Хімічні елементи та сполуки, їх властивості
Правила, які визначають порядок заповнення атомних орбіталей. Хімічний зв'язок, обумовлений електростатичним притяжінням протилежно заряджених іонів. Хімічні та фізичні властивості металів, солей, кислот та інших хімічних сполук, їх використання.
Рубрика | Химия |
Вид | курс лекций |
Язык | украинский |
Дата добавления | 11.09.2014 |
Размер файла | 273,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
· ZnO - зовнішньо у вигляді присипок, мазей, паст як в'яжучий, підсушуючий та дезінфікуючий засіб при шкірних хворобах.
· ZnSO4 ? 7Н2О - антисептичний та в'яжучий засіб:
Ш очні краплі при кон'юнктивітах;
Ш при ларингіті;
Ш для спринцювань при уретритах та вагінітах.
Алюміній та його сполуки
13Al 1s22s22p63s23p1 Ступінь окиснення +3.
Фізичні властивості:
Проста речовина - алюміній. Це сріблясто-білий, легкий метал. На поверхні легко утворює оксидну плівку.
Хімічні властивості алюмінію:
Алюміній - амфотерний метал.
· 4Al + 3O2 = 2Al2O3
· 2Al + 3S = Al2S3
2Al + 3Cl2 = 2AlCl3
· 2Al + 6H2O = 2Al(OH)3 + 3H2^ (при нагріванні)
· 2Al + 6HCl = 2AlCl3 + 3H2^
· 2Al + 3CuSO4 = Al2(SO4)3 + 3Cu
· 2Al + 2NaOH + 6H2O = 2Na[Al(OH)4] + 3H2^
· алюміній відновлює метали з їх оксидів: Al + Fe2O3 = Al2O3 + Fe
· концентровані нітратна та сульфатна кислоти не діють на алюміній із-за щільної оксидної плівки.
Сполуки Алюмінію
Мають амфотерний характер.
- безбарвна дуже тверда речовина, нерозчинна.
· Al2O3 + 6HCl = 2AlCl3 + 3H2O
Al2O3 + 2NaOH = 2NaAlO2 + H2O
- біла драглиста речовина, нерозчинна.
Al(OH)3 + 3HCl = AlCl3 + 3H2O
Al(OH)3 + NaOH = NaAlO2 + 2H2O (при сплавленні)
Al(OH)3 + NaOH = Na[Al(OH)4] (в розчині)
2Al(OH)3 = Al2O3 + 3H2O (при нагріванні)
Якісні реакції на Al3+:
Al3+ + 3OH- > Al(OH)3v білий драглистий осад,
AlOH)3v + NaOH > Na[Al(OH)4] розчиняється в надлишку лугу
Медичне застосування сполук Al3+:
· Al(OH)3 - зовнішньо у вигляді присипок, мазей, паст як адсорбуючий та обволікаючий засіб при шкірних хворобах. У вигляді суспензії входить до складу препарату „Альмагель”, який використовують для лікування гастриту.
· КAl(SO4)2 ? 12Н2О (алюмокалієві галуни) - кровоспинний засіб.
Плюмбум та його сполуки
82Pb 1s22s22p63s23p63d104s24p64d104f145s25p65d106s26p2
Ступінь окиснення +2, +4.
Фізичні властивості:
Проста речовина - свинець. Це метал сірого кольору з синюватим відтінком, дуже м'який і пластичний. На поверхні свинцю знаходиться матова оксидна плівка.
Хімічні властивості свинцю:
· 2Pb + O2 = 2PbO
· Свинець у розведених HCl та H2SO4 практично не розчиняється внаслідок утворення на його поверхні малорозчинних PbCl2 та PbSO4. Свинець розчиняється у концентрованій HCl, оскільки при цьому утворюється розчинна комплексна сполука:
Pb + 4HCl (к) = H2[PbCl4] + H2
Свинець взаємодіє з HNO3:
3Pb + 8HNO3 (р) = 3Pb(NO3)2 + 2NO + 4H2O
Pb + 4HNO3 (к) = 3Pb(NO3)2 + 2NO2 + 2H2O
· Свинець виявляє деякі властивості амфотерних елементів:
Pb + 2NaOH + 2H2O = Na2[Pb(OH)4] + H2
Медичне застосування cвинцю:
Свинцевий екран - захист від радіаційного та рентгенівського випромінювання.
