Будова та функції опорно-рухового апарату. Методики профілактики порушень опорно-рухового апарату

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Будова та функції опорно-рухового апарату. Методики профілактики порушень опорно-рухового апарату

Самбур М.Е.

Опорно-руховий апарат - комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв'язок і м'язів, що надають опору тілу і забезпечує його рух у просторі, а також рух окремих частин тіла відносно одне одного.

Рис. 1

Опорно-руховий апарат складається зі скелета та м'язів. Скелет - це пасивна частина, а м'язи - активна. Кістки скелета є важелями, які приводяться в рух м'язами. Внаслідок цього частини тіла змінюють своє положення стосовно одна одної, переміщають тіло в просторі й виконують опорну функцію.

Людина народжується, розвивається й існує в умовах земного тяжіння - гравітації, і кожний рух пов'язаний з подоланням сил тяжіння, тому опорно-руховий апарат виконує ще й антигравітаційну функцію.

Обидві частини опорно-рухового апарату і розвиваються з одного й того самого зародкового листка - мезодерми, і тісно пов'язані між собою анатомічно й функціонально.

У людини - близько 600 скелетних м'язів. Які дають змогу їй пересуватися у просторі - ходити, бігати, рухати окремі частини тіла; підтримувати рівновагу та певну позу тіла. Вони є місцем, де запасається глікоген. Скелетні м'язи містять специфічні рецептори м'язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. Один з результатів м'язового скорочення є вироблення тіла. М'язи виконують захисну функцію - м'язи живота (органи черевної порожнини від зовнішніх факторів) та беруть участь у дихальних рухах - діафрагма, міжреберні м'язи.

Функції опорно-рухової системи полягають у:

§ забезпеченні різноманітних рухів, положення тіла в просторі тощо;

§ захисній ролі скелету: ( кістки черепа захищають головний мозок, хребет захищає спинний мозок, грудна клітка захищає серце і легені тощо)

§ здійсненні кровотворної функції завдяки наявності в кістках червоного кісткового мозку;

§ участі у мінеральному обміні речовин ( в кістках накопичуються солі кальцію);

§ участі в обміні вуглеводів (в м'язових волокнах відкладається глікоген).

Рис. 2

Опорно-руховий апарат має наступні функції:

§ Опорна - Скелет формує кістковий каркас тіла, слугує місцем при­кріплення м'язів. Скелетні м'язи фіксують тіло в певному положенні.

§ Рухова - Здійснюється за допомогою з'єднаних суглобами кісток і скорочення прикріплених до них м'язів.

§ Захисна - Знаходить свій вияв в утворенні кістками порожнин, у яких розташовані життєво важливі органи.

§ Метаболічна функція - бере участь в обміні мінеральних речовин.

§ Кровотвосна - Кожний рух здійснюється за допомогою кількох м'язів різнонаправленої дії. Крім того, скелетні м'язи є своєрідними органами чуття, тому що в м'язових волокнах і сухожиллях наявні нервові закінчення - рецептори, які посилають імпульси в центральну нервову систему.

Роботу м'язів поділяють на статичну і динамічну:

§ статична (утримання вантажу, пози) - м'язи при цьому знаходяться в тривалій напрузі, але не змінюють свого положення в просторі.

§ динамічна (біг. Їзда на велосипеді) - м'язи при цьому по черзі скорочуються і розслаблюються, тобто здійснюється їхнє переміщення. Ця робота менше втомлива.

Рис. 3

Тривала безперервна робота викликає поступове зниження працездатності - втому.

Втома розвивається тим швидше, чим більша нагрузка на м'язи і частіше їх скорочення. Це закономірний результат попередньої роботи, вона запобігає надмірному виснаженню.

Причини стомлення м'язів:

§ Нервово-м'язовий синапс, по якому збудження передається з нерва на м'яз, стомлюється раніше, ніж м'язові волокна.

