Перетворення продуктів конденсації хлоровмісних азлактонів з тіофенолами

Ще до наших досліджень була встановлена висока регіоселективність взаємодії електрофільних центрів азлактонів з “м'якими” та “жорсткими” нуклеофілами. Перші з них взаємодіють з дихлорометиленовою групою реагентів, а другі - розщеплюють азлактонне кільце. Використання цієї закономірності дало можливість розробити зручний підхід до препаративного одержання цілого ряду раніше недоступних N-заміщених амідів 2-арил(гетерил)-5-арилтіо-1,3-оксазол-4-карбонових кислот.

Спочатку хлоровмісні азлактони оброблялись тіофенолами в присутності триетиламіну, а тоді розщеплювались первинними або вторинними амінами. Отримані сірковмісні енаміди легко циклізуються при дії карбонату срібла. Цікаво, що карбонат срібла в циклоконденсації відіграє досить специфічну роль, бо його не можна замінити лугами, алкоголятами лужних металів або третинними амінами.

Дослідження ІЧ спектрів продуктів циклізації показало, що в них немає смуг в діапазоні 1670-1830 см^-1 у зв'язку з відсутністю азлактонного кільця. Разом з цим легко ідентифікуються інтенсивні смуги в області 1630-1660 см^-1, які віднесені до валентних коливань карбонільної групи в амідному фрагменті. До того ж відщеплення тіофенолів в результаті циклізації підтверджено даними елементних аналізів і мас-спекрометричних досліджень. Таким чином, не виникає сумніву в тому, що в процесі азлактонна система трансформується в оксазольну. Разом з цим продукти взаємодії азлактонів з тіофенолами легко перетворюються не тільки в заміщені оксазоли, але й у нові похідні дикетопіперазину завдяки перебігу стадій. Участь в заключній стадії процесу метоксикарбонільної групи підтверджена за допомогою спектрів ЯМР ¹Н, а міжмолекулярний характер циклоконденсації узгоджується з відомим синтезом дикетопіперазинів з естерів б-амінокислот.

Ar = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄.

Не менш важливими виявились і перетворення продуктів взаємодії хлоровмісних азлактонів з о-амінотіофенолом. Оскільки обидва нуклеофільні центри в о-амінотіофенолі є “м'якими”, легко відбувається циклоконденсація, котра виявилась ключовою для здійснення кількох ланцюгів перетворень. Останній ланцюг послідовних реакцій виявився загальним підходом до синтезу 5-алкілтіо-2-арил-4-(бензотіазол-2-іл)- 1,3-оксазолів. Будова їх не викликає сумніву, бо структура одного з проміжних продуктів однозначно встановлена за допомогою рентгеноструктурного методу.

Ar = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄; Ar¹ = Ph, 4-MeC₆H₄;

R = Me, Et, 4-MeOC₆H₄NHCOCH₂.

Цікаво, що споріднені ненасичені азлактони по-різному відносяться до метанолу в присутності основ. На відміну від азлактонів, які легко розщеплюються метанолом, їх аналоги не змінюються навіть при довгому нагріванні з метанолом в присутності лугу чи метилату натрію. Це явище обумовлене, очевидно, тим, що в реактантах є рухливий атом водню і тому при дії сильних основ генеруються мезомерні аніони, в яких електрофільний центр зв'язку С=О в значній мірі дезактивується внаслідок суттєвої делокалізації електронної густини:

Після N-метилювання аніонів відновлюється звичайне азлактонне кільце, котре вже в м'яких умовах розщеплюється метанолом. Легко взаємодіють з метанолом і продукти ціанометилювання аніонів, котрі використані для отримання нових похідних піроло[2,1-b][1,3]бензотіазолів.

Циклоприєднання бензамідину та його аналогів до хлоровмісних азлактонів

Систематичне дослідження взаємодії дихлорозаміщених азлактонів з гідрохлоридом бензамідину, ізотіуронієвими солями та гідрохлоридом гуанідину в присутності триетиламіну при 20-25°С показало, що в цих м'яких умовах атоми хлору сполук участі в реакції не беруть, а проходить розщеплення азлактонного кільця і утворюються, очевидно, проміжні енаміди, котрі можуть бути в рівновазі з прототропними таутомерами. Останні з них мають реакційноздатну N-ацилімінну групу, що забезпечує, імовірно, внутрішньомолекулярну циклізацію. В результаті одержуються адукти азлактонів з бензамідином та його аналогами у співвідношенні 1:1.

R = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄ (5, 29, 33); R = Ph, 4-FC₆H₄, PhCH₂, t-Bu (3, 29, 32).

В ІЧ спектрах сполук знайдена досить інтенсивна смуга поглинання в діапазоні 1725-1780 см^-1, яку можна віднести до карбонільної групи імідазолінонового фрагмента. Іншу інтенсивну смугу в діапазоні 1630-1660 см^-1 можна зв'язати з валентними коливаннями карбонільної групи в амідному залишку. Разом з цим в спектрах ЯМР ¹Н цих сполук знаходиться синглетний сигнал в інтервалі 6.296.37 м.ч., котрий з великою долею імовірності можна віднести до протона дихлорометильної групи.

Проте всі ці дані, хоча і не суперечать, але й не свідчать однозначно про перетворення азлактонного кільця в імідазолінонове. Тому довелось отримати надійні рентгеноструктурні дані для кінцевого продукту такого ланцюга перетворень.

Однозначне встановлення будови одного із представників сполук дозволяє реконструювати структуру не тільки адуктів, але й близьких аналогів. Всі вони виявились цінними вихідними сполуками для подальших рециклізацій.

Рециклізації продуктів приєднання бензамідину та його аналогів до хлоровмісних азлактонів

Нами вперше знайдено, що при нагріванні доступних сполук в оцтовому ангідриді проходить елімінування двох молекул хлороводню і утворюються безбарвні кристалічні речовини, які можна легко перекристалізувати з полярних розчинників. Заміщені імідазолін-5(4)-они мають біля центра С⁴⁽⁵⁾ два азотисті угруповання, що зближує їх з аміналями, які нестійкі по відношенню до сильних електрофільних реагентів. Тому не дивно, що реагенти здатні при нагріванні взаємодіяти з оцтовим ангідридом з розщепленням одного або навіть двох зв'язків С-N. В подальшому можна уявити кілька каскадних процесів, з яких заради простоти вибрано тільки два ланцюги перетворень.

R = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄, 4-FC₆H₄, PhCH₂, t-Bu.

Рециклізація здається на перший погляд більш імовірною, оскільки приводить до похідних добре відомої системи 1,3-оксазоло[5,4-d]піримідину, котра легко генерується різними способами. Проте комплексні хімічні, спектральні та рентгеноструктурні дані, отримані нами, свідчать про те, що перетворення імідазолінонів при нагріванні в оцтовому ангідриді дає все ж таки не сполуки, а їх ізомери - 2-алкіл(арил)-5-феніл[1,3]оксазоло[4,5-d] піримідин-7(6Н)-они.

Цікаво, що рециклізація сполук проходить не тільки в оцтовому ангідриді, але й при нагріванні в піридині.

У цьому випадку механізм перетворення повинен бути іншим, але кінцеві продукти виявились такими ж, як і при проведенні процесу в оцтовому ангідриді. Можливо спочатку утворюються проміжні спіросполуки, які безпосередньо або через імідоїлізоціанат перетворюються у кінцеві продукти.

Рециклізація в піридині дає можливість отримати сполуки зі значно більшими виходами, ніж при нагріванні в оцтовому ангідриді. Крім того, для сполук нагрівання в піридині - єдиний спосіб їх одержання.

Зауважимо, що сполука була синтезована обома способами і її будова, як показано вище, надійно встановлена за допомогою рентгеноструктурного дослідження. Разом з цим, для доказу будови сполук використаний один з продуктів ацилювання, котрий вдалося однозначно ідентифікувати також рентгеноструктурним методом.

Таким чином, завдяки цим дослідженням немає ніякого сумніву в будові ключових сполук, які в свою чергу вдалося використати для отримання численних моно- та дифункціональнозаміщених оксазоло[4,5-d]піримідинів. Детальний аналіз усіх перетворень цієї схеми навряд чи є доречним, бо подібні реакції широко застосовуються, наприклад, в хімії 4-гідроксипіримідину.

