Синтетичні миючі засоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України КПІ

Факультет соціології і права

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Соціальні технології в адміністративному менеджменті

Виконала:

Овчар Катерина

КИЇВ, 2014 РІК



План

Вступ

1. Поняття про синтетичні миючі засоби (СМЗ), історія про мило

2. Сполуки та компоненти миючих засобів

3. Мило, жири

4. Асортимент миючих засобів

4.1 Продукція фірми Gala

4.2 Продукція фірми Johnson&Johnson, мила дитячі

4.3 Продукція фірми Nivea

4.4 Продукція фірми Dove

5. ПАР

Висновок

Список літератури



Вступ

У побуті широкого застосування набули мийні засоби. Річ у тім, що чиста вода добре видаляє із забрудненої поверхні лише розчинні в ній речовини. Часточки нерозчинних речовин, але які змочуються водою (гідрофільні), можна видалити за рахунок механічного впливу. Якщо ж речовини не змочуються водою (гідрофобні) і до того ж мають підвищену в'язкість, то практично їх не можна видалити водою. Це стосується жирових забруднень, воску, стеарину, олії, різних органічних речовин тощо. У таких випадках застосовується мило, а ще краще - синтетичні мийні засоби (СМЗ), що належать до групи поверхнево-активних речовин (ПАР).

Залежно від призначення до складу СМЗ входять різні лужні добавки: силікат натрію, сода, фосфати натрію, які полегшують процес прання бавовняних і льняних тканин, капрону. Але ці СМЗ не можна застосовувати для прання виробів із вовни і лавсану, оскільки вони поступово руйнуються під впливом лужного середовища. Для таких виробів застосовують СМЗ, які створюють у воді нейтральну реакцію.

Під час прання виробів, які мають забруднення біологічного походження, наприклад плями крові, використовують СМЗ, що містять ферменти. Але слід пам'ятати, що не можна прати у дуже гарячій воді, оскільки ферменти за температури понад 40°С руйнуються.

Деякі СМЗ містять підбілювачі, що руйнують стійкі забруднення, через які тканина набуває сірого або жовтого кольору.

Підбілювачем може бути перборат натрію NaBO3 - 4Н2О, як сама пероксидна сіль, так і пероксид гідрогену Н2О2, що утворюється під час гідролізу солі. Для чищення посуду, раковин у мийні засоби часто вводять тверді інертні речовини - абразиви, які полегшують механічне руйнування твердих забруднень. Способи застосування СМЗ та інших препаратів зазначаються на упаковках, їх слід додержуватися, тоді використання товарів побутової хімії буде цілком безпечним.

Технологія виготовлення мила:

У хімічному відношенні основним компонентом твердого мила є суміш розчинних солей вищих жирних кислот. Зазвичай це натрієві, рідше - калієві і амонієві солі таких кислот, як стеаринова, пальмітинова і олеїнова. Додатково в складі мила можуть бути й інші речовини: наповнювачі, барвники, ароматизатори, дезінфікуючі та лікувально-профілактичні додатки (борна кислота, тимол, гліцерин, хна, ланолін, дьоготь березовий, сірка, спермацет та ін.). Важливими якостями мила є: розчинність у воді, мийна здатність, мило повинно нормально стиратись (має бути невеликий розхід мила) і утворювати при цьому хорошу піну, не повинно розкисати і розпливатись.

Мило виготовляють кип'ятінням у воді жирів разом з такими лугами, як гідроксид натрію (каустична сода) і гідроксид калію. Жири виділяють з продуктів рослинного походження (бавовникова, пальмова або соєва олії), також тваринних продуктів, наприклад з свинячого сала, яловичого чи баранячого жиру або риб'ячого жиру. При кип'ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот (мило). Натрієві мила більш густі і, як правило, тверді, калійні мила більш м'які, або взагалі рідкі.

Подальший етап виготовлення включає очищення мила від залишку солей типу хлориду натрію і лугів типу гідроксиду натрію, а також від гліцерину.

До туалетних сортів мила додають барвники, ароматизатори, інертний наповнювач (каолін) та ін. Господарське мило містить невелику кількість надлишкового лугу.

Суспільна потреба яку покликана задовольнити соціальна технологія.

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні (близько 2800 р. до н. е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні мийні засоби і у Стародавньому Римі.

Легенда свідчить, що латинське слово лат. sapo (мило) походить від назви гори Сапо в древньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам. Тваринний жир, що виділяється при спалюванні жертви, накопичувався і змішувався з деревною золою багаття. Отримана маса змивалася дощем в глинистий ґрунт берега річки Тібр, де жителі прали білизну і, природно, спостережливість людини не упустила того факту, що завдяки цій суміші одяг відпирався набагато легше.

Тверде мило було винайдене у 1170 році і походить від латинського sapo (суміш жиру і попелу).

Створення милоподібної напіврідкої речовини "сапо" дало можливість жінкам використати її не лише для прання, але й для косметичних цілей: укладки волосся, фарбування. Проте ефект не був довготривалим, оскільки при попаданні на цю суміш води, утворювалася густа піна і фарба легко змивалась. Пізніше римляни стали використовувати для варіння жири та природну соду, без золи.

Таку суміш змішували і тримали на вогні до повного випаровування води, в результаті чого виходили тверді шматки мила. Але мило виявилося таке жорстке, що його використовували тільки для прання.

В Європі і США безперервний процес миловаріння в промислових масштабах з'явився в кінці 1930-х років разом з безперервним процесом гідролізу (розщеплення) жирів водою і парою під високим тиском у миловарних вежах.

Сфера застосування.

Людство відкрило мистецтво миловаріння більше шести тисяч років тому. У стародавні часи мило вважалося розкішшю і користуватися ним могли тільки представники вищого світу. Пізніше мило стало невід'ємним атрибутом кожного будинку. З розвитком хімічної промисловості з'явилася величезна різноманітність миючих речовин, і вчені задалися питанням: а чи так корисно звичайне мило, як ми звикли вважати? Користь від застосування мила складно переоцінити, адже гігієна, заснована, перш за все, на чистоті - це основа для здоров'я будь-якої людини. Але дуже часто після використання мила шкіра стає сухою і натягнутою, а також може почати лущитися. Це відбувається через те, що до хімічного складу мила входить луг. У кожної людини шкіра має свою чутливість до цього компоненту, тому комусь умивання з милом не приносить ніякого дискомфорту, а у когось викликає сильне роздратування. До того ж лужне мило змиває захисний жировий шар шкіри, а також сприяє розпушуванню верхнього шару епідермісу, що може призводити до передчасного старіння.

Що ж робити, якщо ваша шкіра чутлива до мила? Відмовитися від цього банного продукту? Звичайно, немає. На сьогоднішній день існує безліч варіантів мила, яке містить мінімальну кількість лугу або не містить цей компонент зовсім.

