На основі доступних “хлоральамідів” (1) за допомогою відомого підходу одержано 8 представників хлоровмісних ненасичених азлактонів (5), які наведені на схемі 1. Половина з них - нові реагенти з тими арильними та гетерильними замісниками, які підкреслені.

Азлактони (5) - безбарвні кристалічні речовини, котрі довго зберігаються без доступу вологи повітря. Деякі перетворення реагентів (5) вже досліджувались раніше (див. Б.Драч та ін., в кн. Кислороди серусодержащие гетероциклы, Москва: IBS Press, 2003, 1, 58), але нами вивчені нові напрямки їх застосування в синтетичному апараті хімії гетероциклів.

R = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-MeOC₆H₄, 4-ClC₆H₄,2-FC₆H₄, 4-FC₆H₄, 2-фурил, 2-тієніл

Перетворення продуктів конденсації хлоровмісних азлактонів з тіофенолами

Ще до наших досліджень була встановлена висока регіоселективність взаємодії електрофільних центрів азлактонів (5) з “м'якими” та “жорсткими” нуклеофілами. Перші з них взаємодіють з дихлорометиленовою групою реагентів (5), а другі - розщеплюють азлактонне кільце. Використання цієї закономірності дало можливість розробити зручний підхід до препаративного одержання цілого ряду раніше недоступних N-заміщених амідів 2-арил(гетерил)-5-арилтіо-1,3-оксазол-4-карбонових кислот (9) (див. схему 2).

Спочатку хлоровмісні азлактони (5) оброблялись тіофенолами в присутності триетиламіну, а тоді розщеплювались первинними або вторинними амінами. Отримані сірковмісні енаміди (8) легко циклізуються при дії карбонату срібла (див. схему 2). Цікаво, що карбонат срібла в циклоконденсації (8)>(9) відіграє досить специфічну роль, бо його не можна замінити лугами, алкоголятами лужних металів або третинними амінами.

Дослідження ІЧ спектрів продуктів циклізації (9) показало, що в них немає смуг в діапазоні 1670-1830 см^-1 у зв'язку з відсутністю азлактонного кільця. Разом з цим легко ідентифікуються інтенсивні смуги в області 1630-1660 см^-1, які віднесені до валентних коливань карбонільної групи в амідному фрагменті. До того ж відщеплення тіофенолів в результаті циклізації (8)>(9) підтверджено даними елементних аналізів і мас-спекрометричних досліджень. Таким чином, не виникає сумніву в тому, що в процесі (5)> >(9) азлактонна система трансформується в оксазольну. Разом з цим продукти взаємодії азлактонів (5) з тіофенолами легко перетворюються не тільки в заміщені оксазоли, але й у нові похідні дикетопіперазину завдяки перебігу стадій (7)>(10)>(11)>(12) (див. схему 3). Участь в заключній стадії процесу метоксикарбонільної групи підтверджена за допомогою спектрів ЯМР ¹Н, а міжмолекулярний характер циклоконденсації (11)>(12) узгоджується з відомим синтезом дикетопіперазинів з естерів б-амінокислот.

Ar = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄.

Не менш важливими виявились і перетворення продуктів взаємодії хлоровмісних азлактонів (5) з о-амінотіофенолом (див. схему 4). Оскільки обидва нуклеофільні центри в о-амінотіофенолі є “м'якими”, легко відбувається циклоконденсація (5)>(15), котра виявилась ключовою для здійснення кількох ланцюгів перетворень: (15)>(17) або (20), (15)>(18)>(21) та (15)>(19)>(22). Останній ланцюг послідовних реакцій виявився загальним підходом до синтезу 5-алкілтіо-2-арил-4-(бензотіазол-2-іл)-1,3-оксазолів (22). Будова їх не викликає сумніву, бо структура одного з проміжних продуктів (19б, Ar = 4-MeC₆H₄) однозначно встановлена за допомогою рентгеноструктурного методу.

