Видовий склад гельмінтів курей gallus domesticus

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Видовий склад гельмінтів курей gallus domesticus

Черничко К.Й., Підгорна С.Я., Делі О.Ф.

Черничко К.Й., к.б.н., доцент, Підгорна С.Я. к.б.н., доцент, Делі О.Ф., к.б.н., старший викладач Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедра зоології, вул. Дворянська, 2, Одеса, 65082, Україна

В роботі проаналізовані результати обробки матеріалів, зібраних авторами у період 2017-2018 рр. Основний матеріал зібран в Одеській області. Досліджено видовий та таксономічний склад гельмінтів 30 особин домашніх курей. В ході дослідження було виявлено 5 видів гельмінтів, які відносяться до типу Plathelmintes, 4 родин та 5 родів. Найбільш представлені у Gallus gallus domesticus були Raillietina echinobothrida - 40% та Ascaridia galli - 35%. Екстенсивність зараженості гельмінтами склала 56,6 %. Домінуючою у паразитофауні є фауна цестод (цестоди - 64,7 %, нематоди - 35,29 %). Цестодами виявились дещо екстенсивніше заражені самки (90,9 %), ніж самці (9,1 %). Нематоди частіше паразитують у самок (83,3 %), ніж у самців (16,3 % ).

Ключові слова: Gallus gallus domesticus, гельмінти, цестоди, нематоди.

В умовах інтенсивного використання земель, їх обводнення, розвитку рибництва відбуваються суттєві зміни в кількісному та якісному складі гельмінтофауни птахів, пов'язані зі зміною видового складу і чисельності птахів та різних груп безхребетних - проміжних хазяїв гельмінтів. Тому дані про гельмінтофауну птахів необхідні для розуміння сучасного стану та прогнозування паразитологічної ситуації в Україні. Початок паразитологічних досліджень припадає на другу половину XVШ сторіччя. Більш широке дослідження гельмінтів птахів в Україні розпочалося в XIX сторіччі. Паразитологічні праці мали здебільшого характер фауністичного огляду і містили фрагментарні дані [39].

Відомо, що багато видів паразитів є спільними як для диких, так і для домашніх куроподібних птахів. Гельмінти є неодмінними компонентами екосистем і нерідко виступають в ролі стабілізуючого фактора завдяки своєму впливу на динаміку чисельності популяцій як проміжних, так і остаточних хазяїв [9].

Таблиця 1

гельмінтофауна птаха екосистема

Значна частина гельмінтів завершує свій розвиток в птахах, які в якості харчових об'єктів використовують проміжних хазяїв - безхребетних. Саме такою групою є Куроподібні, які відіграють важливу роль в циркуляції гельмінтів в наземних екосистемах.

Незважаючи на велику кількість повідомлень щодо гельмінтів курей, залишається недостатньо дослідженим їх ареал поширення та видовий склад на Півдні України [23].

Отже, всебічне вивчення гельмінтів курей у формуванні біоценозу потребує дослідження паразито-хазяїнних відносин, а також пошуку нових методів лабораторної діагностики.

Мета роботи - дослідження гельмінтів домашніх курей Gallus gallus domesticus.

Матеріал та методи дослідження

Матеріалом для цієї роботи слугували власні збори гельмінтів, отримані від гельмінтологічних розтинів домашніх курей - Gallus gallus domesticus (Linnaeus, 1758), які належать до ряду Куроподібні (Galliformes). Всього методом неповного гельмінтологічного розтину [11] було досліджено 30 екземплярів птахів ряду Куроподібні (Galliformes). Більша частина матеріалу зібрана в весняно-літній період у 2017-2018 роках. Видову приналежність птахів визначали за спеціальними визначниками [12]. Знайдених паразитів фіксували 4% формаліном із подальшим зберіганням у 70% спирті. Постійні препарати виготовляли за стандартними методиками [13]. Фарбували паразитів карміном, після чого зневоднювали у серії спиртів зростаючої концентрації та заключали у канадський бальзам. Паразитологічна термінологія використовувалась згідно з [14]. Для аналізу зараженості використовували такий паразитологічний індекс, як екстенсивність інвазії - процент хазяїв, заражених гельмінтами (P, %).