Якщо ваша шкіра сохне від мила, то косметологи радять звернути увагу на мило ручної роботи (hand-made). Воно вариться вручну з природних компонентів. Хоча це мило і має лужну основу, але до його складу входять масла і зволожуючі компоненти, які добре живлять шкіру і зводять ризик подразнення до мінімуму.

Якщо ви любите митися з традиційним милом і не хочете від нього відмовлятися, то косметологи рекомендують звернути увагу на дитяче мило. У його склад входить мінімальна кількість лугу.

Якщо у вас чутлива шкіра, то вам відмінно підійде рідке мило, до складу якого входять поверхнево-активні речовини (ПАР), а не луг. За рівнем кислотності воно близьке до кислотності нашої шкіри (близько 5,5 PH).

Мило без лугу буває і у вигляді брусків. У ньому також містяться поверхнево-активні речовини, але в сухому вигляді. До складу цього мила може входити гліцерин, а також різні зволожуючі компоненти, які допомагають робити шкіру чистою, при цьому зволожуючи і живлячи її. До речі, на сьогоднішній день у продажу є мило (як сухе, так і рідке) до складу якого входить зволожуючий крем. Плюсами цього продукту є відмінні зволожуючі властивості, а єдиним мінусом можна назвати те, що сухе мило під впливом води дуже швидко розмокає і перетворюється в кашку.

Таким чином, сучасна хімічна промисловість в союзі з косметологією дозволяють людині вибрати мило в залежності від своїх уподобань і звести ризик сухості і роздратування шкіри до мінімуму.



1. Поняття про синтетичні миючі засоби (СМЗ), історія про мило

Синтетичні миючі засоби (СМЗ) широко застосовуються і являють собою багатокомпонентні суміші. Головним компонентом СМЗ є синтетичні мийні речовини, дією яких у водяних розчинах є видалення з поверхні тканин та інших виробів забруднення різної природи. В якості мийних речовин використовують аніоноактивні, катіоноактивні, амфотерні поверхнево-активні речовини (ПАР). У водяному розчині ПАР змочують частки забруднень, руйнують їх зв'язок з поверхнею тканини, подрібнюють до дрібних часток колоїдних розмірів, і вони переходять у водяний розчин у вигляді емульсії чи суспензії. Заряджені частинки забруднень стабільно зберігаються в мильному розчині, а піна, що утворилася, і пухирці повітря дозволяють їм спливати на поверхню. Спеціальні речовини у складі СМЗ охороняють тканини від повторного осідання бруду - резорбації.

Найперспективнішими є мийні засоби на основі біологічно м'яких ПАР (алкілсульфатів жирних спиртів), які відрізняються хорошою мийною здатністю, біологічним розпадом та нешкідливістю.

До складу СМЗ для лляних і бавовняних тканин вводять натрієву сіль простого ефіру целюлози кислоти. Вона запобігає повторному осадженню забруднень на поверхні бавовняних тканин. Для запобігання резорбації бруду на вовняних і шовкових тканинах у СМЗ додають полівінілпіролідон.

Рясна і стійка піна в мийних розчинах ускладнює прання в автоматичних пральних машинах барабанного типу, для яких випускають мало пінні засоби з регульованим піни утворенням.

Технологія готування порошкоподібних СМЗ включає готування композиції, сушіння, розфасовку й упакування. СМЗ випускають у формі порошку, рідини чи пасти.

Готування композиції полягає в змішання ПАР з необхідними за рецептурною добавками. Потім композицію фільтрують і пропускають через колоїдний млин для додання однорідності. Сушать розпиленням розчину в сушильній вежі під тиском до 50 атм і температурі 250-350°С, для одержання високоякісних гранульованих порошків.

Рідкі і пастоподібні мийні засоби краще розчиняються у воді, легко дозуються, їх виробництво пов'язане з меншими витратами, оскільки відсутній процес сушіння, але збереженість таких засобів нижча. Пастоподібні засоби містять до 40% води.

Синтетичні миючі засоби класифікують за такими ознаками:

Агрегатним станом:

- Тверді;

- Порошкоподібні;

- Гранульовані;

- Рідкі;

- Пастоподібні.

Призначенням:

- Для прання виробів з бавовняних, лляних і змішаних волокон;

- Для прання виробів з вовни, шовку і синтетичних волокон;

- Універсальні - для прання виробів з бавовняних, лляних, штучних, синтетичних і змішаних волокон.

СМЗ комплексної дії - з:

- Підсинюванням;

- Підкрохмалюванням;

- Антистатичною обробкою та ін.

Способом застосування:

- З високим (ненормальним) піни утворенням для ручного прання й у пральних машинах акти типу;

- Зі зниженим піни утворенням - для прання в автоматичних і напівавтоматичних пральних машинах.

Мило господарське тверде - основний мийний компонент натрієва сіль стеаринової кислоти. Основною сировиною для виробництва господарського мила є саломас - продукт гідрогенізації рідких рослинних олій (бавовняної, соняшникової). Крім того, до складу жирової суміші вводять замінники жиру: синтетичні жирні кислоти, смоляні і нафтенові кислоти (до 6% у низькосортне мило). Господарське мило містить 65, 70, 72% (ядрове, очищене мило) солей жирних кислот.

Синтетичні миючі засоби - це натрієві солі кислих складних ефірів вищих спиртів і сірчаної кислоти:

В останні роки виробництво синтетичних миючих засобів (СМЗ) у світі стало обчислюватися вже десятками мільйонів тонн у рік.

Однак їх велику частину (70%) споживають тільки жителі найбільш розвинутих країн, які складають усього близько 20%.

Близько 70% споживаних населенням СМЗ витрачається на так зване загальне прання (у США й Англії її називають “важким”), що здійснюється раз у 3-7 днів. Це прання, при якій перуть постільну, столову і натільну білизну, проводять найчастіше в пральних машинах. Близько 20% СМЗ витрачається на “легке” прання слабо забруднених виробів з тонких тканин вручну в теплій воді. СМЗ для легкого прання не повинні робити подразнюючої дії на шкіру рук, повинні створювати рясну піну і добре прати при температурі води 25-45С. Незважаючи на те, що наступила епоха СМЗ, мило ще цілком не здало свої позиції: його рекомендується використовувати для ручного прання виробів з бавовняних і лляних тканин.

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавілоні (близько 2800 р. до н. е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е.

Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні миючі засоби і у Стародавньому Римі. В Європі і США безперервний процес миловаріння в промислових масштабах з'явився в кінці 1930-х років разом з безперервним процесом гідролізу (розщеплення) жирів водою і парою під високим тиском у миловарних вежах.

