Види риб Червоної книги України в Дніпровсько-Бузькому лимані та пониззі Дніпра в сучасний період

Примітка. Зустрічальність виду: М - вид зустрічався щорічно в кількості від кількох десятків до 1-2 сотень та більше особин загалом за рік; Н - майже щорічно або кілька разів у 2-4 роки від 1-2 до 10 особин за рік; О - фіксувались епізодично та поодиноко; «-» - вид не знайдено.

Види риб Червоної книги України в Дніпровсько-Бузькому лимані

Рис. 1. Селява чорноморська Alburnus sarmaticus Freyhof et Kottelat, 2007 (загальна довжина тіла - 17,3 см, стандартна - 14,2 см), виловлена під час вудкового лову в ДЛ біля с. Геройське 05 травня 2019 р. та випущена у живому неушкодженому стані назад до водойми

Основним сучасним районом мешкання судака морського в Україні є північно-західна частина ДЛ і гирло БЛ; другорядними районами є південно-західна частина ДЛ та, можливо, пониззя Південного Бугу; вид вважається ендеміком ДБЛ та його реліктовою формою [17]. В останні 25 років район розповсюдження цього виду в західній частині ДЛ скоротився наполовину [17]. У 1995-1997 рр. (у роки зростання чисельності St. marinusу ДБЛ) кількість судаків морських, яких відмічали за рік, лише в південно-західній частині ДЛ сягала кількох тисяч особин. Тоді його частка в уловах з St. luciopercaіноді доходила до 10%. У ті роки він зрідка навіть виходив з лиману в суміжні морські акваторії [14,16], як і пізніше в 2019 р. [21] під дією вітрів північно-східного напрямку [23], але не появлявся у східній частині ДЛ і пониззі Дніпра.

За даними анкетування та усним опитуванням рибалок, у 2015-2021 рр. чисельність судака морського в південно-західній частині ДЛ знизилась у кілька разів, а також великі та дорослі особини даного виду (з довжиною тіла від 40 до 55 см) стали зустрічатись рідше, а більш молоді та дрібні - частіше. У ці роки саме в цій частині лиману зустрічали всього до 40-50 його особин загалом за рік. В останні 5 років зберігається стала тенденція до зниження зустрічальності даного виду на досліджених акваторіях, і дійсно є загроза його зникнення у водах України.

З прохідних видів риб, які занесені до ЧКУ [26], у даних водоймах зустрічались: осетер руський, севрюга, білуга, річковий вугор європейський та лосось чорноморський Salmo labrax Pallas, 1814.

Ці п'ять видів спостерігались щорічно чи майже щорічно, але тільки в окремі сезони, і відмічались тут і до 1992 р. також. Усі представники родини осетрових з'являлись у ДБЛ і пониззі Дніпра щороку, кожен вид загальною чисельністю загалом за рік як мінімум до 3-5, а часто і більше, тисяч особин у 1990-ті роки, приблизно в два - три рази менше - у 2000-ні роки та від 1-2 до кількох сотень особин уже в останнє деся - тиріччя, але тільки у травні-червні, в період нересту та інколи, поодиноко, влітку та восени.

Річковий вугор європейський відмічався в ДЛ щороку поодиноко до 3-5 та іноді до 10 особин (з довжиною тіла 0,9-1,3 м) загалом за рік і частіше в західній частині лиману восени та зрідка влітку. Десь до 2000-х років він достовірно іноді зустрічався і в пониззі Дніпра, і, скоріше за все, що пізніше також (останнім часом тут бракує інформації).

Лосось чорноморський заходив тільки в західну частину ДЛ не далі 20-25 км від межі з Чорним морем з початку 1990-х років раз у кілька років, а в останні 5-7 років - майже щорічно, тільки поодиноко по 1-2 особині за рік, частіше в травні-червні та іноді на початку весни чи восени. Вірогідніше, що потрапляє сюди випадково. Деякі особини мали довжину тіла 45-55 см, більшість - 25-35 см. Цей вид є ендеміком Азо - во-Чорноморського регіону.

Усі інші види відмічались у цих водоймах доволі рідко, випадково та навіть лише одного разу. Так, зокрема, горбань темний почав реєструватись у суміжній частині Чорного моря тільки з 2011 р., аз 2018 р. кількість його зустрічей за рік зросла від 1-2 до 100-150 [21]. У 2014 р. взагалі вперше для ДБЛ одна його особина зафіксована у південно-західній частині лиману, потім даний вид заходив сюди по 1-2 особині ще в 2018 і

2020 рр.; усі вони мали довжину тіла 20-28 см.

