Особливості будови, поширення та екології Physa skinneri Taylor, 1954 в Україні

Размещено на http://allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ, ПОШИРЕННЯ ТА ЕКОЛОГІЇ PHYSA SKINNERI TAYLOR, 1954 В УКРАЇНІ

А.М. Гарлінська¹, О.М. Алпатова², С.Ю. Шевчук³

Житомирський державний університет імені Івана Франка,

Житомир, Україна

Публікація присвячена морфологічній будові Physa skinneri Taylor, 1954, особливостям її географічного поширення та екології. На поширення Ph. skinneri на території України впливає сукупна дія абіотичних та біотичних чинників середовища. Проаналізовано особливості поширення пухирчика шкірястого у межах усіх ландшафтно-кліматичних зон України. В ході проведення дослідження були охоплені такі річкові басейни України: Дунаю, Дністра, Дніпра, Західного та Південного Бугу, Сіверського Дінця і річок Криму. Враховуючи літературні і власні відомості щодо поширення Ph. skinneri у межах дослідженого регіону, слід відмітити, що цей молюск найчастіше зустрічається у південних і східних частинах країни.

Ключові слова: Physa skinneri, річкові басейни України, абіотичні і біотичні чинники середовища.

THE PHYSA SKINNERI TAYLOR, 1954 FEATURES OF STRUCTURE, SPREAD, AND ECOLOGY IN UKRAINE

The publication is dedicated to the morphological structure of Physa skinneri Taylor, 1954, the peculiarities of its geographical spread, and ecology. The spread of Ph. skinneri on the territories of Ukraine is influenced by the cumulative action of abiotic and biotic factors of the environment. The features of leather bubble spread on the borders of all landscape and climate zones of Ukraine have been analyzed. During the research conduct, the rivers basins of Ukraine, such as Danube, Dnister, Dnipro, Western and Southern Bug, Siverskiy Donets, and Crimean rivers were covered. If to include literature and personal data about the spread of Ph. skinneri in the limits of the region under research, it is important to note that this mollusk is most commonly found in southern and eastern parts of the country.

Key words: Physa skinneri, the river basins of Ukraine, abiotic and biotic factors of environment.

Вступ. Молюски підродини Physinae розповсюджені переважно у Північній Америці і на півночі Євразії (Старобогатов, 1970). Історія вивчення і дослідження видового складу усіх пухирчикових ділиться на три періоди (Стадниченко, 1990).

Перший охоплює 19-е і початок 20-го століття. В цьому періоді з'являються перші фауністичні дані щодо Physinae на території України (Ельский, 1862; Радкевич, 1878; Adamowicz, 1939; Bakowski, 1891; Eichwald, 1830; Jachno, 1870а; Jachno, 1870b; Jelski, & Conchyol, 1863; Krynicki, 1837; Taylor, 1954).

Другий період триває від початку і до середини 20-го століття, супроводжувався вагомими дослідженнями молюсків, в тому числі і пухирчикових.

В третьому періоді (з другої половини 20-го століття і до сьогодення) тривають різнопланові дослідження малакофауни України.

В 2002 р. американський малаколог Д. Тейлор, беручи участь у роботі 1-ої Міжнародної малакологічної конференції «Молюски. Основні результати, проблеми та перспективи досліджень» (15-18 травня 2002 р., Житомир), виявив в околицях Житомира північноамериканський, описаний вперше ним же (Taylor, 1954), вид - Ph. skinneri. Це була перша знахідка цього молюска на території України (Тэйлор, & Ситникова, 2004).

Матеріали та методи. Матеріалом для роботи слугували власні збори авторів за період 2007-2011 р.р. Пухирчика шкірястого було зібрано у стоячих водоймах і водотоках із басейнів Дунаю та Дністра. Попереднє встановлення видової належності молюсків проводили, керуючись таблицями для їх визначення, представленими у «Визначнику прісноводних молюсків Європейської частини Росії і суміжних територій» (Старобогатов и др., 2004).

Результати та їх обговорення. Черепашка пухирчика шкірястого заокруглено-яйцеподібна, напівпрозора, тонкостінна, ламка, яснорогового або темнорогового кольору. Поверхня її гладенька з незначним відблиском. Завиток помірно-високий і складається з 3-4 обертів. Тангент-лінія майже пряма (ледь вигнута). Колумелярний край черепашки досить широкий. Вустя видовжено-яйцеподібне і зі значним гострим кутом зверху (рис. 1).

Physa skinneri Taylor, 1954 - пухирчик шкірястий.

