Реакції ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками з ізольованими кратними зв’язками у присутності тіоціанат-нуклеофілу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Львівська політехніка”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук

02.00.03 - органічна хімія

Реакції ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками з ізольованими кратними зв'язками у присутності тіоціанат-нуклеофілу

Барановський Віталій Сергійович

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі хімії Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор хімічних наук, професор Грищук Богдан Дмитрович, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри хімії

Офіційні опоненти:

доктор хімічних наук, професор Бальон Ярослав Григорович, Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка АМН України, провідний науковий співробітник

доктор хімічних наук, професор Новіков Володимир Павлович, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології

Провідна установа: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра органічної хімії, м. Харків.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 35.052.01, кандидат хімічних наук, доцент В.Й. Скорохода

Анотація

Барановський В.С. Реакції ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками з ізольованими кратними зв'язками у присутності тіоціанат-нуклеофілу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.03. - органічна хімія. - Національний університет “Львівська політехніка”, Львів, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню взаємодії ароматичних солей діазонію з ненасиченими сполуками з двома ізольованими акрилатними та алільними фрагментами в присутності тіоціанат-аніонів. Розроблено оптимальні умови синтезу адуктів тіоціанатоарилювання діакрилатів гліколів та N,N-метиленбісакриламіду за участю як одного, так і двох кратних зв'язків. Показано можливість одержання біадуктів тіоціанатоарилювання діакрилатів гліколів з різними ароматичними замісниками та різними аніонами. Встановлено, що тіоціанатоарилювання діалільних систем обмежується стадією утворення моноадуктів, незалежно від умов проведення реакції та будови ненасиченого субстрату. Виявлено, що наявність гідроксильних груп в молекулах ненасичених сполук негативно впливає на перебіг реакції купрокаталітичного тіоціанатоарилювання.

Синтезовано ряд нових аралкільних тіоціанатів та галогенідів, окремі з яких характеризуються антибактеріальними та антигрибковими властивостями. Встановлена залежність між будовою і антимікробною активністю сполук.

Ключові слова: тіоціанатоарилювання, біненасичені сполуки з ізольованими кратними зв'язками, солі діазонію, моно- та біадукти аніонарилювання, антимікробні властивості.

Аннотация

Барановский В.С. Реакции ароматических солей диазония с бинепредельными соединениями с изолированными кратными связями в присутствии тиоцианат-нуклеофила. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата химических наук по специальности 02.00.03 - органическая химия. - Национальный университет “Львовская политехника”, Львов, 2004.

Диссертация посвящена исследованию взаимодействия ароматических солей диазония с непредельными соединениями с двумя изолированными акрилатными и аллильными фрагментами в присутствии тиоцианат-анионов.

Взаимодействием тетрафтороборатов арендиазония с диакрилатами тетраметилен-, диэтилен-, дипропиленгликолей, N,N-метиленбисакриламидом в присутствии тиоцианатов щелочных металлов или аммония получены аддукты тиоцианатоарилирования по одной кратной углерод-углеродной связи - моноаддукты. Показано, что в случае диакрилатов гликолей соответственные биаддукты образуются только тиоцианатоарилированем моноаддуктов. Разработаны условия синтеза биаддуктов тиоцианатоарилирования диакрилатов гликолей с разными ароматическими заместителями, а также биаддуктов смешанного хлор- и тиоцианатоарилирования. Установлено, что характер продуктов тиоцианатоарилирования N,N-метиленбисакриламида определяется соотношением вводимого количества соли диазония и тиоцианата, что позволяет осуществлять одностадийный синтез биаддуктов.

Тиоцианатарилирование диаллильных соединений с изолированными кратными связями ограничивается стадией образования моноаддуктов, что подтверждено на примере диаллиловых эфиров фталевой и изофталевой кислот и диаллилового эфира 1,1,1-триметилолпропана. Показано, что наличие в составе молекул непредельных соединений гидроксильных групп не способствует реакции купрокаталитического тиоцианатоарилирования.

Строение синтезированных веществ подтверждено данными элементного анализа, ЯМР ¹Н, УФ та ИК спектроскопии.

Результатом исследований стал синтез ряда новых органических соединений - аралкильных тиоцианатов и галогенидов. Исследована биологическая активность данных соединений с целью поиска их практического применения. N,N-Метилен-бис(2-тиоцианато-3-арилпропионамиды) и 2-[2-(1-тиоцианато-2-арилэтокси)этоксиметил]оксираны перспективны в плане антистафилококковой и антибацилярной активности. Установлено, что наличие в составе полученых соединений непредельного фрагмента приводит к ослаблению антимикробных свойств.

Ключевые слова: тиоцианатоарилирование, бинепредельные соединения с изолированными кратными связями, соли диазония, моно- и биаддукты анионарилирования, антимикробные свойства.

Summary

Baranovskyy V.S. Reactions of aromatic diazonium salts with biunsaturated compounds with isolated double bonds in presence of thiocyanat-nucleophile. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science in chemistry in speciality 02.00.03 - organic chemistry. - Lviv Polytechnic National University, Lviv, 2004.

The dissertation is devoted to study of interaction of aromatic diazonium salts with unsaturated compounds with isolated acrylic and allyl fragments in presence of thiocyanat-anions. Optimal conditions for synthesis of adducts of diacrylates of glycols and N,N-methylenbisacrylamide thiocyanatoarylation with participation as one, and two double bonds are designed. The capability of obtaining of biadducts of diacrylates of glycols thiocyanatoarylation with the miscellaneous aromatic substituents and miscellaneous anions is rotined. Is established, that thiocyanatoarylation of diallyl systems limits by a mode of monoadducts formation, irrespective of conditions of realization of reaction and structure of unsaturated compound. Is detected, that the presence of hydroxyl groups in molecules of unsaturated compounds is negatively influences a course of copper-catalised thiocyanatoarylation reaction.

A number of new aralcylic thiocyanates and halogenides is synthesized, separate from which one own antibacterial and antifungic properties. The relation between a constitution and antimicrobial activity of compounds was established.

Key words: thiocyanatoarylation, biunsaturated compounds with isolated double bonds, diazonium salts, mono- and biadducts of anionarylation, antimicrobial properties.

