Термінологія мікробіології: еволюція понять, походження, функціонування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аліна Тєльна (студентка II курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти природничо-географічного факультету)

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Гуцул Л.І.

У статті досліджено особливості термінів з мікробіології, які функціонують у сучасній українській мікробіологічній терміносистемі. Простежено еволюцію понять, з'ясовано походження термінів, ступінь спеціалізації. Проаналізовано термінологічні словники з мікробіології.

Ключові слова: термін, мовлення, словники, мікробіологія, терміни мікробіології, ступінь спеціалізації, походження, словникова стаття.

Постановка проблеми

Вивчення студентами педагогічного університету природничо-географічного факультету спеціальності 014.05 Середня освіта «Біологія та здоров'я людини» курсів «Мікробіологія», «Мікробіологія з основами вірусології» пов'язане з освоєнням значної кількості термінів. Поряд із традиційним визначенням морфології, фізіології, біохімії мікроорганізмів сучасний словник мікробіолога постійно розширюється за рахунок термінології інших розділів біології - імунології, вірусології, молекулярної біології, екології, біотехнології. При досить великій кількості біологічних словників у розпорядженні студента немає доступного спеціалізованого українського словника з мікробіології. Дослідження особливостей термінів з мікробіології, які функціонують у сучасній українській мікробіологічній терміносистемі, еволюції понять, походження термінів, ступінь спеціалізації, функціонування є актуальним і потребує вивчення.

Аналіз досліджень і публікацій

Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Г. Верхратський, В. Й. Левицький, С. Л. Рудницький, О. Й. Курило, О. М. Огоновський, І. П. Пулюй та ін. Вони доклали багато зусиль для вироблення фахової термінології різних наукових і технічних галузей, прагнучи до того, щоб термінологія була «всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного» [1, с. 2].

Величезне теоретичне і практичне значення мали роботи І. І. Мечникова щодо з'ясування природи несприйнятливості інфекційним хворобам (фагоцитозна теорія імунітету), праці Ерліха Пауля, В. І. Берінга та ін. Слід зазначити також роботи С. М. Виноградського із встановлення кругообігу азоту в природі (нітрифікація, фіксація атмосферного азоту мікробами), вивченню сіро залізобактерій, праці М. В. Беєрінка з вивчення засвоєння азоту бульбочкових бактерій бобових рослин і т. д. [7, с.352-353].

Мета статті: дослідити терміни з мікробіології та проаналізувати мікробіологічні словники.

Поставлена мета передбачає реалізацію конкретних завдань: 1) простежити еволюцію понять з мікробіології; історії мікробіології; 2) з'ясувати дефініцію, спосіб спеціалізації та походження мікробіологічних термінів; 3) проаналізувати словники з мікробіології.

Виклад основного матеріалу (результатів) дослідження.

Мікробіологія (від грец. Мікго8 - малий, bios - життя, logos - наука), наука про будову і життєдіяльність найдрібніших ясивих істот, так званих мікроорганізмів, або, як запропонував у 1878 році Седійо (Sedillot), мікробів, про їх розвиток і взаємини з навколишнім середовищем, їх ролі в круговороті речовин і енергії в природі та їхній вплив на життя інших організмів (людини, тварин, рослин). Під мікробами розуміються всі мікроорганізми, але видимі неозброєним оком: бактерії, грибки, водорості, найпростіші тварини (протозоа), також ультрамікроскопічні істоти, не видимі і в мікроскоп (фільтруючі організми, віруси) [7, с. 350].

