Синтез, властивості і перетворення альфа-ариламідо-альфа-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фармацевтичних наук

Синтез, властивості і перетворення б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот

15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія

Алтухов Олександр Олександрович

Харків - 2011



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аналітичної хімії Національного фармацевтичного університету Міністерства охорони здоров'я України

Науковий керівник: кандидат хімічних наук, доцент Колісник Сергій Вікторович Національний фармацевтичний університет, доцент кафедри аналітичної хімії

Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, доцент Журавель Ірина Олександрівна Національний фармацевтичний університет, завідувач кафедри токсикологічної хімії

доктор фармацевтичних наук, професор Демченко Анатолій Михайлович ДУ “Інститут фармакології та токсикології НАМН України”, завідувач відділом синтезу фізіологічно активних речовин

Захист відбудеться “ 7 ” жовтня 2011 р. о 10⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.605.01 при Національному фармацевтичному університеті за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 53.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного фармацевтичного університету (61168, м. Харків, вул. Блюхера,4).

Автореферат розісланий “ 6 ” вересня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор В.А. Георгіянц



АНОТАЦІЯ

Алтухов О.О. Синтез, властивості і перетворення б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.02 - фармацевтична хімія та фармакогнозія. - Національний фармацевтичний університет, Харків, 2011.

З метою пошуку нових потенційних ноотропних, антигіпоксичних, антибактеріальних та анаболічних засобів у ряду похідних б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот було розроблено препаративні методики та здійснено синтез 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, їх естерів, азлактонів та амідів, N-[2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)ацетил]амінокислот та їх етилових естерів. естер оцтовий кислота амід

Будову синтезованих речовин доведено даними елементного аналізу, УФ-, ІЧ- та ПМР спектрів, а чистоту та індивідуальність методом ТШХ.

Вивчено ноотропні, антигіпоксичні, антибактеріальні та анаболічні властивості одержаних речовин за стандартними методиками. Встановлено закономірності зв'язку “структура-активність”. Для поглиблених досліджень рекомендовано N-{(1Z)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)-2-[(2-фенілетил)аміно]етил} бензамід.

Ключові слова: синтез, похідні 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, ноотропна, антигіпоксична, антибактеріальна та анаболічна активність.



АННОТАЦИЯ

Алтухов А.А. Синтез, свойства и превращения б-ариламидо-б-(2-оксоиндолинилиден-3)-уксусных кислот. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук по специальности 15.00.02 - фармацевтическая химия и фармакогнозия. - Национальный фармацевтический университет, Харьков, 2011.

Разработаны препаративные методики и осуществлен синтез 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот, эфиров и азлактонов 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот, амидов 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот, N-[2-(бензоиламино)(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)ацетил]аминокислот и эфиров N-[2-(бензоиламино)(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)ацетил]аминокислот.

При конденсации изатинов с гиппуровой кислотой в среде ледяной уксусной кислоты в присутствии уксусного ангидрида синтезированы 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусные кислоты.

Попытка этерификации 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден) уксусных кислот в среде абсолютного этанола с целью получения их этиловых эфиров оказалась неудачной. Для выяснения причин невозможности этерификации проведено рентгеноструктурное исследование 2-(бензоиламино)(1-метил-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусной кислоты.

Этиловые фиры 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот были получены алкоголизом азлактонов соответствующих кислот при их нагревании в 96% этаноле в течение 1 часа. Синтез исходных 1-R-3-(5-оксо-2-фенил-1,3-оксазол-4(5Н)-илиден)-1,3-дигидро-2Н-индол-2-онов проведен нагреванием 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот в избытке уксусного ангидрида при температуре 100^оС в течении 1 часа.

