Синтез прищеплених пероксидних кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну для компатибілізації полімерних сумішей

Дослідження взаємодії ВО з ПП проводили як на модельних системах (ВО з нерозплавленим ПП), так і в умовах реакційного сплавлення. В процесі утворення ВОгПП окремо детально розглядається розклад пероксидних груп ланок ВЕП, який враховує -розклад утворюваних радикалів та індукований розклад пероксидних груп, та процес в цілому, який скорочено можна представити наступним чином:

а) бруто-розклад пероксидних груп ВО:

(1)

б) відрив протону від макромолекули поліпропілену:

(2)

в) -розклад макрорадикалу ПП:

(3)

г) рекомбінація з макрорадикалом поліпропілену:

(4)

Отриманий прищеплений кополімер ВОгПП здатний ініціювати процеси прищеплення в подальшому при реакційному змішуванні поліпропілену з іншими полімерними матеріалами і містить для цього достатню кількість пероксидних груп.

З метою вивчення взаємодії ВО з ПП було проведено ряд модельних досліджень.

З цього рисунку видно, що товщина шару ВО, прищепленого до модельного шару поліпропілену, складає приблизно 20 нм, що підтверджує факт прищеплення, в тому числі, згідно схем реакцій (1)(4). При цьому застосований для дослідження ВО мав середньочисельну молекулярну масу 6500 в.о. і, навіть при розгляді його макромолекул як повністю витягнутих і вертикально закріплених на поліпропілені, товщина шару мала б складати приблизно 6.8 нм. Це означає, що ВО, крім прищеплення до ПП, піддавався автозшивці.

Крім того, прищеплення ВО та ПП було показано за допомогою атомно-силової мікроскопії як на модельних підкладинках, так і на представленій підкладинці з промислового поліпропілену. На основі цих досліджень було зроблено вибір поліпропілену для отримання ВОгПП.

Засобами ІЧ спектроскопії з Фур'є перетворенням із згасаючим повним відбиттям (ІЧФП-ЗПВ), яка призначена для отримання ІЧ спектрів з поверхні зразків, показано проходження прищеплення за появою на поверхні поліпропілену характерних для ВО смуг поглинання при 1725 см^-1 карбонільних та естерних груп при 1241 та 1149 см^-1. Появу нової смуги поглинання при 1774 см^-1 віднесли до зміни валентних коливань карбонільної групи при прищепленні ВО до ВО по -вуглецю октилового фрагменту ланок ОМА. Крім того, утворення продукту прищеплення ПП до ВО було показано методом турбідиметрії.

Взаємодію ВО з ПП також вивчали за допомогою екстракційних досліджень, в яких зразки після реакційного сплавлення цих матеріалів розділялися на фракції за допомогою різних розчинників. Встановлювали перерозподіл ВО за фракціями різної молекулярної маси та розчинності в часі, що мало місце внаслідок проходження радикальних процесів в розплаві з ПП. Показано, що вміст ВО у фракціях, встановлений за допомогою трансмісійної ІЧ спектроскопії, визначається часом проведення реакційного сплавлення. Можна побачити, що вміст ВО у фракції нижчої молекулярної маси, яка на початку процесу містить, головним чином, неприщеплений ВО, має екстремальний характер.

Такий характер визначається проходженням одночасно двох процесів. Перший - прищеплення з відповідним зростанням молекулярної маси полімерного матеріалу і перехід фрагментів ВО у фракцію вищої молекулярної маси (б) та гель-фракцію (в). Другий - вільнорадикальна деструкція вже прищеплених до ВО ланцюгів ПП, яка приводить до зменшення молекулярної маси графт-кополімерів і повернення фрагментів ВО у фракцію нижчої молекулярної маси (а). Кількість ВО у фракції вищої молекулярної маси постійно зростає, що свідчить про переважне зростання молекулярної маси утворюваних з нього та поліпропілену продуктів. Гель-фракція є невеликою за кількістю та характеризує, як процеси зшивки ВО на ВО, так і утворення продуктів прищеплення ПП до ВО, які не здатні розчинятися в гептані. Залежність кількості ВО в ній, від певної конверсії, може вважатись постійною в межах похибки проведення аналізу.

