Вплив метіоніну на морфофункціональний стан паренхіми печінки щурів
Дослідження морфофункціональних змін паренхіми печінки молодих щурів-самців лінії Вістар після введення метіоніну. Визначення активності сукцинатдегідрогенази і концентрації білка у суспензії мітохондрій. Принцип визначення активності ферменту.
| Рубрика | Биология и естествознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.06.2022 |
| Размер файла | 212,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України
Вплив метіоніну на морфофункціональний стан паренхіми печінки щурів
Р.В. Янко, О.Г. Чака, М.І. Левашов
Київ
Анотація
Досліджували морфофункціональні зміни паренхіми печінки молодих щурів-самців лінії Вістар після введення метіоніну. Тварини дослідної групи на додаток до стандартного раціону харчування, щодня протягом 21 доби, отримували метіонін у дозі 250 мг/кг. З тканини печінки виготовляли гістологічні препарати за стандартною методикою. Морфометрію здійснювали на цифрових зображеннях за допомогою комп'ютерної програми «Image J». У суспензії мітохондрій гепатоцитів визначали активність сукцинатдегідрогенази і концентрацію білка. Виявлено, що введення метіоніну призводило до гіпертрофії ядер гепатоцитів, зростання ядерно-цитоплазматичного співвідношення (на 13%), збільшення кількості двоядерних гепатоцитів (на 94%), ядерець в ядрах клітин (на 17%), відносної площі сітки синусоїдів (на 50%). У суспензії мітохондрій гепатоцитів дослідних щурів зростала активність сукцинатдегідрогенази і концентрація білка, що свідчить про підвищення енергетичного потенціалу мітохондрій та зростання їх білоксинтетичної активності. Отже, введення метіоніну супроводжується появою морфофункціональних ознак активації синтетичної і регенераторної активності паренхіми печінки молодих щурів.
Ключові слова: метіонін; печінка; щури.
Аннотация
Р.В. Янко, Е.Г. Чака, М.И. Левашов
ВЛИЯНИЕ МЕТИОНИНА НА МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ПАРЕНХИМЫ ПЕЧЕНИ КРЫС
Исследовали морфофункциональные изменения паренхимы печени молодых крыс-самцов линии Вистар после введения метионина. Животные подопытной группы в дополнение к стандартному рациону питания ежедневно в течение 21 суток, получали метионин в дозе 250 мг/кг. Из ткани печени изготавливали гистологические препараты по стандартной методике. Морфометрию осуществляли на цифровых изображениях с помощью компьютерной программы «Image J». В суспензии митохондрий гепатоцитов определяли активность сукцинатдегидрогеназы и концентрацию белка. Выявлено, что введение метионина приводило к гипертрофии ядер гепатоцитов, росту ядерноцитоплазматического соотношения (на 13%), увеличению количества двуядерных гепатоцитов (на 94%), ядрышек в ядрах клеток (на 17%), относительной площади сетки синусоидов (на 50%). В суспензии митохондрий гепатоцитов подопытных крыс возросла активность сукцинатдегидрогеназы и концентрация белка, что свидетельствует о повышении энергетического потенциала митохондрий и росту их белоксинтетической активности. Следовательно, введение метионина сопровождается появлением морфофункциональных признаков активации синтетической и регенераторной активности паренхимы печени молодых крыс.
Ключевые слова: метионин; печень; крысы.
Annotation
R.V. Yanko, O.G. Chaka, M.I. Levashov
INFLUENCE OF METHIONINE ON MORPHOFUNCTIONAL CHANGES OF RAT LIVER PARENCHYMA
0. Bogomoletz Institute of Physiology of NAS of Ukraine, Kyiv;
We studied moiphofunctional changes in the liver parenchyma of young male Wistar rats after methionine administration. The experiments were performed on 24 male 3 months old Wistar rats. Animals of the experimental group, in addition to the standard diet, daily for 21 days received methionine at a dose of250 mg/kg body weight. Histological preparations were prepared from liver tissue by a standard technique. Morphometry was performed on digital images using the computer program «Image J». Succinate dehydrogenase activity and protein concentration were determined in the suspension of hepatocyte mitochondria. It was revealed that 21-day administration of methionine led to hypertrophy of the hepatocyte nucleus, an increase in the nuclear cytoplasmic ratio (by 13 %), the number of binuclear hepatocytes (by 94 %), the nucleolus in the cell nucleus (by 17 %) and the relative area of the sinusoid network (by 50 %). The increase in succinate dehydrogenase activity and protein concentration was revealed in the suspension of hepatocyte mitochondria of the experimental rats. This indicated an increase in the mitochondria energy potential and protein-synthetic activity. The administration of methionine to young rats was accompanied by the appearance of morphological and functional signs of the liver parenchyma synthetic and regenerative processes activation.
