Наукові надбання та школа професора М.П. Секуна

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія аграрних наук України

Інститут захисту рослин

Відділ наукових досліджень з питань інтелектуальної власності та маркетингу інновацій

Наукові надбання та школа професора М.П. Секуна

Круть М.В., к.б.н., с.н.с.

Анотація

Доктор сільськогосподарських наук, професор Микола Павлович Секун понад 55 років працює на ниві аграрної науки. Він є відомим вченим у галузі сільськогосподарської ентомології та токсикології. Найбільш тривалий період його діяльності пов'язаний з Інститутом захисту рослин Національної академії аграрних наук України. Оригінальні праці вченого присвячені питанням щодо наукового обґрунтування системи хімічного захисту пшениці озимої від шкідників, виникнення резистентності у шкідливих комах та кліщів до пестицидів, розробки системи заходів захисту сільськогосподарських угідь від саранових, яблуневих насаджень Передгірного Криму від листовійок, насіннєвої конюшини, ріпаку, лікарських губоцвітих культур, хлібних запасів від комплексу шкідників. Визначено напрями досліджень у галузі агрономічної токсикології на перспективу. Результати досліджень М.П. Секуна відображено в майже 300 опублікованих наукових працях. Він підготував 14 кандидатів наук.

Ключові слова: сільськогосподарські культури, шкідники, захист рослин, хімічний метод, токсикологія, резистентність, наукова школа.

Вступ

Наука перетворилася в найважливіший соціальний інститут, який має значний вплив на всі сфери суспільства. Водночас розвиток науки неможливий без інституційної пам'яті, збереження знань про значні творчі відкриття та досягнення, що збагатили світову науку, освіту та забезпечили технологічний розвиток суспільства. Беззаперечною є роль університетів наук про життя в реалізації концепції сталого розвитку світу. В цьому відношенні певне місце належить також Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України.

У 1946 році, згідно з рішенням Ради Міністрів СРСР і постанови Президії Академії наук Української РСР (протокол № 9 від 7 червня 1946 р.), був створений Інститут ентомології і фітопатології (згодом - Український науково-дослідний інститут захисту рослин, нині - Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України), завдання якого полягало у вдосконаленні методів захисту рослин та розробці захисних заходів проти найбільш небезпечних шкідників і хвороб сільськогосподарських культур. Ця установа завжди успішно вирішувала поставлені перед нею державні завдання. На різних етапах проведення наукових досліджень із вирішення найважливіших питань щодо захисту рослин в Інституті захисту рослин НААН сформувалися наукові школи.

Мета роботи. Дослідити наукові надбання доктора сільськогосподарських наук, професора Секуна Миколи Павловича, його учнів та охарактеризувати наукову школу.

Матеріали і методи. Матеріалами для дослідження служили архівні дані, статті, присвячені діяльності професора М.П. Секуна та його учнів, наукові праці вчених.

Результати й обговорення

Секун Микола Павлович - відомий вчений у галузі сільськогосподарської ентомології та токсикології, доктор сільськогосподарських наук, професор.

Народився М.П. Секун 10 серпня 1935 року в с. Бригинці Новобасанського району Чернігівської області. По закінченні середньої школи працював у проектному інституті «Укргіпроводгосп», на будовах Південноукраїнського і Південнокримського каналів, служив у лавах Радянської Армії. В 1958-1963 рр. навчався на факультеті захисту рослин Ленінградського сільськогосподарського інституту. В формуванні його світогляду істотну роль відіграли видатні вчені-ентомологи Г.Я. Бєй-Бієнко, В.М. Щоголєв. По закінченні вищого навчального закладу М.П. Секун працював начальником загону Красноярської крайової станції захисту рослин.