Залежності частки ВО від його вихідної кількості у фракції нижчої молекулярної маси та сумі останніх двох фракцій є стандартними за характером для витрати реагенту та його

Таким чином, проведені модельні дослідження показали, що під час реакційного сплавлення ВО з ПП відбувається як процес утворення цільового продукту - ВОгПП, так і нецільових продуктів зшивки ВО на ВО. З метою забезпечення можливості прогнозування проходження цих процесів та оптимізації умов синтезу було проведено ряд досліджень, представлених в наступному розділі.

КІНЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ УМОВ ОТРИМАННЯ РЕАКЦІЙНОЗДАТНОГО МІЖФАЗНО-АКТИВНОГО ПРЕКОМПАТИБІЛІЗАТОРУ

Для прогнозування залежності конверсії ВО при реакційному сплавленні з ПП та співвідношення отримуваних продуктів від умов проведення синтезу було побудовано математичну модель процесу. Математичну модель побудовано шляхом окремого опису розкладу пероксидних груп, та включення отриманого рівняння до опису процесу в цілому. Для розкладу пероксидних груп виведене рівняння, що враховує первинний та індукований розклад, а також реакції передачі ланцюга:

,(5)

де [ВЕП] - концентрація ланок ВЕП, моль/дм³; [M] - концентрація центрів передачі ланцюга, крім метильних груп ланок ВЕП, моль/дм³; та константи: k₁ - первинного гомолізу, с^-1, k₃₁ та k₃₂ - комплексні константи індукованого розкладу пероксидних груп, k₄₁ - передачі ланцюга на М, дм³/моль/с.

Це рівняння було застосоване для математичного опису процесу в цілому. В результаті виведення моделі отримано інтегральне кінетичне рівняння, що описує поточну концентрацію ВО:

,(6)

де k_C1 та k_C2 - комплексні константи, що характеризують витрату ВО за першим та другим кінетичним порядками, відповідно, а їх зв'язок з рівнянням (5) проявляється у пропорційностях: k_C1 k₁ та k_C2 (k₃₁+k₃₂)/(k₄₁[M]); - час, с.

Оптимізація констант отриманого кінетичного рівняння дозволила адекватно описати експериментальні дані та отримати їх числові значення (табл.1).

Рис. 7. Результати оптимізації (лінії) експериментальних даних витрати ВО (точки) при сплавленні з ПП при (а) 453 K та різних [ВО]₀, моль/дм³: 1 - 0.0325; 2 - 0.0250; 3 - 0.0185, - та при (б) [ВО]₀ = 0.0325 моль/дм³ та T, K: 1 - 443; 2 - 453; 3 - 463.

Для константи k_C1 та процесу загальної витрати ВО отримано активаційні параметри. Отримана величина енергії активації для константи k_C1, 93 кДж/моль, свідчить про те, що вона описує в першу чергу первинний гомоліз пероксидних груп. Енергія активації загальної витрати ВО, 29 кДж/моль, свідчить про дифузійний контроль процесу та проходження великої кількості реакцій рекомбінації, які характеризуються дуже низькими величинами енергії активації.

На основі рівнянь математичної моделі було також отримано інтегральні вирази для опису утворюваних в системі цільового продукту та нецільових продуктів зшивки:

 та ,(7)

де ЦП та НП - позначення для цільового на нецільових продуктів, відповідно; C - концентрація ВО у відповідному продукті, %(мас.), S - коефіцієнти утворення відповідних продуктів; - густина сплаву, г/дм³.

Таблиця 1 - Величини констант рівняння (6), отримані шляхом оптимізації експериментальних даних в залежності від умов проведення процесу

Числові значення коефіцієнтів цих рівнянь були отримані шляхом оптимізації експериментальних даних (табл.2).

Таблиця 2 - Величини коефіцієнтів S_ЦП та S_НП в залежності від умов проведення процесу реакційного сплавлення ВО з ПП

Незалежність цих коефіцієнтів від концентрації ВО свідчить про проходження процесу за паралельними, а не послідовними, чи паралельно-послідовними механізмами. Екстремальна залежність величин коефіцієнтів від температури дозволила визначити оптимальну температуру 4495 K, за якої утворюється максимум ВОгПП та мінімум продуктів зшивки. Показано, що при підстановці рівняння (6) в (7) та використанні відповідних величин констант та коефіцієнтів можна задовільно прогнозувати процес реакційного сплавлення ВО з ПП (рис.8).

Таким чином, отриманий математичний опис (рівняння (6) та (7)) дозволяє прогнозувати швидкість реакції прищеплення бічних ланцюгів ПП до ВО, співвідношення кількості прищеплених та перехресно-зшитих фракцій при проведенні процесу реакційного сплавлення ВО з ПП при температурах 443463 K, концентрації ВО 0.01850.0325 моль/дм³ в суміші з ПП та часі проведення синтезу до 900 с, а також встановити оптимальну температуру проведення реакційного сплавлення ВО з ПП.

