Синтез та біологічна активність похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом у молекулах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук

15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія

Синтез та біологічна активність похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом у молекулах

Мосула Людмила Маркіянівна

Львів 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник: доктор фармацевтичних наук, професор Лесик Роман Богданович Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, професор кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії.

Офіційні опоненти:

доктор хімічних наук, професор Новіков Володимир Павлович Національний університет "Львівська політехніка", завідувач кафедри технології біологічно активних сполук, фармації та біотехнології;

доктор фармацевтичних наук, професор Георгіянц Вікторія Акопівна Національний фармацевтичний університет, завідувач кафедри фармацевтичної хімії.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Драпак І.В.

Анотація

тіазолідин бензтіазольний сполука

Мосула Л.М. Синтез та біологічна активність похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом у молекулах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Міністерство охорони здоров'я України, Львів, 2010.

Дисертація присвячена пошуку біологічно активних сполук серед бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів. Запропоновано методи синтезу 3-бензтіазолзаміщених 2-тіоксо-4-тіазолідонів, їх 5-іліденпохідних і 5-ариламінометилензаміщених. Показано, що 3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідон при введенні в реакційну систему оцтового ангідриду зазнає ацилювання за екзоциклічним атомом нітрогену у гідразинній таутомерній формі. Опрацьовано методи синтезу похідних 2-(6-метилбензтіазол-2-іліміно)-4-тіазолідону. Одержано діаміди 2,4-тіазолідиндіон-3,5-дикарбонових кислот з бензтіазольним фрагментом у положеннях 3 та 5, 5-(3-метил-3H-бензтіазол-2-іліден)-2-тіоксо-4-тіазолідони, 5-ариліден-2-(N'-бензтіазол-2-іл-гідразино)-4-тіазолідони, а також 2-оксобензтіазол-3-ілацетил- та бензтіазол-2-ілгідразони 4-(2,4-тіазолідиндіон-5-ацетокси)бензальдегідів.

Структура сполук підтверджена ЯМР- та ІЧ-спектроскопією, мас-спектрометрією та рентгеноструктурним аналізом. Проведено вивчення протипухлинної, протитуберкульозної та противірусної активностей бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів та встановлено ряд емпіричних закономірностей кореляції “структура - дія”. На основі in silico інтерпретації результатів протипухлинної активності (QSAR-аналіз, молекулярний докінг, COMPARE аналіз) опрацьовано теоретичну платформу для синтезу de novo потенційних протиракових агентів. Виділено групу високоактивних речовин із протираковою, протитуберкульозною та противірусною активностями для поглиблених доклінічних досліджень.

Ключові слова: синтез, 4-тіазолідони, бензтіазоли, спектральні характеристики, фармакологічні дослідження, QSAR-аналіз, докінг.

Аннотация

Мосула Л.М. Синтез и биологическая активность производных тиазолидина с бензтиазольным фрагментом в молекулах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 15.00.02 - фармацевтическая химия и фармакогнозия. Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Министерство здравоохранения Украины, Львов, 2010.

Диссертация посвящена поиску новых потенциальных биологически активных соединений среди производных бензтиазолзамещенных производных 4-тиазолидонов с использованием методологии традиционного органического синтеза, высокоэффективного фармакологического скрининга, молекулярного докинга и QSAR-анализа. Взаимодействием тиокарбонил-бис-тиогликолевой кислоты с 2-гидразинобензтиазолом или гидразидом 2-оксобензтиазол-3-уксусной кислоты синтезированы 3-бензтиазолзамещенные 2-тиоксо-4-тиазолидона, на основе которых получены новые 5-илиденпроизводные в конденсации Кнёвенагеля и 5-ариламинометилензамещенные в последовательных реакциях с ортоэтилформиатом и ароматическими аминами. Для производных 3-(бензтиазол-2-иламино)-2-тиоксо-4-тиазолидонов наблюдается прототропная гидразино-гидразонная таутомерия, причем гидразонная форма существует в виде Z- та Е-конфигураций. Впервые установлено, что 3-(бензтиазол-2-иламино)-2-тиоксо-4-тиазолидон при введении в реакционную среду уксусного ангидрида ацилируется за экзоциклическим атомом азота гидразинной таутомерной формы, что привело к синтезу неописаных в химической литературе 5-илиден- и 5-ариламинометилен-N-бензтиазол-2-ил-N-(2-тиоксо-4-оксотиазолидин-3-ил)ацетамидов.

Для 2-(6-метилбензтиазол-2-илимино)-4-тиазолидона предложены два альтернативных метода синтеза, основаных на реакции аминолиза 2-карбэтоксиметилтио-2-тиазолин-4-oна 2-амино-6-метилбензтиазолом или взаимодействии N-(6-метилбензтиазол-2-ил)-2-хлорацетамида и тиоцианата аммония. Синтезированное производное псевдотиогидантоина является метиленактивным соединением, что обосновало синтез 5-арилиденпроизводных в условиях реакции Кнёвенагеля. Исходя из 2-гидразинобензтиазола, синтезирован 2-(N'-бензтиазол-2-илгидразино)-4-тиазолидон и его 5-арилиденпроизводные.

На основе использования реакций ацилирования, алкилирования и конденсации синтезированы ариламиды 3-[(6-метилбензтиазол-2-илкарбамоил)метил]-2,4-тиазолидиндион-5-илиденуксусной кислоты, диамиды 2,4-тиазолидиндион-3,5-диуксусной кислоты с бензтиазольным фрагментом в положении 3, а также 2-оксобензтиазол-3-илацетил- и бензтиазол-2-илгидразоны (2,4-тиазолидиндион-5-ацетокси)бензальдегидов. Конденсацией диметилзамещенной тиазолиевой соли с 3-арилроданинами и роданин-3-уксусной кислотой получены 5-(3-метил-3H-бензтиазол-2-илиден)-2-тиоксо-4-тиазолидоны.

