Ергазіофіти адвентивної фракції флори Роменсько-Полтавського геоботанічного округу (Україна): конспект та аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України

Ергазіофіти адвентивної фракції флори Роменсько-Полтавського геоботанічного округу (Україна): конспект та аналіз

Тетяна Двірна

м. Київ

Abstract

Ergasiophytes of the alien fraction of the flora of Romensko-Poltavsky Geobotanical District (Ukraine): checklist and analysis. - T. Dvirna. - The results of complex research on ergasiophytes in the alien fraction of the flora of Romensko-Poltavsky Geobotanical District are presented. The specified group of species in the region is represented by 117 species of vascular plants of 98 genera and 41 families, thus comprising 34% of the total number of species of the alien faction in general indicating a low taxonomic richness. The results of complex analysis of ergasiophytes showed that by the primary habitat, most of ergasiophytes are of North American (37) and Mediterranean (20) origin; cosmopolitan (23 species) and Holarctic (21) types of ranges are the dominant in the geographic structure; species of arid regions (72 species) are the dominant by the relation of primary habitats to bioclimatic regions; polyregional species (54) dominated among different range groups; diffuse (45), diffuse-local (20) and local (13), species dominated by the nature of spatial structure; heliophytes (73 species), mesotrophs (70), mesophytes (41), and xeremosophytes (40) dominate, as it was found in the result of analysis of the ecological structure; kenophytes (108) dominate by the time of introduction, and ergaziophigophytics (78) dominate by the degree of naturalization. Distribution maps of some species are presented. It was established that among the ergasiophytes are invasive species, such as Acer negundo, Ambrosia artemisiifolia, Iva xantifolia, and Solidago canadensis, as well as potentially invasive, such as Asclepias syriaca and Parthenocissus quinquefolia. As a result of the analysis of the impact of invasive and potentially invasive plant species on phytodiversity in the region, we found that all of them are characterised by high I-Rank (78-100). By the degree of naturalisation, they belong to agriophytes and agriopepophytes. The main introduction centres of the studied group of plant species (places of primary cultivation, agricultural lands, and large transport ways) are defined. The obtained data supplement and confirm general laws concerning ergasiophytes in the territory of Ukraine.

Key words: ergasiophytes, alien fraction of flora, Romensko-Poltavsky Geobotanical District, Ukraine.

Вступ

ергазіофіт флора геботанічний

Наприкінці XX століття однією з основних проблем збереження біорізноманіття постала проблема посилення процесу адвентизації, поширення та вкорінення інвазійних видів рослин. У зв'язку з цим одним із актуальних напрямків сучасної флористики є дослідження адвентивної фракції флори, спрямоване на встановлення її сучасного видового складу, з'ясування шляхів та способів занесення видів адвентивних рослин, а також особливостей 'їхньої натуралізації, проведення моніторингу. Своєчасність виявлення вищеперерахованих процесів є необхідною умовою виконання положень Конвенції з біологічного різноманіття (1992), Глобальної стратегії щодо інвазійних адвентивних видів (2001) та інших міжнародних і вітчизняних документів усіх країн, що 'їх підписали, зокрема й України.

Про актуальність вивчення зазначеної проблематики свідчить низка публікацій як в Україні (Протопопова та ін., 2002; Мельник, 2006; Двірна, 2013; Протопопова, Шевера, 2013; Protopopova, Shevera, 2014), так і за кордоном (Williamson, 1996; Weber, 1997; Hulme, 2009; Виноградова та ін., 2010; Medvecka et al., 2012), однак, незважаючи на це, на сьогодні немає єдиної думки стосовно термінології (Камышев, 1959; Kornas, 1968; Kowarik, 2003; Протопопова, Шевера, 2012; Кучер, 2014), а також відсутня досконала класифікація видів адвентивних рослин, яка б дала можливість охопити всі важливі показники.

Ергазіофіти як нестабільний компонент адвентивної фракції флори відіграють важливу роль у процесі адвентизації. Значна кількість «чужинців-втікачів з культури» дичавіє та адаптується до умов нового регіону, досягаючи різного ступеня натуралізації (Thellung, 1918-1919; Kornas, 1977; Протопопова, Шевера, 2013; Protopopova, Shevera, 2014). З кожним роком чисельність ергазіофітів та їхніх локалітетів помітно збільшується, унаслідок чого виникає потреба більш детального вивчення та проведення моніторингу.

Основною метою нашого дослідження є встановлення сучасного видового складу ергазіофітів Роменсько-Полтавського геоботанічного округу та його аналіз.

