Вплив людини та змін у природі на біологічну безпеку (огляд проблеми)

Мікробіологічні лабораторії та виробництва вважаються зонами найбільш високого біоризику. Інфікування осіб під час роботи з мікроорганізмами у лабораторіях відзначається впродовж усього періоду існування мікробіології та розглядається як беззаперечне підтвердження професійної небезпеки.

Хрестоматійний перший випадок лабораторного інфікування дослідників (черевним тифом) було задокументовано у 1885 р., а інформацію про нього було опубліковано у 1915 р. R. Pike проаналізував 3 921 випадок інфікувань у лабораторіях, які сталися у 1930-1974 рр. у США та деяких європейських країнах. Виявилося, що лабораторні інфекції були викликані більше ніж 160 видами мікроорганізмів, серед яких переважали бактерії. Відзначається висока летальність при внутрішньолабораторному інфікуванні збудниками гепатиту В - 71%, чуми - 40%, холери - 33%, жовтої лихоманки - 22%, плямистої лихоманки Скелястих гір - 18%, лептоспірозу - 15%. Найчастіше інфікування відбувається у разі аварії під час роботи з мікроорганізмами (17,9%), під час інфікування та розтину інфікованих лабораторних тварин (16,9%), при виникненні бактеріального аерозолю під час центрифугування або деструкції клітин (13,6%), а також через нез'ясовані причини (20,0%).

Серед нещодавно задокументованих внутрішньолабораторних інфікувань у літературі (Holubnycha, 2016; Smith, 2010; WHO/HSE/GAR/BDP, 2010; Miller, 2007; Biosafety in Microbiological, 2020) ми натрапили на повідомлення про такі випадки:

- спалах внутрішньолабораторної інфекції SARS у Китаї у березні - квітні 2004 р. Причиною спалаху стала невдала або незавершена інактивація SARS-коронавірусу, що в результаті призвело до дев'яти випадків інфікування. Під час серологічного аналізу персоналу лабораторії виявили ще три випадки із серологічною конверсією;

- спалах ящуру в селі на південному заході від Лондона у серпні 2007 р., який поширився на декілька сіл графства Суррей. Причиною спалаху стало забруднення стічних вод у будівлі, де виробляли інактивовану вакцину проти ящуру (компанія «Мюрієл»). Після цього ґрунт із вірусом було рознесено колесами вантажівок у навколишні села. Збитки становили кілька десятків мільйонів фунтів стерлінгів, окрім того, було заборонено експорт м'ясопродуктів із Великобританії на кілька місяців;

- було зареєстровано у США в 2005-2007 рр. п'ять випадків вірусу коров'ячої віспи у науково-дослідних лабораторіях, які сталися після розбризкування зі шприца під час здійснення ін'єкції мишам;

два випадки бруцельозу в клінічних лабораторіях, які виникли після роботи зі збудником за межами боксів; 21 випадок сальмонельозу в лабораторії з виробництва вакцин після того, як була розлита висококонцентрована суспензія мікроорганізмів;

- у США стався у 2012 р. один випадок менінгококового менінгіту в науково-дослідницькій лабораторії у невакцинованого співробітника, який загинув через дві доби після появи симптомів;

- одними з найбільш небезпечних внутрішньолабораторних інфікувань стали випадки зараження вірусом Ебола у 2004 р. у Форті Детрик, штат Меріленд (США), відбулося поранення голкою (працівник видужав), та у Державному дослідницькому центрі вірусології та біотехнології «Вектор» (Кольцово, РФ) також відбулося поранення голкою, але людина загинула;

- описано спалахи захворювань натуральною віспою у Великій Британії (1979 р.) та ФРН (1980 р.); туберкульозу - у США (1980 р.); лихоманки Ку - у США та ФРН (1982 р.). Більшість із них пов'язана з винесенням інфекційного збудника за межі лабораторій та захворюванням осіб, які не мають безпосереднього відношення до експериментальних досліджень.

Ба більше, в уражених БПА можуть виникати вторинні асоційовані чи неасоційовані інфекції, які призводять до летальних наслідків або інвалідності. Найбільш відомі - ВІЛ-асоційовані інфекції (Klinichnyi protocol, 2003; Bruchfeld, 2017; Tenforde, 2018).