1. Загальна характеристика роботи

біадукт аніонарилювання сполука

Актуальність теми. На даний час в реакціях аніонарилювання досліджені функціалізовані алкени, алкадієни, похідні акрилової і метакрилової кислот та алільні сполуки, в результаті чого розроблені препаративні методики синтезу важкодоступних аралкільних похідних алкенів - галогенідів, тіоціанатів, ізотіоціанатів, N,N-діетилдитіокарбаматів, О-алкілксантогенатів, О,О-діалкіл(діарил)дитіофосфатів, спиртів, етерів і естерів, які представляють інтерес як синтони та біологічно активні речовини.

Дані щодо тіоціанатоарилювання біненасичених сполук з ізольованими кратними зв'язками в літературі відсутні. Наявність в структурі даних субстратів двох кратних зв'язків розкриває шляхи для одержання моно- та біаніонарильованих адуктів. Достатньо важливою є розробка методик одержання моноаніонарильованих адуктів, оскільки збереження в їх молекулах вільного кратного зв'язку розкриває можливості здійснення різнопланових перетворень за його участю. Досліджені у роботі біненасичені субстрати (діакрилати гліколів, N,N-метиленбісакриламід, діалілові естери фталевої та ізофталевої кислот, діаліловий етер 1,1,1-триметилолпропану) використовуються для одержання полімерних композицій, тому вивчення аніонарилювання таких біненасичених систем є актуальним і для хімії високомолекулярних сполук.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Робота виконувалася в рамках проектів, що входили у координаційні плани Міністерства освіти і науки України: “Синтез біологічно активних речовин на основі реакції ароматичних солей діазонію з ненасиченими сполуками в присутності сульфурвмісних нуклеофілів” (№ держреєстрації 0100U002412) та “Синтез біологічно активних речовин реакцією ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками в присутності тіоціанат-нуклеофілу” (№ держреєстрації 0102U002292) та підтримана грантом Міжнародної соросівської науково-освітньої програми для студентів у галузі точних наук (ISSEP) (№GSU 107189).

Мета і завдання дослідження.

Об'єкт дослідження - аніонарилювання ненасичених систем, що містять два ізольованих кратних карбон-карбонових зв'язки.

Предмет дослідження - моно- та біадукти тіоціанато- та галогенарилювання біненасичених систем.

Методи дослідження - органічний синтез, елементний аналіз, тонкошарова (ТШХ) та високоефективна рідинна хроматографія (ВЕРХ), ІЧ-, УФ- та ЯМР¹Н-спектроскопія, квантово-хімічні розрахунки.

Мета роботи - розробка методів синтезу та дослідження біологічної активності моно- та біадуктів аніонарилювання біненасичених сполук з ізольованими кратними зв'язками.

Для досягнення поставленої мети передбачалося вирішення наступних завдань:

підтвердити можливість одержання біадуктів тіоціанатоарилювання біненасичених похідних акрилатів;

дослідити умови селективного введення арильного фрагменту та тіоціанатної групи в молекули біненасичених сполук за участю одного та двох кратних зв'язків;

показати можливість та розробити методики синтезу біадуктів аніонарилювання з різними ароматичними замісниками та різними аніонами;

порівняти реакційну здатність ненасичених субстратів, що містять два ізольовані акрилатні та алільні фрагменти;

дослідити антимікробну активність синтезованих аралкільних похідних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше досліджено тіоціанатоарилювання біненасичених сполук з ізольованими кратними зв'язками (діакрилатів тетраметилен-, діетилен- та дипропіленгліколів, N,N-метиленбісакриламіду, діалілових естерів фталевої та ізофталевої кислот, діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану).

Встановлено, що тіоціанатоарилювання діакрилатів гліколів селективно проходить за участю одного ненасиченого фрагменту, а відповідні адукти за двома кратними зв'язками утворюються зі значними виходами при прямому тіоціанатоарилюванні моноадуктів. Хлор- та бромарилювання діакрилатів гліколів відбувається аналогічно тіоціанатоарилюванню із залученням одного ненасиченого реакційного центру.

Встановлено, що тіоціанатоарилювання діалільних систем обмежується стадією моноадуктів, внаслідок значно нижчої реакційної здатності алільного фрагменту у порівнянні з вінільним, активованим електроноакцепторними групами.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено препаративні методики синтезу моно- і біадуктів тіоціанато- та галогенарилювання біненасичених сполук акрилатного та алільного типів. Знайдено умови селективного синтезу біадуктів з різними ароматичними замісниками та аніонами. Показана можливість тіоціанатоарилювання систем з декількома реакційними центрами, зокрема ненасиченим фрагментом та гідроксильними групами, чи епоксидним кільцем.

Досліджено біологічну активність синтезованих сполук. Показано, що окремі з них мають яскраво виражені антигрибкові властивості. Встановлено залежність між проявом біологічної активності та структурою синтезованих тіоціанатів.

Особистий внесок здобувача полягає у проведенні експериментальних досліджень, інтерпретації спектральних даних, формулюванні основних положень та висновків роботи.

Дослідження антимікробної активності проводилися спільно з НДІ медико-екологічних проблем МОЗ України (м. Чернівці) і кафедрою мікробіології та вірусології Тернопільської державної медичної академії імені І.Я. Горбачевського.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися на ХІХ Українській конференції з органічної хімії (Львів, 2001 р.), VIII науковій конференції “Львівські хімічні читання” (Львів, 2001 р.), ХІV конференції молодих вчених, що працюють в галузі органічної та елементорганічної хімії (Інститут органічної хімії НАН України, Київ, 2001 р.), міжнародній конференції студентів і аспірантів з фундаментальних наук „Ломоносов-2002” (Москва, МГУ, 2002 р.), ІІІ молодіжній школі-конференції з органічного синтезу “Organic synthesis in the new century” (Санкт-Петербург, 2002 р.), VIII міжнародному симпозіумі „8^th International Symposium on Separation Sciences” (Торунь, Польща, 2002 р.), VI Російській конференції “Механизмы каталитических реакций” (Москва, 2002 р.), Українській конференції “Актуальні питання органічної та елементорганічної хімії і аспекти викладання органічної хімії у вищій школі” (Ніжин, 2002 р.), українській конференції „Домбровські хімічні читання” (Черкаси, 2003 р.), міжнародній конференції „Second Conference on multicomponent reactions, combinatorial and related chemistry” (Генуя, Італія, 2003 р.) та звітних наукових конференціях викладачів Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1999-2003 рр.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 13 статей в наукових журналах та тези 14 доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку цитованої літератури зі 149 джерел і містить 16 рисунків та 34 таблиці.