Для встановлення оптимальних умов синтезу ВОгПП був також проведений повнофакторний експеримент згідно ортогонального трьохпараметричного плану другого порядку. Змінними параметрами плану є температура, вихідна концентрація ВО та час реакційного сплавлення. Вміст ВО в зразках та їх фракціях визначали за допомогою кількісної ІЧ спектроскопії.

В результаті проведення повнофакторного експерименту було отримано ряд відгуків, які дозволили встановити оптимальні умови проведення реакційного сплавлення. Так, відгук частки прищепленого ВО від його вихідної кількості виявився незалежним від вихідної концентрації ВО, що добре корелюється з математичним описом, підтвердженим незалежно (рівняння (6) після представлення у вигляді частки [ВО]/[ВО]₀ є незалежним від [ВО]₀). Крім того, відгук частки має максимум в часі (рис.9). Цей максимум може визначатися або вказаними в екстракційних дослідженнях послідовними процесами прищеплення ланцюгів ПП до ВО з наступним їх подрібненням через -розклад, або характером обробки поліномом другого ступеня згідно методики проведення експерименту. В будь-якому випадку, цей відгук було доцільним використати для визначення оптимального часу синтезу ВОгПП, який склав ^ОПТ = 670160 с.

За кількістю толуольної гель-фракції в зразках оцінювали проходження непродуктивних процесів зшивки. Відповідний відгук показав екстремальну залежність від температури і був використаний для визначення температури, за якої отримується мінімум продуктів зшивки (T_МІН = 45080 K). Ця величина добре співпадає з отриманою при побудові кінетичної моделі оптимальною температурою. Оскільки ж остання була точнішою, то її і прийнято за оптимальну: Т^ОПТ = 4495 K.

Під час проведення екстракції ацетоном зразків після сплавлення для видалення неприщепленого ВО, було помічено, що в екстракт попадає і частина ПП. Слід вважати, що це ПП, подрібнений в результаті -розкладу його макрорадикалів. Варто відмітити, що бажаним є отримання ВОгПП з ланцюгом ПП, прищепленим по одному його кінцю, а не всередині, для полегшення його дифузії в фазі ПП, як компоненті полімерної суміші. Відповідний відгук показав максимум від вихідної концентрації ВО і його було використано для максимізації процесів -розкладу поліпропілену і отримано оптимальне значення:  = 203 %(мас.).

Таким чином, за встановлених оптимальних умов реакційного сплавлення згідно активаційних параметрів розкладу пероксидних груп, в отриманому продукті залишається  50 % пероксидних груп від їх вихідної кількості, що є достатнім для подальшого використання отриманого в оптимальних умовах ВОгПП для компатибілізації полімерних сумішей.

КОМПАТИБІЛІЗАЦІЯ СУМІШЕЙ ПОЛІПРОПІЛЕНУ З ІНШИМИ ПОЛІМЕРАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПЕРОКСИДНИХ КОПОЛІМЕРІВ

Отриманий в оптимальних умовах пероксидний прекомпатибілізатор був використаний для компатибілізації ряду полімерних сумішей після встановлення його міжфазної активності. З цією метою було вивчено зміни величини складової водневого зв'язування вільної поверхневої енергії на поверхні та кріозламах сплавів ВО та ВОгПП з ПП, які попередньо прогрівались без перемішування при 443 K протягом 1200 с. Отримані результати показали, що ВОгПП (зростання водневої складової поверхні до 11 мН/м порівняно з 3.5 мН/м для чистого ПП) проявляє в розплаві з ПП більшу міжфазну активність за ВО (9 мН/м) завдяки більш ефективній локальній міграції та орієнтації на поверхні, та менше за ВО схильний утворювати власну фазу в масі розплаву, по частинках якої повинен відбуватися кріозлам (4 мН/м на кріозламі для ВОгПП порівняно з 6 мН/м для ВО).