Проте слід зауважити, що майже всі типи функціональних похідних оксазоло[4,5-d]піримідину, які одержані такими нескладними способами, виявились новими. Це обумовлено тим, що на відміну від добре вивчених похідних оксазоло[5,4-d]піримідину, їх ізомери, що містять систему оксазоло[4,5-d]піримідину, раніше були досліджені ще зовсім мало. Деякі з них одержані з 4-аміно-5-гідроксипіримідину та його похідних конденсацією з ортоестерами та ангідридами бензойних кислот, але ці способи непридатні, очевидно, для введення функціональних замісників в положення 7 оксазоло[4,5-d]піримідинової системи.

Послідовна взаємодія хлоровмісних азлактонів з бензамідином та морфоліном або піперидином

Нами вперше показано, що продукти приєднання бензамідину до хлоровмісних азлактонів можна модифікувати не тільки при нагріванні в піридині, але й при обробці їх морфоліном чи піперидином. У цьому випадку заміщені імідазолінони трансформуються в трифункціональнозаміщені піримідини. Характерною особливістю останніх є наявність ациламіногрупи в положенні піримідинового кільця.

Проте не виключено і безпосереднє перетворення, яке відоме для ряду хлоровмісних гетероциклічних сполук типу HetCHCl₂. В подальшому при нагріванні сполук з морфоліном або піперидином можливе розщеплення імідазолінонового кільця з утворенням проміжних продуктів, котрі внаслідок внутрішньомолекулярної циклізації перетворюються в заміщені піримідини. Перетворення не викликає особливих сумнівів, бо піперидиночи морфоліногрупа в спряженій системі повинна проявляти достатню рухливість.

Надійний доказ будови одного з цих продуктів вдалося здійснити за допомогою рентгеноструктурного дослідження.

Таким чином, не викликає сумніву той факт, що одні й ті ж продукти приєднання бензамідину до хлоровмісних азлактонів при нагріванні в піридині спрямовано перетворюються у похідні оксазоло[4,5-d]піримідину, а при обробці адуктів морфоліном або піперидином утворюються заміщені 4-піримідони. Межі застосування цього підходу ще не визначені, але саме такий спосіб модифікації продуктів взаємодії хлоровмісних азлактонів з амідиноподібними реактантами виявився придатним для синтезу похідних деяких конденсованих піримідинових систем. Так, при взаємодії азлактонів з 2-амінобензімідазолом в присутності триетиламіну спочатку утворюються продукти розщеплення азлактонного кільця, котрі легко циклізуються. При подальшій обробці продуктів анелювання морфоліном не тільки проходить заміщення рухливого атома хлору на морфоліногрупу, але й деацилювання. Ще один напрямок модифікації сполук вдалося здійснити за допомогою таких нескладних реакцій.

R = Ph, 4-MeC₆H₄.

ВИСНОВКИ

1. Узагальнення досліджених у цій роботі перетворень 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонів (І) свідчить про значну їх цінність для препаративних синтезів нових похідних оксазолу, імідазолу, піримідину, оксазоло[4,5-d]піримідину, піримідо[1,2-a]бензімідазолу та інших гетероциклічних систем, що відкриває широкі можливості для пошуку серед них біорегуляторів різної дії.

2. Показано, що послідовна обробка хлоровмісних азлактонів (І) тіофенолами, амінами та карбонатом срібла - зручний спосіб одержання N-заміщених амідів 2-арил(гетерил)-5-арилтіо-1,3-оксазол-4-карбонових кислот. На першій стадії цього процесу проходить заміщення в реагентах (І) рухливих атомів хлору на арилтіогрупи при збереженні азлактонного кільця, яке розщеплюється амінами на другій стадії, а на третій - відбувається цілком спрямоване утворення оксазольного кільця завдяки специфічній дії карбонату срібла.