При разработке оптимальных методов синтеза амидированных производных 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден) уксусных кислот установлено, что получить целевые продукты традиционным способом с использованием в качестве исходных веществ этиловых эфиров кислот невозможно, поэтому синтез был проведен на основе азлактонов. Их конденсацией с алкил-, арил- и гетериламинами получена большая группа амидов 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот. Экспериментальные исследования позволили предложить оптимальный вариант проведения этой реакции в среде этанола. Для получения алкиламидов достаточно нагревания реакционной смеси при температуре 50-60^оС в течение 10-15 минут. В случае ариламидов - необходимо 30-40 минутное нагревание на кипящей водяной бане. При синтезе гетериламидов нагревание необходимо увеличить до 1 часа. На выход целевых продуктов увеличение количества аминов 1:2, 1:3 и т.д. особенного влияния не оказывает. Установлено, что 1-N-алкиламиды можно получать встречным синтезом путем алкилирования соответствующих ариламидов, не содержащих заместителей у кольцевого атома азота 2-оксоиндолинового цикла галогеналканами в среде диметилсульфоксида в присутствии калия карбоната. Продукты, полученные вторым способом, требуют дополнительной перекристаллизации, поэтому предпочтение следует отдать первому способу синтеза.

Наличие двойной связи между 2-оксоиндолиновым циклом и заместителем в положении 2 синтезированных амидов создает условия для возможного существования в E или Z конфигурации. С целью установления их стереоструктуры было проведено рентгеноструктурное исследование N-[(1Z)-2-(этиламино)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)этил] бензамида.

Для установления влияния на биологическую активность синтезированных соединений проведено введение в молекулы ряда активных амидов в качестве структурных фрагментов известных фармакофоров. Синтезированы N-R-амиды 2-(бензоиламино)(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусной кислоты, N-[2-(бензоиламино)(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)ацетил]аминокислоты и их эфиры, содержащие в своей структуре остатки аминокислот и (2-оксоиндолинилиден-3)-уксусной кислоты.

Структура синтезированных соединений доказана данными элементного анализа, УФ-, ИК- и ЯМР-спектров, а чистота и индивидуальность методом ТСХ.

Планирование фармакологического скрининга осуществлялось на основе данных прогноза фармакологической активности синтезированных соединений (программа PASS) и проведенного логико-структурного анализа. В результате фармакологического скрининга выявлены вещества, которые по ноотропной, антигипоксической, анаболической активности превышают действие препаратов сравнения или действуют на их уровне.

Для углубленных фармакологических исследований рекомендован N-{(1Z)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)-2-[(2-фенилэтил) амино]этил}бензамид, который по антигипоксической активности превосходит действие препарата сравнения мексидола. Для данного вещества разработаны методики контроля качества в соответствии с современными требованиями к разработке методик анализа фармацевтических субстанций фармакопейного качества.

Ключевые слова: синтез, производные 2-(бензоиламино)(1-R-2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)уксусных кислот, ноотропная, антигипоксическая, антибактериальная и анаболическая активность.



SUMMARY

Altuhov A.A. Synthesis, properties and transformations б-arylamido-б-(2- oxoindolinylidene-3)-acetic acids.

The thesis for the Ph. D. in Pharmacy in Specialty 15.00.02 - Pharmaceutical Chemistry and Pharmacognosy. - National university of pharmacy, Kharkiv, 2011.

The target-directed synthesis of the potential nootropic, antihypoxant, antiviral and anabolic agents among the б-arylamido-б-(2-oxoindolinylidene-3)-acetic acids has been carried out. The preparative methods were developed for the synthesis of the new groups of biologically active compounds: (2Z)-(benzoylamino)(1-R-2-oxo-1,2-dihydro-3Н-indol-3-ylidene)acetic acids, its esters, azlactones and amides, N-[2-(benzoylamino)(2-oxo-1,2-dihydro-3Н-indol-3-ylidene)aminoacids and its esters.

The structure of the compounds synthesized have been confirmed by the data of the elemental analysis, UV-, IR- and NMR-spectroscopy, their purity and individuality was proved by thin-layer chromatography (TLC).

The pharmacological screening showed the number of perspective nootropic, antihypoxant, antiviral and anabolic agents. The most active one - N-{(1Z)-2-oxo-1-(2-oxo-1,2-dihydro-3Н-indol-3-ylidene)-2-[(2-phenilethyl)amino]ethyl} benzamide has been recommended for preclinical biological researches as potential preparation with antihypoxant action.