Якщо зануритися у далеке минуле, то можна довідатися про мило багато цікавого. Так, у далекій древності волосся для краси намазували оліями і пахощами. У дні жалоби голову посипали попелом. А потім - дивна справа - жир легко змивався, волосся ставало чистими, блискучими. Адже попіл у сполученні з оліями - прообраз мила.

Цю властивість і використовували чотири тисячоріччя назад, створивши милоподібну напіврідку речовину "сапо". Застосовували його не стільки з гігієнічними, скількох з косметичними цілями. Липка, що легко засихає, що швидко змивається маса служила для укладання волосся.

Для прання ж використовували миючі глини і соки таких рослин, як мильний корінь, мильнянка. Після винаходу в XVI столітті пральної дошки одержав поширення й інший спосіб прання: білизна укладали в чан, над ним розстелялася полотнина, на яке насипали золу. У чан через полотнину заливали гарячу воду - від змішання з золою виходив луг, і білизна відпиралася швидше.

Мило ж довгий час стояло в одному ряді з медичними засобами і ліками. І лише в 1424 році в Італії, у Севоні, промисловим шляхом стали випускати тверде мило. Жири з'єднували не з золою, а з природною кальцинованою содою, що добували з озер. Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало, кістяний, китовий і риб'ячий жир, відходи жирів різних виробництв. Додавали і рослинні олії - лляне, бавовняне, маслинове, мигдальне, кокосове і пальмове.

Багато сторіч назад виникло миловаріння на Русі, де з древніх часів люди відрізнялися охайністю, звичкою до регулярного миття в лазні, парильні. Мила варили багато - у домашніх умовах і в майстерних ремісників. Потім з'явилися миловарні заводи.

Російське миловаріння розвивалося самобутнім шляхом. Для цього минулого дуже сприятливі умови: великі запаси сала, величезні лісові масиви. Рубали дерева, палили їх у казанах відразу в лісі, а золу заварювали, робили луг, випарювали його, одержуючи поташ (Карбонат калію K2CO3). Таке винищування лісів привело до подорожчання дров, пропав і мед. Однак у 1659 році "поташна справа", як прибуткове, передали в царську скарбницю.

Поступово процес миловаріння удосконалювався. Був відкритий заводський спосіб одержання кальцинованої і каустичної соди, що значно здешевило виробництво мила.

Виробництво сучасного туалетного і господарського мила - автоматизований, хімічний процес. В останні роки одержали широке поширення різні ароматичні добавки і засоби дезінфекції. Особливо в Америці. Однак лікарі нагадують: надлишок дезінфекції часом небезпечний. Звичайне мило звільняє від мікробів не гірше. А при двократному намилюванні практично цілком знищує їх.

Господарське тверде мило є сумішшю натрієвих солей природних і синтетичних жирних кислот.

У залежності від способу переробки тверде господарське мило поділяють на поліроване (перетерте на вальцях), що містить 72% натрієвих солей жирних кислот, і звичайне, яке утримує в собі 60 і 70% натрієвих солей жирних кислот.

Поліроване мило має яскраво-жовтий колір, 70%-е звичайне - жовтий і темно-жовтий, 60%-е, одержуване на основі жирової сировини з добавками нафтенових кислот - темно-коричневий (застосовується головним чином для технічних цілей).

З твердого господарського мила механічним шляхом у невеликих обсягах виготовляють мильні порошки, гранули, стружку. Так, для одержання порошку суміш мила і соди розпорошують у середовищі холодного повітря.



2. Сполуки та компоненти миючих засобів

Люди користалися милом протягом багатьох століть, але тільки в XVIII-XIX століттях почали спроби пояснити, чому воно відмиває бруд. Було показано, що мило миє тому, що є поверхнево-активною речовиною. Природно, що при створенні СМЗ поверхнево-активні речовини стали їх основними компонентами. Відомо, що ношене більш тижня білизна збільшує свою масу майже на 5%: стільки збирається на ньому бруду. При пранні необхідно, щоб бруд перейшов із тканини в миючий розчин, у воду. Однак багато забруднень (якщо не більшість) у воді не розчиняються. Як же “відірвати” часточки бруду, що змочуються погано, від волокна, удержати їх у розчині і не дати їм повторно осісти на тканину? Для змочування тканини і часточок забруднень, диспергування й емульгування їх і застосовують ПАР.

Але якщо частки забруднень у виді суспензій чи емульсій і перейшли в миючий розчин - це ще не усе: вони повинні там залишитися і не осідати знову на білизні, що переться. Щоб запобігти такому повторному забрудненню білизни, у миючі засоби додають спеціальні антиресорбенти.

У прісній воді в розчиненому стані завжди містяться різні солі, в основному кальцію і магнію. Мила і деякі ПАР утворять з цими солями нерозчинні сполуки, що осідають на тканині, утрудняють полоскання, додають їй твердість.

У домашніх умовах можна визначити, тверда чи м'яка у вас вода. Для цього в гарячій воді розчиняють здрібнене мило: якщо після охолодження розчин залишається прозорим - вода м'яка, розчин у твердій воді при охолодженні покривається плівкою. Ще можна визначити твердість води, намагаючись збити мильну піну: у твердій воді вона не утвориться. При пранні у твердій воді в пральний розчин треба додавати більше миючого засобу, чим зазначено на упаковці.

Для зв'язування солей твердості до складу СМЗ уводять спеціальні добавки: поліфосфати, силікати, кальциновану соду, деякі інші солі. При пранні господарським милом ці добавки в миючий розчин треба вводити самостійно. У цьому випадку можна скористатися нашатирним спиртом і кальцинованою содою.

Отже, перевага СМЗ полягає в тім, що їхні кальцієві солі розчинні у воді. Тому на відміну від звичайного мила вони не втрачають миючу дію й у твердій воді.

Миючі засоби містять також і лужні добавки (зокрема, кальциновану соду), що сприяють руйнуванню жирових забруднень. У деякі засоби для прання бавовни і льону вводять хімічні підбілювачі, у більшості випадків натрію. При температурі вище 65^оС ця сполука виділяє кисень, що знебарвлює й окисляє органічні сполуки, одночасно дезінфікуючи виріб.

Деякі забруднення білкового походження (кров, піт, молоко, соуси, яйця) відпираються особливо важко. Молекули білка міцно скріплюються з волокнами тканини й утримують жир, вуглеводи, механічні забруднення, причому міцність цих зв'язків згодом зростає (тому брудна білизна не повинна лежати довго в чеканні прання). При пранні в гарячій воді білок згортається і ще щільніше скріплюється з волокнами, а гаряча праска довершує справу. Для видалення забруднень білкового походження існують особливі пральні засоби, що містять ферменти - речовини біологічного походження, що при температурі не вище 40^оС руйнують білки.