3. Знайдено, що реагенти (І) взаємодіють в м'яких умовах з о-амінотіофенолом і дають продукти циклоконденсації (ІІ), які відіграють важливу роль у загальному підході до синтезу 5-алкілтіо-2-арил-4-(бензотіазол-2-іл)-1,3-оксазолів за схемою:

4. Вияснено, що при взаємодії азлактонів (І) з гідрохлоридом бензамідину, ізотіуронієвими солями та гідрохлоридом гуанідину в присутності триетиламіну відбувається спочатку розщеплення азлактонного кільця, а потім внутрішньомолекулярна циклізація, котра приводить до заміщених імідазолінонів (V). При нагріванні їх в піридині проходить оригінальна рециклізація з утворенням ключових похідних маловідомої системи оксазоло[4,5-d]піримідину (VI):

Будова кінцевих продуктів цього складного процесу надійно встановлена за допомогою комплексних хімічних, спектральних та рентгеноструктурних досліджень.

5. Показано, що реактанти (V) по-різному рециклізуються при нагріванні в піридині та морфоліні. В останньому випадку утворюються не конденсовані сполуки, а похідні 5-аміно-6-морфоліно-4-піримідону. Імовірно, що в обох випадках початкові стадії рециклізації подібні, але наявність рухливого атома водню в морфоліні спричиняє такі перетворення, котрі неможливі при проведенні процесу в піридині.

6. Знайдено, що хлоровмісні азлактони (І) спрямовано взаємодіють в присутності триетиламіну з 2-амінобензімідазолом, що використано для отримання нових похідних піримідо[1,2-a]бензімідазолу (VІI), які виявились придатними для ряду цікавих перетворень, наприклад:

7. Розгляд причин, котрі обумовлюють своєрідну реакційну здатність хлоровмісних азлактонів (І), свідчить про те, що електрофільні центри дихлорометиленової групи та зв'язку С=О цілком регіоселективно взаємодіють з “м'якими” та “жорсткими” нуклеофілами. При цьому утворюються такі продукти, які здатні нерідко до подальших перетворень завдяки їх поліцентровій природі, наявності рухливих атомів водню чи хлору, а також генерації специфічних інтермедіатів. Всі ці фактори сприяють утворенню не тільки неординарних структур (ІІ VІІI), але й багатьох інших, що вказує на широкі межі застосування доступних реагентів (І) в тонкому органічному синтезі.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Свирипа В.Н., Броварец В.С., Драч Б.С. Взаимодействие 4-дихлорметилен-2-n-толил-1,3-оксазол-5(4Н)-она с о-аминотиофенолом //Журн. общ. хим. - 2004. - 74, №4. - С. 699-700. (Здобувачем проведені експериментальні дослідження).

Свирипа В.Н., Прокопенко В.М., Броварец В.С., Драч Б.С. Превращения 2-арил-4-дихлорметилен-5(4Н)-оксазолонов в арилтиопроизводные замещенных 1,3-оксазолов и пиперазин-2,5-дионов //Журн. орган. та фарм. хім. - 2004. - 2, №4. - С. 43-47. (Здобувачем проведені синтетичні дослідження, здійснено аналіз спектральних даних і встановлена будова отриманих сполук).

Свиріпа В.М., Броварець В.С., Чернега О.М., Ховард Дж.А.К., Драч Б.С. Новий підхід до синтезу похідних 1,3-оксазоло[5,4-d]-піримідину //Доповіді НАН України. - 2005. №5. - С. 144-149. (Здобувачем проведено аналіз літературних джерел та експериментальні дослідження).

Свирипа В.Н., Броварец В.С., Драч Б.С. Удобный подход к синтезу функциональных производных пирроло[2,1-b][1,3]бензотиазола // Журн. общ. хим. - 2006. - 76, №2. - С. 349-350. (Здобувачем виконані комплексні синтетичні та спектральні дослідження).

Sviripa V.M., Gakh A.A., Brovarets V.S., Gutov A.V., Drach B.S. Original Approach to New Derivatives of [1,3]Oxazolo[4,5-d]pyrimidine //Synthesis. - 2006. №20. - Р. 3462-3466. (Здобувачем проведено аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження, здійснено доказ будови отриманих сполук).

Свиріпа В.М., Прокопенко В.М., Броварець В.С., Драч Б.С. Нові перетворення ненасичених азлактонів з дихлорметиленовою групою //Тези доповідей XX Української конференції з органічної хімії. - Одеса. - 2004. - 2. - С. 568.