Сполуки Плюмбуму(ІІ)
Амфотерні з перевагою основного характеру:
· PbO + 2HCl = PbCl2 + H2O
· PbO + 2NaOH + H2O = Na2[Pb(OH)4]
· Pb(OH)2 + 2HCl = PbCl2 + 2H2O
· Pb(OH)2 + 2NaOH = Na2[Pb(OH)4]
Якісні реакції на Pb2+:
· Pb2+ + 2Cl- > PbCl2v білий осад
· Pb2+ + 2Br- > PbBr2v жовтуватий осад
· Pb2+ + 2I- > PbI2v жовтий осад
· Pb2+ + CrO42- > PbCrO4v жовтий осад
· Pb2+ + S2- > PbSv чорний осад
Розчинні солі Плюмбуму(ІІ) Pb(NO3)2 та Pb(СН3СОО)2 отруйні ! Викликають виснаження організму, розлад роботи нирок, слабкість м'язів, чорну кайму на зубах.
Сполуки Плюмбуму(ІV)
Амфотерні з перевагою кислотного характеру:
· PbO2 + 2NaOH + 2H2O = Na2[Pb(OH)6]
· З розведеними кислотами не взаємодіє.
· Дія концентрованих кислот:
PbO2 + 4HCl = PbCl2 + Cl2 + 2H2O
2PbO2 + 2H2SO4 = 2PbSO4 + O2 + 2H2O
Аргентум та його сполуки
47Ag 1s22s22p63s23p63d104s24p64d105s1 Ступінь окиснення +1.
Фізичні властивості:
Проста речовина - срібло. Це сріблясто-білий м'який метал, дуже пластичний, має найвищу серед металів електро- та теплопровідність. На цьому засновано його використання у приладобудуванні.
Хімічні властивості срібла:
В електрохімічному ряді напруг Ag розміщений за воднем, тому не витісняє водень з розчинів кислот.
· З киснем не взаємодіє.
· З неметалами:
2Ag + S = Ag2S
2Ag + Cl2 = 2AgCl
· З кислотами-неокисниками та водою не взаємодіє.
· Розчиняється в кислотах-окисниках:
Ag + 2HNO3 (к) = AgNO3 + NO2 + H2O
3Ag + 4HNO3 (р) = 3AgNO3 + NO + 2H2O
· Срібло має велику спорідненість до сірки, тому в присутності кисню повітря реагує з сірководнем (вироби срібла на повітрі, в якому є незначні домішки H2S, темніють):
4Ag + 2H2S + O2 = 2Ag2S + 2H2O
Аргентум нітрат AgNO3 (ляпіс)
Фізичні властивості: безбарвні прозорі пластинки, дуже легко розчинні у воді.
Хімічні властивості:
· AgNO3 + 2NaOH = Ag2Ov + 2NaNO3 + H2O бурий осад
· AgNO3 + HCl = AgClv + HNO3 білий осад
· AgNO3 + NaCl = AgClv + NaNO3
· AgNO3 + Zn = Zn(NO3)2 + 2Ag
2AgNO3 = 2Ag + 2NO2 + O2
Якісні реакції на Ag+:
· Ag+ + Cl- = AgClv білий осад
· Ag+ + Br- = AgBrv жовтуватий осад
· Ag+ + I- = AgIv світло-жовтий осад
Осад AgCl легко розчиняється в розчині амоніаку:
AgClv + 2NH3 = [Ag(NH3)2]Cl
Осади AgBr та AgI в розчині аміаку не розчиняються. Ця властивість використовується в якісному аналізі, щоб відрізнити хлориди від бромідів та йодидів.
· 2Ag+ + CrO42- = Ag2CrO4v цегляно-червоний осад
Медичне застосування сполук Ag +:
Іони Ag+ мають бактерицидну, в'яжучу, припікаючу та протизапальну дію.
· 1-2% водні розчини AgNO3 - антисептичний засіб, використовують зовнішньо для лікування очних хвороб та захворювань шкіри.
· колоїдні розчини (комплексні сполуки Ag з білком) - для промивання сечогінних шляхів, в очній практиці та дерматології як в'яжучі та антисептичні засоби:
Ш протаргол (8% Ag);
Ш коларгол (70% Ag).
Бактерицидні властивості Ag+ використовують для знезараження питної води.
Купрум та його сполуки
29 Сu 1s22s22p63s23p63d104s1 Ступені окиснення +1, +2.
Фізичні властивості:
Проста речовина - мідь. Це червоний м'який метал, пластичний, має високу електропровідність.
Хімічні властивості міді:
В електрохімічному ряді напруг Сu розміщений за воднем, тому не витісняє водень з розчинів кислот.
