Вплив фізичних навантажень на водний баланс організму

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Придніпровська державна академія фізичної культури

Кафедра анатомії, біомеханіки і спортивної метрології

Вплив фізичних навантажень на водний баланс організму

Малютова О. М., викладач

Козловська О.Г., к.б.н., доцент

м. Дніпро

Influence of physical loads on the water balance of the body

Keywords: water, water balance, physical activity, sports

Malyutova O.M.,

Kozlovska O.G.

Вода - це розчинник усіх біологічних розчинів, потужний терморегулятор. Потреба у воді при виконанні фізичної роботи збільшується у зв'язку зі збільшенням метаболізму, підвищенням температури тіла та навколишнім середовищем та потовиділенням. Обмін водою тісно пов'язаний з обміном мінералами. Зневоднення організму спортсмена може призвести до серйозних розладів: в'язкість крові збільшується, активність серцевих та нервових систем важка, стан кісткового апарату погіршується. Водний мінеральний баланс повинен підтримуватися для нормальних процесів продуктивності та відновлення.

Вода - один з найважливіших природних компонентів великого біологічного циклу обміну речовин в організмі людини. З точки зору значущості для людського організму, це друга (після кисню) сполука, і хоча вона не має цінності і не може вважатися поживною речовиною, без неї процеси життєвої активності та самого життя неможливі. Без їжі людина може жити близько двох місяців, без води лише 4-5 днів.

Від вмісту води в організмі залежить фізична працездатність спортсменів та людей важкої фізичної праці. Дуже чуйно реагує на нестачу води регульовані системи обміну речовин, знижується швидкість перебігу процесів відновлення, здатність протистояти різноманітним стресам та саме стан здоров'я. В організмі молодого чоловіка вода складає 60% загальної маси тіла, в організмі жінки близько 50%, дитини - 70%, ембріона - 90%. Людина може вижити при втраті 40% жирів, вуглеводів та білків, але втрата 9-12% води призводить до смерті [2, 3].

У біологічній системі - організм людини, вода виконує безліч найважливіших функцій: єдиний розчинник у всіх біологічних рідинах (кров, травні соки, слина, лот, позаклітинна і внутрішньоклітинна рідини та інші), вона універсальний терморегулятор. Говорячи про стан водного обміну в організмі людини, слід враховувати і мінеральний обмін, оскільки біологічні рідини це водний розчин мінеральних і органічних речовин. В результаті обміну речовин організм отримує додатково на кожні 100 г їжі 12 г води. Найбільш «насиченими» водою є жири, зі 100 г яких при окисленні утворюється 107 г води. вода біологічний фізичний регідратація спортсмен

Для підтримки водного балансу організм повинен щодобово вживати щонайменше двох літрів води. Для дітей ця доза збільшується у зв'язку з високою інтенсивністю обміну речовин у процесі зростання та утворенням більшої кількості продуктів обміну - метаболітів. Для спортсменів необхідний самоконтроль достатнього надходження води до організму відповідно до об'ємного та інтенсивного фізичного навантаження. Фізична працездатність багато в чому залежить від оптимального для даної м'язової діяльності вмісту в організмі води і електролітів, У стані спокою в організмі людини підтримується відносно постійний водний баланс, тобто споживання води дорівнює її виділенню. У середньому близько 60% щоденного споживання води забезпечують різні напої, близько 30% - продукти питання, 10% утворюються в організмі у процесі метаболізму. Втрати води за рахунок роботи нирок становлять 60%, роботи кишківника - 5%, потовиділення - 5%, через доріг і поверхню шкіри - 30%.

Фізичне навантаження з одного боку прискорює втрату води організмом через збільшення швидкості метаболічних процесів; посилюється потовиділення у зв'язку з підвищенням температури тіла, з іншого, стимулює утворення великої кількості води в організмі внаслідок аеробного окисного метаболізму температури та вологості повітря навколишнього середовища.

При фізичних навантаженнях на витривалість, наприклад при марафонському бігу, в умовах підвищеної температури, спортсмен втрачає близько 2-3 літрів води на годину. Якщо зневоднення досягає 4-5% маси тіла, то працездатність такого спортсмена знижується на 30%. Водночас зневоднення не впливає на працездатність спортсменів при короткочасній роботі: спринтерський біг, стрибки, важка атлетика та інші.

