Анодна обробка олов'яних покриттів в лужних електролітах

Предмет дослідження - олов'яний електрод в лужних електролітах.

Методи дослідження - вольтамперометрія з лінійною розгорткою потенціалу, реєстрація кривих самоактивації, випробування захисних властивостей конверсійних покриттів в сірковмісних середовищах, якісний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів.

Нові дані про кінетичні закономірності анодних процесів в системі Sn| OH^- дозволяють запропонувати механізм, що включає ряд реакцій, природа яких визначається потенціалом електрода: розчинення у вигляді тригідроксостаніт-іонів, утворення шару Sn(OH)₂, адсорбованого на поверхні олова, окиснення Sn(OH)₂ до сполук Sn(IV) (розчинних гексагідроксостанат-іонів і адсорбованого Sn(OH)₄) і дегідратація Sn(OH)₄ з утворенням SnO₂. Запропонований механізм пояснює не тільки отримані в цій роботі, але і описані в літературі експериментальні дані.

Вперше описана хвиля, виявлена між пасивною областю, де струм практично рівний нулю, і діапазоном, в якому спостерігається інтенсивне виділення кисню. Показано, що наявність анодного струму в області, що розглядається, пов'язана з окисненням сполук, локалізованих у плівці.

Вперше отримані шляхом анодної обробки олова плівки з аномально високою корозійною стійкістю. Виявлена кореляція режиму формування і захисних властивостей анодних покриттів. Показано, що причиною підвищення стійкості в агресивних середовищах олов'яних електродів, анодно оброблених в лужних електролітах, є формування конверсійних покриттів, що складаються переважно з станум(IV) оксиду.

Уперше проведене дослідження впливу карбонат-, силікат-, фосфат- і вольфрамат-іонів на анодну поведінку системи Sn| OH^-. Показано, що поліпшення захисних властивостей анодних плівок в присутності іонів SiO₃^2-, PO₄^3- і WO₄^2- пов'язане з їх включенням у покриття, що формується, внаслідок утворення малорозчинних сполук олова.

Практичне значення отриманих результатів.

Розроблений новий технологічний процес швидкісного анодування олов'яних покриттів в лужних електролітах з додаванням органічних і неорганічних речовин, з яких найбільш ефективним є натрій силікат. Показано, що функціональні властивості анодних плівок, що пропонуються, задовольняють діючим стандартам і значно перевершують традиційні хроматні покриття за рядом показників.

Розроблений новий експрес-метод кількісного визначення захисних властивостей анодних покриттів на олові, який базується на реєстрації кривих самоактивації (залежності потенціал - час при вимкненому струмі) анодованого електрода в агресивних середовищах. Час активації (час зменшення потенціалу до стаціонарного значення, відповідного вільній від оксидів поверхні), використаний як критерій захисних властивостей анодних плівок, добре корелює з результатами традиційних корозійних випробовувань.

Отримано рішення про видачу патенту на винахід по заявці № 2001085763 “Електроліт для анодної фінішної обробки олов'яних покриттів” Головко Д.А., Бєляновська О.А., Данилов Ф.Й. від 14.06.2002.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем проведені експеріментальні дослідження анодної поведінки олова в лужних розчинах, розроблені і обгрунтовані методи контролю захисних властивостей конверсійних покриттів на олові, оптимізовані склад лужного електроліту і режим анодування луджених виробів. Аналіз і обговорення результатів проведені спільно з науковим керівником професором Даниловим Ф.Й. і асистентом Головко Д.А. Інші співавтори публікували у спільних публікаціях матеріали по обробці цинкових і свинцевих покриттів, які не мають відношення до даної дисертації.

