Циклоприєднання та ацилювання хлорангідридами карбонових кислот похідних піримідо[2,1-a]ізоіндолону, триазоло[5,1-а]ізоіндолу та імідазо[2,1-a]ізоіндолу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

УДК 547.759.4

02.00.03 - органічна хімія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата хімічних наук

Циклоприєднання та ацилювання хлорангідридами карбонових кислот похідних піримідо[2,1-a]ізоіндолону, триазоло[5,1-а]ізоіндолу та імідазо[2,1-a]ізоіндолу

Кисіль Андрій Іванович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі органічної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в лабораторії LSPCMIB UMR 5068 Університету Поля Сабатьє (Тулуза, Франція) в рамках аспірантури зі спільним керівництвом на основі діючої угоди про співробітництво

Наукові керівники: доктор хімічних наук, професор Войтенко Зоя Всеволодівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри органічної хімії хімічного факультету

хабілітований доктор Вольф Жан Жерар, Університет Поля Сабатьє (Тулуза, Франція), провідний науковий співробітник лабораторії LSPCMIB UMR 5068

Офіційні опоненти:

Ільченко А.Я., д. х. н., професор, провідний науковий співробітник відділу кольору і будови органічних сполук, Інститут органічної хімії НАН України, м. Київ;

Кушко А.О., к. х. н., доцент кафедри органічної хімії та технології органічних сполук, Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", м. Київ.

Провідна установа: Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів.

Захист відбудеться "19" червня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.25 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "15" травня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, д.х.н., професор Комаров І.В.

Анотації

Кисіль А.І. Циклоприєднання та ацилювання хлорангідридами карбонових кислот похідних піримідо[2,1-a]ізоіндолону, триазоло[5,1-а]ізоіндолу та імідазо[2,1-a]ізоіндолу.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.03 - органічна хімія. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Показано, що о-бромометилбензонітрил реагує з антраніловою кислотою, похідними антранілової кислоти, амінотіофенкарбонової та амінобензофуранкарбонової кислот в умовах кінетичного контролю (в надлишку диметилформаміду) з утворенням сполук, які мають ізоіндольну та ізоіндолінову будову.

Досліджено взаємодію похідних 6-алкіл-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону з похідними малеїніміду. Показано, що реакція відбувається з утворенням ендо-адуктів Дільса-Альдера незалежно від співвідношення (1:1 або 1:2). При взаємодії 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону та 2-R1-3-R2-5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні 1:1 і 1:2 утворюються адукти Дільса-Альдера складу 1:1. Встановлено, що 10-R2-5-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-6(5H)-они реагують з похідними малеїніміду при співвідношенні 1:1 з утворенням суміші адуктів Дільса-Альдера складу 1:1 та Міхаеля-Дільса-Альдера складу 1:2, при співвідношенні реагентів 1:2 з утворенням адуктів Міхаеля-Дільса-Альдера складу 1:2; проведення цієї реакції в киплячому диметилформаміді приводить до скелетного перегрупування проміжного трициклічного 7-азабензонорборнену. Досліджено взаємодію похідних імідазо[2,1-a]ізоіндолів з малеїнімідами при співвідношенні 1:2. Доведено, що реакція відбувається з утворенням перегрупованих адуктів 1:2.

Запропоновано метод синтезу раніше не відомих мезо-заміщених монометинціанінів ряду триазоло[2,1-a]ізоіндолу та імідазо[2,1-a]ізоіндолу.

Ключові слова: перегрупування, циклоприєднання, ізоіндоли, малеїніміди, 7-азабензонорборнени, монометинціаніни, адукти Дільса-Альдера, адукти Міхаеля- Дільса-Альдера.

Кисель А.И. Циклоприсоединение и ацилирование хлорангидридами карбоновых кислот производных пиримидо[2,1-a]изоиндолона, триазоло[5,1-а]изоиндола и имидазо[2,1-a]изоиндола.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата химических наук по специальности 02.00.03 - органическая химия. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению реакций с диенофилами конденсированных по грани а изоиндолов, которые содержат аминоизоиндольный фрагмент, а также разработке методов синтеза ранее не известных монометинцианинов, которые будут содержать заместители в мезо-положении.

Впервые установлено, что о-бромометилбензонитрил реагирует с антраниловой кислотой, производными антраниловой, аминотиофенкарбоновой и аминобензофуранкарбоновых кислот в условиях кинетичного контроля (в избытке диметилформамида) с образованием двух типов соединений, которые имеют изоиндольную и изоиндолиновую структуру. Найдено условия, в которых изоиндольный изомер образуется с большим выходом. При взаемодействии соединений изоиндольной структуры с производными малеинимида в спиртах образуются аддукты Михаэля, а с альдегидами образуются бензилиденовые производные.

Разработаны удобные методы синтеза аддуктов Дильса-Альдера состава 1:1 ряда 5-метилтиено[3',2':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-4(5H)-она, 5-метилтиено[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-4(5H)-она, производных 6-метил-5,6-дигидроизоиндоло[2,1-a]хиназолин-5-она, 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоин-дол-2(3H)-она. Вид и положение сигналов мостиковых протонов Нa, Нb и Нс коррелируют с критериями установления конфигурации аддуктов, которые опубликованы ранее для других структурно подобных эндо-аддуктов Дильса-Альдера.