Впродовж 1965-1968 рр. навчався в аспірантурі при Ленінградському сільськогосподарському інституті під науковим керівництвом професора М.Г. Берима. Виконував наукову роботу, пов'язану з вивченням фізіологічного й біохімічного механізмів дії нових інсектицидів на комах. Виявив негативний вплив кишкового отруєння комах досліджуваними інсектицидами (хлорофос, трихлорметафос-3, поліхлорпінен) в сублетальних дозах на фізіологічні й біохімічні процеси в живому організмі, пов'язаний із порушенням газообміну, а також жирового, білкового, вуглеводного, водного й мінерального обміну [1,2]. Результати досліджень служили теоретичною передумовою для практичного застосування сумішей інсектицидів у боротьбі з шкідниками рослин. На підставі отриманих експериментальних матеріалів Микола Павлович підготував і в 1969 р. успішно захистив кандидатську дисертацію за темою «Особливості кишкового отруєння лускокрилих комах фосфорорганічними інсектицидами при поєднанні з поліхлорпіненом». Йому було присвоєно науковий ступінь кандидата біологічних наук.

Протягом 1968-1975 рр. М.П. Секун був на викладацькій роботі - доцент кафедри загальної і сільськогосподарської ентомології Великолуцького сільськогосподарського інституту (Псковська область). Читав лекції та проводив практичні заняття по курсу «Шкідники овочевих та плодових культур» на факультетах захисту рослин та підвищення кваліфікації. Викладав також самостійний курс із біологічного методу захисту рослин на факультеті захисту рослин. Розробив програму щодо курсу «Біологічний метод захисту рослин» та форми безмашинного програмованого контролю знань студентів із сільськогосподарської ентомології. Науково-дослідну роботу виконував з актуального питання стосовно вдосконалення хімічного методу боротьби з шкідниками сільгоспкультур. У 1972 р. одержав учене звання доцента.

З 1975 року й донині трудова та наукова діяльність М.П. Секуна пов'язана з Інститутом захисту рослин НААН України. Спочатку він обіймав посаду молодшого, впродовж 1977-1985 рр. - старшого наукового співробітника лабораторії по боротьбі з шкідниками зернових культур. 1986-2010 рр. - завідувач, а з 2011 р. й до сьогодні - головний науковий співробітник лабораторії токсикології пестицидів.

М.П. Секун тривалий час працював і продовжує працювати над проблемами щодо вдосконалення хімічного захисту зернових культур від комплексу шкідників. Він виявив найбільш економічно значимих домінантних шкідників пшениці озимої в зоні Степу, якими є шкідлива черепашка, хлібна жужелиця, пшеничний трипс, злакові попелиці, п'явиця червоногруда. На думку вченого, вони й складають основу структури системи хімічного захисту культури. Інсектициди ж треба вибирати з урахуванням їх властивостей та характерних особливостей фітофагів -систематичної належності, стадійного й вікового стану. Відмічений також позитивний температурний коефіцієнт токсичності випробуваних інсектицидів [3].

За даними М.П. Секуна, чутливість шкідливої черепашки до інсектицидів визначається якістю кормової рослини. Так, для комах, що живляться на твердій пшениці, середньо-смертельна концентрація отрути може бути нижче в 2 рази, а смертність при однаковій концентрації - в 3-5 разів вище, ніж для комах, що живляться на м'якій пшениці. Микола Павлович також відмітив залежність характеру сумісної дії інсектицидів на комах від особливостей компонентів у суміші та їх співвідношення.

Для регулювання чисельності шкідливої черепашки на пшениці озимій доказав можливість використання інсектицидів із диференціюванням норм їх витрати, початковими показниками для яких є чисельність шкідника, його стан та якість очікуваного врожаю [4]. Відмітив високу ефективність передпосівної обробки насіння пшениці інсектицидними препаратами для захисту посівів на початковому етапі розвитку культури від пошкоджень личинками хлібної жужелиці [5]. Вивчив вплив інсектицидів на фізіологічні процеси в організмі комах, їх біологічну післядію. Оцінив мінливість основних популяційних характеристик шкідливої черепашки під впливом пестицидів та їх сумішей.

Дослідив швидкість розвитку резистентності в популяціях злакових попелиць до застосовуваних інсектицидів. Встановив також закономірність її розвитку залежно від інсектицидного пресу [6].