Після замочування брудної білизни в розчинах миючих засобів, що містять ферменти, білкові забруднення легше віддаляються при наступному пранні. Про наявність у миючих засобах ферментів завжди повідомляється на упакуванні, на це часто вказує і наявність у назві миючого засобу приставки “био”. Ці засоби призначені для прання виробів із лляних, бавовняних, штучних і синтетичних волокон. Їх не можна застосовувати для прання вовняних і шовкових тканин - разом з білковими забрудненнями може бути з'їдена і сама тканина. Необхідно пам'ятати про те, що підвищена (вище 60°C) температура убиває ферменти, так що ні замочувати білизну, ні прати його в гарячій воді не можна.

Таким чином, поверхнево-активні речовини, лужні добавки, хімічні підбілювачі і ферменти - це основні речовини, що руйнують забруднення і видаляють їх із тканини, тобто основні компоненти сучасних СМЗ.

Крім зазначених речовин СМЗ можуть містити ще ряд корисних добавок. Так, щоб білизна виглядала білосніжним, а пофарбовані речі - яскравими, до складу миючих засобів вводять оптичні підбілювачі - флуоресціюючі речовини (так називані білі барвники), що осідають на тканині при пранні, але не руйнують її. Вони поглинають із сонячного спектра невидимі ультрафіолетові промені і “переводять” їх у промені видимі, причому такого кольору (синього чи фіолетового), що, складаючись з жовтим кольором, дає білий, іншими словами, оброблена поверхня відбиває видимого світла більше, ніж поглинає, вона стає джерелом видимого світла, здобуває крім білизни особливу яскравість.

Щоб у випраної білизни був приємний запах, в усі миючі засоби вводять парфумерні віддуши.

Деякі речовини сприяють утворенню в миючому розчині рясної піни, їх вводять у миючі засоби, призначені головним чином для ручного прання. Уведення до складу СМЗ таких речовин - у більшості випадків дана смакам минулого, коли прали милом і при цьому вважалося, що в миючому розчині повинне бути багато піни.

Миюча здатність сучасних СМЗ не визначається достатком піни. Більш того, є поверхнево-активні речовини, що зовсім не дають піни і проте чудово видаляють забруднення. Практично піна потрібна лише при ручному пранні речей з тонкої тканини, в'язаних речей і деяких інших, котрі перуть, не змочуючи сильно, щоб при сушінні вони не утратили форми. Рясна і стійка піна в миючих розчинах різко ускладнює прання в пральних машинах. По-перше, через піну знижується механічний вплив на тканину, необхідне для видалення бруду, по-друге, при рясній піні миючий розчин може переливатися через край. Тому для прання в пральних машинах випускаються мало пінні засоби, що містять стабілізатори піни. При пранні такими засобами кількість піни невелика і, головне, мало залежить від температури (а як відомо, при використанні багатьох звичайних миючих засобів піни тим більше, чим вище температури прального розчину).

До назви вітчизняних миючих засобів, призначених для прання в пральних машинах, часто додають слово “автомат” (наприклад, “Ера-автомат”, “Лотос-автомат”). Ними можна прати, звичайно і вручну.

Існують і інші функціональні добавки: активатори розкладання хімічного відбілювача, гідротропи - речовини, що поліпшують розчинність компонентів, речовини, що зв'язують солі заліза, і т. д.

Отже, миючі засоби, які надходять у продаж, різні по властивостях, призначенню, можуть бути порошкоподібними, рідкими, у виді паст.

Переваги порошків очевидні - вони швидко розчиняються у воді, ними можна прати у воді будь-якої твердості завдяки великому змісту триполіфосфатів (чи їхніх замінників), у багато порошків уведено два чи більш ПАР, що значно поліпшує їхню якість. Однак порошки при дозуванні можуть мати дуже дрібні частинки, а деякі люди погано переносять цей пил, що дратують органи подиху. Миючі пасти не порошать і дуже компактні. У їхню сполуку іноді входять такі поверхнево-активні речовини, що у силу ряду технологічних причин не можна ввести в порошки. Паста більш м'яко діють на шкіру рук. Однак вони розчиняються у воді повільніше і містять у 1,5-2 рази менше триполифосфатов, чим порошки. Тому прати ними можна лише у відносно м'якій воді.

Рідкі миючі засоби, мабуть, мають усі переваги ніж порошкоподібні, і пастоподібні. Господаркам, у яких шкіра чуттєва до дії миючих засобів, необхідно підібрати такий препарат, що не викликає роздратування, і намагатися постійно їм користатися. Крім того, не слід прати вручну СМЗ, призначеними для бавовняних і лляних тканин, тому що вони містять багато лужних добавок, що погано діють на шкіру, і засобами, що містять ферменти. Найкраще користатися універсальними СМЗ, що містять лужні добавки в меншій кількості.

Універсальними миючими засобами можна прати тканини усіх видів, але не дуже сильно забруднені. Тонкі синтетичні, вовняні і шовкові тканини все-таки краще прати рідкими миючими засобами.

Після прання, полоскання рекомендується починати в теплій воді, а закінчувати обов'язково в холодній. Між полосканнями виробу потрібно ретельно віджимати: чим краще вони віджаті, тим менше потрібно полоскань. Вважається, що п'ятикратного полоскання досить для повного відмивання миючих засобів.



3. Мило, жири

Мило - поверхнево-активна речовина, що використовується як мийний засіб. Зазвичай, як мило використовують натрієві і калійні солі жирних кислот, що являють собою тверду пластичну масу.

Технологія виготовлення.

Мило виготовляють кип'ятінням у воді жирів разом з такими лугами, як каустична сода і каустичний поташ. Жири виділяють з продуктів рослинного походження (бавовняна, пальмова або соєва олії), також тваринних продуктів, наприклад з свинячого сала або риб'ячого жиру. При кип'ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот, тобто мило. Натрієві мила більш густі і, як правило, тверді, калійні мила більш м'які, або взагалі рідкі. Подальший етап виготовлення включає очищення мила від залишку солей типу хлориду натрію і лугів типу гідроксиду натрію, а також від гліцерину. Милонафт (рос. мылонафт, англ. naphthenate soap, нім. Seifenlauge f) - натрієві солі нерозчинних у воді органічних кислот, які застосовуються як пластифікатор за температури до 100 °С. Повинен відповідати вимогам ГОСТ 13302-77 “Кислоти нафтові”, випускається у вигляді пастоподібного продукту із вмістом сухої речовини не менше 70%, постачається в металевих чи дерев'яних бочках, повинен зберігатися в закритих складських приміщеннях.

Жири - складні ефіри гліцерину і вищих одноатомних карбонових кислот.