Обсяг дисертації - 140 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми, поставлено мету і завдання дослідження, показано наукову новизну та практичну цінність роботи.

У першому розділі - огляді літератури, систематизовано дані щодо реакцій аніонарилювання функціалізованих похідних акрилової та метакрилової кислот та алільних сполук.

У другому розділі обговорюються результати дослідження реакцій ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками - похідними акрилової кислоти.

В реакції тіоціанатоарилювання досліджено окремі біненасичені сполуки з двома різними або однаковими подвійними зв'язками. Так, тіоціанатоарилювання N-алілакриламіду обмежується лише подвійним зв'язком акрилового фрагменту, а діалілоксид та діалілсульфід утворюють виключно моноарильовані похідні, не зважаючи на еквівалентність реакційних центрів. Введення в реакційне середовище двократного надлишку солі діазонію, аніоноїдного реагенту та каталізатора не призводить до зміни регіо- та стереонаправленості досліджуваних реакцій.

З метою з'ясування можливості тіоціанатоарилювання біненасичених сполук за двома подвійними зв'язками нами проведено квантово-хімічні розрахунки параметрів молекул діалілоксиду та діакрилату тетраметиленгліколю, можливих продуктів їх тіоціанатоарилювання та проміжних аралкільних радикалів, що генеруються в процесі взаємодії. Дані розрахунків підтверджують послідовний характер переходу: біненасичена сполука - моноадукт - біадукт. Значення теплот утворення, зарядів на атомах карбону ненасичених фрагментів та енергій ВЗМО і НВМО підтверджують можливість вступу другого кратного зв'язку в реакцію тіоціанатоарилювання у випадку діакрилату тетраметиленгліколю.

Встановлено, що тетрафлуороборати арендіазонію взаємодіють з діакрилатами тетраметилен-, діетилен- та дипропіленгліколів у водно-ацетоновому середовищі (1:2) в присутності каталітичних кількостей солей купруму (тетрафлуороборату, ацетату) і роданідів лужних металів або амонію при -100⁰С за схемою:



X = (CH₂)₄ (1-4), (CH₂)₂O(CH₂)₂ (5-9), (CH₂)₃O(CH₂)₃ (10-12);

R = H (1, 5, 10), 4-CH₃ (2, 8, 11), 4-NO₂ (3), 4-CH₃O (4, 9, 12),

2-CH₃ (6), 3-СН₃ (7); M = Na, K, NH₄

Присутність каталізатора є обов'язковою умовою перебігу реакції. Виходи адуктів 1-12 досягають 35-61%. Адукти ізотіоціанатоарилювання досліджуваних ненасичених сполук серед продуктів реакції не виявлені. Натомість, має місце часткова конверсія солі діазонію з утворенням ізотіоціанатоаренів (9-15%) та тіоціанатоаренів (2-3%).

Оптимальним співвідношенням реагентів - ароматична сіль діазонію - ненасичена сполука - роданід - тетрафлуороборат купруму (ІІ) для одержання моноадуктів тіоціанатоарилювання є 1,2:1:1,3:0,1.

Зміна порядку додавання реагентів у реакційне середовище суттєво впливає на перебіг процесу. Введення останнім компонентом роданіду лужного металу або амонію зумовлює зниження температури перебігу реакції до -30-20⁰С, але на виходах моноадуктів це практично не позначається. Двократне збільшення кількості солі діазонію, роданіду амонію (калію, натрію) і солі купруму в співвідношенні 2,4:2,6:0,2 не змінює напрямку перебігу реакції за участю другого кратного зв'язку діакрилатів гліколів. Навіть при чотирикратному збільшенні стехіометричної кількості тетрафлуороборату арендіазонію, роданіду та каталізатора не спостерігається утворення бітіоціанатоарильованих похідних.

Спектри ЯМР¹Н сполук 1-12 містять сигнали протонів ароматичних ядер 7.44-7.08 м.д. (мультиплет), метиленових протонів вінільного фрагменту (дублети дублетів в межах 6.36-6.30 (цис-Н) і 5.97-5.91 м.д. (транс-Н) з КССВ 10-11 і 14-15 Гц відповідно), метинових груп цього фрагменту (дублет дублетів при 6.18-6.14 м.д., J_HH 10 Гц). Асиметричний протон СН-групи, зв'язаної з тіоціанатною групою, резонує в ділянці 4.53-4.46 м.д. (мультиплет).

Таким чином, на прикладі діакрилатів тетраметилен-, діетилен- та дипропіленгліколів встановлено, що при наявності у молекулі ненасиченої сполуки двох ізольованих кратних карбон-карбонових зв'язків, процес аніонарилювання може селективно проходити за участю одного.

Показано, що моноадукти тіоціанатоарилювання діакрилатів тетраметилен- та діетиленгліколів 1,2,5,8 взаємодіють з тетрафлуороборатами арендіазонію у присутності тіоціанату калію з утворенням естерів 2-тіоціанато-3-арилпропіонових кислот.

X=(CH₂)₄ (13-15), (CH₂)₂O(CH₂)₂ (16-18);

R=H, R'=H (13, 16); R=H, R'=4-СН₃ (14, 17); R=4-СН₃, R'=4-СН₃ (15, 18)

Реакція відбувається у водно-ацетоновому середовищі (1:3) у присутності тіоціанат-аніону і каталізується солями купруму. Взаємодія проходить при 10-15⁰С і використанні 1,5-кратного надлишку солі діазонію і роданіду калію. Отримані з виходами 35-48% адукти 13-18 - білі кристалічні речовини з температурами топлення 69-80⁰С, добре кристалізуються з метанолу або етанолу. Будову сполук 14 і 17 підтверджено зустрічним синтезом:



X=(CH₂)₄ (1, 5, 14), (CH₂)₂O(CH₂)₂ (2, 8, 17)

Фізико-хімічні характеристики біадуктів з різними ароматичними замісниками, одержаних з моноадуктів 1, 4 і 2, 8 виявилися ідентичними.