Структура синтезированных соединений подтверждена ЯМР (¹Н и ¹³С)- и ИК-спектроскопией, масс-спектрометрией и рентгеноструктурным анализом. В результате скрининга противоопухолевой активности идентифицированы перспективные соединения-лидеры 2-{2-[3-(бензтиазол-2-иламино)-4-оксо-2-тиоксотиазолидин-5-илиденметил]-4-хлорфенокси}-N-(4-метоксифенил)ацетамид и 2-{4-хлор-2-[2-(6-метилбензтиазол-2-иламино)-4-oксо-4H-тиазол-5-илиденметил]фенокси}-N-(4-метоксифенил)ацетамид с противораковой активностью в субмикромолярных концентрациях in vitro и низкой токсичностью in vivo, что позволило выделить 5-хлор-2-[(4-метоксифенилкарбамоил)метокси]фенилметилиденовый молекулярный фрагмент как потенциальный фармакофор для указанной группы соединений. На основании QSAR-анализа и молекулярного докинга предложен ряд моделей для прогнозирования противоопухолевой активности и гипотеза об ингибировании антиапоптического комплекса Bcl-X_L/ВН3, как возможном механизме фармакологического действия бензтиазолзамещенных 4-тиазолидонов, что можно рассматривать, как теоретическую платформу для синтеза de novo потенциальных противораковых агентов.

Среди синтезированных веществ идентифицирован N-бензтиазол-2-ил-N-[4-оксо-2-тиоксо-5-(4-метилфениламинометилен)-тиазолидин-3-ацетамид как “соединение-лидер” с высокой противотуберкулезной активностью, а также впервые установлена групповая эффективность производных бензтиазолзамещенных 4-тиазолидонов против вирусов гриппа Vietnam (FluA, H5N1) и Malaysia (FluB).

Ключевые слова: синтез, 4-тиазолидоны, бензтиазолы, спектральные характеристики, фармакологические исследования, QSAR-анализ, докинг.

Annotation

Mosula L.M. Synthesis and biological activity of thiazolidine derivatives with benzothiazole moiety in molecules. -Manuscript.

The dissertation for candidate's degree in pharmaceutical sciences in the speciality 15.00.02 - pharmaceutical chemistry and pharmacognosy. Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ministry of Public Health of Ukraine, Lviv, 2010.

Dissertation is focused on search of novel biologically active compounds among benzothiazole substituted 4-thiazolidinones. Synthesis methods of 3-benzothiazole substituted 2-thioxo-4-thiazolidinones as well as their 5-ylidene- and 5-arylmethylene derivatives were proposed. It was established, that following introduction of acetic anhydride in reaction mixture, 3-(benzothiazole-2-ylamino)-2-thioxo-4-thiazolidones were acylated at exocyclic nitrogen atom in hydrazine tautomeric form. Synthesis methods of 2-(6-methylbenzothiazol-2-ylimino)-4-thiazolidinone derivatives were elaborated. Diamides of 2,4-thiazolidinedione-3,5-dicarboxylic acids with benzothiazole moieties in positions 3 and 5, 5-(3-methyl-3H-benzothiazol-2-ylidene)-2-thioxo-4-thiazolidinones, 5-arylidene-2-(N'-benzothiazol-2-ylhydrazino)-4-thiazolidinones as well as 2-oxobenzothiazol-3-ylacetyl- and benzothiazol-2-ylhydrazones of 4-(2,4-thiazolidinedione-5-acetoxy)benzaldehydes have been synthesized.

Structures of synthesized compounds were confirmed using the methods of ¹Н and ¹³С NMR spectroscopy, as well as IR, MS and X-ray. Pharmacological screening of anticancer, antimycobacterial and antiviral activities was carried out for benzothiazole substituted 4-thiazolidinone derivatives and row of empirical “structure-activity” correlation patterns were established. Based on in silico antitumor activity interpretation (QSAR-analysis, docking, COMPARE analysis) theoretical background for the de novo synthesis of potential anticancer agents has been developed. Group of the highly-active compounds with anticancer, antimycobacterial and antiviral activities has been selected for in-depth pre-clinical studies.

Keywords: synthesis, 4-thiazolidones, benzothiazoles, spectral characteristics, pharmacological studies, QSAR-analysis, docking.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Похідні 4-тіазолідону є одними з пріоритетних об'єктів досліджень у сучасній фармацевтичній хімії. Досягнення у молекулярній біології дозволили ідентифікувати афінітет представників зазначених гетероциклів до відомих біомішеней інноваційних лікарських засобів, серед яких PPARг-рецептори, біосистема апоптозу Bcl-X_L/ВН3, регуляторні цитокіни TNF/TNFrs-1, ключові ензими запальних процесів COX-2 та 5-LOX, що дозволило обґрунтувати традиційну для наведеного класу органічних сполук протизапальну, протиракову, антимікробну та гіпоглікемічну активності. Особливості 4-тіазолідонів як “лікоподібних” молекул відображені у роботах Б.С. Зіменковського, О.В. Владзімірської, В.П. Музиченка, Й.Д. Комариці, Р.Б. Лесика, B.B. Lohray, Mui Mui Sim, A. Geronikaki, R. Ottana, R. Maccari, P. Vicini, A. Lugovskoy, A. Degterev та інших. Синтез похідних тіазолідинового каркасу з різними гетероциклічними фрагментами (в тому числі бензтіазольним) є оправданим підходом до створення “лікоподібних” молекул. Відомо, що різноманітні бензтіазоли характерні суттєвою антимікробною, протигрибковою, антивірусною, протираковою та іншими видами активності, тому поєднання двох традиційних для хімії біологічно активних сполук структурних “каркасів” в одну молекулу з акцентом на тематику 4-тіазолідонів може призвести як до підсилення відомих фармакологічних ефектів, так і до появи нових профілів біологічної дії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом проблеми “Фармація” МОЗ України і є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (№ державної реєстрації 0106U012672, шифр теми ІН 10.06.0001.06).

Мета та завдання дослідження. Метою даної роботи був синтез нових похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом у молекулах та пошук серед них ефективних та малотоксичних речовин з протипухлинною, протитуберкульозною та противірусною активностями.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

одержати ряд нових похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом в 3 положенні базового гетероциклу та провести їх хімічну модифікацію за положенням 5 4-тіазолідонового циклу для встановлення закономірностей “структура - біологічна активність”;

розробити методи синтезу 2-(6-метилбензтіазол-2-іліміно)-4-тіазолідону і 2-(N'-бензтіазол-2-ілгідразино)-4-тіазолідону та одержати ряд їх 5-іліденпохідних за реакцією Кньовенагеля;

дослідити синтетичні шляхи введення бензтіазольного фрагменту в 5 положення 4-тіазолідонового циклу;

вивчити спектральні характеристики синтезованих сполук;

дослідити протипухлинну, протитуберкульозну та противірусну активності одержаних гетероциклічних похідних;

провести докінгові дослідження та QSAR-аналіз протипухлинної активності сполук, на основі чого висунути гіпотезу про механізм дії та сформулювати деякі рекомендації до раціонального дизайну структури 4-тіазолідонів як потенційних протиракових засобів.

