Апробація поживних середовищ для лабораторного культивування нематод Turbatrix Aceti

Размещено на http://www.allbest.ru/

АПРОБАЦІЯ ПОЖИВНИХ СЕРЕДОВИЩ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОГО КУЛЬТИВУВАННЯ НЕМАТОД TURBATRIX ACETI

Катерина Осіпова

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти природничо-географічного факультету)

Науковий керівник - доктор біологічних наук, доцент Гулай О.В.

Круглі черви - одна з найбільш поширених груп тварин на планеті. Вільноживучі види населяють моря, прісні водойми, ґрунти; паразитичні - органи й тканини багатьох рослин, тварин і людини. Вони паразитують навіть у паразитах, наприклад, члениках цестод, і належать до надпаразитів. Яйця круглих червів розсіюються в зовнішньому середовищі, переносяться вітром, водою, що сприяє їхньому широкому розповсюдженню. Відомо понад 20 тис. видів круглих червів, які з них близько 1500 видів представлені у фауні України. Філогенетично вони пов'язані з плоскими червами [1, ст.5-15]. температурний культивування черв тварина

Нематоди - досить численний клас (близько 20 тис. видів) первиннопорожнинних тварин розмірами від 80 мкм до 8 м (паразит плаценти кашалотів Placentonema gigantissima). Ці тварини пристосувалися до найрізноманітніших умов життя. Величезна кількість нематод заселяє дно морів та океанів, мешкає в лиманах, прісних водоймах, ґрунті, рештках рослин і тварин. Вважають, що третина з них є паразитами людини, тварин і рослин [1, ст.5-15].

Поширення різних паразитичних видів нематод та рівень ураження ними культур і посівів залежить від декількох чинників. Зокрема, від регіональних особливостей. В районах зерновиробництва, де питома вага зернових перевищує 60%, на коренях злакових рослин паразитує вівсяна нематода (Heterodera avenae Wollenweber, 1924). В Україні цей вид поширений в Сумській, Харківській, Вінницькій, Волинській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Житомирській, Київській, Миколаївській, Хмельницькій та Одеській областях. У традиційно старих районах буряківництва, а зараз і в районах вирощування ріпаку, основним патогеном є бурякова нематода (Heterodera schachtii Schmidt, 1871). На сьогодні вона поширена у 18 областях. У культурах картоплі найбільш шкідливими є золотиста картопляна нематода Globodera rostochiensis (Wollenweber, 1923) Behrens, 1975, а також бульбова картопляна нематода Ditylenchus destructor, що поширені в 16 областях України, але потенційно можуть зустрічатися в усіх зонах картоплярства [1, ст.5-15].

В Україні зареєстровано близько 500 видів паразитичних нематод, серед яких є паразити людини. Людська аскарида (Ascaris lumbrikoides), що належить до ряду Аскариди (Ascaridida). Частіше зараження цим паразитом спостерігається у дітей та підлітків. Місцем локалізації дорослих аскарид є тонкі кишки господаря. Гострик дитячий (Enterobius vermicularis) - представник ряду Оксіуриди (Oxyurida) мешкає в тонких і товстих кишках людини (найчастіше в дітей) у різних географічних широтах, спричинюючи захворювання ентеробіоз [2, ст. 338]. Із інших паразитичних круглих червів відомі Волосоголовець (Trichocephalus trichiurus), що належить до ряду Мермітиди (Mermithida) й зустрічається в сліпій і товстій кишках людини, спричиняючи хворобу трихоцефальоз; трихінела (Trichinella spiralis) [3, ст.15-16].

Проте, більшість нематод - це вільноживучі організми. Так, у фауні України виявлено понад 500 видів цих тварин (більше 300 прісноводних і 200 морських). Нематоди, що живляться бактеріями беруть активну участь в очищенні водойм. Крім того, личинки деяких видів прісноводних вільноживучих ґрунтових нематод здатні паразитувати на безхребетних, що завдають шкоди людині й сільському господарству. Нематода оцтова (Turbatrix aceti, синонім Anguillula aceti ) - вид нематод з червоподібною формою тіла, які живуть у фруктах, в яких відбувається оцтове бродіння, і в оцті. В природних умовах зустрічаються в цукрі, спиртовмісній масі [4, ст.100-102]. Оцтових нематод часто використовують у різноманітних видах біологічних досліджень, тому культивування цих круглих червів проводять у багатьох лабораторіях світу. У зв'язку з цим актуальною є розробка, апробація та порівняння поживних середовищ для ведення культур оцтових нематод.

Мета роботи. Апробація, порівняння ефективності різних прописів поживних середовищ та підбір оптимальних температурних режимів для лабораторного культивування оцтової нематоди.

Матеріали та методи досліджень. У ході досліджень порівнювали 3 поживні середовища наступного складу:

Поживне середовище № 1 містило 3 чайні ложки перемелених вівсяних пластівців до яких додали 50 мл окропу. Отриману суміш ретельно перемішували.

Поживне середовище №2 містило у своєму складі коров'яче молоко - 30 см³ та м'якуш білого хліба розміром 2х2 см. Хліб розмочували у молоці до консистенції «каші».

Поживне середовище №3 розроблено на основі складників середовища №2 до яких додано подрібнену моркву 20 г.

Нематод культивували у пластикових контейнерах об'ємом 50 см³ на дно яких вносили 25 г поживного середовища. Оскільки кришки герметично закривались, для доступу повітря у них робили декілька невеликих отворів. Ємності розміщували за температур 12, 18 та 26°С у приміщенні без впливу прямих та розсіяних сонячних променів. У ємності, що містили один з типів поживного середовища, вносили культуру нематод однакову за об'ємом та кількістю тварин. Через 10 діб визначали вміст нематод у кожному з типів поживних середовищ. Дослідження проводились у 10 кратній повторюваності для кожного з поживних середовищ.

