Анотований список сфагнових мохів на території гірського масиву Ґорґани

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотований список сфагнових мохів на території гірського масиву Ґорґани

С. Притула, З. Мамчур

Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів

У статті узагальнено сучасні відомості про поширення, морфологічні й екологічні особливості сфагнових мохів на території гірського масиву Ґорґани.

Аналіз здійснено на основі власних польових досліджень, літературних і гербарних даних. Встановлено, що рід сфагнум (Sphagnum L.) на території Українських Карпат представлений 30 видами, з яких 23 трапляються у гірському масиві Ґорґани.

Інформація про видове багатство цієї групи мохоподібних наведена в роботах учених, таких як Зеров Д. К., Партика Л. Я. (1975), Нипорко С. О. (2006); Савицька А. Г. (2012), Фельбаба-Клушина Л. М. (2015), Рабик І. В., Данилик І. М. (2022), Притула С. В., Мамчур З. І., Драч Ю. А. (2020; 2022), а також у гербарних колекціях кафедри екології ЛНУ ім. Івана Франка, Державного природознавчого музею НАН України (LWS), Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного (KW), а також в електронних базах даних: Національній Мережі Інформації з Біорізноманіття й Центрі даних «Біорізноманіття України».

Завдяки дослідженням складено список із 23 видів сфагнових мохів на території Ґорґан. Проаналізовано поширення цих видів на різних ділянках масиву, таких як Крайові Низькогірні, Зовнішні (Скибові) та Привододільні (Внутрішні) Ґорґани. Найбільше видів зареєстровано на території Привододільних Ґорґан. Крайові Низькогірні Ґорґани досі флористично досліджені мало, даних про поширення сфагнових мохів немає.

Із п'яти підродів роду Sphagnum чотири виявлено на території дослідження. Найбільшим числом видів представлені підроди Acutifolia (Russow) A. J. Shaw (10) і Cuspidata Lindb (8). Не виявлено видів підродини Rigida (Lindb.) A. Eddy.

Ключові слова: Sphagnum, рідкісні види сфагнових мохів, гірський масив Ґорґани, Українські Карпати

ANNOTATED LIST OF SPHAGNUM MOSSES IN THE TERRITORY OF THE GORGANY MOUNTAIN RANGE

S. Prytula, Z. Mamchur сфагновий мох гірський масив ґорґани

Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

The article provides a summary of current knowledge related to the distribution, anatomical-morphological, and ecological characteristics of sphagnum mosses on the mountain massif of Gorgany. The analysis is based on the original field research, and also literature and herbarium data. It has been established that genus Sphagnum L. within the Ukrainian Carpathians is represented by 30 species, with 23 species occurring in the Gorgany mountain massif.

Information about the species diversity of this moss group is mentioned in the works of scientists such as Zerov D. K., Partika L. Ya. (1975), Nyporko S. O. (2006); Savitska A.

G. (2012), Felbaba-Klushyna L. M. (2015), Rabyk I. V, Danilyk I. M. (2022), Prytula S. V, Mamchur Z. I., Drach Yu. A. (2020; 2022), in the herbarium collections of the Department of Ecology at Ivan Franko National University, the State Museum of Natural History of the National Academy of Sciences of Ukraine (LWS), the M. G. Kholodny Institute of Botany (KW), as well as electronic databases like the National Biodiversity Information Network and the Center for Biodiversity Data of Ukraine.

According to the research, an annotated list of 23 species of sphagnum mosses in the Gorgany territory was identified and compiled. The distribution of these species in various sections of the massif was analyzed, including Krayovi Nyzhkohirni, Zovnishni (Skybovi), and Pryvododilni (Vnutrishni) Gorgany. The highest number of species was recorded in the

Pryvododilni Gorgany area. The Krayovi Nyzhkohimi Gorgany is still not researched, and also there is no any data about the distribution of sphagnum mosses.

A taxonomic analysis was conducted, including classification into 5 subgenera, of which four were identified within the study area. The subgenera Acutifolia (Russow) A.J.Shaw (10) and Cuspidata Lindb (8) are represented by the highest number of species. No species from the Rigida (Lindb.) A.Eddy subgenus were found.

Keywords: Sphagnum, rare species of sphagnum mosses, Gorgany mountain massif, Ukrainian Carpathians

Ґорґани - один із найбільш заліснених гірських районів Карпат. Ліси тут становлять 75 % від усієї площі, сінокоси і пасовища - 20 %, під ріллею, дорогами та будівлями - 5 %. Для рослинного покриву характерна чітко виражена висотна поясність. Нижній пояс до висоти 1200 м н. р. м. утворюють букові ліси з домішками смереки та ялиці. Вище поясу букових лісів (1200-1600 м н. р. м.) переважають хвойні ліси з ялини європейської (смереки) і ялиці білої. Під лісовою рослинністю повсюдне поширення мають бурі гірсько-лісові ґрунти, слабо-, середньо- і сильнокам'янисті, різної потужності залежно від характеру підстилаючих порід. Вище хвойних лісів розташований субальпійський пояс чагарникового криволісся з гірської сосни («жереп»), що стелиться по землі й утворює важкопрохідні зарості. У субальпійському поясі ґрунтовий покрив розвинений слабо та представлений плямами гірсько-підзолистих і гірсько-лучних ґрунтів [9].

Дослідження флори сфагнових мохів Ґорґан проводили упродовж 100 років, але досі певна територія Ґорґан не охоплена дослідженням цієї групи бріофітів, що пов'язано з особливістю геоморфологічної структури території, яка ускладнює проведення польових досліджень.