Для усунення ризиків, пов'язаних із безпекою, та ризиків нещасних випадків необхідно розробляти та суворо дотримуватися правил безпечного поводження з небезпечними лабораторними патогенами й токсинами для запобігання їх випадковому поширенню у довкіллі та несанкціонованому доступу до них.

Розвиток надзвичайної ситуації тісно пов'язаний із цілою низкою характеристик біологічного агента. Перш за все враховуються здатність інфікувати і спричиняти захворювання, вірулентність, тяжкість захворювання, наявність профілактичних заходів та ефективних способів лікування. Тобто характеризується небезпечністю для людини біологічного агента, здатністю до поширення та масштабами ураження. Небезпека для людини може бути прямою чи опосередкованою - через вплив на сільське господарство, промисловість, довкілля - усього, що забезпечує життя та існування людини.

Одним із найбільш корисних інструментів, доступних для проведення оцінки мікробіологічного ризику, є перелік груп ризику, пов'язаний із мікробіологічними агентами. Виходячи з міжнародної класифікації мікроорганізмів за групами ризику, які враховують небезпечність (новизну та патогенність) біологічного агента, джерела та шляхи передачі інфекції, доступність, доведено ефективність заходів профілактики та лікування, присутність у довкіллі відповідних організмів-господарів.

Експерти ВООЗ сформулювали набір мінімальних стандартів лабораторної безпеки, складених у Посібнику з лабораторної біобезпеки. Цей Посібник періодично переглядався, остання версія була опублікована в 2003 р. (WHO/CDS/CSR/LYO/2004.11, 2004). Посібник включає визначення чотирьох груп ризику, заснованих на відносній небезпеці зараження мікроорганізмами для працівників лабораторій, громад, худоби та навколишнього середовища. Хоча жодного списку збудників інфекції не надано, ВООЗ рекомендує кожній країні скласти власну класифікацію збудників, які зустрічаються у цій країні, за низкою чинників. Перш за все, це патогенність агента.

Важливими є режим передачі та діапазон організмів-господарів БПА. На них можуть впливати існуючі рівні імунітету, щільність та переміщення популяції господаря, наявність відповідних поєднань окремих чинників та обставин, стандарти гігієни в суспільстві та стан навколишнього середовища.

Не менш важливим для формування класифікації та системи біобезпеки є наявність ефективних профілактичних заходів. Такі заходи можуть включати: профілактику вакцинацією або антисироватками; санітарні заходи, наприклад гігієна харчування та води; контроль водойм для тварин або контроль членистоногих як ланки епідпроцесу; пересування людей або тварин; імпорт заражених тварин або продуктів тваринного походження.

Потрібно також ураховувати наявність ефективного лікування. Це включає пасивну імунізацію та вакцинацію після експозиції, антибіотики та хіміотерапевтичні засоби, беручи до уваги можливість появи стійких штамів.

За наявною міжнародною класифікацією усі відомі мікроорганізми поділяють на чотири групи:

- група ризику 1 (дуже низький або зовсім від сутній індивідуальний і суспільний ризик) об'єднує мікроорганізми, які не можуть спричинити захворювання у людини або тварини через відсутність патогенності. Наприклад: Bacillussubtilis, Naegleriagruberi, вірус собачого гепатиту та ін.;

- група ризику 2 (помірний індивідуальний ризик, низький суспільний ризик) об'єднує біологічні агенти, які можуть бути причиною інфікування людини або тварини, але навряд чи будуть становити серйозну небезпеку для дослідників, які працюють у лабораторії, суспільства, свійської худоби або оточуючого середовища. При цьому для таких мікроорганізмів існують методи профілактики та лікування, які ефективно запобігають ризику поширення таких захворювань у популяції. Наприклад: Salmonellaespp., Toxoplasmaspp., збудник гепатиту B та кору;

- група ризику 3 (високий індивідуальний ризик, низький суспільний ризик) включає у себе патогенні організми, які, як правило, стають причиною серйозних захворювань людини або тварини, але хвороба однієї особи не інфікує іншу. При цьому повинні існувати способи ефективного лікування та профілактики хвороби, викликаної представниками цієї групи. Наприклад: M. tuberculosis, Coxiellaburnetti;

- група ризику 4 (високий індивідуальний і суспільний ризик) об'єднує мікроорганізми, які мають здатність викликати серйозні захворювання людей або тварин, при цьому вони активно розповсюджуються від інфікованої людини до здорової прямо чи опосередковано. Методи ефективного лікування та превентивні заходи, як правило, недоступні. Наприклад: вірус лихоманки Ебола, вірус лихоманки РіфтВаллі.