Горбань світлий за наших досліджень зустрічався три рази в тій самій частині ДЛ, що і попередній вид. По одній його особині було знайдено в 2014 р. (з довжиною тіла 30-35 см), 2019 р. (з довжиною тіла 38,2 см) та

2021 р. (з вагою орієнтовно до 6 кг).

У жовтні 2019 р. в ДЛ, приблизно в 30 км від межі з Чорним морем, була виловлена тригла жовта. Вона є найкрупнішою (з довжиною тіла до 90 см і вагою 6,4 кг, рис. 2) з тих, що відмічались у північно-західній частині Чорного моря в останні 40-50 років [20,21]. Цей вид у сусідні райони Чорного моря заходить не щорічно, одиночно, загалом від 1 до 8 особин за рік [20].

Морський коник довгорилий почав заходити в ДЛ тільки в останні п'ять років, одиночно чи по 2-5 особин разом, від одного до кількох разів загалом за рік, проникаючи не далі ніж на 10 км від лінії межування лиману з Чорним морем. Знаходився тут лише по кілька днів або максимум тиждень - півтора.

Вирозуб за наших досліджень зустрічався з 1992 по 1998 р. майже щороку влітку та восени в західній і центральній частинах ДЛ та в Бузькому лимані, поодиноко або по 2 особини разом, один або кілька разів на рік (загалом від 1-2 до 5 особин за рік). За нашими даними, останнього разу вирозуб у ДБЛ спостерігався восени 1998 р. Це було тільки один раз зарік: 2 особини разом бачили в районі сіл Станіслав - Олександрівка. Даний вид поки ще зустрічається в Південному Бузі далі м. Первомайськ у районі порогів та вище по руслу.

Ще два види ЧКУ [26] з 1992 по 2021 р. були знайдені лише по одному разу в пониззі Дніпра, це: карась звичайний та бистрянка російська.

Рис. 2. Тригла жовта Chelidonichthys lucernus (Linnaeus, 1758), виловлена в ДЛ між с. Геройське та БЛ, перед випуском у живому неушкодженому стані назад до водойми (жовтень 2019 р.)

Одна особина карася звичайного (з довжиною тіла 21 см) була відловлена місцевими рибалками-аматорами 23 липня 2019 р. в р. Конка (рукав Дніпра) у районі між м. Гола Пристань та с. Стара Збур'ївка [19].

Бистрянка російська (одна особина з довжиною тіла 25 см) також опинилась випадково в уловах тарані Rutilus heckelii (Nordmann, 1840) місцевими рибалками-аматорами 15 жовтня 2021 р. з Кардашинського лиману (рис. 3). До речі, у цій же водоймі у 2017 р. був знайдений головень європейський Squalius cephalus (Linnaeus, 1758) [19]. Місцевими рибалками усі ці три види тут і взагалі у пониззі Дніпра раніше не зустрічались, принаймні останні 25-30 років, як і під час останніх іхтіологічних досліджень тут [5].

Окрім того, є неопубліковані дані іхтіолога НПП «Білобережжя Святослава» О.Є. Маркауцана щодо поодиноких зустрічей карася звичайного останніми роками в південно-західній частині ДЛ (переважно в озерах та канавах, які з ним сполучаються), де, вірогідно, даний вид мешкав завжди.

Таким чином, встановлено, що в сучасний період у ДБЛ і пониззі Дніпра серед риб - представників ЧКУ [26] вісім видів (тобто 53,3% від загальної кількості таких видів) мешкають постійно або спостерігаються щорічно, а найчисленнішим видом серед них в останнє десятиліття є селява чорноморська.

червоний книга риба лиман

Рис. 3. Бистрянка російська Alburnoides bipunctatus rossicus (Berg, 1924) з Кардашинського лиману (15 жовтня 2021 року), яка була випущена у живому неушкодженому стані назад до водойми

Чотири з таких видів, які спостерігались у ДБЛ, є суто морськими, два з яких виявилися новими видами для ДБЛ (горбань темний і морський коник довгорилий) та почали заходити сюди тільки в останні 5-8 років. Так само у ці роки в даній водоймі зафіксовані ще два морських види, один тільки одноразово після як мінімум 40-річної перерви (тригла жовта), а другий вже три рази після попередньої знахідки майже 70 років тому (горбань світлий). Ці види раніше відмічались одноразово, а останніми роками їх зустрічальність зросла і на сусідніх з ДБЛ ділянках Чорного моря [20, 21,23].

