Молекулярні механізми адаптації колагенових структур до змін температури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Молекулярні механізми адаптації колагенових структур до змін температури

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність роботи. Сполучна тканина відіграє важливу роль у процесах адаптації багатоклітинних тварин до температури навколишнього середовища. У значній мірі ці процеси забезпечуються структурною стабільністю колагену - основного конструкційного компонента сполучної тканини.

В багатьох роботах було показано, що структурна стабільність колагену, яка оцінюється за температурою його денатурації, близька до верхньої межі температури середовища мешкання у пойкілотермних тварин чи температури тіла - у гомойотермних [Бурджанадзе, 1989-1993, Есипова, 1991, 1995, Сhellan, 1993, Rigby, 1990].

В основі цієї залежності знаходиться кореляція між температурою денатурації молекул та вмістом у них імінокислот, зокрема відносної кількості серед них залишків оксипроліну [Бурджанадзе, 1992, Berg, 1993, Nemethy, 1986, Ramachandran, 1973]. Сумарна кількість імінокислот у колагені тварин різних видів, що живуть нині, є наслідком тривалої молекулярної еволюції і закріплена генетично. Вміст оксипроліну визначається інтенсивністю гідроксилювання залишків проліну, яке здійснюється ферментом пролілгідроксилазою в процесі посттрансляційної модифікації первинної структури колагену [Eichner, 1988]. Слід підкреслити, що структурна стабільність надмолекулярних утворень сполучної тканини залежить і від загальної концентрації колагену, а також і від інших посттрансляційних та постсинтетичних його модифікацій: глікозилювання, що веде до утворення колаген-полісахаридних комплексів [Kimura, 1992]; поперечне звязування [Kivirikko, 1990, Richard-Blum, 1994] та взаємодія з іншими структурними компонентами сполучної тканини. Усі ці структурні характеристики колагенових утворень, як і ступінь гідроксилювання залишків проліну, безпосередньо генетично не закр плені і визначаються активністю ферментів, які здійснюють процес нг колагену.

Таким чином, еволюційно закріплена кореляція між вмістом оксипроліну в колагені, його структурною стабільністю і температурою навколишнього середовища є лише одним з аспектів температурної адаптації тварин і відноситься до видів, які вже протягом довгого часу живуть у пост йних температурних умовах.

В той же час пойкілотермні тварини середньої смуги відчувають сезонні зміни температури, що досягають десятків градусів. Тому повинні існувати і інші - швидкі механізми адаптації колагену до значних змін температури навколишнього середовища. Механізми такого типу можуть використовувати і гібернантні ссавці, температура тіла яких при переході від стану бадьорості до стану сплячки та навпаки суттєво змінюється протягом короткого часу.

Таким чином, здається певним, що температура навколишнього середовища шляхом дії на активність відповідних ферментів синтезу, процесінгу та розпаду колагену може безпосередньо впливати на перебудову його надмолекулярних утворень і, як наслідок, змінювати їх структурну стабільність.

Проте, по цей час питання про вплив температури навколишнього середовища на інтенсивність цих стадій обміну колагену практично не досліджувалось. Між тим його вивчення дозволило б висвітити не лише молекулярні механізми швидкої адаптації колагенових утворень пойкілотермних та гібернантних тварин до температури зовнішнього середовища, а й внести певну ясність у питання про виникнення та еволюцію цих механізмів у хребетних, в тому числі гомойотермних тварин.

Одержані результати також можуть бути важливими і для розвитку уявлень про загальні механізми температурної адаптації.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була виконана у НДЧ Харківського державного університету в межах теми «Структурно-метаболічні механізми адаптації сполучної тканини до дії екстремальних факторів'', № держреєстрації 0197U003060.