· 2Cu + O2 = 2CuO
· З неметалами:
Cu + S = CuS
Cu + Cl2 = CuCl2
· З кислотами-неокисниками та водою не взаємодіє.
· Розчиняється в кислотах-окисниках:
Cu + 4HNO3 (к) = Cu(NO3)2 + 2NO2 + 2H2O
3Cu + 8HNO3 (р) = 3Cu(NO3)2 + 2NO + 4H2O
Cu + 2H2SO4 (к) = CuSO4 + SO2 + 2H2O
· У вологому повітрі мідь поступово вкривається зеленою плівкою:
2Сu + O2 + H2O + CO2 = (CuOH)2CO3
Сполуки Купруму (ІІ)
Мають основний характер.
- чорна тверда речовина, нерозчинна.
CuO + 2HCl = CuCl2 + H2O
- блакитна драглиста речовина, нерозчинна.
Cu(OH)2 + 2HCl = CuCl2 + 2Н2O
t°
Cu(OH)2 = CuO + Н2O
Оксид та гідроксид Купруму (ІІ) легко розчиняються в розчині амоніаку, утворюючи розчин яскраво-синього кольору:
CuO + 4NH3 + H2O = [Cu(NH3)4](OH)2
Cu(OH)2 + 4NH3 = [Cu(NH3)4](OH)2
Солі Купруму (ІІ) мають окисні властивості:
2CuSO4 + 4KI = 2CuIv + I2 + 2K2SO4
Ця реакція використовується в кількісному аналізі для визначення вмісту CuSO4 у розчині або препараті.
Якісні реакції на Cu2+:
· Cu2+ + 4NH3 = [Cu(NH3)4]2+ яскраво-синій розчин
· 2Cu2+ + K4[Fe(CN)6] = Cu2[Fe(CN)6]v + 4K+ бурий осад
Біологічна роль Cu 2+:
Cu належить до незамінних мікроелементів організму людини. Він специфічно діє на синтез гемоглобіну та утворення еритроцитів.
Медичне застосування сполук Cu2+:
CuSO4 ? 5Н2О (мідний купорос):
– блювотний засіб (внутрішньо);
– антисептичний, в'яжучий та припікаючий засіб (зовнішньо).
Меркурій та його сполуки
80 Hg 1s2 22p6 3s23p63d10 4s24p64d104f14 5s25p65d10 6s2
Ступені окиснення +1, +2.
Одновалентного Меркурію не існує: - Hg - Hg -
Фізичні властивості:
Проста речовина - ртуть. Це єдиний рідкий за звичайних умов метал.
Хімічні властивості ртуті:
В електрохімічному ряді напруг Нg розміщений за воднем, тому не витісняє водень з розчинів кислот.
· При незначному нагріванні на повітрі утворюється оксид червоного кольору:
2Hg + O2 = 2HgO
При подальшому сильному нагріванні оксид знов розкладається:
2HgO = 2Hg + O2
· Реагує з сіркою:
Hg + S = HgS
На цій реакції базується знезараження приміщень від розлитої ртуті (засипають порошком сірки).
· Реагує тільки з кислотами-окисниками:
Нg + 4HNO3 (к) = Нg(NO3)2 + 2NO2 + 2H2O
· У присутності аніонів, які утворюють міцні комплекси, ртуть також розчиняється:
Нg + 4НІ = Н2[HgI4] + H2
Сполуки Меркурію
З кислотами-окисниками в умовах надлишку кислоти утворюються солі Нg(ІІ), а при надлишку ртуті - солі Нg(І):
Нg + 4HNO3 (к) = Нg(NO3)2 + 2NO2 + 2H2O
6Нg + 8HNO3 (р) = 3Нg2(NO3)2 + 2NO + 4H2O
Дія лугів на солі Нg(+2):
Нg(NO3)2 + 2КOH = HgOv + 2КNO3 + H2O
Дія лугів на солі Нg(+1):
Нg2(NO3)2 + 2КOH = Нg + HgO + 2КNO3 + H2O
Тобто оксид та гідроксид Нg(+1) не існують.