Об'єктами дослідження були процеси [2+3]-циклоконденсації у синтезі 4-тіазолідонів, конденсації похідних 4-тіазолідону за метиленактивною групою в положенні 5, реакції ацилювання, алкілювання та амінолізу. Предметом дослідження стали похідні тіазолідину з бензтіазольним фрагментом в 2, 3 та 5 положеннях 4-тіазолідонового циклу як базові “структурні блоки” для пошуку нових біологічно активних сполук - потенційних лікарських засобів.

Методи дослідження: традиційний органічний синтез, мас-спектрометрія, ІЧ- та ЯМР-спектроскопія, рентгеноструктурний аналіз, елементний аналіз, фармакологічний скринінг, QSAR-аналіз, докінг.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблено оптимальний підхід до синтезу нових 3-бензтіазолзаміщених похідних роданіну - 3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідону та 4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-іл-2-(2-оксобензотіазол-3-іл)ацетаміду та вивчено їх поведінку в реакціях конденсації з оксосполуками та ортоетилформіатом. Встановлено, що для 3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідону та його похідних характерна прототропна гідразино-гідразонна таутомерія, причому гідразонна форма існує у вигляді Z- та E-форм. Вперше показано, що 3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідон при введенні в реакційну систему оцтового ангідриду зазнає ацилювання за екзоциклічним атомом нітрогену у своїй гідразинній таутомерній формі, що дозволило реалізувати синтетичний підхід до неописаних в хімічній літературі 5-заміщених N-бензтіазол-2-іл-N-(2-тіоксо-4-оксотіазолідин-3-іл)ацетамідів. Запропоновано два альтернативні методи синтезу 2-(6-метилбензтіазол-2-іліміно)-4-тіазолідону, які ґрунтуються на взаємодії 2-карбетоксиметилтіо-2-тіазолін-4-oну з 2-аміно-6-метилбензтіазолом чи N-(6-метилбензтіазол-2-іл)-2-хлорацетаміду з роданідом амонію в середовищі ацетону. Опрацьовано синтетичні шляхи до введення бензтіазольного фрагменту в 5 положення тіазолідинового циклу на основі синтезу 5-(3-метил-3H-бензтіазол-2-іліден)-2-тіоксо-4-тіазолідонів та похідних 2,4-тіазолідиндіон-5-оцтової кислоти з бензтіазольним фрагментом у бічному ланцюзі.

Проведено спрямований синтез 88 сполук. У результаті фармакологічного скринінгу ідентифіковано 6 “структур-лідерів” з протипухлинною, протитуберкульозною та противірусною активностями і низькими токсикометричними параметрами in vivo. На основі QSAR-аналізу та докінгових досліджень запропоновано рекомендації до раціонального дизайну протипухлинних агентів з групи тіазолідонів з бензтіазольним фрагментом. Наукова новизна роботи підтверджена деклараційним патентом України на корисну модель № 32670 (2008 р.).

Практичне значення одержаних результатів. Представлений у даній роботі експериментальний матеріал є новим у галузі гетерилзаміщених 4-тіазолідонів. Проведено систематичне дослідження фізичних і хімічних властивостей синтезованих сполук, що важливо для теорії та практики органічного синтезу. Виявлено ряд нових високоактивних і малотоксичних сполук для поглиблених досліджень, які проявляють протипухлинну, протитуберкульозну та противірусну активності. Сформульовано певні критерії для спрямованого синтезу потенційних біологічно активних сполук та прогностичні характеристики для “лікоподібних” молекул з групи бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів.

Фрагменти роботи впроваджено в науковий та навчально-методичний процеси Національного фармацевтичного університету, Національного університету “Львівська політехніка” та Запорізького державного медичного університету (акти впровадження від 15.09.2009, 22.10.2009 та 12.10.2009). Особистий внесок здобувача. Автором синтезовано 88 нових сполук в ряду похідних 4-тіазолідонів з бензтіазольним фрагментом, вивчена їх будова, склад, реакційна здатність, деякі фізико-хімічні та спектральні властивості, систематизовано результати фармакологічних досліджень, здійснено узагальнення та формулювання положень і висновків, які виносяться на захист. Співавторами наукових праць є науковий керівник, а також науковці, з якими проводились спільні фізико-хімічні та біологічні дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Лекарства - человеку: Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств” (Харків, 2007), Науковому з'їзді польського фармацевтичного товариста “Farmacja XXI wieku - wyzwania i nadzieje” (Катовіце, 2007), міжнародних наукових конференціях “Bridges in Life Sciences” (Загреб, Хорватія, 2008, Дебрецен, Угорщина, 2009), Національній науково-технічній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми синтезу і створення нових біологічно активних сполук та фармацевтичних препаратів” (Львів, 2008), Українській науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті проф. П.О. Петюніна “Проблеми синтезу біологічно активних речовин та створення на їх основі лікарських субстанцій” (Харків, 2009), Дванадцятій науковій конференції “Львівські хімічні читання - 2009” (Львів, 2009), засіданні кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії ЛНМУ імені Данила Галицького (Львів, 2009).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 12 наукових робіт, з них 4 статті в наукових фахових виданнях, 7 тез доповідей. Одержано 1 деклараційний патент на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 140 сторінках друкованого тексту та складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та 4 додатки. Обсяг основного тексту - 89 сторінок, робота ілюстрована 31 таблицею (25 с.) і 21 рисунком (11 с.), перелік використаної літератури містить 122 джерела.

2. Основний зміст роботи

1. Синтез нових похідних 4-тіазолідону з бензтіазольним фрагментом у положенні 3 базового гетероциклу.

Синтез 3-бензтіазолзаміщених 2-тіоксо-4-тіазолідонів (роданінів) здійснено методом Гольмберга, що базується на використанні тіокарбоніл-біс-тіогліколевої кислоти і включає реакції амінолізу та [2+3]-циклоконденсації. На основі 2-гідразинобензтіазолу та гідразиду 2-оксобензтіазол-3-оцтової кислоти одержано 3-(бензтіазол-2-іламіно)роданін 2.1 та 2-(2-оксобензтіазол-3-іл)-N-(4-оксо-2-тіоксотіазолідин)ацетамід 2.2, які утилізовано в реакції Кньовенагеля з утворенням 5-іліденпохідних 2.3-2.27 (схема 1).