Варто зазначити, що за останні півстоліття унаслідок збільшення антропогенного пресу (масові вирубки, посилення рекреаційного навантаження, у тому числі інтенсивний розвиток гірського туризму тощо) відбулися глобальні зміни в екосистемах, зокрема, у сфагнових покривах гірського масиву Ґорґани. Тому виникає необхідність у повторних дослідженнях динаміки поширення цієї групи мохоподібних для їхньої созологічної оцінки у подальшому [13].

Матеріали та методи

Ґорґани розташовані в Івано-Франківській і частково у Закарпатській областях. Масив простягається на 80 км із північного заходу, а саме від Вишківського (Торунського) перевалу (941 м) на південний схід до Татарського (Яблуницького) перевалу. Ширина масиву - близько 40 км. Зі сходу на захід Ґорґани поділяють на Крайові Низькогірні, Зовнішні (Скибові) і Привододільні (Внутрішні) Ґорґани. Найхарактернішою рисою Ґорґан є кам'янисті розсипища, які називають також ґорґани, ґреготи, цекоти [1].

Польові дослідження проводили упродовж вегетаційних періодів 2019-2022 рр. на території масиву Ґорґан (див. рисунок).

Дослідження сфагнів на території масиву Ґорґани: ® - місця збору сфагнових мохів авторами і працівниками кафедри екології; А - дані гербарних матеріалів; ¦ - дані літературних джерел

Зібрано понад 300 гербарних зразків сфагнів. Зразки мохоподібних ідентифікували у лабораторних умовах за морфологічними й анатомічними особливостями. Назви таксонів для мохоподібних наведено згідно зі сучасною таксономією (Hodgetts et al., 2020) [29]. Екологічні групи за відношенням до світлового і теплового режимів, вологості виділяли на основі власних досліджень, використовуючи шкали Еллєнберга (Dierfien, 2001; Hill, Preston et all., 2007; Ellenberg, Leuschner, 2010) та базуючись на власних спостереженнях [13, 2527]. Описи збору зразків включали детальні описи субстратів і GPS-координати, дату збору. Частоту трапляння вказано в межах: поодиноко, спорадично, часто (звичайний вид).

На підставі Червоної книги України (2009), праці М. Бойка (2010) та European Red List of Mosses, Liverworts and Hornworts (Hodgetts et. al., 2019) [2, 23, 30] зазначено види, які мають охоронний статус, а також регіонально рідкісні види роду Sphagnum.

Гемеробність сфагнів (агемероби, олігогемероби, мезогемероби, евгемероби) визначали на основі власних спостережень і даних К. Дірсена [25].

Оселища виділені за EUNIS [12]. Характеристика морфологічних особливостей сфагнів описана за Д. Зеровим і Б. Войтунем (B. Wojtun) [4, 33].

Проаналізовано матеріали Гербаріїв (кафедри екології ЛНУ ім. Івана Франка, Державного природознавчого музею НАН України (LWS), Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного (KW)), літературні дані (Зеров, 1964; Зеров, Партика, 1975; Клімук, 2006; Колесник, 2019, Савицька, 2012; Фельбаба-Клушина, 2015; Рабик, Данилик, 2022) та електронні бази даних (Національна Мережа Інформації з Біорізноманіття та Центр даних «Біорізноманіття України») [4-6, 10, 11, 19-22, 24].

Результати і їхнє обговорення

У складі роду Sphagnum виділяють 5 підродів, із них 4 виявлено на території дослідження. Найбільшим числом видів представлено підродиAcutifolia (Russow) A.J.Shaw (10) і Cuspidata Lindb (8). З найменшим видовим різноманіттям виявлено підроди Sphagnum (4) і Subsecunda (Lindb.) A. J.Shaw (1). Не виявлено видів підродини Rigida (Lindb.)

A. Eddy.

Найбільш дослідженою частиною масиву є Привододільні (Внутрішні) Ґоргани, де знайдено 23 види. На території Зовнішніх (Скибових) Ґорган виявлено 19 видів, а територія Крайових Низькогірних Ґорган досі досліджена мало, даних про поширення сфагнових мохів немає.

На території Привододільних (Внутрішніх) Ґорган найбільше видове різноманіття виявлено у Національному природному парку «Синевир» - 16 видів: Sphagnum girgen- sohnii, S. russowii, S. capillifolium, S. quinquefarium, S. squarrosum, S. palustre, S. divinum, S. rubellum, S. fallax, S. riparium, S. tenellum, S. papillosum, S. majus, S. fuscum, S. cuspidatum і S. centrale [10]. Дослідження болота на території Ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Андромеда» дали змогу виявити 8 видів: S. girgensohnii, S. fuscum, S. cuspida- tum, S. capillifolium, S. rubellum, S. divinum, S. subnitens, S. fallax [3, 21]. Наші дослідження підтвердили трапляння 3 видів: S. fuscum, S. divinum і S. capillifolium, також знайдено S. flexuosum, S. quinquefarium, що трапляються переважно на болотах і заболочених територіях гірського масиву Ґоргани і є характерними для таких екотопів.

Зовнішні (Скибові) Ґоргани, зокрема, Природний заповідник «Ґоргани», Національний природний парк «Синьогора», ландшафтний заказник «Ґрофа» було вивчено найдетальніше. Уперше проведено дослідження для НІ IIІ «Синьогора», Гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Болото Ширковець».

Для території Природного заповідника Ґоргани С. Нипорко наводить 11 видів роду Sphagnum: S. girgensohnii, S. russowii, S. capillifolium, S. quinquefarium, S. squarrosum,

S. flexuosum, S. palustre, S. divinum, S. rubellum, S. fallax і S. riparium [6]. Наші дослідження підтвердили 9 видів, але не вдалося знайти S. riparium, S. divinum і S. rubellum [16].