Мета та завдання дослідження. Встановити, як впливає температура середовища на синтез, процесінг, розпад і структурну стабільність колагену хребетних тварин різних систематичних груп in vivo та in vitro. З'ясувативати, які молекулярні механізми лежать в основі швидкої структурної адаптації колагену до температури. Порівняти їх особливості у пойкілотермних (риб), гібернантних (кажанів) та гомойотермних (щурів) тварин з метою виявлення основних закономірностей еволюції цих механізмів. Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

Вивчити температурні залежності синтезу, гідроксилювання залишків проліну, глікозилювання, поперечного звязування та розпаду колагену в органах риб in vivo (гамбузія звичайна) та in vitro (карп звичайний), білих щурів (лінія Вістар) та кажанів (великий підковоніс) in vitro, коли температурна регуляція, характерна для ссавців, знята.

Дослідити температурну залежність розчинності та термостабільності колагену і виявити їх кореляцію з різними стадіями обміну колагену.

Виявити молекулярні механізми, що лежать в основі температурних залежностей обміну та структури колагену хребетних тварин різних систематичних груп.

Провести порівняльний аналіз механізмів структурно-метаболічної адаптації колагену до температури у пойкілотермних, гібернантних та гомойотермних тварин. Знайти загальні закономірності цих процесів та розглянути можливу схему їх еволюції.

Наукова новизна роботи. Вперше показано, що температурна залежність інтенсивності синтезу колагену в дослідах in vitro у всіх досліджених органах обох вивчених видів ссавців має двогорбий характер з максимумами в областях 10-15 ⁰С та 25-35 ⁰С. Інтенсивність гідроксилювання проліну має аналогічний характер, зокрема ступ нь гідроксилювання в усіх випадках вищий в другій області. Ступінь глікозилювання колагену (як ферментативного, так і неферментативного) також є максимальним в області 35 ⁰С. Знайдено зворотню залежність між температурою середовища і інтенсивністю аутоколагенолізу, максимум якого припадає на 10-15 ⁰С. Вперше показано, що ступ нь поперечного зв'язування в надмолекулярних колагенових утвореннях підвищується зі зростанням температури середовища. Встановлено, що термостабільність колагену, яка оцінюється за температурою та ентальпією його денатурації, вища для молекул, синтезованих in vitro при 35 ⁰С, ніж для молекул, синтезованих при 10 ⁰С, і корелює з більш високим ступенем гідроксилювання, глікозилювання та поперечного зв'язування колагену, що спостерігається при температурі 35 ⁰С.

Вперше показано, що у пойкілотермних хребетних зміна температури навколишнього середовища, а у гібернантних ссавців зміна температури тіла безпосередньо регулює будову та структурну стабільність колагенових утворень шляхом дії на інтенсивність процесів синтезу, процесінгу та розпаду колагену. Такі ж самі структурно-метаболічні механізми температурної адаптації колагену знайдені і у гомойотермних ссавців в умовах in vitro.

Вперше показано, що в умовах in vitro процеси структурно-метаболічної перебудови колагенових утворень подібні в сполучній тканині тварин різних систематичних груп, що мають різні типи температурної регуляції.

Теоретичне та практичне значення роботи. Проведені дослідження дозволили виявити молекулярні механізми швидкої адаптації колагенових утворень до температури зовнішнього середовища. Виявлені етапи обміну колагену, які безпосередньо регулюються температурою і ведуть до відповідності між структурною стабільністю сполучної тканини і температурою навколишнього середовища. Ці результати дозволяють доповнити сучасні погляди на молекулярні механізми адаптації тварин до температури і можуть бути корисними у розробці уявлень про походження та еволюцію цих механізмів.

Отримані результати дозволяють доповнити деякі уявлення про молекулярні механізми адаптації білків до температури середовища. Вони також можуть мати значення при аклімації тварин та у екології.

Особистий внесок здобувача: підбір, обробка та аналіз літературних даних; постановка наукової задачі; вибір і реалізація аналітичних методів її вирішення; участь у розробці схеми можливих механізмів структурної адаптації колагенового матриксу сполучної тканини тварин з різними типами терморегуляції до зміни температури навколишнього середовища; аналіз та інтерпретація одержаних результатів.