Драч Б.С., Свирипа В.Н., Пильо С.Г., Попильниченко С.В., Головченко А.В., Броварец В.С. Синтезы производных конденсированных гетероциклов на основе 2-ациламино-3,3-дихлороакрилонитрилов //Труды III Международной конференции “Химия и биологическая активность синтетических и природных соединений”. - Москва. - 2006. - 1. - С. 293-295.

Drach B.S., Popil'nichenko S.V., Sviripa V.M., Demydchuk B.A., Brovarets V.S. Syntheses of derivatives of fused nitrogen containing heterocycles based on the “chloralamides” // International Conference Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles, Book of Abstracts. - Kharkiv. - 2006. - Р. 10.

Sviripa V.N., Prokopenko V.M., Brovarets V.S., Drach B.S. Original Approach to New Derivatives of 1,3-Oxazolo[4,5-d]pyrimidines //International Conference Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles, Book of Abstracts. - Kharkiv. - 2006. - Р. 130.

АНОТАЦІЯ

Свиріпа В.М. Нові перетворення 2-арил-4-дихлорометилен-5(4Н)- оксазолонів та їх аналогів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.03 - органічна хімія. Інститут органічної хімії Національної Академії Наук України, Київ, 2007.

Дисертація присв'ячена дослідженню реакційної здатності 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонів (хлоровмісних азлактонів), що привело до розробки препаративних синтезів нових похідних оксазолу, імідазолу, піримідину, оксазоло[4,5-d]піримідину, піримідо[1,2-a] бензімідазолу та інших гетероциклічних систем. Так, встановлено, що послідовна обробка хлоровмісних азлактонів тіофенолами, амінами та карбонатом срібла є зручним способом синтезу N-заміщених амідів 2-арил(гетерил)-5-арилтіо-1,3-оксазол-4-карбонових кислот. До того ж показано, що на основі продуктів циклоконденсації хлоровмісних азлактонів з о-амінотіофенолом можна одержати ряд 5-алкілтіо-2-арил-4- бензотіазол-2-іл-1,3-оксазолів. Вияснено також, що при взаємодії хлоровмісних азлактонів з гідрохлоридом бензамідину, ізотіуронієвими солями та гідрохлоридом гуанідину в присутності триетиламіну відбувається спочатку розщеплення азлактонного кільця, а потім внутрішньомолекулярна циклізація, котра приводить до заміщених імідазолінонів. При нагріванні їх в піридині проходить оригінальна рециклізація з утворенням ключових похідних маловідомої системи оксазоло[4,5-d]піримідину. Розгляд причин, котрі обумовлюють своєрідну реакційну здатність хлоровмісних азлактонів свідчить про важливу роль їх “м'яких” та “жорстких” електрофільних центрів, а також наявність в них двох рухливих атомів хлору, що забезпечує перебіг таких процесів, які не характерні для звичайних азлактонів Ерленмейєра.

Ключові слова: хлоровмісні азлактони, похідні оксазолу, імідазолу, піримідину, оксазоло[4,5-d]піримідину, піримідо[1,2-a]бензімідазолу.

АННОТАЦИЯ

Свирипа В.Н. Новые превращения 2-арил-4-дихлорометилен-5(4Н)- оксазолонов и их аналогов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата химических наук по специальности 02.00.03. - органическая химия. Институт органической химии Национальной Академии Наук Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованиям реакционной способности 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов (хлоросодержащих азлактонов), которые оказались важными реагентами для препаративных синтезов новых произ-водных оксазола, имидазола, пиримидина, оксазоло[4,5-d]пиримидина, пиримидо[1,2-a]бензимидазола и других биофорных гетероциклических систем. В процессе этих исследований удалось решить четыре задачи:

1. расширить границы применения доступных “хлоральамидов” для получения новых представителей ненасыщенных азлактонов с дихлорометиленовой группой;

2. исследовать превращения продуктов конденсации хлоросодержащих азлактонов с тиофенолами;

3. установить строение продуктов взаимодействия дихлорозамещённых азлактонов с бензамидином и его аналогами, а также исследовать направления их рециклизаций;

4. рассмотреть причины, которые формируют своеобразную реакционную способность 2-арил-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов по сравнению с обыкновенными ненасыщенными азлактонами.