Установлено, что производные 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-2(3H)-она реагируют с малеинимидами при соотношении 1:1 в метаноле с образованием аддуктов Дильса-Альдера состава 1:1 и аддуктов Михаэля-Дильса-Альдера состава 1:2. Найдено, что производные 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-2(3H)-она реагируют с малеинимидами при соотношении исходных веществ 1:2 в метаноле с образованием аддуктов Михаэля-Дильса-Альдера.

Проведение реакции 5-этил-6-оксо-6,13-дигидро[1]бензофуро[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-5-инийтозилата с 4-метилфенилмалеинимидом в соотношении 1:2 в условиях термодинамического контроля приводит к образованию перегруппированного аддукта.

Исследовано взаимодействие имидазо[2,1-a]изоидолов с производными малеинимида. Показано, что при соотношении 1:2 и нагревании происходит скелетная перегруппировка с образованием аддуктов состава 1:2. Строение перегруппированных аддуктов установлено с помощью спектральных критериев, разработанных для других конденсированных изоиндольных систем.

Установлено, что производные 6-метил-5,6-дигидроизоиндоло[2,1-a]хиназолин-5-она, 5-метилтиено[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-4(5H)-она и 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-2(3H)-она реагируют с диметилацетилендикарбоксилатом с образованием аддуктов Михаэля.

Предложен метод синтеза новых мезо-замещенных монометинцианинов ряда триазоло[5,1-а]изоиндола и имидазо[2,1-a]изоиндола. Установлено, что оптимальным для получения монометинцианинов является соотношение исходной соли: хлорангидрида: триэтиламина 1:1:2. Показано влияние заместителей R и R2 на прохождение реакции и легкость выделения продуктов реакции. Показано, что производные 6-метил-5,6-дигидроизоиндоло[2,1-a]хиназолин-5-она, 5-метилтиено[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-4(5H)-она и 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]пиримидо[2,1-a]изоиндол-2(3H)-она реагируют с хлорангидридами карбоновых кислот в аналогичных условиях с образованием ацилпроизводных. Установлено, что у ацилпроизводных отсутствует диеновая активность.

Ключевые слова: перегруппировка, циклоприсоединение, изоиндолы, малеинимиды, 7-азабензонорборнены, монометинцианины, аддукты Дильса-Альдера, аддукты Михаэля-Дильса-Альдера.

Kysil A.I. Cycloaddition and acylation by carboxylic acids chloroanhydrides of pyrimido[2,1-a]isoindolone, triazolo[5,1-а]isoindole and imidazo[2,1-a]isoindole derivatives. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the Candidate of Chemical Sciences by speciality 02.00.03- organic chemistry. Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2007.

Isoindol-isoindoline isomerism is described for condensed isoindoles; each isomer is obtained in the individual state. It is shown that compounds which have an isoindole structure react with aldehydes and derivatives of maleimide. It is established that substituted in the quinazoline fragment of 6-alkyl-5,6-dihydroisoindolo[2,1-a]quinazoline-5-ones react with derivatives of maleimide to form Diels-Alder endo-adducts regardless of initial compounds ratio (1:1 or 1:2) (unlike the unsubstituted system). It is shown that 5-methylthieno[2',3':5,6]pirimido[2,1-a]isoindol-4(5H)-one and 2-R1-3-R2-5-methylthieno[3',2':5,6]pirimido[2,1-a]isoindol-4(5H)-one react with derivatives of maleimide at a ratio of initial compounds 1:1 and 1:2 to form Diels-Alder adducts 1:1, which were isolated by column chromatography.

It is established that 10-R2-5-R1-[1]benzofuro[2',3':5,6]pyrimido[2,1-a]isoindol-6(5H)-ones react with derivatives of maleimide at the ratio of initial compounds 1:1 to form the mixtures of Diels-Alder 1:1 and Michael-Diels-Alder adducts 1:2. It is shown that 10-R2-5-R1-[1]benzofuro[2',3':5,6]pirimido[2,1-a]isoindol-6(5H)-ones react with the derivatives of maleimide at a ratio of initial compounds 1:2 at heating in methanol to form Michael-Diels-Alder adducts 1:2; performing of this reaction in boiling DMF results in the skeletal rearrengement of tricyclic intermediate 7-azabenzonorbornene 1:2. It is shown that derivatives of imidazo[2,1-a]isoidoles react with derivatives of maleimide at a ratio of initial compounds 1:2 at heating in a toluene to form rearranged adducts of Michael-Diels-Alder 1:2.

It is found that novel meso-substituted monomethynecyanines are formed by acylation of triazolo[5,1-a]isoindoles and imidazo[2,1-a]isoidoles with acyl chlorides. Acylation of isoindolobenzimidazole, isoindolo[2,1-a]qinazolones, thienopyrimidoisoindole and benzofuropyrimidoisoindole at those conditions gives only isoindole acyl derivatives. Any attempts to vary the reaction conditions did not lead to formation of monomethynecyanines.