Експерти Європейської федерації біотехнологій додатково до чотирьох класів ризику для лабораторного працівника та для населення представила нову групу, яка називається Група Е. Вона об'єднує мікроорганізми, які є більш серйозною загрозою для навколишнього середовища, ніж для людини. До цієї нової групи входять патогени рослин та деякі хвороби тварин, які можуть спричинити великі економічні втрати (наприклад, віруси ящуру, Ralstonia solanacearum) і цим самим опосередковано створюють небезпеку для людини. Європейська федерація біотехнологій зробила класифікаційні таблиці, проаналізувавши різні існуючі списки патогенних мікроорганізмів людини, у тому числі списки Європейського комітету зі стандартизації та Американської асоціації біологічної безпеки (Frommer, 1989; Yevropeiskyi komitet, 1996).

Виходячи із зазначеного вище, можна стверджувати про постійне розширення кола небезпечних БПА (postanovа KMU, 2019; Khudetskyy, 2021; Zadorozhna, 2014). З одного боку, це пов'язано з їх постійною присутністю та еволюційним зв'язком зі змінами природи, з іншого - розвитком людини як виду. Біозагрози змінюються і часто викликають надзвичайні ситуації з непередбачуваним розвитком. Людство та система біобезпеки та біозахисту регулярно стикаються з емерджентними (новими) та реемерджентними (відомими, які набули нового епідемічного потенціалу) збудниками та створюють надзвичайні ситуації регіонального та світового масштабів (Zadorozhna, 2014). До них можна віднести пташині віруси грипу A(H5N1) (1997 р.), A(H9N2) (1999), A(H7N7) (2003), A(H7N3) (2004), A(H7N9) A(H10N8) (2013 р.), вірус пандемічного грипу A(H1N1) pdm 09 (2009 р.), коронавіруси (віруси SARS, 2002 р., близькосхідного респіраторного синдрому MERS-coV, 2012 р., COVID-19) тощо.

Поява кожного емерджентного збудника розглядається як надзвичайна ситуація у світовому масштабі, оскільки на той момент невідомими є наслідки функціонування нової паразитарної системи для здоров'я людства та глобальної стабільності. Не менше занепокоєння викликають збудники інфекційних хвороб, які давно відомі, але раніше не мали такого епідемічного потенціалу (ентеровірус типу 71, вірус Ебола) (Biosecurity, 2009) та/або тяжкого перебігу з появою нових клінічних форм, із підвищенням летальності або подальшої інвалідності (ентеровірус типу 68), що пов'язано зі змінами в мікроорганізмів у процесі їх еволюції у тісній взаємодії з людиною безпосередньо чи опосередковано через свійських чи інших тварин, із якими людина знаходиться в постійному чи регулярному контакті. Виникнення емерджентних та реемерджентних БПА може бути спричинене природними та антропогенними чинниками.

Зміни оточуючого середовища призводять до активізації адаптивних процесів, які, своєю чергою, призводять до набуття БА нових властивостей. Ці нові властивості можуть бути як корисними, так і вкрай небезпечними для людини.

Територія України за своїми географічними, кліматичними, флорофауністичними характеристиками є адекватною для формування екологічних комплексів за участі різноманітних видів птахів та тварин (як резервуарів збудників), а також широкого спектру векторів, які беруть участь у передачі збудників інфекцій.

Україна розташована в межах міжнародних трансконтинентальних коридорів перелітних птахів, чим зумовлена циркуляція низки БПА.

Глобальне потепління, танення льодовиків щорічно дають людству нові-старі форми небезпечних біологічних агентів, із якими людство не стикалося десятки чи сотні тисяч років. Не менші загрози несе освоєння нових територій, які раніше були закритими екосистемами, з обмеженою циркуляцією небезпечних збудників із подальшим проривом міжвидових бар'єрів (Gao, 1999; Keele, 2006; Worobey, 2008).

Цілу низку біозагроз породжено людиною, тому виникнення надзвичайних ситуацій, епідемій та пандемій викликане саме діями конкретної людини чи групи людей ненавмисно чи свідомо (генна інженерія та генномодифіковані організми, біологічна та токсична зброя, біотероризм, лабораторні інциденти та витоки біологічних агентів).