Висота черепашки до 10 мм, її ширина до 6 мм, висота вустя - до 8,1 мм, його ширина - до 4 мм, висота завитка - до 2 мм. Мінливість найчастіше проявляється у висоті завитка, формі вустя (Гарлінська, 2014).

Тертка Ph. skinneri мусівоглосного типу. Зуби утворюють на поверхні тертки систему поперечних, паралельних, дугоподібних рядів. "Кожен зуб складається з основи і відігнутої донизу зубної пластинки, яка на нижньому краї містить гострі зубці.

Рис. 1. Ph. skinneri (р. Латориця, Соломоново Закарпатської обл.)

У центрі кожного зубного ряду знаходиться рахідальний або центральний зуб. Інші зуби тертки за формою зубної пластинки поділяються на три морфологічні групи: латеральні, інтерстиці- альні або проміжні, маргінальні або крайові зуби. Всі зуби тертки, окрім центрального, багатозубчасті і скошені (Гарлінська, 2012).

Статева система: пухирчик шкірястий є гермафродитом. Копулятивний апарат його представлений копулятивним органом, який в свою чергу міститься у мішку копулятивного органу і препуціуму (передпе- ніального рукава). Предпеніальний рукав закінчується чоловічим статевим отвором, вздовж якого на його внутрішній стінці проходить велюм (м'язова складка). В стінці препуціума міститься залозисте потовщення, яке називається препуціальна залоза (Гарлінська, 2015).

Поширення в Україні. В 2о02 р. американський малаколог Д. Тейлор виявив в околицях Житомира північноамериканський описаний вперше ним же (Taylor, 1954) вид Ph. skinneri. Це була перша знахідка цього молюска на території України (Тэйлор, Ситникова, 2004). Пізніше М. О. Сон (2007) відмітив Ph. skinneri у басейні Північного Причорномор'я з Дністра, Дунаю, Дніпра. Нам Ph. skinneri трапився (за роки систематичних досліджень) лише двічі - на Закарпатті (р. Латориця, Соломоново) і на Поділлі (р. Серет, Тернопіль) (рис. 2). І це попри те, що нами було обстежено у межах України у пошуках пухирчикових 318 біотопів. Враховуючи власні і літературні відомості (Дегтяренко, 2009; Дегтяренко 2011; Сон, 2007) щодо поширення Ph. skinneri у межах регіону наших досліджень, слід зазначити, що цей молюск тяжіє у своєму поширенні до південних і східних його територій. В усякому разі, до сьогодення північніше Житомира (50,5⁰ пн. ш.) його місцезнаходжень поки що не зареєстровано.

По південній частині України північна межа поширення Ph. skinneri становить 47⁰ пн. ш. і проходить по лінії «Соломоново (Закарпатська область) - Тернопіль - Житомир - Нова Одеса (Миколаївська область) - Молочанськ (Запорізька область) - Новоазовськ (Донецька область)» (Гарлінська, 2014). В результаті дослідження було встановлено, що в Україні пухирчик шкірястий у широтному напрямі поширений дуже неоднакове як для для Правобережжя, так і для Лівобережжя. Частота трапляння Ph. skinneri становить усього лише 1,7%.

Пухирчик шкірястий - віддає перевагу малим річкам, швидкість течії в яких не перевищує 0,1 м/с. РК. skinneri - стенобатний мілководний молюск. Зазвичай він оселяється у прибережній зоні водойм, де глибина не перевищує 0,6 м при значній прозорості води. Вода на такій глибині добре прогрівається, що сприяє гарному росту і розвитку водяної рослинності і замуленню донних відкладень, а це, у свою чергу, призводить до збільшення тут щільності поселення даного виду у різні пори року. У глибших водоймах ці молюски, зазвичай, здійснюють вертикальні сезонні міграції. Наприклад, у Сереті (Тернопіль) з настанням холодів із прибережних мілководь во- дотоків мігрують на більші глибини - 1-1,5 (а часом і до 2-3 м). Пухирчик шкірястий віддає перевагу слабколужним водам (показник рН води у межах 7,2 - 8,7). Найсприятливіші умови кисневого режиму він знаходить при 4-8 О2/л. Трапляється він у малих річках на прибережній рослинності (Гарлінська, 2014; Гарлінська, 2014).

Таблиця 1

Частота трапляння (%) пухирчика шкірястого у водоймах різних еколо-
гічних типів

Висновки. Особливості поширення пухирчика шкірястого здійснено і проаналізовано у межах усіх ландшафтно-кліматичних зон України. Дослідженням було охоплено найважливіші річкові мережі (басейни) України: Дунаю, Дністра, Дніпра, Західного та Південного Бугу, Сіверського Дінця і річок Криму.

physa skinneri taylor пухирчик шкірястий ландшафтний кліматичний річковий

Список використаної літератури:

Дегтяренко Е. В. Обитает ли Physa skinneri Taylor, 1954 (Mollusca: Gastropoda: Physidae) в Украине? Ruthenica. 2011. Vol. 21, No. 2. С. 89?94.