Історія мікробіології тісно пов'язана з справжнім творцем сучасної мікробіології Л. Пастером (182295 рр.), геніальні роботи якого не тільки змінили теоретичну мікробіологію і ряд суміжних дисциплін, а й мали величезне практичне значення для медицини, сільського господарства і промисловості. Дослідження Л. Пастера за 30 років охопило величезне коло проблем, починаючи зі з'ясування збудників різного роду бродіння (молочнокислого, спиртового, оцтового, маслянокислого та ін.) і спростування, яке панувала до цієї теорії, мимовільного зародження мікроорганізмів, і аж до з'ясування інфекційного походження ряду хвороб людини і тварин, явищ несприйнятливості до них (імунітету) та способів боротьби з ними (достатньо згадати про відкритих Л. Пастером методах боротьби із сибіркою, сказом і т. д.). Л. Пастер і його школа (Дюкло, Ру, Ієрсен), а також Р. Кох, що ввів у широкий вжиток метод чистих культур і який відкрив збудників ряду інфекційних хвороб (туберкульозу, холери та ін.), здійснили переворот у медицині. Величезне теоретичне і практичне значення мали роботи І. Мечникова щодо з'ясування природи несприйнятливості до інфекційних хвороб (фагоцитозна теорія імунітету), роботи Ерліха, Ру, Берінга та ін. Слід зазначити також праці Ганзона по бродінню, дослідження С. М. Виноградського по встановленню кругообігу азоту в природі (нітрифікація, фіксація атмосферного азоту мікробами), вивченню сіро залізобактерій, праці М. В. Беєрінка по вивченню засвоєння азоту бульбочкових бактерій бобових рослин і т. д. Сьогодні потужно розвивається новий розділ мікробіології - вчення про невидимих у мікроскоп і які проходять через фільтри мікроорганізмів (фільтруються віруси) і бактеріофаги (роботи Творта, Д'Ерелля). Також необхідно відзначити значний вклад у розвиток мікробіології та розробку теоретичних і практичних її основ російських учених: І. І. Мечникова, С. С, Виноградського, М. Ф. Гамалія, О. М. Безредке, О. Г.Габричевського, В. Л. Омелянського і ряду інших. До революції умови царської Росії не давали простору розвитку мікробіології, змушуючи дослідників (І. І. Мечникова, О. М. Безредка та ін.) шукати притулку для своєї наукової роботи за кордоном. Двадцять років існування Радянської влади привели до колосального розвитку мікробіології в нашій країні, створивши мережу потужних інститутів і лабораторій і надавши широкі перспективи й можливості для наукової роботи [7, с. 352-353].

Термін - слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Від слова термін утворено слово термінологія, яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання). Науку, що вивчає українську термінологію, називають термінознавствам.

Характерні ознаки терміна: а) належність до певної термінологічної системи; б) наявність дефініції (визначення); в) однозначність в межах однієї терміносистеми; г) точність; д) стилістична нейтральність; е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми; є) відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Існують такі вимоги до використання термінів у діловому мовленні: 1) термін мусить бути стандартним, тобто його потрібно вживати лише в тій формі, яка зафіксована у словнику, напр.: діловодство, справочинство, але не діловедення, справоведення; автобіографія, а не життєпис; меню, а не стравоспис та ін.; 2) термін має вживатися з одним значенням, теж зафіксованим у словнику. Наприклад, циркуляр - це лише директивний лист, а не будь-якого іншого типу; 3) якщо термін є багатозначним, автор документа має будувати текст так, щоб одразу було зрозуміло, яке значення терміна він має на увазі, напр.: справа - особова справа, судова справа.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд: "Ізольованих терміносистем немає. Вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні [3, с.513-517].

Терміни мікробіології зафіксовані в таких словниках: Гіляров М. С. Біологічний енциклопедичний словник [2], Реймерс Н. Ф. Популярний біологічний словник [5], Шмідт О.Ю., Велика радянська енциклопедія [7].

Наведемо приклади словникових статей мікробіологічних термінів:

1. АБІОГЕНЕЗ (грец. а - негатив. частка, bios-життя, genesis-виникнення, походження), те саме, що і мимовільне зародження.

2. АРХЕБАКТЕРІЇ (від грец. Archaios древній і "бактерії"), група мікроорганізмів з прокаріотной організацією клітин, різко відрізняються по ряду фізіолого-біохімічних властивостей від справжніх бактерій (еубактерій).

3. БАКТЕРІЇ (від грец. Bakterion - паличка), мікроорганізми з прокаріотим типом будови клітини.