Територія і методи дослідження

Територія регіону дослідження - Роменсько-Полтавський геоботанічний округ (рис. 1) - обрана за геоботанічним районуванням Г. І. Білика (Геоботанічне…, 1977), за ботаніко-гео - графічним районуванням (Гелюта, 1989) вона належить до Лівобережного Лісостепу; за фізико-географічним районуванням - до Лісостепової зони (Физико-географическое., 1968). В адміністративному відношенні територія округу охоплює більшу частину Полтавської обл. (крім південних районів), південно-східну частину Чернігівської, південну частину Сумської та західну частину Харківської обл. Україна. Політико-адміністративна карта 1:1000000. 2001. Київ..

Територія регіону є слабко хвилястою, полого похилою рівниною, розчленованою низкою долин річок та 'їх водотоків, з типовими чорноземами та опідзоленими типами ґрунтів (Назаренко та ін., 2004; Полтавська., 1998); за кліматичним районуванням належить до зони помірних широт (Природа., 1984). Рослинний покрив представлений лісами, різнотравно - лучними степами, заплавними та суходільними луками (Білик, 1957; Геоботанічне., 1977; Давидов, 2013), які значною мірою антропогенно трансформовані.

Основою роботи є дані, отримані під час польових досліджень, при опрацюванні літературних, архівних матеріалів та карт, а також гербарних колекцій - Гербарію Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного (KW), Ботанічного саду імені акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка (KWHU), Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (CWU), Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (PWU), Полтавського краєзнавчого музею (PW), Полтавської державної аграрної академії та Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології УААН упродовж 2010-2017 рр.

Систематичну структуру в роботі наведено за принципами О. І. Толмачова (Толмачев, 1941, 1962, 1974, 1986). Складено анотований список ергазіофітів, назви видів та 'їхні автори прийняті за «Vascular plants of Ukraine…» (Mosyakin, Fedoronchuk, 1999).

Флорогенетичний аналіз здійснено відповідно до підходів О. І. Толмачова (Толмачев, 1962, 1974). Ми дотримуємося положення, що флорогенетична структура флори представлена флорогенетичними елементами, або генетичними елементами (Толмачев, 1986), котрі можна визначити як групу видів, що мають спільне, у географічному смислі, походження (ареалогічна група) (Толмачев, 1962).

Географічний аналіз та загальний ареал видів подано за ієрархічною системою геоелементів Ю.Д. Клеопова (Клеопов, 1938, 1941), яка поєднує природне районування та історико-міграційний аспекти флори.

В основу аналізу біоморфологічної структури адвентивної фракції флори досліджуваного регіону покладено систему життєвих форм І. Г. Серебрякова (1962). Згідно зі схемою екоморф аналізуємо групу ергазіофітів за відношенням до світлового та водного режиму, трофності ґрунту. Екотопологічний аналіз здійснено за класифікацією В.В. Протопопової, відповідно до якої антропогенні екотопи об'єднані в декілька груп за відношенням до сили та характеру антропогенного навантаження (Протопопова, 1991).

Рис. 1. Сіткова карта території Роменсько-Полтавського геоботанічного округу зі стороною 5x5 км. Fig. 1. Grid map of the area of Romensko-Poltavsky Geobotanical District with a side of a square 5x5 km.

Аналіз видів за часом занесення подано за класифікацією Я. Корнася (Kornas, 1968, 1977).

Щодо способу натуралізації досліджуваної групи рослин ми притримуємося системи Шродера (Schroder, 1969). Використовуємо вже відомі терміни в сучасному розумінні: ергазіофігофіти - види, що здичавіли з культури й зосереджені поблизу місць культивування; ефемерофіти - види рослин, які періодично заносяться в певну місцевість і швидко зникають; колонофіти - види, котрі формують на антропогенно трансформованих або зрідка напівприродних ділянках невеликі, але більш-менш стабільні колонії і не виявляють тенденції до подальшого поширення; епекофіти - види, що повністю натуралізувалися на антропогенних місцезростаннях; агріоепекофіти - види, поширені на антропогенних, але трапляються і в напівприродних та природних місцезростаннях; агріофіти - види, які досягли вищого ступеня натуралізації і вкорінюються в напівприродні та природні місцезростання.

Виділення групи та аналіз інвазійних видів рослин здійснено на основі класифікації, запропонованої Д. Ріхардсоном та ін. (Richardson et al., 2000).