Загальна назва таких з'єднань - тригліцериди чи тріацилгліцерини, де ацил - залишок карбонової кислоти -C(O)R.

До складу природних тригліцеридів входять залишки насичених кислот (пальмітинової C15H31COOH, стеаринової C17H35COOH) і ненасичених (олеїнової C17H33COOH, лінолевої C17H29COOH).

Жири містяться у всіх рослинах і тваринах.

Тваринні жири (баранячий, свинячий, яловичий і т. д.), як правило, є твердими речовинами з невисокою температурою плавлення (виключення - риб'ячий жир). Жири складаються головним чином із тригліцеридів граничних кислот.

Рослинні жири - олії (соняшникове, соєве, бавовняне й ін.) - рідини (виключення - кокосова олія). До складу тригліцеридів олій входять залишки неграничних кислот.

Рідкі жири перетворюють у тверді шляхом реакції гідрогенізації (гідрування).

При цьому водень приєднується по подвійному зв'язку, що міститься в вуглеводневому радикалі молекул олій.

Продукт гідрогенізації олій - твердий жир (штучне сало, саломас).

Жирам як складним ефірам властива оборотна реакція гідролізу, яка є мінеральними кислотами. При участі лугів гідроліз жирів відбувається незворотнім чином. Продуктами в цьому випадку є мила - солі вищих карбонових кислот і лужних металів:



Натрієві солі - тверді мила, калієві - рідкі. Реакція лужного гідролізу жирів, і узагалі всіх складних ефірів, називається також омиленням.

Жири широко поширені в природі. У рослинах вони накопичуються переважно в насіння, у плодовій м'якоті, у тваринних організмах - у сполучній, підшкірній і жировій тканині.

Жири - висококалорійні продукти. Деякі жири містять вітаміни A, D (наприклад, риб'ячий жир, особливо трісковий жир), Е (бавовняна, кукурудзяна олія).

Жири мають велике значення в народному господарстві. Вони використовуються в парфумерії, шкіряної і лакофарбової промисловості, у виробництві мила, маргарину і т. д., що визначається особливістю їх фізичних і хімічних властивостей. Уперше будівля жиру була з'ясована в 1811 р. французьким ученим Шеврелем, а в 1854 р. французьким ученим Бертло був синтезований жир при нагріванні гліцерину з високомолекулярними кислотами. Власне жири (ліпіди) являють собою суміш гліцеридів, в основному рівно кислотних тригліцеридів, у зв'язку з чим жири часто називають просто тригліцеридами чи повними гліцеридами:

Майже всі ці кислоти мають парне число атомів вуглецю і нерозгалужений ланцюг.

Найчастіше зустрічаються кислоти з 16 і 1118 атомами вуглецю в молекулі.

Фізичні властивості.

Консистенція жиру залежить від кількісного і якісного складу вхідних у нього залишків кислот. Щільність жирів менше 1, у середньому 0,9-0,95.

Жири володіють деякими своєрідними специфічними властивостями.

1. Усі жири мають маслянисту консистенцію;

2. Температура плавлення жиру визначається процентним умістом твердих граничних кислот;

3. Температура затвердіння жирів на 5-10°С нижче їхньої температури плавлення;

4. Жири не розчинні у воді, але розчинні в ряді органічних розчинників (ефірі, бензині й ін.). Вони здатні розчиняти ефірні олії і деякі барвні речовини, наприклад каротин - барвне речовина моркви і томатів;

5. Жири погані провідники тепла;

6. Для жирів характерна здатність до емульгування, тобто утворенню з водою емульсій. Для одержання емульсій суміш жиру і води піддають тривалому механічному перемішуванню чи струшуванню. У результаті відбувається диспергування жиру, при цьому поверхня жиру різко зростає.

Хімічні властивості.

Найбільш важливими, що мають промислове значення хімічними властивостями жирів є здатність піддаватися гідролізу чи омиленню, гідрогенізації й окислюванню.

Гідроліз, чи омилення, жирів. Під гідролізом жирів мають на увазі гідролітичне розщеплення гліцеридів.

Застосовують чотири основних способи гідролізу жирів: водою, мінеральними кислотами, лугом і ферментами. Омилення водою поводять при високій температурі і високому тиску в присутності спеціальних каталізаторів:



По цій же схемі йде омилення водним розчином мінеральних кислот.

Омилення лугами. При цьому виходять гліцерин і солі вищих жирних кислот - мила. Звідси і відбувається назва реакції гідролізу складних ефірів - омилення:

Гідрогенізація жирів (гідрування) - каталітичне приєднання водню до залишків неграничних жирних кислот, що входять до складу жиру:

Окислювання жирів. Жири й олії можуть окислятися безпосередньо киснем повітря (самоокислення), а також і при нагріванні. Найбільшим змінам піддаються жири, що містять значну кількість залишків високо ненасичених кислот. Прискорюють окисні процеси ряд зовнішніх факторів: світло, вологість, підвищення температури, дія мікроорганізмів, наявність деяких металів (залізо, кобальт, свинець). Окислювання залежить і від поверхні зіткнення жиру з повітрям. При енергійному окислюванні можуть окислятися і граничні кислоти з утворенням більш простих кисневмісних з'єднань за схемою:

Одержання жирів.

Синтез жирів поки економічно не вигідний. Практично жири одержують із природних джерел. При цьому використовуються одним з наступних способів:

1) витоплювання - нагрівання тваринних тканин;

2) віджимання - пресування нагрітих рослинного насіння під тиском;

3) екстрагування - розчинення жирів у хімічних розчинниках з наступним їхнім витягом.



4. Асортимент миючих засобів

4.1 Продукція фірми Gala

Порошки.

Мал. 1. - Асортимент порошку Gala:

Gala - це універсальний пральний порошок, що призначений для прання білих і кольорових виробів з бавовняних, лляних та синтетичних тканин, як у автоматичних пральних машинах, так і для ручного прання.

Gala - це спеціально розроблені пральні порошки для задоволення специфічних потреб у пранні: білим речам надавати додаткової білизни, а кольоровому одягу - додаткового захисту кольору.

До складу прального порошку Gala входять компоненти, завдяки яким білизна після прання стає чистою та свіжою. Так, наприклад, в Gala є декілька типів поверхнево-активних речовин, які відповідають за видалення загальних та жирних забруднень.

Силікати надійно захищають поверхню тканини та механізми пральної машини під час прання, а ензими видаляють складні плями, які не виводяться звичайними порошками - кров, молоко, шоколад, жовток та інші. До складу порошку Gala також входять спеціальні підбілювачі - фотопідбілювач та оптичний.

Завдяки їхній дії тканина не тільки вражає білосніжністю, але й зберігаються яскраві, натуральні кольори тканин.