Дегідратація згубно позначається на кардіостані інших систем організму, що при зменшенні мас тіла за рахунок втрати води на 3% і більше призводить до падіння рівня МПК (максимальне споживання кисню), збільшення в'язкості крові, що може призвести до тромбозу дрібних судин та іншим патологічним. змін [1, 4]. Значно страждає й мінеральний обмін, причому порушення його не обмежуються лише втратою великої кількості натрію, калію та магнію, вони значно глибші. Небезпека цих порушень наочно демонструє експериментальні дослідження впливу зневоднення організму на тварин, проведених Флекей П. Автор виявив серйозні порушення у структурі, зростанні та мінералізації трубчастих кісток щурів. Дегідратація призводила до значного зниження вмісту в кістках кальцію і фосфору - що підвищувало їх крихкість і зменшувало обсяг губчастої речовини, що є місцем еритропорезу [4].

Для попередження зневоднення організму при спортивній діяльності необхідно своєчасне поповнення запасів води відповідно до її втрат. При визначенні кількості поповнюваної рідини під час тривалої роботи слід виходити з величини потовиділення, яка варіює в залежності від інтенсивності роботи, температури навколишнього середовища і мас тіла спортсмена. У спортсменів не завжди виникає почуття жадібних при реальній необхідності відшкодування рідини, Кількість необхідної води спортсмен може визначити шляхом зважування: втрата 0,5 кг маси тіла відповідає втраті 378 мл води. На жаль у деяких видах спорту існує суворе обмеження вагової категорії: бокс, важка атлетика, бодібілдинг та інші, коли спортсмени повинні обмежувати себе в кількості вживаної рідини, іноді вдаючись навіть до застосування діуретичних препаратів. Таке жорстке обмеження у надходженні води в організм може призвести до серйозних порушень та ускладнень [2].

Регідратація, тобто заповнення організмом втрат води у відновному періоді дуже важлива і у водних видах спорту. Наприклад, для плавців у яких змагання починаються вранці і закінчуються ввечері, для підтримки фізичної працездатності надзвичайно важливо заповнювати втрати рідини. Однак, цьому не приділяється належна увага, оскільки перегрівання організму не належить до головних проблем плавців. Разом з тим втрати рідини у цих спортсменів і під час м'язової роботи і під час очікування між стартами, особливо в умовах високої температурного повітря досить великі [5].

У ігрових видах спорту середній ступінь зневоднення організму не тільки знижує загальну фізичну працездатність, але погіршує координацію рухів, ускладнюючи виконання технічних прийомів. У футболі фізичне навантаження в високій інтенсивності протягом 90 хвилин призводить до значного пов'язання температурного тіла, особливо якщо матч проходить в умовах підвищеної температури навколишнього середовища. температура тіла сповнюється до критичних цифр. Так описано випадок, коли під час проведення юнацького турніру в США у спекотних погодних умовах 34 футболісти отримали тепловий удар [4].

Таким чином, м'язова діяльність, що супроводжується втратою рідини, електролітів та джерел енергії пов'язана з ймовірністю виникнення ускладнень, пов'язаних з дегідратацією, гіпоглікемією та гіпертермією. При тривалих фізичних, у тому числі змагальних, навантаженнях втрата рідини знижує рівень працездатності та швидкість протікання відновлення. Регідратація повинна проводитися з урахуванням тривалості, інтенсивності фізичного навантаження, виду спорту, умов довкілля та індивідуальних особливостей спортсменів.

Список використаних джерел

1. Єамошкін В.В., Мелешко В.І. Ергогенна дієтетика і збалансоване харчування при підготовці спортменів: навч. посібник. Дніпропетровськ: ДДІФКіС, 2015. 214 с.

2. Magnae medicinae enciclopedia. Eksmo, 2011. 864 p.

3. Губський Ю.І., Ніженковська І.В., Корда М.М. Біологічна хімія: підручник. Вінниця: Нова Книга, 2021. 648 с.

4. Явоненко О.Ф., Яковенко Б.В. Біохімія: Підручник для студентів спеціальності «Фізична культура». Суми: ВТД «Університетська книга», 2021. 380 с.

5. Скрипченко І., Мелешко В. Особливості ергогенної дієтетики в системі підготовки кваліфікованих спортсменів у вітрильному спорті в змагальному періоді. Спортивний вісник Придніпров'я. 2017. С. 85-90.

Размещено на Allbest.Ru