Для встановлення оцінки впливу деяких видів ергазіофітів на біорізноманіття нами використано Протокол оцінки інвазійних видів - «An Invasive Species Assessment Protocol» (Morse et al., 2004).

Нами закартовано всі види ергазіофітів, що дає можливість узагальнити інформацію про їхнє поширення на досліджуваній території. Для регіону в системі UTM координат підготовлена сіткова карта з розміром комірки 5x5 км, яка узгоджується з сіткою, прийнятою в «Atlas

Florae Europaeae»; при розробці карти використовували систему MapInfo; територія Роменсько-Полтавського геоботанічного округу потрапляє до 18 квадратів сітки UTM 50x50 км, у межах яких отримуємо 100 квадратів 5x5 км. Для картування видів інвазійних рослин створено окремі шари карти, які зберігаються в електронній базі даних і містять інформацію щодо наявності виду та кількості його місцезростань у певному квадраті. Використання алгоритму створення тематичних карт на основі наявної бази даних дає змогу виявити на території регіону квадрати з високим видовим насиченням таких видів та своєрідні «білі плями» - квадрати, у яких не зафіксовано жодного виду, що може бути наслідком їх відсутності на цій ділянці чи відсутності у вказаному районі детальних флористичних досліджень. Подібні тематичні карти демонструють добре виражені осередки локалізації (найбільша концентрація) ергазіофітів на досліджуваній території (Буджак, Двірна, 2014).

Результати і обговорення

Адвентивна фракція флори Роменсько-Полтавського геоботанічного округу налічує 345 видів судинних рослин, які належать до 208 родів, 62 родин, 37 порядків, 2 класів (Dvirna, 2014, 2015), з них 117 - ергазіофіти, що становить 34% від загальної кількості видів (табл. 1).

Таблиця 1. Анотований список ергазіофітів адвентивної фракції флори Роменсько-Полтавського геоботанічного округу

Table 1. Checklist of ergasiophytes in the alien fraction of the flora of Romensko-Poltavsky Geobotanical District

Основну частину флористичного спектра досліджуваної групи адвентивних рослин становлять провідні за кількістю видів родини, які визначають їхній характер. Загалом ергазіофіти належать до 41 родини, провідними в систематичному спектрі є Asteraceae (18 видів), Brassicaceae (13), Fabaceae (10), Poaceae, Malvaceae та Solanaceae (по 6 видів). Домінантні родини налічують 59 видів, або 50% від загальної кількості ергазіофітів регіону; перші три провідні родини представлені 41 видом або 35%. Решта родин (35) налічує 58 видів, більшість з них репрезентована невеликою кількістю видів - від чотирьох до одного, тобто має низький рівень видового багатства. Загалом таке ранжування провідних родин ергазіофітів подібне до досліджуваної групи видів рослин для всієї України (Протопопова, 1991).

Загальна кількість родів ергазіофітів - 98, що свідчить про гетерогенний характер досліджуваної групи рослин. Кожна флора гетерогенна передусім за систематичним складом і походженням видів. Внутрішню специфіку систематичного різноманіття відображає родовий спектр.

Провідні роди (Brassica (5 видів), Elaeagnus (3), Amaranthus (2), Helianthus (2), Rudbeckia (2), Solidago (2), Mattiola (2), Cannabis (2), Lonicera (2), Trifolium (2), Mentha (2), Malva (2), Reyno - utria (2) та Datura (2)) налічують 32 види ергазіофітів, що становить 33% від загального числа. Решта родів (84) нараховують по одному виду.

Систематична структура ергазіофітів адвентивної фракції флори регіону загалом подібна до такої інших регіонів України і виявляє риси локальних флор Давньосередземноморської області.

У результаті проведеного аналізу за первинними ареалами ергазіофітів адвентивної фракції флори Роменсько-Полтавського геоботанічного округу виділено 25 ареалогічних груп, які подані в табл. 1.

Отже, основу ергазіофітів досліджуваного регіону становлять види північноамериканського походження - 37 (32% від загальної кількості видів), середземноморського - 20 (17%) та південно-східноазійського - 7 (5%). Решта ареалів налічують від шести до одного виду. Тобто дичавіють види, які походять з тих же груп, котрі характерні для ксенофітів.

У результаті проведеного аналізу щодо приуроченості первинних ареалів до біокліматич - них областей отримані такі дані: для досліджуваного регіону, як і для адвентивної фракції флори України (Протопопова, 1991) загалом, найбільш характерними є види рослин аридних областей, яких нараховується 72 (62%), що свідчить про наявність значної кількості екотопів із посушливими умовами існування.