Апробація. Матеріали дисертації представлені у вигляді доповідей на IV Міжнародній конференції “Проблеми корозії і протикорозійного захисту матеріалів” (Корозія 98), Львів, 1998; V Міжнародної конференції “Проблеми корозії і протикорозійного захисту конструкційних матеріалів” (Корозія 2000), Львів, 2000; III Всеукраїнської конференції студентів, аспірантів і молодих вчених з міжнародною участю “Екологія. Людина. Суспільство”, Київ, 2000; IV Міжнародної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Екологія. Людіна. Суспільство”, Київ, 2001, V Міжнародної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство”, Київ, 2002, I Регіональної конференції молодих вчених і студентів з актуальних проблем хімії, Дніпропетровськ, 1999; II Регіональної конференції молодих вчених і студентів з актуальних проблем хімії, Дніпропетровськ, 2000, III Регіональної конференції молодих вчених і студентів з актуальних проблем хімії, Дніпропетровськ, 2001, IV Регіональної конференції молодих вчених і студентів з актуальних проблем хімії, Дніпропетровськ, 2002, V Міжнародної конференції “Наука і освіта - 2002", Дніпропетровськ, 2002.

Публікації. За тематикою дисертації опубліковані 17 робіт, в тому числі 5 статей і 12 тез на Міжнародних, Національних і Регіональних конференціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 5 розділів, висновків і додатку. Викладена на 134 сторінках, містить 8 таблиць і 41 рисунок. Бібліографія містить 154 роботи вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вступ

Обгрунтовані актуальність теми і мета дисертаційної роботи, показаний зв'язок проведених досліджень з державними науковими програмами, приведені відомості про наукову новизну і практичне значення роботи, про особистий внесок автора, а також апробації, публікаціях, структурі і обсягу роботи.

Літературний огляд

Приведений огляд літературних даних і патентної інформації з фінішної обробки олов'яних покриттів, а також закономірностей анодних реакцій в системі Sn| OH^-. Відмічені висока токсичність і екологічна небезпека традиційних хроматних електролітів. Показана перспективність анодування в розчинах гідроксидів лужних металів як способу пасивації олов'яних поверхонь. На основі літературного огляду сформульовані задачі дослідження.

Методика експерименту

Анодну поведінку системи Sn| OH^- досліджували на олов'яному електроді в розчинах натрій гідроксиду методом вольтамперометрії з лінійною розгорткою потенціалу. Усі вимірювання проводилися за допомогою комплекту імпульсного потенціостату ПИ - 50 - 1.1 в триелектродній електрохімічній комірці. Потенціали робочого електрода виміряні і приведені відносно хлорсрібного напівелементу ЭВЛ1-М3.1. Якісне визначення сполук стануму(II) в лужних електролітах проводили за допомогою реакції відновлення солей феруму(III), а стануму(IV) - взаємодії з метиловим фіолетовим і калій роданідом. Виявлення силікат- і фосфат-іонів в анодних плівках на олові проводили за допомогою реакції з амоній молібдатом і бензидином в присутності аміаку, а вольфрамат-іонів з 8-оксихіноліном у розчині, що містить концентровану соляну кислоту. Захисні властивості анодних покриттів випробовували в кислих (H₂SO₄), буферних (0,5 М CH₃COOH, 0,5 М CH₃COOК; 0,5 M C₆H₅O₇H₃, 0,5 M C₆H₅O₇Na₃), нейтральних (NaCl) і лужних (NaOH) середовищах за допомогою методу реєстрації кривих самоактивації (хронопотенціограм) олов'яного електрода, а також в атмосфері сульфур(IV) оксиду і киплячих сульфід-вмісних розчинах оцтової кислоти. Міцність зчеплення з основою конверсійних покриттів на олові контролювали методом нагрівання за ГОСТ 9.302 - 88. Адгезію лаку на основі феноло-формальдегідних смол оцінювали, випробовуючи модифіковані і покриті лаком зразки в киплячих модельних середовищах (питна вода або 3 г/л NaCl) по ГОСТ 5981 - 88. Пористість лудженої жерсті, обробленої різними засобами, випробовували за допомогою розчинів калій гексаціаноферату (II) згідно з ГОСТом 9.302 - 88 (10 г/л K₄[Fe(CN)₆], 5 г/л NaCl, решта Н₂О) і ГОСТ 13345 - 85 (9,1 г/л K₄[Fe(CN)₆], 90,9 г/л желатину, 2,3 г/л H₂SO₄, решта C₂H₅OH).