Key words: methionine; liver; rats.
ВСТУП
Одним з методів нормалізації фізіологічних функцій печінки може бути застосування сірковмісних сполук, перш за все метіоніну - незамінної амінокислоти, що входить до складу ферментів і майже всіх тканин [1]. Він не дає змоги накопичуватися непотрібному жиру в печінці, очищає її від шлаків і шкідливих речовин, а також допомагає переробляти жири в організмі. Метіонін і різні препарати на його основі широко використовується в практичній медицині при лікуванні хворих з такими захворюваннями печінки, як гепатити, гепатози, цирози, інтоксикації, дистрофічні зміни печінки, котрі пов'язані зі зловживанням алкоголем, впливом миш'яку, бензолу тощо. L-метіонін активізує регенерацію пошкоджених тканин печінки [2].
Печінка є органом в якому метаболізується близько 50% всього метіоніну організму, який перетворюється в S-аденозилметіонін (SAMe). Останній потрібен для метилювання © РВ. Янко, О.Г. Чака, М.І. Левашов великої кількості субстратів (ДНК, білків, ліпідів і багатьох інших невеликих молекул). Якщо концентрація SAMe зменшується від граничного рівня чи, навпаки, занадто підвищується, то фізіологічна функція печінки також порушується. Так, у мишей відмова від метіоніну призводить до ожиріння печінки і розвитку гепатоцелюлярної карциноми. Тому підтримання гомеостазису метіоніну може бути терапевтичною мішенню в безалкогольному стеатогепатиті, алкогольному і безалкогольному цирозі печінки і для хіміопрофілактики утворення раку [3]. Проте дані літератури щодо результатів експериментальних досліджень впливу метіоніну на морфофункціональний стан паренхіми печінки часто мають неоднозначний характер [4, 5]. Це може бути пов'язано з використанням в експериментах тварин різного віку, відмінностями в дозуванні введення метіоніну, тривалості проведених експериментів.
Більшість існуючих даних літератури присвячені клінічним і експериментальним дослідженням впливу метіоніну на стан печінки при тій чи іншій патології та ефективності його використання для корекції вже наявних порушень. Разом з тим застосування метіоніну на доклінічних етапах розвитку патології або у здорових осіб, як засіб преадаптації і підвищення стійкості організму до дії різних несприятливих факторів зовнішнього середовища, мало досліджено. До теперішнього часу залишається відкритим питання про те, наскільки вираженим є ефект застосування метіоніну для підвищення функціональної активності здорової печінки.
Мета нашої роботи - дослідити морфофункціональні зміни паренхіми печінки молодих щурів після введення метіоніну і визначити можливість його використання як фактора преадаптації до впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища.
МЕТОДИКА
Дослідження проведено на 24 щурах-самцях лінії Вістар віком 3 міс у весняний період року. Тварин розділили на дві групи (по 12 у кожній): І - контрольна, ІІ - дослідна. Тварини обох груп перебували в уніфікованих умовах зі стандартним раціоном харчування. Дослідні щури отримували перорально метіонін з розрахунку 250 мг/кг маси тіла. Така доза метіоніну може розглядатися як профілактична, оскільки не призводить до суттєвого підвищення його вмісту в організмі і виникнення гомоцистенемії, але є достатньою для корекції можливого дефіциту амінокислоти до значень фізіологічної норми. Для уникнення стресу, при примусовому введенні тварині метіоніну, препарат вводили в їжу (сирна маса), з візуальним контролем повного з'їдання порції. Тривалість експерименту становила 21 добу.
По завершенні експерименту щурів декапітували під легким ефірним наркозом. Дослідження проводили відповідно до національних «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах» (Україна, 2001), що узгоджуються з положеннями «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілях» (Страсбург, 1986).
Були використані гістологічні, морфометричні, біохімічні та статистичні методи дослідження. Для досліджень з печінки кожного щура брали по 5 зразків тканини (розміром 1 х 0,5 см), з яких виготовляли гістологічні препарати за стандартною методикою: фіксували в рідині Буена, зневоднювали у спиртах зростаючої концентрації (від 70 до 96°) та діоксані. Отримані зразки заливали в парафін. Парафінові зрізи, завтовшки 5-6 мкм, виготовляли на санному мікротомі, фарбували гематоксиліном Бемера та еозином. Для візуалізації елементів сполучної тканини застосовували методи двота триколірного забарвлення за Ван-Гізоном та Массоном [6]. З використанням цифрової камери мікропрепарати фотографували на мікроскопі «Nicon ECLIPSE E100» (Японія). Морфометрію здійснювали за допомогою комп'ютерної програми «Image J».