Подібних негативних наслідків та впливів із погляду біобезпеки загалом і розвитку епідемічної ситуації зокрема зазнав такий чинник, як передача інфекції. Глобалізація, урбанізація, туризм та виробнича мобільність населення, розвиток транспортних технологій сприяють швидкому міжнародному поширенню інфекцій. Так, тільки авіаперевезення становлять понад 2 млрд пасажирів на рік, охоплюючи всі континенти (DSNS, 2016; VOZ, 2007; Serheieva, 2016; Komisarenko, 2016).

Ще однією негативною тенденцією у питаннях біобезпеки є формування так званих лікарняних штамів інфекцій, резистентних до традиційних лікарських засобів.

Важливим елементом біобезпеки та біозахисту від відомих емерджентних та реемерджентних небезпечних біологічних агентів є можливість своєчасного їх виявлення та ідентифікації.

Результати. У роботі проаналізовано сучасні біологічні загрози, шляхи їх подолання в умовах природних зміни, діяльності людини та вплив цієї діяльності на природу і біологічну безпеку.

Висновки

Знання про можливі шляхи розвитку біологічних загроз природного та техногенного походження дає змогу вибудовувати систему біобезпеки та біозахисту в кожній країні зокрема та на планеті загалом.

Зважаючи на складність та міждисциплінарність структури та функціонування системи біобезпеки та біозахисту, незмінним елементом протягом усього технологічного ланцюжка системи біобезпеки - від виникнення біологічної загрози, ідентифікації біологічного агента аж до лікування та усунення біологічної загрози - є поєднання можливостей системи охорони здоров'я, біотехнологій, засобів біомедичної інженерії та законодавчого регулювання у сфері біобезпеки.

Література

1. Alessandra Sensi, Oliver Brandenberg, Kakoli Ghosh, Andrea Sonnino Biosafety Resource Book. Module C. Food and Agriculture Organization of the United Nations, Rome, (2011), 81 p. http://www.fao.org/3/i1905e/i1905e02.pdf

2. Analitychnyi ohliad stanu tekhnohennoi ta pryrodnoi bezpeky v Ukraini za 2015 rik. Kyiv: DSNS, 2016. 356 s. (Ukr)

3. Biosecurity in the Time of Ebola https://2009-2017.state.gOv/t/us/ 2015/ 237560.htm

4. Biosafety in Microbiological and Biomedical Laboratories 6th Edition Centers for Disease Control and Prevention National Institutes of Health Revised June 2020 - 604р. https://www.cdc.gov/labs/pdf/CDC-Biosafety Microbiological Biomedical Laboratories-2020-P.pdf

5. Bruchfeld J, Correia-Neves M, Kallenius G (February 2015). «Tuberculosis and HIV Coinfection». Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine. 5 (7): a017871. doi:10.1101/cshperspect.a017871. PMC4484961. PMID25722472

6. Bolee bezopasnoe budushchee: hlobalnaia bezopasnost v oblasty obshchestvennoho zdravookhranenyia v XXI veke (2007): Doklad o sostoianyy zdravookhranenyia v myre, 2007 h. Zheneva: VOZ - 69 s. (Ru)

7. Four Decades: Pathophysiology, Health Impacts and Perspectives». International J. of Environmental Research and Public Health. 17 (24): 9411. doi:10.3390/ijerph172494n.

8. Frommer V, (1989) WP Bezpeka v biotekhnolohiiakh Yevropeiskoi federatsii biotekhnolohii, bezpechna biotekhnolohiia - 3. Zakhody bezpeky pry povodzhenni z mikroorhanizmamy riznoho ryzyku klasy Appl. Microbiol. Biotechnol. 30, 541-552, (Ukr)

9. Gao F, Bailes E, Robertson DL, et al.(February 1999). Origin of HIV-1 in the chimpanzee Pan troglodytestroglodytes. Nature397 (6718): 436-41. doi:10.1038/17130

10. Holubnycha V M. Biobezpeka ta biozakhyst u biolohichnykh laboratoriiakh 1-ho ta 2-ho rivniv biobezpeky: monohrafiia / V. M. Holubnycha, M. V. Pohorielov, V. V.

11. Izoliatsiia virusa Zakhidnoho Nilu v pivdennii Ukraini / Vynohrad I.A., Beletskaia H.V., Chumachenko S.S. [y dr.] // Vopr. vyrus.1982. № 5.55-57s.