На території НПП «Синьогора» ідентифіковано 11 видів: S. girgensohnii, S. rus- sowii, S. capillifolium, S. quinquefarium, S. squarrosum, S. flexuosum, S. angustifolium, S. fallax, S. cuspidatum, S. centrale та S. divinum [8, 13, 17, 18]. Гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Болото Ширковець» має відносно багатий видовий склад сфагнових мохів - знайдено 9 видів: S. girgensohnii, S. russowii, S. capillifolium, S. palustre, S. divinum, S. rubellum, S. fallax, S. centrale та S. angustifolium [7].

Скорочення, використані в Анотованому списку: бол. - болото, г. - гора, дол. - долина, зак. - заказник, л-во - лісництво, оз. - озеро, окол. - околиця, пол. - полонина, пот. - потік, р. - річка, с. - село, уроч. - урочище, хр. - хребет, ПЗ - Природний заповідник, НПП - національний природний парк, ГК - гірськолижний комплекс, ЧКУ - Червона книга України; KW - Гербарій Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного, LWS - Гербарій Державного Природознавчого Музею НАН України.

АНОТОВАНИЙ СПИСОК СФАГНОВИХ МОХІВ НА ТЕРИТОРІЇ ГІРСЬКОГО МАСИВУ ҐОРҐАНИ*

Відділ Bryophyta Schimp.

Клас Sphagnopsida Schimp.

Порядок Sphagnales Limpr.

Родина Sphagnaceae Dumort.

Рід Sphagnum L. subgenus Sphagnum

Sphagnum centrale C. Jensen - субгеліофіт, гігромезофіт-гігрофіт, гіперацидофіл- ацидофіл, агемероб-олігогемероб, евтроф. Рослини в сухіших місцях існування мають зелене або світло-коричневе забарвлення і короткі стебла, що утворюють щільні пучки, натомість у вологих місцях вони довші та коричневі, у деяких наявний рожевий блиск. Стеблові листки лопатоподібної форми. Cубстрат: торф. Оселища (EUNIS): F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси. Поширення у Ґорґанах: г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, хр. Явірник Ґорґан, пол. Рущина, бол. Ширковець, с. Синевир [5, 13, 14, 17]. Частота трапляння - спорадично.

Sphagnum divinum Flatberg & Hassel (на основі молекулярних і морфологічних даних визначено, що S. divinum характерний для північної півкулі, а S. magellanicum, який зазначений у літературних і гербарних джерелах, не поширений на даній території) [28] - геліофіт-ультрагеліофіт, гігрофіт, гіперацидофіл, агемероб-мезогемероб, олігомезотроф. Вид легко ідентифікувати завдяки типовому червоному забарвленню. Проте дернинки у затінених умовах трапляються сизо-зелені або жовтуваті. Стеблові листки лопатоподібної форми. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, E4 - Альпійські та субальпійські луки. Поширення у Ґорґанах: околиці с. Стара Гута, бол. Ширковець, р. Мшана, р. Ломниця, с. Осмолода, с. Синевир, с. Негровець, оз. Озірце, бол. Глуханя, ПЗ «Ґорґани», бол. Андромеда [3-6, 10, 13, 21]. KW: с. Осмолода, в долині р. Ломниці, бол. Чорне Багно (Андромеда) в окол. с. Ясіня. LWS: долина р. Мшана, г. Ігровище. Частота трапляння - спорадично.

Sphagnum palustre L. - субгеліофіт, гігромезофіт-гігрофіт, ацидофіл, агемероб- мезогемероб, евмезотроф. Вид характеризується міцними рослинами з жорстким стеблом.

Забарвлення дернини від зеленого до жовтого, рідше буре. Наявна виражена голівка, яка має зазвичай зелене або золотисто-жовте забарвлення, а її центральна частина нерідко забарвлена інтенсивніше. Стеблові листки лопатоподібної форми. Субстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): A2 - Літоральні осадові відклади, D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, E3 - Сезонно мокрі та мокрі трав'яні угруповання, F4 - Температні чагарникові пустища, F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси, H2 - Неприморські відслонення твердих порід. Поширення у Ґорґанах: окол. с. Стара Гута, берег р. Бистриці Надвірнянської, хр. Явірник-Ґорґан, бол. Ширковець, с. Усть-Чорна, с. Синевир, ПЗ «Ґорґани», окол. ГК «Буковель», бол. Замшатка [4-6, 10, 13, 21]. KW: верхів'я р. Тересви, окол. с. Усть-Чорна. LWS: бол. Лютошари, окол. с. Кузьминець. Частота трапляння - спорадично.

Sphagnum papillosum Lindb. - геліофіт-ультрагеліофіт, гігрофіт-гідрогігрофіт, гіперацидофіл, агемероб-мезогемероб, евмезотроф. У польових умовах цей вид легко впізнати за його міцним стеблом і утворенням пухкого килиму. Забарвлення рослини від зеленого та жовтого до бурого. Золотисто-коричнева голівка без слідів червоного та рожевого забарвлення. Зовнішні головчасті гілки та розбіжні гілки внизу тупі й часто короткі. Стеблові листки лопатоподібної форми. Cубстрат: тверда порода, ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, E3 - Сезонно мокрі та мокрі трав'яні угруповання, F4 - Температні чагарникові пустища. Поширення у Ґорґанах: Відомий із літературних джерел у с. Негровець, бол. Глуханя [10, 21], KW: бол. Чорне Багно (Андромеда) в окол. с. Ясіня, с. Негровець, бол. Глуханя, верхів'я р. Тересви, окол. с. Усть-Чорна.

subgenus Acutifolia (Russow) A.J.Shaw section Squarrosa (Russow) Schimp.