Ar = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄; Ar¹ = Ph, 4-MeC₆H₄;

R = Me, Et, 4-MeOC₆H₄NHCOCH₂.

Цікаво, що споріднені ненасичені азлактони (15) і (18) по-різному відносяться до метанолу в присутності основ. На відміну від азлактонів (18), які легко розщеплюються метанолом, їх аналоги (15) не змінюються навіть при довгому нагріванні з метанолом в присутності лугу чи метилату натрію. Це явище обумовлене, очевидно, тим, що в реактантах (15) є рухливий атом водню і тому при дії сильних основ генеруються мезомерні аніони (15-А), в яких електрофільний центр зв'язку С=О в значній мірі дезактивується внаслідок суттєвої делокалізації електронної густини:

Після N-метилювання аніонів (15-А) відновлюється звичайне азлактонне кільце, котре вже в м'яких умовах розщеплюється метанолом. Легко взаємодіють з метанолом і продукти ціанометилювання аніонів (15-А), котрі використані для отримання нових похідних піроло[2,1-b][1,3]бензотіазолів [див. перетворення (15)>(23)>(24)>(25)>(26) на схемі 4].

Циклоприєднання бензамідину та його аналогів до хлоровмісних азлактонів

Систематичне дослідження взаємодії дихлорозаміщених азлактонів (5) з гідрохлоридом бензамідину, ізотіуронієвими солями та гідрохлоридом гуанідину в присутності триетиламіну при 20-25°С показало, що в цих м'яких умовах атоми хлору сполук (5) участі в реакції не беруть, а проходить розщеплення азлактонного кільця і утворюються, очевидно, проміжні енаміди (27), котрі можуть бути в рівновазі з прототропними таутомерами (28). Останні з них мають реакційноздатну N-ацилімінну групу, що забезпечує, імовірно, внутрішньомолекулярну циклізацію (28)>(29-31). В результаті одержуються адукти азлактонів (5) з бензамідином та його аналогами у співвідношенні 1:1 (див. схему 5).

R = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄ (5, 29, 33); R = Ph, 4-FC₆H₄, PhCH₂, t-Bu (3, 29, 32).

В ІЧ спектрах сполук (29-31) знайдена досить інтенсивна смуга поглинання в діапазоні 1725-1780 см^-1, яку можна віднести до карбонільної групи імідазолінонового фрагмента. Іншу інтенсивну смугу в діапазоні 1630-1660 см^-1 можна зв'язати з валентними коливаннями карбонільної групи в амідному залишку. Разом з цим в спектрах ЯМР ¹Н цих сполук знаходиться синглетний сигнал в інтервалі 6.296.37 м.ч., котрий з великою долею імовірності можна віднести до протона дихлорометильної групи.

Проте всі ці дані, хоча і не суперечать, але й не свідчать однозначно про перетворення азлактонного кільця в імідазолінонове. Тому довелось отримати надійні рентгеноструктурні дані для кінцевого продукту такого ланцюга перетворень: (5а, R=Ph)>(30а, R=Ph)>(33a, R=Ph).

Однозначне встановлення будови одного із представників сполук (33) дозволяє реконструювати структуру не тільки адуктів (30), але й близьких аналогів (29, 31). Всі вони виявились цінними вихідними сполуками для подальших рециклізацій.

Рециклізації продуктів приєднання бензамідину та його аналогів до хлоровмісних азлактонів

Нами вперше знайдено, що при нагріванні доступних сполук (29) в оцтовому ангідриді проходить елімінування двох молекул хлороводню і утворюються безбарвні кристалічні речовини, які можна легко перекристалізувати з полярних розчинників. Заміщені імідазолін-5(4)-они (29) мають біля центра С⁴⁽⁵⁾ два азотисті угруповання, що зближує їх з аміналями, які нестійкі по відношенню до сильних електрофільних реагентів. Тому не дивно, що реагенти (29) здатні при нагріванні взаємодіяти з оцтовим ангідридом з розщепленням одного або навіть двох зв'язків С-N. В подальшому можна уявити кілька каскадних процесів, з яких заради простоти вибрано тільки два ланцюги перетворень: (29)>(36)>(38)>(40) і (29)>(37)>(39)>(41) (див. схему 6).