Keywords: rearrangement, cycloaddition, isoindoles, maleimides, 7-azabenzonorbornenes, monomethynecyanines, Diels-Alder adducts, Michael-Diels-Alder adducts.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дослідження хімічних властивостей конденсованих ізоіндолів є одним з перспективних напрямків хімії гетероциклічних сполук. Характерною особливістю похідних ізоіндолу є здатність до рекцій [2 + 4] циклоприєднання. Впродовж останніх років показано, що для конденсованих ізоіндолів подібні реакції часто відбуваються інакше, ніж для простих систем. Співробітниками кафедри органічної хімії відкрито три нових перегрупування для піразоло-, триазоло-, тетразоло-, піридо[2,1-а]ізоіндолу, амінопохідних піримідо[2,1-а]ізоіндолу, ізоіндолобензімідазолу та 6-метилізоіндоло[2,1-а]хіназолону. Показано, що окрім адуктів Міхаеля або Дільса-Альдера, продуктами реакції можуть бути перегруповані адукти, а також адукти складу 1:2. Актуальність даного дослідження визначається необхідністю продовження вивчення взаємодії конденсованих по грані а ізоіндолів з дієнофілами з метою встановлення факторів, від яких залежить утворення того або іншого продукту реакції. Важливим також є виділення проміжних продуктів перегрупувань - трициклічних 7-азабензонорборненів.

Нещодавно в ряду тетразолоізондолу в умовах реакції ацилювання було розроблено оригінальний метод одержання монометинціанінів, що містять замісники різного характеру у мезо-положенні. Поширення цього методу на інші конденсовані ізоіндоли також є актуальним завданням, оскільки, не зважаючи на те, що серед похідних ізоіндолу є багато сполук, які проявляють корисні для людства властивості, потенційні можливості експлуатації їх реакційної здатності на сьогодні використані недостатньо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі органічної хімії хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках наукової теми кафедри (бюджетна тема № 01БФ 037-03) та в лабораторії LSPCMIB UMR 5068 Університету Поля Сабатьє (Тулуза, Франція) в рамках аспірантури зі спільним керівництвом на основі діючої угоди про співробітництво.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота присвячена вивченню реакцій з дієнофілами конденсованих по грані а ізоіндолів, які містять аміноізоіндольний фрагмент, а також розробці методу синтезу нових монометинціанінів, які будуть містити замісники в мезо-положенні.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

синтез ряду вихідних піримідоізоіндолонів, 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолів та 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолів;

дослідження взаємодії похідних піримідоізоіндолону з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:1 та 1:2;

дослідження взаємодії похідних 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:2;

дослідження взаємодії похідних піримідоізоіндолу з диметиловим естером ацетилендикарбонової кислоти;

синтез нових монометинціанінів ряду 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу та 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу, заміщених в мезо-положенні; антраніловий кислота ізоіндольний

дослідження хімічних і спектральних властивостей отриманих речовин.

Об'єкти дослідження - похідні 5-R-5H-ізоіндоло[2,1-a]бензімідазолу, 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону, 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону, 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу та 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу.

Предмет дослідження - синтез та хімічні властивості похідних 5-R-5H-ізоіндоло[2,1-a]бензімідазолу, 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону, 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону, 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу та 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу.

Методи дослідження - органічний синтез, тонкошарова та колонкова хроматографія, спектроскопія ЯМР 1Н та 13С, ІЧ-спектроскопія, мас-спектрометрія.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено взаємодію похідних 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, що мають різні замісники в хіназоліновому фрагменті, з похідними малеїніміду при співвідношенні вихідних сполук 1:1 та 1:2 в умовах термодинамічного контролю та встановлено, що реакція відбувається з утворенням ендо-адуктів Дільса-Альдера.

Показано, що взаємодія похідних 5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону та 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні вихідних сполук 1:1 приводить до утворення ендо-адуктів Дільса-Альдера в умовах термодинамічного контролю та адуктів Міхаеля в умовах кінетичного контролю. При співвідношенні вихідних сполук 1:2 в умовах термодинамічного контролю утворюються ендо-адукти Дільса-Альдера.

Досліджено взаємодію похідних 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні вихідних сполук 1:1 та 1:2 в умовах термодинамічного контролю. Встановлено, що в першому випадку їх взаємодія проходить з утворенням ендо-адуктів Дільса-Альдера та адуктів Міхаеля-Дільса-Альдера, а в другому - лише адуктів Міхаеля-Дільса-Альдера. Встановлено, що 5-етил-6-оксо-6,13-дигідро[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-5-інійтозилат реагує з 4-метилфенілмалеїнімідом при співвідношенні вихідних реагентів 1:2 з утворенням перегрупованого адукту складу 1:2.

Вперше досліджено реакцію похідних 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу з похідними малеїніміду при співвідношенні вихідних сполук 1:2 в умовах термодинамічного контролю та встановлено, що утворюються перегруповані адукти складу 1:2.

Вперше вивчена взаємодія похідних 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону та 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону з диметиловим естером ацетилендикарбонової кислоти.

Синтезовано нові монометинціаніни ряду 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу та 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу, заміщені в мезо-положенні. Знайдено, що при ацилюванні похідних 5-R-5H-ізоіндоло[2,1-a]бензімідазолу, 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону, 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону та 5-етил-6a,11b-дигідро[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-6(5H)-ону хлорангідридами карбонових кислот в аналогічних умовах утворюються лише відповідні ацилпохідні.