В цілому наукове обґрунтування системи хімічного захисту пшениці озимої від шкідників, за М.П. Секуном, базується на біоценологічній основі, знаннях і обліку закономірностей та залежностей у системі «інсектицид - фітофаг - ентомофаг - кормова рослина - клімат». Все вищенаведене знайшло своє відображення в підготовленій та успішно захищеній ним у 1994 р. докторській дисертації за темою «Токсикологічні основи оптимізації системи хімічного захисту озимої пшениці від шкідників у степовій зоні України».

М.П. Секун продовжує величезного значення надавати проблемам щодо сільськогосподарської токсикології. Багато в чому це стосується вивчення впливу пестицидів на розвиток шкідливих та корисних організмів рослин з метою вдосконалення хімічного методу захисту.

На підставі проведених досліджень встановив, що при отруєнні імаго колорадського жука сублетальними дозами інсектицидів спостерігається пригнічення плодючості самиць і разом із тим порушення строків відкладання ними яєць. При цьому тривалість процесу відкладання яєць скорочується на 5-8 днів залежно від хімічної сполуки й ступеня отруєння. За високого ступеня отруєння тривалість життя комахи може знижуватись у 2 рази. Вказано на можливість зменшення норм витрати інсектицидів проти колорадського жука на 20-30% при вирощуванні стійких сортів картоплі. Відмічено також антифідантні властивості багатьох інсектицидів щодо цього шкідника, тобто обмеження споживання ним їжі при обробці рослин, що доповнює захисний ефект препаратів.

Микола Павлович велику увагу звертає на одну з негативних сторін хімічного методу захисту рослин - це поява резистентних до пестицидів популяцій шкідників сільськогосподарських культур, що сприяє загостренню фітосанітарного стану агроценозів. Резистентність же, на його думку, пов'язана з захисними механізмами організму до дії абіотичних і біотичних стресорів, зокрема хімічних сполук і біологічних агентів. Характеризується вона як зміна генетичної структури популяції в результаті появи і розповсюдження стійкого типу внаслідок відбору, який виконується під дією токсиканта. Наступне нарощування пестицидного фону лише прискорює темпи природного відбору стійких популяцій та їх розмноження. Разом із тим вказано на такий важливий елемент подолання резистентності, як послаблення пестицидного пресу [7].

М.П. Секун відмітив істотні коливання показників резистентності у популяцій колорадського жука степової, лісостепової і поліської зон до пиретроїдів [8]. Фактично не відрізнялися показники резистентності у шкідників зернових колосових культур до фосфорорганічних та пиретроїдних препаратів, незважаючи на різницю в тривалості їх застосування. При вивченні чутливості плодових кліщів до тих чи інших акарицидів було виявлено перспективні препарати для контролю чисельності резистентних популяцій цих шкідників [1].

Встановлено також можливість одержання стійких до хімічних засобів рас хижого кліща фітосейулюса методом штучної селекції. При цьому істотної різниці в біологічних параметрах відселектованої і чутливої раси хижака не виявлялося.

При вивченні дії ряду хімічних препаратів на основні види ентомофагів (кокцинеліди, золотоочки, клопи, їздці, павуки) виявлено, що навіть серед політоксичних сполук є інсектициди, здатні виявляти помірну вибірковість щодо деяких корисних членистоногих. Вказано на доцільність використання регуляторів росту комах у системах захисту рослин, що передбачають застосування трихограми та хімічні обробки.

М.П. Секун розробив системи заходів захисту сільськогосподарських угідь від саранових, яблуневих насаджень Передгірного Криму від листовійок, насіннєвої конюшини, ріпаку, лікарських губоцвітих культур, хлібних запасів від комплексу шкідників.

