Хімія і проблеми харчування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізька спеціалізована школа №9

з поглибленим вивченням економіки, права та іноземних мов

Секція хімія

Форма роботи творча робота

Тема: Хімія і проблеми харчування

Роботу виконала: Кульпанова Тетяна Іванівна

учениця 11 класу

Керівник: Гойденко Юлія Володимирівна

вчитель хімії

Кривий Ріг - 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Проблеми хімічного харчування

1.1 Хвороби і синдроми недостатнього харчування

1.2 Хімічні елементи в продуктах харчування та вплив харчових речовин (нутрієнтів), на функціональний стан організму

1.3 Поняття нітратів, нітритів, нітрозоаміну.Забруднення харчових продуктів нітратами

Розділ 2. Вміст нітратів у харчових продукти

2.1 Проблеми використання харчових добавок

2.2 Український ринок дитячого харчування

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах технічного прогресу, загального прискорення темпів життя, численних стресових і негативних екологічних ситуацій якісний склад їжі великою мірою змінився. Харчові продукти містять сотні хімічних речовин, серед яких є корисні, баластні і шкідливі компоненти.

Від них залежить реалізація функцій їжі стан здоров'я та життєдіяльність організму людини. Дефіцит основних харчових речовин або дисбаланс їх у раціонах призводить до незворотних змін внутрішнього середовища, порушення клітинного метаболізму. Як грамотність людини розпочинається з абетки, так і пізнання про харчування розпочинається з аналізу найпростіших уявлень про роль харчування та їжі в організмі, з відомостей про роботу органів травлення, надлишок і нестачу поживних речовин, небезпеку токсичних і чужорідних речовин.У харчуванні сучасної людини існує дилема: з одного боку - необхідність обмежити кількість їжі для досягнення відповідності між калорійністю раціону й енерговитратами, з іншого - необхідність розширення асортименту продуктів для ліквідації дефіциту мікронутрієнтів. Це складна проблема, проте в сучасних умовах вона може бути вирішена.

За останні роки людство доклало максимум зусиль для того, щоб повернути їжі її природні інгредієнти, корисні для здоров'я.

Для поповнення і збагачення раціону харчування людини вітамінами, мінеральними речовинами й іншими мінорними компонентами створено новий клас продуктів - біологічно активні добавки (БАД).

За зовнішнім виглядом вони нагадують фармакологічні препарати (таблетки, порошки, екстракти, відвари та ін.), але за вмістом і можливостями масового застосування їх відносять до харчових продуктів

.Вирішити проблему забезпечення населення харчовими продуктами лише за рахунок розширення виробництва традиційних натуральних нині не так просто. Тому в структурі раціону XXI століття поряд із традиційними натуральними харчовими продуктами важливе місце посідатимуть модифіковані натуральні продукти з генетично модифікованих джерел і продукти з модифікованими, заданими властивостями (функціональні харчові продукти, збагачені есенціальними харчовими речовинами і мікронутрієнтами), а також БАД. Водночас впровадження генетично модифікованих джерел їжі потребує вирішення певних біологічних, медичних, психологічних і законодавчих проблем. В Україні ще не існує системи регулювання та контролю за використанням таких харчових продуктів.

Аналіз динаміки харчування різних груп населення України засвідчує, що за останні роки суттєво порушилася структура харчування українців. Знизилося споживання м'яса і молока, фруктів, риби і рослинної олії .Проте зросло споживання продукту, який по праву називають національним - картоплі. недостатній харчування нітрат продукт

Отже, велика верства населення (62,7%), тобто люди з низьким рівнем сукупних витрат, а також ті, хто отримує прожитковий мінімум, споживають в основному картоплю і хліб. Як наслідок, їхній раціон збіднів на біологічно повноцінні продукти тваринного походження.

Тема роботи: хімія і проблеми харчування.

Мета роботи: дослідити особливості харчової продукції, впровадження генетично модифікованих джерел їжі.

Предмет дослідження: основні проблеми використання харчових добавок.

Об`єкт дослідження: забруднення харчових продуктів.

Завдання роботи:

· проаналізувати хімічні елементи в продуктах харчування;

· дослідити вплив харчових речовин (нутрієнтів) на функціональний стан організму;

· розглянути проблеми використання харчових добавок

Розділ 1. Проблеми хімічного харчування

1.1 Хвороби і синдроми недостатнього харчування

Чому ми хворіємо? Це питання задають собі мільйони людей. Як зробити так, щоб жити довго, і не хворіти, радіти життю, спілкуватись і творити. Чому в самий відповідальний момент нашого існування раптом починають псуватись наші механізми захисту? Чи можливо щось зробити, щоб попередити цей процес?

Стародавня китайська приказка каже: «Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Ця народна мудрість тисячі років визначала основні напрямки оздоровлення організму людини в східних країнах. Ще Авіцена казав:

« Якщо людина захворіла, перше, що вона повинна зробити - відмовитись від їжі. Друге - очищувальні процедури для кишечнику. Третє - змінити характер харчування та промити « каналізаційні системи організму» (лімфатичну, сечовидільна та шлунково-кишковий тракт). І тільки тоді коли це все допоможе, людина може звернутися до лікаря».

Для виникнення хвороби є як найменше чотири основні групи причин, про які ми поговоримо. А тоді спробуємо зрозуміти, що, як в старій російській приказці «7 бед - один ответ» - можливо хороший вихід з даної ситуації. Приказка: « Ми копаємо собі могилу ложкою і виделкою» та « Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Мають глибокий зміст. Ми практично перестали споживати живі продукти, необхідні нашому організму. До них відносяться свіжі овочі та фрукти, зелень, ягоди, парне молоко, сир домашнього приготування, свіже м'ясо, риба, соки, горіхи, злаки. Проблеми «харчування і здоров'я» і «харчування і хвороби» тісно взаємопов'язані. Ці проблеми лежать в основі наукового обґрунтування широкого спектра практичних заходів з профілактики різних захворювань. В наш час є багато людей, які не знають правила правильного харчування. Вони вживають незбалансовану, неякісну, несвіжу та іншу недоброякісну їжу, яка впливає також і на здоров'я. Прямо (етіологічна) або непрямо (опосередковано) із проблемою «харчування і хвороби» пов'язані 5 основних груп захворювань: первинні (екзогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування - аліментарні захворювання; вторинні (ендогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування; захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології. Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським) Хвороби і синдроми недостатнього харчування:

1. Білково-енергетична недостатність (ВЕН): слабко виражена, помірна, важка (І--III ступені БЕН); аліментарний маразм, затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.

2. Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.

3. Вітамінна недостатність: вітаміну А -- ксерофтальмія, включаючи «курячу», або нічну, сліпоту, інші прояви; вітаміну О -- рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляція; вітаміну С -- цинга; тіаміну -- бері-бері; ніацину -- пелагра; рибофлавіну -- арибофлавіноз; вітаміну Віг -- анемія, включаючи перніціозну анемію, або анемію Аддісона--Бірмера; фолату, включаючи фолатдефіцитну анемію; вітамінів В6, Е, К, пантотенової кислоти, біотину.

4. Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію); йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм); фтору ( гіпофтороз, включаючи карієс зубів); цинку (гіпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада); селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатність кальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.

5. Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).

6. Не уточнені види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амі-нокислот тощо).

Хвороби і синдроми надмірного харчування:

1. Енергетична надмірність харчування -- аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І--IV ступеня.

2. Синдром білкової надмірності харчування.

3. Синдром надмірності ПНЖК.

4. Вітамінна надмірність -- гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені; вітаміну С, ніацину тощо.

5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену (молі-бденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза (гемосидероз); каль-цію, фосфору, натрію тощо. Неуточнені -- ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина--Бе-ка (можливо, мінеральний полімакро- і мікроелементоз). Серед хронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна патологія посідає провідне місце -- нею уражені сотні мільйонів людей.

Найбільше значення за глобальною поширеністю і впливом на здоров'я і тривалість життя мають білково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічний зоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на земній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні порушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчуванні. У зв'язку з недостачею вітаміну.

А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або повністю утрачають зір. Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод залишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проблемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20--25% дорослих і 5-- 10% дітей.

Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».

У цілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарної патології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в тому числі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустрічаються первинна білково-енергетична або білкова недостатність і авітамінози, в окремих місцевостях ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршення соціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається ріст аліментарної патології у зв'язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних тваринних білків, вітамінів і деяких мінеральних речовин.

1.2 Хімічні елементи в продуктах харчування

Харчування є найважливішою фізіологічною потребою людини, від якого залежить стан здоров'я та тривалість життя. З їжею до організму людини надходить понад 600 різноманітних харчових речовин (нутрієнтів), які по-різному впливають на функціональний стан організму. Серед них розрізняють макронутрієнти (білки, жири, вуглеводи, макроелементи) та мікронутрієнти (мікроелементи, вітаміни).

На відміну від хімічних елементів,які складають основну масу живої речовини, і так званих мікроелементів (вуглець, кисень, водень, сірка тощо), хімічні речовини, що існують у природі (у рослинних і тваринних організмах, грунтах та воді) в дуже малій кількості, називають мікроелементами.Сюди відносять йод, селен, марганець, залізо, цинк, мідь та інші. Нині в тілі людини виявлено близько 65 мікроелементів. Встановлено, що вони є життєво необхідними і тому повинні надходити до організму з їжею.

В організмі мікроелементи входять до складу органів і тканин, багатьох органічних сполук - білків, ферментів, гормонів, вітамінів. Мікроелементи посилюють опірність організму до несприятливої дії навколишнього середовища. Вони потрібні для стимулювання росту, формування кісток, відновлення клітин і тканин, роботи всіх органів і систем.

Отже, розпочнемо знайомство з мікроелементами нашого організму із цинку. Про те, що нам необхідний цинк, ми дізналися не так давно, хоча цинковою маззю лікували рани ще за часів фараонів, а може й раніше. Однак зараз ми знаємо про цинк значно більше. Цей елемент знайдено в усіх клітинах і органах людського організму. Найбільше його в ендокринних залозах - гіпофізі та підшлунковій залозі, сітківці ока, а також у чоловічих статевих залозах, особливо їх секреті - спермі, яка містить величезну кількість цинку (100-200 мг на 100 г сперми). Надходячи в організм людини, цинк всмоктується в тонкому кишечнику, після цього потрапляє в печінку, а звідти - в усі необхідні органи.

Будучи зв'язаним з ферментами, гормонами і вітамінами, він здійснює значний вплив на фундаментальні життєві процеси: кровотворення, розмноження, ріст і розвиток організму, обмін білків, жирів та вуглеводів. Відомо, що цинк, стимулюючи гормональну діяльність гіпофізу, сприяє росту організму та збільшенню його ваги. Відповідно, недостатність цього мікроелементу призводить до затримки росту і зниження маси тіла. У жителів деяких країн Середнього Сходу, частини районів Єгипту, продукти харчування яких бідні цинком, часто спостерігається розвиток карликовості.

Кількість цинку в організмі також впливає на ріст нігтів та волосся, стан шкірних покривів. Не виключено, що облисіння чоловіків у старшому віці зумовлене дефіцитом в їхньому організмі саме цинку. Важлива роль цього мікроелементу у функції чоловічих статевих органів. Цинк сприяє секреції фолікулостимулюючого (того, що активує утворення сперматозоїдів у сім'яних канальцях) і лютеїнізуючого (відповідального за продукування тестостерону в клітинах навколо канальців) гормонів.

Тобто, він активно впливає на репродуктивну функцію чоловіків. Тому дефіцит цього елементу може призвести до порушення сперматогенезу, атрофії яєчок і навіть статевої стерильності. Виявлено зв'язок також між недостатністю цинку в їжі і заживленням ран. У хворих із важковиліковними ранами кінцівок спостерігалося зменшення кількості цинку в крові. Додаткове введення в їх харчовий раціон цинку сприяло швидкому загоєнню ран.