Унаслідок проведеного географічного аналізу сучасного поширення видів адвентивних рослин досліджуваної флори виявлено (табл. 3) 22 типи ареалів, серед яких переважають космополітний - 23 види (19,7%), голарктичний - 21 (17,9%) та гемікосмополітний - 15 (12,8%). Решта типів ареалів є менш численними за кількістю видів, від 1 до 10. Тобто найбільш пристосованими до умов досліджуваного регіону виявляються широкоареальні види.

Таблиця 2. Групи ергазіофітів адвентивної фракції флори Роменсько-Полтавського геоботанічного округу за первинним ареалом

Table 2. Groups of ergasiophytes in the alien fraction of the flora of Romensko-Poltavsky Geobotanical District by the primary geographic range

Таблиця 3. Ареали ергазіофітів адвентивної фракції Роменсько-Полтавського геоботанічного округу

Table 3. Ranges of ergasiophytes in the alien fraction of the flora of Romensko-Poltavsky Geobotanical District

Для визначення ступеня участі окремих флористичних областей у формуванні групи ергазіофітів адвентивної фракції флори досліджуваного регіону ми виділили 3 основні ареалогічні групи (табл. 4). Як видно з таблиці, у розподілі видів ергазіофітів адвентивної фракції флори досліджуваного регіону домінують види полірегіональної групи ареалів, у складі якої переважають види космо - та гемікосмополітів (32% від складу груп ареалів).

З'ясовано, що домінантним типом просторової структури ареалів є дифузний - 45 видів (38% від загальної кількості видів ергазіофітів), дифузно-осередковий - 20 (17%), локальний - 13 (11%) суцільний - 57 (17%), стрічково-дифузний - 12 (10%), стрічково-осередковий - 8 (7%), решта типів є нечисленними - від 1 до 5. Це пояснюється великою кількістю осередків культивування, звідки поширюються рослини, що дичавіють.

Таблиця 4. Основні ареалогічні групи ергазіофітів адвентивної фракції флори Роменсько-Полтав - ського геоботанічного округу

Table 4. The main range groups of ergasiophytes in the alien fraction of the flora of Romensko-Poltavsky Geobotanical District

Отже, за первинним ареалом основу ергазіофітів досліджуваного регіону становлять види північноамериканського (37) та середземноморського (20) походження. У географічній структурі переважають космополітний (23 види) та голарктичний (21) типи ареалів; за приуроченістю первинних ареалів до біокліматичних областей домінують види рослин аридних областей (72 види); серед ареалогічних груп - полірегіональна (54); за характером просторової структури - дифузний (45), дифузно-осередковий (20) та локальний (13). Мозаїчність положення різних типів антропогенних місцезростань та мобільність меж ареалів призводить до виникнення низки варіантів поєднання типів просторової структури 'їх ареалів. Результати здійсненого аналізу сучасного стану поширення ергазіофітів указують на переважання ши - рокоареальних видів (космополітного, голарктичного та гемікосмополітного типів ареалів), це є наслідком освоєння «втікачами» різних антропогенно трансформованих екотопів, сприятливих для їх натуралізації та подальшого поширення; така тенденція є характерною і для адвентивної фракції флори України.

Аналіз життєвих форм за І. Г. Серебряковим показав, що серед ергазіофітів досліджуваного регіону переважають трав'яні рослини - 93 (79%), решта - деревні. За тривалістю великого життєвого циклу ергазіофіти розподілилися так: трав'яні монокарпіки - 57 (49%), серед яких монокарпіків однорічних - 48 (41%), монокарпіків одно - та дворічних - 6 (5%), моно - карпіків дворічних - 3 (3%), трав'яних полікарпіків - 36 (31%) та деревних полікарпіків - 24 (20%). Це свідчить, що найлегше дичавіють рослини, які мають короткий цикл розвитку і часту зміну поколінь.

За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення переважають геліофіти - 73 види (62%), котрі оптимально розвиваються за наявності повного освітлення, характерного переважно для відкритих територій, до яких належать антропогенно трансформовані (транспортні шляхи, смітники, насипи, відвали та ін).

За відношенням до трофності ґрунту домінують мезотрофи - 70 видів (60%), які не вимогливі до поживних речовин і можуть рости не тільки на родючих ґрунтах.

Серед гігроморф з-поміж ергазіофітів переважають мезофіти - 41 (35%), ксеромезофіти - 40 (34%), мезоксерофіти - 12 (10%), субмезофіти - 10 (9%), решта груп є нечисленними та налічують від 5 до 1 виду.