Для підрахунку нематод відділяли від поживного середовища у якому ці тварини розвивались. З контейнера у якому культивували червів відбирали пробу вагою в 0,1 г і поміщали її у мірний стаканчик, що містив 50 см³ 0,85% розчину натрію хлориду. Підготовлену таким чином пробу відстоювали 5 хв, впродовж яких нематоди осідали на дно. За необхідності процедуру повторювали. Після цього нематод фіксували рідиною Барбагалло [5, ст. 120].

Фіксованих нематод поміщали у чашку Петрі діаметром 5,5 см і підраховували за допомогою стереоскопічного мікроскопа (МБС-10) використовуючи 8^х окуляр з сіткою. Ціну поділки сітки при певному збільшенні мікроскопа та площу квадратів окулярної рамки визначали за допомогою об'єкт мікрометру ОМО. Вміст нематод у середовищі перераховували з розрахунку на 1 г середовища.

Результати досліджень та їх обговорення

Культивування нематод впродовж 10 діб на поживному середовищі №1 показало, що розвиток цих тварин відбувався за усіх температурних умов експерименту (табл. 1). Найвищі показники росту культур спостерігались за температури 26°С, при цьому середній вміст нематод на 1 г середовища становив 13,3*103 екз. За температури 18°С вміст нематод у середовищі був у 2,4 рази нижчим у порівнянні з пробами, що утримувались за температури 26°С. Найнижчі показники накопичення культур нематод відмічені у зразках, що культивувались за температури 12°С - у 6 разів менше від максимальних для цього типу поживного середовища.

Показники накопичення нематод у культурах, що вирощувались на поживному середовищі № 2 представлені у таблиці 2. Звертає на себе увагу закономірність, що була виявлена в експериментах із поживним середовищем № 1.

Таблиця 1 Вміст нематод при культивуванні їх на поживному середовищі №1 за різних температурних режимів

Примітка, тут і далі М - середнє арифметичне

Середній вміст нематод у пробах був найвищим за температури культивування 26°С, при зменшенні температури до 18°С їх кількість у пробах знижується приблизно у 2,6 рази. Якщо ж культури нематод утримувати за температур 12°С їх вміст буде нижчим від максимального у 6 разів.

Таблиця 2 Вміст нематод при культивуванні їх на поживному середовищі №2 за різних температурних режимів

Здатність нематод розвиватись на поживному середовищі №3 була доведена результатами наших експериментів (табл. 3). Як і в попередніх випадках, найвищі показники розвитку культур нематоди демонстрували за вирощування при температурі 26°С. Зниження температури культивування на 8°С до значення 18°С спричиняло зменшення показників вмісту нематод у 3,1 рази від максимального у цій серії експериментів. Також нашими дослідженнями доведено, що розвиток оцтових нематод на поживному середовищі №3 за температури 12°С затримується у порівнянні з культурами, що розвивались при 26°С у 8 разів.

Порівняння експериментальних даних показало, що 26°С є найбільш сприятливим температурним режимом для культивування оцтових нематод. У всіх серіях експериментів вміст нематод за цієї температури було найвищим.

Таблиця 3 Вміст нематод при культивуванні їх на поживному середовищі №3 за різних температурних режимів

Показники щільності культур нематод в залежності від типу поживних середовищ розподілились наступним чином: найвищі значення були відмічені для культур, що розвивались у середовищі №1. Дещо нижчими були показники щільності культур цих тварин на поживному середовищі №2. Найбільш низькими виявився вміст нематод, у поживному середовищі №3. Необхідно відмітити - у деяких зразках із поживним середовищем №3, особливо за високих температур культивування відмічений розвиток пліснявих грибків, що не допустимо при лабораторному утриманні нематод.

Таким чином, в результаті проведення серії експериментів із апробації різних типів поживних середовищ для лабораторного утримання оцтових нематод за визначених температурних режимів культивування нами отримані результати, що дають можливість зробити наступні висновки.

Висновки

1. Культури оцтової нематоди найкраще розвиваються на поживному середовищі № 1, що містить подрібнені вівсяні пластівці.

2. Оптимальною температурою для культивування нематод в лабораторних умовах є 26°. За цих показників температури в усіх апробованих поживних середовищах накопичення культури червів було найбільшим.

3. За необхідності тривалого збереження культури червів між дослідженнями, а також з метою зменшення кількості пересівів і затрат праці доцільно утримувати червів за температури 12° С.

Бібліографія

1. Брудастый, А. Н. Мир паразитов и некоторые вопросы теории паразитизма / А. Н. Брудастый // Паразитоценология. Теоретические и прикладные проблемы. - Киев : Наукова думка, 1985. - С. 5-15.

2. Ятусевич, А. И. Паразитология и инвазионные болезни животных: учебник для студентов по специальности «Ветеринарная медицина» учреждений, обеспечивающих получение высшего образования / А. И. Ятусевич [и др.] - Минск : ИВЦ Минфина, 2007. - 580 с.

3. Догель В.А. Зоология безподзвоночных: Учебник для ун-тов/Под ред. проф. Полянского Ю.И. - 7-е узд., перераб. и доп. - М.: Высш. школа, 1981. - 606 с.

4. Брем А. Э. Жизнь животных Том I Млекопитающие / Альфред Эдмунд Брем., 1992. - 188 с.

5. Довідник з диференціювання збудників інвазійних хвороб тварин / Пономар С.І., Гончаренко В.П., Соловйова Л.М. ; за ред. С.І. Пономаря. - К.: Аграрна освіта, 2010. - 327 с.

Размещено на Allbest.ru