Отож, цей елемент відіграє важливу роль у регенерації і заживленні тканин. До найбільш ранніх ознак недостатності цинку можуть відноситись апатія і депресія. Описані випадки важкої депресії (спроби самогубства в групі дорослих людей, хворих на вірусний гепатит), що супроводжувалися дефіцитом цинку. Порушення обміну цього елементу може проявлятися також пониженням чи спотворенням смакових і нюхових відчуттів. Доведена активна участь цинку в обміні вітаміну А (ретинолу), який повинен постійно надходити до сітківки ока для утворення зорового пігменту і попередження «курячої сліпоти».

Лабораторно встановлено, що недостатність цинку може викликати вроджені вади розвитку органів і систем, особливо легень та центральної нервової системи. Отож, важливість цинку в організмі людини беззаперечна. Добова потреба його в організмі дорослого становить близько 0,2 мг/кг ваги (тобто 10-15 мг), а підлітка, який росте, - не менше 0,3 мг на 1 кг ваги тіла. Дефіциту цинку в організмі здорових людей не буває, тому що цей мікроелемент є у продуктах, які входять до змішаного харчового раціону людини, в достатній кількості.

У вагітних жінок може розвинутися недостатність цинку, тому треба споживати такі продукти, як крупа (пшенична, рисова), буряки, цибуля, гриби, зелень, м'ясо (яловиче, кроляче, птиці), курячі яйця, рибу. Цікаво, що найбільше цинку містять устриці (270-600 мг/кг). За ними ідуть висівки, пророслі зерна пшениці (130-202 мг/кг). В грибах міститься 75-140 мг/кг цинку, в рибі й печінці на 1 кг припадає від 30 до 85 мг цього мікроелементу, а в пшеничному борошні - від 20 до 50 мг/кг. Особливо необхідний цинк також дитячому організмові в період його інтенсивного росту і статевого дозрівання.

Напевно, з йодом зустрічалися всі. Особливо, коли треба було обробити збиті колінця малюка чи маленькі ранки та подряпинки для запобігання інфікування ран. А ще ми згадуємо про нього, натрапляючи на деяких продуктах на напис «йодована сіль», «йодоване молоко» тощо. Що ж це за мікроелемент і в чому полягає його важливість для нас із вами? Щитоподібна залоза - однин з основних споживачів йодуПочнемо з того, що йод - невід'ємна частина нашого життя. Якщо в організмі людини накопичується в середньому від 20 до 50 мг цього мікроелемента, то з даної кількості в м'язах залишається близько 10-25 мг, а в щитоподібній залозі - 6-15 мг. Щодо останньої, то в ній йод відкладається в мітохондріях епітеліальних клітин і входить до складу речовин, які згодом конденсуються в гормон тироксин. Цей гормон є вкрай важливим для нас, оскільки здатний стимулювати процеси обміну в організмі. Глибше дихайте морським повітрям і їжте «морську капусту».

У грунтах і рослинах нечорноземної, сухостепової, пустельної та гірської зон йод міститься в недостатній кількості або ж в незбалансованому з деякими іншими мікроелементами (кобальт, марганець, мідь) стані. Саме з цим пов'язане поширення ендемічного зобу, що призводить до розладу функції щитоподібної залози і зміни будови останньої. Хоча, варто зазначити, що в одному й тому самому регіоні не всі люди хворіють на зоб, оскільки це залежить від умов життя та можливостей пристосування організму до нестачі йоду. У приморських областях кількість цього мікроелемента в одному кубічному метрі повітря може досягати 50 мкг, а на континентальних і гірських місцевостях - лише 1 або навіть 0,2 мкг. Поглинання йоду рослинами залежить від вмісту його сполук в грунтах та, власне, виду рослин. Деякі організми, так звані концентратори йоду (наприклад, морські водорості - фукус, ламінарія, філофора), можуть накопичувати до 1% йоду, а губки - до 8,5%. Саме такі водорості використовують для промислового отримання цього мікроелемента. В людський організм йод надходить з їжею, водою і повітрям. Однак все-таки основним його джерелом залишаються рослинні продукти. Всмоктування мікроелемента відбувається в передніх відділах тонкого кишечника.

Виділяється ж він з організму переважно через нирки (до 70-80%), молочні, слинні та потові залози і частково з жовчю. У різних регіонах вміст йоду в добовому раціоні людини коливається від 20 до 240 мкг (при нормі 115-160 мкг), причому добова потреба в цьому елементі становить близько 3 мкг на 1 кг маси і залежить від її фізіологічного стану (період росту, вагітності вимагає більшої кількості йоду), пори року, температури (переохолодження організму збільшує потребу в мікроелементі), адаптації організму до вмісту йоду в середовищі. Введення в організм йоду підвищує основний обмін, підсилює окисні процеси, тонізує м'язи, стимулює статеву функцію. Препарати, що містять йод, мають антибактеріальні та протигрибкові властивості, протизапальну, відволікаючу дії. Застосовують йодовмісні засоби зовнішньо для знезараження ран або ж для підготовки ділянки тіла до проведення хірургічного втручання. Вживання препаратів йоду впливає на обмін речовин, підсилює функцію щитоподібної залози.

Малі ж дози цього мікроелемента гальмують функцію останньої, діючи на утворення тироксину. Оскільки йод впливає на білковий і жировий обміни, він знайшов застосування в лікуванні атеросклерозу, завдяки властивості знижувати вміст холестерину в крові та підвищувати протизгортальну активність крові. Рентгенконтрастні речовини, що містять йод, використовують в діагностичних цілях, зокрема, для виконання рентгенівських знімків. Тривале застосування препаратів йоду, причому за підвищеної чутливості до них, може призвести до виникнення йодизму, що проявляється у вигляді нежитю, кропивниці, набряку Квінке, слино- і сльозотечі, вугреподібних висипань (йододерма).