Для статистичного кополімеру ВО було оцінено величини коефіцієнту розтікання, який є критерієм того, буде ВО "розтікатися" по міжфазних границях суміші, чи буде формувати власну фазу (табл.3). Як видно з цієї таблиці, тільки у випадку суміші ПП/НПС, ВО може бути застосований як прекомпатибілізатор, що і було підтверджено експериментом. З другого боку, при застосуванні синтезованого пероксидного прищепленого прекомпатибілізатору ВОгПП відбувається компатибілізація всіх досліджених сумішей різних типів. Так, після компатибілізації суміші ПП/НПС (термопласт/реактопласт), дисперсії ПП в розчині НПС зберігаються довше шости місяців, тоді як для промисловості достатнім терміном зберігання (лише у рідких випадках досягнутим при використанні сучасних методів) є два місяці.

Крім того, було досягнуто значного покращення таких фізико-механічних параметрів отверджених виробів, як гнучкість (у випадку ВО, деякі компатибілізовані зразки не вдавалося зламати через апаратні обмеження приладів) та ударна міцність. При цьому, було помічено екстремальну залежність від вмісту прекомпатибілізаторів (рис.12), що є відомим для компатибілізації полімерних сумішей і, в досліджуваному випадку, пов'язане із структуруванням на міжфазних границях.

Таблиця 3 - Величини коефіцієнтів розтікання, , ВО для сумішей А/ПП. (Для оцінки міжфазного натягу були використані розрахункові (_ВО^Р) та експериментальні (_ВО^Е) значення поверхневих натягів та компонентів поверхневої енергії ВО.

За допомогою ВОгПП було також компатибілізовано ряд сумішей типу термопласт/термопласт. Це проявлялось у потоншенні їх морфології та змінах реологічних характеристик. Видно, що зі збільшенням вмісту прекомпатибілізатору, частинки дисперсної фази зменшуються у розмірі та набувають правильної форми, що свідчить про зниження міжфазного натягу в суміші і її компатибілізацію.

Аналогічний висновок можна зробити і з результатів проведення динаміко-реологічних досліджень цієї суміші . Зниження комплексної в'язкості з введенням добавки та падіння відношення G'/G'' відомі як ознаки проходження компатибілізації системи, у тому числі, при компатибілізації за допомогою низькомолекулярних пероксидів. Дія синтезованого ПП-прищепленого пероксидного міжфазно-активного прекомпатибілізатору полягає у його локалізації на міжфазних границях суміші, розкладі пероксидних груп, відриві атому водню від макромолекули ПС (згідно рис.1) та утворення кінцевої макромолекули високоефективного компатибілізатору, який містить фрагменти, як сумісні з фазою ПП, так і з фазою ПС:

(8)

За допомогою ВОгПП було також компатибілізовано суміш поліпропілену з поліетиленом (ПП/ПЕ). На рис.15 наведені мікрофотографії кріозламів зразків цієї суміші, з яких чітко спостерігається потоншення морфології із збільшенням кількості прекомпатибілізатора.

Комплексна в'язкість цієї суміші при частоті навантаження у 100 рад/с знизилась із введенням 1 %(мас.) ВОгПП на 25 %. Обидва наведені факти свідчать про факт компатибілізації суміші ПП/ПЕ за допомогою ВОгПП.

За допомогою того ж прекомпатибілізатору ВОгПП було компатибілізовано і суміш поліметилметакрилат/поліпропілен (ПММА/ПП). З наведених електронних мікрофотографій можна спостерігати потоншення морфології цієї суміші зі збільшенням кількості введеного прекомпатибілізатору. З даних, отриманих з інформаційної системи лабораторного мікрозмішувача Брабендера, спостерігається факт збільшення текучості суміші із введенням ВОгПП, що свідчить про факт компатибілізації і цієї суміші.

Крім того, слід відмітити, що при застосованій температурі на час змішування у 360 с конверсія пероксидних груп ВОгПП (згідно відомих активаційних параметрів) складає 67 %, а на 600 с - розкладається більше 90 % пероксидних груп. Отримані залежності чітко відслідковують цей процес, що свідчить саме про ефект пероксидної функції на утворення з ВОгПП кінцевих макромолекул високоефективного компатибілізатора на міжфазних границях полімерної суміші.

Рис. 17. Залежність обертального моменту (а) та навантаження на п'яту змішувача (б) від часу змішування суміші ПМMA/ПП (70/30) при 463 K без (1) та з ВОгПП, %(мас.): 1.5 (2) та 3.0 (3).