Спектри ЯМР¹Н адуктів 13-18 містять сигнали протонів ароматичних ядер 7.39-7.12 м.д. (мультиплет). Асиметричні протони СН-груп разом з протонами СН₂-груп, зв'язаних з ароматичними фрагментами, утворюють АВХ-систему, сигнали якої характеризуються триплетами в ділянці 4.51-4.47 м.д. У випадку неоднакових ароматичних замісників (сполуки 14 і 17) у спектрах спостерігається зміщення сигналів цих протонів в бік сильніших полів.

На основі одержаних даних можна стверджувати, що тіоціанатоарилювання діакрилатів гліколів проходить поетапно: спочатку за одним кратним зв'язком, а далі - за другим, що дозволяє здійснювати регіоселективний синтез моно- і бітіоціанатоарильованих адуктів.

Результати хроматографічного аналізу продуктів тіоціанатоарилювання діакрилату тетраметиленгліколю вказують на наявність в них 8 речовин, з яких нами ідентифіковано: тіоціанатобензол, діакрилат тетраметиленгліколю, цис-азобензол, 1-(2-тіоціанато-3-фенілпропіонілокси)-4-акрилоілоксибутан (1), дифеніл, 1,4-біс(2-тіоціанато-3-фенілпропіонілокси)бутан (13), ізотіоціанатобензол. Збільшення кількості ацетону у реакційному середовищі приводить до зменшення кількості дифенілу, а також до появи цис-азобензолу, а збільшення кількостей тетрафлуороборату фенілдіазонію та роданіду калію зумовлює зростання кількості ізотіоціанатобензолу, а також відсутність утворення цис-азобензолу та дифенілу. Некаталітичне проведення реакції сприяє зростанню кількостей цис-азобензолу та дифенілу і появи тіоціанатобензолу при відсутності ізотіоціанатобензолу.

Методом ВЕРХ підтверджено послідовний характер тіоціанатоарилювання діакрилатів гліколів. Незалежно від співвідношення реагентів біадукти тіоціанатоарилювання утворюються лише в незначних кількостях (до 5 %).

Купрокаталітичне хлор- та бромарилювання діакрилатів відбувається аналогічно тіоціанатоарилюванню і обмежується утворенням моноадуктів. Діакрилати тетраметиленгліколю та діетиленгліколю утворюють такі адукти 19-26 з виходами 23-45%.

X = (CH₂)₄ (19-22), (CH₂)₂O(CH₂)₂ (23-26); Hal = Cl (19, 21, 23, 25),

Br (20, 22, 24, 26); R=H (19, 20, 23, 24), 4-CH₃ (21, 22, 25, 26)

Дані реакції відбувається у водно-ацетоновому (1:2) середовищі при -10-5⁰С у присутності каталітичних кількостей хлориду (броміду) купруму (ІІ). Двократне збільшення співвідношення кількості діазосолі та каталізатора не призводить до утворення продуктів приєднання за двома кратними зв'язками. Використання як арилюючих агентів тетрафлуороборатів арендіазонію в присутності хлориду (броміду) натрію не сприяє збільшенню виходів цільових продуктів. В даному випадку, навпаки, збільшується кількість арилгалогенідів та фенолів.

Оскільки реакція аніонарилювання дозволяє вводити в карбоновий скелет не лише різні ароматичні фрагменти, а й аніони, то практичний інтерес становило одержання таких похідних в межах одного ненасиченого субстрату.

Встановлено, що моноадукти хлорарилювання діакрилатів тетраметилен- та діетиленгліколів 19, 21, 23, 25 взаємодіють з тетрафлуороборатами арендіазонію в присутності тіоціанату калію з утворенням біадуктів 27-30.

X = (CH₂)₄ (27, 28), (CH₂)₂O(CH₂)₂ (29, 30);

R = H (27, 29); R = 4-СН₃ (28, 30)

Реакція відбувається у водно-ацетоновому (1:3) середовищі при 15⁰С за наявності каталізатора -солей купруму та використання 1,3-кратного надлишку солі діазонію та тіоціанату калію. Виходи біадуктів 27-30 досягають 26-38%. Одержані біадукти послідовного хлор- і тіоціанатоарилювання - білі кристалічні речовини з температурами топлення 86-99⁰С (з метанолу).

Спектри ЯМР¹Н біадуктів 27-30 характеризуються сигналами протонів ароматичних ядер 7.35-7.01 м.д. (мультиплет). Асиметричні протони СН-груп, зв'язаних з атомом хлору та тіоціанатною групою утворюють два триплети (4.77-4.74 та 4.51-4,48 м.д.), а протони СН₂-груп, зв'язаних з ароматичними фрагментами, - мультиплети (3.38-3.27 м.д. та 3.16-3.06 м.д.).

З метою вивчення нових закономірностей щодо взаємодії ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками, та з'ясування впливу амідної групи на активацію подвійного зв'язку акриламідного фрагменту в реакції тіоціанатоарилювання досліджено N,N-метиленбісакриламід. Внаслідок незначної розчинності N,N-метиленбісакриламіду у ацетоні тіоціанатоарилювання проводилося у водно-диметилформамідному та водно-диметилсульфоксидному середовищах.

Тетрафлуороборати арендіазонію взаємодіють з N,N-метиленбісакриламідом у присутності тіоціанату калію з виділенням азоту діазогрупи і утворенням продуктів приєднання арильного радикалу і тіоціанатної групи за місцем розриву одного та двох кратних зв'язків - [3-арил-2-тіоціанатопропіоніламіно)метил]-2-акриламідів 31-37 і N,N-метилен-біс(2-тіоціанато-3-арилпропіонамідів) 38-44.

R = H (31, 38), 2-СН₃ (32, 39), 3- СН₃ (33, 40), 4- СН₃ (34, 41),

4- СН₃O (35, 42), 4-NO₂ (36, 43), 2,5-Cl₂ (37, 44)

Реакція відбувається у водно-диметилформамідному (1:3) середовищі у присутності каталітичних кількостей солей купруму при 10-15⁰С. Встановлено, що при еквімолярному співвідношенні реагентів - ароматична сіль діазонію - N,N-метиленбісакриламід - роданід калію -тетрафлуороборат купруму (II) утворюються моноадукти 31-37 (реакція 1), а при збільшенні кількості солі діазонію, роданіду і каталізатора в 2 рази - біадукти 38-44 (реакція 2). Крім того, біадукти 38-44 були отримані тіоціанатоарилюванням моноадуктів 31-37 виділених в індивідуальному стані (реакція 3). Фізико-хімічні константи біадуктів одержаних цим способом і реакцією 2 ідентичні.