§ Накопичення в м'язі недоокислених продуктів розпаду (молочної кислоти) внаслідок нестачі кисню, а також використання в ньому енергетичних запасів, (нестача О2 в органі - гіпоксія).

Усунення причин стомлення м'язів:

§ Відновлення працездатності стомлених м'язів відбувається швидше при переключенні з одного виду роботи на інший. Такий відпочинок Сєченов назвав активним відпочинком. Наприклад. Стомлена рука відпочиває швидше, коли працюють м'язи іншої руки.

§ При розслабленні стомленого м'яза (стан спокою) кров виносить з нього продукти розпаду і приносить м'язу поживні речовини і кисень, стомлення зникає.

§ Під час відпочинку відбувається не тільки відновлення, але навіть їх збільшення (понад відновлення). Завдяки цьому м'язи можуть виконувати ще більшу роботу, ніж до стомлення.

Фізична робота, фізичні вправи справляють дуже великий вплив на фізичний, розумовий і психічний розвиток людини, особливо в перші роки її життя. Вони позитивно впливають не тільки на фізичну працездатність, а й стимулюють ріст і розвиток усіх органів і систем органів організму. Систематичні заняття фізичними вправами підвищують працездатність серцевого м'яза. Треноване серце в стані спокою скорочується повільніше, що під час роботи і надходження кисню та поживних речовин.

Фізичні вправи сприяють кращому дає йому змогу краще відпочивати, працювати економніше, збільшувати хвилинний об'єм крові розвиткові системи дихання. Під впливом фізичної роботи підвищується інтенсивність обміну речовин у всіх органах і системах організму. Фізичні вправи підвищують стійкість організму до дії чинників навколишнього середовища.

Фізична робота є єдиним фізіологічним засобом зняття емоційних напружень. Систематичні заняття фізкультурою підвищують захисні властивості крові і шкіри, стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії), до низьких і високих температур.

Фізичне навантаження цілюще впливає на організм лише у тому разі, коли їхній обсяг, інтенсивність, тривалість, відповідають вікові і стану здоров'я людини.

Порушення опорно-рухового апарату виникають унаслідок певного захворювання, що призводить до розладу рухових функцій (наприклад, дитячий церебральний параліч у важкій формі, розсіяний склероз, захворювання кісток), унаслідок травми хребта або ампутації. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату відчувають труднощі під час пересування, користуються різноманітними допоміжними засобами: інвалідними візками, милицями, тростинками чи «ходунками». При деяких важких травмах хребта відбувається ушкодження спинного мозку, який відповідає за рухову активність кінцівок, унаслідок чого відбувається їх параліч. Хребет може бути зламаний у різних місцях, тож наслідки травми, залежно від того, яка частина спинного мозку ушкоджена та якою мірою, можуть бути різними, Параплегія: спинний мозок травмовано нижче шийного відділу, відтак, у людини уражена нижня частина тіла і ноги, а також частина внутрішніх, тазових органів. Тетраплегія: спинний мозок пошкоджений на рівні шийного відділу, унаслідок цього руки й ноги в людини повністю або частково позбавлені чутливості та рухливості.

Гіподинамія та запобігання їй.

Гіподинамія - знижена рухова активність спричинена особливостями способу життя професійної діяльності, тривалим постільним режимом, перебуванням людини у стані невагомості (космічні польоти). Гіподинамію можна ще назвати малорухомим способом життя.

Негативний вплив гіподинамії виявляється у знижені обміну речовин і енергії.

§ Зменшується кровопостачання тканин, постачання їх поживними речовинами і киснем. Виникає кисневе голодування головного мозку, серця та інших важливих органів, зменшується життєва ємність легень, кількість еритроцитів і гемоглобіну крові. Організм відчуває енергетичне голодування, бо в непрацюючих м'язах не утворюється енергія. Така людина завжди мерзне.