Було також встановлено, що кількість пероксидних груп, необхідна для досягнення однакового ефекту компатибілізації, при введенні ВОгПП є приблизно в 50 разів меншою за відповідну кількість низькомолекулярних пероксидів, згідно існуючих на сьогодні методик, що свідчить про міжфазну активність ВОгПП та його ефективне розміщення на міжфазних границях. Компатибілізація ж чотирьох досліджених полімерних сумішей різних типів за допомогою ВОгПП, свідчить про його універсальність у застосуванні до сумішей поліпропілену з іншими полімерами.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене нове вирішення проблеми компатибілізації полімерних сумішей за допомогою універсальних прекомпатибілізаторів - прищеплених пероксидних кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну. Вперше розроблено метод синтезу прекомпатибілізаторів, який здійснюється шляхом проведення вільнорадикальної взаємодії, ініційованої пероксидними групами статистичного пероксидного кополімеру. Встановлено, що прищеплення відбувається за рахунок рекомбінації макрорадикалів статистичного пероксидного кополімеру та поліпропілену, який піддався -розкладу. Для оптимізації процесу розроблено математичну модель та оцінено її параметри. Встановлено, що оптимальними умовами синтезу є: 20 %(мас.) вихідна концентрація статистичного пероксидного кополімеру в сплаві з поліпропіленом; температура реакційного сплавлення 449 K; час сплавлення -- 670 с, -- при цьому утворюється сплав, що містить  35 %(мас.) прищепленого пероксидного кополімеру середньочисельної молекулярної маси  9 200 в.о. зі збереженням  50 % пероксидних груп, що відповідає вмісту активного кисню в сплаві 5.810^_5 моль/г.

Вперше розроблено універсалізований спосіб компатибілізації полімерних сумішей на основі поліолефінів із застосуванням прищеплених пероксидних кополімерів як прекомпатибілізаторів. Встановлено, що використання пероксидних прекомпатибілізаторів дозволяє приблизно в 50 разів знизити необхідну для компатибілізації кількість пероксидних груп, порівняно з використовуваними на сьогодні низькомолекулярними пероксидами.

Вивчено основні закономірності прищеплення статистичного пероксидного кополімеру та поліпропілену засобами еліпсометрії, атомно-силової мікроскопії, ІЧ спектроскопії з Фур'є перетворенням із згасаючим повним відбиттям та турбідиметрії.

Встановлено, що компатибілізація відбувається завдяки міжфазній активності синтезованого поліпропілен прищепленого пероксидного прекомпатибілізатору. Пероксидні групи прекомпатибілізатору, які локалізовані на міжфазній границі, ініціюють вільнорадикальні процеси, що ведуть до утворення кінцевих амфіпатичних молекул компатибілізатора. При цьому не спостерігається наявності пероксидних груп в масі фаз полімерних сумішей, які б приводили до шкідливих процесів структурування, що має місце у випадку використання низькомолекулярних пероксидів. Синтезовані прекомпатибілізатори є високомолекулярними сполуками та, на відміну від низькомолекулярних, вони є нелетючими в умовах реакційного змішування, що значно підвищує їх ефективність.

Універсальність синтезованого пероксидовмісного прекомпатибілізатору показана шляхом забезпечення компатибілізації поліпропілену при його реакційному змішуванні з полістиролом, поліетиленом та поліметилметакрилатом. Скануючою електронною мікроскопією та динаміко-реологічними дослідженнями встановлено суттєве утоншення морфології та характерні ознаки міжфазної взаємодії для всіх отримуваних за участю синтезованого прекомпатибілізатора полімерних сумішей типу термопласт/термопласт.

Показано, що крім сумішей типу термопласт/термопласт, отриманий прекомпатибілізатор здатний компатибілізувати суміш низькомолекулярного поліпропілену (термопласт) з ненасиченою поліестерною смолою (реактопласт). Розроблені стійкі в часі (> 6 місяців) рідкі композиції поліпропілену в розчиненій в стиролі ненасиченій поліестерній смолі, компатибілізовані поліпропілен прищепленим пероксидним прекомпатибілізатором. Отверджені компатибілізовані суміші поліпропілену з ненасиченою поліестерною смолою володіють покращеними фізико-механічними властивостями (зокрема, ударною міцністю).