Sphagnum squarrosum Crome - гемісціофіт-субгеліофіт, гігрофіт, ацидофіл- субацидофіл, агемероб-мезогемероб, евмезотроф. У досліджуваних біотопах це найлегший для ідентифікації вид насамперед завдяки його великим розмірам, зазвичай має яскраво-зелене, інколи сизо-зелене забарвлення, а на відкритих місцях - жовто- зелене або блідо-коричневе. Стебла жорсткі та помітно відстовбурчені, стеблові листки язичкоподібні. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси, J1 - Об'єкти видобувної промисловості. Поширення у Ґорґанах: г. Ігровець, г. Висока, г. Боревка, Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, пот. Джурджинець, хр. Явірник-Ґорґан, Братківський, р. Мшана, г. Яйце Перегінське, р. Мокрянка, р. Яновець, пол. Багонце, с. Лопухів, с. Руська-Мокра, ПЗ Ґорґани, с. Синевир, оз. Озірце [5, 13, 14, 17]. KW: верхів'я р. Тересви, окол. с. Мокре, над р. Мокрянкою, окол. с. Руська-Мокра, дол. р. Яновець, Велика над с. Брустур, пол. Багонце, окол. с. Лопухів (Брустури), дол. р. Турбат, верхів'я р. Мшана, г. Яйце Перегінське, бот. зак. «Яйківський». LWS: верхів'я р. Мшана, г. Яйце Перегінське. Частота трапляння - часто (звичайний вид).

Sphagnum teres (Schimp.) Angstr. - геліофіт-ультрагеліофіт, гігрофіт, ацидофіл- субацидофіл, агемероб-мезогемероб, евмезотроф. Рослини середніх розмірів, мають жовте, коричневе чи оливково-коричневе забарвлення, стебло темно-коричневе, листки гілок трапецієподібні. Дернини виду у досліджуваних біотопах відрізняються між собою кольором і габітусом рослин, також будовою клітини. Іноді трапляються міцні, низькорослі та коричневі рослини, які утворюють густі пучки. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища

(EUNIS): D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, F9 - Прирічкові та болотні чагарники. Поширення у Ґорґанах: Відомий з літературних даних у с. Осмолода, між с. Усть-Чорна та с. Руська-Мокра [5].

sectionAcutifolia Wilson.

Sphagnum capillifolium (Ehrh.) Hedw. - субгеліофіт, гігрофіт, ацидофіл, агемероб- мезогемероб, олігомезотроф. Зазвичай рослина має темно-пурпурово-червоне або зелене забарвлення, розлогі стеблові гілки, як правило, довгі, звисаючі, з білуватим закінченням. У виду голівка є виразно напівсферичною та складається з прямих і коротких гілок, стеблові листки вузько-язичкові до язичково-трикутної форми з гостро-тупими верхівками. Субстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, G1 - Широколистяні листопадні ліси, H2 - Осипи. Поширення у Ґорґанах: г. Ігровець, г. Висока, г. Боревка, г. Лопушна, г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, пот. Джурджинець, г. Полєнский, г. Пікун, г. Хом'як, г. Малий Ґорґан, г. Синяк, г. Явірник-Ґорґан, бол. Ширковець, г. Ґорґан Ілемський, г. Буштул, р. Мшана, с. Лопухів, ПЗ «Ґорґани», с. Синевир, с. Негровець, с. Лопухів, бол. Замшатка, бол. Глуханя, бол. Андромеда [3-6, 10, 13, 20, 21]. KW: с. Лопухів. LWS: г. Ігровище, підніжжя г. Грофа, вершина г. Висока. Частота трапляння - часто (звичайний вид). Типовий вид для субальпійського поясу Ґорґан.

Sphagnum fuscum (Schimp.) Klinggr.- геліофіт-ультрагеліофіт, гігрофіт,

гіперацидофіл, агемероб-мезогемероб, оліготроф. Рослини порівняно дрібніших розмірів, тонкого габітусу, забарвлення буре, рідше блідо-зелене, голівка коричнева і невелика, складена з коротких і прямих гілок, стебла темно-бурі або майже чорні, рідше червонувато- бурі з язичковими стебловими листками, заокругленими на верхівці. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, F4 - Температні чагарникові пустища. Поширення у Ґорґанах: с. Осмолода, г. Буштул, с. Негровець, бол. Замшатка, бол. Глуханя, бол. Андромеда [3, 5, 10, 21]. KW: верхів'я р. Тересви, півн. схил р. Буштул, окол. с. Руська-Мокра, півн. схил г. Буштул, бол. Чорне Багно (Андромеда) в окол. с. Ясіня, окол. с. Осмолода, біля гирла р. Мшана.

Sphagnum girgensohnii Russ. - гемісціофіт-субгеліофіт, гігрофіт, гіперацидофіл- ацидофіл, агемероб-мезогемероб, мезотроф. Рослини від середніх до досить великих розмірів, зазвичай зеленого або жовто-зеленого кольору, ніколи не бувають червоними. Наявна плоска зірчаста голівка, язичкові стеблові листки усічені на широкій верхівці. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, E3 - Сезонно мокрі та мокрі трав'яні угруповання, F4 - Температні чагарникові пустища, G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси. Поширення у Ґорґанах: г. Ігровець, г. Висока, г. Боревка, г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, пот. Джурджинець, г. Полєнский, бол. Ширковець, р. Мшана, г. Паренки, хр. Братківський, с. Усть-Чорна, г. Стримба, пол. Талпиш, г. Буштул, с. Лопухів, ПЗ «Ґорґани», г. Довбушанка,

оз.Озірце, бол. Андромеда [3-6, 10, 13, 21]. KW: с. Руська-Мокра, вершина г. Буштул, верхів'я річки Тересви, вершина г. Стримба, ліс біля пол. Талпиш, на схилі від пол. Буштул до р. Мокрянки, бол. Чорне Багно (Андромеда) в окол. с. Ясіня. LWS: г. Ігровище, дол. р. Мшана, пн. схил г. Паренки, 1550 м н. р. м. Частота трапляння - часто (звичайний вид).