R = Ph, 4-MeC₆H₄, 4-Cl-C₆H₄, 4-FC₆H₄, PhCH₂, t-Bu.

Рециклізація (29)> >(40) здається на перший погляд більш імовірною, оскільки приводить до похідних добре відомої системи 1,3-оксазоло[5,4-d]піримідину, котра легко генерується різними способами. Проте комплексні хімічні, спектральні та рентгеноструктурні дані, отримані нами, свідчать про те, що перетворення імідазолінонів (29) при нагріванні в оцтовому ангідриді дає все ж таки не сполуки (40), а їх ізомери - 2-алкіл(арил)-5-феніл[1,3]оксазоло[4,5-d]піримідин-7(6Н)-они (41).

Цікаво, що рециклізація сполук (29-31) проходить не тільки в оцтовому ангідриді, але й при нагріванні в піридині (див. схему 7).

У цьому випадку механізм перетворення повинен бути іншим, але кінцеві продукти виявились такими ж, як і при проведенні процесу в оцтовому ангідриді. Можливо спочатку утворюються проміжні спіросполуки (46) і (47), які безпосередньо або через імідоїлізоціанат (48) перетворюються у кінцеві продукти (41, 49 і 50).

Рециклізація в піридині дає можливість отримати сполуки (41) і (49) зі значно більшими виходами, ніж при нагріванні в оцтовому ангідриді. Крім того, для сполук (50) нагрівання в піридині - єдиний спосіб їх одержання.

Зауважимо, що сполука (41е, R = t-Bu) була синтезована обома способами і її будова, як показано вище, надійно встановлена за допомогою рентгеноструктурного дослідження. Разом з цим, для доказу будови сполук (50) використаний один з продуктів ацилювання (50а, R = Ph)>(52б, R = R² = Ph), котрий вдалося однозначно ідентифікувати також рентгеноструктурним методом. хлоральамід азлактон бензамідин рециклізація

Таким чином, завдяки цим дослідженням немає ніякого сумніву в будові ключових сполук (41, 49, 50), які в свою чергу вдалося використати для отримання численних монота дифункціональнозаміщених оксазоло[4,5-d]піримідинів, представлених на схемі 7. Детальний аналіз усіх перетворень цієї схеми навряд чи є доречним, бо подібні реакції широко застосовуються, наприклад, в хімії 4-гідроксипіримідину.

Проте слід зауважити, що майже всі типи функціональних похідних оксазоло[4,5-d]піримідину, які одержані такими нескладними способами, виявились новими. Це обумовлено тим, що на відміну від добре вивчених похідних оксазоло[5,4-d]піримідину, їх ізомери, що містять систему оксазоло[4,5-d]піримідину, раніше були досліджені ще зовсім мало. Деякі з них одержані з 4-аміно-5-гідроксипіримідину та його похідних конденсацією з ортоестерами та ангідридами бензойних кислот, але ці способи непридатні, очевидно, для введення функціональних замісників в положення 7 оксазоло[4,5-d]піримідинової системи.

Послідовна взаємодія хлоровмісних азлактонів з бензамідином та морфоліном або піперидином

Нами вперше показано, що продукти приєднання бензамідину до хлоровмісних азлактонів можна модифікувати не тільки при нагріванні в піридині, але й при обробці їх морфоліном чи піперидином. У цьому випадку заміщені імідазолінони (29, 31) трансформуються в трифункціональнозаміщені піримідини (61). Характерною особливістю останніх є наявність ациламіногрупи в положенні 5 піримідинового кільця.

Як видно зі схеми 8, на початкових стадіях процесу важливу роль, імовірно, відіграють спіросполуки (46, 58), котрі полегшують заміщення двох атомів хлору у вихідних сполуках (29) внаслідок перебігу таких стадій: (29)>(46)>(58)>(59).