Закономірності анодної поведінки системи Sn| OH^-

Типові анодні вольтамперограми (ВАГ) системи Sn| OH^- характеризуються двома максимумами (ac і ce) при низьких швидкостях розгортки потенціалу v (v до 0,2 В/c) і одним при високих (v не менше за 0,5 В/с). На ВАГ спостерігаються пасивна область (ef), хвиля (fg), що передує виділенню кисню (gh). Особливістю області bc є періодичні коливання (осциляції) струму. Параметри осциляцій струму (густина струму в мінімумі і максимумі осциляційного піка, амплітуда (різниця величин максимальної і мінімальної густини струму) і період (інтервал між осциляційними піками)) залежать від концентрації натрій гідроксиду і температури електроліту. При підвищенні концентрації NaOH або температури збільшується амплітуда, і зменшується період осциляцій.

Зі збільшенням v спостерігається підвищення густини струму першого максимуму (J^I_max), що супроводиться монотонним зміщенням його потенціалу (E_max^І) в більш позитивну область. Залежність величини J^I_max і E_max^І від v є практично лінійною в координатах J_max^І - v^1/2 і E_max^І - ln v відповідно.

На величину другого максимуму J^II_max та його потенціал швидкість розгортки практично не впливає. При підвищенні температури електроліту перший пік змінюється незначно в порівнянні з другим. З підвищенням концентрації натрій гідроксиду анодні максимуми збільшуються. При цьому залежність J_max = f [NaOH] має екстремальний характер.

Показані ВАГ, що реєструються при розгортці від стаціонарного потенціалу (Е_стац ? -1,1 В) до більш позитивного потенціалу інверсії (Е_і) і зворотньо. Ці криві позначені далі як анодний і катодний скани відповідно. Форма циклічних ВАГ залежить від потенціалу інверсії. Якщо Е_і розташований в області першого або другого піків струму, то катодні скани практично ідентичні анодним. При цьому на катодному скані спостерігається максимум при Е ? -1,1 В. Збільшення Е_і призводить до зникнення піків на катодних сканах. Подібні закономірності характерні також для ВАГ, що реєструються при розгортці в катодну область після обробки олов'яного електрода в потенціостатичному режимі протягом декількох десятків секунд при Е = -0,92 - -0,08 В.

Зазначимо, що механізм анодних процесів, що пропонувався раніше, який зв'язує максимуми струму з пасивацією внаслідок утворення плівки малорозчинних сполук, що відбувається внаслідок дифузійних обмежень по доставці гідроксид-іонів, не пояснює ці ефекти.

ВАГ були зіставлені з діаграмою потенціал - рН системи Sn - H₂O. В області кожного з піків термодинамічно можливими є дві пари реакцій утворення розчинних і нерозчинних сполук олова. Далі описаний механізм, що враховує цю обставину і експериментальні факти, викладені вище.

В області першого піка в інтервалі Е ? -1,1 - -1,0 В термодинамічно можливо окиснення олова в формі розчинних тригідроксостаніт-іонів:

Sn + 3 OH^- > Sn(OH)₃^- + 2e (1)

Підвищення потенціалу в анодну область, викликане активаційними і транспортними обмеженнями процесу (1), і зниження рН приелектродного шару внаслідок його протікання, очевидно, робить можливою, як випливає з діаграми Пурбе, реакцію утворення гідратованого станум(II) оксиду:

Sn + 2 OH^- > Sn(OH)₂ + 2e (2)

Адсорбція Sn(OH)₂ на електроді інгібує електродні процеси, що призводить до зменшення густини струму в інтервалі bc. Потрібно зазначити, що в цій області потенціалів спостерігаються осциляції струму, які пов'язані з періодичним утворенням і розчиненням, тобто адсорбцією - десорбцією, плівки з станум(II) гідроксиду. Це підтверджує залежність параметрів осциляційних піків від концентрації гідроксид-іонів і температури електроліту.

