Додаткова література
1. Збереження біологічного різноманіття. Електронний ресурс
2. Категорія біорізноманіття. Електронний ресурс.
3. Біорізноманіття: проблеми збереження. Електронний ресурс.
Зміст заняття
|
№ |
Час |
Етапи, зміст, форми та методи навчання |
|
|
І |
5хв |
Організаційний момент Привітання. Перевірка стану готовності аудиторії до заняття. Перевірка присутності студентів на занятті. |
|
|
ІІ |
60хв |
ОСНОВНА ЧАСТИНА |
|
|
1 |
Актуалізація опорних знань студентів: Викладач актуалізує тему, звертаючи увагу студентів на те, що саме біорізноманіття формує безпечне для життя і здоров'я людини навколишнє середовище, забезпечує населення продуктами харчування, ліками, сировиною для промисловості. Крім того підтримує функціонування екосистем, зокрема кругообіг і очищення природних вод, збереження грунтів і стабільність клімату. |
||
|
2 |
Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності. Евристична бесіда та графічний диктант. Відповідно до заявлених вище домінуючих методів і принципів навчання, викладач проводить евристичну бесіду - студенти разом із викладачем шукають шляхи вирішення запитань проблемного характеру, які допоможуть активізувати знання студентів із інших дисциплін, які потрібні для оптимальної роботи на даній лекції: „Чому важливо зберігати біорізноманіття, знаючи безліч відомих фактів знинення видів (наприклад кіт-рибалка, ящірки,кажани )?” тощо. Повідомлення теми заняття, визначення його мети «Категорія біорізноманіття. Генетичне, видове і екосистемне біорізноманіття. Причини і наслідки деградації біорізноманіття.» Очікувані результати: відтворення студентами таких основних понять і термінів як біорізноманіття, деградація, її причини та наслідки, збереження біорізноманіття, Червона книга, природо-заповідний фонд. |
||
|
3 |
Вивчення нового матеріалу за планом: 1.Біорізноманіття України та його значення. 2.Визначення основних видів біорізноманіття та їх значення. 3.Основні причини та наслідки деградації біорізноманіття. Розповідь викладача з викрпистанням мультимедійної презентації. Викладач акцентує увагу студентів на відповіді на запитання проблемного характеру, поставлене перед початком лекції, під час актуалізації теми. ... |
Подобные документы
Різноманітність життя у всіх її проявах. Теоретично можливі механізми виникнення генетичного різноманіття. Нейтральна теорія еволюції. Загальна кількість видів у трофічній групі. Типи природоохоронних територій, пам'ятки природи, заказники України.
презентация [13,9 M], добавлен 25.04.2013Наукові колекції, їх створення, зберігання і значення для дослідження біорізноманіття. Колекція павуків А. Рошки: історія, стан дослідженості, необхідність подальших досліджень. Результати реідентифікації Thomisidae та Philodromidae із колекції А. Рошки.
курсовая работа [639,7 K], добавлен 21.04.2015Географічне положення та історико-культурний потенціал м. Миколаєва. Дослідження видового біорізноманіття та ареалів походження деревних листяних інтродуцентів парків і скверів міста. Оцінка рясності насаджень, успішності та перспективності інтродукції.
курсовая работа [156,7 K], добавлен 19.04.2015Загальнобіологічна здатність організмів у процесі онтогенезу набувати нових ознак. Роль генетичних і середовищних факторів у проявах спадкової і неспадкової (фенотипової) мінливості. Епігенетика, модифікації, фенокопії, морфози; класифікація мутацій.
презентация [2,1 M], добавлен 04.01.2015Вивчення будови, морфологічних характеристик, видової різноманітності ящірок фауни України, виявлення видів, занесених до Червоної книги країни. Динаміки чисельності і поширення, особливості трофічних зв’язків, добової і річної активності ящірок.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 20.04.2011Вміст заліза в морській воді, його роль у рослинному світі. Функції заліза в організмі людини, його вміст у відсотках від загальної маси тіла. Наслідки нестачі заліза у ґрунті, чутливі до його нестачі плодоовочеві культури. Умови кращого засвоєння заліза.