Поява в ДБЛ в останні 5-8 років морських видів риб, які занесені до ЧКУ [26], скоріше за все, пов'язана з подовженням термінів осолонення даної водойми морськими водами в цей період [24]. Це може бути результатом помітного збільшення ваги вітрів південно-західних напрямів (якими морська вода нагнітається в ДБЛ), чим дані роки (2016-2020 рр.) особливо відрізняються від попередніх періодів [23]. Крім того, в останні десятиліття відмічається зменшення надходження прісної води до ДБЛ [6].

Факти зустрічей двох прісноводних видів, які одноразово були зареєстровані у пониззі Дніпра (карась звичайний та бистрянка російська) є дуже цікавими та обнадійливими, у тому сенсі, що вони ще тут є нативно та можливо розплодяться. Проте їхнє подальше існування на цих акваторіях може бути дуже складним та проблемним. Ці два види та ще судак морський, чисельність якого невпинно знижується, з червонокнижних видів на досліджуваних акваторіях є найбільш вразливими. Останній вид має всі шанси до зникнення на території України, через що необхідно приймати термінові заходи щодо охорони та збереження даного виду. Практично всі рибалки у даному регіоні добре відрізняють морського судака від звичайного, і якщо постійно проводити серед них пояснювальні роботи (хоча б силами працівників рибоохоронних та інших природоохоронних органів, так як це робилось нами), то в результаті вони починають розуміти суть проблеми та випускають (принаймні найбільш свідома частина з них, що вже добре) живих морських судаків (як і інших червонокнижних риб) назад до водойми. Що стосується вирозуба, то ми впевнені, що він зник у досліджувних водоймах 25 років тому.

Отже, у ДБЛ і пониззі Дніпра за період наших досліджень було виявлено зростання як видового складу видів риб ЧКУ, так і зустрічальності цілої низки таких видів, і найбільше в останні 5-8 років. Ймовірно, що цей процес найближчими роками розвивався б і надалі, якби не руйнування Каховської ГЕС у 2023 р., що може мати негативний вплив на всю іхтіофауну цих водойм, у тому числі на раритетну, через нові загрози.

Можливості такого впливу на гідроекосистеми України, та на іхтіофауну водних об'єктів зокрема, вже були проаналізовані по першому року війни [1]. Проте 06.06.2023 р. сталася найбільша техногенна катастрофа такого плану в Україні - це руйнація греблі Каховської ГЕС через підрив її російськими військами, що призвело до значних затоплень територій нижче її місця розташування та цілої низки негативних наслідків для іхтіофауни Каховського водосховища, пониззя Дніпра, ДБЛ та інших акваторій північно-західної частини Чорного моря та спричинило соціально-економічну та екологічну катастрофу [30].

Надалі ми виділяємо кілька чинників, які виникли внаслідок цієї катастрофи для іхтіофауни пониззя Дніпра та ДБЛ. По-перше: нерестовища багатьох видів риб, особливо ті, які розташовані в пониззі Дніпра (тобто ближче до зруйнованої греблі Каховської ГЕС), могли замулитись (тих же осетрових, у яких тільки-но повинен був завершуватися нерест, карася звичайного та бистрянки російської). Є багато свідчень місцевих жителів, що з відходом води після підтоплення внаслідок катастрофи все навкруги залишилось суцільно вкритим шаром мулу та бруду, який важко видалити.

По-друге: частина популяцій риб, у тому числі раритетних та інвазійних, з великими об'ємами води, імовірно, перемістилася з Каховського водосховища та пониззя Дніпра до ДБЛ, та потім уже деяка частка з цих видів та тих, що мешкали у самому лимані, у свою чергу, з ДБЛ потрапили до Чорного моря, де вони могли частково або повністю загинути.

По-третє: є повідомлення про масову загибель мальків різних видів риб у численних озерах та поглибленнях грунту на Кінбурнському п-ові, куди вони потрапили з підтопленням і не змогли їх залишити після сходу води. Озера висихали, риба загинула чи була з'їдена птахами та звірами. Частина мальків цілої низки видів теж, напевне, була змита до моря, де вони, скоріше за все, загинули. Тобто, деяка частка покоління 2023 р. багатьох видів риб ДБЛ і пониззя Дніпра вже відсутня, а цей негативний чинник спрацював на повну силу. Він міг позначитись таким же чином і на раритетних видах риб цих водойм.

Ті маси прісної води, які зійшли з Каховського водосховища, і поки що були на кінець 2023 р. в ДБЛ, Березанському лимані та у частині Чор - ного моря, що до них прилягає, поступово усе ж змішаються з морськими водами, а останні наново почнуть заходити до ДЛ. Це вже мало місце восени, коли під дією сильних західних вітрів морська вода потрапляла до західної частини лиману, але потім, після вщухання вітру швидко відходила назад до моря. Проте повернення осолонення лиману - лише справа часу, і це знову буде погіршувати ситуацію для прісноводної іхтіофауни, як було раніше [4, 6, 8, 24].

