Розроблення гідрофітної споруди типу біоплато для цілей фіторемедіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розроблення гідрофітної споруди типу біоплато для цілей фіторемедіації

Оксана Лапань

доктор філософії в галузі біології, асистент кафедри екології

Національний авіаційний університет, проспект Любомира Гузара, 1, Київ, Україна

Олександр Міхєєв

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач лабораторії радіаційної епігеноміки

Інститут клітинної біології та генетичної інженерії, вул. Академіка Заболотного, 148, Київ, Україна,

Світлана Маджд

доктор технічних наук, доцент

Державна екологічна академія післядипломної освіти та упраління, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, Київ, Україна,

В роботі показана можливість використання наземних рослин в фіторемедіації водних об'єктів. Метою роботи було розробити конструкцію біоплато для очищення водних об'єктів від токсичних речовин, біотичною складовою якої є наземні рослини. Основними завданнями роботи були: пошук видів наземних рослин, які здатні рости в умовах підвищеної вологості, випробування різних типів субстратів, що забезпечують високу плавучість та щільний зв'язок з кореневою системою рослин, тестування субстратів та рослин на предмет утворення плавучих біоплато, пошук оптимального засобу пророщування насіння (верхнє розташування по відношенню до субстрату, перемішування з субстратом), оптимізація гідрофітної споруди. Для конструювання біоплато як субстрат використовували інертні в хімічному відношенні плавучі матріали: перліт, керамзит, гранульований пінополістирол, вермикуліт, коркову пробку. Як біосорбційний матеріал використовували інтактні вищі наземні рослини та їхні ізольовані частини (переважно листково-стеблові): жито посівне (Secale cereale L.), ячмінь звичайний (Hordeum vulgare L.), овес посівний (Avena sativa L.), кукурудза звичайна (Zea mays L.), тимофіївка лучна (Phleum pratense L.). В результаті випробування субстратів з'ясовано, що найбільш оптимальним у використанні є гранульований пінополістирол. Дослідження різних варіантів пророщування насіння в конструкції біоплато показано, що його розміщення поверх субстрату є найкращим варіантом. Використання перліту в комбінації з пінопластом створило додатковий капілярний ефект, завдяки якому насіння проростало з більшою швидкістю. Для оптимізації гідрофітної споруди використовували сітку, що дало змогу збільшити загальну щільність біоплато. Параметри отриманих в експериментах біоплато дають змогу транспортувати їх у вигляді рулону з метою розміщення на поверхні водойм, які потребують очищення від токсичних речовин.

Ключові слова: очищення води, фіторемедіація, біоплато, наземні рослини, токсичні речовини.

DEVELOPMENT OF THE HYDROPHYTIC STRUCTURE OF THE BIOPLATEAU TYPE FOR THE PURPOSES OF PHYTOREMEDIATION

Oksana Lapan

Doctor of Philosophy in the field of Biology,

Assistant of the Department of Ecology

Liubomyra Huzara ave., 1, Kyiv, Ukraine,

Oleksandr Mikhyeyev

Doctor of Biological Sciences, Senior Researcher,

Head of the Laboratory of Radiation Epigenomic

Institute of Cell Biology and Genetic Engineering, Zabolotnogo St., 148, Kyiv, Ukraine, очищення води фіторемедіація біоплато

Svitlana Madzhd

Doctor of Technical Sciences, Associate Professor,

State Environmental Academy of Postgraduate Education and Management, St. Metropolitan Vasyl Lypkivskyi, 35, Kyiv, Ukraine

Larysa Cherniak

Candidate of Technical Sciences, Associate Professor,

Associate Professor at the Department of Ecology Liubomyra Huzara ave., 1, Kyiv, Ukraine,

Tetyana Dmytrukha

Candidate of Technical Sciences, Associate Professor,

Associate Professor at the Department of Ecology

Liubomyra Huzara ave., 1, Kyiv, Ukraine,

The paper shows the possibility of using terrestrial plants in phytoremediation of water bodies. The aim of the work was to develop a bioplato structure for the purification of water bodies from toxic substances, the biotic component of which is terrestrial plants.