Спектри ЯМР¹Н моно- та бітіоціанатоарильованих похідних N,N-метиленбісакриламіду містять сигнали протонів ароматичних ядер в області 7.7-6.8 м.д. (мультиплет). Протони СН₂-груп, зв'язані з ароматичними фрагментами і протони СН(SCN)-груп утворюють АВХ-систему: два дублети дублетів і триплет, відповідно при 3.40-3.30, 3.27-3.05 і 4.32-4.23 м.д. з КССВ J_AX=6,6 Гц, J_BX=7,2 Гц, J_AB=14 Гц, для моноадуктів 31-37 значення констант складають J_AX=7,2 Гц, J_BX=7,8 Гц, J_AB=14,4 Гц. Моноадукти 31-37 додатково характеризуються сигналами протонів метиленової (дублети дублетів в ділянці 5.65-5.60 м.д. (цис-Н) і 6.15-6.10 м.д. (транс-Н) із КССВ 10 і 17 Гц відповідно) і метинової групи (дублет дублетів дублет 6.22-6.17 м.д. з КССВ 9 Гц) вінільного фрагменту.

Отримані експериментальні дані з тіоціанатоарилювання N,N-метиленбісакриламіду підтверджують, що цей процес відбувається поступово: спочатку за одним, а потім за іншим кратними зв'язками, і це відповідає раніше запропонованому механізму реакції аніонарилювання.

В третьому розділі представлено результати дослідження тіоціанатоарилювання біненасичених сполук алільного типу та проведено порівняння їх реакційної здатності з окремими мононенасиченими субстратами.

Зважаючи на помірну реакційну здатність алільних похідних в реакціях аніонарилювання як модельні біненасичені сполуки нами вибрані діалілові естери фталевої та ізофталевої кислот, в яких алільні фрагменти активовані карбоксильними групами. Теоретично передбачалося, що за рахунок вказаної активації з'явиться можливість одержання біадуктів тіоціанатоарилювання. Дослідження показали, що при купрокаталітичному тіоціанатоарилюванні дані біненасичені субстрати утворюють моноадукти 45-54 з виходами 34-53%.



R = H (45, 50), 4-CH₃ (46, 51), 4-CH₃O (47, 52), 2-CH₃ (48, 53), 3-CH₃ (49, 54)

Реакція відбувається у водно-ацетоновому (1:3) середовищі при -15-5⁰С в присутності каталітичних кількостей солей купруму. Оптимальне співвідношення реагентів для синтезу моноадуктів - сіль діазонію - ненасичена сполука - роданід - каталізатор складає 2,2:1:2,3:0,22. Більш ніж двократне збільшення співвідношення кількості діазосолі, каталізатора та аніоноїдного реагенту не призводить до утворення продуктів приєднання за участю двох кратних зв'язків, а лише зумовлює зростання виходу продуктів конкуруючої реакції Зандмейєра. Виходи ізотіо- та тіоціанатоаренів в розрахунку на ненасичену сполуку складають 18-24%.

Виходи моноадуктів 45-54 при проведенні реакції у водно-диметилформамідному (диметилсульфоксидному) середовищах на 10-15% нижчі, ніж у водно-ацетоновому. У відсутності каталізатора тіоціанатоарилювання діалілових естерів фталевої та ізофталевої кислот проходить при температурі 1015⁰С, при цьому виходи моноадуктів знижуються на 25-30%.

Спектри ЯМР¹Н сполук 45-54 характеризуються сигналами протонів ароматичних ядер 7.38-6.85 м.д. (мультиплет). У випадку діалілфталату сигнали протонів ароматичного ядра фталатного фрагменту утворюють 3 мультиплети: два мета-протони (7.64-7.49 м.д.), один орто-протон у відношенні до тіоціанатоарильованого карбоксиалільного фрагменту (7.74-7.66 м.д.) та один орто-протон у відношенні до карбоксиалільного фрагменту (7.88-7.74 м.д.). Адукти на основі діалілізофталату 50-54 характеризуються також трьома мультиплетами сигналів протонів ізофталатного ядра: один пара-протон (7.61-7.49 м.д.), два орто-протони (8.34-8.18 м.д.) та орто-протон, розміщений між карбоксиалільними фрагментами (8.80-8.63 м.д.). Сигнали протонів кінцевої алільної групи утворюють дублет дублетів метиленової групи в межах 5.33-5.27 (цис-Н) і 5.43-5.38 (транс-Н) з КССВ відповідно 10 і 17 Гц, мультиплетний сигнал метинових протонів (6.46-5.81 м.д.) та дублет метиленових протонів СН₂-групи, зв'язаної з атомом оксигену (4.86-4.79 м.д. (J_HH 5 Гц)). Окремим сигналом мультиплетного характеру виявляється СН₂-група 2-тіоціанато-3-арилпропіонільного фрагменту (4.67-4.47 м.д.). Асиметричний протон СН-групи, зв'язаної з тіоціанатною групою резонує в ділянці 3.82-3.61 м.д. (мультиплет), а протони СН₂-груп, зв'язаних з ароматичним фрагментом характеризується мультиплетом 3.34-2.98 м.д.

З метою синтезу біадуктів нами досліджено взаємодію моноадуктів 45 і 50 з тетрафлуороборатами арендіазонію в присутності тіоціанатів. Показано, що вказана взаємодія відбувається без участі ненасиченої сполуки з утворенням продуктів реакції Зандмейєра - ізотіо- та тіоціанатоаренів, фенолу та продуктів азосполучення. Підвищення температури, багатократні (2-4-кратні) надлишки арилюючого та аніоноїдного реагентів та зміна розчинника також не впливають на перебіг реакції.

Отже, наявність у молекулах діалілфталату та діалілізофталату карбоксильних груп, зв'язаних з ароматичним ядром, приводить до активації кратних зв'язків, а взаємне розміщення карбоксиалільних фрагментів фактично не впливає на вихід продуктів тіоціанатоарилювання.

Діаліловий етер 1,1,1-триметилолпропану в умовах купрокаталітичного тіоціанатоарилювання утворює моноадукти 2-[(алілокси)метил]-2-[(2-тіоціанато-3-арилпропокси)метил]-1-бутаноли 55-59 з виходами 28-35%.