Унаслідок аналізу екологічної структури встановлено, що домінують геліофіти (73 види), мезотрофи (70), мезофіти (41) та ксеромезофіти (40). Провідне місце геліофітів серед геліофмор пов'язане із наявністю екотопів із високим рівнем освітленості; переважання мезотрофів спричинене поширенням у регіоні помірно родючих ґрунтів. Такий спектр свідчить про мезофільний характер досліджуваної фракції флори, що відповідає домінантним умовам зволоження регіону загалом.

Аналізуючи ергазіофіти адвентивної фракції флори за часом занесення, ми визначили, що на території Роменсько-Полтавського геоботанічного округу домінують кенофіти - 108 видів (92%), а археофіти налічують 9 (8%). Суттєве переважання кенофітів над археофітами свідчить про значне зростання інтенсивності проникнення видів на територію досліджуваного округу.

За ступенем натуралізації серед ергазіофітів домінують ергазіофігофіти - 78 (67%), епеко - фіти - 17 видів (15%), а решта є менш чисельними: агріо-епекофіти - 6 (5%), колонофіти - 6 (5%), агріофіти та ефемерофіти налічують по 5 видів (4%).

Сумарна частка епекофітів, агріофітів, агріоепекофітів та колонофітів, яка є стабільним компонентом флори, становить меншу частину всього видового складу ергазіофітів адвентивної фракції флори регіону - 34 види (29%).

Нестабільним компонентом адвентивної фракції флори є ефемерофіти та ергазіофігофіти - 83 види (71%), що характерно для подібної групи у різних регіоналних флорах.

Серед ергазіофітів наявні інвазійні види Acer negundo, Ambrosia artemisiifolia, Iva xantifolia, Solidago canadensis, потенційно інвазійні види - Asclepias syriaca та Parthenocissus quinquefolia (Dvirna, 2014, 2015).

Наявність серед ергазіофітів чотирьох інвазійних та двох потенційно інвазійних видів свідчить, що з часом «втікачі з культури» здатні змінювати на високий свій ступінь натуралізації, долати бар'єри, брати участь у формуванні рослинних угруповань, можуть розповсюджуватися в різних типах ценозів, мають високу насіннєву продуктивність, а 'їхня інтенсивність поширення постійно збільшується.

На підставі аналізу наведених вище матеріалів проведено порівняльну оцінку впливу видів адвентивних рослин у регіоні на фітобіоту в цілому. Нами здійснено відповідно до системи An Invasive Species Assessment Protocol оцінку впливу інвазійних та потенційно інвазійних видів рослин на фіторізноманіття в умовах регіону та отримано показники, що наведені в табл. 5.

Таблиця 5. Оцінка впливу інвазійних рослин на фіторізноманіття Роменсько-Полтавського геоботанічного округу

Table 5. Assessment of the impact of invasive plants on phytodiversity of Romensko-Poltavsky Geobotanical District

У результаті аналізу впливу інвазійних та потенційно інвазійних видів рослин на фіто - різноманіття у регіоні ми встановили, що всі вони характеризуються високим показником I-Rank = 78-100; за ступенем натуралізації вони належать до агріофітів та агріоепекофітів. Успішність цих видів забезпечується високою життєздатністю та плодючістю, широкою екологічною амплітудою і темпами поширення. Група ергазіофітів характеризується низьким показником І-Rank. Наприклад, для Petunia hybrida та Nicotiana rustica І-Rank = 20, для Phacelia tanacetifolia й Dipsacus sativus І-Rank = 33 (низький). Такі числові показники обумовлені незначним поширенням видів у регіоні. Виявлено, що найбільш відчутний вплив на фіторізнома - ніття в регіоні інвазійних та потенційно інвазійних видів (показники); отримані показники свідчать, що вплив решти ергазіофітів незначний - низький.

Проаналізувавши карти поширення ергазіофітів на території досліджуваного округу, встановлено основні центри заносу видів та 'їх приуроченість до екотопів. Для екотопів населених пунктів, до яких ми зараховуємо рудеральні екотопи (ділянки поблизу житла, алеї, цвинтарі, будівельні майданчики, смітники та звалища, зерносховища й аґрогосподарства), штучно створені сквери й парки, характерними є: Tagetes patula (рис. 2 a), Solidago canadensis (рис. 2 b), Cosmos bipinnatus (рис. 2 c), Calendula officinalis (рис. 2 d), Elsholtzia ciliata (рис. 2 e).