На підставі багаторічного наукового досвіду й одержаних численних наукових даних визначив напрями досліджень у галузі агрономічної токсикології на перспективу - це пошук нових інсектицидів на основі фізіолого- біохімічного механізму й вибірковості дії хімічних препаратів з урахуванням їх біологічної активності для корисних і шкідливих комах; вивчення інсектицидної активності та механізму дії на комах пестицидів іншого призначення; вивчення особливостей фізіологічних і біологічних наслідків при гострому і хронічному отруєнні членистоногих пестицидами; проведення моніторингу чутливості природних популяцій основних видів шкідників і збудників хвороб до пестицидів залежно від їх біологічних особливостей та пестицидного навантаження; обґрунтування та розробка антирезистентних технологій; пошук заходів раціонального застосування пестицидів у відповідності з принципами інтегрованого захисту рослин [10].

Результати своїх досліджень М.П. Секун доповідав на з'їздах Всесоюзного та Українського ентомологічного товариства, конференціях. Постійно надавав допомогу Управлінню захисту рослин, Республіканській та багатьом обласним станціям захисту рослин, Республіканській лабораторії прогнозів з питань щодо захисту зернових культур від шкідників та складання прогнозів. Впродовж 1982-1998 рр. брав участь у складанні прогнозів фітосанітарного стану агроценозів та рекомендацій щодо захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, хвороб та бур'янів у господарствах України.

Велику увагу М.П. Секун надає підготовці та атестації кадрів. Він був членом Експертної ради ВАК України, а також членом спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій при Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Харківському національному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва та Інституті захисту рослин НААН. Неодноразово назначався головою державної екзаменаційної комісії в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. У 2005 р. одержав вчене звання професора.

Автор близько 300 друкованих наукових праць, зокрема 10 монографій, книг та брошур, 3 довідників, 1 підручника, 30 рекомендацій. Має 3 авторські свідоцтва і 3 патенти на корисні моделі.

За наукові досягнення М.П. Секуну в 2018 р. було призначено державну стипендію як видатному діячу науки. В 2021 р. нагороджений пам'ятною ювілейною медаллю «100 років Національній академії аграрних наук України». хімічний захист сільськогосподарський рослина комаха секун

М.П. Секун створив наукову школу, підготувавши 14 кандидатів наук, серед яких двоє іноземців. Багато з його вихованців свою діяльність пов'язали з Інститутом захисту рослин, іншими установами НААН України, навчальними закладами й агрофірмами - це О.Г. Власова, Т.В. Захарова, О.В. Скрипник, В.С. Журавський, Р.В. Яковлєв, Л.М. Лютко, Н.М. Дмитренко, В.О. Романко, В.В. Березовська-Бригас, В.О. Курцев, О.В. Сніжок, І.В. Бондаренко.

Кандидат сільськогосподарських наук Ольга Григорівна Власова з 1978 року працює в Інституті захисту рослин НААН. З 1987 р. - на наукових посадах, а з 2013 р. - завідувач лабораторії токсикології пестицидів. Тривалий час працювала й продовжує працювати над проблемами токсикології. Нею проведено наукові дослідження з проблем щодо уточнення особливостей біології домінуючих видів членистоногих в агроценозах плодового саду, оцінки ефективності дії інсектоакарицидів на шкідливих комах і кліщів, обґрунтування та удосконалення екологічно орієнтованих систем захисту плодового саду, обґрунтування застосування засобів захисту гороху від шкідливих організмів в органічному землеробстві. Результати багаторічних досліджень послужили матеріалом для підготовки та успішного захисту в 1999 р. дисертації за темою «Токсикологічне обґрунтування хімічних заходів захисту садових насаджень від тетраніхових кліщів».

Нині О.Г. Власова здійснює широкий спектр робіт стосовно токсикологічного обґрунтування раціонального застосування пестицидів нового асортименту з метою оздоровлення агроценозів основних сільськогосподарських культур - пшениці озимої, кукурудзи, гороху, ріпаку, плодових. Автор понад 100 опублікованих наукових праць, зокрема 2-х рекомендацій. Має також деклараційний патент на винахід.