Встановлено, що 2-бромометилбензонітрил реагує з антраніловою кислотою, похідними антранілової, амінотіофенкарбонової та амінобензофуранкарбонової кислот з утворенням сполук ізоіндольної та ізоіндолінової будови. Знайдено умови реакції, в яких можна отримати сполуку з ізоіндольною будовою з кількісним виходом. Показано, що сполуки, які мають ізоіндольну структуру реагують з похідними малеїніміду з утворенням адуктів Міхаеля, а взаємодія з альдегідами приводить до відповідних бензиліденових похідних.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено препаративні методи синтезу адуктів Дільса-Альдера складу 1:1 ряду 5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону та 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону, похідних 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону та адуктів Міхаеля-Дільса-Альдера складу 1:2 ряду 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону. Запропоновано метод синтезу похідних піримідоізоіндолонів ізоіндольної будови як вихідних сполук в синтезі бензиліденових похідних та адуктів Міхаеля. Запропоновано метод синтезу нових монометинціанінів ряду 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу та 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу, що містять в мезо-положенні замісники різної будови.

Особистий внесок здобувача. Основна частина експериментальної роботи, обробка і аналіз одержаних результатів, формулювання висновків дисертації зроблені особисто здобувачем. Постановка завдань і обговорення результатів дослідження провено спільно з науковими керівниками - д.х.н. Войтенко З.В. та хабілітованим доктором Вольфом Ж.Ж.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були оприлюднені на конференціях: Четверта всеукраїнська конференція студентів та аспірантів "Сучасні проблеми хімії", Київ, 2003; 14eme Journe Chimie Grand Sud Ouest, Universite Paul Sabatier, Toulous (France), 2004; Сьома Всеукраїнська конференція студентів та аспірантів "Сучасні проблеми хімії", Київ, 2006; "20 Українська конференція з органічної хімії", Одеса, 2004; The third joint scientific conference in chemistry Kyiv National Taras Schevchenko University and Paul Sabatier University (Toulouse), Kiev, 2005; 13 иme journйe Grand Sud Ouest, Pau (France), 2003; Second International Chemistry Conference Toulouse-Kiev 2003, Toulouse (France), 2003; International Conference "Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles CNCH-2006", Kharkiv, 2006; 10 наукова конференція "Львівські хімічні читання - 2005", Львів, 2005.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 3 статті у фахових виданнях та 10 тез доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (135 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації 171 машинописна сторінка, вона містить 11 таблиць і 7 рисунків.

Основний зміст роботи

В огляді літератури підсумовані відомості про методи синтезу та хімічні властивості похідних імідазо[2,1-a]ізоіндолу, показані можливості практичного використання розглянутих сполук.

СИНТЕЗ ПОХІДНИХ ПІРИМІДОІЗОІНДОЛОНІВ

Встановлено, що о-бромометилбензонітрил реагує з антраніловою кислотою, похідними антранілової кислоти, амінотіофенкарбонової та амінобензофуранкарбонової кислот в умовах кінетичного контролю (в надлишку диметилформаміду) з утворенням суміші сполук, які мають ізоіндолінову 2 та ізоіндольну 3 будову.

У спектрах ЯМР 1Н сполук 3 спостерігається однопротонний синглет при 6.7 м. ч., який відповідає сигналу протона метинової групи. Сигнали ароматичних протонів спостерігаються в діапазоні 7.7-9.1 м. ч. В спектрах DEPT сполук 3 наявний сигнал атома Карбону метинової групи при 83.2 м. ч.

Будова сполук 2 та 3 доведена за допомогою комплексу фізико-хімічних методів досліджень: мас-спектрометрією, твердофазною електронною та ЯМР-спектроскопією, елементним аналізом. Показано, що ізоіндолінові таутомери є термодинамічно більш вигідними. Знайдено умови одержання похідних 3 з кількісним виходом.

Показано, що похідні тієнопіримідоізоіндолону, які мають ізоіндольну будову реагують з альдегідами з утворенням бензиліденових похідних 4.

Встановлено, що сполуки 3, які мають ізоіндольну структуру, реагують з похідними малеїніміду з утворенням адуктів Міхаеля 6.

Встановлено, що при нагріванні в спирті сполук 3, які мають ізоіндольну структуру, утворюються відповідні ізоіндолінові похідні 2.

Взаємодія похідних піримідоізоіндолону з дієнофілами

Взаємодія похідних ізоіндоло[2,1-а]хіназолін-5-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:1

Для малеїнімідів 5a-d та заміщених 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-онів 7a-e та 9 при нагріванні у спиртах та співвідношенні реагентів 1:1 були одержані ізомерно чисті ендо-адукти Дільса-Альдера складу 1:1, на відміну від незаміщеного 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, який реагує з похідними малеїніміду з утворенням адуктів перегрупування через проміжне утворення адуктів Дільса-Альдера.

Анелювання нафталінового фрагмента замість бензенового не змінює загальний перебіг реакції - утворюються ендо-адукти Дільса-Альдера 10a-d.

Будову сполук 8a-r та 10a-d встановлено за даними елементного та спектрального аналізу. В спектрах ЯМР 1Н сполук 8a-r та 10a-d спостерігається однопротонний дублет місткового протона Нa в ділянці 4.17-4.47 м. ч. (КССВ 8.0-8.8 Гц.). Сигнал місткового протона Нc має вигляд дублету в ділянці 5.91-6.71 м. ч. (КССВ 5.2-5.6 Гц.). Сигнал протона Нb спостерігається у вигляді дублету дублетів в ділянці 4.02-4.20 м.ч. (КССВ JНbНa= 8.0-8.8 Гц та JНbНc= 5.2-5.6 Гц). Такий вигляд та положення сигналів місткових протонів Нa, Нb та Нс добре корелюють з критеріями встановлення конфігурації ендо-адуктів, які опубліковані раніше для інших структурно подібних ендо-адуктів Дільса-Альдера.