Key words: synthesis, the derivatives of (2Z)-(benzoylamino)(1-R-2-oxo-1,2-dihydro-3Н-indol-3-ylidene)acetic acids, nootropic, antihypoxant, antiviral and anabolic action.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим аспектом оптимізації пошуку нових лікарських субстанцій є розробка нових оригінальних економічно вигідних методів синтезу, встановлення закономірностей зв'язку між хімічною будовою та біологічною дією, що складає теоретичний фундамент для розвитку цілеспрямованого синтезу і дозволяє уникнути тотального фармакологічного скринінгу всіх синтезованих речовин.

Аналіз наукової та патентної літератури свідчить про перспективність пошуку біологічно активних сполук серед похідних 2-оксоіндоліну, серед яких відомі амінокислоти (триптофан), нейрогормон серотонін, ряд природних алкалоїдів і синтетичних лікарських засобів (індометацин, димекарбін). Дослідження в області синтезу 2-оксоіндолінкарбонових кислот та їх похідних є одним з наукових напрямків НФаУ (наукові школи проф. Петюніна П.О., проф. Безуглого П.О., проф. Болотова В.В.). Проте біологічна активність похідних із фрагментом б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтової кислоти практично не досліджувалась. Тому з метою пошуку нових біологічно активних сполук в ряду 2-оксоіндоліну ми зосередили свою увагу на синтезі та модифікації похідних б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтової кислоти, які поєднують в одній структурі оксоіндоліновий фрагмент та залишок оцтової кислоти - двох активних фармакофорів, та на дослідженнях впливу на прояв біологічних властивостей подібного комбінування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного фармацевтичного університету з проблеми МОЗ України “Хімічний синтез і аналіз біологічно активних речовин, створення лікарських засобів синтетичного походження” (номер державної реєстрації 0103 U 000475) та проблемної комісії “Фармація” МОЗ України.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є одержання похідних б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот, які поєднують в одній структурі оксоіндоліновий фрагмент та залишок оцтової кислоти - двох активних фармакофорів, та дослідження впливу на прояв біологічних властивостей подібного комбінування.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

1. Розробити препаративні методики одержання і здійснити синтез

2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, їх естерів та амідованих похідних.

2. Довести будову, вивчити фізико-хімічні та біологічні властивості одержаних сполук.

3. Провести прогнозування активності синтезованих сполук методом дескрипторного аналізу за програмою PASS, і з урахуванням результатів прогнозування біологічної активності провести їх фармакологічний скринінг з метою виявлення потенційних БАР.

4. Здійснити хімічну модифікацію структури активних речовин для встановлення найбільш вагомих фармакофорів.

5. За результатами біологічного скринінгу відібрати найбільш перспективну речовину за такими критеріями: значна біологічна активність, новизна, препаративність синтезу для поглибленого вивчення.

6. Розробити методи контролю якості речовини, перспективної для подальших поглиблених фармакологічних випробовувань.

Об'єкт дослідження: синтез та дослідження 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот та їх похідних.

Предмет дослідження: методи синтезу, фізичні, фізико-хімічні та фармакологічні властивості 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, їх естерів, амідованих похідних і продуктів їх хімічних перетворень. Прогнозування біологічної активності та вивчення її за допомогою фармакологічного скринінгу, встановлення закономірності “структура - фармакологічна активність”. Методи стандартизації найбільш перспективної сполуки.

Методи дослідження: методи органічного синтезу, фізичні та фізико-хімічні методи аналізу (визначення температури плавлення, елементний аналіз, хроматографія в тонкому шарі сорбенту (ТШХ), ІЧ-, УФ-, ЯМР ¹Н-спектроскопія, рентгеноструктурний аналіз), хімічні методи аналізу (хімічні реакції ідентифікації органічних речовин, потенціометричне титрування). Прогнозування біологічної активності та вивчення її за допомогою фармакологічного скринінгу з використанням стандартних методик, встановлення закономірності “структура-фармакологічна активність”.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше здійснено синтез похідних б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот, які поєднують в одній структурі оксоіндоліновий фрагмент та залишок оцтової кислоти - двох активних фармакофорів, та досліджено вплив на прояв біологічних властивостей подібного комбінування.