Апробація результатів дисертації. Результати і основні положення роботи доповідались на: XIV зїзді Українського фізіологічного товариства (Київ, 1994), симпозіумі «Биологические механизмы старения» (Харків, 1994), ІІ конгресі патофізіологів України (Київ, 1996), ІІ Українському біохімічному зїзді (Київ, 1997), ХV зїзді Українського фізіологічного товариства (Донецьк, 1998), ІІІ Міжнародому симпозіумі «Биологические механизмы старения» (Харків, 1998), ІІ зїзд Українського біофізичного товариства (Харків, 1998).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 11 робіт.

Структура та обсяг дисертації

колаген термостабільність риб метаболічний

Дисертаційна робота складається з вступу, розділів: літературний огляд, матеріали та методи досліджень, результати власних досліджень та їх обговорення, підсумкових висновків та переліку використаної літератури із 220 найменувань. Роботу викладено на 137 сторінках друкованого тексту, вона містить 5 таблиць і 18 рисунків.

Розділ 1. Літературний огляд

У першому підрозділі літературного огляду наведено теоретичні та експериментальні дані про структуру колагенових утворень сполучної тканини. Розглянуто результати вивчення синтезу, посттрансляційних та постсинтетичних модифікацій цих сполук на різних рівнях їх організації. Показано. яку роль відіграє колаген у створенні сполучно-тканинного матриксу. У другому підрозділі наведені дані про деякі механізми температурної адаптації тварин. Розглядаються механізми адаптаціі білків до різних температурних умов. Наведені дані про кореляцію між структурою колагенових утворень та термодинамічними параметрами його денатурації для тварин, що живуть при постійних температурних умовах.

Розділ 2. Матеріали і методи дослідження.

Експерименти були проведені на хребетних тваринах, що відносяться до трьох систематичних груп з різним типом терморегуляції. Представниками пойкілотермних були риби двох видів: в дослідах in vivo - гамбузія звичайна (Gambusia affinis), in vitro - карп звичайний (Cyprinus carpio). Представниками гібернантних ссавців в дослідах in vitro були кажани виду великий підковоніс (Rhinolophus ferrum-equinum), а гомойотермних - щури-самки лінії Вістар (Rаttus norvegісus).

В експериментах in vivo з пойкілотермними тваринами гамбуз й поділяли на дві групи та вміщували в акваріуми з температурою води 14 та 24 ⁰С. Після 35-добової аклімації в акваріуми вносили ¹⁴С-пролін. На 45-у добу риб умертвляли і в експеримент брали шкіру, хребет і хвостовий плавець. У дослідах in vitro досліджували шкіру та плавальний міхур карпа. Його гомогенат вміщували у розчин Рінгера-Кребса, що містив ³Н-пролін. і інкубували при температурах 15 та 25 ⁰С [Лебедев, 1978, Martens, 1989].

Досліди з ссавцями проводили in vitro для зняття характерної для них температурної регуляції. У щурів вивчали шкіру спини та серце, а у кажанів - шкіряну перетинку крила. Обєктом дослідження у різних експериментах був колаген типу І та сумарний колаген органів. Інкубування гомогенатів проводили так саме. як і в експериментах з рибами in vitro, при температурах інкубації 10, 15, 20, 25, 30, 35 та 40 ⁰С у щурів і 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35 ⁰С у кажанів.

Після інкубації колаген вилучали з органів [Слуцкий, 1969, Никитина, 1992], відчищали центрифугуванням та діалізом і використовували у подальших дослідженнях.

Вміст колагену оцінювали за оксипроліном [Stegemann, Stalder, 1967].