Сполуки 8a-r та 10a-d не перетворюються на адукти перегрупування навіть при довготривалому нагріванні.

Взаємодія похідних ізоіндоло[2,1-а]хіназолін-5-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:2

При дослідженні взаємодії похідних 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону 7a-e та 9 з малеїнімідами 5a-d при співвідношенні реагентів 1:2 показано, що, на відміну від незаміщеного 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-ону, співвідношення вихідних реагентів не впливає на хід реакції і продуктами є ендо-адукти Дільса-Альдера 8a-r та 10a-e. Тільки у випадку 5-метилбензо[g]ізоіндоло[2,1-a]хіназолін-6(5H)-ону 9 вдалося виділити трициклічний 7-азобензонорборнен 11 з виходом 8%.

Взаємодія похідних 5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону та 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:1 та 1:2

Під час дослідження взаємодії малеїнімідів 5a-d та заміщених похідних 5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону 12 і 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону 13 при нагріванні у диметилформаміді або етанолі та співвідношенні реагентів 1:1 з високими виходами були одержані ізомерно чисті ендо-адукти Дільса-Альдера складу 1:1 14 та 15.

У випадку 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону 13 реакцію проводили в киплячому етанолі впродовж двох годин. Продукт реакції очищали за допомогою колонкової хроматографії. Виходи ендо-адуктів 15 з різними замісниками R після хроматографування становлять 35-60 %.

При проведенні реакції 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону 13 з 4-метилфенілмалеїнімідом 5 в етанолі при співвідношенні вихідних сполук 1:1 та охолодженні до -15 °C отримано адукт Міхаеля 16, будову якого доведено за допомогою мас-спектрометрії та спектроскопії ЯМР.

Нагрівання адукту 16 в ксилені приводить до утворення адукту Дільса-Альдера 15 з малим виходом. Це вказує на зворотність реакції Міхаеля, що пояснює можливість отримання різних продуктів реакції.

Показано, що похідні 5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону 12 та 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону 13 взаємодіють з похідними малеїніміду при співвідношенні вихідних реагентів 1:2 з утворенням ендо-адуктів Дільса-Альдера 14 та 15.

Взаємодія похідних 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:1 та 1:2

Взаємодія малеїнімідів та похідних 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону 17a, b при нагріванні у спиртах та співвідношенні реагентів 1:1 відбувається з утворенням суміші адуктів Дільса-Альдера 18 та Міхаеля-Дільса-Альдера 19. Суміш була розділена за допомогою колонкової хроматографії. Після хроматографування виходи адуктів складу 1:1 становлять 5-8 %, адуктів 1:2 -25-32 %.

На відміну від взаємодії сполук 7a-d та 9 із малеїнімідами, де основними продуктами є адукти Дільса-Альдера, в цьому випадку основними продуктами реакції є адукти Міхаеля-Дільса-Альдера 19.

Показано, що взаємодія малеїнімідів та похідних 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону 17a, b при нагріванні у спиртах та співвідношенні реагентів 1:2 відбувається з утворенням адуктів Міхаеля-Дільса-Альдера 19, які можуть утворюватися лише у випадку первинної реакції за Міхаелем.

Будову сполук 19 доведено за допомогою мас-спектрометрії та спектроскопії ЯМР (з використанням методик DEPT, COSY, HSQC).

Таким чином, як і у випадку незаміщеного 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло-[2,1-a]хіназолін-5-ону, співвідношення реагентів впливає на напрямок реакції при взаємодії похідних 3-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону з похідними малеїніміду.

Взаємодія 5-етил-6-оксо-6,13-дигідро[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо-[2,1-a]ізоіндол-5-онійтозилату з 4-метилфенілмалеїнімідом при співвідношенні реагентів 1:2

За допомогою спектральних методів доведено, що продуктом реакції 5-етил-6-оксо-6,13-дигідро[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-5-інійтозилату 20 з 4-метилфенілмалеїнімідом 5 при співвідношенні 1:2 є перегрупований адукт 21.

Будову сполуки 21 доведено за допомогою мас-спектрометрії та спектроскопії ЯМР (з використанням методик DEPT, NOESY, COSY, HSQC, HMBC).

На першій стадії реакції генерується ізоіндол 17a, який атакується за a-положенням молекулою малеїніміду, утворюючи адукт Міхаеля. Потім адукт Міхаеля взаємодіє з другою молекулою малеїніміду за Дільсом-Альдером по дієновому фрагменту з утворенням трициклічного 7-азобензонорборнену, який перегруповується в адукт 21.

Взаємодія похідних піримідоізоіндолу з диметиловим естером ацетилендикарбонової кислоти

При проведенні реакції похідних піримідоізоіндолу 7, 13, 17 з двократним надлишком диметилового естеру ацетилендикарбонової кислоти в діоксані нам вдалося виділити відповідні адукти Міхаеля 23-25.

Будову цих сполук встановлено на основі даних мас-спектрометрії та спектроскопії ЯМР.