Здійснено синтез нової групи 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот. Визначено оптимальний варіант проведення реакції конденсації N-заміщених ізатинів з гіпуровою кислотою в середовищі льодяної оцтової кислоти в присутності оцтового ангідриду, що забезпечує високий вихід цільових продуктів.

Розроблено препаративну методику синтезу естерів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот кип'ятінням 1-R-3-(5-оксо-2-феніл-1,3-оксазол-4(5Н)-іліден)-1,3-дигідро-2Н-індол-2-онів в 96% етанолі протягом 1 години, яка має суттєві переваги у порівнянні з існуючими методами. Проведено рентгеноструктурне дослідження 2-(бензоїламіно)(1-метил-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти.

Доведено неможливість одержання амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот з відповідних етилових естерів. Запропоновано альтернативний шлях одержання з високими виходами та ступенем чистоти амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, який полягає в ацилюванні відповідних амінів 1-R-3-(5-оксо-2-феніл-1,3-оксазол-4(5Н)-іліден)-1,3-дигідро-2Н-індол-2-онами в етанолі.

На основі порівняльного аналізу різних способів одержання амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, які містять замісники у кільцевого атома Нітрогену 2-оксоіндолінового циклу, підібрані найбільш оптимальні умови їх синтезу в залежності від алкільного замісника.

Рентгеноструктурним аналізом встановлено специфічні особливості просторової будови амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот.

За розробленими методиками синтезовано 75 не описаних в літературі речовин, структура та індивідуальність яких підтверджена даними ІЧ-, УФ-, ПМР-спектроскопії, рентгеноструктурним аналізом, методами тонкошарової хроматографії, елементним аналізом, а в окремих випадках - зустрічним синтезом.

За допомогою програми PASS для похідних б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот проведено віртуальний скринінг та вперше досліджено їх антигіпоксичну, ноотропну, анаболічну, антимікробну активність і гостру токсичність. На основі одержаних даних проаналізовано вплив окремих структурних фрагментів досліджуваних речовин на характер їх біологічної дії.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені препаративні методики синтезу етилових естерів та амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, які можуть бути використані в подальшому цілеспрямованому синтезі біологічно активних речовин широкого спектра дії. З метою виявлення впливу на біологічну активність синтезованих речовин проведено введення в молекули найбільш активних амідів в якості структурних фрагментів відомих фармакофорів.

Для поглибленого вивчення як новий потенційний антигіпоксант рекомендовано N-{(1Z)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)-2-[(2-фенілетил)аміно]етил}бензамід. Розроблені методики ідентифікації та визначення кількісного вмісту основної речовини, які можна використовувати при розробці методів контролю якості. За результатами досліджень отримано 2 патенти України на корисну модель.

Результати, отримані при виконанні роботи, впроваджені в науково-дослідницьку та навчальну діяльність вищих навчальних закладів та наукових установ України.

Особистий внесок здобувача. Аналіз і систематизація літературних даних, а також основний об'єм синтетичних експериментальних досліджень виконані особисто автором. Постановка завдань, обговорення отриманих результатів, формулювання основних положень та висновки здійснені за участю наукового керівника. Рентгеноструктурні дослідження проведені у співпраці з С.В. Шишкіною (НТК “Інститут монокристалів” НАН України, Харків, Україна). Співавторами наукових публікацій є науковий керівник та науковці, які брали участь у вивченні фізико-хімічних та біологічних властивостей описаних у роботі речовин.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на VII Національному з'їзді фармацевтів України (Харків, 2010), на XXVIII Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Ліки людині. Сучасні проблеми створення, вивчення та апробації лікарських засобів” (Харків, 2011), на XVIII Российском Национальном конгрессе “Человек и лекарство” (Москва, 2011).