З 1995 по 2003 рр. з Інститутом захисту рослин НААН була пов'язана діяльність кандидата сільськогосподарських наук Тетяни Володимирівни Захарової. По закінченні аспірантури вона обіймала посаду наукового співробітника лабораторії токсикології пестицидів. Вивчила порівняльну токсичність ряду фосфорорганічних, пиретроїдних та карбаматних інсектицидів для різних таксономічних груп господарсько важливих комах-фітофагів та ентомофагів. На основі системного дослідження також вивчила фактори прояву фізіологічної та екологічної вибірковості інсектицидів. Встановила видову чутливість комах до інсектицидів та її залежність від характеру проникнення препарату в організм. Результатами наукових досліджень знайшли своє відображення в підготовленій та захищеній дисертації за темою «Вибірковість дії інсектицидів в системі комах фітофаг-ентомофаг в агробіоценозах» (1999) та близько 20 опублікованих працях.

Кандидат сільськогосподарських наук Олександр Васильович Скрипник здійснював наукові дослідження в Інституті захисту рослин впродовж 1995-2007 рр. Він уточнив видовий склад та особливості біології основних видів шкідливих комах та їх ентомофагів на конюшині. Вивчив динаміку чисельності популяцій домінуючих видів шкідників конюшини та їх шкідливість. Здійснив вибір найбільш ефективних проти шкідників та безпечних для ентомофагів і запилювачів інсектицидів. Оцінив сортозразки названої культури на стійкість проти шкідників. Обґрунтував тактику раціонального застосування інсектицидів та здійснив економічну оцінку системи захисту насіннєвої конюшини від шкідників. Крім того, займався питаннями щодо ефективності токсикації насіння ріпаку та зернових культур інсектицидними препаратами. За результатами досліджень підготовлено дисертацію за темою «Основні шкідники насіннєвої конюшини та інтегровані прийоми регулювання їх чисельності в Центральному Лісостепу України» (1998) та опубліковано понад 10 наукових праць.

Тривалий час О.В. Скрипник був науковим консультантом фірми ТОВ АПК «Агрокомплекс». На сьогодні знаходиться на тій же посаді в ТОВ «Агро-Ніка М» (м. Кропивницький).

Впродовж 10 років в Інституті захисту рослин НААН на посаді наукового співробітника працював також кандидат сільськогосподарських наук Віктор Сергійович Журавський. Він уточнив видовий склад шкідливого й корисного ентомокомплексу агробіоценозу ріпаку ярого в умовах Лісостепу України, виявив найбільш шкідливих комах-фітофагів. Вивчив особливості біології домінуючих видів фітофагів, їх шкідливість та сезонну динаміку чисельності залежно від абіотичних чинників. Виявив чотири періоди розвитку рослин ріпаку ярого, з якими пов'язані певні комплекси фітофагів і ентомофагів, а серед них - два, в які проводяться активні заходи захисту. Обґрунтував та вдосконалив систему захисту ріпаку ярого від шкідників сходів і генеративних органів, розрахував економічну ефективність за її застосування. Все це знайшло своє відображення в підготовленій дисертації за темою «Шкідники ріпаку ярого та засоби регулювання їх чисельності в Лісостепу України» (2012), близько 20 опублікованих наукових працях та отриманому патенті.

Кандидат сільськогосподарських наук Руслан Валерійович Яковлев працював в Інституті захисту рослин із 2005 по 2015 рр., обіймаючи посади наукового та старшого наукового співробітника лабораторії токсикології пестицидів. Провів наукові дослідження з уточнення видового складу шкідливої й корисної ентомофауни гірчичного агроценозу, вивчення особливостей біології основних видів фітофагів та динаміки їх чисельності, оцінки стійкості сортів гірчиці проти хрестоцвітих блішок, визначення ефективності сучасних інсектицидів проти шкідників сходів і генеративних органів, вивчення впливу хімічних засобів захисту на комах-запилювачів, оцінки ефективності хімічного захисту гірчиці від ріпакового квітогриза. На підставі отриманих матеріалів підготував і в 2012 р. успішно захистив дисертацію за темою «Ентомокомплекс гірчичного агроценозу та заходи регулювання його чисельності в Лісостепу України». Провадив також дослідницьку роботу з вивчення особливостей дії і післядії сучасних пестицидів на шкідливі і корисні організми, токсикологічного обґрунтування застосування пестицидів нового асортименту у різних ґрунтово - кліматичних зонах, вивчення особливостей формування резистентності у шкідливих організмів до пестицидів та шляхів її подолання.