Пральні порошки використовують для прання усіх видів тканин, за винятком виробів з вовни та шовку. Для таких речей використовуйте спеціальні засоби. Пральні порошки Автомат призначені здебільшого для прання в пральних машинах, тому що містять таку консистенцію миючих та підбілюючи речовин, яка розрахована на розчин, що постійно перемішується, в якому інгредієнти порошку не осідають на одязі. Для ручного прання краще використовувати порошки, спеціально для цього призначені.

Рідкий миючий засіб.

Засіб для миття посуду Gala.

Gala легко впорається з жиром, який складно видалити, навіть у холодній воді. За допомогою Gala можна мити не лише посуд, а й кухонні столи, плиту, холодильник, кахлі і навіть підлогу.

Gala чудово підходить для миття скляного та кришталевого посуду.

Gala не просто робить посуд чистим, а й позбавляє його неприємних запахів, що особливо актуально для пластикового посуду, який всмоктує та зберігає будь-які запахи харчових продуктів.

Gala Balsam - 2 варіанти продуктів - з екстрактом Алое Вера і з Вітаміном Е. Обидва варіанти також містять гліцерин. Gala Balsam - дбає про шкіру Ваших рук, адже під час миття посуду Алое Вера пом'якшує її, Вітамін Е - живить, а гліцерин захищає.

При цьому Gala Balsam має такі самі миючі властивості, що й основна лінійка продуктів.

Кондиціонер-ополіскувач для білизни Gala Silk Soft.

При частому пранні текстильні волокна заплутуються і робляться шорсткуватими, а у процесі сушіння стають жорсткими та негнучкими. Якщо ж під час останнього полоскання додати кондиціонер Gala Silk Soft, волокна розгладжуються, і білизна робиться м'якою.



Мал. 2. - Кондиціонер-ополіскувач для білизни Gala Silk Soft:

До того ж, спеціальне покриття, що залишається на волокнах тканини завдяки кондиціонеру, знижує тертя волокон об шкіру та між собою. Речі менше зношуються, а також стають приємними на дотик. Gala Silk Soft знижує статичний заряд і надає білизні приємного аромату чистоти та свіжості.

Кондиціонер-антистатик Gala Silk Soft поєднує у собі усі вищевказані властивості. Gala Silk Soft - це засіб, що надає білизні тривалого аромату свіжості, полегшує прасування.

А також допомагає зробити білизну надзвичайно м'якою завдяки вмісту протеїну шовку. Крім того, після прання речі стають менш м'ятими і, відповідно, їх легше прасувати.

Новий кондиціонер-антистатик для білизни Gala Концентрат. Його концентрована формула втричі сильніша за звичайну, що означає значну економію при пранні та при цьому те ж саме відчуття м'якої та лагідної на дотик білизни.

Також, українські споживачі можуть отримати виняткову м'якість одягу завдяки використанню Gala Silk Soft "Sensitive" Цей кондиціонер для білизни з екстрактами природного походження можна використовувати як для дитячого одягу, так і для одягу дорослих.



Мал. 3. - Кондиціонер-антистатик Gala Silk Soft:

Засоби для чищення Gala включають порошки для чищення, засіб для миття скла і універсальний миючий засіб. Кожен з них має свої переваги.

Gala порошок для чищення підходить для чистки кухонних плит, кахлів, умивальника, ванн, кухонних плит та інших твердих поверхонь. Це досить сильний засіб для видалення бруду і плям.

Мал. 4. - Засоби для чищення Gala:

Gala Скло завдяки своїй формулі до блиску очищує будь-які скляні поверхні, не залишаючи розводів. Підходить для очистки скла, дзеркал, екранів телевізорів. Засіб представлений двома варіантами упаковки (з розпилювачем і запасний флакон). Gala універсальний засіб призначений для легкого щоденного прибирання і підходить для миття різних типів твердих поверхонь, таких як підлога, кахлі, кухонні поверхні і столи, раковини тощо. Під час прибирання і після нього засіб залишає свіжий аромат. Не потребує змивання чи витирання насухо.

4.2 Продукція фірми Johnson&Johnson, мила дитячі

Johnson&Johnson - Дитяче мило Johnson's baby 100 г.

Як і всі інші гігієнічні засоби дитячої лінії Johnson&Johnson, це мило розроблялось з урахуванням особливостей шкіри маляти. Мінімальний зміст у продукті лужних компонентів, ароматичних добавок дозволяють використовувати його при купанні маленької дитини 2-3 рази в тиждень, не турбуючись при цьому, що шкіра маляти піддасться небажаній втраті води (як це буває при використанні більш твердих сортів мила деяких інших виробників). Ці особливості дитячого мила Johnson's baby можуть виявитися дуже корисними і для дорослих, що мають суху чи надмірно чутливу шкіру.

Механізм дії продукту.

Завдяки ретельно розрахованій рецептурі, дитяче мило Johnson's baby ефективно й у той же час дуже м'яко очищає шкіру, не викликаючи її надмірної сухості.

Для кого призначений продукт?

Дитяче мило Johnson's baby рекомендується для регулярного використання при купанні і гігієнічному догляді за шкірою малят, починаючи з перших днів життя. Може застосовуватися і дорослими, шкіра яких має схильність до сухості чи подразнення.

Як використовувати продукт?

Намилювання шкіри дитини можна здійснювати як за допомогою спеціальних м'яких губок чи купальних рукавичок, так і без них.

Перед закінченням купання рекомендується ретельно змити залишки мила зі шкіри маляти.

Варто пам'ятати, що навіть таке ніжне мило доцільно використовувати в купанні грудних дітей не щодня, а 2-3 рази в тиждень.

Johnson&Johnson - Мило дитяче Johnson's baby з медом 100 г.

Мило "Johnson's baby" з медом спеціально розроблено для немовлят. У його склад включені тільки самі ніжні компоненти, додана кокосова і пальмова олії.

Спеціальна добавка лосьйону в мило з медом "Johnson's baby" робить його ще більш м'яким.

Johnson&Johnson - Мило дитяче Johnson's baby з екстрактом натурального молока 100 г.

Мило з екстрактом натурального молока "Johnson's baby " вміщує тільки спеціальні високо-чищені компоненти і є самим м'яким дитячим милом, що не сушить і не дратує навіть чутливу шкіру немовляти.

J&J - Мило дитяче Johnson's baby з мигдальною олією 100 г.

Мило "Johnson's baby" з мигдальною олією розроблено спеціально для немовлят. У його склад включені тільки самі ніжні компоненти, додані кокосова і пальмова олії.

Спеціальна добавка лосьйону в мило "Johnson's baby" робить його ще більш м'яким.