Про інтенсивність синтезу колагену судили на підставі питомої радіоактивності в ньому ¹⁴С-оксипроліну (в дослідах in vivo) та ³Н-оксипроліну (в дослідах in vitro) [Замараева, 1977, Лебедев, 1978, Martens, 1989].

Ступінь гідроксилювання проліну в колагені визначали за [Berg, 1982]. Розподіл радіоактивного проліну та оксипроліну проводили за Замараєвою [Замараева, 1977].

Рівень загального глікозилювання колагену визначали за сірчано-фенольним методом. Для визначення ферментативного глікозилювання використовували метод конкурентного інгібірування трансфераз [Dubous, 1986, Smith, 1989].

Інтенсивність аутоколагенолізу визначали на підставі відношення вільного оксипроліну, що вийшов зі зразків у інкубаційне середовище в процесі інкубації, до загальної кількості оксипроліну, який знаходився у зразках до початку інкубації [Перський, 1997].

Поперечне звязування колагену оцінювали в дослідах in vitro за його розчинністю в екстракційному розчині [Утевская, Перский, 1982]. В дослідах з рибами in vivo його оцінювали також за відношенням денатурованого колагену до загальної кількості колагену у зразках до їх нагріву [Никитина, 1992].

Термостабільність колагену, синтезованого в дослідах in vitro при різних температурах, оцінювали за термодинамічними параметрами його денатурації [Перский, Гим-пелевич, 1990, Кузнецов, Перский, Соловьева, 1998].

Робота виконана з використанням спеціального програмного забезпечення: Microsoft Word for Windows 6.0, Borland Quadro Pro 5.0, CorelDRAW 5.0, Global DeLorme Explorer.

Розділ 3. Результати досліджень та їх обговорення.

Експерименти на рибах in vivo.

На рис. 1 А наведено залежність інтенсивності синтезу колагену шкіри, хвостового плавця та хребта від температури навколишнього середовища. Видно, що найбільша інтенсивність синтезу колагену спостерігається при температурі 24 ⁰С. При цій же температурі вищий і ступінь гідроксилювання залишків проліну в колагені шкіри (рис. 1 Б). Характерно, що цей параметр лежить у межах 27-38%, що відповідає середнім значенням ступеня гідроксилювання залишків проліну в колагені риб середніх широт.

Наведені дані свідчать про те, що підвищення температури навколишнього середовища викликає у риб структурну перебудову колагенових утворень. Вона полягає у зростанні стабільності колагену як на молекулярному, так і на надмолекулярному рівнях і відзначається узгодженими змінами інтенсивності послідовних стадій його обміну.

Експерименти на рибах in vitro.

У табл. 1 наведені дані про інтенсивність різних стадій обміну колагену плавального міхура риб у дослідах in vitro. Найбільша інтенсивність синтезу спостерігається при 25 ⁰С. Ступінь гідроксилювання проліну у колагені при цій температурі також вищий. Ці дані свідчать про зростання структурної стабільності індивідуальних молекул колагену, синтезованих при вищій температурі навколишнього середовища. Рівень розпаду колагену при цій температурі найменший. У поєднанні з інтенсифікацією синтезу при 25 ⁰С це веде до підвищення концентрації колагену в тканині при цій температурі інкубації. Ступінь поперечного звязування в колагені також найбільший при 25 ⁰С, про що свідчить зниження виходу розчинного колагену в процесі екстракції 1М NaCl. Зростання концентрації колагену в тканині, а також підвищення ступеня його поперечного звязування при вищій температурі середовища веде до збільшення структурної стабільності і надмолекулярних колагенових утворень.

Таблиця 1. Вплив температури інкубаційного середовища на різні стадії обміну колагену в плавальному міхурі карпа звичайного.

Таким чином, ми бачимо, що в дослідах in vitro підвищення температури навколишнього середовища викликає швидку перебудову обміну колагену, яка веде до зростання структурної стабільності на усіх рівнях його організації. Певно, що така перебудова є одним з механізмів швидкої адаптації пойкілотермних організмів до різких змін температури навколишнього середовища.