Нині діяльність Р.В. Яковлева пов'язана з Національним університетом біоресурсів і природокористування України: доцент кафедри ентомології імені професора М.П. Дядечка. Ним опубліковано близько 50 наукових праць, зокрема 3 монографії, 2 навчальні посібники, 2 методичні рекомендації, отримано 1 патент.

З учнів професора М.П. Секуна з лабораторією токсикології пестицидів Інституту захисту рослин НААН свою діяльність на певний проміжок часу пов'язала також кандидат сільськогосподарських наук Людмила Миколаївна Лютко. Вона оцінила порівняльну токсичність інсектицидів для комах-фітофагів різних таксономічних груп, вивчила особливості їх дії й післядії, встановила вплив інсектицидів на фенотипічну структуру популяції імаго колорадського жука, оцінила ефективність диференційованих норм їх витати при захисті картоплі проти названого шкідника. Матеріали досліджень відображено в підготовленій і в 2010 р. успішно захищеній дисертації за темою «Особливості дії та післядії інсектицидів на комах-фітофагів». Надалі Людмила Миколаївна продовжувала наукові дослідження з токсикологічного обґрунтування раціонального застосування пестицидів нового асортименту для оздоровлення агроценозів. Автор 15 опублікованих наукових праць.

З 2003 по 2019 рр. в Інституті захисту рослин проводила наукові дослідження кандидат сільськогосподарських наук Наталія Миколаївна Дмитренко. Закінчивши аспірантуру, обіймала посади наукового та старшого наукового співробітника. Вона уточнила видовий склад листовійок у яблуневих садах Передгірного Криму. Вивчила особливості фенології основних їх видів в залежності від гідротермічних умов. Визначила роль ентомофагів та ентомопатогенів, а також ефективність хімічних та біологічних препаратів проти названої групи шкідників. Удосконалила систему захисту яблуні від комплексу листовійок. Матеріали досліджень послужили підставою для підготовки й захисту в 2010 р. дисертації за темою «Садові листовійки - філофаги в насадженнях яблуні та регулювання їх чисельності в Передгірному Криму». Подальша дослідницька робота Наталії Миколаївни була пов'язана з вивченням особливостей дії і післядії сучасних пестицидів на шкідливі й корисні організми, токсикологічним обґрунтуванням застосування пестицидів нового асортименту у різних ґрунтово-кліматичних зонах, вивченням особливостей формування резистентності у шкідливих організмів до пестицидів та шляхів її подолання.

З 2015 року основним місцем роботи Н.М. Дмитренко є апарат президії Національної академії аграрних наук України, де нині вона обіймає посаду старшого наукового співробітника Відділення рослинництва і є куратором з виконання програми наукових досліджень «Захист рослин».

Кандидат сільськогосподарських наук Володимир Олександрович Романко певний період своєї діяльності пов'язав із Закарпатським територіальним центром карантину рослин Інституту захисту рослин НААН. Він вперше в Україні вивчив токсичну дію газоподібного фоксину та фтористого сульфурилу проти шкідників свіжих фруктів. Встановив летальні норми для цих фумігантів, які забезпечують 100% загибель гусениць, лялечок американського білого метелика, гусениць сливової плодожерки та личинок, пупаріїв вишневої мухи. Вивчив видову та стадійну чутливість шкідливих комах до фумігантів. Обґрунтував залежність токсичної дії фумігантів від їх концентрацій, експозицій та температурного режиму. Оцінив ефективність застосування сумішей газів у знезараженні свіжих фруктів. Вивчено вплив фумігації на якість на якість плодової продукції. Все це відображено в підготовленій дисертації «Токсикологічне обґрунтування фумігації плодової продукції від шкідників» (2011), понад 10 публікаціях та отриманому патенті.