Препарати йоду не можна приймати вагітним, при туберкульозі легень, захворюваннях нирок, хронічній піодермії, геморагічних діатезах, кропивниці. Джерелом йоду є харчові продукти рослинного і тваринного походження. Він міститься в овочах, фруктах, крупах, м'ясі, рибі, яйцях, молоці та молочних продуктах. Риба і рибні продукти значно багатші на нього, ніж, наприклад, м'ясо великої рогатої худоби. Встановлено, що продукти моря - молюски (устриці, мідії, морські гребінці, кальмари), голкошкірі (трепанги, голотурії), ракоподібні (краби, креветки, лангусти, омари) - відзначаються високим вмістом йоду. М'ясо цих тварин за своєю поживністю краще, ніж багатьох риб, добре засвоюється. Велика кількість йоду міститься в морських водоростях. Відомо більше 70 видів їстівних водоростей. Багато з них уже увійшли до меню харчового раціону людини. З метою профілактики ендемії зобу в місцевостях з низьким рівнем йоду корів і курей підгодовують водоростями та рибним борошном. Таким чином населення цих зон має можливість одержувати з добовим харчовим раціоном збагачені йодом молоко і курячі яйця. В місцевостях, де реєструється ендемічний зоб і спостерігається нестача йоду в їжі людини, як профілактичний засіб вводяться йодована кухонна сіль. Її йодують на сольових рудниках із розрахунку 25 г йодистого калію на одну тону солі. Йодовану кухонну сіль краще тримати в темному сухому місці, її не рекомендують зберігати тривалий час. Досить широко впроваджується внесення мікродобрив у грунт з домішками йоду, міді, марганцю, кобальту, завдяки яким овочі насичуються йодом вдвічі і навіть втричі краще. Таким чином, зараз є всі умови для збалансування харчового раціону людини щодо мікроелементів, недостатня кількість яких може призводити до гіпомікроелементозів та ендемічних захворювань. В процесі зберігання харчових продуктів він більшою чи меншою мірою руйнується (в середньому від 19 до 33%). Скажімо, картопля за 4 місяці зберігання втрачає 45% йоду, за 7 місяців - 64%. Крім того, значна втрата йоду відбувається в результаті кулінарної обробки: при варінні цілої картоплі марнується близько 32%, а дрібно нарізаної - до 48%, квасолі - 51%. Також, аби уникнути цього, овочі треба варити відразу, не залишаючи надовго почищеними у воді, щоб йод та й інші мінеральні речовини та вітаміни не переходили в неї. Саме тому воду з відвареної картоплі та інших овочів варто не виливати, а використовувати для приготування інших овочевих страв, соусів тощо, адже у ній залишається значна кількість поживних речовин та мікроелементів. Кулінарна обробка риби, особливо таких сортів як сріблястий хек, морський окунь і камбала, також веде до досить значних втрат йоду. І найінтенсивніше це відбувається під час смаження (до 45-67%), варіння впливає дещо менше, руйнуючи тільки 35-49% цього мікроелемента. Інші продукти тваринного походження також втрачають значну кількість йоду: молоко від п'ятихвилинного кип'ятіння - 19%, м'ясо в процесі варіння - 55,6%, а яйця - 17%.

Дослідженнями доведено, що за 6 місяців йодована сіль у герметичній упаковці втрачає 30% йоду, в розірваній - 80% (в літні місяці 90%).До речі, в районах зобної ендемії йодують також і хліб, оскільки втрати йоду в процесі випікання та зберігання хлібобулочних виробів до їх реалізації становлять в середньому 10-15%.

Отже, на даний час вченим є над чим працювати, зокрема, над розробкою ефективних стабілізаторів йоду речовин, які затримують цей мікроелемент у продуктах на довший час. Повсякденний добовий раціон людини має містити в середньому 115-160 мкг йоду. Давайте приблизно сплануємо, що у нас на столі. Коли включити до меню сніданку одне яйце, 100 г сиру, склянку молока і 100 г хліба, то людина одержить близько 35 мкг йоду. Якщо приготувати обід, до меню якого увійдуть український борщ, гречана каша, помідор або огірок, на десерт - яблука або склянка компоту з фруктів, то кількість йоду в обіді буде дорівнювати 55 мкг. То ж на вечерю кількість йоду потрібно далі поповнити, бажано одним із морських продуктів.

І не один раз на тиждень, а щодня! Особливо це важливо для харчування людей, які проживають на територіях, де в природі недостатньо йоду і, отже, в харчових продуктах і питній воді мало цього елементу. Наш організм цікава енциклопедія, яку можна вивчати, дивуючись довершеності та доцільності абсолютно всіх його складових. Давайте будувати своє життя розумно, знаючи свої потреби, цілі та корисні можливості оточуючого світу.

Також особливу роль у нормальній життєдіяльності організму відіграють вітаміни, які є низькомолекулярними органічними сполуками з високою біологічною активністю. Вітаміни необхідні для здійснення механізмів ферментативного каталізу, забезпечення нормального обміну речовин, підтримання гомеостазу, біохімічного забезпечення всіх життєвих функції організму. Вони пригнічують атерогенез, запобігають розвитку ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда і не використовуються як джерело енергії або пластичний матеріал. Слід зауважити, що більшість вітамінів в організмі людини не синтезується, окрім вітаміну К та біотину (вітамін Н) або синтезуються в недостатній кількості (вітаміни В1, В2, В6, РР, D, фолат) і тому повинні надходити з їжею. Уміст вітамінів у продуктах значно нижчий, ніж основних нутрієнтів, і не перевищує, як правило, 10 -- 100 мг/100 г продукту. За сучасними уявленнями всі вітаміни поділяють на водорозчинні (С, В1, В2, В6, РР, В12, Вс, Вз, В5, Н), жиророзчинні (А, D, Е, К) та вітаміноподібні (В4, В8, U, F, Р, N, В13, В15, параамінобензойна кислота). Для характеристики насиченості організму будь-яким вітаміном прийнято розрізняти три його стани: авітаміноз (повне виснаження вітамінних ресурсів організму), гіповітаміноз (різке зменшення забезпеченості організму одним або декількома вітамінами), гіпервітаміноз (стан, що характеризується надмірним уведенням вітамінів в організм).

Відсутність або дефіцит вітамінів у раціонах харчування призводить до порушення обміну речовин, зниження працездатності та імунологічної реактивності тощо. Підвищене психоемоційне навантаження, погіршення екологічної ситуації і якості питної води, порушення структури харчування, підвищений радіаційний фон, безконтрольне використання ліків -- це перелік деяких факторів, вплив яких погіршує показники стану здоров'я населення і сприяє масовому щоденному дефіциту більшості вітамінів як у дорослого, так і дитячого населення.

