Отруйні жаби тропіків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Отруйні жаби тропіків

Дереволаз (Dendrobates) -- рід жаб родини Дереволазів (Dendrobatidae), що поширені в Центральній та Південній Америці. Dendrobates раніше включав понад 40 видів, але більшість з них, за новою класифікацією, віднесена до родів Oophaga, Ranitomeya, Phyllobates, Adelphobates, Ameerega, Andinobates, Epipedobates, Excidobates .

Станом на 2006 рік рід включає лише 6 видів:

· Dendrobates auratus -- Дереволаз золотистий (Girard, 1855);

· Dendrobates azureus -- Дереволаз блакитний (Cuvier, 1797);

· Dendrobates leucomelas -- Дереволаз священний (Steindachner, 1864);

· Dendrobates nubeculosus (Jungfer and Bohme, 2004);

· Dendrobates tinctorius -- Дереволаз плямистий (Schneider, 1799);

· Dendrobates truncatus (Cope, 1861)

Існує близько 170 видів жаб, які вважаються «жабами з отруйними дротиками», котрі представлені у великій різноманітності форм, розмірів, кольорів та візерунків. Отруйні види вирізняються яскравими кольорами, щоб попередити хижаків про їх отруйність, але не всі ці жаби отруйні.

Багато видів мають тьмяне або замасковане забарвлення, і в них практично немає токсинів у шкірі. Різноманітність кольорів коливається від чорного, коричневого та брудно-зеленого у менш отруйних до яскраво-жовтого, синього, червоного, помаранчевого та яскраво-зеленого у токсичних видів. Їх шкіра усіяна цятками, смугами та світлими плямами.

Dendrobates отримали свою назву з двох джерел. По-перше, це їх отруйна шкіра, яка зазвичай присутня лише у яскраво забарвлених видів. Друге - це їх історія. Корінні мешканці тропічних лісів Центральної та Південної Америки використовували деякі види Dendrobates, щоб змочувати в їх отруті свої стріли/дротики для полювання. Дивно, але для цих цілей насправді використовуються лише чотири види Dendrobates.

Як загальна, так і наукова назва Dendrobates походить від старовинної історії, завезеної в Європу разом з першими збереженими екземплярами жаб. Вже більше двох століть ходять легенди про те, що американські індійці з різноманітних племен Гвіани та Амазонки використовують суміші тварин різних типів, щоб перетворити прості зелені пір'я папуг в червоні. Dendrobatesв цих легендах був визначений як жаби, котрі використовувалися в Гвіані для зміни кольору - техніка тапіражу. Швидше за все, живою жабкою, або настоянкою з жаб'ячої шкіри та крові, натирали вибрану ділянку папуги, де необхідно було змінити колір. Папуга мав бути молодим, а його оригінальне зелене пір'я необхідно було вищіпувати. Коли нове пір'я виростало, воно чарівним чином ставало яскраво-червоним або, можливо, жовтим. Фактично, вони були би пофарбовані.

Отрута Dendrobates не синтезується в шкірі чи в організмі жаб природним шляхом. Токсичні виділення надходять з раціону жаби, за рахунок харчування отруйними мурахами. З цього можна зробити висновок, що отруйні жаби, які вирощуються в зоопарках, насправді не отруйні, тому що їх не годують отруйними мурахами. Це робить їх набагато безпечнішими для людини в питанні догляду за ними

Шкіра Dendrobates містить токсини, потрапляння всередину або контакт з якими може бути досить небезпечним. Отрута викликає набряк, м'язовий параліч та сильну нудоту. Вживання отруйної жаби може стати смертельною помилкою для хижака.

Кожен отруйний вид Dendrobates має різну хімічну структуру свого токсину. Вчені навіть виявили, що компоненти виділень деяких Dendrobates можуть бути в 200 разів потужнішими за морфій (для дослідження вони використовували виділення Dendrobates для створення нового ефективного знеболюючого засобу). Фармацевтичні компанії вивчають можливість знеболюючого, АВТ-594, розробленого з сполуки епібатидин Dendrobates. Препарат може блокувати біль у тварин, але при цьому не проявляти жодних побічних ефектів залежності. Оскільки було виявлено понад 80 алкалоїдів у 20 видів Dendrobates, проводиться набагато більше досліджень, особливо про вплив алкалоїдів на неврологічні та м'язові розлади. Дані дослідження відкривають багато перспектив для подальшого вивчення отруйних хімічних сполук та використання отриманих даних в медичних/фармацевтичних цілях.

Dendrobates живуть переважно в тропічних лісах, де їм достатньо вологи, щоб вони могли утримувати свою шкіру вологою, витрачаючи невелику кількість власних ресурсів на синтез та виділення власних секретів. Володіють залозистими липкими подушечками на пальцях рук та ніг, які допомагають їм прилипати до поверхності рослин. В основному наземні, але є кілька видів, що живуть на деревах. Більшість Dendrobates ховаються і полюють на дрібну здобич серед листкової підстилки, де темно і волого. Самці зазвичай територіальні та можуть бути агресивними, захищаючи власну територію (бійка живота до живота та спорадичний гул).