The main tasks of the work were: search for species of terrestrial plants that can grow in conditions of high humidity, testing different types of substrates that provide high buoyancy and close connection with the root system of plants, testing of substrates and plants for the formation of floating bioplato, search for optimal seed germination (top location in relation to the substrate, mixing with the substrate), optimization of the hydrophytic structure. To construct the bioplato as a substrate used chemically inert floating materials: perlite, expanded clay, granular expanded polystyrene, vermiculite, cork.

As biosorption material used intact higher terrestrial plants and their isolated parts (mainly leaf-stem): sowing rye (Secale cereale L), barley (Hordeum vulgare L), sowing oats (Avena sativa L), corn (Zea mays L.), meadow thyme (Phleum pratense L.). Substrate testing has shown that granular expanded polystyrene is the most optimal for the usage. The study of different options for seed germination in the design of the bioplateau has shown that its placement on the top of the substrate is the best option.

The usage of perlite in combination with granular foam had created an additional capillary effect, due to which the seeds germinated at a faster rate. To optimize the hydrophytic structure a grid was used, which made it possible to increase the overall density of the bioplateau. An algorithm for creating a «rolled» plant that is suitable for transportation and placement in the surface water bodies that require purification from toxic substances has been developed.

Key words: water purification, phytoremediation, bio plateau, terrestrial plants, toxic substances.

АКТУАЛЬНІСТЬ РОБОТИ

Антропогенна діяльність та аварійні ситуації призвели до значного забруднення навколишнього середовища і зокрема водойм, що набуває глобальних масштабів та зумовлює небажані наслідки для людини та екосистем [1, 2]. За прогнозами українських фахівців подальша інтенсивна індустріалізація призведе до незворотних екологічних змін та катастрофічного зменшення відносно чистих прісноводних ресурсів в Україні, як джерел питного водопостачання [3].

Враховуючи результати моніторингових досліджень останніх років, поверхневі води України відносять до 3-5 класу якості вод, а найбільш екологічно небезпечними токсикантами є радіонукліди та важкі метали. Токсичний та канцерогенний вплив на живі організми цих елементів передусім пов'язаний з високою розчинною, міграційною, кумулюючою здатністю їх сполук та участю в біологічних процесах [4-6].

Традиційно для очищення стічних вод застосовують хімічні і фізико-хімічні методи, які мають обмежену область використання, певні переваги і недоліки та здебільшого не дозволяють досягти нормативних значень залишкових концентрацій забруднюючих речовин, що надходять і накопичуються в поверхневих водних екосистемах [7-8]. У зв'язку з цим для покращення екологічного стану водойм необхідно створення ефективних, екологічно безпечних і економічно рентабельних, порівняно з існуючими методами, систем відновлення якості великих об'ємів водних середовищ, тобто розроблення нових чи удосконалення існуючих методів вилучення вказаних екотоксикантів з водойм.

На сьогодні велику увагу приділяють застосуванню фіторемедіаційних технологій для покращення стану водних об'єктів. У світовій практиці застосовують різні фіторемедіаційні системи, зокрема гідрофітні споруди з використанням вищих водних рослин та водної біоти [9-15].

Традиційно, функціонування біоплато базується на проходженні забрудненої води через систему біофільтрів, розташованих на поверхні ґрунту. Така схема очищення робить існуючі типи біоплато обмеженими щодо мобільності та потужності, а застосування вищих водяних рослин як біологічних компонентів ускладнює експлуатацію біоплато. Проте відомо, що не тільки вищі водяні рослини характеризуються високими рівнями накопичення екотоксикантів, а й вищі наземні рослини в умовах водної (гідропонної) культури мають високу сорбційну здатність щодо радіонуклідів і токсичних металів [1618]. Тому, незважаючи на досягнення в практиці використання біоплато, необхідність у науковому обґрунтуванні розроблення фіторемедіаційної технології, яка складається з вивчення погли- нальної здатності наземних рослин та створення ефективної гідрофітної споруди типу біоплато, є надзвичайно актуальним завданням.