Мал. 5. - Дитяче мило Johnson's baby 100 г.:



4.3 Продукція фірми Nivea

Nivea - Крем-мило з мигдальною олією.

Властивості продукту:

- Крем - мило з мигдальною олією серії NІVEA Bath Care утворює ніжну піну, що м'яко очищає шкіру;

- Містить натуральні компоненти, що доглядають, зволожують шкіру і захищають її від втрати вологи;

- Схвалено дерматологами.

Nivea - Рідке мило.

Рідке мило - це розчин тих же речовин, з яких робиться і кускове. Однак рідке мило більш універсальне в застосуванні. У рідкому милі серії NІVEA Bath Care не міститься луг, завдяки чому воно делікатно впливає на шкіру, доглядаючи і пом'якшуючи її.

Рідке крем-мило з мигдальною олією: Містить м'які зволожуючі компоненти і вітамін F, що зволожує шкіру й ефективно оберігає її від втрати вологи, не містить фарбників.

Рідке крем-мило з морськими мінералами: Містить морські мінерали і м'які компоненти для догляду, що забезпечують природне зволоження навіть самої ніжної шкіри.

Схвалено дерматологами (Nivea - Рідке мило Молоко і Абрикос).

Властивості продукту:

- Нове рідке мило, утворює ніжну піну, м'яко очищає, зволожує шкіру, робить її гладкою й еластичною;

- Має ніжний аромат;

- Особлива формула, збагачена молочними протеїнами й олією абрикосових кісточок, пом'якшує шкіру і забезпечує необхідний догляд;

- Підкреслить природну красу Вашої шкіри;

- pH відповідає природному pH шкіри;

- Не містить лужного мила;

- Містить м'які компоненти, що доглядають;

- Схвалено дерматологами.

Мал. 6. - Nivea - Рідке мило:

4.4 Продукція фірми Dove

Щоб шкіра була здоровою і привабливою, їй щодня необхідно не тільки очищення, але і зволоження. Втрата вологи - одна з основних причин старіння шкіри. При недостатньому зволоженні шкіра починає лущитися, швидше з'являються зморшки. Спека, холод, вітер - це тільки деякі з багатьох факторів, що впливають на шкіру. Як не парадоксально, шкіра втрачає вологу навіть при контакті з водою, особливо жорсткою.

Властивості продукту:

- Dove на 1/4 складається з зволожуючого крему, тому ефективно зволожує, а не сушить Вашу шкіру на відміну від звичайного мила;

- Dove не містить луг, що подразнює шкіру;

- Dove володіє таким м'яким впливом, що підходить навіть для чутливої шкіри;

- Ви можете використовувати Dove кілька разів в день, тому що шкіра будь-якого типу щодня має потребу в зволоженні;

- Вже після першого застосування Ви будете приємно здивовані результатом - Ваша шкіра стане більш м'якою, пружною і шовковистою.

Unilever - Крем-мило інтенсивне Dove.

Dove відрізняється від звичайного мила. Переконайтеся самі! Проведемо простий дослід і порівняємо рівні вмісту лугу (pH) в звичайному милі й в Dove. Змочимо звичайне мило і Dove водою і прикладемо до них лакмусові смужки, що реагують на луг. Чим темніше колір, тим вище вміст лугу в милі. Луг руйнує природний захист шкіри і сушить її. Смужка, прикладена до Dove, не змінює свій колір. Це означає, що рівень pH у Dovе цілком нейтральний на відміну від звичайного мила.

Властивості продукту:

- Dove містить нейтральні компоненти, що очищають, і на 1/4 складається зі зволожуючого крему;

- Dove ніжно доглядає за шкірою і зберігає її природне зволоження;

- Dove не сушить Вашу шкіру на відміну від звичайного мила.

Спробуйте Dove. І нехай Ваша шкіра вирішить, що краще.

Unilever - Рідке крем-мило Dove.

Якщо Ви звикли користуватися рідким милом, ми радимо Вам спробувати рідке крем-мило Dove.

Властивості продукту:

- Рідке крем-мило Dove містить нейтральні компоненти;

- Воно також на 1/4 складається зі зволожуючого крему;

- Дбайливо очищає, зволожує і захищає шкіру рук від висихання;

- Рідке крем-мило Dove дарує шкірі відчуття м'якості і ніжності.

Властивості продукту:

- Оптимальна комбінація чистого шовку й зволожувача Dove доглядає за руками під час миття і робить шкіру рук м'якою і гладкою як шовк.

- Допомагає підтримувати вміст вологи в шкірі.

- Поліпшує стан шкіри, додає їй шовковистий вид.



Мал. 7. - Unilever - Рідке крем-мило для рук Dove Ніжний Шовк:

Nivea - Крем-мило.

Крем-мило з мигдальною олією утворює ніжну густу піну і м'яко очищає шкіру: Натуральні компоненти, що доглядають, зволожують Вашу шкіру день за днем.

Nivea - Крем-мило Молоко і Вітаміни.

Нове крем-мило Молоко і Вітаміни з молочними протеїнами і вітамінами F і PP утворює густу ніжну піну і м'яко очищає шкіру. Йому властивий витончений жіночним ароматом. Натуральні компоненти, що доглядають, зволожують Вашу шкіру день за днем:

- Підходить для щоденного застосування;

- Схвалено дерматологами.

Unilever - Крем-мило Dove "Ніжне злущування".

Нове крем-мило Dove "Ніжне злущування" на 1/4 складається зі зволожуючого крему і містить особливі мікрогранули, що ніжно злущують і видаляють відмерлі клітки. Після впливу мікрогранул шкіра краще усмоктує зволожуючий крем і стає м'якою і гладкою. Нове крем-мило "Ніжне злущування" можна використовувати так часто, як побажаєте.



5. ПАР

Поверхнево-активні речовини (сурфактанти, детергенти) (рос. поверхностно-активные вещества, англ. surface-active agents, surfactants, нім. grenzflachenaktive Stoffe m pl, oberflachenaktive Stoffe m pl, Tenside n pl) - хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання і знижуючи між-фазний натяг на межі двох рідин.

Це речовини, молекули яких концентруються під дією молекулярних сил (адсорбуються) біля поверхні розділу фаз і знижують енергію поверхневу. У вужчому значенні ПАР здебільшого називають речовини, що знижують поверхневий натяг на межі поділу: рідина (вода) - повітря (пара), рідина (вода) - рідина (масло), рідина - тверда поверхня. Виділяють два великі класи ПАР.

Поверхнево-активні речовини - зазвичай органічні сполуки (термін означає, що вони містять як гідрофільні групи («хвости»), так і гідрофобні групи («головки»). Через таку будову вони розчинюються як у неполярних жирах і органічних розчинниках, так і в полярній воді.