Відомі сполуки Нg(+1):
Hg2Cl2, Hg2Br2, Hg2I2, Hg2SO4, Нg2(NO3)2
Hg + Нg(NO3)2 = Нg2(NO3)2
Динітрат димеркурію є вихідною речовиною для одержання інших сполук Нg(+1):
Нg2(NO3)2 + 2NaCl = Hg2Cl2v + 2NaNO3
Нg2(NO3)2 + 2KI = Hg2I2v + 2KNO3
При додаванні надлишку KI утворюється розчинна комплексна сполука:
Hg2I2v + 2KI = K2[HgI4] + Hgv
Якісні реакції на іони Меркурію:
· Hg2+ + 2I- = HgI2v червоний осад
· Hg22+ + 2I- = Hg2I2v болотно-зелений осад
Осад легко розкладається і змінює колір:
Hg2I2v = HgI2v + Hgv
· Hg22+ + CrO42- = Нg2CrO4v бурий осад
Медичне застосування сполук Меркурію:
Сполуки Меркурію виявляють антисептичну, проти паразитарну, сечогінну та послаблюючу дію.
· HgO - використовують в офтальмології та дерматології у вигляді мазей.
· Hg2Cl2 (каломель) - антисептичний, сечогінний та послаблюючий засіб.
HgCl2 (сулема) - у концентрації 1:1000 використовують для дезінфекції білизни, одягу інфекційних хворих, приміщень.
· HgNH2Cl (амідохлорид меркурію) - у косметології для відбілювання шкіри.
Hg2Cl2 + 2NH3 = HgNH2Clv + NH4Cl
Хром та його сполуки
24Cr 1s22s22p63s23p63d54s1 Ступені окиснення +2, +3, +6.
Фізичні властивості:
Проста речовина - хром. Це білий блискучий метал, дуже твердий та тугоплавкий. Має на поверхні оксидну плівку.
Хімічні властивості свинцю:
t°
· 4Cr + 3O2 = 2Cr2O3
· 2Cr + 3Cl2 = 2CrCl3
· 2Cr + 3S = Cr2S3
· Хром реагує з розведеними HCl та H2SO4, оскільки оксидна плівка Cr2O3 має амфотерні властивості й під впливом кислот поступово руйнується:
Cr + 2HCl = CrCl2 + Н2^
У присутності кисню повітря:
4Cr + 12HCl + 3О2 = 4CrCl3 + 6Н2О
· Концентровані HNO3 та H2SO4 пасивують хром: захисна оксидна плівка ущільнюється настільки, що оброблений цими кислотами хром перестає реагувати з іншими речовинами навіть при нагріванні.
Сполуки Хрому(ІІ)
Мають основний характер.
- чорний порошок, нестійкий на повітрі, нерозчинний.
4CrO + O2 = 2Cr2O3
CrO + 2HCl = CrCl2 + H2O
- драглиста жовта речовина, нерозчинна.
Cr(OH)2 + 2HCl = CrCl2 + 2Н2O
Cr(OH)2 = CrO + Н2O
Нестійкий, легко окислюється на повітрі:
4Cr(OH)2 + O2 + 2H2O = 4Cr(OH)3
- нестійкі.
2CrCl2 + 2HCl = 2CrCl3 + H2^
Сполуки Хрому(ІІІ)
Мають амфотерний характер.
- дуже твердий (близький до корунду) тугоплавкий порошок зеленого кольору, нерозчинний.
Cr2O3 + 6HCl = 2CrCl3 + 3H2O
Cr2O3 + 2NaOH = 2NaCrO2 + H2O
- драглиста сіро-зелена речовина.
Cr(OH)3 + 3HCl = CrCl3 + 3Н2O
Cr(OH)3 + 3NaOH = Na3[Cr(OH)6]
Сполуки Хрому(VІ)
Мають кислотний характер.
- яскраво-оранжеві кристали, легко розчинні у воді.
Дуже отруйний !
Недостача CrO3: CrO3 + H2O = H2CrO4
Надлишок CrO3: 2CrO3 + H2O = H2Cr2O7
CrO3 + 2NaOH = Na2CrO4 + H2O
При нагріванні розкладається:
4CrO3 = 2Cr2O3 + 3О2
- відомі тільки у водних розчинах. Сильні кислоти.
H2CrO4 - хроматна кислота.
H2Cr2O7 - дихроматна кислота.