Схема 1

Відомо, що структурне ускладнення 5-ариліденового фрагменту 4-тіазолідонів шляхом введення потенційних “фармакофорних” груп є перспективним напрямком молекулярного дизайну потенційних “лікоподібних” молекул. Дотримуючись зазначеної стратегії як ключові реагенти ми обрали ароматичні альдегіди з ацетамідними залишками в молекулах (2- та 4-формілфеноксіацетаміди) і похідні ізатину, на основі яких синтезовано 5-ариліденпохідні складної структури 2.28-2.35 та N-(5-(2-оксо-1,2-дигідроіндол-3-іліден)роданіни 2.36-2.42 (схема 2).

Для 3-(бензтіазол-2-іламіно)роданінів спостерігається прототропна гідразино-гідразонна таутомерія (схема 3). Про таутомерні перетворення сполук у розчині свідчать уширені сигнали в області ароматичних протонів та характерна картина сигналів NН-групи у спектрах ПМР (прилад „Varian VXR-300”). На нашу думку, гідразонна форма існує у вигляді Z- та Е-конфігурацій. У спектрах ПМР 5-ариліденпохідних 2.3-2.18, 2.28-2.33 бензтіазольний фрагмент утворює субспектр мультиплетів при ~7,05-7,55 м.ч., який часто накладається із сигналами протонів ариліденового фрагменту. Метиліденовий протон утворює широкий синглет при ~7,80 м.ч., що свідчить про Z-конфігурацію 5-ариліденового залишку.

Протон NН-групи, в основному, характерний синглетом у ділянці 8,07-8,12 м.ч. (гідразинна форма) та 2 широкими синглетами при ~11,60 та ~12,45 м.ч (Z- та E-гідразонні форми), що, на нашу думку, є свідченням на користь утворення внутрішньо-молекулярного водневого зв'язку, який частково стабілізує Z- та E-гідразонні форми сполук. Для дослідження структури у твердому стані вивчено ІЧ-спектри 3-(бензтіазол-2-іламіно)роданінів у таблетках КВr (прилад OMNIC-510). Для зазначених сполук характерними є смуги поглинання груп нNH 3200-3400 см^-1, нC=S 1040-1120 см^-1, нC=C 1550-1590 см^-1та нC=N 1600-1700 см^-1, причому в кристалічному стані похідні також існують у вигляді таутомерів, про що свідчать подвоєні високоінтенсивні сигнали групи нС=О при 1680-1720 см^-1.

Схема 2

Схема 3

Для синтезованих 5-ариліден-2-(2-оксобензтіазол-3-іл)-N-(4-оксо-2-тіоксотіазолідин)ацетамідів 2.19-2.27, 2.34, 2.35 у спектрах ПМР спостерігаються два дублети СН₂-групи при ~4,90 м.ч., синглет СН= при 7,75-7,85 м.ч., широкий синглет NH-групи при 11,80-11,85 м.ч. і класичний субспектр ароматичних протонів.

Продовжуючи дослідження 3-(бензтіазол-2-іламіно)роданінів, ми здійснили спробу “фіксування” однієї із таутомерних форм шляхом модифікації методики реакції Кньовенагеля введенням оцтового ангідриду. Встановлено, що утворення 5-іліденпохідних супроводжується селективним ацилюванням гідразинної форми за екзоциклічним атомом нітрогену з утворенням 5-заміщених N-бензтіазол-2-іл-N-(4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-іл)ацетамідів (схема 4). Необхідно відзначити, що у випадку використання ваніліну та ізатину як карбонільних сполук відбувається ацилювання іліденової компоненти за фенольною (2.44) та амідною групами (2.47).

Схема 4

Для синтезованих сполук вивчено спектри ПМР, які підтверджують перебіг наведених вище реакції. Так, група N-COCH₃ проявляється у вигляді трьохпротонного синглету при ~2.35 м.ч. Протони бензтіазольного фрагменту утворюють у ділянці ~7.40-8.10 м.ч. два дублети та два триплети, які, в основному, накладаються із сигналами іліденового залишку. Для сполук 2.43-2.45 спостерігається синглет метиліденового протону при ~8,10 м.ч., що обґрунтовує Z-конфігурацію 5-ариліденпохідних. В ІЧ-спектрах сполук 2.43-2.47 характерними є смуги поглинання груп нC=O 1680-1750 см^-1, нC=S 1040-1130 см^-1, нC=C 1540-1590 см^-1та нC=N 1580-1620 см^-1. Спектри ПМР підтверджують перебіг реакцій, проте є неінформативними щодо розміщення ацетильної групи. Проведений рентгеноструктурний аналіз сполуки 2.43 (рис. 1) дозволив однозначно стверджувати ацетилювання 3-(бензтіазол-2-іламіно)роданіну за екзоциклічним атомом нітрогену.

При нагріванні 2.1 та 2.2 з ортоетилформіатом в середовищі оцтового ангідриду відбувається конденсація за положенням 5 роданінового циклу. Необхідно відзначити, що як і у випадку сполук 2.43-2.47 для похідного 2.1 спостерігається одночасне ацетилювання екзоциклічного атома нітрогену гідразинної таутомерної форми, що підтверджено спектрами ЯМР 2.50 з інтерпретацією гетероядерної кореляції ¹Н-¹³С через один хімічний зв'язок (метод HMQC) та через 2-3 хімічних зв'язки (метод HMBC) (рис. 2.). Сполуки 2.48 та 2.52 при взаємодії з ароматичними амінами в середовищі етанолу утворюють 5-ариламінометилензаміщені 2.49-2.51 та 2.53, 2.54 (схема 5).

Схема 5

Для похідних 2.49-2.51 проходження реакції ацетилювання підтверджено характерним трьохпротонним синглетом N-COCH₃ при 2,53 м.ч. у спектрі ПМР, а амінометиленовий фрагмент утворює 2 уширені синглети при ~8.30 та ~10.90 м.ч. Для 5-етоксиметиліденового фрагменту сполуки 2.52 спостерігається триплет і квартет при 1,33 м.ч. і 4,45 м.ч. та однопротонний синглет при 8,31 м.ч., а для похідного 2.54 - характерний субспектр амінометиленової групи у вигляді синглету при 8,31 м.ч. та уширеного синглету при 10,57 м.ч. Проведено синтез 3-бензтіазолзаміщених 2,4-тіазолідиндіонів 2.55-2.57 алкілюванням калійних солей (2,4-тіазолідиндіон-5-іліден)-N-арилацетамідів 2-хлор-N-(6-метилбензтіазол-2-іл)ацетамідом (схема 6).