§ Погіршується обмін жирів і холестерину, вони накопичуються в крові, що призводить до ожиріння та атеросклерозу. В крові накопичується і глюкоза тереалізована, може виникнути діабет. Незасвоєні білки, спричинюють подагру та сечокам'яну хворобу.

§ Порушується мінеральний обмін, зокрема кальцію (кістки легко ламаються, руйнуються зуби). Кальцій виходить у кров, що збільшує її здатність до згортання (утворення тромбів). У жовчному міхурі та нирках відкладаються камінці.

Оскільки серцевий м'яз при гіподинамії не працює з постійним навантаженням, він слабшає, знижується його скорочувальна функція.

Непрацюючим м'язам треба менше крові, а погіршене кровопостачання м'язів призводить до їхньої атрофії.

Зменшується виділення травних соків у органах травлення. Погіршується перетравлення і засвоєння поживних речовин, знижується стійкість організму до інфекційних хвороб (ослаблення імунітету).

Гіподинамія спричинює зниження не тільки фізичної, а й розумової працездатності, життєвого тонусу, порушені сон і пам'ять.

Щоб запобігти гіподинамії ще з шкільного віку треба підтримувати правильний режим дня (чергувати розумове та фізичне навантаження, ранкова гімнастика), відвідувати уроки фізкультури, перебувати на свіжому повітрі, менше користуватися транспортом.

Причини виникнення викривлення хребта і розвитку плоскостопості, засоби запобігання цим аномаліям.

Викривлення хребта - це такі порушення, коли посилюються фізіологічні вигини хребта або з'являються нові, нефізіологічні. Вони бувають наслідком рахіту. Травм хребта, слабкості м'язів, неправильної постави у школярів (тривале сидіння на одному місці, спання в дуже м'якому ліжку, не відповідність робочого місця до зросту, носіння сумки в одній руці).

Хребет дорослої людини має 4 фізіологічні вигини, які утворюються поступово, у міру росту організму, особливо після того, як дитина навчається стояти та ходити. Ці вигини пом'якшують різкі вертикальні навантаження на хребет.

Рис. 4

гіподинамія опорний руховий фізіологічний

Розрізняють такі основні викривлення хребта:

§ поперековий лордоз - надмірний вигин хребта в поперековому відділі вперед.

§ грудний кіфоз - вигин назад у грудному відділі.

§ сколіоз - бокові викривлення хребта. Який з віком може призводити до значних ускладнень; деформування ніг. До викривлення хребта призводять також недостатнє харчування, нестача вітамінів, тривалі негативні емоції, перевтома.

Що запобігти викривленням треба:

§ Постійно тренувати своє тіло, робити ранкову гімнастику, грати в рухливі ігри на свіжому повітрі, плавати в річці або басейні, загартовуватися.

§ Добре харчуватися.

§ Спати на твердому ліжку, на різних боках, подушка має бути невисокою.

§ Запобігати плоскостопості.

§ Правильно сидіти за столом.

§ Стежити за своєю поставою, не сутулитися.

Плоскостопість - деформація стопи, обумовлена погано розвиненими м'язами гомілки і стопи. Це вада розвитку опорно-рухової системи в дитячому віці.

Плоскостопість буває вродженою або набутою внаслідок носіння надто тісного чи вільного взуття, без підборів або з дуже високими підборами, великої маси тіла, слабкості м'язів стопи, надто велике навантаження на стопу.

Рис. 5

Для плоскостопості характерні болі в ногах, хребті, підвищена втомлюваність ніг, спотворення постави і ходи.

Щоб запобігти плоскостопості, обов'язково слід стежити за поставою - тримати голову прямо, не розводити широко носки під час ходьби, ходити босоніж по нерівному ґрунту, піску - це рефлекторно спричинить напруження м'язів, що підтримують склепіння стопи.

Опорно-рухова система людини починає формуватись ще в зародковому стані.