Публікації. За темою дисертаційних досліджень опубліковано 11 наукових праць, з яких 5 статей у фахових виданнях, 2 патенти України на корисну модель та 4 тез доповідей на з'їздах та науково-практичних конференціях різних рівнів.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку літературних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 164 сторінок. Робота ілюстрована 8 схемами, 26 рисунками і 26 таблицями. Перелік використаних літературних джерел містить 178 найменувань, 119 з яких - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Фармакологічні властивості та застосування в медицині похідних 2-оксоіндоліну (огляд літератури). Проаналізовано та узагальнено літературні дані щодо фармакологічних властивостей похідних 2-оксоіндоліну. З літературних джерел видно, що в указаному ряді сполук знайдено речовини з широким спектром біологічної активності та низькою токсичністю. Опубліковані наукові дані свідчать про доцільність проведення пошуку нових ефективних біологічно активних сполук серед похідних 2-оксоіндоліну.

Розділ 2. Синтез та властивості 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот, їх естерів та амідів.

2.1. Синтез 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот. Конденсацією ізатинів 1-3 з гіпуровою кислотою в середовищі льодяної оцтової кислоти в присутності оцтового ангідриду нами синтезовані 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтові кислоти 4-6 (схема 1). Встановлено, що оптимальна кількість оцтової кислоти, яку необхідно використовувати при проведенні синтезу - є 2 моль на 0,1 моль відповідного ізатину. При зменшенні її кількості до 1,6 моль утворюється суміш цільового продукту і азлактону у співвідношенні 9:1; до 1,5 моль - 7:3. Реакція перебігає протягом 10 годин за нагрівання реакційної суміші не вище 60^оС.



Схема 1

Будову синтезованих речовин було доведено за допомогою УФ-, ІЧ-, ЯМР ¹Н спектроскопіїї, а також даними елементного аналізу. ІЧ- та ЯМР ¹Н спектри дозволяють довести наявність усіх функціональних груп в структурі синтезованих речовин (рис. 1).

Рис. 1. ІЧ- та ЯМР ¹Н спектри 2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти 4.

В ІЧ-спектрі сполуки 4 спостерігається інтенсивна уширена смуга валентних коливань N-H при 3243 см^-1, яка зникає у спектрі N-метилпохідного (сполука 5). В спектрах обох сполук в діапазоні валентних коливань O-H асоційованої карбоксильної групи спостерігаються широкі характеристичні для карбонових кислот смуги 1 (2880-2485см^-1) та 2 (2895-2858 см^-1). Смуги валентних коливань С=О для сполуки 4 (1728, 1683 см^-1).

В ЯМР ¹Н спектрах синтезованих сполук спостерігається ряд загальних сигналів протонів. Серед них синглети протонів амідних груп бензоїламідних фрагментів при д 12,80 м.ч. і індольного NH-угруповання при д 11,11 м.ч. (для сполуки 4), а також мультиплетні сигнали ароматичних протонів в області 8,22-6,71 м.ч. Сигнал протонів карбоксильної групи не спостерігається ймовірно в наслідок швидкого дейтерообміну. У кислот 5 і 6, які містять алкільні замісники по кільцевому атому Нітрогену оксоіндолінового фрагмента, в області сильного поля спостерігаються сигнали протонів, які відповідають введеним радикалам.

2.2. Синтез естерів та азлактонів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот. Спроба отримати етилові естери кислот 4-6 для їх подальшого використання в якості вихідних сполук для синтезу цільових амідів за загальноприйнятою методикою виявилась невдалою. Навіть при тривалому кип'ятінні кислот в абсолютному етанолі в присутності концентрованої сульфатної кислоти естерифікації не відбувалось, з реакційної суміші були виділені вихідні сполуки.

Для з'ясування причин неможливості естерифікації 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот нами було проведене рентгеноструктурне дослідження 2-(бензоїламіно)(1-метил-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти (Рис.2).

Рис. 2. Будова молекули (2Z)-(бензоїламіно)(1-метил-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти з нумерацією атомів.