Проте не виключено і безпосереднє перетворення (29)>(59), яке відоме для ряду хлоровмісних гетероциклічних сполук типу HetCHCl₂. В подальшому при нагріванні сполук (59) з морфоліном або піперидином можливе розщеплення імідазолінонового кільця з утворенням проміжних продуктів (60), котрі внаслідок внутрішньомолекулярної циклізації перетворюються в заміщені піримідини (61). Перетворення (60)>(61) не викликає особливих сумнівів, бо піперидиночи морфоліногрупа в спряженій системі повинна проявляти достатню рухливість.

Надійний доказ будови одного з цих продуктів (61д, R = 4-MeC₆H₄, R¹= H₂N) вдалося здійснити за допомогою рентгеноструктурного дослідження.

Таким чином, не викликає сумніву той факт, що одні й ті ж продукти приєднання бензамідину до хлоровмісних азлактонів (29) при нагріванні в піридині спрямовано перетворюються у похідні оксазоло[4,5-d]піримідину, а при обробці адуктів (29) морфоліном або піперидином утворюються заміщені 4-піримідони. Межі застосування цього підходу ще не визначені, але саме такий спосіб модифікації продуктів взаємодії хлоровмісних азлактонів з амідиноподібними реактантами виявився придатним для синтезу похідних деяких конденсованих піримідинових систем. Так, при взаємодії азлактонів (5) з 2-амінобензімідазолом в присутності триетиламіну спочатку утворюються продукти розщеплення азлактонного кільця (62), котрі легко циклізуються (62)>(63). При подальшій обробці продуктів анелювання (63) морфоліном не тільки проходить заміщення рухливого атома хлору на морфоліногрупу, але й деацилювання [див. перетворення (63)>(64) на схемі 9]. Ще один напрямок модифікації сполук (63) вдалося здійснити за допомогою таких нескладних реакцій: (63)>(65)>(66).

R = Ph, 4-MeC₆H₄.

Висновки

1. Узагальнення досліджених у цій роботі перетворень 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонів (І) свідчить про значну їх цінність для препаративних синтезів нових похідних оксазолу, імідазолу, піримідину, оксазоло[4,5-d]піримідину, піримідо[1,2-a]бензімідазолу та інших гетероциклічних систем, що відкриває широкі можливості для пошуку серед них біорегуляторів різної дії.

2. Показано, що послідовна обробка хлоровмісних азлактонів (І) тіофенолами, амінами та карбонатом срібла - зручний спосіб одержання N-заміщених амідів 2-арил(гетерил)-5-арилтіо-1,3-оксазол-4-карбонових кислот. На першій стадії цього процесу проходить заміщення в реагентах (І) рухливих атомів хлору на арилтіогрупи при збереженні азлактонного кільця, яке розщеплюється амінами на другій стадії, а на третій - відбувається цілком спрямоване утворення оксазольного кільця завдяки специфічній дії карбонату срібла.

3. Знайдено, що реагенти (І) взаємодіють в м'яких умовах з о-амінотіофенолом і дають продукти циклоконденсації (ІІ), які відіграють важливу роль у загальному підході до синтезу 5-алкілтіо-2-арил-4-(бензотіазол-2-іл)-1,3-оксазолів за схемою:

4. Вияснено, що при взаємодії азлактонів (І) з гідрохлоридом бензамідину, ізотіуронієвими солями та гідрохлоридом гуанідину в присутності триетиламіну відбувається спочатку розщеплення азлактонного кільця, а потім внутрішньомолекулярна циклізація, котра приводить до заміщених імідазолінонів (V). При нагріванні їх в піридині проходить оригінальна рециклізація з утворенням ключових похідних маловідомої системи оксазоло[4,5-d]піримідину (VI):

Будова кінцевих продуктів цього складного процесу надійно встановлена за допомогою комплексних хімічних, спектральних та рентгеноструктурних досліджень.