презентация [9,5 M], добавлен 25.04.2013З’ясування видової різноманітності Дятлоподібних Поділля, їх біології, екології та етології. Визначення систематичного положення дятлів Поділля методом класифікаційної таблиці, причини зменшення їх чисельності. Екологічні особливості та життєдіяльності.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 02.01.2014Характеристика видової та структурної різноманітності внутрішніх водойм. Особливості популяції водних організмів (гідробіонтів). Статевовікова структура організмів водойми. Внутрішньо-популяційна різноякісність. Чисельність та біомаса організмів водойми.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 21.09.2010Вміст цинку у земній корі і грунті. Концентрації і значення цинку у живій речовині. Характеристика проявів патологічних змін від нестачі та надлишку вмісту кальцію в організмах людини та рослин. Передозування цинку у кормах тварин і його наслідки.
курсовая работа [5,7 M], добавлен 05.05.2015Життєва форма як пристосованість організмів до певного способу життя, загальна характеристика впливу екологічних факторів на їх основні види. Аналіз поглядів різних вчених-ботаніків (у тому числі і Серебрякова) на класифікацію життєвих форм організмів.
курсовая работа [591,5 K], добавлен 21.09.2010Зовнішній вигляд, природнє поширення, видове різноманіття і фізіономічні типи ялинових, соснових, модринових, туєвих і тисових груп. Характеристика композиційних елементів для створення поодиноких і алейних посадок, розріджених груп у парках і лісопарках.
реферат [1,4 M], добавлен 01.11.2012Поняття дихання як сукупності фізичних та хімічних процесів, які відбуваються в організмі за участю кисню, його різновиди: зовнішнє та клітинне. Хімічні реакції під час дихання, класифікація та типи організмів за його способом: аероби та анаероби.
презентация [8,0 M], добавлен 19.03.2014Історія вивчення автотрофної компоненти річки Случ. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угруповань. Еколого-географічна характеристика фітопланктону та оцінка якості води. Оцінка інформаційного різноманіття екологічного стану річки.
дипломная работа [2,5 M], добавлен 22.01.2015Плід як видозмінена в результаті запліднення квітка, його внутрішня структура, напрямки видозмінення. Типи плодів за формою, розмірами, забарвленням, вмістом води, кількістю насіння, характером розкривання, та визначення їх відмінних особливостей.
презентация [2,2 M], добавлен 25.08.2013Аналіз морфо-біологічних особливостей комах-запилювачів, визначення їх різноманітності. Пристосування ентомофільних рослин і комах до запилення. Характеристика комах-запилювачів з ряду Перетинчастокрилих. Роль представників інших рядів в запиленні рослин.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 21.09.2010Вроджені відхилення, обумовлені порушеннями в процесах збереження, передачі та реалізації генетичної інформації як причини спадкової природи захворювань; генні, хромосомні, геномні та мультифакторіальні мутації; групи генних перебудов і дефектів.
дипломная работа [704,8 K], добавлен 26.12.2012Біофізика процесів, що приводять до інактивації мікроорганізмів і зміни властивостей продуктів під високим тиском. Фізичний механізм впливу тиску на функціональну збереженість біосистем. Фізико-математичне моделювання процесу деградації вітаміну С.
автореферат [63,6 K], добавлен 29.03.2009Сутність та сучасні погляди на природній відбір як головний рушійний чинник еволюції живих організмів. Основний закон спадкування, поняття і значення кросинговеру та мутацій. Особливості та види форм природного добору, напрямки еволюційного процесу.
реферат [30,9 K], добавлен 04.09.2010Умови існування плазунів в кінці палеозою і в мезозої. Причини швидкого розвитку плазунів, їх панівне положення в мезозої. Різноманітність давніх плазунів, шляхи їх еволюції. Основні групи древніх плазунів. Причини вимирання більшості груп плазунів.
курсовая работа [3,3 M], добавлен 21.09.2010Розвиток сучасної біотехнології, використання її методів у медицині. Історія виникнення генетично-модифікованих організмів. Три покоління генетично модифікованих рослин. Основні ризики використання ГМО на сьогодні. Аргументи прихильників на його користь.
курсовая работа [81,7 K], добавлен 15.01.2015