4. БАКТЕРІЇ ГАЗООБМІНУ - бактерії, здатні при зростанні на спеціальних субстратах утворювати гази-Н2, СО2 та ін.

5. БАКТЕРІОФАГИ (від "бактерії" і "фаг"), віруси бактерій. Вперше описані Ф. Туорт (1915). Термін "Б." введений Ф. ДЕреллем (1917). Характеризуються значною хімічною і структурною різноманітністю. Частинки складноутворених Б. (напр., Т-парних Б.) мають головку і відросток, або "хвіст". Головка складається з білкової оболонки і укладеної в ній ДНК або РНК.

6. БРОДІННЯ (латинська названа Б. - егтейаіїо (франц. - Fermentation) - походить від слів fervere- кипіти; нім. названі дріжджових грибів, викликаючи спиртове Б. - Hefe - походить від дієслово heben - піднімати) - анаеробний метаболічний процес перетворення органічних речовин, при якому АТФ утворюється за рахунок субстратного фосфорилювання, а продукти розщеплення субстрату можуть одночасно служити як донорами, так і акцепторами водню.

7. НІТРІФІКАЦІЯ (від новолат. Nitr (ogenium), - азот і лат. facio - роблю), процес біол. перетворення відновлених сполук азоту в окислені неорганічні.

8. ФАГОЦИТОЗ (phagos-їжа, суtos-клітина), явище, яке полягає в поглинання чужорідних частинок, живих або неживих, амебоїдними клітинами (див. амеби) одноклітинного або багатоклітинного організму з подальшим внутрішньоклітинним перетравлення.

9. ФАГОЦИТЕлЯРНА ТЕОРІЯ, гіпотеза походження багатоклітинних тварин, запропонована І. І. Мечниковим у 1886 році.

Було з'ясовано дефініцію термінів мікробіології. Дефініція - це стисле логічне визначення, яке містить у собі найістотніші ознаки визначуваного поняття [4, с. 259]. Пор:

1. АБІОТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (від грец. А - заперечуват. Частка і biotikos - життєвий, живий), сукупність неорганічних. умов (факторів) існування організмів.

2. Авідність АНТИТІЛ (від лат. Avidus - жадібний), міра здатності гетерогенної суміші антитіл зв'язуватися з відповідним макромолекулярних (полідетермінантним) антигеном.

3. АГРОБІОЦЕНОЗ, агроценоз (від грец. Agros - поле і "біоценоз"), сукупність організмів, що мешкають на землях с.-г. користування, зайнятих посівами або посадками культурних рослин.

4. МУТАЦІІ (від лат. Mutatio - зміна), раптові, природні або викликані штучно успадковані зміни генетичної. матеріалу, що призводять до зміни тих чи інших ознак організму.

Терміни поділяють на загальнонаукові, міжгалузеві та вузькоспеціальні.

Загальнонаукові терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т.д.

Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками). У мікробіології виділяються міжгалузеві терміни: капсула, клон, пектин, пеніцилін тощо та вузькоспеціальні - волютин, люциферин, лепра тощо..

Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, юридичної [3, с. 12].

Аналіз мікробіологічних термінів показав, що за ступенем спеціалізації всі вони є міжгалузевими та вузькоспеціальними. Загальнонаукових термінів не зафіксовано. мікробіологія наука ультрамікроб мікроорганізм

За походженням аналізовані терміни запозичені з інших мов. Більшість термінів є запозиченнями з латинської та грецької мов; пор.: терміни латинського походження: аглютинація, актинофаги, дегенерація, де ламінація тощо; терміни грецького походження: алергія, анаеробні організми, антибіотики, антигени тощо.

Отже, всі проаналізовані терміни є запозичені, українських термінів не зафіксовано. Аналіз виявив, що за походженням 50 % термінів з латинської мови та 50 % - з грецької.

У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis - слово і grafo - пишу). Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо) [3, с. 6].

Залежно від призначення словники поділяються на два типи: енциклопедичні й лінгвістичні.