В результате широкоплановых исследований установлены существенные различия в направлении реакций 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов с “мягкими” и “жёсткими” нуклеофилами, что использовано для разработки препаративных синтезов новых производных оксазола, имидазола, пиримидина, оксазоло[4,5-d]пиримидина, пиримидо[1,2-а]бензимидазола и других биофорных гетероциклических систем. Например, последовательная обработка хлоросодержащих азлактонов тиофенолами, аминами и карбонатом серебра - удобный способ получения N-замещённых амидов 2-арил(гетерил)-5-арилтио-1,3-оксазол-4-карбоновых кислот.

Из других достижений диссертационной работы следует отметить разработку удобного способа получения 5-алкилтио-2-арил-4- (бензотиазол-2-ил)-1,3-оксазолов, а также оригинального подхода к синтезу ключевых производных малоисследованной системы оксазоло[4,5-d]пиримидина. Строение их надёжно установлено при помощи комплексного химического, спектрального и рентгеноструктурного исследования.

Показано также, что продукты циклоприсоединения бензамидина и его аналогов к дихлоросодержащим азлактонам при нагревании в пиридине и морфолине рециклизуются по-разному. В первом случае получаются производные оксазоло[4,5-d]пиримидина, а во втором - замещённые 4-пиримидоны.

Рассмотрение своеобразной реакционной способности хлоросодержащих азлактонов свидетельствует о том, что электрофильные центры дихлорометиленовой группы и связи С=О вполне региоселективно взаимодействуют с “мягкими” и “жёсткими” нуклеофилами. При этом образуются такие продукты, которые способны нередко к последующим превращениям вследствие их полицентровой природы, наличия подвижных атомов водорода и хлора, а также генерации специфических интермедиатов. Все эти факторы способствуют широкому применению хлоросодержащих азлактонов в различных направлениях тонкого органического синтеза.

Ключевые слова: хлоросодержащие азлактоны, производные оксазола, имидазола, пиримидина, оксазоло[4,5-d]пиримидина, пиримидо[1,2-a] бензимидазола.

SUMMARY

Sviripa V.M. New transformations of 2-aryl-4-dichloromethylen-5(4H)- oxazolones and their analogues.A manuscript. The thesis for the Degree of Candidate of Chemical Sciences in speciality 02.00.03 - Organic Chemistry. Institute of Organic Chemistry, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007. The thesis is devoted to the investigation of reactivity of 2-aryl(heteryl)-4-dichloromethylene-5(4H)-oxazolones (chloro-containing azlactones) that resulted in development of the preparative synthesis of new derivatives of oxazole, imidazole, pyrimidine, oxazolo[4,5-d]pyrimidine, pyrimido[1,2-a]benzimidazole and other heterocyclic systems. It was found that continuous treatment of the chloro-containing azlactones by tiophenols, amines, and silver carbonate is a convenient method of synthesis of N-substituted 2-aryl(heteryl)-5-arylthio-l,3-oxazol-carboxamides. Furthermore, based on cyclocondensation of the chloro-containing azlactones with o-aminothiophenol, it was shown that a series of 5-alkylthio-2-aryl-4-benzothiazol-2-yl-1,3-oxazoles can be obtained. It was also found that in interaction of the chloro-containing azlactones with benzamidine hydrochloride or isothiouronium salts or guanidine hydrochloride in a presence of triethylamine splitting of the azlactone ring takes place first and then intramolecular cyclization occurs leading to formation of substituted imidazolinones. By their heating in pyridine a unique recyclisation takes place with formation of key derivatives of less known oxazolo[4,5-d]pyrimidine. Analysis of the reasons determining specific reactivity of the chloro-containing azlactones testifies the importance of the “soft” and “hard” electrophilic centers along with the existence of the two mobile chlorine atoms, which provide a passing of such process which are not typical for common Erlenmeyer azlactones.

Key words: chloro-containing azlactones, derivatives of oxazole, imidazole, pyrimidine, oxazolo[4,5-d]pyrimidine, pyrimido[1,2-a]benzimidazole.

Размещено на Allbest.ru