Схема 6

Синтез нових похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом у положеннях 2 та 5 базового гетероциклу. Відомо, що зручним методом синтезу 2-ариліміно-4-тіазолідонів є використання 2-карбетоксиметилтіо-2-тіазолін-4-ону в реакції амінолізу з ароматичними амінами. Ми адаптували зазначений підхід для синтезу 2-(6-метилбензтіазол-2-іліміно)-4-тіазолідону (3.1, вихід 70%) шляхом утилізації в реакції 2-аміно-6-метилбензтіазолу (схема 7). Для сполуки 3.1 запропоновано альтернативний метод синтезу. Відомо, що взаємодія хлорацетамідів з тіоціанатами не зупиняється на стадії нуклеофільного заміщення, а проходить із спонтанною гетероциклізацією з утворенням 4-тіазолідонового циклу з наступною рециклізацією, яка супроводжується міграцією замісників в положеннях 2 і 3. Аналогічна картина спостерігалась при взаємодії тіоціанату амонію з N-(6-метилбензтіазол-2-іл)-2-хлорацетамідом у середовищі ацетону, що дозволило одержати з вищим виходом (82%) цільову сполуку 3.1. На основі 3.1 одержано 5-ариліденпохідні 3.2-3.8 за реакцією Кньовенагеля.

Схема 7

Структура 3.1 підтверджена методами мас-спектрометрії (EI-MS (m/z): 263 (M⁺), Varian 1200L) та спектроскопії ПМР. У спектрах ПМР сполук 3.1-3.8 бензтіазольний фрагмент утворює субспектр з двох дублетів та синглету у ділянці ~7,20-7,75 м.ч., який, в основному, накладається з сигналами протонів іліденового залишку (3.2-3.8). Необхідно відзначити, що метиліденовий протон сполук 3.2-3.8 утворює синглет при 7,61-7,72 м.ч., що свідчить про Z-конфігурацію 5-ариліденпохідних. 5-Метиленова група вихідної сполуки 3.1 у спектрі ПМР утворює синглет при ~4,00 м.ч. Сигнал NH-протону в положенні 3 тіазолідинового циклу характерний широким синглетом при ~12,25-12,92 м.ч. Тотожність сполуки 3.5 додатково підтверджено методом мас-спектрометрії (EI-MS (m/z): 411 (M⁺)).

Взаємодією (схема 8) 2-карбетоксиметилтіо-2-тіазолін-4-ону з 2-гідразинобензтіазолом в середовищі етанолу одержано 2-(N'-бензтіазол-2-ілгідразино)-4-тіазолідон (3.9), який утилізовано для синтезу 5-ариліденпохідних 3.10-3.12, структура яких підтверджена спектрами ПМР.

Схема 8

Одним з підходів до синтезу біологічно активних 5-гетерилзаміщених роданінів є одержання мероціанінових барвників. Ми здійснили синтез мероціанінів 3.13-3.15 (схема 9). На основі 2-меркаптобензтіазолу одержано диметилзаміщену тіазолієву сіль як in situ-інтермедіат у конденсації з 3-арилроданінами та роданін-3-оцтовою кислотою.

Схема 9

Синтез 5-бензтіазолзаміщених 2,4-тіазолідиндіонів 3.16-3.19 здійснено взаємодією хлорангідридів 2,4-тіазолідиндіон-5-карбонових кислот з 6-метил-2-амінобензтіазолом чи 2-гідразинобензтіазолом. Алкілюванням 3.18 арилхлорацетамідами у середовищі етанолу в присутності еквімолярної кількості гідроксиду калію синтезовані нові діаміди 2,4-тіазолідиндіон-3,5-діацетатної кислоти 3.20-3.22 (схема 10).

Схема 10

Наступним напрямком досліджень став синтез 2-оксобензтіазол-3-ілацетил- та бензтіазол-2-ілгідразонів з 2,4-тіазолідиндіоновим фрагментом (схема 11). Вихідними речовинами були 4-(2,4-тіазолідиндіон-5-ацетокси)бензальдегіди, гідразид 2-оксобензтіазол-3-оцтової кислоти або 2-гідразинобензтіазол, при взаємодії яких в етанолі одержано 3.23-3.26.

Схема 11

Біологічна активність нових похідних тіазолідину з бензтіазольним фрагментом у молекулах. Протиракова, противірусна та протитуберкульозна активності синтезованих сполук (табл.) вивчались згідно з міжнародними науковими програмами Національного інституту здоров'я (США): DTP Національного інституту раку, TAACF та AACF Національного інституту алергічних та інфекційних хвороб.

Систематизовані результати фармакологічного скринінгу

Протипухлинна активність вивчалась in vitro на 60 лініях клітин, що охоплюють широкий спектр ракових захворювань людини, в тому числі лейкемію, меланому, рак легень, кишківника, ЦНС, яєчників, нирок, простати та молочної залози. На І етапі сполуки вивчались в концентрації 10^-5 моль/л з розрахунком відсотку росту клітин GP (%) у порівнянні з контролем. Крім бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів, вивчалась протиракова дія 3-незаміщених «небензтіазольних» похідних роданіну (4.1,4.2), які синтезовані для конкретизації впливу бензтіазольного фрагменту на фармакологічний ефект.

Похідні 3-(бензтіазол-2-іламіно)роданіну характерні високою селективністю протипухлинної дії на певні лінії ракових клітин, серед яких RXF 393 (рак нирок, GP = -0,71%, 2.13), HOP-92 (рак легень, GP = 0,74%, 2.32) стосовно NCI-H226 (GP = -8,13%, рак легень), HCT-15 (GP = -42,43%, рак кишківника), LOX-IMVI (GP = -9,07%, меланома) та ліній лейкемії HL-60 (GP = -7,40%) і MOLT-4 (GP = -9,34%). 3-Незаміщені похідні роданіну 4.1,4.2 проявили незначну протипухлинну активність у порівнянні з 3-бензтіазолзаміщеними аналогами, що дозволяє зробити висновок про вплив бензтіазольного фрагменту на протираковий ефект. N-(2-Тіоксо-4-тіазолідон-3-іл)-2-(2-оксобензтіазол-3-іл)ацетаміди не мали протиракової активності, за винятком сполуки 2.2, яка проявила ефект на лініях раку нирок RXF 393 (GP = -3,57%) та меланоми - UACC-257 (GP = -0,04%) і SK-MEL-2 (GP = 5,64%). Серед 5-ариліден-2-(6-метилбензтіазол-2-іліміно)-4-тіазолідонів виділено “сполуку-лідер” 3.8 (середнє значення GP = -36,88%). Інші похідні характерні помірною протираковою активністю (3.2,3.6) чи її відсутністю (3.3,3.7). На основі формального аналізу взаємозв'язку “структура - дія” можна трактувати 5-хлор-2-[(4-метоксифенілкарбамоїл)-метокси]фенілметиліденовий залишок (2.29,3.8) як потенційний “фармакофор” для бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів.