Експерименти на гібернантних та гомойотермних тваринах in vitro.

В всіх випадках перший максимум спостерігається при 15 ⁰С, другий же - при 25 ⁰С для шкіри кажанів та 35 ⁰С - для шкіри та серця щурів. Залежності інтенсивності гідроксилювання залишків проліну для колагену шкіри щурів та шкіряної перетинки крила кажанів від температури наведені на рис. 4. Вони теж мають два максимуми, при температурах 15 та 35 ⁰С.

Температурна залежність гідроксилювання залишків проліну у колагені серця щурів має лише один максимум при 35 ⁰С (табл. 2).

Таблиця 2. Вплив температури інкубаційного середовища на різні стадії обміну колагену та розпаду загального білка серця 3-місячніх щурів-самок лінії Вістар.

Температурні залежності кількості розчинного колагену, що екстрагується зі шкіри тварин обох видів, наведені на рис. 6. Як бачимо, між розчинністю колагену і температурою інкубації є зворотня лінейна залежність, при цьому максимум розчинності спостерігається при 5 ⁰С, а мінімум - при 40 ⁰С. Це свідчить про інтенсифікацію поперечного

Усі ці дані якісно подібні. Максимум інтенсивності розпаду колагену у шкірі та серці щурів відзначається при 15 ⁰С, а у шкірі кажанів - при 10 ⁰С. Таким чином, ми бачимо, що температура середовища безпосередньо впливає на активність ферментів синтезу та процесінгу колагену. Це веде до перебудови обміну, спрямованого на зміну структурної стабільності колагенових утворень і приведення їх у відповідність з температурою середовища. Для виявлення цього ефекту була виміряна термостабільність колагену, синтезованого при різних температурах.

Таблиця 3. Ступінь гідроксилювання колагену, синтезованого при різних температурах, та термодинамічні параметри плавлення утворених з нього фібрил.

Аналіз температурних залежностей досліджених стадій обміну дозволяє виявити механізми, що ведуть до підвищення термостабільності колагену, синтезованого при 35 ⁰С. Інтенсивність синтезу колагену при цій температурі у 4 рази вища, ніж у інтервалі температур 20-30 ⁰С, а інтенсивність розпаду найменша. Вищий при цій температурі і ступінь гідроксилювання залишків проліну у колагені, а як наслідок найбільш висока структурна стабільність індивідуальних молекул. При 35 ⁰С більш високий і рівень постсинтетичних модифікацій колагену. Таким чином, при температурі, що близька до температури тіла гомойотермних ссавців, виявляється узгодження інтенсифікації і уповільнення стадій обміну колагену, спрямованих на утворення адекватної цій температурі структурної стабільності колагену.

При зниженні температури виявляється, що при 15 ⁰С одночасно і різко зростають синтез, розпад та розчинність колагену, у той час, як ступінь його гідроксилювання знижується. Для пояснення виявленого ефекту слід розглянути особливості експерименту. У вилучених зразках, що знаходяться у інкубаційному розчині, фізіологічна температурна регуляція відсутня. При низькій температурі інкубації структурна стабільність колагенових утворень у них вища, ніж необхідна. Тому у зразках повинна відбутися перебудова цих утворень, спрямована на приведення у відповідність їх структурної стабільності зовнішній температурі. Як бачимо з отриманих даних, майже це і відбувається у зразках тканини. Різка інтенсифікація розпаду веде до вилучення молекул колагену, структурна стабільність яких не відповідає температурі. На їх місце приходять нові, свіжосинтезовані та менш стабільні молекули, які мають нижчий рівень гідроксилювання, глікозилювання та поперечного звзування. Таким чином, у зразках шкіри відбувається зміна обміну колагену, що веде до адаптації тканини до більш низької температури середовища, яка не є характерна для вивчаємого виду ссавців.