Впродовж 2010-2018 рр. у лабораторії токсикології пестицидів Інституту захисту рослин поряд з іншими дослідницьку роботу здійснювала також вихованка професора М.П. Секуна кандидат сільськогосподарських наук Вікторія Володимирівна Березовська-Бригас. Закінчивши аспірантуру, вона обіймала посади наукового та старшого наукового співробітника. Уточнила видовий склад ентомокомплексу соєвого агроценозу, виявивши при цьому домінуючі види в посівах сої за сучасної технології її вирощування; вивчила особливості біології, сезонну динаміку та шкідливість домінуючих видів фітофагів; встановила видовий склад ентомофагів та їх роль у регулюванні чисельності фітофагів; провела оцінку стійкості сортів сої проти акацієвої вогнівки та звичайного павутинного кліща; встановила вплив агротехнічних заходів на заселеність посівів сої та шкідливість основних фітофагів; визначила ефективність інсектицидів і біопрепаратів та їх сумішей проти шкідників. На підставі отриманих матеріалів підготувала і в 2014 р. успішно захистила дисертацію за темою «Шкідники сої та регулювання їх чисельності в Центральному Лісостепу та Північному Степу України». Крім того, Вікторія Володимирівна проводила дослідження з вивчення особливостей дії і післядії сучасних пестицидів на шкідливі і корисні організми сільськогосподарських рослин та токсикологічного обґрунтування застосування пестицидів нового асортименту у різних ґрунтово-кліматичних зонах. Автор понад 20 опублікованих наукових праць, зокрема монографії «Членистоногі соєвих посівів».

Кандидат сільськогосподарських наук Володимир Олегович Курцев, працюючи в Кіровоградському інституті агропромислового виробництва, пройшов через відділ аспірантури Інституту захисту рослин УААН і підготував дисертаційну роботу. Він вивчив динаміку чисельності основних видів сисних шкідників пшениці озимої в Північному Степу України залежно від дії абіотичних, біотичних та антропічних чинників. Встановив три найбільш значущі періоди збігу сприятливого для шкідливих комах біохімічного складу кормової культури з часом появи стадії, що живиться. Обґрунтував ефективність сумішей ряду нових інсектицидів для зменшення чисельності шкідників до економічно невідчутного рівня. Довів доцільність використання надлегкої авіації та економічну перевагу в порівнянні з наземними обприскувачами в захисті пшениці озимої від комплексу шкідників. В 2009 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради в Інституті захисту рослин УААН успішно захистив дисертацію за темою «Сисні шкідники озимої пшениці та регулювання їх чисельності в Північному Степу України» за спеціальності «ентомологія». Впродовж 10 років був виконавцем програми наукових досліджень «Захист рослин» з питань екологічно безпечного захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб та бур'янів.

Олена Василівна Сніжок впродовж тривалого часу працює в Інституті сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України. Вона також пройшла через відділ аспірантури Інституту захисту рослин НААН і, як результат, підготувала дисертацію. Уточнила видовий склад комах- фітофагів у посівах ріпаку озимого. Вперше вивчила особливості розвитку й шкідливість плодової мухи. Вивчила видовий склад карабідофауни ріпакового агроценозу. Оцінила стійкість сортів та гібридів ріпаку проти ріпакового квітогриза та насіннєвого приховано хоботника. Дослідила вплив строків сівби культури на чисельність і шкідливість фітофагів. Обґрунтувала можливість захисту сходів ріпаку озимого від листогризучих шкідників системними інсектицидами за обробки насіння. Оцінила ефективність інсектицидів для обмеження чисельності тих чи інших шкідників на ріпаку за обприскування посівів. Все це було відображено в дисертаційній роботі «Шкідники ріпаку озимого та контроль їх чисельності в Поліссі України» (2014).

Нині кандидат сільськогосподарських наук Олена Василівна Сніжок обіймає посаду вченого секретаря Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН. Впродовж тривалого часу вона була й залишається виконавцем програми наукових досліджень «Захист рослин». Напрями її наукової роботи з цього напряму - це розробка й удосконалення технологій захисту зернових та олійних культур від шкідливих організмів у зоні Полісся.