“Сполуки-лідери” 2.29 та 3.8 були відібрані до ІІ етапу досліджень, який полягав у тестуванні на 60 лініях ракових клітин у градієнті концентрацій (100M, 10M, 1M, 0,1M та 0,01M) з розрахунком трьох дозозалежних параметрів GI₅₀ (ефективний рівень інгібування), TGI (цитостатичний ефект) та LC₅₀ (цитотоксична дія). Речовини підтвердили високу протипухлинну активність, про що свідчать показники середніх значень lоgGI₅₀ та lоgTGI, які становлять -5,34 та -4,50 (2.29); -4,97 і -4,20 (3.8) відповідно. Сполука 2.29 проявляє яскраво виражений ефективний рівень інгібування клітин всіх досліджуваних ліній лейкемії при діапазоні lоgGI₅₀ -5,27 - -5,81.

Для сполуки 3.8 спостерігається аналогічна до 2.29 картина специфічності впливу на лейкемію (lоgGI₅₀ = -4,80 - -5,26), а для клітин раку ЦНС рівень ефективного інгібування навіть дещо вищий (lоgGI₅₀ = -4,93 - -5,75). Крім того, сполука 3.8 проявила значну цитостатичну (lоgTGI = -4,56 - -5,44) та цитотоксичну дію (lоgLC₅₀ = -4,03 - -5,12) на лінії раку ЦНС. Заслуговує на увагу вплив 2.29 на лінії меланоми з високим ефективним рівнем інгібування (lоgGI₅₀ = -5,21 - -5,87) і достатнім цитостатичним (lоgTGI = -4,33 - -5,52) та цитотоксичним (lоgLC₅₀ = -4,20 - -5,20) ефектами.

Стосовно окремих ліній необхідно відзначити інгібування сполукою 3.8 у субмікромолярній концентрації росту клітин раку легень НОР-92 (lоgGI₅₀ = -6,34), а для 2.29 - раку ЦНС SNB-75 (lоgGI₅₀ = -5,80), меланоми LOX IMVI (lоgGI₅₀ = -5,78), лейкемії RPMI-8226 (lоgGI₅₀ = -5,75), раку яєчників OVCAR-3 (lоgGI₅₀ = -5,70), ліній раку молочної залози MDA-MB-435 (lоgGI₅₀ = -5,71) та BT-549 (lоgGI₅₀ = -5,72). За результатами ІІ етапу досліджень сполука 2.29 відібрана Біологічним Комітетом NCI для затвердження стосовно проведення поглиблених доклінічних досліджень in vivo. Слід відмітити, що речовина 2.29 виявилась нетоксичною на in vivo моделі Nontumored Animal Toxicity Assays (NCI). З метою встановлення можливого механізму протипухлинної активності “сполуки-лідера” 2.29 проведено COMPARE аналіз до відомих протипухлинних агентів та докінгові дослідження. COMPARE аналіз полягав у порівнянні значень GI₅₀ і TGI сполуки 2.29 та відомих протиракових агентів. Одержані результати не дозволяють однозначно передбачити механізм цитотоксичності сполуки. Найвищі показники кореляції знайдено до Rifamycin SV (інгібітор РНК полімерази, r = 0,531) та Thallicarpine (інгібітор p-глікопротеїну, r = 0,516). Враховуючи наведене, для проведення докінгу ми обрали традиційні для 4-тіазолідонів ланки впливу на канцерогенез: антиапоптичні протеїни Bcl-X_L, тубулін та PPARг-рецептор. На основі молекулярного докінгу 2.29 (програмний пакет OpenEye) одержано значення скорингових функцій, які оцінюють якість та енергію зв'язування з молекулою потенційної протиракової біомішені. Встановлено можливість імітування сполукою 2.29 взаємодії (рис. 4) типового Bcl-X_L-ліганду N-[(4'-фтор-1,1'-біфеніл-4-іл)карбоніл]-3-нітро-4-{[2-(фенілсульфаніл)етил]аміно}бензенсульфонаміду (1YSI_ligand).

Для розрахунків об'єктивної кореляції “структура - протипухлинна дія” проведено QSAR-аналіз (програми HyperChem 7.5, DRAGON, BuіldQSAR). У результаті дослідження одержано 14 одно- та двопараметричних QSAR-моделей, аналіз яких показує, що з масиву дескрипторів, генерованих програмою DRAGON, найкращими є 3D дескриптори (RDF, 3D-MoRSE та GETAWAY), величини яких залежать від просторової будови молекули. Дві моделі (1) та (2) мають достатню прогнозуючу здатність Q² і можуть бути використані для дизайну потенційних протилейкемічних агентів:

GP% (HL-60, лейкемія) = 125,2 - 13,4• RDF130e + 22,8• RDF140p (1)

(RDF130e і RDF140p - RDF-дескриптори зважені електронегативністю та здатністю до поляризації відповідно, r=0,932, n=12, s=15,5, F=29,7, Q²=0,738).

GP% (MOLT-4, лейкемія)= -118,4 - 417,2• H8v + 757,0• R8p (2).

(H8v та R8p - GETAWAY-дескриптори, r=0,913, n=12, s=18,4, F=22,6, Q²=0,618).