1. Енциклопедичні словники подають стислу характеристику предметів, явищ, історичних подій, видатних політичних діячів, провідних вчених, діячів культури, різних понять, що позначаються тими чи іншими словами.

2. У лінгвістичних словниках по-різному пояснюються слова: з погляду властивого їм лексичного значення, походження, правопису, наголошування тощо. Лінгвістичні словники можуть бути одномовними, двомовними, багатомовними.

3. Вершиною словникарства є тлумачні словники, які достатньо повно подають лексико- фразеологічний склад мови з поясненням прямого й переносного значення, граматичних та стилістичних особливостей, наводять зразки вживання слів.

4. Етимологічні словники тлумачать походження слів, їхні найдавніші корені, зміни в їх будові, а також розвиток значень слів.

5. Орфографічні словники подають нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису.

6. Словники іншомовних слів подають пояснення слів, запозичених з інших мов.

7. Історичні словники - це словники, в яких пояснюються слова, зафіксовані писемними пам'ятками.

8. Фразеологічні словники подають стійкі сполучення слів. Вони можуть бути перекладні (двомовні) й тлумачні (одномовні).

9. Термінологічні словники - різновид лінгвістичних словників, що подають значення термінів певної галузі знань.

Крім названих, в українській лексикографії є й інші типи словників:

1. Діалектні словники подають значення і межі поширення лексики територіальних діалектів.

2. Словники мови письменників фіксують лексичний склад творів певного письменника.

3. Словники власних імен, прізвищ.

4. Морфемні словники, в яких розглядається будова слова.

5. Частотні словники, в яких вказано на частотність вживання кожного слова реєстру [6, с. 72-73]

Нами були досліджені такі мікробіологічні словники:

1. Гіляров М. С. Біологічний енциклопедичний словник [2].

У біологічному енциклопедичному словнику дотримані основні правила, прийняті в радянських енциклопедичних виданнях - алфавітне розташування статей, система покликань (надруковані курсивом), принципи скорочення і т. п. Якщо назва статті складається з двох або більше слів, їх порядок зазвичай відповідає тому, як вживається в біологічній літературі (наприклад, Альтруїстична поведінка, Нервовий імпульс). Інверсія допускається в тих випадках, коли на перше місце доцільно винести головне за змістом слово (наприклад, Катастроічна теорія) або якщо в назву входить власна назва (наприклад, Пуркіньє клітини). До анатомо-морфологічних термінів додається латинський еквівалент (у дужках), наприклад Око (oculus), Віночок (corolla); до термінів, які перейшли з інших мов, в дужках дається коротка етимологічна довідка (не наводиться для назв хімічних речовин)[2, с. 5-6].

2. Реймерс Н. Ф. Популярний біологічний словник [5].

Терміни наведені, як правило, в називному відмінку однини з винесенням смислового іменника на перше місце і виділення напівжирним шрифтом (напр. Базар пташиний). Визначається це смисловим іменником, прикметником або словосполученням, які надруковані також напівжирним курсивом. Покликання на інші статті подані курсивом, є заголовні букви, а слова, виділені курсивом всередині фраз, означають, що ці терміни розшифровані в окремих статтях. Курсивом виділено покликання на розшифрування окремих терміноелементів (наприклад біо... а... і.т.д.); розрядкою набрані слова, значення яких розшифровані всередині статті, і подані російські еквіваленти іншомовних термінів. До термінів, набраних розрядкою, зазвичай ведуться покликання в тексті словника (наприклад, редуплікація, реплікація мають покликання у вигляді: Редуплікаціі - див. Автодуплікаціі). Якщо в статті, на яку зроблено покликання, мають кілька тлумачень терміна, то зазначений порядковий номер тлумачення, наприклад, автогамія-1 або автофертільность-2. [5, с. 10].

3. Шмідт О. Ю. Велика радянська енциклопедія [7].

Структура словника:

Словник має 65 томів - кожний том має заголовну букву, яка відповідає термінам.

а) ліва частина словника. Словникова стаття кожного словника починається з заголовного слова;

б) права частина словника - розкриття поняття.