Мал. 8:



Класифікація ПАР:

1) Йоногенні ПАР:

a) Катіонні ПАР;

б) Аніонні ПАР.

2) Нейоногенні ПАР:

a) Алкілполіглюкозиди;

б) Алкілполіетоксилати.

Крім того, виділяють класи і групи ПАР.

До першого класу належать низькомолекулярні речовини дифільного характеру з несиметричними молекулами, тобто сполуки, що мають гідрофільну “голову” (одну або декілька полярних груп, наприклад - ОН, -СООН, -SO3 H, -OSO3H, -COOMe, -NH2) і гідрофобний “хвіст” (як правило, аліфатичний ланцюг, який іноді включає ароматичну групу). Концентрація таких речовин в поверхневому шарі дозволяє їм розташуватися так, що всередину, у бік водної фази вони обернені гідрофільними фрагментами, а назовні - об'ємистими аліфатичними радикалами, які утворюють гідрофобний поверхневий шар. Взаємодії в цьому шарі мають суто Ван-дер-Ваальсову природу і тому істотно слабкіші, ніж у разі поверхневого шару, утвореного молекулами води і пронизаного сіткою з водневих зв'язків. Отже, надмірна поверхнева енергія такого шару з гідрофобних радикалів буде значно нижча, ніж у разі поверхневого водного шару. Це означає, що концентруватимуться в поверхневому шарі.

До другого класу ПАР належать високомолекулярні речовини, в яких чергуються гідрофільні і гідрофобні групи, рівномірно розподілені по всій довжині полімерного ланцюга. Молекули речовин другого класу побудовані симетрично. Внаслідок цього їх поведінка на межі розділу не залежить від орієнтації молекул відносно поверхні рідини, в якій вони розчинені. По відношенню до поверхні води вони не змочують поверхню води і не розчиняються в ній. Від них слід відрізняти високомолекулярні ПАР, побудовані з двох або трьох відрізків, кожний з яких складається з гідрофільних і гідрофобних блоків мономерів. За механізмом адсорбції властивостями такі речовини слід відносити до поверхнево-активних речовин першого класу. За механізмом дії на поверхневі властивості розчинів ПАР поділять на чотири групи.

До першої групи належать речовини, поверхнево-активні на межі рідина - газ і перш за все на межі вода - повітря, але які не створюють колоїдних частинок ні в об'ємі, ні в поверхневому шарі. Це низькомолекулярні ПАР, істинно розчинні у воді речовини, напр., нижчі члени гомологічних рядів спиртів, кислот і т. п.

Знижуючи поверхневий натяг води до 50-30?10-3 Н/м, вони полегшують її розтікання по слабко змочуваних гідрофобних поверхнях в тонку плівку. Ці речовини слабкі піноутворювачі, що підвищують стійкість вільних двосторонніх рідких плівок у піні. Тому ПАР першої групи знайшли застосування в процесах флотації, в яких піна повинна бути нестійкою, такою, що легко руйнується. Найбільше застосування ПАР цієї групи отримали як піногасники, що різко знижують стійкість піни. Піногасники відіграють суттєву роль у всіх процесах, де виникнення стійких пін утруднює або порушує хід процесу, напр., у промивальних розчинах свердловин, що застосовуються в глибокому бурінні та ін.

До другої групи належать речовини, які проявляють поверхневу активність на межі двох рідин, що не змішуються, але колоїдних структур не утворюють. Такі речовини, адсорбуючись на поверхнях розділу, знижують вільну поверхневу енергію рідини або твердого тіла і тим самим полегшують процес утворення нової поверхні, зокрема в процесі диспергування. Тому ПАР другої групи називають диспергаторами. Вони застосовуються при розпилюванні рідин, емульгуванні, диспергуванні твердих тіл і т. п.

Вони можуть бути будь-які ПАР, що адсорбуються на поверхні частинок дисперсійного середовища і стабілізують високодисперсну суспензію. Тому у водних середовищах диспергаторами служать ПАР, частіше поверхнево-активні полімери.

Третю групу складають ПАР, що створюють структуру в адсорбційному шарі і в розчині. Такі речовини запобігають коагуляції частинок, стабілізують дисперсну фазу в дисперсійному середовищі, тому їх називають стабілізаторами. Механізм дії стабілізаторів полягає в тому, що, окрім виникнення структурно-механічного бар'єру для зближення частинок, зовнішня поверхня утвореної ПАР оболонки є гідрофільною, і агрегація не може відбутися унаслідок зіткнення зовнішніх поверхонь. Прикладами ПАР-стабілізаторів є сапонін, полісахариди, високомолекулярні речовини типу білків. Стабілізатори не тільки перешкоджають агрегації частинок, але й запобігають розвитку структур, блокуючи шляхом адсорбції місця зчеплення частинок і перешкоджаючи тим самим їх зближенню. Тому стабілізатори суспензій також є адсорбційними пластифікаторами. Останні знайшли широке застосування в гідротехнічному будівництві, керамічному виробництві, при спорудженні асфальтових доріг, в інженерній геології, сільському господарстві з метою поліпшення структури ґрунту.

Четверту групу ПАР складають миючі речовини, або детергенти, що займають перше місце за масштабами практичного застосування. Їх призначення - видаляти різного роду забруднення з поверхні шляхом переведення забруднюючих речовин у стан стабілізованої емульсії або суспензії. Ці ПАР повинні володіти всім комплексом властивостей, характерних для трьох попередніх груп, тобто здатністю сильно знижувати поверхневий натяг, проявляти змочувальну дію і бути не тільки диспергаторами, але і сильними стабілізаторами емульсій і суспензій.

Окрім розглянутої класифікації, всі ПАР можуть бути розділені на підставі двох найважливіших ознак: за хімічною ознакою і за колоїдно-структурною. За хімічною ознакою ПАР ділять на аніоноактивні, катіоноактивні. За колоїдно-структурною ознакою їх ділять на речовини, що знаходяться в дійсному розчині, а тому не володіють миючою дією, і на миючі речовини, які створюють міцелярні або навіть селевої структури. Миючими речовинами, або детергентами, можуть бути речовини будь-якого з трьох класів, тобто аніоноактивні, катіоноактивні. При цьому обов'язковою умовою повинні бути висока полярність (гідрофільність) полярної групи і одночасно достатня довжина вуглеводневого ланцюга. Саме тому вищі гомологи спиртів і карбонових кислот не є миючими речовинами. При переході ж від кислот до їх солей лужних металів полярність і, отже, гідрофільність груп підвищується, що обумовлює милоподібні властивості цих речовин. Введення ще більш гідрофільної групи підсилює колоїдну розчинність у воді не тільки лужних, але і самих кислот, на чому в значній мірі заснована дія сучасних синтетичних миючих засобів.

...