Sphagnum quinquefarium (Braithw.) Warnst. - гемісціофіт, гігрофіт, ацидофіл- субацидофіл, агемероб-мезогемероб, мезотроф. Зазвичай стрункі та низькорослі рослини середніх розмірів, забарвлення мають від блідо-зеленого до червоного й жовтого. Має дрібні й опуклі голівки, три розлогі гілки голівки є видовою ознакою, короткі гілки з

нечітко розташованими 5-рядними листками від трикутної до трикутно-язикової форми з гострими верхівками. Субстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): F4 - Температні чагарникові пустища, G1 - Широколистяні листопадні ліси, H2 - Осипи. Також авторами знайдений у G3 - Хвойний ліс. Поширення у Ґорґанах: г. Ігровець, г. Висока, г. Боревка, г. Лопушна, г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, берег р. Бистриці Надвірнянської, пот. Джурджинець, г. Полєнский, г. Пікун, г. Хом'як, г. Малий Ґорґан, г. Синяк, г. Явірник- Ґорґан, бол. Ширковець, г. Ґорґан Ілемський, р. Мшана, г. Паренки, г. Буштул, г. Стримба,

р.Турбат, пол. Толпиш, пот. Плайськ, с. Лопухів, с. Кремінці, ПЗ «Ґорґани», бол. Андромеда [3-6, 10, 13, 21]. KW: верхів'я р. Тересви, окол. с. Руська-Мокра, дол. р. Яновець, г. Буштул, окол. с. Лопухів (Брустури), лівий берег р. Брустрянки, дол. р. Турбат, уроч. «Кедрин» біля

с.Лопухів, окол. с. Татарів, дол. р. Прутець вище с. Кремінці. LWS: верхів'я р. Мшана, пн. схил г. Паренки, 1550 м н. р. м. Є типовим видом Ґорґан, частота трапляння - часто (звичайний вид).

Sphagnum rubellum Wils. - субгеліофіт-ультрагеліофіт, гігрофіт, гіперацидофіл- ацидофіл, агемероб-мезогемероб, оліготроф. Рослини невеликих розмірів (приблизно 3 см заввишки) у дрібних пухких дернинках, забарвлення від багряного до фіолетового; має невелику, плоску та пухку голівку з вигнутою зовнішньою частиною гілки; стеблові гілки короткі, з чітко вираженими дуже дрібними (0,9--1,0 мм завдовжки) 5-рядними листками. Cубстрат: торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, G1 - Широколистяні листопадні ліси, H2 - Осипи. Поширення у Ґорґанах: бол. Ширковець, г. Паренки, ПЗ «Ґорґани», с. Синевир, с. Негровець, г. Ґропа, оз. Озірце, бол. Замшатка, бол. Глуханя, бол. Андромеда [3-6, 10, 13, 20, 21]. KW: бол. Чорне Багно (Андромеда) в окол. с. Ясіня. LWS: пн. схил г. Паренки, 1550 м н. р. м. Частота трапляння - поодиноко.

Sphagnum russowii Wamst - субгеліофіт, гігрофіт, ацидофіл, агемероб-мезогемероб, олігомезотроф. Рослини зазвичай у строкатих дернинках, від середніх до великих розмірів, з плоскою голівкою, рожево-червоного, червоного або зеленого з червонуватими цятками забарвлення, язичковими стебловими листками, які мають виїмки на широко заокругленій верхівці. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища за (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси. Поширення у Ґорґанах: г. Ігровець, г. Висока, г. Боревка, г. Лопушна, г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, пол. Рущина, берег р. Бистриці Надвірнянської, пот. Джурджинець, г. Полєнский, г. Пікун, г. Хом'як, г. Явірник-Ґорґан, бол. Ширковець, г. Ґорґан Ілемський, с. Лопухів, г. Негровець, г. Стримба, ПЗ «Ґорґани» [4-6, 10, 13]. KW: верхів'я р. Тересви, окол. с. Руська-Мокра, г. Буштул, г. Стримба, окол. с. Мокре, бол. в окол. с. Осмолода. LWS: г. Негровець, сх. схил г. Сивуля. Частота трапляння - часто (звичайний вид).

Sphagnum subnitens Russow et Warnst. - субгеліофіт-геліофіт, гігрофіт, ацидофіл, агемероб-мезогемероб, мезотроф. Рослини середніх розмірів, зазвичай буруваті з виразною рожево-синюватою строкатістю, а у центральній частині голівки - блідо- зелено-коричневі. Найхарактернішою ознакою цього виду є блакитно-сірий блиск сухих рослин. Стеблові листки рівнобедрено-трикутні. Cубстрат: тверда порода, ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, E3 - Сезонно мокрі й мокрі трав'яні угруповання, F4 - Температні чагарникові пустища, F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси, H3 - Неприморські відслонення твердих порід. Охорона: вид занесений

до ЧКУ, 2009 - зникаючий [23]. Поширення у Ґорґанах: відомий із літературних джерел, знахідки відзначаються для с. Синевирська Поляна (у монографії зазначено, що вид може бути визначений помилково) та для бол. Андромеда [3, 4, 10]. KW: бол. Чорне Багно (Андромеда) в окол. с. Ясіня.

Sphagnum warnstorfii Russ. - субгеліофіт, гігрофіт-гідрогігрофіт, ацидофіл- субацидофіл, агемероб-олігогемероб, евмезотроф. Рослини середніх розмірів, у пухких дернинках, у польових умовах цей вид можна легко розпізнати за його темно- пурпурово-червоним забарвленням, плоскою голівкою та прямими розбіжними гілками під нею з чітко 5-рядними листками. Стеблові листки язикоподібні, нагорі з зубчиками. Субстрат: ґрунт. Оселища (EUNIS): D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, G1 - Широколистяні листопадні ліси, F3 - Температні та монтанні середземноморські чагарникові угруповання. Поширення у Ґорґанах: Осмолодське л-во. Вид відомий лише з гербарних джерел (LWS: бол. Лютошари), останніми роками не знайдений. Потребує охорони [14].

subgenus Subsecunda (Lindb.) A.J.Shaw.

