Цитогенетичні методи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький державний медичний університет

Кафедра акушерства, гінекології та репродуктивної медицини

Реферат на тему:

«Цитогенетичні методи»

Виконала: студентка 4-го курсу Воробйова К.О.

Викладач: асистент Сухонос О.С.

Запоріжжя, 2021

План

1. Методи вивчення спадковості людини

2. Цитогенетика

3. Цитогенетичний метод, його значення

4. Каріотипування та етапи цього методу

5. Метод статевого хроматину

Список літератури

1. Методи вивчення спадковості людини

· Генеалогічний метод

Метод дозволяє з'ясувати, чи успадковується дана ознака, прослідкувати розщеплення ознак у потомства, а також алельних генів, що викликають порушення в організмі.

· Близнюковий метод

Дозволяє встановити вплив середовища на прояв спадкових задатків, а також з'ясувати, чи є дана ознака успадкованою.

· Цитогенетичний метод

Цей метод заснований на мікроскопічному вивченні хромосом. Метод дозволяє вивчати стандартний каріотип людини, а також виявляти спадкові хвороби, викликані геномними та хромосомними мутаціями.

· Біохімічні методи

Засновані на вивченні метаболізму. Ці методи широко застосовують в діагностиці спадкових хвороб, зумовлених генними мутаціями, і при виявленні гетерозиготних носіїв захворювань.

· Методи молекулярної генетики та генетичної інженерії

Дозволяють вивчити організацію генетичного апарату, молекулярну структуру генів і генотипу, встановити нуклеотидну послідовність -- як кажуть, секвенувати геном людини і багатьох інших організмів, з'ясувати молекулярні механізми експресії генів.

· Метод дерматогліфіки

Ґрунтується на вивченні рельєфу шкіри на пучках пальців, долонях і поверхні шкіри людини.

2. Цитогенетика

Цитогенетика - це розділ генетики, який вивчає хромосомну структуру ДНК в ядрі клітини, розташування елементів хромосом і їхніх функцій в клітинах. Основним об'єктом дослідження тут є хромосоми - довгі нитки ДНК і білка, що містять більшу частину генетичної інформації в клітині.

Цитогенетичні дослідження спрямовані на вивчення кількості й морфології хромосом, які залишаються постійними в більшості клітин організму (за винятком репродуктивних клітин і деяких інших, таких як клітини печінки). Наприклад, у людини число хромосом дорівнює 46.

Цитогенетика передбачає тестування зразків тканин, крові або кісткового мозку в лабораторії для пошуку змін в хромосомах, в тому числі ідентифікації зламаних, відсутніх, перебудованих або додаткових хромосом, а також вивчення числа і зовнішнього вигляду хромосом (каріотипування), фізичного розташування генів на хромосомах і хромосомної поведінки в таких процесах, як поділ клітин.

Ранні цитогенетичні дослідження показали, що зайва або відсутня копія певних хромосом людини може призводити до різних захворювань, а зміни в певних хромосомах можуть бути ознакою генетичного захворювання або деяких видів раку.

Цитогенетика може бути використана для діагностикизахворювань, плануваннялікування, а такожвизначенняйогоефективності. При цьому в ходіцитогенетичнихдосліджень особливого значеннянабуває використанняякіснихпоживнихсередовищ і реактивів.

3. Цитогенетичний метод

Цитогенетичний метод заснований на мікроскопічномудосліджуванні структури та кількості хромосом.

Головнізадачі цитогенетики полягають у визначенні хромосомного набору людини та ідентифікаціїкожноїхромосоми. За допомогоюсучаснихцитогенетичнихметодівможливоідентифікуватирізноманітніхромосомніаномалії, щонесутьтяжкізахворювання. На жаль, більшістьподібнихзахворювань є невиліковними та можутьпризводити до смертіще в дитячомувіці.

Сучасна цитогенетика може не тількивстановитигенетичнізахворювання, але й такождозволяєрозрахуватиймовірністьпояви того чиіншогозахворювання у майбутньогомалюка. Слідпам'ятати, щосамевідякісного та кількісного хромосомного набору батьківзалежитьздоров'яїхмалюка.

Сучасніцитогенетичніметодидозволяють максимально точно та вчасновиявитипорушення у каріотипі. Цедаєможливістьвстановити одну із причин безпліддя - індивідуальнугенетичнусхильністьлюдини.

Цитогенетичний метод дозволяє:

· Вивчити каріотип організму.

· Вивчити типи та причини виникнення хромосомних мутацій.

· Діагностувати хромосомні хвороби.

· Визначити стать організму при фенотипових порушеннях

Цитогенетичний метод включає:

* метод статевого хроматину;

* метод метафазної пластинки (каріотипування).

4. Каріотипування

Хромосомний набір людини називається каріотипом, а метод йогодослідження - каріотипуванням. Метод метафазної пластинки (каріотипування) дає змогу вивчити число та структуру хромосом. Він використовується для діагностики багатьох спадкових хвороб, вивчення хромосомних аномалій у клітинах.