Взаємодія похідних ряду 1-R-2-Ме-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу з похідними малеїніміду при співвідношенні реагентів 1:2

При дослідженні циклоприєднання в ряду похідних 1-R-2-Ме-1H-імідазо-[2,1-a]ізоіндолу спочатку ми спробували ввести перхлорати вихідних імідазоізоіндолів 26a-d в реакцію з похідними малеїніміду 5. Варіювали температуру реакції від -5 до 80 ^oC, але в усіх випадках відбувалося осмолення з утворенням багатокомпонентної суміші, яку не вдавалося розділити за допомогою перекристалізації. Застосування колонкової хроматографії дозволило відділити адукт від смоли, але, на жаль, синтезовані адукти частково розкладаються при хроматографуванні на силікагелі.

Проведення реакції з основами 1-R-2-Ме-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолів 28, які генерували з відповідних солей 26 за допомогою лугу з наступною сублімацією, дещо спрощує виділення адуктів перегрупування 27, очищення яких також було здійснено за допомогою колонкової хроматографії.

У мас-спектрах отриманих адуктів, зареєстрованих методом хімічної іонізації, чітко видно інтенсивний пік, що відповідає йону МН+ адукту складу 1:2.

Спектри ЯМР 1Н синтезованих сполук дозволяють встановити остаточну будову та підтверджують знайдені під час попередніх досліджень структурно подібних сполук критерії ідентифікації перегрупованих адуктів. Найбільш характерними є КССВ JHc,Hd = 18.8 Гц та JHa,Hb = 21.7-21.8 Гц. Сигнал протона Не спостерігається у вигляді двох мультиплетів при 4.05-4.20 та 5.65-5.75 м. ч. В спектрах ЯМР 1Н спостерігається подвоєння сигналів протонів, що можна пояснити атроподіастереомерією адуктів 27.

Реакція відбувається через утвореня адукту Міхаеля 29, який взаємодіє з другою молекулою малеїніміду за Дільсом-Альдером дієновому фрагменту з утворенням трициклічного 7-азобензонорборнену 30, який перегруповується в адукт 27.

Синтез нових монометинціанінів ряду азолоізоіндолів заміщених в мезо-положенні та ацилювання похідних піримідоізоіндолону

Одержання в умовах реакції ацилювання монометинціанінів ряду 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу, заміщених в мезо-положенні

При дослідженні ацилювання хлорангідридами карбонових кислот похідних 1-R-2-R1-1H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу в реакцію замість важкодоступних та нестійких триазолоізоіндолів 32 вводили їх четвертинні солі 31. У більшості випадків одержано невідомі раніше ціанінові барвники 33.

При варіюванні умов реакції (діоксан + К 2СО 3, діоксан + Et3N, піридин) знайдено, що в діоксані в присутності триетиламіну виходи барвників 33 є найбільшими. Встановлено, що співвідношення реагентів суттєво впливає на легкість виділення продуктів реакції. При мольному співвідношенні компонентів вихідна сіль: хлорангідрид: триетиламін 1:1:1 барвник утворюється в значній кількості, але залишається невелика кількість вихідної солі. У випадку співвідношення 2:1:1 утворюється менша кількість барвника та залишається значна кількість вихідної солі. При складі реакційної суміші 1:1:3 або 2:1:3 спостерігається значне осмолення. Отже оптимальним співвідношенням реагентів для проведення реакції є 1:1:2. На легкість виділення барвника впливає аніон: найкращі результати показали солі 31 з перхлорат-аніоном.

Знайдено, що на вихід барвника також впливає характер замісників R та R2. Якщо замісник R2 має ароматичний чи гетероароматичний характер, виходи барвників зростають, чому суттєво сприяють електронодонорні замісники в ароматичному кільці. Введення хлорангідридів з електроноакцепторними замісниками R2 суттєво знижує вихід барвників 33. Так, нами з малими виходами були виділені барвники 33e, f, k (таблиця 1), а при використанні 5-NO2-2-фурилхлориду та 5-Br-2-фурилхлориду спостерігалося значне смолоутворення. У випадку наявності електроноакцепторних замісників R=R2=4-Br-C6H4 утворення барвника було лише зафіксовано за допомогою ТШХ. При цьому з виходом 76 % було виділено ацилпохідну 34 (R1=Me; R=R2=4-Br-C6H4). В усіх інших випадках були одержані з великими виходами відповідні барвники 33.

Будову сполук 33 та 34 встановлено за даними спектральних методів та елементного аналізу.

Значення лmax в електронних спектрах поглинання більшості барвників в ацетонітрилі знаходяться в межах 566.2 нм (для R=Me; R1=бензил; R2 =Me) - 601.4 нм (для R=2-тієніл; R1=Ме; R2=2-фурил) (таблиця 1). В барвниках, де замісник R2 має ароматичний чи гетероароматичний характер, в електронних спекрах відбувається батохромний зсув (14-20 нм), порівняно з барвниками, які мають алкільні замісники. Це можна пояснити як електронною природою замісника, так і просторовими утрудненнями з боку замісника R2.

Розчини синтезованих монометинціанінів в дихлорометані в інтервалі концентрацій 2.3.10-8 M - 5.76.10-9 M підпадають під закон Ламберта-Бера. Отримані результати дають лінійну кореляцію.

Одержання в умовах реакції ацилювання монометинціанінів ряду 1-R-2-R1-1H-імідазо[2,1-a]ізоіндолу, заміщених в мезо-положенні

У зв'язку з поганою розчинністю вихідних солей ряду імідазо[2,1-a]ізоіндолу в діоксані та піридині, що заважало проходженню реакції та виділенню продуктів, було знайдено найбільш сприятливі умови для проведення цих реакцій - суміш діоксан: диметилформамід 9:1 та співвідношення реагентів вихідна сіль: хлорангідрид: триетиламін 1:1:2.