Sphagnum subsecundum Nees - субгеліофіт-геліофіт, гігрофіт, ацидофіл- субацидофіл, агемероб-мезогемероб, евмезотроф. Рослини середніх розмірів, з крихітним і тонким габітусом, забарвлення жовтувато-зелене або червоно-коричневе. Стебла 3-4 см завдовжки, темно-коричневі. Розбіжні гілки короткі, голівка невелика. Стеблові листки коротко трикутно-язикоподібні. Cубстрат: ґрунт. Оселища (EUNIS): D2 - Низинні та перехідні болота, E3 - Сезонно мокрі та мокрі трав'яні угруповання, F4 - Температні чагарникові пустища. Поширення у Ґорґанах: пол. Багонце, с. Лопухів. KW: г. Велика, над с. Лопухів на пол. Багонце. Вид відомий із літературних і гербарних джерел, останніми роками не знайдений [5].

subgenus Cuspidata Lindb.

Sphagnum angustifolium (C. Jensen ex. Russow) C. Jensen - субгеліофіт, гігрофіт, ацидофіл, агемероб-мезогемероб, олігомезотроф. Вирізняється зазвичай середніми розмірами, жовтуватим до коричневого або зелено-коричневим забарвленням і виразно опуклою голівкою з прямими та щільно розташованими внутрішніми гілками. Довгі, щільно звисаючі гілки покривають стебло, яке часто виразно рожеве, і мають невеликі трикутні стеблові листки з тупими верхівками. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища за (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, G1 - Широколистяні листопадні ліси. Поширення у Ґорґанах: г. Боревка, окол. с. Стара Гута, бол. Ширковець, р. Мшана, с. Осмолода, г. Буштул [4-7, 10, 13]. KW: окол. с. Осмолода. LWS: дол. р. Мшана. Частота трапляння - поодиноко.

Sphagnum cuspidatum Ehrh. ex Hoffm. - геліофіт-ультрагеліофіт, гідрогігрофіт- гідрофіт, гіперацидофіл, агемероб-мезогемероб, олігомезотроф (близький до оліготрофа). Легко впізнати зазвичай за великими розмірами, тьмяно-зеленим, зеленим або жовто- зеленим забарвленням, слабко диференційованими звисаючими гілками, опуклою зеленокоричневою голівкою. Стеблові листки рівнобедренно-трикутні з гострою верхівкою. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): C1 - Поверхневі стоячі водойми, C3 - Літоральна зона материкових поверхневих водойм, D1 - Верхові та покривні болота, D2 - Низинні та перехідні болота, F4 - Температні чагарникові пустища, G1 - Широколистяні листопадні ліси. Поширення у Ґорґанах: пол. Рущина, окол. с. Стара Гута, р. Мшана, с. Негровець, оз. Озірце, бол. Андромеда [3, 5, 10, 13]. LWS: с. Осмолода, бол. Лютошари. Частота трапляння - поодиноко.

Sphagnum fallax (Klinggr.) Klinggr (var.recurvum) - субгеліофіт, гігрофіт-

гігрогідрофіт, ацидофіл, агемероб-евгемероб, олігомезотроф. Вид характеризується виразно великими розмірами, забарвленням від жовтого до коричневого, коричневозеленого, сірувато-зеленою голівкою, яка зазвичай 5-променева, плоска або злегка опукла і чітко диференційована на довші та прямі або злегка вигнуті зовнішні гілки й коротші внутрішні гілки, невеликі, трикутні за контуром і гострі стеблові листки. Субстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові і покривні болота, D2 - Низинні і перехідні болота, E3 - Сезонно мокрі та мокрі трав'яні угруповання, F4 - Температні чагарникові пустища, F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси, H3 - Неприморські відслонення твердих порід, J3 - Об'єкти видобувної промисловості. Поширення у Ґорґанах: г. Ігровець, г. Висока, г. Боревка, г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, пол. Рущина, берег р. Бистриці Надвірнянської, пот. Джурджинець, г. Полєнский, бол. Ширковець, р. Мшана, с. Синевирська Поляна, пол. Красна, с. Синевир, оз. Озірце, бол. Андромеда [3-7, 10, 13]. KW: окол. с. Осмолода. Є типовим видом для боліт Ґорґан. Частота трапляння - часто (звичайний вид).

Sphagnum flexuosum Dozy et Molk. - субгеліофіт, гігрогідрофіт-гідрофіт, ацидофіл, агемероб-мезогемероб, мезотроф. Рослини середнього або великого розміру, від жовто- зеленого до жовто-коричневого забарвлення, з великою і плоскою голівкою, великими стебловими листками трикутної форми. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): C3 - Літоральна зона материкових поверхневих водойм, D2 - Низинні та перехідні болота, F9 - Прирічкові та болотні чагарники, G1 - Широколистяні листопадні ліси, H3 - Неприморські відслонення твердих порід, J3 - Об'єкти видобувної промисловості. Поширення у Ґорґанах: г. Висока, г. Боревка, г. Мала та Велика Сивуля, окол. с. Стара Гута, пот. Джурджинець, ПЗ «Ґорґани», с. Лопухів [4-6, 10, 13]. KW: окол. с. Лопухів, дол. пот. Бистрик. Частота трапляння - спорадично.