Сучасні цитогенетичні методи дозволяють провести каріотипування з великою точністю та визначити можливі патології, що виникають внаслідок мутацій хромосом. Такожподібніметодидозволяютьвизначити та обрати стать майбутньоїдитини. Каріотипувння є надзвичайноважливою процедурою при плануваннівагітності. Аджедосить часто буває, що у двох абсолютно здорових людей виникаютьпроблеми з зачаттямаботрапляютьсяпостійнівикидні. Причини подібних проблем можутьховатися у самому генетичномукоді одного з майбутніхбатьків. Особливуувагу на проходженняпроцедурикаріотипуваннямаютьзвертатиподружжявікякихпереважає за 35-40 років, або в якихіснує проблема виношування плоду під час вагітності.

Інколитрапляєтьсятаке, щопевнахромосомнааномаліяможеніяк не проявляти себе в організмі одного з батьків, але з високоюймовірністюможепередатисядітям, як тяжка генетична хвороба. Каріотипуваннямайбутніхбатьків, дозволяє не тількиоцінитиособливостікаріотипів кожного з подружжя, а й спрогнозуватиздоров'ямайбутньоїдитини.

При розшифруваннякаріотипулікарімайже на 99% можутьдіагностуватипатологіїчинародженнянеповноцінногомалюка. Каріотипування є одним з новітніхцитогенетичнихметодів, якийдостатнюзробити раз в житті, щоб знати можливізміни в структурі хромосом свогоорганізму, та визначити на скількигеномиподружжявідповідають один одному на створенняздоровоїдитини.

Метод складається з наступних етапів:

1. Отримання хромосом.

Для того щоб приготувати метафазну пластинку частіше за все беруть клітини периферичної крові (лімфоцити). Фракцію лімфоцитів отримують у результаті центрифугування крові, додають їх до поживного середовища і культивують їх 2 доби при t-37С. Потім для стимуляції мітозу додають фітогемаглютинін(поживне середовище), а щоб зупинити мітоз на стадії метафази - колхіцин(руйнує нитки веретена поділу). Після цього клітини обробляють гіпотонічним розчином. Клітинні мембрани розриваються, і хромосоми вільно лежать на деякій відстані одна від одної (метафазні пластинки).

2. Фарбування хромосом.

Препарат фарбують барвниками в залежності від задач дослідження:

· загальне - для підрахунку числа хромосом;

· диференціальне: R, G - для визначення гомологічних хромосом, Q, C - длявизначення аберацій, походження хромосом.

Потім накривають накривним скельцем, дивляться під мікроскопом (або роблять мікрофотографії).

3. Аналіз хромосом.

Вивчають хромосоми: довжину, форму, розташування центромери та ін. Складають каріограму. Каріограма - це розташування по порядку кожноїпарихромосом за розміром: від більшої до меншої, окремо виносять статевіхромосоми. цитогенетичний хроматин каріотип статевий

5. Метод статевого хроматину

Метод статевого хроматину використовують для вивчення числа хромосом у інтерфазних клітинах. Це непряме визначення кількості хромосом.

У 1949 р. М.Барр та Ч.Бертрам у ядрах нейронів кішки виявили невелике яскраво забарвлене тільце. Пізніше вчені довели, що воно міститься тільки у ядрах клітин самки. У самців його нема. Це тільце назвали статевий хроматин, або тільце Барра.

Статевий хроматин - це спіралізована Х-хромосома, яка інактивується у ембріогенезі до розвитку статевих залоз. В нормі у жінок 20-60 % клітин у ядрі містять одне тільце статевого хроматину. Кількість грудочок статевого хроматину завжди на одну менша від числа Х-хромосом. Частіше за все статевий хроматин виділяють у епітеліальних клітинах слизової оболонки щік (букальний зіскоб), а також у нейтрофілах у вигляді виросту ядра (барабанна паличка).

Виділення статевого хроматину використовують для діагностики хвороб, викликаних порушенням кількості Ххромосом, експрес-діагностики статі навіть за залишками тканин.

Наприклад: у жінки з каріотипом 45,Х0 (синдром Шерешевського-Тернера, моносомія-Х) та в нормі у чоловіків ХУ ядра клітин не містять статевого хроматину. При синдромі трисомії-Х у жінки утворюється дві грудочки, у чоловіків з каріотипом 47 (ХХУ) - одна грудочка хроматину, з каріотипом 48, ХХХУ - дві.

У-хроматин (F-тільце) - це частка, яка при зафарбовуванні ядра флюорисцентними барвниками інтенсивно світиться і відрізняється від інших хромосом. Для визначення У-статевого хроматину мазки слизової оболонки щоки чоловіка забарвлюють акрихіном і роздивляються у люмінесцентний мікроскоп. Кількість У-тілець дорівнює кількості У-хромосом у каріотипі.

Список літератури

1) Навчальний посібник з медичної генетики/ Н.О. Саляк, М.С. Панкевич. -- 2-е вид.

2) Підручник Терновська Т.К. Генетичнийаналіз

3) Навчально- методичний посібник/ Основи медичної біології

4) https://lifelib.info/medical/biology_1/120.html

5) https://alt.ua/uk/blog-uk/tsytogenetychni-dosli

Размещено на Allbest.ru