Ще з перших своїх внутрішньоутробних рухів плід задовольняє потребу м'язів у рухах. Після народження - потреба в русі у дитини проявляється в несвідомому маханні ручками і ніжками. Але такі рухи являються доцільними. Вони:

§ привчають дитину координувати рухи кінцівок.

§ Тренують м'язи.

Поступово у дитини розвиваються узгоджені рухи і зростає сила м'язів. Систематична інтенсивна робота м'язів приводить до збільшення маси м'язової тканини, що тягне за собою посилений ріст кісток.

Дряблі (слабкі) м'язи важко витримують тулуб у правильному положенні, в зв'язку з чим з'являється сутулуватість, викривлення хребта, котрі порушують нормальну діяльність серцево-судинної системи, дихання, травлення. Чим сильніше розвинені м'язи тіла, тим міцнішими стають скелет і здоров'я людини.

ДЦП характеризується неспроможністю повного мірою контролювати координацію рухів і м'язову силу. Залежно від того, який відділ мозку уражено, можуть виникати різкі м'язові напруження (спазми), мимовільні рухи, характерна «танцююча» хода. Крім того, можуть виникати аномальні відчуття та сприйняття, порушення зору, слуху та мовлення, напади, затримка в розумовому розвитку Діти з ДЦП можуть відвідувати звичайну школу та вчитися разом з усіма. Залежно від ступеня та характеру порушення дітям із ДЦП потрібно створювати для навчання спеціальні умови: без бар'єрне середовище для тих, хто пересувається на візку; пристосування для письма або малювання, який в дитини спостерігають розлади моторики тощо

Сьогодні неможливо уявити життя без ПК. Занадто полюбляють його діти.

Робота з комп'ютером потребує тривалого практичного напруження м'язів спини, шиї, рук і ніг, що призводить до втоми і специфічних скарг. Пошкодження хребта є результатом того, що крісло неправильно підтримує згин хребта. Плечі й шия напружуються і затікають унаслідок неприродного положення, виникають болі в ділянці шиї, спини і голови. Хронічний розтяг зв'язок - пошкодження, що виникає в результаті постійного напруження м'язів кистей рук як результат неправильно обладнаного з погляду ергономіки робочого місця при використанні ПК. Це хронічне захворювання може непомітно розвиватися протягом декількох років. Такі перевантаження призводять до перенапруження всієї м'язової системи людини. Найбільш небезпечним є те, що внаслідок концентрації уваги на екрані монітора притуплюється своєчасне попередження про болі, які є тривожним сигналом для тіла.

Рис. 6

Тож необхідно контролювати положення тіла дитини за комп'ютером та час перебування дитини за комп'ютером.

За статистичними даними МОЗ України, захворювання опорно-рухового апарату (ОРА) посідають третє місце після серцево-судинних й онкологічних захворювань.

Питання фізичної реабілітації в дітей із порушеннями опорно-рухового апарату (ОРА) детально описані в працях вітчизняних і закордонних учених. Проте ця проблема залишається актуальною й на сьогодні. Її розв'язання можливе за участі різних фахівців, і насамперед спеціалістів у галузі фізичного виховання й фізичної реабілітації. Це підтверджує багаторічний досвід роботи з дітьми, які мають порушення функцій ОРА, тому що засоби фізичного виховання є одним із головних та найбільш дієвих методів їх реабілітації. Постава має велике значення, особливо в період росту й формування скелета дітей, а неправильні звичні положення тіла призводять до деформації хребта, грудної клітки, поперекового відділу, нижніх кінцівок, стопи, що сприяє прояву сколіотичної хвороби й плоскостопості.

Порушення постави не є захворюванням, це стан, що при вчасно розпочатих оздоровчих заходах не прогресує. Проте порушення постави поступово може призвести до зниження рухливості грудної клітки, діафрагми, погіршення ресорної функції хребта. Неправильне положення тіла порушує легеневу вентиляцію, зменшує надходження кисню до мозку, утруднює приплив крові до нього. Порушення постави може навіть спричиняти розвиток захворювань ССС (інсульт, інфаркт, гіпертонічна хвороба) та дихальної системи (бронхіт, бронхіальна астма, запалення легень).