Sphagnum majus (Russow) C. Jensen - субгеліофіт-геліофіт, гідрогігрофіт, гіперацидофіл-ацидофіл, агемероб-олігогемероб, олігомезотроф. Середні й тендітні рослини, переважно коричневого або буро-зеленого, рідше зеленого забарвлення, з плоскою або злегка опуклою голівкою. Центральні внутрішні гілки короткі, загнуті та зігнуті вбік, натомість довші зовнішні гілки вузько звужені та переважно зігнуті вбік. Гострі стеблові листки трикутно-язикоподібної форми. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота. Поширення у Ґорґанах: відомий з літературних даних: р. Мшана, с. Синевир [5, 10].

Sphagnum obtusum Warnst. - гемісціофіт-ультрагеліофіт, гідрогігрофіт, ацидофіл, агемероб-олігогемероб, евмезотроф. Рослини доволі великі, забарвлення від світло- до брудно-зеленого, жовтого та коричневого. Вид характеризується зелено-коричневою або жовтувато-коричневою голівкою з товстими, помітно зігнутими з боків, короткими загостреними гілками, листки яких чітко розташовані рядами, з відносно великими і тупими стебловими листками. Cубстрат: торф. Оселища (EUNIS): D1 - Верхові та покривні болота. Поширення у Ґорґанах: р. Мшана, між с. Усть-Чорною та с. Руська- Мокра, р. Тересва [4, 9]. KW: верхів'я р. Тересви, між с. Усть-Чорна та Руська-Мокра. Вид відомий з літературних і гербарних даних.

Sphagnum riparium ^ngstr. - субгеліофіт, гідрогігрофіт, ацидофіл, агемероб- мезогемероб, мезотроф. Рослини доволі великі, зеленого або жовтуватого забарвлення, з жорсткими та міцними стеблами, голівка із великою конічною кінцевою западиною, зовнішні гілки гладкі з листочками у складці. Від інших видів секції його вирізняють великі, трикутно-язичкові стеблові листки, глибоко виїмчасті або розірвані посередині. Cубстрат:

ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси, J3 - Об'єкти видобувної промисловості. Зазначений як «регіонально рідкісний» вид для Українських Карпат [2], IUCN Red List Category (EU 28) - NT - «близький до загрозливого стану» [30]. Поширення у Ґорґанах: вид відомий з літературних джерел - ПЗ «Ґорґани»,

оз.Озірце [6, 10, 19].

Sphagnum tenellum (Brid.) Pers. ex Brid. - геліофіт-ультрагеліофіт, гідрогігрофіт- гігрофіт, гіперацидофіл-ацидофіл, агемероб-мезогемероб, оліготроф. Рослини середніх розмірів, блідо-зеленого, жовтувато-рудого, часом червонястого забарвлення, з дуже маленькою і тендітною голівкою, стеблові та гілкові листки слабо диференційовані, язикоподібні або рівнобедрено-трикутні. Cубстрат: ґрунт, торф. Оселища (EUNIS): G1 - Широколистяні листопадні ліси, G3 - Хвойні ліси, F4 - Температні чагарникові пустища, H3 - Неприморські відслонення твердих порід. Поширення у Ґорґанах: відомий за літературними даними - оз. Синевир [4, 10]. Охорона: ЧКУ, 2009 - вразливий [23].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Байцар А. Ґорґани, ґреготи, цекоти в Українських Карпатах: генезис, поширення та морфологія // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. 2014. С. 10-16. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/prgeo- morpal_2014_2014_4.

2. Бойко М. Ф. Червоний список мохоподібних України. Рідкісні та зникаючі види мохоподібних України / відп. ред. О. Є. Ходосовцев. Херсон: Айлант, 2010. 112 с.

3. Воронцов Д. П., Данилик І. М., Канарський Ю. В. Рослинний покрив оліготрофного болота Андромеда (Українські Карпати) // Біологічні системи. 2011. 3. Вип. 3. 282-287.

4. Зеров Д. К. Флора печіночних і сфагнових мохів України. К.: Наук. думка, 1964. 356 с.

5. Зеров Д. К., Партика Л. Я. Мохоподібні Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1975. 230 с.

6. Клімук Ю. В., Міскевич У. Д., Якушенко Д. М. та ін. Природний заповідник «Горгани». Рослинний світ. К.: Фітосоціоцентр, 2006. 400 с.

7. Мамчур З. І., Притула С. В., Мамчур А. П. Сфагнові мохи гідрологічної пам'ятки природи загальнодержавного значення «Болото Ширковець»// Шацьке поозер'я в контексті змін клімату: зб. матеріалів VI Міжнар. наук-практ. конф., присв. 70-річчю від дня народж. проф. Петліна В. М. (1-3 жовтня 2021 р.) / за заг. ред. В. О. Фесюка. Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2021. С. 201-203.

8. Мамчур З. І., Драч Ю. А., Притула С. В., Мамчур А. П. Поширення сфагнових мохів в Українських Карпатах // Проблеми уникнення втрат біорізноманіття Українських Карпат: матеріали Міжнар. наук. конф., присв. 100-річчю від дня народж. проф. Костянтина Малиновського (Львів, 14-15 травня 2020 р.). Львів, 2020. С. 139-142.

9. Мельник А. В. Рекреаційні ресурси ландшафтних комплексів Горган // Наук. вісн. Івано-Франківського нац. техн. ун-ту нафти і газу. 2003. № 2(6). С. 108-111.

10. Національний природний парк «Синевир». Історія та сьогодення / за ред. О. Б. Колесника, О. Г. Радченка. Ужгород: ТДВ «Патент», 2019. 440 с. (доступно на https:// dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/26713)

11. Національна Мережа Інформації з Біорізноманіття. UkrBIN. 2017. UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available from: https://www.ukrbin.com (Accessed: June 22, 2017). Режим доступу: https://ukrbin.com/showimages.php?id=332238

С. Притула, З. Мамчур

ISSN 0206-5657. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2023. Випуск 9027

12. Онищенко В. А. Оселища України за класифікацією EUNIS. К.: Фітосоціоцентр, 2016. 56 с.