5. Показано, що реактанти (V) по-різному рециклізуються при нагріванні в піридині та морфоліні. В останньому випадку утворюються не конденсовані сполуки, а похідні 5-аміно-6-морфоліно-4-піримідону. Імовірно, що в обох випадках початкові стадії рециклізації подібні, але наявність рухливого атома водню в морфоліні спричиняє такі перетворення, котрі неможливі при проведенні процесу в піридині.

6. Знайдено, що хлоровмісні азлактони (І) спрямовано взаємодіють в присутності триетиламіну з 2-амінобензімідазолом, що використано для отримання нових похідних піримідо[1,2-a]бензімідазолу (VІI), які виявились придатними для ряду цікавих перетворень, наприклад:

7. Розгляд причин, котрі обумовлюють своєрідну реакційну здатність хлоровмісних азлактонів (І), свідчить про те, що електрофільні центри дихлорометиленової групи та зв'язку С=О цілком регіоселективно взаємодіють з “м'якими” та “жорсткими” нуклеофілами. При цьому утворюються такі продукти, які здатні нерідко до подальших перетворень завдяки їх поліцентровій природі, наявності рухливих атомів водню чи хлору, а також генерації специфічних інтермедіатів. Всі ці фактори сприяють утворенню не тільки неординарних структур (ІІ VІІI), але й багатьох інших, що вказує на широкі межі застосування доступних реагентів (І) в тонкому органічному синтезі.

Список публікацій за темою дисертації

Свирипа В.Н., Броварец В.С., Драч Б.С. Взаимодействие 4-дихлорметилен-2-n-толил-1,3-оксазол-5(4Н)-она с о-аминотиофенолом //Журн. общ. хим. - 2004. - 74, №4. - С. 699-700. (Здобувачем проведені експериментальні дослідження).

Свирипа В.Н., Прокопенко В.М., Броварец В.С., Драч Б.С. Превращения 2-арил-4-дихлорметилен-5(4Н)-оксазолонов в арилтиопроизводные замещенных 1,3-оксазолов и пиперазин-2,5-дионов //Журн. орган. та фарм. хім. - 2004. - 2, №4. - С. 43-47. (Здобувачем проведені синтетичні дослідження, здійснено аналіз спектральних даних і встановлена будова отриманих сполук).

Свиріпа В.М., Броварець В.С., Чернега О.М., Ховард Дж.А.К., Драч Б.С. Новий підхід до синтезу похідних 1,3-оксазоло[5,4-d]-піримідину //Доповіді НАН України. - 2005. №5. - С. 144-149. (Здобувачем проведено аналіз літературних джерел та експериментальні дослідження).

Свирипа В.Н., Броварец В.С., Драч Б.С. Удобный подход к синтезу функциональных производных пирроло[2,1-b][1,3]бензотиазола // Журн. общ. хим. - 2006. - 76, №2. - С. 349-350. (Здобувачем виконані комплексні синтетичні та спектральні дослідження).

Sviripa V.M., Gakh A.A., Brovarets V.S., Gutov A.V., Drach B.S. Original Approach to New Derivatives of [1,3]Oxazolo[4,5-d]pyrimidine //Synthesis. - 2006. №20. - Р. 3462-3466. (Здобувачем проведено аналіз літературних джерел, експериментальні дослідження, здійснено доказ будови отриманих сполук).

Свиріпа В.М., Прокопенко В.М., Броварець В.С., Драч Б.С. Нові перетворення ненасичених азлактонів з дихлорметиленовою групою //Тези доповідей XX Української конференції з органічної хімії. - Одеса. - 2004. - 2. - С. 568.

Драч Б.С., Свирипа В.Н., Пильо С.Г., Попильниченко С.В., Головченко А.В., Броварец В.С. Синтезы производных конденсированных гетероциклов на основе 2-ациламино-3,3-дихлороакрилонитрилов //Труды III Международной конференции “Химия и биологическая активность синтетических и природных соединений”. - Москва. - 2006. - 1. - С. 293-295.