Отже, внаслідок катастрофи, яка відбулась, з'явилась низка чинників, які можуть мати для місцевої іхтіофауни найближчими роками негативні наслідки, а деякі з них вже спрацювали. Проте будемо сподіватись, що ці всі чинники (або їх частина) не реалізуються і рибне населення досліджених водойм витримає ці зміни.

За період виконання робіт з 1992 по 2021 р. в ДБЛ і пониззі Дніпра відмічено 15 видів риб, які занесені до Червоної книги України. Два з них (морський коник довгорилий і горбань темний) зафіксовані в ДБЛ уперше. Загалом за всі часи досліджень (до 1992 р. та в сучасний період) у ДБЛ і пониззі Дніпра відмічали 23 представників Червоної книги України.

Встановлено, що в ДБЛ і пониззі Дніпра постійно мешкають три види риб, занесених до ЧКУ (стерлядь, селява чорноморська та морський судак), ще п'ять заходять щорічно (осетер руський, севрюга, білуга, річковий вугор європейський) чи майже щорічно (лосось чорноморський) і є прохідними. Усі інші є рідкісними.

Судак морський Stizostedion marinus (Cuvier, 1828) може найближчим часом зникнути загалом на території України, що потребує термінових заходів щодо його охорони та збереження. Вирозуб Rutilus frisii (Nord - mann, 1840) остаточно зник на досліджуваних акваторіях наприкінці 1990-х років. Окрім того, до негативних наслідків для раритетної іхтіофауни ДБЛ і пониззя Дніпра можуть призвести наслідки руйнації греблі Каховській ГЕС у 2023 р.

Список використаної літератури

1. Афанасьев С.О. Вплив війни на гідроекосистеми України: підсумки першого року повномасштабного вторгнення росії (огляд). Гідробіол. журн. 2023. Т. 59. №2. С. 3-19.

2. Верлатый Д.Б., Межжерин С.В., Федоренко Л.В. Видовой состав и численность популяций проходных и пресноводных рыб Нижнеднепровской системы: динамика в XX столетии в сравнении с Нижним Дунаем. Вестн. зоологии. 2009. Т. 43, №3. С. 231-244.

3. Вітюков Ю.Є. Абіотичні умови існування іхтіофауни в Дніпровсько-Бузькій гирловій ділянці і перспективи раціонального використання біопродуктивного матеріалу. Рибогосп. наука України. 2011. №1. С. 110-115.

4. Гейна К.М. Стан та динаміка поповнення промислового запасу іхтіофауни по - низзів ріки Дніпро. Там само. 2019. №1. С. 17-27.

5. Демченко Н.А. Особливості іхтіоценозу акваторій НПП «Нижньодніпровський»: Матеріали XII міжнар. іхтіол. наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми теоретичної і практичної іхтіології» (26-28 вер. 2019 р.). Дніпро: Акцент, 2019. С. 86-90.

6. Кутіщев П.С., Коржов Є.І., Гончарова О.В., Козлов Л.В. Екологічна оцінка якості води Дніпровсько-Бузької естуарної системи за гідрохімічними показниками. Тавр. наук. вісн. 2021. №120. С. 323-335.

7. Куцоконь Ю.К., Квач Ю.В. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку. Біологічні студії. 2012. Т. 6, №2. С. 199-220.

8. Межжерин С.В., Верлатый Д.Б. Проходные и пресноводные рыбы Нижнеднепровской эстуарной системы в начале ХХІ столетия. Вестн. зоологии. 2018. Отд. вып. 36. 90 с.

9. Мовчан Ю.В. Риби України. Київ: Золоті ворота, 2011. 420 с.

10. Мовчан Ю.В., Романь А.М. Сучасний стан іхтіофауни басейну Нижнього Дніпра. 36. пр. Зоол. музею. 2015. №46. С. 37-51.

11. Паньков А.В., Песков В.М., Маніло Л.Г. Фауна бичкових риб (Gobiiformes: Gobiidae) річкових басейнів Північно-Західного Причорномор'я України та суміжних територій. Гідробіол. журн. 2020. Т. 56. №4. С. 21-33.

12. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб. М.: Пищ. пром-сть. 1966. 375 с.

13. Правоторов Б.І. Зміни складу іхтіофауни та промислових уловів риби в Дніпровсько-Бузькій гирловій області. Тавр.наук. вісн. 2006. Вип. 43. С. 197-205.