При більш позитивних потенціалах термодинамічно можливою стає реакція окиснення адсорбованого Sn(OH)₂ з утворенням розчинних в електроліті гексагідроксостанат-іонів і електродні процеси в діапазоні потенціалів, що розглядається, можна представити схемою:

+2ОНЇ +4ОНЇ

Sn > Sn(OH)₂ > Sn(OH)₆^2- (3)

-2е -2е

Розчинення у вигляді гексагідроксостанат-іонів на дільниці cd підтверджують виявлення сполук стануму(IV) в електроліті після поляризації олов'яного електрода в потенціостатичному режимі. При подальшому зсуві потенціалу в позитивну сторону росте швидкість процесу (3) і знижується рН приелектродного шару. При цьому стає можливою реалізація поверхневої реакції окиснення Sn(OH)₂ в гідратований станум(IV) оксид, тобто в діапазоні потенціалів, що розглядається, на електроді можуть протікати поверхневі твердофазні реакції:

+2ОНЇ +2ОНЇ

Sn > Sn(OH)₂ > Sn(OH)₄ (4)

-2е -2е

Адсорбційний шар Sn(OH)₄ є інгібітором електродних процесів. При підвищенні потенціалу міра заповнення поверхні електрода Sn(OH)₄ збільшується, що виявляється в зменшенні густини струму в області de. Реакції в областях сd і de, можливо, протікають в основному з активаційними обмеженнями, що підтверджує відсутність впливу швидкості розгортки потенціалу на величину J_max^II і значне підвищення J_max^II при збільшенні температури електроліту.

При інверсії потенціалу в негативну область гідратовані Sn(II) і Sn(IV) оксиди електрохімічно десорбуються, відновлюючись до Sn і Sn(OH)₂ відповідно, що призводить до збільшення “вільної” поверхні електроду і підвищення анодної густини струму. При потенціалах більш негативних, ніж значення потенціалів анодних максимумів, швидкість розчинення олова у вигляді тригідроксостаніт- або гексагідроксостанат-іонів зменшується відповідно до тафелевської залежності.

Зазначимо, що в пасивній області поверхневі плівки, що складаються з суміші Sn(II) і Sn(IV) гідроксидів, частково дегідратуються. Продукт цього процесу електрохімічно інертний при поляризації в інтервалі Е ? -1,1 - -0,5 В, що призводить до зникнення піків на катодних сканах при Е_і > -0,12 В.

Хвиля, що спостерігається при Е ? 0,9 - 2,0 В, пов'язана з окисненням станум(II) оксиду, що входить в мозаїчну структуру плівки, внаслідок чого поверхня електрода покривається шаром, що складається переважно з SnO₂. Практична відсутність впливу гідродинамічного режиму, тобто перемішування електроліту, на величину граничного струму свідчить про локалізацію процесу окиснення в твердій фазі.

Очевидно, що збільшення вмісту станум(IV) оксиду в анодній плівці, що проявляється в зникненні другого піка на катодних сканах, сприяє збільшенню захисної здатності покриттів, що формуються. На основі результатів проведеного дослідження можна прогнозувати формування стабільних оксидних покриттів при анодуванні олов'яних поверхонь в інтервалі потенціалів не менше за 0,9 В. Оскільки промислові процеси нанесення і фінішної обробки металопокриттів здійснюють в гальваностатичному режимі, то, очевидно, анодування олова доцільно провести при густині струму J_A ? J_max^I. У цих умовах утворення станум(IV) оксиду супроводиться інтенсивним виділенням кисню.

Аналогічно з фінішною обробкою інших металів поліпшення функціональних властивостей конверсійних покриттів на олові потрібно чекати при введенні в електроліт плівкоутворюючих неорганічних речовин. У зв'язку з цим був вивчений вплив добавок натрій карбонату, вольфрамату, силікату і фосфату в електроліти на анодні вольтамперограми олов'яного електрода. Встановлено, що в розчинах натрій гідроксиду з додаванням Na₂SiO₃, Na₂WO₄ або Na₃РО₄ на відміну від Na₂CO₃ на вольтамперограмах спостерігається зменшення анодних максимумів струму і підвищення перенапруження в області виділення кисню у порівнянні з розчином NaOH. Однак, ці зміни незначні і не дозволяють вибрати ефективну добавку в електроліт анодування, а поляризаційні криві системи Sn| OH^- в пасивній області і діапазоні потенціалів, де відбувається інтенсивне виділення кисню, практично ідентичні. Тому для вибору оптимальних параметрів процесу анодування олов'яних поверхонь необхідно використати методи, що дозволяють контролювати властивості плівок, що формуються.