У кожному зразку тканини печінки проводили морфометричний аналіз 2 одиниць площ розміром 23000 мкм2 (площа мікрофотографії при збільшенні в 800 разів). На зрізах тканини печінки кожного щура підраховували кількість гепатоцитів та клітин сполучної тканини в 10 одиницях площ (при збільшенні в 800 разів). Кількість ядерець рахували на 100 ядер гепатоцитів. Діаметр і площу вимірювали для кожної клітини з визначенням середнього значення щодо 100 клітин. При використанні методу накладення точкових морфометричних сіток визначали відносну площу сітки синусоїдів та відносну площу паренхіми печінки в 10 одиницях площ. Розраховували коефіцієнт Vizotto - відношення відносної площі сітки синусоїдів до відносної площі паренхіми печінки. Якщо отримані морфометричні показники мали занадто високі чи занадто низькі значення, відносно загального цифрового масиву, то їх не враховували до статистичної обробки [7, 8]. мітохондрія паренхіма щур печінка
З паренхіми печінки методом диференційного центрифугування виділяли мітохондрії. В суспензії мітохондрій гепатоцитів визначали активність сукцинатдегідрогенази (метод Стингер та Керні) та концентрацію білка (метод Лоурі). Сукцинатдегідрогеназа входить до складу ІІ комплексу ланцюга переносу електронів у циклі Кребса та локалізується на внутрішній мембрані мітохондрій. Принцип визначення активності цього ферменту полягає у відновленні фериціаніду калію, розчин якого має жовтий колір, до безбарвного фероціаніду калію сукцинатом під впливом сукцинатдегідрогенази. Активність ферменту пропорційна кількості відновленого фериціаніду. Інтенсивність забарвлення дослідних розчинів визначали фотометрично.
Статистичну обробку здійснювали методами варіаційної статистики за допомогою комп'ютерної програми Statistica 6.0. Нормальність розподілу цифрових масивів перевіряли, використовуючи критерій Пірсона. При нормальності розподілу для оцінки коефіцієнта відмінностей достовірності різниці між контрольною і дослідною групою використовували критерій t Стьюдента. Відмінності вважали вірогідними при Р < 0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Після введення метіоніну паренхіма печінки щурів зберігала фізіологічну структуру. Гепатоцити були переважно середнього розміру з добре вираженими контурами. Ядро мало правильну округлу форму і розміщувалося в центрі клітини. Структурні межі часточок були не чіткі, що властиво цьому виду тварин. Міжчасточкова сполучна тканина була слабко виражена. Ядерця також округлої форми, розміром близько 1 мкм (рисунок).
У печінці дослідних щурів, які отримували додатково метіонін, спостерігали тенденцію до зменшення діаметра, площі поперечного перерізу гепатоцитів та їх цитоплазми на 8, 7 і 9% відповідно порівняно з контролем. Площа ядра, навпаки, мала тенденцію до збільшення на 7%, що призводило до вірогідного зростання ядерно-цитоплазматичного співвідношення (ЯЦС) на 13% порівняно з контрольними значеннями (див. табл. 1).
б
Зрізи печінки контрольної тварини (а) та щура, якому вводили метіонін (б): 1 - одноядерний гепатоцит; 2 - двоядерний гепатоцит; 3 - клітина сполучної тканини; 4 - синусоїди. Забарвлення за методом Ван-Гізона. Збільшення у 800 разів
ЯЦС - відношення площі ядра до площі цитоплазми, один із показників активності процесів регенерації та функціонального стану клітини. Це морфологічний показник, який дає змогу оцінити рівень метаболізму та виявити прояв компенсаторних реакцій. Гіпертрофія ядра та зростання ЯЦС перш за все свідчить про підвищення функціональної активності клітини [9]. Меншою мірою збільшення цього показника може вказувати на підготовку клітини до мітозу (активація синтезу нуклеїнових кислот, білків тощо) та на збільшення плоїдності гепатоцитів, оскільки у процесі регенерації зростає кількість тетрата октаплоїдних клітин [10].