Встановлено, що головними чинниками, які забезпечують ефективність прекомпатибілізаторів, є здатність проявляти міжфазну активність, достатню для розміщення на міжфазних границях полімерної суміші та ініціювати там процеси прищеплення карболанцюгових полімерів. На прикладі компатибілізації суміші поліпропілену з ненасиченою поліестерною смолою, показано, що для досягнення ефекту компатибілізації може бути також використаний і пероксидний статистичний кополімер за умови, що він проявляє достатню міжфазну активність у відповідній полімерній суміші.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Воронов С.А., Самарик В.Я., Варваренко С.М., Носовa Н.Г., Ройтер Ю.В. Створення міжфазно-активних пероксидовмісних графт-кополімерів для компатибілізації сумішей поліолефінів // Доповіді НАН України. - 2001. - № 5. - С.132-135.

Ройтер Ю.В., Носова Н.Г., Воронов С.А., Самарик В.Я., Варваренко С.М. Реакційне змішування поліетилену з поліпропіленом з використанням пероксидовмісного компатибілізатору // Вісник ДУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 2000. - № 395. - С.82-85.

Ройтер Ю.В., Носова Н.Г. Радикальне прищеплення поліпропіленових ланцюгів до пероксидовмісних олігомерів // Вісник ДУ “Львівська політехніка”, Хімія, технологія речовин та їх застосування. - 1999. - № 361. - С.62-63.

Пат. 46318A України, МПК C 08 L 023/02. Спосіб приготування композицій ненасичених поліестерних смол з поліолефінами / Воронов С.А., Самарик В.Я., Варваренко С.М., Ройтер Ю.В., Носова Н.Г. (Україна); Національний університет "Львівська політехніка"; Заявл. 19.06.2001; Опубл. 15.05.2002. - Бюл.№5. - 6 с.

Пат. 46317A України, МПК C 08 L 023/02. Спосіб приготування композицій ненасичених поліестерних смол з поліолефінами / Воронов С.А., Самарик В.Я., Варваренко С.М., Ройтер Ю.В., Носова Н.Г. (Україна); Національний університет "Львівська політехніка"; Заявл. 19.06.2001; Опубл. 15.05.2002. - Бюл.№5. - 6 с.

Voronov S., Tokarev V., Samaryk V., Roiter Yu., Varvarenko S., Stetsyshyn Yu. Formation of polymer nanolayers with special properties at solid surfaces utilizing heterofunctional polyperoxides // Theses of The 2-nd Ukrainian-Polish Scientific Conference "The polymers of special application". - Dnepropetrovsk. - 2002. - P.9-10.

Ройтер Ю., Самарик В., Носова Н., Варваренко С., Пьошке П., Воронов С. Використання радикальних процесів для створення компатибілізуючих шарів в сумішах поліолефінів. // Праці Дев'ятої української конференції з Високомолекулярних Сполук. - Київ. - 2000. - С.41.

Roiter Yu., Samaryk V., Nosova N., Varvarenko S., Pцtschke P., Voronov S. Radical Processes for the Creation of Yu. Compatibilizing Layers in Polyolefin Blends // Theses of 1^st International Symposium on "Reactive Polymers in Inhomogeneous Systems, in Melts and at Interfaces". - Dresden. - 2000. - P.14.

Ройтер Ю., Самарик В., Носова Н., Варваренко С., Пьошке П., Воронов С. Компатибилизация смесей полиолефинов с помощью пероксидсодержащих графт-сополимеров // Труды VII Международной конференции по химии и физикохимии олигомеров "Олигомеры-2000". - Москва, Пермь, Черноголовка. - 2000. - С.227.

АНОТАЦІЯ

Ройтер Ю.В. Синтез прищеплених пероксидних кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну для компатибілізації полімерних сумішей. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.06 - хімія високомолекулярних сполук. Національний університет "Львівська політехніка", Львів, 2002.

Дисертаційна робота присвячена розробці методу синтезу прищеплених пероксидних кополімерів - прекомпатибілізаторів, - та створенню нового підходу до компатибілізації термодинамічно несумісних полімерних сумішей типу термопласт/термопласт та реактопласт/термопласт при застосуванні універсального прекомпатибілізатора, що в ході реакційного змішування перетворюється у високоефективний компатибілізатор. Синтез пероксидного прекомпатибілізатору проведено на основі вивчених, із застосуванням сучасних методів досліджень, закономірностей прищеплення поліолефінових ланцюгів до пероксидного якірного кополімера. Систематичність досліджень дозволила розробити математичну модель синтезу та оптимізувати його умови. Універсальні властивості прекомпатибілізатору щодо компатибілізації перевірено при створенні ряду полімерних сумішей.

Ключові слова: універсальний пероксидний прекомпатибілізатор, термопласт, реактопласт, полімерні суміші, компатибілізація, реакційне змішування.