В ході розробки плаваючого біоплато з використанням наземних рослин, що мають максимальну здатність до накопичення радіонуклідів, були поставлені та вирішені наступні завдання:

- пошук видів наземних рослин, які здатні рости в умовах підвищеної вологості;

- випробування різних типів субстратів, що забезпечують високу плавучість та щільний зв'язок з кореневою системою рослин;

- тестування субстратів та рослин на предмет утворення плавучих біоплато;

- пошук оптимального засобу пророщування насіння (верхнє розташування по відношенню до субстрату, перемішування з субстратом);

- оптимізація гідрофітної споруди.

МАТЕРІАЛ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Як біосорбційний матеріал передбачене використання інтактних вищих наземних рослин та їхні ізольовані частини (переважно листково-стеблові): жито посівне (Secale cereale L.), ячмінь звичайний (Hordeum vulgare L.), овес посівний (Avena sativa L.), кукурудза звичайна (Zea mays L.), тимофіївка лучна (Phleum pratense L.). Рослинний матеріал є елементом біофільтру, що представляє собою систему, в якій використовуються сорбційні властивості кореневої системи інтактних рослин.

Другим етапом при конструюванні плаваючого біоплато був пошук субстрату для розвитку й росту рослин. Передбачається використання інертних у хімічному відношенні плавучих матеріалів, таких як: перліт, керамзит, гранульований пінопласт, вермикуліт, коркова пробка. Ці субстрати повинні відповідати наступним вимогам: нетоксичність відносно рослин; мінімальна пористість - для мінімізації вростання коренів у гранули субстрату та забезпечення плавучості конструкції біоплато.

Третім етапом у конструюванні плаваючого біоплато було комбінування різних варіантів насіння та субстрату. Для отримання необхідної гідрофітної системи проводили дослідження комбінації варіантів насіння перспективних вищих наземних рослин та субстрату. Застосовували метод розміщення насіння зверху субстрату, знизу та метод перемішування субстрату із насінням рослин.

Для конструювання біоплато методом розміщування насіння знизу субстрату дно кювети розміром 21x12,5^2,5 покривали насінням, см³: горох (40), кукурудза (40), ячмінь (25), овес (25); насипали гранульований пінопласт (1,5 см); додавали 100 мл відстояної води з водогону; розміщували в термостаті при t = 24 °С.

Далі створювали біоплато методом перемішування насіння із субстратом: використовували попередньо замочену протягом 8 годин кукурудзу (40 см³) та горох (40 см³). В кювети розміром 21x12,5x2,5 насипали пінопласт та перемішували із насінням. Додавали 100 мл відстояної води з водогону та розміщували в термостаті при t = 24 °С.

Конструювання біоплато методом розміщення насіння зверху субстрату проводили в такій послідовності:використовували кювету роз

міром 21x12,5x2,5; дно покривали шаром гранульованого пінопласту (500 см³); зволожували поверхню пінопласту; додавали 100 мл відстояної води з водогону; покриваємо шаром перліту (70 см³); зволожували перліт; розміщували на поверхні насіння (см³): коноплі (25), гірчиці (25), жита (25), вівса (25), амаранта (3), льону (15), проса (15), ячменя (25), ріпака (10), кукурудзи (40), тимофіївки (5), вівсяниці (5); покривали насіння шаром перліту (50 см³); розміщували в термостаті при t=24 °С.

Для оптимізації гідрофітної споруди біоплато використовували підтримуючу сітку та перліт, що насипали зверху пінопласту (70 см³).

Конструювання біоплато для використання в польових умовах. Використовували кювету розміром 30x40 см; на дно кювети розміщували сітку; покривали дно шаром гранульованого пінопласту товщиною 1,5 см; зверху пінопласту насипали шар перліту; в кювету наливали 200 мл води; впродовж подальшого пророщування додавали ще 600 мл води; за допомогою пульверизатора зволожували поверхню субстрату; використовували суміш насіння: кукурудза (200 см³) - ячмінь (100 см³) - тимофіївка лучна (10 см³); тонким шаром перліту посипали насіння; кювету розміщували в поліетиленовому пакеті для створення вологої камери.