Стан ядерцевого апарату також є важливим інформаційним показником функціональної активності гепатоцитів. У тварин, що зазнавали впливу метіоніну, було відмічено достовірне збільшення на 17% кількості ядерець в ядрах гепатоцитів та ядерцевоядерного співвідношення - на 12% порівняно з контролем (див. табл. 1). Збільшення кількості ядерець в ядрах гепатоцитів вказує на активацію процесів фізіологічної регенерації гепатоцитів на внутрішньоклітинному рівні. Оскільки до основних функцій ядерець відносять синтез рРНК, з якої утворюються субодиниці рибосом, вважають, що гіперплазія ядерець свідчить про підвищення білоксинтетичної активності гепатоцитів [11].
У печінці дослідних тварин загальна кількість та кількість одноядерних гепатоцитів залишалася на рівні контрольних значень. Число двоядерних гепатоцитів у контрольних щурів становило 2,6% від загальної кількості клітин. Після введення метіоніну воно сягало 4,7% від загальної кількості гепатоцитів, що є вірогідно більшим на 81% порівняно з контролем (див. табл. 1).
Таблиця 1
Морфометричні показники структури печінки (M ± m)
|
Показники |
Контроль |
Дослід |
|
|
Паренхіма Відносна площа паренхіми, % (n = 120) |
93,8 ± 0,6 |
90,7 ± 0,8 |
|
|
Середній діаметр гепатоцита, мкм (n = 1200) |
16,6 ± 0,3 |
15,2 ± 0,4 |
|
|
Відносна площа паренхіми, % (n = 120) гепатоцита |
258,2 ± 12,4 |
241,2 ± 11,0 |
|
|
ядра |
32,9 ± 0,9 |
35,1 ± 1,0 |
|
|
цитоплазми |
225,3 ± 11,2 |
206,1 ± 9,8 |
|
|
Ядерно-цитоплазматичне співвідношення (n = 1200) |
0,150 ± 0,005 |
0,170 ± 0,004* |
|
|
Кількість гепатоцитів (на площу 23000 мкм2; n = 120) загальна |
66,3 ± 2,1 |
70,5 ± 2,6 |
|
|
одноядерних |
64,6 ± 1,9 |
67,2 ± 2,5 |
|
|
двоядерних |
1,7 ± 0,3 |
3,3 ± 0,2* |
|
|
Співвідношення двоядерні гепатоцити/ загальна кількість гепатоцитів (n = 120) |
0,026 ± 0,004 |
0,047 ± 0,003* |
|
|
Кількість ядерець в ядрі гепатоцита (n = 1200) |
1,66 ± 0,06 |
1,95 ± 0,05* |
|
|
Ядерцево-ядерне співвідношення (n = 1200) |
0,050 ± 0,001 |
0,056 ± 0,001* |
|
|
Відстань між ядрами суміжних гепатоцитів, мкм (n = 1200) |
9,0 ± 0,1 |
7,9 ± 0,1* |
|
|
Сполучна тканина Відносна площа сітки синусоїдів, % (n = 120) |
6,2 ± 0,6 |
9,3 ± 0,8* |
|
|
Коефіцієнт Vizotto (n = 120) |
0,066 ± 0,008 |
0,10 ± 0,01* |
|
|
Кількість клітин сполучної тканини (на площу 23000 мкм2; n = 120) |
22,2 ± 1,5 |
19,7 ± 0,9 |
|
|
Співвідношення кількість клітин сполучної тканини / кількість гепатоцитів (n = 120) |
0,33 ± 0,01 |
0,28 ± 0,01* |
Примітка: тут і в табл. 2 *Р < 0,05 порівняно з контролем
Біологічне значення феномену збільшення кількості двоядерних гепатоцитів довгий час залишався невідомим. У літературі наявні відомості про збільшення числа двоядерних гепатоцитів у результаті старіння клітини, незакінченого мітозу чи амітозу. Деякі дослідники вважають, що утворення двоядерних гепатоцитів з одноядерних при регенерації є резервом поліплоїдизації. Загальним принципом регенерації є відновлення всього сумарного тканинного геному. Це досягається або діленням клітин, або збільшенням геномів у клітині, що не розділилася, тобто поліплоїдизацією. Таким чином, поліплоїдизація з біологічної точки зору є, на думку деяких авторів, еквівалентом клітинного розмноження [12, 13]. Проте більшість авторів вважають, що збільшення кількості двоядерних гепатоцитів свідчить про посилення інтенсивності регенерації паренхіми печінки на внутрішньоклітинному рівні [14].