R = H(55); 4-CH₃(56); 4-CH₃O(57); 2-CH₃(58); 3-CH₃(59)

Тіоціанатоарилювання діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану відбувається у водно-ацетоновому середовищі (1:3) при 1015⁰С. Максимальні виходи адуктів 55-59 досягаються при співвідношенні реагентів - діазосіль - ненасичена сполука - роданід амонію - каталізатор 1,5:1:1,5:0,15. Введення двократного надлишку солі діазонію і тіоціанату не приводить до утворення біадуктів тіоціанатоарилювання в умовах реакції, а лише спричиняє зростання виходів ізотіоціанато- та тіоціанатоаренів, що співпадає з даними, отриманими при тіоціанатоарилюванні діалільних систем.

Спектри ЯМР ¹Н адуктів 55-59 містять сигнали протонів ароматичних ядер (7.39-7.01 м.д.), алільних фрагментів (5.98-5.81, 5.27-5.25 (J_HH 17 Гц), 5.18-5.16 м. д. (J_HH 10 Гц). Протони метиленових груп, зв'язаних з ароматичними фрагментами, характеризуються дублетами дублетів при 3.26-3.21 і 3.01-2.99 м.д. з КССВ 7 і 6 Гц, а протони метинових груп, зв'язаних з тіоціанатними групами, разом з метиленовими протонами, зв'язаними з гідроксильними групами, утворюють широкий мультиплет в ділянці 3.95-3.37 м.д.

Проведені дослідження показують, що незалежно від структури фрагменту, що розділяє дві алільні групи, тіоціанатоарилювання проходить з утворенням тільки моноадуктів. Дещо нижчі виходи монотіоціанатоарильованих адуктів діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану в порівнянні з діалілоксидом та діалілфталатами пояснюються наявністю в структурі молекул гідроксильних груп, які здатні зв'язувати в комплекси йони купруму (ІІ), тим самим інактивуючи каталітичний процес.

Це підтверджено на прикладі моноалілового етеру гліцерину, взаємодія якого з тетрафлуороборатами арендіазонію у присутності тіоціанату амонію супроводжується утворенням адуктів тіоціанатоарилювання - 3-(3-арил-2-тіоціанатопропокси)пропан-1,2-діолів 60-64.

R = H(60); 4-CH₃(61); 4-CH₃O(62); 2-CH₃(63); 3-CH₃(64)

В умовах, аналогічних тіоціанатоарилюванню діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану, виходи цільових продуктів 60-64 становлять 20-28%, що свідчить про більш суттєву інактивацію купрокаталітичного процесу двома гідроксильними групами. Даний висновок також узгоджується з літературними даними, що вказують на значно вищу реакційну здатність алілгліцидилового етеру в реакції тіоціанатоарилювання.

Спектри ЯМР ¹Н сполук 60-64 характеризуються сигналами протонів ароматичних ядер (мультиплети 7.38-6.96 м. д.), метиленових груп, зв'язаних з ароматичними фрагментами (дублети дублетів при 3.25-3.21 і 3.06-3.04 м.д. з КССВ 7 Гц), метинових груп СН(SCN)-фрагментів (мультиплети в ділянці 3.79-3.70 м.д.) і гідроксильних груп (3.40-3.35 м.д.).

З метою порівняння реакційної здатності алільних, діалільних та вінільних похідних в реакціях тіоціанатоарилювання нами досліджено вінілоксиетиловий етер гліцидолу.

Враховуючи присутність у молекулі вінілоксиетилового етеру гліцидолу двох реакційних центрів та амбідентність SCN-групи, можна було очікувати варіанти перебігу реакції як за участю кратного зв'язку з утворенням продуктів тіоціанатоарилювання та (або) ізотіоціанатоарилювання, так і за участю оксиранового кільця з його розкриттям або заміною атома оксигену атомом сульфуру.

Однак проведеними дослідженнями було встановлено, що тетрафлуороборати арендіазонію взаємодіють з вінілоксиетиловим етером гліцидолу в присутності тіоціанат-аніону у водно-ацетоновому середовищі (1:3) із виділенням азоту діазогрупи і приєднанням арильної і тіоціанатної груп до кратного зв'язку з утворенням адуктів - 2-[2-(1-тіоціанато-2-арилетокси)етоксиметил]оксиранів 65-68. В даних умовах оксиранове кільце не бере участі в реакції.

R = H (65); 4-CH₃ (66); 2-CH₃ (67); 3-CH₃ (68)

Реакція відбувається при -25ё-35⁰С і каталізується тетрафлуороборатом або ацетатом купруму (II). Виходи адуктів 2-[2-(1-тіоціанато-2-арилетокси)етоксиметил]оксиранів становлять 35-45%. Реакція також супроводжується побічними процесами - утворенням ізотіоціанатоаренів, які були ідентифіковані за відповідними арилтіосечовинами, у кількості 9-11%, тіоціанатоаренів і смолоподібних речовин невстановленої будови.

Спектри ЯМР¹Н сполук 65-68 містять сигнали протонів ароматичних ядер в області 7.39-6.85 м.д (мультиплет). Протони СН-груп, зв'язаних з тіоціанатною групою утворюють дублети дублетів при 3.97-3.95 м.д. з КССВ 7-8 Гц, а протони СН₂-груп, зв'язаних з ароматичними ядрами разом з протонами СН-груп гліцидильного фрагменту - мультиплет при 3.44-2.99 м.д. СН₂-групи епоксидного кільця характеризуються двома квартетами в області 2.74-2.71 м.д. (цис-протон) та 2.57-2.55 м.д. (транс-протон). Сигнали протонів метиленових груп, розміщених між двома атомами оксигену проявляються як два мультиплети при 3.94-3.75 м.д. та 3.73-3.58 м.д.

Разом з тим, дослідження тіоціанатоарилювання вінілоксиетилового етеру гліцидолу в некаталітичних умовах відбувається при вищій температурі (05⁰С), а виходи сполук 65-68 знижуються до 10-23% і дещо зростають виходи ізотіо- та тіоціанатоаренів (на 15-17%).