I. Khudetskyy, Yu. Antonova-Rafi, Yu. Danylenko, N. Khudetska (2021) Biolohichni patohenni ahenty henno-inzhenernoho pokhodzhennia ta binarna biolohichna zbroia Biomedychna inzheneriia i tekhnolohiia № 6 s. 152-160 DOI: https://doi.org/10.20535/26178974.2021.6.248309 (Ukr)

12. Korniienko. Sumy: Sumskyi derzhavnyi universytet, 2016. 123 p. ISBN 978-966-657-629-6 (Ukr)

13. Klinichnyi protokol likuvannia oportunistychnykh infektsii u khvorykh na VIL infektsiiu ta SNID rozrobleno na osnovi «Scalingup Antiretroviral Therapy in Resourse Limited Settings». Guidelines for a public health approach. World Health Organization. June, 2002 ta «Consultation for the development of protocols for HIV care for Ukraine and other Commonwealth Independent States countries, WHO HQ, May 58, 2003». Zatverdzheno nakazom Ministerstva okhorony zdorovia Ukrainy № 580 vid 12.12.2003 r. «Pro udoskonalennia likuvannia khvorykh na VIL infektsiiu ta SNID».

14. Keele, B. F., van Heuverswyn, F., Li, Y. Y, Bailes, E., Takehisa, J., Santiago, M. L., Bibollet-Ruche, F., Chen, Y, Wain, L. V, Liegois, F., Loul, S., MpoudiNgole, E., Bienvenue, Y, Delaporte, E., Brookfield, J. F. Y, Sharp, P. M., Shaw, G. M., Peeters, M., and Hahn, B. H. (28 July 2006). Chimpanzee Reservoirs of Pandemic and Nonpandemic HIV-1. Science313 (5786): 523-6. doi:10.1126/ science.1126531

15. Komisarenko S. V (2016) Biozahrozy i biobezpeka v zoni ATO ta za yii mezhamy / S. V Komisarenko // Medychne zabezpechennia antyterorystychnoi operatsii: naukovo-orhanizatsiini ta medyko-sotsialni aspekty: zb. nauk. statei / za zah. red. akademikiv NAN Ukrainy Tsymbaliuka VI. i Serdiuka A.M. Kyiv: DP «NVTs «Priorytety», - 315 s. (Ukr)

16. Monica Schoch-Spana, Anita Cicero, Amesh Adalja, Gigi Gronvall, Tara Kirk Sell, Diane Meyer, Jennifer B. Nuzzo, Sanjana Ravi, Matthew P. Shearer, Eric Toner, Crystal Watson, Matthew Watson, and Tom Inglesby.Health Security. Aug 2017. 323-328. http://doi. org/10.1089/hs.2017.0038

17. MOZ INFO: V Ukraini zafiksovano vypadok sybirky. Vohnyshche lokalizovano, nebezpeky rozpovsiudzhennia infektsii nemaie (2020) https://moz.gov.ua/article/news/v-ukraini-zafiksovano-vipadok-sibirki-vognische-lokalizovano-nebezpeki-rozpovsjudzhennja-infekcii-nemae (Ukr)

18. Miller S. Ethical and philosophical consideration of the dual-use dilemma in the biological science / S. Miller, M. Selgelid // Science and engineering ethics. 2007. № 13 (4). P. 523-580.

19. Nakaz MOZ Ukrainy vid 24 sichnia 2008 roku N 26 Pro zatverdzhennia derzhavnykh sanitarnykh norm i pravyl «Orhanizatsiia roboty laboratorii pry doslidzhenni materialu, shcho mistyt biolohichni patohenni ahenty I - IV hrup patohennosti molekuliarno-henetychnymy metodamy» Dokument z0088-08, chynnyi, potochna redaktsiia - Pryiniattia vid 24.01.2008 https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z0088-08#Text (Ukr)

20. Past pandemics that ravaged Europe. BBC News, 7 November. 2005 http://news.bbc.co.uk/2/hi/health/4381924.stm Poiasniuvalna zapyska do proektu Zakonu Ukrainy „Pro vnesennia zmin do Zakonu Ukrainy «Pro Chervonu knyhu Ukrainy» (shchodo posylennia okhorony ridkisnykh vydiv tvaryn i roslyn) (2002) http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc34?id= &pf3511= 37832&pf35401=211911 (Ukr)