Однак домінуючим фактором, який призводить до розвитку гіпо- і авітамінозів, є аліментарна недостатність вітамінів (низький уміст вітамінів у добовому раціоні харчування, втрати під час кулінарної обробки продуктів, дія антивітамінних факторів, наявність у продуктах харчування вітамінів у малозасвоюваній формі, порушення оптимального співвідношення між окремими вітамінами, погіршення асиміляції вітамінів, пригнічення діяльності кишкової мікрофлори, яка продукує низку вітамінів тощо).

Використання у харчуванні рафінованих продуктів (хліб із борошна тонкого помелу, рафінована олія, цукор), неправильна кулінарна обробка харчових продуктів, гіподинамія здатні призвести до прихованої вітамінної недостатності, яка суттєво впливає на функціональний стан організму.

1.3 Забруднення харчових продуктів нітратами

Поняття нітратів, нітритів, нітрозоаміну Нітрати - це солі азотної кислоти, які накопичуються в продуктах і воді при надлишковому вмісті в ґрунті азотних добрив. Проблема нітратів вивчена фахівцями і показує що навіть малотоксичні нітрати можуть викликати серйозні наслідки, небезпечні не стільки самі нітрати, скільки їх метаболіти - нітрит і нітрозо з'єднання що утворюються з нітратів. У природі немає абсолютно чистих продуктів харчування. Нітрати в навколишньому середовищі були і будуть. Вся річ у тому, скільки накопичується їх в продуктах. Нам необхідний такий рівень нітратів, який не представляє небезпеки для здоров'я людини.

Продовольчою і сільськогосподарською комісією ООН встановлена гранично допустима кількість ( ГДК ) споживання людиною нітратів в добу - 500 міліграм. У країнах СНД для дорослої людини допустима доб

+ова доза нітратів прийнята рівною 300-325 міліграм (середнє 312,5 міліграм), для дітей її розраховують виходячи з 5 міліграма нітратів на 1 кг маси тіла. У всіх країнах ЄС нормативи встановлені тільки для листових і салатних овочів ( до 3000 - 2500 міліграма/кг ) і для дитячого харчування, до нього вимоги жорсткіші ( 200 міліграм/кг ). Всесвітня організація охорони здоров'я, встановила ГДК нітратів і нітриту. Добова допустима доза складає 3,7 міліграм нітратів на 1 кг маси тіла, а нітриту - 0,2 міліграм на кг маси тіла. Це означає, що людина масою 70 кг може без небезпеки для свого організму споживати до 250 міліграма нітратів в добу ( у перерахунку на нітрат натрію до 350 міліграма ) і нітриту до 15 міліграма в добу. Проте нітрати потрапляють в організм не лише з овочами. Певна кількість їх потрапляє з питною водою.

Доведено, що вплив нітрат - іонів, що містяться в їжі, майже на чверть слабкіше, ніж розчинених у воді. Причому у воді вони в чистому вигляді, не в зв'язаному, як в рослинах, а саме «чисті» нітрати для організму набагато не безпечніші. В одному літрі води може міститися до 45 міліграма/л нітратів. В середньому чоловік випиває 2 л води в добу. Тому на долю рослинних і інших продуктів залишається до 235 міліграма. Нітрит і нітрати в організмі людини можуть трансформуватися в канцерогенні нітрозоаміни. В даний час в Європі з'являються так звані «чисті» фермерські господарства. У даних господарствах абсолютно вся продукція вирощується в значному видаленні від будь-яких можливих джерел забруднення, а також без застосування не лише будь-яких видів добрив, але і використання сільськогосподарської техніки (тільки ручна праця). Для захисту, наприклад, від шкідників в таких господарствах застосовують не хімічні способи, а природних ворогів і конкурентів для комах шкідників. Вся продукція маркірується спеціальним символом, який відрізняє її від інших на ринку продуктів харчування. В основному продукція з таких господарств використовується для дитячого харчування, хоча продукти отримані в такий спосіб є дуже дорогими вони знаходять свого покупця. Небезпека нітратів та його похідних для людиниВ результаті міжнародних досліджень встановлено, що нітрати і нітрити викликають у людини метгемоглобінемію, рак шлунку, негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи, на розвиток ембріонів.

Метгемоглобінемія - це кисневе голодування (гіпоксія), викликане переходом гемоглобіну крові в метгемоглобін, не здатний переносити кисень. Метгемоглобін утворюється під час попадання нітриту в кров. При вмісті метгемоглобіну в крові близько 15% з'являється млявість, сонливість, при змісті більше 50% настає смерть, схожа на смерть від задухи. Захворювання характеризується задишкою, тахікардією, ціанозом у важких випадках - втратою свідомості, смертю. Для освіти 2000 міліграм метгемоглобіну вистачає 1 міліграму нітриту натрію. Концентрація метгемоглобіну в крові регулюється метгемоглобінредуктозой, яка відновлює метгемоглобін в гемоглобін. Метгемоглобінредуктоза починає вироблятися у людини тільки з тримісячного віку, тому діти до року, і особливо до трьох місяців, перед нітратами беззахисні.

У літературі, присвяченій хімізму нітратів, немає повідомленні про виділення нітриту з організму людини. Доведено, що навіть при великих концентраціях нітратів в крові (2215 міліграм/кг) вміст метгемоглобіну складає тільки 2,1 - 4.5%, що набагато менше небезпечних концентрацій. Вміст меггемоглобіну зростає до небезпечних значень тільки при надходженні в кров нітриту. Відновлюють нітрати в нітрит різні мікроорганізми, що заселяють переважно кишечник. Сільгосппродукція з нітратами.

Сільськогосподарської продукції без нітратів не буває оскільки вони є основним джерелом азоту в живленні рослині. Тому для отримання не лише високих, але і високоякісних урожаїв необхідно вносити до ґрунту мінеральні і органічні азотні добрива. Потреба ж рослин в азоті визначається багатьма чинниками: виглядом культури, сортами, погодними умовами; властивостями ґрунту і кількістю добрив, що раніше застосовувалися. Невиправдане застосування високих і надвисоких доз азотних добрив веде до того, що надлишок азоту в ґрунті поступає в рослини де він накопичується у великих кількостях. Крім того, азотні добрива сприяють мінералізації органічної речовини ґрунту і як наслідок посиленню нітрифікації і відповідно надходженню нітратів з самого ґрунту.