Рис. 2. Карта поширення інвазійних видів рослин на території Роменсько-Полтавського геоботанічного округу: а - Tagetes patula L.; b - Solidago canadensis L. (Двірна, 2015); с - Cosmos bipinnatus Cav.; d - Calendula officinalis L.; е - Elsholtzia ciliata (Thunb.) Hyl.

Fig. 2. Distribution map of invasive species in Romen - sko-Poltavsky Geobotanical District: а - Tagetes patula L.; b - Solidago canadensis L. (Dvirna, 2015); с - Cosmos bipinnatus Cav.; d - Calendula officinalis L.; е - Elsholtzia ciliata (Thunb.) Hyl.

Tagetes patula (рис. 2 a) має дифузно-осередковий тип просторової структури, сконцентровано у північно-східній частині досліджуваного регіону, росте поодиноко (10 квадратів 5x5 км); Solidago canadensis (рис. 2 b) на досліджуваній території має суцільний тип просторової структури ареалу. Найбільш поширений у північній та південно-західній частинах регіону, зменшення спостерігаємо в північно-східних та північно-західних частинах. Росте переважно поодиноко чи невеликими популяціями у 2-3 типах екотопів (93 квадрати площею 5x5 км); Cosmos bipinnatus (рис. 2 c) - дифузно-осередковий тип просторової структури, зосереджений вид переважно у північній частині регіону, росте поодиноко (14 квадратів площею 5x5 км); Calendula officinalis (рис. 2 d) - дифузний тип просторової структури, росте поодиноко у північній та центрально-східній частинах округу (15 квадратів площею 5x5 км); Elsholtzia ciliata (рис. 2 e) - дифузно-осередковий тип просторової структури, росте поодиноко, відомо лише три місцезростання (3 квадрати площею 5x5 км).

Лісосмуги уздовж транспортних шляхів - автомобільні та залізничні магістралі - є осередком культивування та подальшого дичавіння й поширення Cotinus coggygria (рис. 3 а), Acer negundo (рис. 3 b), Parthenocissus quinquefolia (рис. 3 c).

Рис. 3. Карта поширення інвазійних видів рослин на території Роменсько-Полтавського геобота-нічного округу: а - Cotinus coggygria Scop.; b - Acer negundo L. (Двірна, 2015); с - Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch. (Двірна, 2015); d - Amaranthus caudatus L.; е - Brassica campestris L.; f - Brassica oleraceae L.

Fig. 2. Distribution map of invasive species in Romensko-Poltavsky Geobotanical District: а - Cotinus coggygria Scop.; b - Acer negundo L. (Dvirna, 2015); с - Parthenocissus quinquefolia (L.) Planch. (Dvirna, 2015); d - Amaranthus caudatus L.; е - Brassica campestris L.; f - Brassica oleraceae L.

Cotinus coggygria (рис. 3 a) - локальний тип просторової структури, найбільш поширений у північній частині регіону, має як суцільні зарості, так і росте поодиноко (8 квадратів площею 5x5 км); Acer negundo (рис. 3 b) - здебільшого рослини є поодинокими, зарості цей вид утворює тільки на узбіччях автодоріг, де, очевидно, він висаджувався як полезахисна рослина та для створення декоративних огорож. На карті показано інтенсивність поширення, яка більш виражена в південно-західній частині (3 квадрати площею 50x50 км). Вид приурочений переважно до порушених екотопів, де зосереджені можливі шляхи заносу (дослідні станції, залізниці та автомагістралі), у 85 квадратах (5x5 км) вид трапляється у 2-3 типах екотопів; найбільш насичені квадрати розміщені нерівномірно на всій території - 9 на 7 типах екотопів (узлісся, залізничні та автотранспортні шляхи, будівельні майданчики, агроценози тощо), часто вид є поодиноким; Parthenocissus quinquefolia (рис. 3 с) має стрічково-осередково-дифуз - ний тип просторової структури. Поширений переважно на залізницях, покинутих ділянках, у лісосмугах чи інших штучних насадженнях, де швидко розростається. На території округу нами виявлено 25 локалітетів, але трапляється як поодиноко, так і утворює суцільний покрив.

Найбільш розповсюджені представники сегетальних екотопів - Amaranthus caudatus (рис. 3 d), Brassica campestris (рис. 3 e), B. oleraceae (рис. 3 f) та інші.

Amaranthus caudatus (рис. 3 d) має дифузний тип просторової структури, росте поодиноко, домінує у це...