Drach B.S., Popil'nichenko S.V., Sviripa V.M., Demydchuk B.A., Brovarets V.S. Syntheses of derivatives of fused nitrogen containing heterocycles based on the “chloralamides” // International Conference Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles, Book of Abstracts. - Kharkiv. - 2006. - Р. 10.

Sviripa V.N., Prokopenko V.M., Brovarets V.S., Drach B.S. Original Approach to New Derivatives of 1,3-Oxazolo[4,5-d]pyrimidines //International Conference Chemistry of Nitrogen Containing Heterocycles, Book of Abstracts. - Kharkiv. - 2006. - Р. 130.

Анотація

Свиріпа В.М. Нові перетворення 2-арил-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонів та їх аналогів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.03 - органічна хімія. Інститут органічної хімії Національної Академії Наук України, Київ, 2007.

Дисертація присв'ячена дослідженню реакційної здатності 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонів (хлоровмісних азлактонів), що привело до розробки препаративних синтезів нових похідних оксазолу, імідазолу, піримідину, оксазоло[4,5-d]піримідину, піримідо[1,2-a]бензімідазолу та інших гетероциклічних систем. Так, встановлено, що послідовна обробка хлоровмісних азлактонів тіофенолами, амінами та карбонатом срібла є зручним способом синтезу N-заміщених амідів 2-арил(гетерил)-5-арилтіо-1,3-оксазол-4-карбонових кислот. До того ж показано, що на основі продуктів циклоконденсації хлоровмісних азлактонів з о-амінотіофенолом можна одержати ряд 5-алкілтіо-2-арил-4-бензотіазол-2-іл-1,3-оксазолів. Вияснено також, що при взаємодії хлоровмісних азлактонів з гідрохлоридом бензамідину, ізотіуронієвими солями та гідрохлоридом гуанідину в присутності триетиламіну відбувається спочатку розщеплення азлактонного кільця, а потім внутрішньомолекулярна циклізація, котра приводить до заміщених імідазолінонів. При нагріванні їх в піридині проходить оригінальна рециклізація з утворенням ключових похідних маловідомої системи оксазоло[4,5-d]піримідину. Розгляд причин, котрі обумовлюють своєрідну реакційну здатність хлоровмісних азлактонів свідчить про важливу роль їх “м'яких” та “жорстких” електрофільних центрів, а також наявність в них двох рухливих атомів хлору, що забезпечує перебіг таких процесів, які не характерні для звичайних азлактонів Ерленмейєра.

Ключові слова: хлоровмісні азлактони, похідні оксазолу, імідазолу, піримідину, оксазоло[4,5-d]піримідину, піримідо[1,2-a]бензімідазолу.

Аннотация

Свирипа В.Н. Новые превращения 2-арил-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов и их аналогов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата химических наук по специальности 02.00.03. - органическая химия. Институт органической химии Национальной Академии Наук Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованиям реакционной способности 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов (хлоросодержащих азлактонов), которые оказались важными реагентами для препаративных синтезов новых произ-водных оксазола, имидазола, пиримидина, оксазоло[4,5-d]пиримидина, пиримидо[1,2-a]бензимидазола и других биофорных гетероциклических систем. В процессе этих исследований удалось решить четыре задачи:

1. расширить границы применения доступных “хлоральамидов” для получения новых представителей ненасыщенных азлактонов с дихлорометиленовой группой;

2. исследовать превращения продуктов конденсации хлоросодержащих азлактонов с тиофенолами;

3. установить строение продуктов взаимодействия дихлорозамещённых азлактонов с бензамидином и его аналогами, а также исследовать направления их рециклизаций;

4. рассмотреть причины, которые формируют своеобразную реакционную способность 2-арил-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов по сравнению с обыкновенными ненасыщенными азлактонами.