Самці використовують вокалізацію, таку як щебетання, дзижчання, трель та мугикання, щоб привернути увагу самки. Прямі поведінкові дії сприяють залицянням та стимулюють відкладання яєць. Такі “дзвіночки” звучать як приємна пташина трель від 10 до 15 секунд. Окрім вокалізації, самці також використовують візуальні підказки, щоб показати свої яскраві тіла. Тактильне спілкування дуже важливе в процесі розмноження, оскільки самки та самці торкаються один одного під час залицяння. Пуголовки використовують коливання у воді, щоб сигналізувати дорослим жабам про свою присутність у водоймі.

Отруйних Dendrobates можна зустріти в тропічному, вологому середовищі в Центральній та Південній Америці (Нікарагуа, Болівія, Гаяна, Коста-Ріка, Панама, Бразилія, Перу, Колумбія, Французька Гвіана, Еквадор, Сурінаму та Венесуела). Також були завезені на Гаваї, але там вони не є місцевими видами.

Dendrobates харчуються рядом дрібних комах. Ті види, які не є високотоксичними, не вимушені полювати на певні види комах і мають набагато різноманітніше харчування, ніж більш отруйні види. Найпоширеніша їх здобич - мурахи, терміти, маленькі жуки, багатоніжки, коники , інші маленькі комахи та павуки. Більшість свого часу Dendrobatesпроводять в пошуках їжі, що пов'язано (швидше за все) з тим, що основна здобич невеликих розмірів. Молоді особини інколи канібалістичні (коли “батьки”, за необережності, переносять нових пуголовків в уже зайняту водойму). Найдовше Dendrobates жили в неволі - близько 20,5 років! Проте очікувана тривалість життя в неволі від 10 до 15 років. В дикій природі особини живуть від 5 до 7 років.

Залицяння самця до самки найінтенсивніше спостерігають протягом години-двох після сходу сонця і до заходу сонця. Після того, як самка вибирає самця, вона йде за ним до вибраного місця нересту, гладить його по спині та морді. Інколи і самець і самка повільно кружляють один над одним і притупують ногами. Самки змагаються за самців. Яйця зазвичай відкладають на листках в місцях підвищеної вологості. Потім самець доглядає за яйцями та тільки-но сформованими пуголовками. У деяких видів Dendrobatesтільки-но вилуплені пуголовки переміщаються на спину самця. Таким способом самець подорожує разом з потомством по лісовій підстилці. Самець заходить глибоко в ліс, де переміщає пуголовків в одну з багатьох водоутримуючих рослин, особливо в бромелії. Бромелії ідеально підходять для росту пуголовків, оскільки мають велику кількість чашеподібних листків, наповнених водою. В кожен “карман” з водою поміщається по одному пуголовку. Самець розподіляє пуголовків по багатьом рослинам, швидше за все для того, щоб хижаки не змогли знайти всіх пуголовків. Основними хижаками є гігантські німфи-стрекози, вулиплені з яєць, відкладених так само в рослинах бромелії. Ще одна небезпека для пуголовків - інші Dendrobates, в тому числі і родичі. Якщо доросла особина наближається до рослини, яка вже зайнята, пуголовок подає попереджувальний сигнал, направивши голову в ентр рослини, утримуючи себе нерухомо та швидко покачуючи хвостом. Якщо самець, котрий в даний момент несе пуголовка, проігнорує сигнал і випадково помістить іншого пуголовка в той же “карман” з водою, перший пуголовок його з'їсть. Або, після вилуплення пуголовків, самець може переносити їх на своїй спині відразу до озера або струмка, а на час такої подорожі, пуголовки кріпляться до спини самців з допомогою слизового секрету, який розчиняється лише у воді (немає шансів “загубити” пуголовків по дорозі).

Корінне населення десятиліттями використовувало отруйних жаб у своїх цілях, і така взаємодія зазвичай не шкодила жабі. Оскільки отрута виділяється зі шкіри, стріли/дротики можна просто потерти по шкірі жаби, щоб отримати ефективне паралітичне мисливське озброєння. Такі дії слід виконувати дуже обережно, оскільки отрута жаб досить небезпечна, щоб серйозно поранити не тільки дикого кабана, а й саму людину.

Нажаль, як і для більшості видів фауни тропіків, вирубка лісів створює серйозну проблему для Dendrobates. Знищення середовища проживання спричиняє фрагментацію, скорочення популяції та вимирання. Dendrobatesнеобхідне вологе середовище та специфічна здобич, що робить їх виживання надзвичайно залежним саме від середовища проживання - тропічних лісів.

Джерела

дереволаз жаба токсичний

https://livingrainforest.org/learning-resources/blue-poison-dart-frog

https://animals.net/poison-dart-frog/

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6753930/

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/29866847/

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/11272482/

https://www.britannica.com/animal/poison-frog

https://animaldiversity.org/accounts/Dendrobates_auratus/

https://animaldiversity.org/accounts/Dendrobates_leucomelas/

https://animaldiversity.org/accounts/Dendrobates_tinctorius/

Размещено на Allbest.ru