Дихроматна кислота при розчиненні переходить у хроматну:
H2Cr2O7 + H2O = 2H2CrO4
· Хромати (жовті) - утворюються при взаємодії CrO3 з лугами або основними оксидами:
CrO3 + 2NaOH = Na2CrO4 + H2O
При підлуженні дихроматів:
K2Cr2O7 + 2KOH = 2K2CrO4 + H2O
· Дихромати (оранжеві) - утворюються при підкисленні розчинів хроматів:
2K2CrO4 + 2HCl = К2Cr2O7 + 2KCl + H2O
Таким чином, між хроматами та дихроматами існує рівновага:
Хромати та дихромати - сильні окисники, особливо у кислому середовищі:
X + K2Cr2O7 + 4H2SO4 = Y + Cr2(SO4)3 + K2SO4 + 4H2O
Якісні реакції на CrO42- та Cr2O72-:
CrO42- + Ba2+ = BaCrO4v жовтий осад
CrO42- + Pb2+ = PbCrO4v жовтий осад
CrO42- + 2Ag2+ = Ag2CrO4v коричневий осад
Дихромати окислюються пероксидом водню до надхроматної кислоти синього кольору:
K2Cr2O7 + 4H2O2 + H2SO4 = 2H2CrO6 + K2SO4 + 3H2O
Біологічна роль Хрому:
· Позитивно впливає на процеси кровотворення.
· У складі ферменту трипсину приймає участь у процесі травлення.
· Впливає на вуглеводний обмін. Недостача Хрому в їжі приводить до підвищення рівня глюкози у крові та сечі.
Застосування сполук Хрому:
· Хромова суміш (K2Cr2O7 та конц. H2SO4) використовується для миття лабораторного посуду.
Манган та його сполуки
25 Mn 1s22s22p63s23p63d54s2 Ступені окиснення +2, +4, +6, +7.
Фізичні властивості:
Проста речовина - марганець. Це сріблясто-білий, твердий, тугоплавкий, стійкий на повітрі метал.
Хімічні властивості марганцю:
· Mn + O2 = MnO2
· Mn + Cl2 = MnCl2
· Mn + S = MnS
· Mn + 2HCl = MnCl2 + H2^
· Mn + H2O = MnO + H2^
Сполуки Мангану (ІІ)
Мають основний характер.
- зелений порошок, нерозчинний.
MnO + 2HCl = MnCl2 + H2O
- драглиста біла речовина, нерозчинна.
Mn(OH)2 + 2HCl = MnCl2 + 2H2O
На повітрі темнішає:
2Mn(OH)2 + O2 + 2H2O = 2Mn(OH)4
Сполуки Мангану (ІV)
Мають амфотерний характер.
- тверда бура речовина, нерозчинна.
MnO2 + 2NaOH = Na2MnO3 + H2O
На холоді:
2MnO2 + 2H2SO4 = Mn(SO4)2 + 2H2O
При нагріванні:
2MnO2 + 2H2SO4 = 2MnSO4 + O2 + H2O
Виявляє окисно-відновну двоїстість, але більш сильний окисник:
MnO2 + 4HCl = MnCl2 + Cl2 + 2H2O
Сполуки Мангану (VI)
Мають кислотний характер.
Оксид MnO3 та манганатна кислота H2MnO4 - дуже нестійкі. Солі - манганати - сполуки яскраво-зеленого кольору. Стабільні тільки у лужному середовищі, тому їх одержують сплавленням з лугами у присутності кисню або інших окисників:
2MnO2 + 4KOH + O2 = 2K2MnO4 + 2H2O
- калію манганат
У нейтральному та кислому середовищі диспропорціонує, як і відповідна йому кислота: +6 +4 +7
3K2MnO4 + 2H2O = MnO2 + 2KMnO4 + 4KOH
Має окисно-відновну двоїстість:
· 2K2MnO4 + Cl2 = 2KMnO4 + 2KCl
відновник
Mn+6 - 1e = Mn+7
· K2MnO4 + 2KI + 2H2O = MnO2 + I2 + 4KOH
окисник
Mn+6 + 2e = Mn+4
Сполуки Мангану (VIІ)
Мають кислотний характер.
- темно-зелена масляниста рідина, дуже нестійка.
2Mn2O7 = 4MnO2 + 3O2^
Mn2O7 + H2O = 2HMnO4
- перманганатна кислота, відома тільки в розчині, сильна.
- калію перманганат, чорна кристалічна речовина, розчини якої мають інтенсивний фіолетовий колір.
Дуже сильний окисник:
· Кисле середовище:
+7 +2
5Na2SO3 + 2KMnO4 + 3H2SO4 = 5Na2SO4 + 2MnSO4 + K2SO4 + 3H2O
· Нейтральне середовище:
+7 +4
3Na2SO3 + 2KMnO4 + H2O = Na2SO4 + 2MnO2 + 2KOН
· Лужне середовище:
+7 +6
Na2SO3 + 2KMnO4 + 2NaOH = Na2SO4 + K2MnO4 + Na2MnO4 + H2O
Окиснена форма Відновлена форма
При нагріванні KMnO4 розкладається:
2KMnO4 = K2MnO4 + MnO2 + O2^
Схема окисно-відновних перетворень сполук Мангану:
Біологічна роль Мангану:
· Манган відноситься до 5 найважливіших мікроелементів організму.