Анодування олова в лужних електролітах

Як критерій захисної здатності в цій роботі запропоновано використати час, протягом якого плівка руйнується в корозійно-активному середовищі, що призводить до зменшення потенціалу електрода до стаціонарної величини, відповідної поверхні, вільної від оксидів. Цей так званий “час активації” (ф_а) контролюють, реєструючи криві самоактивації (хронопотенціограми) оксидованого електрода в агресивному середовищі.

Криві самоактивації анодно оброблених олов'яних електродів порівнювали в нейтральних (3 - 10 % NaCl), що моделюють харчові, а також лужних (0,5 М NaOH), кислих (0,5 M H₂SO₄), буферних (0,5 М CH₃COOH, 0,5 М CH₃COOК; 0,5 M C₆H₅O₇H₃, 0,5 M C₆H₅O₇Na₃) розчинах. На кривих самоактивації в розчині натрій гідроксиду на відміну від кислих, слабкокислих і хлорид-вмісних середовищ спостерігається, як правило, вертикальна дільниця, відповідна практично повному руйнуванню сформованої плівки, екстраполюючи яку на вісь абсцис легко визначити час активації. Тому як стандартний при випробуваннях використали 0,5 М розчин NaOH. Більш високі концентрації натрій гідроксиду застосовувати недоцільно, оскільки при підвищенні концентрації гідроксид-іонів в лужних середовищах час активації зменшується і в 1,0 - 4,0 М NaOH скорочується до декількох десятків секунд, що ускладнює визначення захисних властивостей поверхневих плівок.

При збільшенні тривалості ф_п або густини струму анодної обробки J_A в лужному електроліті час активації і, отже, захисна здатність поверхневої плівки, що утворюється підвищуються.

Час активації порівнювали з результатами традиційних випробувань в атмосфері сульфур(IV) оксиду (з часом виділення слідів корозії основного металу на зразках лудженої жерсті ф_рж.) і в киплячому розчині 0,52 М CH₃COOH + 0,01 M Na₂S (критерій стійкості плівок - відсутність виділення сульфідних сполук олова). Залежність ф_рж = f (ф_а) є практично лінійною. У сульфід-вмісному розчині оцтової кислоти нестабільні покриття практично не впливають на виділення сірчастих сполук, але підвищення тривалості анодування дозволяє сформувати плівки, що задовольняють діючим вимогам. Величина ф_а, відповідна таким покриттям, складає не менш ф_а^min = 300 с.

Значення ф_а > ф_а^min спостерігаються, для олов'яних електродів, анодованих в 0,5 М NaOH (ф_п не менше за 15 с) при Т = 293 - 298 К і густинах струму J_A = 500 - 1000 А/м², які перевершують максимальну (J_A > J^I_max). Згідно з запропонованим механізмом в даному діапазоні J_A формуються плівки, що складаються переважно з станум(IV) оксиду. Для реалізації анодування в технологічному циклі агрегату виробництва лудженої жерсті очевидна необхідність скорочення її тривалості до 1 - 2 с при збереженні високих захисних властивостей покриттів, що утворюються. Тому був перевірений вплив добавок неорганічних солей (натрій карбонату, силікату, фосфату і вольфрамату) в лужний електроліт анодування на ф_а. Встановлено, що Na₂CO₃, практично не впливає на величину часу активації, Na₃PO₄ і Na₂WO₄ дозволяють незначно підвищити ф_а, і тільки в присутності Na₂SiO₃, який є найбільш ефективною добавкою, ф_а збільшується приблизно в 10 разів у порівнянні з базовим електролітом (розчином NaOH). Ці ефекти пов'язані з включенням вольфрамат-, фосфат- або силікат-іонів в покриття, які утворюються, що підтверджують результати якісних тестів.