В результате широкоплановых исследований установлены существенные различия в направлении реакций 2-арил(гетерил)-4-дихлорометилен-5(4Н)-оксазолонов с “мягкими” и “жёсткими” нуклеофилами, что использовано для разработки препаративных синтезов новых производных оксазола, имидазола, пиримидина, оксазоло[4,5-d]пиримидина, пиримидо[1,2-а]бензимидазола и других биофорных гетероциклических систем. Например, последовательная обработка хлоросодержащих азлактонов тиофенолами, аминами и карбонатом серебра - удобный способ получения N-замещённых амидов 2-арил(гетерил)-5-арилтио-1,3-оксазол-4-карбоновых кислот.

Из других достижений диссертационной работы следует отметить разработку удобного способа получения 5-алкилтио-2-арил-4-(бензотиазол-2-ил)-1,3-оксазолов, а также оригинального подхода к синтезу ключевых производных малоисследованной системы оксазоло[4,5-d]пиримидина. Строение их надёжно установлено при помощи комплексного химического, спектрального и рентгеноструктурного исследования.

Показано также, что продукты циклоприсоединения бензамидина и его аналогов к дихлоросодержащим азлактонам при нагревании в пиридине и морфолине рециклизуются по-разному. В первом случае получаются производные оксазоло[4,5-d]пиримидина, а во втором - замещённые 4-пиримидоны.

Рассмотрение своеобразной реакционной способности хлоросодержащих азлактонов свидетельствует о том, что электрофильные центры дихлорометиленовой группы и связи С=О вполне региоселективно взаимодействуют с “мягкими” и “жёсткими” нуклеофилами. При этом образуются такие продукты, которые способны нередко к последующим превращениям вследствие их полицентровой природы, наличия подвижных атомов водорода и хлора, а также генерации специфических интермедиатов. Все эти факторы способствуют широкому применению хлоросодержащих азлактонов в различных направлениях тонкого органического синтеза.

Ключевые слова: хлоросодержащие азлактоны, производные оксазола, имидазола, пиримидина, оксазоло[4,5-d]пиримидина, пиримидо[1,2-a]бензимидазола.

Summary

Sviripa V.M. New transformations of 2-aryl-4-dichloromethylen-5(4H)-oxazolones and their analogues.A manuscript.

The thesis for the Degree of Candidate of Chemical Sciences in speciality 02.00.03 - Organic Chemistry. Institute of Organic Chemistry, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The thesis is devoted to the investigation of reactivity of 2-aryl(heteryl)-4-dichloromethylene-5(4H)-oxazolones (chloro-containing azlactones) that resulted in development of the preparative synthesis of new derivatives of oxazole, imidazole, pyrimidine, oxazolo[4,5-d]pyrimidine, pyrimido[1,2-a]benzimidazole and other heterocyclic systems. It was found that continuous treatment of the chloro-containing azlactones by tiophenols, amines, and silver carbonate is a convenient method of synthesis of N-substituted 2-aryl(heteryl)-5-arylthio-l,3-oxazol-carboxamides. Furthermore, based on cyclocondensation of the chloro-containing azlactones with o-aminothiophenol, it was shown that a series of 5-alkylthio-2-aryl-4-benzothiazol-2-yl-1,3-oxazoles can be obtained. It was also found that in interaction of the chloro-containing azlactones with benzamidine hydrochloride or isothiouronium salts or guanidine hydrochloride in a presence of triethylamine splitting of the azlactone ring takes place first and then intramolecular cyclization occurs leading to formation of substituted imidazolinones. By their heating in pyridine a unique recyclisation takes place with formation of key derivatives of less known oxazolo[4,5-d]pyrimidine. Analysis of the reasons determining specific reactivity of the chloro-containing azlactones testifies the importance of the “soft” and “hard” electrophilic centers along with the existence of the two mobile chlorine atoms, which provide a passing of such process which are not typical for common Erlenmeyer azlactones.

Key words: chloro-containing azlactones, derivatives of oxazole, pyrimidine, oxazolo[4,5-d]pyrimidine, pyrimido[1,2-a]benzimidazole. Размещено на Allbest.ru