Печінка належить до стабільних, постмітотичних тканин, а гепатоцити є довгоживучими клітинами, які за фізіологічних умов мають низьку швидкість мітотичного ділення. Цикл поділу клітин печінки відбувається дуже повільно впродовж 150-400 діб. У печінці виявляється всього 0,8-1,5% клітин, що діляться, від загальної клітинної популяції зрілого органа. Вже в перші дні постнатального життя проліферативні процеси в гепатоцитах різко знижуються, проте здатність до мітозу при цьому у них зберігається. У печінковій тканині дорослого організму мітотична активність гепатоцитів інтенсивно проявляється переважно в редукованій формі - утворенні поліплоїдних, зокрема двоядерних клітин. Фізіологічна регенерація гепатоцитів відбувається переважно на внутрішньоклітинному рівні (гіперплазія або гіпертрофія органел клітини) [15].
Відстань між ядрами суміжних гепатоцитів дослідних щурів була вірогідно нижчою на 12% порівняно з контролем (див. табл. 1). Наразі це, скоріш за все, пов'язане з меншою площею цитоплазми клітин. У тканині печінки щурів у нормі розташовується незначна кількість сполучної тканини (СТ) порівняно з іншими органами. Строма відіграє опорну роль для клітин паренхіми та вистилає стінки кровоносних, лімфатичних судин і жовчних канальців. Важливою особливістю СТ є її здатність до розмноження і заміщення дефектів, «пустот», які утворюються в паренхімі при масивній загибелі гепатоцитів. До складу строми печінки входять сполучнотканинні клітини: фібробласти, які продукують колаген, клітини Купфера, Іто, тучні клітини і Pit-клітини, які розміщуються переважно в синусоїдах. СТ містить також більш тонкі розгалужені колагенові волокна, що утворюють опорну сіткоподібну структуру між гепатоцитами. Клітини і волокна СТ занурені в безструктурну (аморфну) міжклітинну «основну» речовину [16]. При забарвленні препаратів печінки 2%-м кислим пікрофуксином у поєднанні з залізним гематоксиліном Вейгерта не виявлено суттєвих відмінностей у кількості та інтенсивності забарвлення елементів СТ (колагенових і еластинових волокон) у печінці між контрольними і дослідними тваринами. Більшість елементів СТ у печінці локалізується біля центральної вени та портальних тріад (рисунок).
У щурів після введення метіоніну виявлено вірогідне збільшення (на 50%) відносної площі сітки синусоїдів порівняно з контролем. Це в свою чергу призвело до зростання коефіцієнта Vizotto на 55% (Р < 0,05), що може свідчити про кращу кровонаповненість паренхіми печінки і активацію трофічної функції СТ у ній. Як відомо, синусоїди утворюють мережу сполучених між собою судин. До складу стінок синусоїдів входять клітини ретикулоендотеліальної системи - ендотеліальні і зірчасті ретикулоендотеліоцити (клітини Купфера). Між стінкою синусоїда, що має численні отвори, і поверхнею гепатоцитів розташовується простір Діссе, через який здійснюється безперервний обмін поживними речовинами і сполуками, які синтезуються гепатоцитами [16]. Клітини сполучної тканини, на відміну від гепатоцитів, мали значно менший розмір, часто видовжену форму та темне забарвлення. В наших дослідах загальна кількість клітин СТ була меншою на 11% порівняно з контрольними значеннями. Співвідношення кількості клітин СТ до кількості гепатоцитів було вірогідно меншим на 15%, ніж у контролі (див. табл. 1).
У суспензії мітохондрій гепатоцитів щурів після введення метіоніну виявлено достовірне збільшення активності сукцинатдегідрогенази на 23% порівняно з контролем (див. табл. 2). Цей фермент бере безпосередню участь в метаболізмі кисню і синтезі АТФ, і збільшення його активності свідчить про підвищення енергетичного потенціалу мітохондрій гепатоцитів [17].
Мітохондрії мають свій генетичний матеріал і систему для виробництва власної РНК і білків [18]. Нами виявлено, що у суспензії мітохондрій гепатоцитів щурів, які отримували метіонін, вірогідно зростає концентрація білка на 15% порівняно з контролем (див. табл. 2). Це може свідчити про зростання білоксинтетичної активності мітохондрій.