Результати досліджень та їх обговорення

За результатами паразитологічних досліджень встановлено значне поширення гельмінтів серед птахів ряду Куроподібні Одеської області.

Наведемо систематичний огляд виявлених гельмінтів птахів, які належать до ряду Куроподібні (Galliformes).

Родина Hymenolepididae (Ariola,1899) Railliet et Henry, 1909.

Рід Echinolepis Magalhaes, 1898 Echinolepis carioca (Magalhaes, 1898) Spassky et Spasskaja, 1954.

Хазяїн: домашні кури та індички (Gallus gallus dom. та Meleagris gallopavo).

Локалізація: тонкий кишківник.

Місце знаходження: смт. Велика Михайлівка, Одеська область.

Родина Heterakidae Railliet et Henry, 1912 Рід Heterakis Scharank, 1790 Heterakis gallinarum Schrank,1788 Хазяїн: домашня курка та індичка (Gallus gallus dom., Meleagris gallopavo).

Локалізація: сліпа кишка.

Місце знаходження: смт. Велика Михайлівка, Одеська область

Родина Ascariididae Travassos, 1919 Рід Ascaridia Dujardin, 1845 Ascaridia galli Schrank, 1788 Хазяїн: домашня курка (Gallus gallus dom.) Локалізація: тонкий кишківник Місце знаходження: смт. Велика Михайлівка, Одеська область

Родина Davaineidae Braun 1900 Рід Raillietina Fuhrman, 1920 Raillietina echinobothrida, Megnin, 1880 Хазяїн: домашня курка (Gallus gallus dom.) Локалізація: тонкий кишківник.

Місце знаходження: смт. Велика Михайлівка, Одеська область

Родина Davaineidae Braun, 1900 Рід Davainea Blanchard, 1891 Davainea proglottina, Davaine, 1860 Хазяїн: домашня курка (Gallus gallus dom.). Локалізація: тонкий кишківник.

Місце знаходження: смт. Велика Михайлівка, Одеська область.

Аналіз отриманого матеріалу показав середню загальну зараженість гельмінтами куроподібних птахів (56,6 %, 17 із 30 досліджених птахів) (табл. 2).

Таблиця 2. Екстенсивність зараженості gallus domesticus

Як видно з даних таблиці 2 екстенсивність зараженості самців та самок дуже різнилась. Так зараженість самок становила 65,2%, тоді як самців - 28,5 %.

Стать хазяїна, що являє собою певні анатомофізіологічні особливості організму самців та самок, вочевидь, в певній мірі також впливає на зараженність птахів гельмінтами.

Крім цього, стать хазяїна, мабуть, може мати непрямий вплив на гельмінтофауну через відмінності в способі життя та, відповідно, у складі їжі, а також у зв'язку з різною роллю самців та самок у насиджуванні та вигодовуванні пташенят.

Всього було досліджено 30 особин птахів. Цестодами виявились дещо екстенсивніше заражені самки (10, або 90,9 %), ніж самці (1, або 9,1 %) (табл. 3). Нематоди частіше паразитують у самок (5, або 83,3 %), ніж у самців (1, або 16,3 % ).

Таблиця 3. Екстенсивність зараженості gallus domesticus цестодами

В результаті дослідження було встановлено, а самці - 9,1 %. Таким чином, екстенсивність що самки, зараженні нематодами, склали - 90,9 %, зараження у самок вища, ніж у самців (табл. 3).

Таблиця 4. Екстенсивність зараженості gallus domesticus нематодами

Домінуючою у паразитофауні є фауна цестод (цестоди - 64,7 %, нематоди - 35,29 %). Домінування чітко спостерігається не тільки у різноманітті видів цестод, у порівнянні з нематодами, але проявляєтся і в екстенсивності інвазії цими паразитами. Якщо екстенсивність інвазії цестодами складає 64,7 %, то у нематод ця цифра досягає 35,29 %.

Таким чином, найбільш суттєва різниця була виявлена у зараженні цестодами птахів, що відносяться до різних статей. Самки виявилися сильніше зараженими, ніж самці. Аналогічні результати були виявлені при зараженні нематодами.