У словнику статті розташовані в алфавітному порядку, дотримані принципи скорочення і т. п. Покликання на інші статті подані курсивом, є заголовні букви, а слова, виділені курсивом всередині фраз, означають, що ці терміни розшифровані в окремих статтях [6].

Проаналізовані словники призначені як для біологів, так і для широкого кола представників суміжних наук, учнів і всіх, хто цікавиться живою природою. У всіх словниках дотримано алфавітне розташування словникових статей. У словниках термінологія викладена російською мовою.

Проаналізувавши мікробіологічну термінологію, ми дійшли висновку, що слід було б дослідити термінологію окремих розділів мікробіології, оскільки, охоплюючи великий світ різних за будовою і життєдіяльності організмів, ця наука розпадається на ряд розділів, багато з яких виділилися в самостійні наукові дисципліни. До складу мікробіології., поруч із загальною мікробіологією, що вивчає морфологію і фізіологію всіх мікроорганізмів, входить, напр., бактеріологія, присвячена вивченню бактерій, причому нерідко це назва вживається як синонім мікробіології., хоча остання значно ширше за своїм вмістом та обсягом. Останнім часом розвивається нова галузь мікробіології - вірологія, наука про ультрамікроби, фільтруюча форма мікроорганізмів. По лінії ж вивчення тієї ролі, яку мікроорганізми відіграють в житті людини, рослин, тварин, мікробіологія поділяється на медичну мікробіологію, ветеринарну мікробіологію., сільськогосподарську мікробіологію і промислову (технічну) мікробіологію. Близькі до мікробіології ті розділи мікології, які вивчають мікроскопічні види грибків, і протозоологія, що вивчає найпростіших тварин (інфузорії, амеби і т. п.). Мікробіологія., яка є однією з наймолодших біологічних наук, встигла накопичити величезний матеріал, виробити свої особливі методи дослідження, накопичити найважливіше теоретичне і практичне значення, збагативши ряд суміжних наук і областей практичної життя [2, с. 350-351].

Висновки

Таким чином, вивчення студентами педагогічних університетів спеціальності «Біологія та здоров'я людини» курсів «Мікробіологія» та «Мікробіологія з основами вірусології» пов'язане із засвоєнням значної кількості термінів. Аналіз мікробіологічних термінів показав, що за ступенем спеціалізації всі вони є міжгалузевими та вузькоспеціальними. Загальнонаукових термінів не зафіксовано. За походженням більшість цих термінів є запозиченими з латинської та грецької мов. Дослідження показало, що з мікробіології є недостатня кількість словників, особливо за останні роки. Проаналізовані мікробіологічні словники призначені як для біологів, так і для представників суміжних наук. У всіх словниках дотримано алфавітне розташування статей. Тільки в словнику О.Ю. Шмідта є ілюстрації та більш ширше розкривається значення терміна. Особливо гострою є проблема створення українських словників з мікробіології.

Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку вбачаємо в поглибленому аналізі термінів з вірусології, а також в дослідженні функціонування термінів з мікробіології в різних мовах.

Бібліографія

1. Бажан О. М. Співвідношення термінології та професіоналізмів у фаховому мовленні екологів та мікробіологів / О. М. Бажан // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць. - Ужгород: Ужгородський національний університет. - 2012. 20-29 с.

2. Гиляров М. С. Биологический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1989. - 864 с.

3. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб./ З. Мацюк, Н. Станкевич. - К.: Каравела, 2005. 52 с.

4. Мельничук О. С. Словник української мови: в 11 томах, Київ: Наукова думка, 1971. Т.2. 325 с.

5. Реймерс Н. Ф. Популярный биологический словарь / отв. ред.: А. В. Яблоков. - М.: Наука 1991. 539 с.

6. Шевчук С. В., Клименко І. В. Українська мова за професійним спрямуванням: Підруч.-2-ге вид., виправ 1 доповнення - К.: Алерта, 2011. 696с.

7. Шмидт О. Ю. Большая советская энциклопедия. - М.: Советская энциклопедия, 1938. 752 с.

Размещено на Allbest.ru