Впродовж 2012-2015 рр. в аспірантурі Інституту захисту рослин НААН під науковим керівництвом професора М.П. Секуна навчалася Ілона Володимирівна Бондаренко. Вона виконала дослідницьку роботу стосовно шкідників зернових запасів. Уточнила видовий склад членистоногих-шкідників запасів зерна колосових культур у зерносховищах та елеваторах у Лівобережному Лісостепу України. Порівняла ефективність різних методів обліку тих чи інших членистоногих для виявлення явної й прихованої форм зараженості зерна, встановила можливість використання харчових принад та феромонних пасток. Визначила вплив абіотичних чинників на життєдіяльність шкідників, встановила залежність розвитку домінуючих видів комах від температурних умов середовища. Обґрунтувала ефективність захисту запасів зерна від шкідливого ентомокомплексу інсектицидами та їх сумішами з мікробіологічним препаратом. За результатами наукових досліджень підготувала і в 2016 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради в Національному університеті біоресурсів і природокористування України захистила дисертаційну роботу за темою «Членистоногі-шкідники зерна колосових культур при зберіганні та заходи щодо регулювання їх чисельності в Лівобережному Лісостепу України».

Нині кандидат сільськогосподарських наук Ілона Володимирівна Бондаренко є старшим науковим співробітником Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Висновки

Наукові надбання доктора сільськогосподарських наук, професора Секуна Миколи Павловича та його учнів є вагомим внеском у розвиток вітчизняної науки із захисту рослин. Вони є актуальними за сучасних умов аграрного виробництва країни, оскільки розкриваються широкі можливості для отримання додаткових урожаїв вирощуваних культур за мінімального негативного впливу на навколишнє середовище.

Успішна підготовка наукових кадрів зі спеціальності 202 «Захист і карантин рослин» за спеціалізаціями фітопатологія і ентомологія та широке впровадження досягнень науки в виробництво значною мірою сприятимуть вирішенню державних стратегічних завдань щодо зміцнення продовольчої безпеки країни, підвищення добробуту населення та охорони довкілля.

Список використаних джерел

1. Секун Н.П. (1968). Некоторые физиологические изменения у чешуекрылых при кишечном отравлении инсектицидами. Энтомологическое обозрение, (XLVII, 4), 726-730.

2. Секун, Н.П. (1969). Влияние инсектицидов на активность пищеварительных ферментов насекомых. Химия в сельском хозяйстве, (5), 40-42.

3. Секун, М.П. (1996). Токсичність інсектицидів і температура середовища. Захист рослин, (6), 8.

4. Секун, Н.П., Нехай, А.С. & Красюкова, Я.Ф. (1994). Расход инсектицидов нужно дифференцировать. Защита растений, (3), 15.

5. Арешников, Б.А., Секун, Н.П., Ассаул, Б.Д., Костюковский, М.Г., Фещин, Д.М. & Иззадин, Д.М. (1984). Эффективность предпосевной обработки семян озимой пшеницы инсектицидами против хлебной жужелицы. Защита растений. Киев : Урожай, (31), 21-25.

6. Секун, Н.П., Кудель, К.А., Сацюк, О.С., Мельникова, Г.Л., Зильберминц, И.В. & Журавлева, Л.М. (1990). К изучению потенциальной устойчивости злаковых тлей к инсектицидам. Защита растений. Киев: Урожай, (37), 49-53.

7. Секун, Н.П. (2000). Проблемы резистентности вредных организмов к пестицидам. Вісник аграрної науки, (10), 19-21.

8.Секун, Н.П. (2003). Как обстоят дела на Украине. Защита и карантин растений, (5), 14-15 .

9. Манько, О.В., Власова, О.Г. & Секун, М.П. (1996). Чутливість плодових кліщів до інсектоакарицидів. Захист рослин. Київ: Аграрна наука, (43), 88-91.

10. Секун, М.П. (2004). Токсикологія сучасних інсектицидів та її проблеми. Захист і карантин рослин. Київ: Колобіг, (50), 68-75

Размещено на Allbest.Ru