13. Притула С., Мамчур З., Драч Ю. Екологічні особливості сфагнових мохів на території Українських Ґорґан // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. 2022. Вип. 86. С. 83-94.

14. Притула С., Мамчур З., ДрачЮ. Рідкісні види сфагнових мохів на території Українських Карпат // V Міжнар. наук-практ. конф. молодих вчених та студентів (27-28 жовтня 2022 р.). Дрогобич, 2022. С. 139-144.

15. Притула С., Мамчур З. Сфагнові мохи Довбушанського підрайону Скибових Ґорґан // Молодь і поступ біології: XIX Міжнар. наук. конф. студентів і аспірантів, присв. 90-річчю від дня народж. академіка НАН України, проф. Шеляга-Сосонка Юрія Романовича (26-28 квітня 2023 р.). Львів. 2023. С. 112-113.

16. Притула С., Мамчур З. Сфагнові мохи природного заповідника «Ґорґани» // Стан і біорізноманіття екосистем Шацького національного природного парку та інших природоохоронних територій: матеріали Всеукр. наук. конф., присв. пам'яті проф., д-ра біол. наук Костя Адріановича Татаринова ( 9-12 вересня 2021 р.). Львів: Сполом, 2021. С. 96-98.

17. Притула С., Мамчур З., Драч Ю. Поширення сфагнових мохів у Зовнішніх (Скибових) Ґорґанах (Українські Карпати) // Молодь і поступ біології: зб. тез доп. XVII Міжнар. наук. конф. студентів і аспірантів (м. Львів, 19-21 квітня 2021 р.). Львів: ТОВ «Ромус- поліграф», 2021. С. 141-142.

18. Притула С., Драч Ю., Мамчур З. Попередні дані про сфагнові мохи масиву Ґорґан (Українські Карпати) // Молодь і поступ біології: зб. тез доп. XVI Міжнар. наук. конф. студентів і аспірантів, присв. 75-й річниці створення біол. ф-ту Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка та 90-й річниці від дня народж. проф. М. П. Деркача (м. Львів, 27-29 квітня 2020 р.). Львів, 2020. С. 103-104.

19. РабикІ. В., ДаниликІ. М. Мохоподібні Івано-Франківської області: структурний аналіз і особливості регіонально рідкісних видів // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. 2022. Вип. 86. С. 15-32.

20. Савицька А. Г. Мохоподібні криволісся сосни гірської (Pinus mugo Turra) та вільхи зеленої (Alnus viridis DC.) в Горганах (Українські Карпати) // Чорноморськ. ботан. журнал. 2012. Т. 8. № 2. С. 178-182.

21. Фельбаба-Клушина Л.М.Динаміка рослинного покриву оліготрофних боліт Українських Карпат// Наук. вісн. НЛТУ України. 2015. Вип. 25.4. С. 61-71.

22. Центр даних «Біорізноманіття України» - інформаційний ресурс, присвячений різноманіттю біоти України / Державний природознавчий музей НАН України. Опубліковано в мережі інтернет http://dc.smnh.org/ Завантажено 24 November 2023

23. Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха. К.: Глобалконсалтинг, 2009. 912 с.

24. Boiko M. F. The Second checklist of Bryobionta of Ukraine // Чорноморськ. ботан. журнал. 2014. Т. 10 (4). P. 426-487. doi: 10.14255/2308-9628/14.104/2.

25. Dierfien K. Distribution, ecological amplitude and phytosociological charakterization of European bryophytes. Bryophytorum Bibliotheca Band 2001, 56. Berlin - Stuttgard, J. Cramer. 289 p.

26. Ellenberg H., Leuschner C. Zeigerwerte der Pflanzen Mitteleuropas. In: Vegetation Mit- teleuropas mit den Alpen: in okologischer, dynamischer und historischer Sicht. Utb. 2010. 1334 S.

С. Притула, З. Мамчур

28ISSN 0206-5657. Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2023. Випуск 90

27. Hassel K., Kyrkjeeide M. O., Yousefi N. et al. Sphagnum divinum (sp. nov.) and S. medium Limpr. and their relationship to S. magellanicum Brid. // J. Bryol. 2018. 40. P. 197-222.

28. HillM. O., Preston C. D., Bosanquet S. D. S., Roy D. B. BRYOATT: attributes of British and Irish mosses, liverworts and hornworts. 2007. Cambridge, Centre for Ecology and Hydrology. 88 р.

29. Hodgetts N. G., Soderstrom L., Blockeel T. L. et al. An annotated checklist of bryo- phytes of Europe, Macaronesia and Cyprus // J. Bryol. 2020. 42:1. P. 1-116. DOI: 10.1080/03736687.2019.1694329

30. Hodgetts N. G., CalixM., EnglefieldE. et al. A miniature world in decline: European Red List of Mosses, Liverworts and Hornworts. Brussels: IUCN, 2019. 87 p. https://doi.org/10.2305/ IUCN.CH.2019.ERL.2.en

31. Lazarevic P., Pantovic J., Szurdoki E. et al. Distribution, ecology and threat status evaluation of Sphagnum species in Serbia // Wulfenia. 2016. 23. Р. 37-51.

32. Mamchur Z., Drach Yu., Prytula S. Sphagnum mosses of the Male Polissya (Lviv Region) // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. біол. 2020. Вип. 82. С. 110-120.

33. Wojtun B. Peat mosses (Sphagnaceae) in mires of the Sudetes Mountains (SW Poland): a floristic and ecological study / University of Agriculture. Wroclaw, Poland, 2006. 225 p.

Размещено на Allbest.ru