Залежність часу активації від концентрації NaOH і Na₂SiO₃ в лужному електроліті не є монотонною. Час активації, більше 300 с, спостерігається для електродів, анодованих протягом 2 с в електролітах, що містять 0,25 - 0,5 М NaOH і 0,25 - 1,0 М Na₂SiO₃, а максимальні значення ф_а відповідають розчинам 0,25 - 0,5 М NaOH + 0,75 - 1,0 М Na₂SiO₃, які є оптимальними для швидкісного анодування олов'яних покриттів. Введення до складу лужного електроліту органічних сполук (1 - 2 г/л поліетиленгліколю ОН - [ - СН₂СН₂О - ]₁₁₅ - Н (ПЕГ) і 4 - 8 мл/л полісульфону ДХТИ-160), що селективно адсорбуються на окисненій поверхні олова, дозволяє збільшити час активації.

У електролітах, що пропонуються, плівки, захисна здатність яких задовольняє існуючим стандартам (тобто ф_а > ф_а^min), утворюються при швидкісній обробці при густині струму 500 - 1000 А/м² (оптимальний інтервал J_A = 800 - 1000 А/м²).

Випробовування функціональних властивостей конверсійних покриттів на олові

Були проведені випробування функціональних властивостей конверсійних покриттів (захисних властивостей, пористості лудженої жерсті, міцності зчеплення з основою і адгезії лаку), сформованих при швидкісній обробці, що пропонується, в лужному силікатвмісному розчині і отриманих шляхом традиційного хроматування. Встановлено, що пористість анодованої лудженої жерсті задовольняє ГОСТ 13345 - 85, а міцність зчеплення з основою і адгезія лаку на основі феноло-формальдегідних смол для анодних плівок не поступаються хроматним і відповідають ГОСТ 9.302 - 88 і ГОСТ 5981 - 88. На основі результатів традиційних випробувань в сірковмісних середовищах, а також інформації, що здобувається з кривих самоактивації олов'яного електрода в нейтральних, моделюючих харчові (NaCl), лужних (NaOH), кислих (H₂SO₄), буферних (0,5 М CH₃COOH, 0,5 М CH₃COOК; 0,5 M C₆H₅O₇H₃, 0,5 M C₆H₅O₇Na₃) розчинах показано, що захисні властивості покриттів, отриманих шляхом анодування, яке пропонується, значно перевершують сформовані при традиційному хроматуванні.

ВИСНОВКИ

1. На основі дослідження кінетичних закономірностей анодних процесів в системі Sn| OH^- запропонований механізм, що включає ряд реакцій, природа яких визначається потенціалом електрода: розчинення у вигляді тригідроксостаніт-іонів, утворення шару Sn(OH)₂, адсорбованого на поверхні олова, окиснення Sn(OH)₂ до сполук Sn(IV) (розчинних гексагідроксостанат-іонів і адсорбованого Sn(OH)₄) і дегідратація Sn(OH)₄ з утворенням SnO₂.

2. Хвиля, виявлена між пасивною областю і діапазоном, в якому спостерігається інтенсивне виділення кисню, пов'язана з окисненням сполук, локалізованих у плівці.

3. Час активації анодованого олов'яного електрода в 0,5 М розчині NaOH, який визначають, реєструючи криву самоактивації, може служити критерієм оцінки захисних властивостей отриманих плівок і добре корелює з результатами традиційних корозійних випробувань. Експериментальні дані, отримані з використанням розробленого методу, свідчать про залежність захисних властивостей анодних покриттів від складу електроліту і режиму формування (густини струму і часу обробки, температури розчину).

4. При анодній обробці олова в лужних електролітах можуть бути отримані плівки, що мають аномально високу стійкість в агресивних середовищах, причиною чого є формування конверсійних покриттів, що складаються переважно з SnO₂. Захисні властивості поверхневих плівок, що утворюються при швидкісній анодній обробці, можна поліпшити, ввівши в електроліт анодування силікат, вольфрамат або фосфат лужного металу і/або органічну сполуку, що селективно адсорбується на станум оксидах. Поліпшення захисних властивостей анодних плівок в присутності Na₂SiO₃, Na₃PO₄ і Na₂WO₄ пов'язане з включенням іонів SiO₃^2-, PO₄^3- і WO₄^2- в покриття, що формується внаслідок утворення малорозчинних сполук олова. Найбільш ефективною добавкою з використаних сполук є натрій силікат.