Деякі дослідники встановили, що введення метіоніну (в дозі 35 мг/кг) протягом 9 діб запобігає функціональним і морфологічним змінам у печінці вже через 5 днів після відтворення моделі гострого токсичного гепатиту. Це виражалося в поліпшенні інтегральних показників тварин, наближенні показників активності амінотрансфераз до контрольних значень і зменшенні явищ цитолізу печінкової тканини [4]. Введення метіоніну протидіє змінам активності ферментів і морфологічним відхиленням у печінці при пошкодженні її фторидом натрію [19]. За умов корекції стеатозу гепатопротектором адеметіоніном зміни структур печінки менш виражені, ніж у тварин, які отримували гіперкалорійну дієту без його введення. Використання цього похідного метіоніну запобігає пошкодженню структурних компонентів часточок печінки, позитивно впливає на морфофункціональний стан органа [20]. Інші автори виявили, що субхронічний вплив метіоніну (0,8 ммоль/кг протягом 21 доби) у печінці щурів викликав перипортальну моноядерну інфільтрацію і рідкісний некроз гепатоцитів, внутрішньоклітинний набряк [5]. Дефіцит метіоніну в їжі призводить до тяжкого стеогепатиту, який супроводжується фіброзом печінки [21]. Було показано, що метіонін підвищує вміст холестерину в плазмі у тварин через посилення синтезу його в печінці. У щурів, які отримували від 3,5 г/кг метіоніну спостерігали вищу концентрацію холестерину в плазмі. Гепатоцити, інкубовані в середовищах з додаванням 100 або 200 мкмоль/л метіоніну, також мали високий рівень синтезу холестерину [22].
Результати наших досліджень свідчать про те, що у печінці здорових молодих щурів, які протягом 21 доби отримували метіонін (в дозі 250 мг/кг), спостерігається тенденція до зменшення розмірів гепатоцитів та їх цитоплазми. При цьому площа ядра гепатоцитів, навпаки, дещо збільшується, що призводить до зростання ЯЦС. У щурів вірогідно збільшується кількість двоядерних гепатоцитів, ядерець в ядрах клітин та зростає ядерцево-ядерне співвідношення. Зміна цих показників може свідчити про підвищення функціональної і синтетичної активності гепатоцитів, зростання фізіологічної регенерації паренхіми печінки на внутрішньоклітинному рівні. Зростання активності сукцинатдегідрогенази і концентрації білка в суспензії мітохондрій гепатоцитів дослідних щурів також вказує на підвищення енергетичного потенціалу мітохондрій та зростання їх білоксинтетичної активності. Збільшення відносної площі сітки синусоїдів та коефіцієнта Vizotto у дослідних щурів дає підстави вважати про покращення кровонаповненості паренхіми печінки та активацію трофічної функції сполучної тканини в ній.
Таблиця 2
Активність сукцинатдегідрогенази і концентрація білка в суспензії мітохондрій гепатоцитів (M ± m)
|
Показники |
Контроль |
Дослід |
|
|
Активність сукцинатдегідрогенази, нмоль-хв^-г-1 |
97,2 ± 5,3 |
119,6 ± 6,4* |
|
|
Концентрація білка, мг/г |
3,9 ± 0,1 |
4,5 ± 0,1* |
Таким чином, додаткове введення профілактичних доз метіоніну здоровим тваринам призводить до появи чітко виражених морфофункціональних ознак підвищення активності гепатоцитів. Цей ефект може бути використаний не тільки для корекції клінічно виражених порушень функції печінки, а й на початкових етапах розвитку патології або у здорових осіб, як засіб преадаптації і підвищення стійкості печінки до можливого впливу різних несприятливих факторів зовнішнього середовища. Отримані результати мають не тільки теоретичне значення, а й представляють також інтерес для практичної медицини при вирішенні питань комплексного лікування і профілактики хронічних захворювань печінки, пов'язаних з недостатністю її функції.
REFERENCES
1. Geltink R, Pearce E. The importance of methionine metabolisme. Life. 2019;8:e47221.
2. Chandler TL, White HM. Choline and methionine differentially alter methyl carbon metabolism in bovine neonatal hepatocytes. PLoS One. 2017;12(2):e0171080.
3. Mato JM, Martmez-Chantar ML, Lu SC. S-adeno-sylmethionine metabolism and liver disease. Ann Hepatol. 2013;12(2):183-9.
4. Gabuniya L, Bakuridze K, Gogolauri M, et al. Influence of carvediol, methionine and their combination on some functional parameters of the liver and morphological changes in the conditions of toxic hepatitis. Allergol Immun. 2010;11(2):106-8. [Russian].
5. Stojanovic M, Todorovic D, Scepanovic L, et al. Subchronic methionine load induces oxidative stress and provokes biochemical and histological changes in the rat liver tissue. Mol Cell Biochem. 2018;448(1-2):43-50.
6. Korzhevsky D. Principles of histological techniques. SPb: SpetsLit. 2010. [Russian].
7. Yanko R, Berezovskii V, Chaka E, et al. Morphofunctional characteristic of hepatocytes after exposure to intermittent normobaric hypoxia in normotensive and hypertensive rats. Regul Mech Biosyst. 2017;8(2):265-70.