· Біологічна роль Мангану обумовлена його здатністю до комплексоутворення з лігандами ферментів, гормонів та вітамінів. Завдяки цьому він впливає на жировий, білковий та вуглеводний обмін. Нестача Мангану в організмі призводить до паталогічного ожиріння.
· Солі Мангану сприяють засвоєнню Фосфору, Кальцію та Йоду.
· Стимулює процеси кровотворення.
Застосування сполук Мангану:
· KMnO4 - антисептичний засіб: 0,01-0,1% розчини використовують в урології та гінекології для полоскань та спринцювань, для промивання шлунку при отруєннях. Розчини більш високих концентрацій (0,1-0,5%) - для промивання ран. При опіках першого ступеня рекомендують обробляти поверхню 2,5-4% розчином.
– в хімічному аналізі використовують метод перманганатометрії для кількісного визначення відновників.
Ферум та його сполуки
26 Fe 1s22s22p63s23p63d64s2 Ступені окиснення +2, +3.
Фізичні властивості:
Проста речовина - залізо. Відноситься до чорних металів, має магнітні властивості, у вологому повітрі ржавіє.
Хімічні властивості заліза:
· 3Fe + 2O2 = Fe3O4 (змішаний оксид FeO • Fe2O3)
· Fe + S = FeS
2Fe + 3Cl2 = 2FeCl3
· 3Fe + 4H2O = Fe3O4 + 4H2^
· Fe + 2HCl = FeCl2 + H2^
· Fe + CuSO4 = FeSO4 + Cu
· ржавіння: 4Fe + 6H2O + 3O2 = 4Fe(OH)3
Сполуки Феруму(ІІ)
Мають основний характер.
- чорний порошок, нерозчинний.
FeO + 2HCl = FeCl2 + H2O
- драглиста біла речовина, нерозчинна.
Fe(OH)2 + 2HCl = FeCl2 + 2Н2O
Fe(OH)2 = FeO + Н2O
Нестійкий, легко окислюється на повітрі:
4Fe(OH)2 + O2 + 2H2O = 4Fe(OH)3
· FeSO4 * 7H2O (залізний купорос) - лікарські препарати при анеміях.
· Fe(NH4)2(SO4)2 * 6Н2О - сіль Мора - використовується в аналітичній хімії.
Якісна реакція на Fe2+
3Fe2+ +2K3[Fe(CN)6] = Fe3[Fe(CN)6]2v + 6K+ синій осад
червона
кров'яна сіль
Відновлюючі властивості Fe2+:
+2 +3
6 FeSO4 + К2Сг2О7 + 7H2SO4 = 3Fe2(SO4)3 + K2SO4 + Cr2(SO4)3 + 7Н2О
Fe+2 - lз > Fe+3
Сполуки Fe(ІІІ)
Мають амфотерний характер з перевагою основного.
- порошок червоно-бурого кольору, нерозчинний.
Fe2O3 + 6HCl = 2FeCl3 + 3H2O
- драглиста речовина бурого кольору, нерозчинна.
Fe(OH)3 + 3HCl = FeCl3 + 3Н2O
2Fe(OH)3 = Fe2O3 + 3Н2O
FeCl3 - кровоспинний засіб.
Якісні реакції на Fe3+
4Fe3+ + 3K4[Fe(CN)6] = Fe4[Fe(CN)6]3v + 12K+ синій осад
жовта
кров'яна сіль
Fe3+ + 3KSCN = Fe(SCN)3 + 3K+ криваво-червоний розчин
Окисні властивості солей Fe3+:
+3 +2
Fe2(SO4)3 + 2KI = K2SO4 + 2FeSO4 + I2
Fe+3 + 1з = Fe+2
Фізіологічне значення Феруму:
· Входить до складу гемоглобіну, здійснює перенос О2.
· Входить до складу ферментів - цитохроми, каталаза, пероксидаза.
· В організмі дорослої людини 4-5 г заліза, з них 65% у крові. За допомогою залізовмісного білка феритину Fe накопичується в печінці, кісному мозку, селезінці.