Через неправильну поставу порушується робота нервової системи, оскільки в міжхребцевих отворах проходять численні нерви, що регулюють роботу окремих органів та організму в цілому. Організм стає супутником багатьох хронічних захворювань унаслідок прояву загальної функціональної слабкості дитини. При порушенні постави можуть виникнути короткозорість, остеохондроз хребта та інші захворювання.

Правильне ж положення тулуба залежить від рівномірного натягнення м'язів його задньої, передньої й бокових поверхонь. Формування правильної постави дитини залежить насамперед відраціонального режиму; умілого чергування праці та відпочинку, сну, розумного розпорядку дня, повноцінного харчування, виконання фізичних вправ і загартовування організму.

У регламентованому режимі передбачають також заняття коригувальними вправами. За відсутності профілактичних і корекційних заходів, деформація постави ускладнюється й може перейти в сколіотичну хворобу. Використання профілактичних заходів при порушеннях функцій ОРА та визначення змісту засобів корекції її вад вимагають знань про причини порушень правильного звичного положення тіла для їх усунення.

Рис. 7

Для покращання розвитку рухових якостей, корекції порушених функцій ОРА, активізації рухового режиму й стимуляції мотивації дітей до занять фізичними вправами розроблено й запатентовано серію компактних, простих для використання та цікавих для дитини поролонових тренажерів і гумово-поролонових еспандерів.

Виконуючи вправи на цих тренажерах, діти розвивають силу й силову витривалість як за рахунок вправ із подоланням опору гумово-поролонових тренажерів (ізотонічний режим), так і за рахунок короткотривалого (2-5 с) статичного напруження м'язів у кінці динамічної фази вправи (ізометричний режим).

Тренажери розроблені з урахуванням необхідності гармонійного розвитку м'язів (синергістів та антагоністів) для різних сегментів тулуба й кінцівок. Гумово-поролонові пристосування дають змогу виконувати вправи з точно дозованим опором як для окремих м'язових груп, так і на весь організм у цілому.

Кожен рух повинен приносить дитині радість, тому для активації в дітей мотивації виконувати спеціальні вправи оздоровчо-корекційної гімнастики «Богатир» розроблено комплекс ігрових вправ «Гімнастика тигрят» для розвитку координації, рівноваги, гнучкості, та комплекс коригувальних вправ для активного формування стереотипу правильної постави «Подружись із черепашкою».

Для більшого зацікавлення дітей у виконанні комплексу спеціальних коригувальних вправ розроблено й виготовлено казково-ігровий інвентар: поролонові «тигрячі лапи», що одягаються на руки, і «черепашка», яку вкладали на голову для утримання правильного положення тулуба й голови.

Отже, авторська корекційно-оздоровча гімнастики «Богатир» Ю. М. Коржа спрямована на оздоровлення дитячого організму та корекцію деформацій ОРА із застосуванням ЛФК із поролоновими тренажерами. Ці засоби розроблені з урахуванням необхідності гармонійного розвитку м'язів для різних сегментів тулуба й кінцівок. Вони дають змогу виконувати вправи з точно дозованим опором як для окремих м'язових груп, так і на весь організм у цілому.

Адаптивна фізична культура (АФК) - це вид загальної фізичної культури для осіб з відхиленням у стані здоров'я. Максимальний розвиток за допомогою засобів і методів адаптивної фізичної культури життєздатності людини, підтримка у неї оптимального психофізичного стану надає можливість кожному інваліду реалізувати свої творчі потенції і досягти видатних результатів, не тільки у порівнянні з результатами здорових людей, а, й перевищують їх. Для багатьох інвалідів АФК є єдиним способом «розірвати» замкнутий простір, увійти в соціум, придбати нових друзів, отримати можливість для спілкування, повноцінних емоцій, пізнавання світу та ін.