На першому етапі дослідження насіння гороху, кукурудзи та ячменю розміщували знизу субстрату - пінопласту. Через 3 доби пророщування насіння - горох майже не проріс, кукурудза та ячмінь показали хороший результат - насіння почало проростати. Після 7 діб інкубації ячмінь проріс добре - довжина паростків сягала близько 10 см; у варіанті біоплато із кукурудзою - близько 3-5 см. Горох проріс до 3 см, спостерігається бактеріальне зараження рослин. Таким чином, конструювання біоплато методом пророщування насіння знизу не задовольняє вимоги щодо гідрофітної споруди: субстрат біоплато кореневою системою рослин не зв'язаний необхідним чином, плавучість конструкції не забезпечена.

Для дослідження варіанту пророщування насіння, що перемішано з субстратом, використовували насіння гороху та кукурудзи. В якості субстрату виступав пінопласт. Встановлено, що кукурудза змішана з субстратом протягом 7 діб проросла близько 3 см, горох не є перспективною рослиною, адже він має високий рівень бактеріального зараження. Таким чином, конструювання біоплато методом перемішування насіння із субстратом також не задовольняє вимоги щодо біоплато: субстрат конструкції не зв'язаний необхідним чином кореневою системою рослин, плавучість біоплато не забезпечена.

Ще одним варіантом конструювання біоплато було пророщування насіння зверху субстрату. Дослідження показали, що в усіх варіантах поєднання пінопласту з культурами був присутній ефект зв'язування субстрату з кореневою системою та спостерігався високий рівень плавучості біоплато. Слабкий ефект зв'язування субстрату з кореневою системою спостерігали в результаті комбінування вермікуліту із рослинами. Варіанти поєднання коркової пробки із рослинами показали слабкий ефект зв'язування субстрату з кореневою системою, в результаті чого плавучість біоплато не забезпечено. Поєднавши керамзит із рослинами отримали також слабкий ефект зв'язування субстрату і кореневої системи, що пояснюється низькою плавучістю біоплато.

В ході експериментальних досліджень встановлено, що розміщення насіння для проростання поверх субстрату є найкращим варіантом його пророщування, що свою чергу дозволило отримати щільну конструкцію біоплато для подальших досліджень.

Наступним завданням роботи було оптимізація гідрофітної споруди. Для досягнення мінімізації крайового ефекту (пухкості по краям біоплато) було прийнято рішення застосовувати дрібнопо- ристу сітку, що дало змогу збільшити загальну щільність біоплато. Для цього при конструюванні біоплато спочатку на дно кювети розміщували сітку, далі - пінопласт та насіння рослин (рис. 1).

Рис. 1 - Біоплато з використанням дрібнопористої сітки

Для забезпечення більш повного контакту проростаючого насіння з субстратом був використаний перліт, адже він в комбінації з пінопластом створює додатковий капілярний ефект, що забезпечує більш швидке проростання насіння. Компоненти біоплато були розміщені в такій послідовності: сітка - пінопласт - перліт - насіння.

Наступним етапом роботи було дослідження плавучої здатності сконструйованого біоплато в лабораторних умовах (рис. 2).

Рис. 2 - Перевірка плавучості біоплато

Таким чином, сконструйована гідрофітна споруда відрізнялася від попередніх варіантів максимальною щільністю та однорідністю системи, що забезпечило високий рівень плавучості та лекгість транспортування біоплато до водних об'єктів.

Використання біоплато в польових умовах

Оскільки передбачається застосовувати біо- плато для очистки забруднених ксенобіотиками водних об'єктів, однією із задач було перевірка можливості транспортування запропонованого типу біоплато для розташування на зеркалі водойми. Насамперед важливим завданням було мінімізація механічних пошкоджень рослин біоплато при транспортуванні, тож було прийнято рішення орієнтуватись на практику транспортування газонної трави у вигляді рулону.

Дані дослідження проводили з насінням ячменю та кукурудзи. Передбачалося з'ясувати можливість скручування біоплато в рулон для цілей транспортування гідрофітної споруди до необхідних водних об'єктів. На рис. 3 представлено біоплато рулонного типу.