Використання неорганічних речовин у медицині
HCl NaCl КСl NaBr, KBr NaI, KI І2 KMnO4 Н2О2 NaHCO3 (сода) S (сірка осаджена) Na2S2O3 ? 5H2O С (вугілля активоване) Na2B4O7 ? 10H2O NaNO2 Na2НPO4 NH4OH (нашатирний спирт) AgNO3 (ляпіс) CaCl2 ? 6H2O кальцій лактат, кальцій глюконат BaSO4 Al(OH)3 (алмагель) KAl(SO4)2 ? 12H2O (алюмокалієві галуни) ZnSO4 ? 7H2O
FeSO4 ? 7H2O ферум лактат ферум аскорбінат MgSO4 ? 7H2O (гірка сіль) CuSO4 ? 5H2O CH3COOК MgO ZnO |
· при зниженій кислотності шлунку. · 0,9% - фізіологічний (ізотонічний) розчин, використовується як тимчасовий замінник при крововтратах та для нормалізації осмотичного тиску крові; · 5 - 10% - гіпертонічний розчин, використовується для промивання гнійних ран. · при гіпокаліємії, що виникає внаслідок приймання серцевих глікозидів та діуретичних засобів.
· заспокійливі засоби. · при захворюваннях щитоподібної залози. · 5% спиртовий розчин - антисептичний засіб для дезинфекції ран. · антисептичний засіб для полоскання шлунку, промивання ран. · 3% розчин - антисептичний засіб для дезинфекції ран. · при підвищеній кислотності шлунку; · для полоскання носа і горла. · зовнішньо для лікування шкірних захворювань. · для лікування корости (припинення свербіння та протипаразитарна дія); · протиалергійний засіб. · При диспепсії, харчових інтоксикаціях, отруєнні. · антисептичний засіб. · судинорозширюючий засіб при стенокардії, мігрені. · антацидний препарат при підвищеній кислотності шлунку. · для виведення хворого з непритомного стану; · припиняє свербіння при укусах комах; · знімає похмільний синдром. · антисептичний засіб для припікання ран (наружньо) та при виразках шлунку і кишечнику (внутрішньо). · кровоспинний засіб; · протиалергійний засіб. · при недостачі кальцію в організмі. · контрастна речовина при рентгені шлунку та кишечнику. · обволікаюча речовина при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. · кровоспинний засіб. · антисептичний засіб у складі очних крапель. · препарати заліза використовують при анеміях. · проносний засіб; · жовчогінний засіб; · спазмолітичний засіб при гіпертонічній хворобі; · знеболюючий засіб під час пологів. · блювотний засіб. · діуретичний засіб при набряках серцевого походження. · антацидний засіб при підвищеній кислотності шлунку; · проносний засіб. · в'яжучий, підсушуючий та дезінфікуючий засіб при шкірних захворюваннях. |
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Класифікація металів, особливості їх будови. Поширення у природі лужних металів, їх фізичні та хімічні властивості. Застосування сполук лужних металів. Сполуки s-металів ІІА-підгрупи та їх властивості. Види жорсткості, її вимірювання та усунення.
курсовая работа [425,9 K], добавлен 09.11.2009Поняття ароматичних вуглеводних сполук (аренів), їх властивості, особливості одержання і використання. Будова молекули бензену, її класифікація, номенклатура, фізичні та хімічні властивості. Вплив замісників на реакційну здатність ароматичних вуглеводнів.
реферат [849,2 K], добавлен 19.11.2009Поняття, класифікація, будова і біологічна роль гетероциклічних сполук. Фізичні і хімічні властивості гетероциклів. Біциклічні сполуки з п'ятичленними гетероциклами. Ароматичні сполуки з конденсуючими ядрами. Шестичленні гетероцикли з одним гетероатомом.
курсовая работа [434,7 K], добавлен 05.12.2015Фізичні та хімічні властивості боранів. Різноманітність бінарних сполук бору з гідрогеном, можливість їх використання у різноманітних процесах синтезу та як реактивне паливо. Використання бору та його сполук як гідриручих агентів для вулканізації каучука.
реферат [42,4 K], добавлен 26.08.2014Значення і застосування препаратів сполук ртуті у сільськогосподарському виробництві, в різних галузях промисловості та побуті. Фізичні і хімічні властивості сполук ртуті. Умови, що сприяють отруєнню. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів.
курсовая работа [34,2 K], добавлен 19.06.2012Загальна характеристика елементів I групи, головної підгрупи. Електронна будова атомів і йонів лужних металів. Металічна кристалічна гратка. Знаходження металів в природі та способи їх одержання в лабораторних умовах. Використання сполук калію та натрію.