8. Rudzki Z, Szczudrawa J, Stachura J. Morphometry of normal, regenerating and cancerous hepatocytes. Folia Histochem Cytobiol. 1999;27(3):141-8.
9. Rosioru C, Talu S, Talu M, et al. Morphometric assessments for the healthy rat hepatocytes. Ann Roman Soc Cell Biol. 2012;XVII(1):74-9.
10. Obolenska MYu. Liver regeneration in rats: molecular biological processes and their regulation [abstract of dissertation]. Kyiv. 1999. [Ukraine].
11. Boisvert F, van Koningsbruggen S, Navascues J, et al. The multifunctional nucleolus. Mol Cell Biol. 2007;8(7):574-85.
12. Romanova LP, Malyshev II. The role of binuclear hepatocytes in liver regeneration after mechanical trauma in early ontogenesis in rats. Vest Chuvash Univ. 2011;3:398-402. [Russian].
13. Duncan AW, Taylor MH, Hickey RD, et al. The ploidy conveyor of mature hepatocytes as a source of genetic variation. Nature. 2010;467(7316):707-10.
14. Sarkisov DS, Vtyurin BV. Electron microscopy of destructive and regenerative intracellular processes. Moscov: Medicine, 1967. [Russian].
15. Gilgenkrantz Н, Collin de l'Hortet А. Understanding liver regeneration: from mechanisms to regenerative medicine. Am J Pathol. 2018;188(6):1316-27.
16. Rauterberg J, Voss B, Pott G, et al. Connective tissue components of the normal and fibrotic liver. Klin Wochenschr. 1981;59:767-79.
17. Rutter J, Winge DR, Schiffman JD. Succinate dehydrogenase - Assembly, regulation and role in human disease. Mitochondrion. 2010;10(4):393-401.
18. Allen JF. Why chloroplasts and mitochondria retain their own genomes and genetic systems: Colocation for redox regulation of gene expression. PNAS. 2015;112(33):10231-8.
19. Stawiarska-Pi^ta B, Bielec B, Birkner K, et al. The influence of vitamin E and methionine on the activity of enzymes and the morphological picture of liver of rats intoxicated with sodium fluoride. Food Chem Toxicol. 2012;50(3-4):972-8.
20. Pivtorak KV Submicroscopic condition of the liver in the correction of steatosis with hepatoprotector of amino acid origin. Bull Probl Biol Med. 2015;3(2):310-13. [Ukraine].
21. Itagaki H, Shimizu K, Morikawa S, et al. Morphological and functional characterization of non-alcoholic fatty liver disease induced by a methionine-cholinedeficient diet in C57BL/6 mice. Int J Clin Exp Pathol. 2013;6(12):2683-96.
22. Hirche F, Schrцder A, Knoth B, et al. Effect of dietary methionine on plasma and liver cholesterol concentrations in rats and expression of hepatic genes involved in cholesterol metabolism. Br J Nutr. 2006;95(5):879-88. редакції 08.07.2020
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Біоритми як загальні властивості живого. Структурні елементи біоритмів, їх класифікація. Поведінкові реакції тварин і методи їх вивчення. Методика вироблення штучного циркадного біоритму у самців щурів лінії Вістар. Проведення тесту "Відкрите поле".
дипломная работа [226,2 K], добавлен 21.03.2011Вплив попереднього періодичного помірного загального охолодження щурів-самців у віці 3 та 6 місяців на формування та наслідки емоційно-больового стресу при визначенні функціонального стану церебральних механізмів регуляції загальної активності.
автореферат [58,6 K], добавлен 12.02.2014Характеристика білків позаклітинного матриксу печінки. Порушення структури еластину. Будова та синтез молекули колагену. Стелатні клітини печінки як основні продуценти компонентів позаклітинного матриксу печінки. Накопичення та зберігання вітаміну А.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 25.03.2013Первинна структура ланцюгів нуклеїнових кислот. Посттрансляційна модифікація білка: відщеплення метіоніну, утворення дисульфідних зв'язків та модифікація амінокислотних залишків. Інгібітори транскрипції та антибіотики, що пригнічують синтез білка.
презентация [11,0 M], добавлен 23.12.2012Накопичення продуктів вільнорадикального окислення ліпідів і білків. Ефективність функціонування ферментів першої лінії антиоксидантного захисту. Вільнорадикальні процеси в мозку при експериментальному гіпотиреозі в щурів при фізичному навантаженні.