Рис.3 - Біоплато, підготовлене для траспортування

Пророщування рослин для створення рулонного біоплато з використанням сітки дало дуже хороший результат: біоплато досить щільне, коренева система добре зв'язала субстрат, що дозволяє легко скручувати їх в рулони, робить їх транспортабельними - тобто можливо доставляти та розміщувати біоплато на поверхні водойм (рис. 4).

Рис. 4 - Розташування біоплато на водоймі

Сконструйоване в лабораторних умовах плаваюче рулонне біоплато, розроблене для очищення водних об'єктів, було успішно трансформоване і практично апробоване у відкритій поверхневій водоймі.

Застосування біоплато задля покращення стану водних об'єктів природного та техногенного характеру має низку суттєвих переваг: високий ступінь видалення забруднюючих речовин, відсутня необхідність застосування реагентів для очищення води та для знезараження, низькі експлуатаційні витрати за рахунок порівняно незначного енергоспоживання, відсутня необхідність залучення персоналу з відповідною кваліфікацією, гарантована надійність споруд протягом тривалого періоду часу та естетична привабливість. Разом з тим, незважаючи на велику кількість існуючих типів біоплато, їх функціонування переважно базується на проходженні забрудненої води через систему біофільтрів, які розташовані здебільшого на поверхні ґрунту, що робить такий тип біоплато обмеженим стосовно мобільності та потужності, потребує вилучення певних земельних ресурсів та утворення застійних територій. Крім того, певну складність мають культивування вищих водяних рослин на біо- плато та утилізація матеріалів з високим вмістом забруднюючих речовин.

Таким чином, для підвищення ефективності функціонування біоплато запропоновано варіант плаваючої конструкції, біотичною складовою якої є вищі наземні рослини, а механічну міцність конструкції надає коренева система самих рослин.

ВИСНОВКИ

Таким чином, розроблено новий спосіб конструювання плаваючої конструкції біоплато для очищення водойм від токсичних речовин, біотичною складовою якої є наземні рослини.

Проведені випробування декількох типів плавучих субстратів показали, що найбільш оптимальним для використання є гранульований пінополістирол. Встановлено, що розміщення насіння поверх субстрату є найкращим варіантом його пророщування. Використання перліту в комбінації з пінопластом створювало додатковий капілярний ефект, завдяки чому насіння проростало швидше. Необхідну щільність біоплато, зокрема ущільнення країв біоплато, було забезпечено за допомогою сітки з дрібним вічком.

Параметри отриманих в експериментах біо- плато дають змогу транспортувати їх у вигляді рулону з метою розміщення на поверхні водойм, які потребують очищення від токсичних речовин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ісаєнко В. М., Маджд С. М.; Панченко А. О.; Бондар А. М. Водоохоронні заходи для підвищення екологічної безпеки виробничих стічних вод промислових підприємств. Наукоємні технології. 2018. Т. 40, № 4. С. 437-442. doi: 10.18372/2310-5461.40.13269.

2. Пшинко Г М., Гончарук В. В. Наукові засади прогнозування поводження радіонуклідів у довкіллі та при дезактивації водних середовищ. Наукова думка: Київ, 2019.

3. Яцик А. В., Волкова Л. А., Яцик В. А., Пашенюк

І.А. Водні ресурси: використання, охорона, відтворення, управління: підручник для студентів вищих навч. Закладів. Талком: Київ, 2014.

4. Демчук В. В., Мартинюк О. В., Федоренко О. В., Троян Л. В. Джерела радіаційного забруднення довкілля, дози опромінення та їх біологічні наслідки. Довкілля та здоров'я. 2010. № 2. С. 50-57.

5. Нигматуллина А. А., Фазлыева Г И. Тяжелые металлы как фактор загрязнения окружающей среды. Экология и природопользование: прикладные аспекты: материалы VIII Международной научно-практической конференции. Уфа: Аэтерна. 2018. С. 246-250.

6. Серегин И. В., Иванов В. Б. Физиологические аспекты токсического действия кадмия и свинца на высшие растения. Физиология растений. 2001. № 4(48). С. 606-630.