Таким чином, реакційна здатність вінілоксиетилового етеру гліцидолу в процесі тіоціанатоарилювання є нижчою ніж алілгліцидилового етеру. Це, насамперед, зумовлено значно вищою здатністю вінілоксиетилового етеру до утворення полімерних продуктів в умовах реакції.

Четвертий розділ містить дані біологічної активності синтезованих сполук. Встановлено, що ряд тіоціанатів на основі діакрилатів гліколів, N,N-метиленбісакриламіду, діалілових естерів фталевої та ізофталевої кислот, діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану, моноалілового етеру гліцерину та вінілоксиетилового етеру гліцидолу володіє достатньо високою антимікробною активністю стосовно штамів граммпозитивних, граммнегативних та спороутворюючих мікроорганізмів.

N,N-Метилен-біс(2-тіоціанато-3-арилпропіонаміди) 38-44 та 2-[2-(1-тіоціанато-2-арилетокси)етоксиметил]оксирани 65-68 є перспективними в плані антистафілококової та антибацилярної активності.

Порівняння антимікробної дії тіоціанатів на основі біненасичених сполук з ізольованими кратними зв'язками з їх аналогами серед мононенасичених акрилатів та алільних похідних показує, що введення додаткового акрилатного чи алільного фрагменту в молекули останніх послаблює їх антибактеріальні властивості.

П'ятий розділі містить опис методик експериментальних досліджень та використаного обладнання.

Висновки

Досліджено взаємодію ароматичних солей діазонію з біненасиченими сполуками з ізольованими кратними зв'язками - діакрилатами гліколів, N,N-метиленбісакриламідом, діаліловими естерами фталевої та ізофталевої кислот та діаліловим етером 1,1,1-триметилолпропану в присутності тіоціанат-нуклеофілу та встановлено основні закономірності перебігу цих реакцій. Показано, що в умовах реакцій відбувається приєднання арильного радикалу та тіоціанатної групи за місцем розриву як одного, так і двох ненасичених фрагментів. Розроблено методики селективного синтезу моно- та біадуктів аніонарилювання.

Знайдено умови тіоціанатоарилювання діакрилатів гліколів за участю одного акрилового фрагменту та показано можливість синтезу біадуктів тіоціанатоарилювання на основі монотіоціанатоарильованих адуктів.

Встановлено, що хлор- та бромарилювання діакрилатів гліколів селективно проходить з утворенням адуктів моноприєднання аналогічно тіоціанатоарилюванню вказаних ненасичених субстратів. Послідовний характер процесів тіоціанато- та галогенарилювання діакрилатів гліколів підтверджено одержанням біадуктів з різними ароматичними замісниками та аніонами.

На прикладі N,N-метиленбісакриламіду показана можливість одностадійного синтезу моно- та біадуктів тіоціанатоарилювання. Характер продуктів реакції ароматичних солей діазонію з N,N-метиленбісакриламідом в присутності тіоціанат-нуклеофілу визначається співвідношенням реагентів, а проходження процесу тіоціанатоарилювання з високими виходами цільових продуктів - можливістю їх виведення з реакційного середовища.

Показано, що діалільні похідні в порівнянні з біненасиченими системами, кратні зв'язки яких активовані електроноакцепторними групами, виявляють значно нижчу реакційну здатність в реакції тіоціанатоарилювання. На прикладі діалілових естерів фталевої та ізофталевої кислот та діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану встановлено, що тіоціанатоарилювання діалільних субстратів з ізольованими ненасиченими фрагментами обмежується стадією утворення моноадуктів.

Досліджено антибактеріальні та антигрибкові властивості синтезованих аралкільних тіоціанатів. Наявність додаткового ненасиченого фрагменту у їх молекулах негативно впливає на прояв антимікробної активності. Високу антистафілококову активність виявляють N,N-метилен-біс(2-тіоціанато-3-арилпропіонаміди) та 2-[2-(1-тіоціанато-2-арилетокси)-етоксиметил]оксирани.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Горбовой П.М., Барановский В.С., Ковальский Я.П. Грищук Б.Д. Реакции тетрафтороборатов арилдиазония с 1,4-бис(акрилоилокси)бутаном в присутствии роданид-аниона // Журн. общ. химии. - 2002. - Т. 72, Вып. 8. - С. 1311-1314.

2. Грищук Б.Д., Барановский В.С., Горбовой П.М., Ковальский Я.П., Ганущак Н.И. Тиоцианатоарилирование диакрилата диэтиленгликоля // Журн. общ. химии. - 2002. - Т. 72, Вып. 9. - С. 1497-1500.

3. (Дисертантом виконано експериментальну частину роботи, проаналізовано дані ЯМР-спектрів)

4. Грищук Б.Д., Барановский В.С., Горбовой П.М., Ганущак Н.И.. Взаимодействие тетрафтороборатов арилдиазония с N,N-метиленбисакриламидом в присутствии тиоцианат-аниона. // Журн. общ. химии. - 2003. - Т. 73, Вып. 6. - С. 1011-1014.

5. Грищук Б.Д., Горбовой П.М., Барановский В.С., Ганущак Н.И. Тиоцианатоарилирование диаллиловых эфиров фталевой и изофталевой кислот. // Журн. общ. химии. - 2003. - Т. 73, Вып. 8. - С. 1342-1345.

6. Горбовой П.М., Загричук Г.Я., Барановский В.С., Недоля Н.А., Грищук Б.Д. Взаимодействие тетрафтороборатов арендиазония с винилоксиэтиловым эфиром глицидола в присутствии тиоцианато-группы // Журн. общ. химии. - 2000. - Т. 70. - Вып. 11. - С. 1872-1875.

7. Грищук Б.Д., Климнюк С.И., Барановский В.С., Бойчак О.В., Горбовой П.М. Синтез и противомикробные свойства 4-(2-тиоцианато-3-арилпропионилокси)бутиловых эфиров акриловой кислоты // Хим.-фарм. журнал. - 2001. - Т. 35. - №7. - С. 26, 27.

8. Грищук Б.Д., Климнюк С.И., Барановский В.С., Бойчак О.В., Горбовой П.М. Синтез и противомикробные свойства 2-[2-(2-тиоцианато-3-арилпропионилокси)этокси]этиловых эфиров акриловой кислоты // Хим.-фарм. журнал. - 2001. - Т. 35. - №9. - С. 33, 34.