Цей процес відбувається лише тому, що у колаген-синтезуючих клітинах ссавців і ферментатівні системи, оптимум дії яких знаходиться при низькій температурі. Характерно, що при зниженні температури інкубації вже до 10 ⁰С, в дослідах in vitro зі щурами, інтенсивність як синтезу, так і розпаду різко знижується. При якісно подібному характері температурних залежностей вивчених стадій обміну колагену щурів та кажанів між ними відмічається і деяка різниця. Перш за все привертає до себе увагу те, що як абсолютні величини, так і максимуми кривих, які відображують інтенсивність синтезу та розпаду колагену кажанів, не збігаються з такими у щурів. Так, в області високих температур максимум інтенсивності синтезу колагену у кажанів відмічається не при 35, а при 25 ⁰С (рис. 3). Максимум розпаду колагену у кажанів також зсунуто у область більш низьких температур (рис. 7).

Ця рiзниця повязана, можливо, з рiзними умовами iснування цих видiв та з рiзними типами механiзмiв їх терморегуляцiї. Таким чином, виявленi залежнi вiд температури перебудови колагенових утворень у кажанiв можуть бути пристосуванням до двох рiзних станiв - активного та пасивного.

Одержанi данi надають можливiсть зробити висновок, що у процесi еволюцiї хребетних тварин виробився єдиний унiверсальний механiзм швидкої структурно-метаболiчної адаптацiї колагенового матриксу до змiн температури навколишнього середовища. В процесi подальшої еволюцiї ссавцiв цей механiзм продовжує використовуватися тiльки гiбернантними тваринами. У гомойотермних вiн залишився, можливо, тiльки у виглядi релiкта.

Висновки

У пойкілотермних хребетних - гамбузії та карпа - інтенсивність синтезу загального колагену в шкірі, плавальному міхурі, хвостовому плавці і хребті в області 24-25 ⁰С вища, ніж в області 14-15 ⁰С. У гібернантних хребетних - кажанів - температурна залежність інтенсивності синтезу колагену у шкіряній перетинці крила має два максимума - в області 15 ⁰ та 25 ⁰С. В експериментах in vitro в шкірі та серцевому м'язі гомойотермних ссавців - щурів - ця залежність також має два максимуми - в областях 15 ⁰ та 35 ⁰С.

Ступінь гідроксилювання залишків проліну в молекулах колагену також корелює з температурою середовища. Максимум спостерігається в області 24-25 ⁰С у риб та при 35 ⁰С у ссавців.

Рівень глікозилювання колаген-полісахаридних комплексів є максимальним в плавальному міхурі та шкірі карпа при 25 ⁰С, а у шкірі щурів при 35 ⁰С.

Зі зростанням температури середовища у пойкілотермних та гібернантних хребетних та температури інкубації в експериментах in vitro у гомойотермних ступінь поперечного зв'язування колагену в усіх вивчених органах зростає.

У вивчених органах усіх досліджених видів хребетних рівень аутоколагенолізу пов'язаний з температурою оборотньопропорційною залежністю і є максимальним при температурі 10-15 ⁰С.

Колаген, синтезований in vitro при 35 ⁰С, більш темостабільний - має вищу температуру та ентальпію денатурації - ніж синтезований при 15 ⁰С.

Встановлено, що зміна температури середовища може безпосередньо регулювати інтенсивність обміну колагену, впливаючи на ключові стадії його синтезу, процесінгу та розпаду. Існують два типи такої регуляції. При першому інтенсивність конкретної стадії обміну визначається температурною залежністю активності того ж самого фермента (як у випадку глікозилювання). При другому - температура активізує одну з ізоформ фермента, найбільш активну в визначеному температурному інтервалі, як це можливо має місце при гідроксилюванні проліну.