7. Филатова Е. Г Обзор технологий очистки сточных вод от ионов тяжелых металлов, основанных на физикохимических процессах. Известия вузов. Прикладная химия и биотехнология. 2015. № 2(13). С. 97-109.

8. Пшинко Г Н., Пузырная Л. Н., Шунков В. С., Косоруков А. А., Демченко В. Я. Извлечение радиоцезия из водных сред слоистым двойным гидроксидом цинка и алюминия, интеркалированным гексацианоферратом меди (II). Радиохимия. 2018. № 4(60). С. 340-343.

9. Vukcevic M., Pejic B., Kalijadis A., PajicLijakovic I., Kostic M., Lausevic Z., Lausevic M. Carbon materials from waste short hemp fibers as a sorbent for heavy metal ions - Mathematical modeling of sorbent structure and ions transport. Chemical Engineering Journal. 2014. № 1 (235). С. 284-292.

10. Boog J., Kalbacher T., Nivala J., Forquet N., van Afferden M., Muller R. A. Modeling the relationship of aeration, oxygen transfer and treatment performance in aerated horizontal flow treatment wetlands. Water Research. 2019. № 15 (157). С. 321-334.

11. Nivala J., Zehnsdorf A., van Afferden M., Muller R. A. Green infrastructure for increased resource efficiency in urban water management. Future City. 2018. № 10. С. 133-143.

12. Романенко В. Д., Крот Ю. Г., Киризій Т. Я., Коваль І. М., Кіпніс Л. С., Потрохов О. С., Зінковський О. Г., Леконцева Т. І. Природні і штучні біоплато. Фундаментальні та практичні аспекти. Наук. думка: Київ, 2012.

13. Sharma S., Singh B., Manchanda V K. Phytoremediation: role of terrestrial plants and aquatic macrophytes in the remediation of radionuclides and heavy metal contaminated soil and water. Environmental Science and Pollution Research. 2015. № 22. С. 946-962.

14. Volkova O. M., Belyaev V. V., Pryshlak S. P., Parkhomenko O. O. Dying out of the halophytes as the factor of migration of ¹³⁷Cs in water bodies. Nuclear Physics and Atomic Energy. 2018. № 1 (19). С. 56-62.

15. Xie W. Y., Huang Q. Li. G., Rensin С., Zhu Y. G. Cadmium accumulation in the rootless macrophyte Wolffia glo- bosa and its potential for phytoremediation. Int. J. Phytoremediation. 2013. № 15. С. 385-397.

16. Lapan O. V., Mikheev O. M., Madzhd S. M. Development of a new method of rhizofiltration purification of water objects of Zn(II) and Cd(II). Journal of water chemistry and technology. 2019. № 1 ( 41). P. 52-56.

17. Лапань О. В., Міхєєв О. М., Маджд С. М. Модифікація сорбційної здатності рослинного компонента біоплато до ¹³⁷Cs. Ядерна фізика та енергетика. 2020. № 2 (21). С. 172-177.

18. MikheevA.N.,LapanO. V., MadzhdS. M. Experimental foundations of a new method for rhizofiltration treatment of aqueous ecosystems from ¹³⁷Cs. Journal of water chemistry and technology. 2017. № 4 (39). P. 245-249.

REFERENCES

1. Isaienko V M., Madzhd S. M.; Panchenko A. O.; Bondar A. M. (2018). Water protection measures to increase the environmental safety of production wastewater of industrial enterprises. Naukoiemni tekhnolohii. 40, 4, pp. 437-442 [in Ukrainian] doi: 10.18372/2310-5461.40.13269.

2. Pshynko H. M., Honcharuk V V (2019). Scientific principles of predicting the behavior of radionuclides in the environment and during decontamination of aquatic environments. Naukova dumka: Kyiv [in Ukrainian].

3. Iatsyk A. V., Volkova L. A., Yatsyk V. A., Pasheniuk I. A. (2014). Water resources: use, protection, reproduction, management: a textbook for students of higher educational institutions. Talkom: Kyiv [in Ukrainian].