9. Грищук Б.Д., Власик Л.И., Барановский В.С., Блиндер А.В., Горбовой П.М. Синтез и антимикробная активность [3-арил-2-тиоцианато-пропиониламино)метил]-2-акриламидов и N,N-метилен-бис(2-тиоцианато-3-арилпропионамидов) // Хим.-фарм. журнал. - 2002. - Т. 36. - №. 2. - С. 30-32.

10. Горбовой П.М., Барановский В.С., Грищук Б.Д., Блиндер А.В., Власик Л.И. Синтез и антимикробные свойства продуктов монотиоцианатоарилирования диаллиловых эфиров фталевой и изофталевой кислот // Хим.-фарм. журнал. - 2002. - Т. 36.- №3. - С. 20-22.

11. Горбовий П.М., Барановський В.С., Грищук Б.Д. Квантовохімічне дослідження реакції тіоціанатоарилювання діалілоксиду та тетраметилендіакрилату // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Хімія. - 2000. - Вип. 4. - С. 15-18.

12. Грищук Б.Д., Барановський В.С., Горбовий П.М., Дроздова Е.Л. Синтез моно- і бітіоціанатоарильованих похідних діакрилатів гліколів реакцією аніонарилювання // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Хімія. - 2001.- Вип. 5. - С. 3-9.

13. Грищук Б.Д., Горбовий П.М., Барановський В.С., Власик Л.І., Бліндер А.В., Климнюк С.І. Синтез біологічно активних похідних ненасичених сполук реакцією аніонарилювання // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Хімія. - 2002.- Вип. 6.- С. 3-13.

14. Грищук Б.Д., Барановський В.С., Ковальський Я.П., Горбовий П.М. Тіоціанатоарилювання моноалілового етеру гліцерину і діалілового етеру 1,1,1-триметилолпропану // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Хімія. - 2003. - Вип. 7. - С. 3-7.

15. Горбовий П.М., Барановський В.С., Ковальський Я.П., Ганущак М.І., Грищук Б.Д. Дослідження діакрилатів гліколів в реакції тіоціанатоарилювання // Тези XІХ Української конференції з органічної хімії. - Львів, 2001. - С. 205.

16. Горбовий П.М., Барановський В.С., Загричук Г.Я., Ганущак М.І., Грищук Б.Д. Тіоціанато- та алкілксантогенатоарилювання N,N-метилен-бісакриламіду // Тези XІХ Української конференції з органічної хімії. - Львів, 2001. - С. 207.

17. Грищук Б.Д., Барановський В.С., Горбовий П.М. Тіоціанатоарилювання діалілових естерів фталевої та ізофталевої кислот // Тези XІХ Української конференції з органічної хімії. - Львів. - 2001. - С. 206.

18. Грищук Б.Д., Горбовий П.М., Барановський В.С., Бойчак О.В., Климнюк С.І. Синтез продуктів тіоціанатоарилювання біненасичених сполук - похідних акрилової кислоти та дослідження їх антимікробних властивостей // Тези XІХ Української конференції з органічної хімії. - Львів, 2001. - С. 277.

19. Грищук Богдан, Горбовий Петро, Барановський Віталій, Ганущак Микола. Дослідження біненасичених сполук в реакції тіоціанатоарилювання // Тез. доп. конф. “Львівські хімічні читання”. - Львів, 2001. - С. 20.

20. Барановский В.С., Горбовой П.М., Грищук Б.Д. Тиоцианатоарилирование бинепредельных соединений с изолированными кратными связями // Материалы Международной конференции студентов и аспирантов по фундаментальным наукам “Ломоносов-2002”. Секция “Химия”. - Т. 1. - Москва, 2002. - С. 47.

21. Grishchuk B.D., Gorbovyi P.M., Baranovskyi V.S., Vlasik L.I., Blinder A.V., Klimnuk S.I. Synthesis of biologically active derivatives of unsaturated compounds by reaction of anionarylation // International conference “New technologies of isolation and application of biologically active substances”. - Alushta, Crimea, Ukraine. - May 20-25. - 2002. - P. 19.

22. Baranovskyi V.S., Gorbovyi P.M., Grishchuk B.D. The catalytic anionarylation of biunsaturated compounds with isolated double bonds // Abstracts of papers of Third Youth School-Conference on Organic Synthesis (YSCOS-3), Saint-Petersburg, Russia, 2002. - P. 67.

23. Horbovy P., Baranovsky V., Grishchuk B. The investigation of thiocyanatoarylation of butandiol-1,4 diacrylate by HPLC // The abstract book of the 8^th International Symposium on Separation Sciences. - Torun' (Poland). - 2002. - P. 227.

24. Барановський В.С., Горбовий П.М., Грищук Б.Д. Дослідження реакції тіоціанатоарилювання діакрилату бутандіолу-1,4 методом ВЕРХ // Тези доп. Української конференції “Актуальні питання органічної та елементорганічної хімії і аспекти викладання органічної хімії у вищій школі”. - Ніжин, 2002. - С. 63.

25. Грищук Б.Д., Горбовой П.М., Барановский В.С., Ганущак Н.И. О механизме каталитических реакций ароматических солей диазония с непредельными соединениями в присутствии внешних нуклеофилов // Тез. докл. VI Российской конференции “Механизмы каталитических реакций”. Москва, 2002. - Т. 2. - С. 105.

26. Grishchuk B.D., Gorbovyi P.M., Baranovskyy V.S., Ganushchak M.I. Reactions of aromatic diazonium salts with nucleophiles in the presence of unsaturated compounds // The abstract book of Second Conference on multicomponent reactions, combinatorial and related chemistry, MCR 2003. Genova, 2003. - P. 133.

27. Грищук Б.Д., Барановський В.С., Горбовий П.М. Синтез біадуктів змішаного аніонарилювання діакрилатів гліколів // Тез. доп. Української конференції „Домбровські хімічні читання”. - Черкаси, 2003. - С. 12.

28. Барановський В.С., Горбовий П.М., Петрушка Б.М., Тулайдан Г.М., Грищук Б.Д. Реакції тетрафлуороборатів арендіазонію з аліловими етерами тріолів в присутності тіоціанат-нуклеофілу // Тез. доп. Української конференції „Домбровські хімічні читання”. - Черкаси, 2003. - С. 13.

Размещено на Allbest.ru

...