14. Романь А.М., Афанасьев С.А., Ткаченко П.В. Новая находка морского судака Sander marinus (Pisces, Percidae) в Днепровско-Бугском лимане и краткие замечания по морфологии симпатрических представителей рода. Гидробиол. журн. 2017. Т. 53, №5. С. 40-49.

15. Световидов А.Н. Рыбы Черного моря. М.; Л.: Наука. 1964. 550 с.

16. Ткаченко П.В. О встречаемости морского судака Sander marinus (Cuvier, 1828) в районе Черноморского биосферного заповедника и юго-западной части Днепровско-Бугского лимана в последние 20 лет. Наук.зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту. Серія: Біологія. Спецвипуск: гідроекологія. 2015. Вип. №3-4 (64). С. 637-639.

17. Ткаченко П.В. Состояние популяции морского судака Sander marinus (Cuvier, 1828) (Perciformes, Pisces) в водах Украины. Наук. вісник Чернів. ун-ту. Біологія (Біологічні системи). 2019. Т. 10, №2. С. 159-168. feb. 2019. DOI: 10.31861/ biosystems2018.02.159

18. Ткаченко П.В. Нові дані щодо розповсюдження Acipenser ruthenus Linnaeus, 1758 та Alburnus sarmaticus Freyhof et Kottelat, 2007 в Дніпровсько-Бузькому лимані і в прилеглих морських водах. Наукові читання до Дня науки. Екологічні дослідження Дніпровсько-Бузького регіону: Зб. наук. праць. Херсон: Херсон. гідробіол. станція, 2019. Вип. 12. С. 41-44.

19. Ткаченко П.В. Сучасні знахідки головня європейського Squalius cephalus (Linnaeus, 1758), карася звичайного Carassius carassius (Linnaeus, 1758) та хроміста плітки звичайної Rutilus rutilus (Linnaeus, 1758) в пониззі Дніпра. Вісн. Чернів. нац. ун-ту (Біологічні системи). 2019. Т. 11, вип. 2. С. 167-173.

20. Ткаченко П.В. Тригла жовта Chelidonichthys lucernus (Linnaeus, 1758) та кам'яний окунь зебра Serranus scriba (Linnaeus, 1758) в районі о. Тендрата Кінбурнського п-ова. Мор. екол. журн. 2020. Т. 14, №2. С. 54-59. DOI https://doi.org/10.47143/ 1684-1557/2020.2.07

21. Ткаченко П.В. Риби Тендрівської, Ягорлицької заток та прилеглих акваторій Чорного моря (анотований список). Вісн. Чернів. нац. ун-ту (Біологічні системи). 2021. Т. 13, №2. С. 172-190. https://doi.org/10.31861/biosystems2021.02.172

22. Ткаченко П.В. Динаміка чисельності в популяціях кефалей лобаня, сингіля і гостроноса у Тендрівській і Ягорлицькій затоках та прилеглих до них акваторіях Чорного моря. Гідробіол. журн. 2021. Т. 57. №4. С. 53-68.

23. Ткаченко П.В. Адаптації біологічних циклів у риб Тендрівської, Ягорлицької заток та прилеглих до них акваторій Чорного моря до зміни умов зовнішнього середовища, пов'язаних зі змінами клімату останніх років. Гідробіол. журн. 2023. Т. 59. №3. С. 62-79.

24. Ткаченко П.В. Морські види риб у Дніпровському лимані в сучасний період. Гідробіол. журнал. 2023. Т. 59. №6. С. 43-61.

25. Третяк О.М., Ганкевич Б.О., Колос О.М., Яковлева Т.В. Стан запасів осетрових риб та розвиток осетрової аквакультури в Україні. Рибогосп. наука. 2010. №4. С. 4-22.

26. Червона книга України. Тваринний світ І Під редакцією І.А. Акімова. Київ: Глобалконсалтінг, 2009. 623 с.

27. FishBase. Ed. by R. Froese, D. Pauly. World Wide Web electronic publication. 2021. www.fishbase.org, version (06І2021).

28. Kottelat M., Freyhof J. Handbook of European freshwater fishes. Kottelat, Cornol, Switzerland and Freyhof, Berlin, Germany, 2007. 660 p.

29. Nelson J.S., Grande T.C., Wilson M.V.H. Fishes of the word (5th edition). Hoboken, New Jersey: John Wiley & Sons, Inc., 2016. 752 р.

30. Vyshnevskyi V., Shevchuk S., Komorin V. et al. The destruction of the Kakhovka dam and its consequences. 2023. Water Intern., DOI: 10.1080І02508060.2023.2247679.

Размещено на Allbest.ru