У випадку солі 35 (R1=Me; R=4-F-C6H4) та 4-метоксибензоїлхлориду з виходом 8 % вдалося виділити продукт ацилювання 36.

На хід реакції також впливає характер замісника R. Нам не вдалося виділити продукти реакції, коли R1=Me, R=4-NO2C6H4. При введенні в реакцію сполуки з R1=Me, R=2-тієніл відбувається значне осмолення реакційної суміші і утворення барвника було лише зафіксовано за допомогю ТШХ.

Виходи синтезованих барвників 37 (таблиця 2) значно менші порівняно з виходами барвників ряду 2-R-1-R1-5H-[1,2,4]триазоло[5,1-a]ізоіндолу, що може бути обумовлено поганою розчинністю вихідних солей 35, а також меншою реакційною здатністю імідазо[2,1-a]ізоіндолу.

Синтезовані сполуки очищали за допомогою колонкової хроматографії. Будову цих сполук встановлено на основі даних елементного аналізу та спектральних досліджень.

Значення лmax в електронних спектрах поглинання більшості барвників в ацетонітрилі знаходяться в межах 574.8-601.4 нм.

Ацилювання похідних 5-R-5H-ізоіндоло[2,1-a]бензімідазолу, 5-метилтієно- [2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-ону, 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло-[2,1-a]хіназолін-5-ону та 5-етил-6a,11b-дигідро[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-6(5H)-ону хлорангідридами карбонових кислот

Ацилювання перхлорату 5-метил-5H-ізоіндоло[2,1-a]бензімідазолу 38 проводили при співвідношенні реагентів вихідна сіль: хлорангідрид: триетиламін 1:1:2 та нагріванні в сухому діоксані. Продуктом реакції є відповідна ацилпохідна 39 (вихід 75 %). У той же час в процесі реакції спостерігається забарвлення реакційної суміші в синій колір, що свідчить про утворення незначної кількості барвника, який було виявлено за методом ТШХ. При розділенні реакційної суміші за допомогою колонкової хроматографії вдалося виділити малу кількість барвника 40. В мас-спектрі цього барвника, що зареєстрований за методом хімічної іонізації, наявний інтенсивний пік, який відповідає йону МН+.

Ацилювання похідних піримідоізоіндолону при співвідношенні вихідних реагентів (вихідна сіль: хлорангідрид: триетиламін) 1:1:2 та нагріванні у сухому діоксані приводить до утворення лише ацилпохідних з великим виходом. При цьому утворення барвника не спостерігається.

Нагрівання сполуки 13 з трифлуороцтовим ангідридом у діоксані приводить до утворення сполуки 42 (R1=Me; R=CF3). В ІЧ-спектрі сполуки 42 спостерігаються інтенсивні смуги поглинання валентних коливань карбонільної групи піримідинового (С=О=1683 см-1) та трифлуорацетильного (С=О=1601 см-1) фрагментів.

При спробі введення синтезованих ацилпохідних у реакцію з малеїнімідами в усіх випадках було виділено вихідні речовини, що не прореагували.

Цей факт можна пояснити, спираючись на дані, отримані раніше для ацилпохідних ряду тетразолоізоіндолу, які вказують на те, що для цих сполук характерна значна кон'югація карбонільної групи з тетразолоізоіндольним фрагментом.

Висновки

Вперше для конденсованих ізоіндолів виявлено прояв ізоіндол-ізоіндолінової ізомерії. Для похідних ізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5(11H)-ону, тієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(10H)-ону та тієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(10H)-ону кожен з ізомерів виділено в індивідуальному стані. Показано, що сполуки, які мають ізоіндольну будову взаємодіють з альдегідами та похідними малеїніміду, на відміну від ізоіндолінових похідних, які не реагують в аналогічних умовах.

Встановлено, що заміщені в хіназоліновому фрагменті 6-алкіл-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-они (на відміну від незаміщеної системи) реагують з похідними малеїніміду з утворенням ендо-адуктів Дільса-Альдера незалежно від співвідношення вихідних сполук (1:1 або 1:2). Підтверджено знайдені раніше критерії встановлення будови 7-азобензонорборненів.

Показано, що 5-метилтієно[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-он та 2-R1-3-R2-5-метилтієно[3',2':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-4(5H)-он реагують з похідними малеїніміду при співвідношенні 1:1 і 1:2 в умовах термодинамічного контролю з утворенням адуктів Дільса-Альдера складу 1:1. Продуктом кінетичного контролю є адукт Міхаеля. Доведено зворотність реакції Міхаеля, що пояснює можливість отримання різних продуктів реакції.

Встановлено, що 10-R2-5-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-6(5H)-они реагують з похідними малеїніміду при співвідношенні 1:1 з утворенням суміші адуктів Дільса-Альдера складу 1:1 та Міхаеля-Дільса-Альдера складу 1:2, які були виділені в індивідуальному стані.

Знайдено, що 10-R2-5-R1-[1]бензофуро[2',3':5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-6(5H)-они реагують з похідними малеїніміду у співвідношенні 1:2 при нагріванні у метанолі з утворенням адуктів Міхаеля-Дільса-Альдера складу 1:2. Проведення реакції в киплячому диметилформаміді веде до утворення адукту скелетного перегрупування.