У людей з відхиленням у стані здоров'я адаптивна фізична культура формує:

§ усвідомлене ставлення до своїх сил у порівнянні з силами середньостатистичної здорової людини;

§ здатність до подолання не лише фізичних, але й психічних бар'єрів, що перешкоджають повноцінному життю;

§ компенсаторні навички, тобто дозволяють використовувати функції різних систем і органів замість тих, що відсутні»

§ здатність до подолання необхідних для повноцінного функціонування у суспільстві за допомогою фізичних навантажень;

§ потребу бути здоровим та вести здоровий спосіб життя;

§ осмислення необхідності особистісного вкладу у життя суспільства;

§ бажання облагороджувати свої особистісні якості;

Серед багатьох факторів, що обмежують підтримання оптимального психофізичного стану інвалідів, здійснення ними трудової, побутової, культурної діяльності, а головне, що здатні до розвитку цілого «букету» негативних змін в організмі, - гіподинамія та гіпокінезія. Негативний вплив останніх на всі без винятку органи та функціональні системи людини добре відомі й неодноразового описувалися як у науковій, так і в популярній літературі. Поставити надійний заслін різним хворобам, й допомога людині яка потрапила в умови змушеної гіподинамії та гіпокінезії (обмежування природних рухів-локомоцій тощо), оптимізувати її психофізичний стан може тільки розумно організована рухова активність. Величезною є роль адаптивної фізичної культури (особливо адаптивного спорту, адаптивної рухової рекреації, креативних (художньо-музичних) і екстремальних видів адаптивної рухової активності та ін.) У вирішенні завдань соціалізації даної категорії населення, реалізації відповідного сучасним умовам способу життя як кінцевої мети реабілітації, підвищення рівня якості їхнього життя.

Адаптивна фізична культура є найважливішим компонентом всієї системи реабілітації інвалідів та осіб з відхиленням у стані здоров'я, всіх її видів і форм. Вона є усією очевидністю присутня у всіх сферах життєдіяльності людини і тому складає основу соціально-трудової, соціально-побутової та соціально-культурної реабілітації; виступає в якості важливих засобів і методів медичної, технічної, психологічної педагогічної реабілітації. Рухова мобільність людини з обмеженими можливостями являє собою дин з важливих критеріїв стадійно-рівневої характеристики процесу реабілітації. Це пояснюється тим, що, наприклад, будь-яка придбана інвалідність ставить перед людиною проблему адаптації до життя в своїй новій якості, що, у свою чергу, практично завжди пов'язане з необхідність освоєння нових життєво і професійно важливих знань перцептивних рухових умінь і навичок, розвитку і вдосконалення спеціальних фізичних і психічних якостей і здібностей. А це неможливо без використання засобів і методів адаптивної фізичної культури.

Рис. 8



Адаптивна фізична культура - соціальний феномен, головною метою якого є соціалізація людей з обмеженими фізичними можливостями, а не тільки їх лікування з допомогою фізичних вправ і фізіотерапевта.

Масаж-- сукупність прийомів механічної і рефлекторної дії на тканини і органи, у вигляді розтирання, тиску, вібрації або погладжування, що проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини, як руками, так і спеціальними апаратами, через повітряне, водне чи інше середовище, з метою досягнення лікувального ефекту. Масаж є активним лікувальний методом, суть якого полягає в нанесенні дозованих механічних подразнень на тіло пацієнта різними, методично виконуваними спеціальними прийомами, що можуть виконуватися рукою масажиста або за допомогою спеціальних апаратів.

Масаж знижує швидкість утворення продуктів обміну речовин, таких як молочна кислота, сечовина, креатинін і вуглекислий газ, та запобігає їх накопиченню в м'язах. Масаж допомагає зняти судоми м'язів, посилює їх кровопостачання і живлення, покращує тонус м'язів і допомагає запобігти або відстрочити розвиток атрофії м'язів у результаті вимушеної бездіяльності. Масаж знімає відчуття дискомфорту, дратівливість, нервову збудливість. Масаж покращує стан імунної системи, і допомагає відновленню ушкоджених м'яких тканин за рахунок збільшення циркуляції крові в уражених ділянках.