Причинами, що викликають надмірний вміст нітратів в урожаї сільськогосподарських культур, сировині і продукції, є наступні:

- дефіцит розуміння сьогоднішньої ситуації, який вже привів до порогу злочинної безпечності і застосуванню необґрунтовано високих доз азотних добрив, незадовільна якість азотних добрив і сільськогосподарських машин, за допомогою яких їх вносять;

- нерівномірне розподіл азотних добрив по поверхні поля при їх внесенні; надмірне захоплення пізньою підгодівлею сільськогосподарських культур азотом;

- порушення збалансованості співвідношення між азотом і іншими елементами живлення (насамперед фосфором і калієм);

- низький рівень культури землеробства і технологічної дисципліни при виконанні робіт;

- неприпустима зневага до введення науково обґрунтованих сівозмін на величезних посівних майданах і переважання монокультури; низький рівень знань провідних фахівців в господарствах;

- відсутність сортової політики при виведенні і вирощуванні сортів з низьким рівнем нітратів в урожаї;

- відсутність належного ефективного контролю як за ходом виконуваних робіт, так і за якістю кінцевого продукту - за змістом нітратів і інших речовин;

- слабка ефективність впровадження наукових розробок в практику отримання високоякісного урожаю.

Про якість товарної частки урожаю сільськогосподарських культур судять по морфологічних ознаках, по її товарному вигляду. На самій же справі у зв'язку з інтенсивним застосуванням хімічних засобів і препаратів в технології вирощування культур вже давно назріла необхідність вирішення проблеми строгого контролю складу продуктів харчування. Це стосується і залишків пестицидів, важких металів нітрозамінів і інших речовин, які завдають негативний вплив на здоров'ї людини. Таким чином проблема зводиться до захисту самої людини і виробника, і споживача.

В даний час господарства продовжують випускати сільгосппродукцію, в 25 - 70% якій вміст нітратів значно вищий за нормативи. Результати досліджень показують, що проблема нітратів стала ще гостріша. Особливу тривогу викликає застосування безпідстилочного гною під овочі. Враховуючи, що рідка фракція гною легко нітрифікується в ґрунті під дією мікроорганізмів, рослини легко накопичують надлишкову кількість нітратів. В результаті живильні речовини успішно використовують бур'яни, а вміст нітратів в культурних рослинах підвищується в 2 - 18 разів. Вміст нітратів різний не лише в окремих культурах, але і в сортах. Ці відмінності досягають 5 - 10 разів через різну здатність поглинати (засвоювати) нітрати з ґрунту, більш менш ефективно їх використовувати для синтезу органічних речовин. Знаючи особливості кожного сорту можна істотно впливати на якість отримуваного урожаю.

Дослідженнями встановлено, що нітрати не завдають ніякого впливу на збереження продукції. Інша справа, як поводяться нітрати при зберіганні урожаю. Встановлено, що при зберіганні кількість нітратів до березня в картоплі знижується в 4 рази, в буряку - в 1,5, в моркві - в 3, в капусті - в 3 рази. Але при цьому не слід забувати, що якість продукції при зберіганні декілька погіршується унаслідок зниження вмісту білків, вітамінів, вуглеводів і підвищення вмісту органічних кислот. Знання особливостей розподілу нітратів в товарній частці урожаю продукції представляє особливий інтерес для споживача, оскільки дозволяє раціонально використовувати продукцію як на переробку (варення, приготування соків, квашення, соління, консервація), так і в їжу в свіжому вигляді. Це, у свою чергу, забезпечує зниження кількості нітратів, що потрапляють в організм людини.

Розділ 2. Вміст нітратів у харчових продуктах

2.1 Проблеми використання харчових добавок

Широке використання харчових добавок, у сучасному розумінні почалось лише в кінці 19 ст., і швидко досягло максимального розповсюдження в наші дні у всіх країнах світу.Не дивлячись на існуюче в багатьох переконання, харчові добавки по гостроті, частоті і тяжкості можливих захворювань треба віднести до розряду речовин мінімального риску.Термін «харчові добавки» в справжній час не має одного тлумачення. В більшості випадків під харчовими добавками розуміють групу речовин природного чи штучного походження, які використовуються для покращення технології отримання продуктів спеціалізованого призначення. До харчових добавок, як привило, не відносять з'єднання, котрі збільшують харчову цінність продуктів (вітаміни, мікроелементи і тд.).

Не являються харчовими добавками і речовини, котрі забруднюють продукти, потрапляючи з навколишнього середовища. Харчові добавки можуть бути внесені в продукт на різних етапах його виробництва, зберігання і транспортування з ціллю покращення та полегшення виробничого процесу, збільшення стійкості продукту до різних видів псування, зберігання структури і зовнішнього виду продукту. Харчові добавки можуть залишатися в продуктах повністю чи лише частково в незмінному вигляді чи у вигляді, речовин, які отримуються в результаті хімічної взаємодії добавок з компонентами харчових продуктів.Більшість харчових добавок, як правило, не мають харчового призначення і являються біологічно інертними для організму. Однак відомо, що любе хімічне з'єднання чи речовина в окремих умовах може бути токсичним.

Отже, харчова добавка тоді вважається безпечною, коли у ній відсутня гостра і хронічна токсичність, мутагенні, тератогенні і гонадотропні властивості. Тому до харчових добавок ставлять тверді потреби.