Показано, що імідазо[2,1-a]ізоіндоли та малеїніміди реагують при співвідношенні 1:2 та нагріванні у метанолі з утворенням перегрупованих адуктів складу 1:2. Підтверджено знайдені раніше критерії встановлення будови перегрупованих адуктів.

Знайдено, що при ацилюванні триазоло[2,1-a]ізоіндолів та імідазо[2,1-a]ізоіндолів хлорангідридами карбонових кислот утворюються не відомі раніше мезо-заміщені монометинціаніни. В аналогічних умовах при ацилюванні ізоіндолобензімідазолу, ізоіндоло[2,1-a]хіназолонів, тієнопіримідоізоіндолу та бензофуропіримідоізоіндолу утворюються лише відповідні ацилпохідні; варіювання умов проведення реакції не приводить до утворення монометинціанінів.

Публікації за темою дисертації

1. Войтенко З.В., Kисіль А. І. Таутомерія 4,10-дигідротіено[3',2':5, 6]піримідо-[2,1-а]ізоіндол-4-онів // Вісник Київського національного університету "Хімія". - 2005. - №42. - С. 35-36.

2. Войтенко З.В., Kисіль А. І., Tуров O. В., Вольф Ж.Ж. Взаємодія заміщених 6-метил-5,6-дигідроізоіндоло[2,1-a]хіназолін-5-онів з малеїнімідами за умов термодинамічного контролю // Журн. орг. та фарм. хімії. - 2006. - Т. 4, №4(16). - С. 36-40.

3. Voitenko Z. V., Kysil А. І., Wolf J. G. New meso Substituted Cyanine Dyes in The 2-R-5H-[1,2,4]triazolo[5,1-a]isoindole Series // Dyes and Pigments. - 2007. - №74. - P. 477-482.

4. Войтенко З.В., Kисіль А. І. Новий ціаніновий барвник ряду 2-феніл-5Н-[1,2,4]тріазоло-[5,1-а]ізоіндолу // Четверта всеукраїнська конференція студентів та аспірантів "Сучасні проблеми хімії". - Київ, 2003. - С. 105-106.

5. Voitenko Z. V., Kysil А. І., Wolf J. G., Andre C. Nouveaux Colorants Cyanine Dйrivйs du 2-(3,4-Dimethoxyphenyl)-1-Methyl-5H-Imidazo[2,1-a]Isoindole // 14eme Journe Chimie Grand Sud-Ouest, Universite Paul Sabatier Toulous. - Toulous (France), 2004. - P-108, 78.

6. Voitenko Z. V., Kysil А. І., Wolf J. G., Andre C. Tautomerie Des Isoindoloquinazolones et de leurs heteroanalogues. // 14eme Journe Chimie Grand Sud-Ouest, Universite Paul Sabatier Toulous. - Toulous (France), 2004. - P-115, 85.

7. Z.V. Voitenko, А. І. Kysil, J. G. Wolf, C. Andre. Etude Spectrale d'une Nouvelle Sйrie de Colorants Cyanine Dйrives du 2-Phenyl-5H-[1,2,4]triazolo[5,1-a]isoindole // 14eme Journe Chimie Grand Sud-Ouest, Universite Paul Sabatier Toulous. - Toulous (France), 2004. - P-113, 83.

8. Войтенко З.В., Kисіль А. І., Вольф Ж.Ж. Реакція циклоприєднання в заміщених ізоіндолохіназолонах та його гетероаналогах // Сьома всеукраїнська конференція студентів та аспірантів "Сучасні проблеми хімії". - Київ, 2006. - C. 108.

9. Войтенко З.В., Kисіль А. І., Вольф Ж.Ж.. Нові ціанінові барвники ряду триазоло-[5,1-а]ізоіндолу // "20 українська конференція з органічної хімії". - Одеса, 2004. - С. 506.

10. Voitenko Z. V., Kysil A. I., Turov O. V., Lavedan P., Wolf J. G. Synthese and structure of adducts of 3-ethyl[1]benzofuro[2,31:5,6]pyrimidо[2,1-a]isoindol-2(3H)-one with maleimide derivatives // The third joint scientific conference in chemistry Kyiv National Taras Schevchenko University and Paul Sabatier University (Toulouse). - Kiev, 2005. - P. 21.

11. Voitenko Z. V., Kysil A. I, Wolf J. G. Une nouvelle serie de colorents cyanine derives du 2-phenyl-5H-[1,2,4]triazolo[5,1-a]isoindole // Second International Chemistry Conference Toulouse-Kiev 2003. - Toulouse (France), 2003. - P. 32.

12. Voitenko Z. V., Kysil A. I., Wolf J. G. Interaction of isoindoloquinozolone derivatives and pyrimidoisoindolone heteroanalogues with maleimide derivatives // International Conference "Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles CNCH-2006". - Kharkiv, 2006. - P-138.

13. Войтенко З.В., Kисіль А. І., Tуров O. В., Lavedan P., Wolf J. G. Взаємодія 3-R-[1]бензофуро[2,31:5,6]піримідо[2,1-a]ізоіндол-2(3H)-ону з дієнофілами // 10 наукова конференція "Львівські хімічні читання - 2005" - Львів, 2005. - О-1.

Размещено на Allbest.ru

...