Протитуберкульозну активність in vitro досліджено щодо Mycobacterium tuberculosis H₃₇Rv (ATCC 27294). 3-Бензтіазолзаміщені 5-ариліденроданіни проявляють, в основному, помірну чи не суттєву протитуберкульозну активність, причому величина ефекту залежить від характеру 5-ариліденового фрагменту. Найвищі показники характерні для фенілпропеніліденового (2.18), 4-трет-бутил- (2.16), 4-диметиламіно- (2.24) та 3-етокси-4-гідроксибензиліденового (2.21) замісників, введення яких дозволило досягнути ІС₉₀ на рівні 11,608, 12,611, 15,651 та 25,050 мкг/мл відповідно. Ідентифіковано високоактивні сполуки 2.49 (ІС₉₀=0,870 мкг/мл) та 3.25 (ІС₉₀=3,359 мкг/мл), для яких вивчено цитотоксичність (СC₅₀) і розраховано індекс селективності (SI=СC₅₀/ІС₉₀). Для N-бензтіазол-2-іл-N-[4-оксо-2-тіоксо-5-(4-метилфеніламінометилен)тіазолідин-3-іл]ацетаміду 2.49 індекс селективності є співмірним з ізоніазидом (SI: 2.49 >45,97, 3.25 =4,10, ізоніазид >40), що дозволяє розглядати наведену сполуку як “структуру-лідер” для молекулярного дизайну протитуберкульозних агентів серед похідних роданіну.

Дослідження противірусної активності дозволило ідентифікувати групову ефективність сполук стосовно вірусів грипу (EC₅₀ ~ 2,4 ч 33 мкг/мл) за відсутності ефекту щодо SARS та вірусів групи біологічної зброї. Сполука 2.32 проявила високу активність відносно штаму Vietnam (FluA, H5N1), при значеннях EC₅₀ = 3,1 мкг/мл та CС₅₀ = 32 мкг/мл SI становить 10, що важливо для подальшого розвитку противірусної тематики бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів. Похідне 2.39 характеризується виразним ефектом щодо штаму Malaysia (Flu В) при показниках EC₅₀ = 2,4 мкг/мл та СС₅₀ = 9,5 мкг/мл, значення SI складає 4, що є підставою для оптимізації структури “сполуки-хіта”.Визначення параметрів гострої токсичності “сполук-лідерів” проводили внутрішньочеревним введенням безпородним білим мишам-самцям (вага 18-22 г), а розрахунки LD₅₀ здійснювали за методом Літчфільда та Уілкоксона. Похідні характерні порівняно невисокою токсичністю. Згідно з класифікацією К.О. Сидорова речовини 2.29 та 3.8 (LD₅₀ > 1000 мг/кг) відносяться до практично нетоксичних, а сполука 2.49 (LD₅₀ =730 мг/кг) - до малотоксичних.

Висновки

Розроблено ефективні методи синтезу і одержано 88 нових похідних 4-тіазолідону з бензтіазольними фрагментами у молекулах, встановлена їх будова, вивчені фізико-хімічні параметри та біологічна активність. На основі комплексу досліджень, який включав традиційний та високоефективний фармакологічний скринінг, QSAR-аналіз та молекулярний докінг, ідентифіковано для поглиблених доклінічних досліджень сполуки з суттєвою протипухлинною (2 речовини), протитуберкульозною (2) та противірусною (2) активностями. Пріоритет дослідження підтверджено патентом України на корисну модель.

Показано, що взаємодія 2-гідразинобензтіазолу та гідразиду 2-оксобензтіазол-3-оцтової кислоти з тіокарбоніл-біс-тіогліколевою кислотою проходить з утворенням 3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідону та 4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-іл-2-(2-оксобензотіазол-3-іл)ацетаміду, які є метиленактивними гетероциклами, що дозволило одержати серії нових 5-іліденпохідних в конденсації Кньовенагеля і 5-ариламінометилензаміщених за послідовними реакціями з ортоетилформіатом та ароматичними амінами.

Вперше встановлено, що 3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідон при введенні в реакційну систему оцтового ангідриду зазнає ацилювання за екзоциклічним атомом нітрогену у своїй гідразинній таутомерній формі, що стало підставою для синтезу серії неописаних в хімічній літературі 5-іліден- та 5-ариламінометилен-N-бензтіазол-2-іл-N-(2-тіоксо-4-оксотіазолідин-3-іл)ацетамідів. Показано, що алкілювання калійних солей ариламідів 2,4-тіазолідиндіон-5-іліденоцтової кислоти 2-хлор-N-(6-метилбензтіазол-2-іл)ацетамідом є ефективним підходом до синтезу 4-тіазолідонів з бензтіазольним фрагментом в положенні 3 базового гетероциклу, що дозволило одержати ряд нових ариламідів 3-[(6-метилбензтіазол-2-ілкарбамоїл)метил]-2,4-тіазолідиндіон-5-іліденоцтової кислоти. Запропоновано два альтернативні методи синтезу 2-(6-метилбензтіазол-2-іліміно)-4-тіазолідону, які ґрунтуються на взаємодії 2-карбетоксиметилтіо-2-тіазолін-4-oну з 2-аміно-6-метилбензтіазолом або N-(6-метилбензтіазол-2-іл)-2-хлорацетаміду з тіоціанатом амонію в середовищі ацетону. Синтезоване похідне псевдотіогідантоїну є метиленактивною сполукою, що обґрунтувало синтез 5-ариліденпохідних в умовах реакції Кньовенагеля. Опрацьовано ряд підходів до введення бензтіазольного фрагменту в положення 5 4-тіазолідонового кільця, а саме взаємодію одержаної in situ тіазолієвої солі метилкаптаксу з похідними роданіну, ацилювання гідразинобензтіазолу та 6-метил-2-амінобензтіазолу хлорангідридами 2,4-тіазолідиндіон-5-карбонових кислот та реакцію наведених реагентів з 4-(2,4-тіазолідиндіон-5-ацетокси)бензальдегідами, що дозволило одержати серію нових потенційно біологічно активних 5-бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів.

Ідентифіковано 2-{2-[3-(бензтіазол-2-іламіно)-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-5-іліденметил]-4-хлорфенокси}-N-(4-метоксифеніл)ацетамід та 2-{4-хлор-2-[2-(6-метилбензотіазол-2-іламіно)-4-oксо-4H-тіазол-5-іліденметил]фенокси}-N-(4-метоксифеніл)ацетамід як сполуки-лідери з високою протираковою активністю у субмікромолярних концентраціях in vitro та низькою токсичністю in vivo, що дозволило виділити 5-хлор-2-[(4-метоксифенілкарбамоїл)метокси]фенілметиліденовий молекулярний фрагмент як потенційний фармакофор для зазначеної групи сполук.