презентация [247,6 K], добавлен 03.03.2015Властивості речовин для обробки паперу, що збільшують стійкість графітних написів. Огляд компонентів для обробки паперу. Варіанти стійких до стирання водостійких чорнил. Взаємодія сполук та хімічних реактивів для написів, особливості їх видалення.
презентация [1,9 M], добавлен 09.11.2014Аспартам як штучний підсолоджувач, замінник цукру (харчова добавка E951), його загальна характеристика, основні фізичні та хімічні властивості, історія розробки та використання а сучасному етапі. Методи отримання даної сполуки, порядок її визначення.
реферат [240,4 K], добавлен 25.03.2011Вивчення хімічного складу і структурної будови нуклеїнових кислот. Характеристика відмінних рис дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) і рибонуклеїнові кислоти (РНК). Хімічні зв'язки, властивості і функції нуклеїнових кислот, їх значення в живих організмах.
реферат [1,2 M], добавлен 14.12.2012Хімічні процеси, самоорганізація, еволюція хімічних систем. Молекулярно-генетичний рівень біологічних структур. Властивості хімічних елементів залежно від їхнього атомного номера. Еволюція поняття хімічної структури. Роль каталізатора в хімічному процесі.
контрольная работа [27,1 K], добавлен 19.06.2010Ліпіди як органічні сполуки, різні за хімічною природою, загальною властивістю яких є здатність розчинятись у неполярних органічних розчинниках, їх головні фізичні та хімічні властивості, класифікація та різновиди. Значення жирів в організмі людини.
реферат [2,9 M], добавлен 17.04.2012Загальні властивості міді як хімічного елементу, історія його відкриття, походження, головні фізичні та хімічні властивості. Мідь у сполуках, її якісні реакції. Біологічна роль в організмі людини. Характеристика малахіту, його властивості та значення.
курсовая работа [555,8 K], добавлен 15.06.2014Кисень - історія відкриття. Поширення в природі, одержання. Фізичні і хімічні властивості. Застосування кисню. Біологічна роль кисню. Сірка - хімічні властивості. Оксиди сульфуру. Сульфатна кислота. Чесна сірка і нечиста сила. Чорний порох.
реферат [64,8 K], добавлен 11.01.2007Місце елементів-металів у періодичній системі Д.І. Менделєєва, будова їх атомів. Металевий зв’язок і кристалічна гратка. Загальні фізичні властивості металів, їх знаходження у природі. Взаємодія лужного металу з водою. Реакція горіння кальцію в повітрі.
презентация [638,5 K], добавлен 19.11.2014Поняття карбонових кислот як органічних сполук, що містять одну або декілька карбоксильних груп COOH. Номенклатура карбонових кислот. Взаємний вплив атомів у молекулі. Ізомерія карбонових кислот, їх групи та види. Фізичні властивості та застосування.
презентация [1,0 M], добавлен 30.03.2014Загальна характеристика. Фізичні властивості. Електронна конфігурація та будова атома. Історія відкриття. Методи отримання та дослідження. Хімічні властивості. Використання. Осадження францію з різними нерозчинними сполуками. Процеси радіолізу й іонізації
реферат [102,3 K], добавлен 29.03.2004Етапи технології виробництва хліба. Методи визначення вологості та кислотності хліба. Хімічні методи дослідження хлібобулочних виробів: перманганатний і йодометричний. Порядок підготовки до проведення аналізу вагових і штучних хлібобулочних виробів.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 17.04.2013Номенклатура, електронна будова, ізомерія, фізичні, хімічні й кислотні властивості, особливості одержання і використання алкінів. Поняття та сутність реакцій олігомеризації та ізомеризації. Специфіка одержання ненасичених карбонових кислот та їх похідних.
реферат [45,5 K], добавлен 19.11.2009Історія відкриття тіосульфату натрію. Органолептичні та санітарно-гігієнічні показники. Методи одержання тіосульфату натрію. Хімічні властивості тіосульфату натрію. Методи відділення S2O32- іонів від других іонів. Фотометричне визначення тіосульфату.
курсовая работа [141,9 K], добавлен 16.02.2011Загальна характеристика лантаноїдів: поширення в земній корі, фізичні та хімічні властивості. Характеристика сполук лантаноїдів: оксидів, гідроксидів, комплексних сполук. Отримання лантаноїдів та їх застосування. Сплави з рідкісноземельними елементами.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 08.02.2013