Нітрати лужних металів, крім того, використовують як компоненти ракетного палива та піротехнічних сумішей, для виробництва вибухових речовин, скла, ліків і для обробки та консервування харчових продуктів. Так, нітрат Натрію NaNO3, застосовують (у чітко визначеній нормі) для готовлення ковбас, шинки, окосту, деяких сортів сиру і риби. Він відновлюється мікроорганізмами до нітриту натрію NaN02, який перешкоджає окисненню м'яса і зберігає рожевий колір м'ясних виробів, поліпшує смак сирів, облагороджує їхній запах. У домашніх умовах використання нітратів і нітритів неприпустиме, бо вживання навіть дещо перевищеної норми цих солей може призвести до порушення функції крові як переносника кисню й створити загрозу для життя. Адже нітрати спричинюють набряк легенів, кашель, блювоту і серцеву недостатність. Нітрити, зокрема NaNО₂, у шлунково-кишковому тракті утворюють високотоксичні сполуки, що вражають печінку і спричинюють розвиток злоякісних пухлин. На жаль, багато хто вже перебуває під впливом цих високотоксичних сполук. Вони хоч і у невеликих кількостях, але є в забрудненому повітрі та сигаретному диму. Не завадить згадати про нітрити та інші токсичні речовини, перш ніж закурити чергову сигарету.

Отже, в сільському господарстві, у харчовій промисловості з нітратами треба поводитися грамотно: неухильно додержувати норм внесення їх у ґрунт, запобігати надлишку нітратів, тоді їх вміст у фруктах, овочах та інших продуктах не перевищуватиме гранично допустимої концентрації (5 мг/кг на добу). Зменшити кількість нітратів можна, якщо всі овочі, плоди, в тому числі цитрусові, перед вживанням ретельно помити гарячою водою, після чого яблука, огірки почистити, а з моркви вирізати серцевину. Зниженню шкідливого впливу на організм нітратів і нітритів сприяє вживання вітамінів, особливо А, Е, В9.

Харчові добавки - природні або штучні речовини і їхні з'єднання, що вводять спеціально в харчові продукти у процесі виготовлення з метою додання харчовим продуктам певних властивостей або збереження якості харчових продуктів. Харчові добавки можуть додаватися у продукт на різних етапах його виробництва, зберігання й транспортування з метою поліпшення або полегшення технологічного процесу, збільшення стійкості продукту до різних видів псування, збереження структури й зовнішнього вигляду продукту. Відповідно до наказу МОЗ № 222 від 23.07.1996 р. зі змінами, внесеними наказом МОЗ № 218 від 23.07.1998 р «Про затвердження санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок» використання харчових добавок не повинне погіршувати органолептичні властивості продуктів, а також знижувати їхню харчову цінність (за винятком деяких спеціальних дієтичних продуктів .Не допускається застосування харчових добавок для приховування псування й недоброякісності сировини або готового харчового продукту.

Допускається застосування харчових добавок у вигляді готових композицій - багатокомпонентних сумішей (комплексні харчові добавки). Більшість харчових добавок не мають, як правило, харчового призначення і є біологічно інертними для організму. Але харчова добавка, як будь-яка хімічна сполука, тільки тоді вважається безпечної, якщо в неї відсутні гостра й хронічна токсичність, канцерогенні, мутагенні властивості. Для виробництва харчових продуктів допускаються харчові добавки й допоміжні засоби, що не роблять по даним сучасних наукових досліджень шкідливого впливу на життя й здоров'я людини та майбутніх поколінь. Їхнє виробництво й використання здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарної та епідеміологічної благополучності населення» ВВР, 1994 р., № 27 та Закону України «Про якість і безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» ВВР, 1991р., № 30, наказу МОЗ № 222 від 23.07.1996 р. зі змінами , внесеними наказом МОЗ № 218 від 23.07.1998 р «Про затвердження санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок» Для харчових добавок, що не представляють небезпеку для здоров'я людини й надлишкова кількість яких може привести до технічного псування продукту, максимальний рівень їхнього внесення в харчові продукти повинен визначатися технічними інструкціями (ТІ). Зазначене правило згідно ТІ не застосовне до наступних продуктів: неопрацьовані харчові продукти, мед, не емульговані масла та жири тваринного й рослинного походження, масло коров'яче, пастеризоване та стерилізоване молоко й вершки, природні мінеральні води, кава (крім розчинного ароматизованого) і екстракти кави, не ароматизований листовий чай, цукри, макаронні вироби, натуральні, не ароматизовані сколотини (крім стерилізованої). Таким чином, харчові добавки можуть бути використані в харчовій промисловості тільки після всебічного вивчення й установлення повної безпеки застосування кожної конкретної добавки. Наявність харчових добавок у продукті повинне вказуватися на споживчому упакуванні. Харчова добавка позначається у вигляді індексів Е с трьох - або чотиризначним номером (від слів Європа або «edible» - їстівний). Присвоєння конкретній речовині статусу харчової добавки й ідентифікаційного номера Е має чітке тлумачення, яке припускає, що: -дана конкретна речовина перевірена на безпеку; - речовина може бути застосована (рекомендована) у рамках її встановленої безпеки й технологічної необхідності за умови, що застосування цієї речовини не введе споживача в оману щодо типу й складу харчового продукту, у який воно внесено; -для даної речовини встановлені критерії чистоти, необхідні для досягнення певного рівня якості продуктів харчування. Відповідно до європейської цифрової кодифікації харчові добавки класифікуються в такий спосіб: Е 100 ... Е 182 - барвники; Е 200 і далі - консерванти; Е 300 і далі - антиокислювачі (антиоксиданти); Е 400 і далі - стабілізатори консистенції; Е 450 і далі, Е 1000 - емульгатори; Е 500 і далі - регулятори кислотності, розпушувачі; Е 600 і далі - підсилювачі смаку й аромату; Е 700 - Е 800 - запасні індекси для іншої можливої інформації; Е 900 і далі - агенти, що глазурують, поліпшувачі хліба. Слід зазначити, що багато харчових добавок, включені в цей список, мають комплексні технологічні функції, які проявляються залежно від особливостей харчової системи.