Вміст оксипроліну в молекулах колагену не є видовою ознакою організму. Лише максимальний ступінь гідроксилювання проліну, який залежить від первинної структури молекули, може використовуватися як систематичний показник, але на більш вищому таксономічному рівні, ніж вид.

Перебудова колагенових утворень, яка викликана змінами температури середовища, є одним з механізмів швидкої адаптації сполучної тканини до цих змін. Ці механізми використовуються пойкілотермними та гібернантними хребетними, які існують в умовах різких сезонних змін температури довкілля. У гомойотермних ссавців ці механізми залишились лише у вигляді релікту.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

Перский Е.Э., Кузнецов И.В., Гарбузенко О.Б. Температурная зависимость некоторых стадий обмена коллагена в коже крыс in vitro // ДАН Украины. - 1997. - №1. - С. 170-173.

Garbuzenko O.B., Kuznetsov I.V., Naglov A.V., Nikitina N.A., Persky E.E., Utevskaya L.A. Structural and metabolic mechanisms of collagen adaptation to endogenous and exogenous factors effects // School of fundamental medicine journal. - 1997. - V.3, №1 - С. 27-30.

Кузнецов И.В., Гарбузенко О.Б., Кузьмис А.Э., Никитина Н.А., Перский Е.Э., Утевская Л.А. Особенности обмена коллагена кожи позвоночных животных при температурной адаптации // Проблемы криобиологии. - 1997. - №3. - С. 27-31.

Кузнецов И.В., Соловьева А.С., Перский Е.Э., Зинченко А.В. Быстрая структурно-метаболическая адаптация коллагена к температуре // Проблемы криобиологии. - 1998. - №1. - С. 67-68.

Перский Е.Э., Кузнецов И.В., Наглов А.В., Никитина Н.А., Пипа П.А., Утевская Л.А. Особенности механизмов, обеспечивающих надежность коллагеновых структур в онтогенезе // Симпозиум «Биологические механизмы старения». - Тез. докл., Харьков. - 1994. - С. 62.

Перський Є.Е., Гарбузенко О.Б., Кузнєцов І.В., Наглов О.В., Нікітіна Н.А., Утевська Л.А. Роль окремих етапів синтезу в «швидкій» адаптації колагенових структур хребетних до різних температур // ХІV зїзд Укра нського фізіол. тов. - Тез. доп., Київ. - 1994. - С. 59.

Гарбузенко О.Б., Кузнєцов І.В., Наглов О.В., Нікітіна Н.А. Біохімічні механізми резистентності колагенових структур сполучної тканини до дії пошкоджуючих факторів // ІІ конгрес патофізіологів України. - Тез. доп., Київ. - 1996. - С. 46.

Кузнєцов І.В., Васильєва Л.В., Кузьміс А.Е., Нікітіна Н.А., Перський Є.Е. Структурно-метаболічні механізми адаптації сполучної тканини ссавців до температури // VІІ Український біохімічний зїзд. - Тез. доп., Київ. - 1997. - Т.ІІ. - С. 148.

Кузнєцов І.В., Наглов О.В., Утевська Л.А. Механізми швидкої структурно-метаболічної адаптації колагену шкіри до температури // Мат. ХV зїзду Українського фізіол. тов. - Фізіологічний журнал. - 1998. - Т.44, №3. - С. 295.

Никитина Н.А., Кузнецов И.В., Наглов А.В., Утевская Л.А. Возрастные особенности быстрой адаптации коллагена рыб к температуре // ІІІ Международный симпозиум «Биологические механизмы старения». - Тез. докл., Харьков - 1998. - С. 26.

Кузнєцов І.В., Васильєва Л.В., Кузьм с А.Е., Утевська Л.А., Перський Є.Е. Молекулярний механіізм швидкої зміни термостабільності колагену під дією зовнішньої температури // ІІ зїзд Українського біофіз. тов. - Тез. доп, Харків. - 1998. - С. 48.

Размещено на Allbest.ru