Дегтяренко О. В. Сучасний стан річок Північного Приазов'я. Зоологічна наука у сучасному суспіль- стві : матеріали Всеукр. наук. конф., присвяченої 175-річчю заснування кафедри зоології, (Київ-Канів, 15-18 верес. 2009 р.) / за заг. ред. В. В. Серябрякова. Київ : Фітосоціоцентр, 2009. С. 142-146.

Ельский К. М. О малакологической фауне окрестностей г. Киева. Известия университета Св. Вла- димира. 1862. № 8. С. 187-194.

Гарлінська (Лейченко) А.М. Будова тертки молюсків підродини Physinae (Mollusca: Gastropoda: Pulmonata). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. Спеціальний випуск: Молюски, результати, проблеми і перспективи досліджень. 2012. №2 (51). С. 57-62.

Гарлінська А.М. Еколого-паразитологічна характеристика молюсків підродини пухирчикових (Gastropoda: Pulmonata: Physinae). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. № 1126. Серія: Біологія 2014. Вип. 22. С. 101-108.

Гарлінська А.М. Морфологічні та екологічні особливості молюсків підродини Physinae (Mollusca: Gastropoda: Pulmonata) України. Науковий вісник Східноєвропейського національного універси- тету імені Лесі Українки. 2014. Вип. 13 (290). С. 73-77.

Гарлінська А.М. Будова статевої системи молюсків підродини Physinae (Mollusca: Gastropoda: Pul- monata). Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2015. Вип. 12 (313). С. 79-84.

Определитель пресноводных бепозвоночных России и сопредельных территорий : в 6 т. / ред.: Я. И. Старобогатов и др. Санкт-Петербург : Наука, 2004. Т. 6. С. 9-492.

Радкевич Г. Список водных мягкотелых и пиявок, собранных в Харьковской и Полтавской губерниях. Труды общества испытателей природы при Харьковском университете. 1878. Т. 12. С. 1-2.

Сон М. О. Моллюски-вселенцы в пресных и солоноватых водах Северного Причерноморья. Одесса : Друк, 2007. 132 с.

Стадниченко А. П. Фауна Украины : в 40 т. Киев : Наук. думка, 1990. Т. 29: Моллюски, вып. 4: Прудовиковообразные (пузырчиковые, витушковые, катушковые). 290 с.

Старобогатов Я. И. Фауна моллюсков и зоогеографическое районирование континентальных водоёмов. Ленинград : Наука, 1970. 371с.

Тэйлор Д. В., Ситникова Т. Я. Изучение брюхоногих моллюсков семейства Physidae (Gastropoda: Hygrop- hila) Сибири, Украины и Монголии. Еколого-функціональні та фауністичні аспекти дослідження мо- люсків, їх роль у біоіндикації стану навколишнього середовища : зб. наук. пр. / ред. А. П. Стадниченко. Житомир, 2004. С. 218-219. Adamowicz J. Materialy do fauny miкczakуw (Mollusca) Polesia. Fragm faunist Mus. Zool. Polon. 1939. № 3. S. 13-89.

B№kowski J. Miкczaki (Mollusca). Lwow, 1891. 264 s.

Eichwald E. Naturhistorische Skizze von Lithaven, Volhynien und Podolien in geognostisch-mineralo- gischer, botanischer und zoologischer Hinsicht. Wilna : Zawadzki, 1830. 256 s. Jachno J. Materyaly do fauna malako-zoologiczney Galicyjskej. Krakуw : Uniwers. Jagell, 1870a. 104 s.

Jachno J. Dia Fluss-und Land-Conchylien Galiziens. Verhandl. Zool-bot. Ges. (Wien.). 1870b. Bd. 20. 11 s.

Jelski C., Conchyol J. Note sur la faune malacologique des environs de Kieff. Paris, 1863. S. 129-137.

Krynicki I. Conchylia tam terrestrial, quam fluviatilia etc. Bull. Soc. Imp. Natur. de Moscou. 1837. Vol. 11. P. 50?67.

Taylor D. W. A new Pleistocene fauna and new species of fossil snails from the high plains. Occasional Papers of the Museum of Zoology, University of Michigan. 1954. Vol. 557. P. 1?16.

Размещено на Allbest.ru