На основі QSAR-аналізу (BuіldQSAR) протипухлинного ефекту 3-бензтіазолзаміщених похідних роданіну встановлено, що найкращими для раціонального дизайну протиракових агентів є одно- та двопараметричні моделі залежності “структура - дія”, які в якості незалежних змінних містять 3D дескриптори (RDF, 3D-MoRSE та GETAWAY), що дозволило висунути припущення про найбільш суттєвий вплив на протиракову активність розміру молекули та її розгалуженості. Докінгові дослідження (OpenEye) не заперечують гіпотезу про білковий комплекс Bcl-X_L-ВН3 як біологічну молекулярну мішень протипухлинної активності. Одержані результати in silico дослідження можуть бути теоретичною платформою для синтезу de novo нових “лікоподібних” молекул. Серед бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів ідентифіковано низькотоксичну “сполуку-лідер” N-бензтіазол-2-іл-N-[4-оксо-2-тіоксо-5-(4-метилфеніламіно-метилен)тіазолідин-3-іл]ацетамід з високою протитуберкульозною активністю, а також вперше виявлено групову ефективність похідних наведеного класу проти вірусів грипу Vietnam (FluA, H5N1) та Malaysia (FluB), що можна розглядати як нові напрямки дослідження фармакологічного потенціалу зазначених гетероциклічних систем.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мосула Л.М. Синтез та дослідження протитуберкульозної активності 5-ариліден-3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідонів / Л.М. Мосула, Р. Б. Лесик // Фармацевтичний журнал. - 2008. - № 1. - С. 56-61. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, узагальнення результатів протитуберкульозної активності.

2. Мосула Л.М. Синтез нових 5-ариліден-2-(6-метилбензтіазоліліміно)-4-тіазолідонів / Л.М. Мосула, Д.Я. Гаврилюк, Р.Б. Лесик // Фармацевтичний часопис. - 2009. - № 1. - С. 6-9. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, інтерпретація спектрів ПМР.

3. Синтез та попередня оцінка фармакологічного потенціалу похідних роданіну з бензтіазольним фрагментом у молекулах / Л.М. Мосула, Д.Я. Гаврилюк, Г.В. Казьмірчук, Р.Б. Лесик // Фармацевтичний журнал. - 2009. - № 1. - С. 54-60. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, узагальнення результатів біологічної активності.

4. Synthesis and antitumor activity of novel 2-thioxo-4-thiazolidinones with benzothiazole moieties / L. Mosula, B. Zimenkovsky, D. Havrylyuk, A.V. Missir, I. Chiriюг, R. Lesyk // Farmacia. - 2009. - Vol. 57, №. 3. - P. 321-330. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, узагальнення результатів протиракової активності.

5. Синтез 5-ариліден-3-(бензтіазол-2-іламіно)-2-тіоксо-4-тіазолідонів як потенційних протиракових та протитуберкульозних агентів / Л.М. Мосула, В.C. Волошин, Д.Я. Гаврилюк, Р.Б. Лесик // Лекарства - человеку: Современные проблемы создания, исследования и апробации лекарственных средств: науч.-практ. конф. с междунар. участием, (Харьков, 22 марта 2007 г.) / МОЗ Украины, Национ. фарм. ун-т. - Х: Изд-во НФаУ, 2007. - С. 81-82. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

6. Synthesis of 3-substituted 5-arylidene-2-thioxo-4-thiazolidones as potential anticancer and antituberculosis agents / L. Mosula, O. Roman, G. Kazmirchuk, D. Havryluk, R. Lesyk // Farmacja XXI wieku - wyzwania i nadzieje: XX Naukowy zjazd polskiego towarzystwa farmaceutycznego, (Katowice-Spodek, 25-28 wresnia 2007 r.). - Katowice-Spodek, 2007. - T.II. - S. 472-473. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

7. Synthesis and anticancer activity of novel non-condensed 4-thiazolidinones with benzothiazole and benzothiazol-2-one moieties / L. Mosula, G. Kazmirchuk, B. Zimenkovsky, R. Lesyk // Bridges in Life Sciences Annual Scientific Review, (Zagreb, 4 October 2008) / Regional Cooperation for Health, Science and Technology. - Zagreb, 2008. - Vol. 2, № 1. - P. 100. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

8. Мосула Л.М. Синтез нових похідних 4-тіазолідону з бензтіазол-2-оновим фрагментом як потенційних протиракових агентів / Л.М. Мосула, Г.В. Казьмірчук, Р.Б. Лесик // Актуальні проблеми синтезу і створення нових біологічно активних сполук та фармацевтичних препаратів: нац. наук.-техн. конф., (Львів, 15-18 жовтня 2008 р.) / НАН України, МОН України, МОЗ України, Ін-т орг. хімії НАН України, Нац. ун-т «Львівська політехніка», Львівський нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. - Львів, 2008. - С. 88. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

9. Мосула Л.М. Синтез нових 5-ариліден-2-(6-метилбензтіазоліламіно)-4-тіазолідонів як потенційних протипухлинних агентів / Л.М. Мосула, Д.Я. Гаврилюк, Р.Б. Лесик // Проблеми синтезу біологічно активних речовин та створення на їх основі лікарських субстанцій: матеріали укр. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті проф. П.О. Петюніна, (Харків, 26 лютого 2009 р.) / МОЗ України, Нац. фарм. ун-т. - Харків, 2009. - С. 75. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи, узагальнення результатів.

10. Pharmacological potential of new thiazolidinone-based compounds containing benzothiazole and pyrazoline moieties / D. Havrylyuk, B. Zimenkovsky, L. Mosula, D. Voronkin, R. Lesyk // Bridges in Life Sciences Annual Scientific Review, (Debrecen, 4 April 2009) / Regional Cooperation for Health, Science and Technology. - Debrecen, 2009. - Vol. 4, № 1. - P. 144. Особистий внесок автора: синтез бензтіазолзаміщених 4-тіазолідонів та узагальнення результатів фармакологічних досліджень.

11. Синтез нових амідів та гідразидів 2,4-тіазолідиндіон-5-карбонових кислот з бензтіазольним та діазольними фрагментами в молекулах / Л.М. Мосула, Д.Я. Гаврилюк, Б.С. Зіменковський, Р.Б. Лесик // Дванадцята наук. конф. “Львівські хімічні читання - 2009”: зб. наук. праць (Львів, 1-4 червня 2009 р.) / МОН України, Львівський нац. ун-т ім. І. Франка, Наук. тов. Шевченка. - Львів, 2009. - С. ОБ13. Особистий внесок автора: синтез неконденсованих похідних тіазолідину та узагальнення результатів фармакологічного скринінгу.

Размещено на Allbest.ru