5. Запропоновано проводити швидкісне анодування олов'яних поверхонь у розчині 0,25 - 0,5 М NaOH, 0,25 - 1,0 M Na₂SiO₃ (оптимальний інтервал 0,75 - 1,0 M Na₂SiO₃), який може додатково містити 1 - 2 г/л ПЕГ (або 4 - 8 мл/л ДХТИ-160), при густині струму 500 - 1000 А/м² (оптимальний інтервал J_A = 800 - 1000 А/м²) і низьких температурах (Т = 293 - 298 К).

6. Функціональні властивості плівок, сформованих на олові шляхом швидкісної анодної обробки в електроліті, що пропонується, відповідають діючим стандартам (ГОСТ 9.302 - 88, ГОСТ 13345 - 85 і ГОСТ 5981 - 88), не поступаються отриманим при хроматуванні за традиційними технологіями і значно перевершують їх за рядом показників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНИЙ В РОБОТАХ

Головко Д.А., Беляновская Е.А. Самоактивация оловянного электрода, модифицированного анодной обработкой в щелочном растворе // Вопр. химии и хим. технологии. - 1999. - № 1. - С. 84 - 87.

Головко Д.А., Беляновская Е.А., Данилов Ф.И. Протекторное действие конверсионных покрытий на олове // Вопр. химии и хим. технологии. - 2000. - № 1. - С. 124 - 127.

Головко Д.А., Беляновская Е.А., Данилов Ф.И. Получение анодных пленок на цинке и олове, сформированных в щелочном растворе в присутствии Na₂SiO₃ // Вісник Дніпропетровського університету. - 2000. - вып. 5. - С. 50 - 56.

Головко Д.А., Беляновская Е.А., Данилов Ф.И. Анодирование металлических покрытий как способ повышения их защитной способности // Фізіко-хімічна механіка матеріалів. - 2000. - № 1. - С. 307 - 310.

Данилов Ф.И., Головко Д.А., Скнар Ю.Е., Беляновская Е.А., Вакуленко В.М. Экологически безопасные технологии финишной обработки в гальванотехнике // Фізіко-хімічна механіка матеріалів. - 2002. - № 3. - С. 852 - 856.

Головко Д.А., Беляновская Е.А., Криворучко В.М., Данилов Ф.И. Анодное поведение цинка, олова, свинца и их сплавов в щелочных растворах // Материалы IV Междунар. конф. “Проблемы коррозии и противокоррозионной защиты материалов” (Коррозия 98). - Львов.: 1998. - С. 448 - 450.

Беляновская Е.А., Головко Д.А. Экологически чистая технология финишной обработки олова // Збірка тез доповідей учасників III Всеукраїнської конференції студентів, аспирантів та молодих вчених з міжнародною участю “Екологія. Людина. Суспільство”, (11 - 12 травня 2000 р., м. Київ) - К.: НТУУ “КПІ”, 2000 р. - С. 79.

Беляновская Е.А., Головко Д.А. Устойчивость в агрессивных средах защитных пленок, сформированных анодной обработкой олова // Труди І Регіональної конф. молодих вчених та студентів з актуальних питань хімії. - Дніпропетровськ, ДДУ, 1999. - С. 79.

Бєляновська О.А. Інгібуючі властивості захисних плівок на олові в середовищах, моделюючих харчові // II Регіональна конференція молодих вчених та студентів з актуальних питань хімії: Тези доп. - Дніпропетровськ, ДДУ, 2000. - С. 87.

Беляновская Е. А., Головко Д. А., Данилов Ф. И. Экологически безопасные электролиты для скоростной финишной обработки олова // Збірка тез доповідей учасників IV Междунар. конф. студентів, аспирантів та молодих вчених “Екологія. Людина. Суспільство” (14 - 16 травня, м. Київ): - К.: НТУУ “КПІ”, 2001 р. - С. 109 - 110.