Масаж розширює і відкриває кровоносні судини, покращуючи кровообіг, у ділянках, на яких проводився масаж, збільшується кількість капілярів, а також покращується відтік лімфи із масажованої ділянки.

Тільки розумні заняття спортом та фізичною культурою приносять профілактичний і оздоровчий ефект. А неправильно організовані заняття фізичними вправами або проводяться без врахування анатомо-фізіологічних особливостей і стану дитячого організму призводять до патологічних відхилень в опорно-руховому апараті.

Профілактика розвитку порушень постави і сколіозів повинна бути комплексною і включати:

§ Сон на жорсткому ліжку в положенні лежачи на животі або спині;

§ Правильна і точна корекція взуття: усунення функціонального укорочення кінцівки, що виникло за рахунок порушень постави; компенсація дефектів стоп (плоскостопість, клишоногість);

§ Організація і суворе дотримання правильного режиму дня (час сну, неспання, харчування і т.д.);

§ Постійна рухова активність, що включає прогулянки, заняття фізичними вправами, спортом, туризмом, плавання;

§ Відмова від таких шкідливих звичок, як стояння на одній нозі, неправильне положення тіла під час сидіння (за партою, робочим столом, удома в кріслі і т.д.);

§ Контроль за правильною, рівномірним навантаженням на хребет при носінні рюкзаків, сумок, портфелів і ін.;

§ Плавання.

§ Ритмічна гімнастика

Оскільки на формування постави впливають умови навколишнього середовища, батьки мають не тільки контролювати пози дітей під час сидіння,стояння,ходьби.

§ Важливе значення мають також:

§ правильне збалансоване харчування:

§ свіже повітря:

§ підбір меблів відповідно до довжини тіла:

§ правильно освітленість:

§ звичка правильно сидіти:

§ уміння розслаблювати м'язи тіла.

ЛФК в домашніх умовах

В даний час діти ведуть малорухливий спосіб життя. Тому необхідно щоб фізичні навантаження займали важливе місце в їхньому житті. Це один із самих основних компонентів в лікуванні і профілактиці. Крім стандартних уроків фізкультури в школі чи дитячому садку, діти можуть займатися фізкультурою і вдома. Бажано щоб заняття не були примусовими, вправи повинні викликати у них позитивні емоції і інтерес. ЛФК може проводитися в ігровій формі.

В комплекс ЛФК входить ранкова гімнастика. Вона сприятливо впливає на організм дитини, підвищує працездатність, виробляє наполегливість і дисциплінованість. Ранкові вправи включають основні рухи, такі як: повороти голови, махи руками, ногами, ходьба, присідання, підскоки. Також додатково можна використовувати, м'ячики, палки та інший спортивний інвентар.

Для повноцінних занять ЛФК можна облаштувати будинку спортивний куточок. Це стане одним з улюблених місць для ваших дітей.

Відмінним варіантом для дітей будь-якого віку є шведська стінка. Це багатофункціональний тренажер, на якому можна виконувати різні вправи для зміцнення всіх груп м'язів, розвитку вестибулярного апарату, профілактики захворювань центральної нервової системи, розумового розвитку та оздоровлення організму в цілому.

Шведська стінка не займає багато місця в кімнаті, є компактною. Додатково її можна укомплектувати різними цікавими елементами: кільця, мотузкові сходи, гірка, канат і ін. Також для безпеки вашого малюка буде необхідно мат.

Перевагою є те, що стінки витримують великі навантаження, тому без проблем, в заняттях можуть брати участь і дорослі.

Дивлячись на приклад батьків, діти будуть займатися ще з більшою охотою і задоволенням.

Размещено на Allbest.ru

...