В ході дослідження було виявлено 5 видів гельмінтів, які відносяться до типу Plathelmintes, (Cestoda, Nematoda), 4 родин (Hymenolepididae, Davaineidae, Heterakidae, Ascariididae) та 5 родів (Echinolepis, Raillietina, Davainea, Heterakis, Ascaridia).

Рис. 2. Видовий склад гельмінтів Gallus Domesticus

Найбільш представлені у gallus domesticus були Raillietina echinobothrida - 40% та Ascaridia galli - 35% . Висока екстенсивність інвазії характерна для господарств зі щільним утриманням птиці на одиницю площі вигулу, за відсутності зміни вигулів та неповноцінному годуванні.

Серед виявлених видів паразитів 60% є біогельмінтами, розвиток яких відбувається з участю проміжних або паратенічних хазяїв - безхребетних різних класів: олігохет, ракоподібних, комах, молюсків, а 40% є геогельмінтами.

Висновки

1. На 30 особинах курки домашньої Gallus gallus domesticus було відмічено 5 видів, які належать до 2 класів, 4 родин та 5 родів.

2. Найбільш представлені у Gallus gallus domesticus були Raillietina echinobothrida - 40% та Ascaridia galli - 35% .

3. Екстенсивність зараженості гельмінтами склала 56,6 %. Домінуючою у паразитофауні є фауна цестод (цестоди - 64,7 %, нематоди - 35,29 %).

4. Цестодами більш заражені самки (10, або 90,9 %), ніж самці (1, або 9,1 %). Нематоди також частіше паразитують у самок (5, або 83,3 %), ніж у самців (1, або 16,3 % ).

Література

1. Андриевская Н. Ю. Гельминтофауна птиц Одесской области / Н. Ю. Андриевская // Тр. 2-й науч. конф. паразитологов УССР. - Киев, 1956. - 20-22 с.

2. Бережний Д. В. Гельмінтофауна та гельмінтоценози диких водоплаваючих птахів Біосферного заповідника «Асканія Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, розробка заходів боротьби та профілактики/ Д. В. Бережний // дисертація на здобуття наукового ступеня кандидат ветеринарних наук. - Харків, 1999. - 19

3. Догель В.А. Биологические особенности паразитофауны перелетных птиц / В.А. Догель // Изв. Акад. наук СССР, 1949 - Сер. биол. 1. - 99-107 с.

4. Дубинина М. Н. Паразитологичкое исследование птиц / М. Н. Дубинина // Изд-во АН СССР, 1955. - 133 с.

5. Иванов А. В. Большой практикум по зоологии беспозвоночных / А. В. Иванов, Ю. И. Полянский, А. А. Стрелков. // М. : Высшая школа, 1981. - 493 с.

6. Лисицына О. И. Каталог гельминтов позвоночных Украины: Акантоцефалы, Моногеи / О. И. Лисицына, А. И. Мирошниченко // - К.: Институт зоологии им. И. И. Шмальгаузена, 2008 - 138 с.

7. Определитель паразитов позвоночних Черного и Азовского морей. / Под ред. В. Н. Грезе - К.: Наукова думка, 1975. - 550 с.

8. Степанова Н. А. Цестодози курей півдня України / Н. А. Степанова // Автореферат дисертації ... канд. вет. наук. - Львів, 2018. - 24 с.

9. Фесенко Г. В. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України (з характеристикою статусу видів) / Г. В. Фесенко, А. А. Бокотей. - Київ-Львів : РомусПоліграф, 2007. - 112 с.

10. Lawal J. R. Survey and prevalence of gastrointestinal cestodes in village chickens (Gallus gallus domesticus) slaughtered in gombe metropolis poultry dressing slabs / J. R. Lawal, I. U. Hambali, S. M. Jajere, A. M. Bello, A.A. Biu // International journal of livestock research. - 2015. - p. 28

11. Vasileva G. P. Hymenolepidid cestodes from grebes in Ukraine: the genus Confluria / G. P. Vasileva, V. V. Kornyushin, T. Genov // Вестник зоологии. - 2001. - V. 35, № 6. - p. 1-31

12. Parasitology meets ecology on its own terms: Margolis et al. revisited / Bush A. O., Lafferty K. D., Lotz J. M., Shostak A. W. // J. Parasitol. - 1997. - Vol. 83, N 4. - P. 5759 583.

Размещено на Allbest.ru