Але існують харчові добавки, які заборонені в Україні: Е 121 - барвник червоний цитрусовий 2; Е 173 -- “порошок алюмінію”, який застосовують зарубіжні кондитери для прикрашання продукції. Е 123 - червоний амарант; Е 240 - консервант - формальдегід. Згідно з вітчизняною специфікацією канцерогенними визнані консерванти Е 211--213, а Е 221--224 і Е 226 можуть викликати розлад кишечнику. Людям зі слабким шлунком не рекомендується вживати продукти, які містять антиоксидант добавки Е 322 і Е 338--341. Небезпечні харчові добавки, що викликають злоякісні пухлини: Е 142, Е 152, Е 210, Е 211, Е 213-217, Е 240, Е 330, Е 447; ті, що викликають захворювання шлунково-кишкового тракту: Е 338-341, Е 407, Е 450, Е 461-466; ті, що викликають алергії Е 230-232, Е 239, Е 311-313; ті, що викликають хвороби печінки й нирок: Е 171 - 173, Е 320 - 322. Втім, і деякі дозволені добавки можуть сильно зашкодити людині. Наприклад, нешкідлива для більшості лимонна кислота (Е 330), вміст якої в продуктах не нормується, може викликати напад у хворих на виразку шлунка. Та й цілком здорова людина може заробити хворобу шлунково-кишкового тракту у разі надмірного вживання лимонної кислоти або звичайного столового оцту --щодня додаючи їх у салати й борщі. Або газована вода з підсолоджувачами замість цукру. Великі підприємства можуть собі дозволити випускати її на цукрі, а в провінції, де повно дрібних фірм, економлять і кладуть підсолоджувачі. Така вода годиться діабетикам, а для дітей -- шкідлива, адже малюки мають одержувати натуральні вуглеводи. Резюме: купуючи продукти, уважно вивчайте маркування. А вживати харчі з «третіх країн», серед яких немало контрабандних, зовсім не слід.

2.2 Український ринок дитячого харчування

Ринок продуктів дитячого харчування - одна із самих наболілих тем українського виробника й споживача, і ставиться більше до соціальних питань нашого суспільства, ніж комерційним. Змушені визнати, у нашій державі виробництву дитячого харчування приділяється мізерно мало уваги й на комерційному рівні, що пояснюється рядом причин: дуже високі вимоги до виробництва і якості дитячого харчування; високий рівень цін на закуповувані інгредієнти (переважно вітаміни й мікроелементи) - ввізні мита на ці товари досягають 60%;застаріле обладнання на більшості спеціалізованих підприємств, і відсутність пільг на придбання нового; обмеження рентабельності виробництва й граничного рівня торговельної надбавки в роздрібній мережі на вітчизняне дитяче харчування; обмежений вихід вітчизняних продуктів дитячого харчування на європейський ринок; відсутність належної реклами; не сформована культура споживання дитячого харчування, не вистачає інформації про корисність і переваги українських продуктів дитячого харчування, у тому числі й у роздрібній мережі; переважаюча присутність імпортного дитячого харчування; складні процедури в сертифікації виробництва й самих продуктів; непривабливість українського ринку дитячого харчування для інвесторів. Одним з основних факторів, що негативно впливають на розвиток ринку дитячого харчування, є недосконалість державного дотування в цьому секторі харчової промисловості. Хоча уряд і уживає окремих заходів у цьому напрямку, однак поки вони не впливають на цей ринок належним чином. Загальна сума дотацій за екологічно чисте молоко становить 5,7 млн. грн. Для одержання дотацій сільгоспвиробники повинні перебувати в спеціально відведених зонах, мати відповідний сертифікат якості й здавати молоко на підприємства, що провадять спеціальні продукти дитячого харчування. Виробник молока може одержати дотацію з розрахунку 240 грн. за 1 т зданої продукції. Однак, на думку виробників, ця схема відшкодування ще не зовсім відпрацьована, та й саме відшкодування часто затримується на невизначений строк. Крім того, багато постачальників молока, особливо приватний сектор, не інформовані про такі дотації, так само як і ступеня екологічної чистоти території з випасами для худоби. Внаслідок цього й ряду інших причин, навіть при наявності розвинутої сировинної бази (молоко, овочі й фрукти, м'ясо) вітчизняне виробництво продуктів дитячого харчування розвивається слабко, а споживчий ринок, за різними оцінками, у середньому на 75% залежить від імпортного дитячого харчування. Що стосується інвестування у вітчизняну галузь дитячого харчування, це досить хворобливе питання для українського виробника, оскільки залучення інвестицій найчастіше залишається на рівні нереалізованого проекту.

На думку окремих операторів ринку, з метою закріплення позицій імпортних торговельних марок дитячого харчування на вітчизняному ринку, деякі закордонні компанії можуть придбати українське підприємство з метою подальшої модернізації й випуску дитячого харчування під уже відомої ТМ. Така схема досить поширена в Росії. Приміром, компанія Nestle, що і так є основним гравцем у секторі швидкорозчинних каш на російському ринку, із придбанням ВАТ Вологодський завод дитячого харчування ще сильніше зміцнила свої позиції на цьому ринку. Іншим найбільшим гравцем є компанія Nutricia (Нідерланди), що навесні 2002 р. запустила в Підмосков'я завод з виробництва дитячого й лікувального харчування. Потужності підприємства розраховані на випуск у рік близько 1,5 тис. т сухих продуктів, 6 тис. т рідких стерилізованих продуктів, а також 11 тис. т води для готування дитячого харчування. У Росії виробничими потужностями також володіють закордонні компанії Kruger і Heinz, Петмол. У цей час українське виробництво дитячого харчування розвивається переважно за рахунок нарощування обсягів випуску сумішей на молочній основі (сухі, рідкі й пасто образні) і дитячих соків. Номенклатура дитячого харчування, виробленого в Україні, містить у собі наступні основні групи товарів: сухі молочні суміші; рідкі й пастоподібні молочні суміші; дитяче харчування на основі дієтичного злакового борошна; продукти гомогенізовані плодово-ягідні; консерви плодоовочеві й фруктові; м'ясні консерви; дитячі соки. Найбільша питома вага в сумарному виробництві дитячого харчування займають дитячі соки 84%, або 36,5 тис. т (січень-вересень 2003 р. - 13,5 тис. т) і дитяче харчування на молочній основі - 11% (сухе - 7% або 3,1 тис. т; рідке й пасто образні - 4% або 1,9 тис. т). Саме збільшення виробництва соків дитячого сегмента в 2004 р. обумовило такий різкий стрибок випуску дитячого харчування в цілому.