4. Demchuk V V., Martyniuk O. V., Fedorenko O. V., Troian L. V (2010). Sources of radiation pollution of the environment, radiation doses and their biological consequences. Dovkillia ta zdorovia. 2. pp. 50-57 [in Ukrainian].

5. Nigmatullina A. A., Fazlyeva G. I. (2018). Heavy metals as a factor of environmental pollution. Ekologiya i prirodopolzovaniye: prikladnyye aspekty: materialy VIII Mezhdunarodnoy nauchno-prakticheskoy konferentsii. Ufa: Aeterna pp. 246-250 [in Russion].

6. Seregin I. V, Ivanov V B. (2001). Physiological aspects of the toxic effect of cadmium and lead on higher plants. Fyzyolohyia rastenyi. 4(48), pp. 606-630 [in Russion].

7. Filatova E. G. (2015). Review of technologies for wastewater treatment from heavy metal ions based on physical and chemical processes. Prikladnaya khimiya i biotekhnologiya.2(13), pp. 97-109 [in Russion].

8. Pshinko G. N., Puzyrnaya L. N., Shunkov V S., Kosorukov A. A., Demchenko V Ya. (2018). Extraction of radiocesium from aqueous media by layered zinc and aluminum double hydroxide intercalated with copper (II) hexacyanoferrate. Radiokhimiya. № 4(60), pp. 340-343 [in Russion].

9. Vukcevic M., Pejic B., Kalijadis A., PajicLijakovic I., Kostic M., Lausevic Z., Lausevic M. (2014). Carbon materials from waste short hemp fibers as a sorbent for heavy metal ions - Mathematical modeling of sorbent structure and ions transport. Chemical Engineering Journal. 1 (235), pp. 284-292.

10. Boog J., Kalbacher T., Nivala J., Forquet N., van Afferden M., Muller R. A. (2019). Modeling the relationship of aeration, oxygen transfer and treatment performance in aerated horizontal flow treatment wetlands. Water Research. 15 (157), pp. 321-334.

11. Nivala J., Zehnsdorf A., van Afferden M., Muller R. A. (2018). Green infrastructure for increased resource efficiency in urban water management. Future City. 10, pp.133-143.

12. Romanenko V. D., Krot Yu. H., Kyryzii T. Ya., Koval I. M., Kipnis L. S., Potrokhov O. S., Zinkovskyi O. H., Lekontseva T. I. (2012). Natural and artificial bio-plateaus. Fundamental and practical aspects. Naukova dumka: Kyiv [in Ukrainian].

13. Sharma S., Singh B., Manchanda V K. (2015). Phytoremediation: role of terrestrial plants and aquatic macrophytes in the remediation of radionuclides and heavy metal contaminated soil and water. Environmental Science and Pollution Research. 22, pp. 946-962.

14. Volkova O. M., Belyaev V V, Pryshlak S. P., Parkhomenko O. O. (2018). Dying out of the halophytes as the factor of migration of ¹³⁷Cs in water bodies. Nuclear Physics and Atomic Energy. 1 (19), pp. 56-62.

15. Xie W Y., Huang Q. Li. G., Rensin С., Zhu Y. G. (2013). Cadmium accumulation in the rootless macrophyte Wolffia globosa and its potential for phytoremediation. Int. J. Phytoremediation. 15, pp. 385-397.

16. Lapan O. V., Mikheev O. M., Madzhd S. M. (2019). Development of a new method of rhizofiltration purification of water objects of Zn(II) and Cd(II).

Journal of water chemistry and technology.1 ( 41), pp. 52-56.

17. Lapan O. V., Mikheev O. M., Madzhd S. M. (2020). Modification of the sorption capacity of the bioplateau plant component to ¹³⁷Cs. Yadernafizyka ta enerhetyka. 2 (21), pp. 172-177.

18. Mikheev A. N., Lapan O. V., Madzhd S. M. (2017). Experimental foundations of a new method for rhizofiltration treatment of aqueous ecosystems from ¹³⁷Cs. Journal of water chemistry and technology. 4 (39), pp. 245-249.

Размещено на Allbest.ru