автореферат [84,7 K], добавлен 20.02.2009Вільні амінокислоти у регуляторних і адаптаційних процесах організму. Надходження важких металів і кадмію та пошкодження макромолекул та надмолекулярних компонентів клітини. Вплив кадмію сульфату на азотний і вуглеводний обмін в організмі щурів.
автореферат [46,9 K], добавлен 09.03.2009Антиоксидантна система як захист проти вільних радикалів. Гістамін:історія вивчення, структура, шляхи синтезу і вивільнення. Визначення активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази, вплив на неї наявності гістаміну в нирці щура.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 22.06.2014Мітохонрдрії як органоїди клітини, їх будова та функції. Розміри, форма, загальна схема організації мітохондрій. Локалізація ферментної системи мітохондрій. Методи дослідження мітохондрій: електронна мікроскопія; інтерференційне мікроскопування.
курсовая работа [398,9 K], добавлен 21.09.2010Дослідження штамів мікроорганізмів. Використання мутантів мікроорганізмів. Промисловий синтез амінокислот. Мікробіологічний синтез глутамінової кислоти, лізину, метіоніну, треонина, ізолейцину та триптофану. Ход реакцій і блокуванням етапів синтезу.
реферат [34,9 K], добавлен 25.08.2010Синтез мітохондріальних білків і особливості формування мітохондрій. Система синтезу білка в мітохондріях. Продукти мітохондріального білкового синтезу. Синтез мітохондріальних білків у цитоплазмі. Формування окремих компонентів мембран.
реферат [32,1 K], добавлен 07.08.2007Дія стресу, викликаного іонами важких металів. Дослідження змін активності гваякол пероксидази та ізоферментного спектру гваякол пероксидази рослин тютюну в умовах стресу, викликаного важкими металами. Роль антиоксидантної системи в захисті рослин.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 31.12.2013Гістамін: історія вивчення, властивості, структура, шляхи синтезу і вивільнення. Активність супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази у нирках інтактних тварин. Зміна активності у нирках щура за дії гістаміну у концентраціях 1 та 8 мкг/кг.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 20.07.2014Роль білків (білкових речовин) в живій природі, їх структура та біологічні функції. Трансляція і загальні вимоги до синтезу білка в безклітинній системі: рібосоми, аміноацил-тРНК-синтетази, транспортні РНК. Природа генетичної коди. Етапи синтезу білка.
реферат [31,7 K], добавлен 05.10.2009Мієлінізація протягом постнатального розвитку гризунів. Вплив ішемії мозку на експресію основного білка мієліну. Дегенерація олігодендроцитів та їх відновлення після фокальної ішемії мозку. Структура та функції мієліну. Непрямий імуноферментний аналіз.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 08.02.2016Біологічне значення стомлення, методи його дослідження. Вивчення біохімічних основ стомлення у підлітків та його діагностування доступними засобами. Виявлення зміни в активності слини учнів внаслідок стомлення під час фізичних та розумових навантажень.
курсовая работа [116,8 K], добавлен 21.01.2017Стан забруднення атмосферного повітря у Рівненський області. Оцінка екологічного стану озера Басів Кут. Вимоги до якості води і методи гідрохімічних досліджень визначення органолептичних властивостей води. Дослідження якості поверхневих вод озера.
учебное пособие [739,8 K], добавлен 24.10.2011Електричний скат звичайний (Torpedo marmorata): місце поширення, маса, довжина, харчування та розмноження. Химероподібні як глибоководні морські придонні риби. Спільне та відмінне у Chimaera та Hydrolagus. Цілющі властивості жиру з печінки химер.
реферат [2,4 M], добавлен 26.08.2013Ідентифікація лимонної кислоти в якості продукту метаболізму цвільових грибів. Реалізація синтезу лимонної кислоти у мікроорганізмів. Варіанти синтезу в виробництві кислоти (незмінний, незмінний із доливами, метод плівок). Характеристика умов ферментації.
контрольная работа [23,3 K], добавлен 12.03.2016Біосинтез білка. Будова рибосом прокаріотів та еукаріотів. Роль мембран у формуванні клітинних компартментнів. Ароморфози як біологічний процес. Асиметричність плазматичної і внутрішніх мембран клітини. Транспортування речовин через мембрани.
контрольная работа [69,2 K], добавлен 04.11.2010Особливості та основні способи іммобілізації. Характеристика носіїв іммобілізованих ферментів та клітин мікроорганізмів, сфери їх застосування. Принципи роботи ферментних і клітинних біосенсорів, їх використання для визначення концентрації різних сполук.
реферат [398,4 K], добавлен 02.10.2013