21. Roychoudhury, Shubhadeep; Das, Anandan; Sengupta, Pallav; Dutta, Sulagna; Roychoudhury, Shatabhisha; Choudhury, Arun Paul; Ahmed, A. B. Fuzayel; Bhattacharjee, Saumendra; Slama, Petr (January 2020). «Viral Pandemic soft he Last

22. Rusev YT. Ekoloho faunistychni peredumovy tsyrkuliatsii arbovirusiv v Pivnichno-Zakhidnomu Prychornomori / I.T. Rusev, V.N. Zakusylo, V.D. Vynnyk // Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. 2011. Byp. 2 (2). C. 95-109 (Ukr)

23. Smith G. The role of scientists in assessing the risks of dual-use research in the life sciences / G. Smith, N. Davison, B. Koppelman; In: J. L. Finney, I. Slaus, editors. Assessing the threat of weapons of destruction: The role of independent scientists. Amsterdam: IOP Press, 2010. Р. 137-140.

24. Spysok tovariv podviinoho vykorystannia, shcho mozhut buty vykorystani u stvorenni bakteriolohichnoi (biolohichnoi) ta toksynnoi zbroi, zatverdzhenyi postanovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 28.01.2004 r. № 86 (u redaktsii postanovy Kabinetu Ministriv Ukrainy 14.11.2019) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/86-2004-%D0%BF#n174

25. Tenforde MW, Shapiro AE, Rouse B, Jarvis JN, Li T, Eshun-Wilson I, Ford N, et al. (Cochrane Infectious Diseases Group) (July 2018). «Treatment for HIV-associated cryptococcal meningitis». The Cochrane Database of Systematic Reviews. 7: CD005647. doi:10.1002/14651858.CD005647.pub3. PMC6513250. PMID30045416

26. T. A. Serheieva (2016) Epidemiolohichni aspekty sotsialno znachushchykh infektsii / T. A. Serheieva, Yu. V Kruhlov, O. V Maksymenok at al // Klinichna imunolohiia. Alerholohiia. Infektolohiia. № 4 (93). S. 18-28 (Ukr)

27. UNN: V Ukraini maizhe 14 tysiach oseredkiv vynyknennia sybirky, na Bukovyni ostannii spalakh buv u 2004 rotsi (2018) https:// www.unn.com.ua/uk/news/ 1755515-v-ukrayini-nalichuyetsya-mayzhe-14-tisyach-oseredkiv-viniknennya-sibirki-moz (Ukr)

28. WHO/HSE/GAR/BDP/2010.2 Vidpovidalni medyko-biolohichni doslidzhennia v hlobalnii bezpetsi systemy okhorony zdorovia: metodychnyi dokument. Zheneva: VOOZ, 2010. 70 s. (Ukr) http://www.bsseducation.com.ua/sites/default/files/ WHO_HSE_ GAR_BDP_2010.2_ukr_ready.pdf

29. World Health Organization. Laboratory biosafety manual. 3rd ed. ISBN 92 4 154650 6 (LC/NLM classification: QY 25) WHO/ CDS/CSR/LYO/2004.11 https://www.who.int/csr/resources/publications/biosafety/en/Biosafety7.pdf

30. Worobey, Michael; Gemmel, Marlea; Teuwen, Dirk E.; Haselkorn, Tamara; Kunstman, Kevin; Bunce, Michael; Muyembe, JeanJacques; Kabongo, Jean-Marie M. таін. (2008). Direct evidence of extensive diversity of HIV-1 in Kinshasa by 1960

31. Yevropeiskyi komitet zi standartyzatsii, Tekhnichnyi komitet 233 - Biotekhnolohiia, Robocha hrupa 1. Mikroorhanizmy - Podalshe vyvchennia orhanizmiv na pidtrymku klasyfikatsii zdiisniuietsia vidpovidno do dyrektyvy 90/679 / YeES. CR 12250, 1996

32. Zadorozhna, V. (2014). Emerdzhentni ta reemerdzhentni virusni infektsii sohodennia ta patohennyi potentsial yikh zbudnykiv [Emergent and re-emergent viral infections today and the pathogenic potential of their causative agents]. Profilaktychna medytsyna, 23, 54.

Размещено на Allbest.ru