Як видно, біциклічний фрагмент і атом С(18) в молекулі лежать в одній площині з точністю 0,02 Е. Фенілкарбамідний замісник при атомі С(9) знаходиться в цис-конформації відносно зв'язку С(7)-С(8). При цьому утворюється внутрішньомолекулярний водневий зв'язок N(2)-H…O(1) (H…O 2.03 Е N-H…O 135°). Фенільна група знаходиться в ар-конформації відносно зв'язку C(9)-N(2) і дещо розгорнута відносно площини карбамідного фрагмента внаслідок відштовхування між атомами ароматичного циклу і карбамідної групи (скорочений внутрішньомолекулярний контакт H(17)…H(2N). Карбоксильна група при атомі С(9) розгорнута практично перпендикулярно подвійному зв'язку С(7)-С(9). Порушення спряження між р-системами, а також сильне стеричне відштовхування призводять до помітного подовження зв'язку С(9)-С(10) у порівнянні з його середнім значенням.

В кристалі молекули утворюють нескінченні ланцюжки вздовж кристалографічного напрямку [0 0 1] за рахунок міжмолекулярних водневих зв'язків O(3a)-H(3Oa)…O(1b)' і O(3b)-H(3Ob)…O(1a)'. Утворення сильних водневих зв'язків призводить також до подовження зв'язку С(8)-О(1) у порівнянні з його середнім значенням 1.210 Е і скороченню зв'язку О(3)-С(10). Така геометрія молекули унеможливлює нуклеофільну атаку на атом Карбону карбоксильної групи, внаслідок чого не відбувається її естерифікації.

Відомо, що азлактони поводять себе як ангідриди кислот і реагують з різними сполуками, які містять активні атоми водню, наприклад, з водою, спиртами, амінами і галогеноводнями.

Легше за все ця реакція перебігає з амінами, гірше зі спиртами і гірше - з водою. Враховуючи це, наступним етапом нашої роботи стало отримання азлактонів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот 7-9 (схема 2).

Азлактони були одержані за нагрівання кислот 4-6 на киплячій водяній бані з надлишком оцтового ангідриду. При проведенні синтезу необхідно використовувати 10-кратний надлишок оцтового ангідриду і суворо дотримуватись температурного режиму.

Спроба провести реакцію при температурі кипіння оцтового ангідриду призвела до утворення великої кількості продуктів осмолення.

Схема 2

Алкоголіз азлактону 2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти проводиться при його тривалому нагріванні протягом не менше 6 годин в 10-кратному надлишку абсолютного етанолу. Нами розроблено методику і запропоновано оптимальні умови синтезу етилових естерів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот з відповідних азлактонів, а саме: використання 96% етанолу у співвідношенні 1:4 і нагрівання на водяній бані протягом однієї години.

а)



б)

Рис. 3. ІЧ- та ЯМР ¹Н-спектри етилового естеру 2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти 10 (а) та азлактону 9 (б).

Змішана проба естерів 10-12, отриманих за обома методами, не дає депресії температури плавлення, їх ЯМР ¹Н спектри є ідентичними. Будову синтезованих речовин 7-12 доведено за допомогою ІЧ-, ЯМР ¹Н спектроскопіїї (Рис. 3), а також даними елементного аналізу.

В спектрі лактону 9 відсутні смуги валентних коливань N-H та O-H. Проте спостерігаються дуже інтенсивні смуги коливань С=О (1795 та 1711 см^-1). Характерною є смуга коливання С-О (1219 см^-1). В спектрі естеру 10 наявна інтенсивна смуга N-H при 3174 см^-1. Також спостерігаються інтенсивні смуги валентних коливань С=О при 1713 та 1698 см^-1. ¹Н ЯМР-спектри естерів відрізняються від спектрів відповідних кислот наявністю сигналів алкільних протонів в області сильного поля, в спектрах азлактонів відсутні смуги, які відповідають протонам NHCO-групи.

2.3. Синтез амідованих похідних 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот. Наступним етапом нашої роботи стала розробка оптимальних методів синтезу амідованих похідних 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот (схема 3):

Схема 3

13. R=H, R¹=H, R²=Ph; 14. R=H, R¹=H, R²=2-MePh; 15. R=H, R¹=H, R²=3-MePh; 16. R=H, R¹=H, R²=4-MePh; 17. R=H, R¹=H, R²=2,5-diMePh; 18. R=H, R¹=H, R²=3,4-diMePh; 19. R=H, R¹=H, R²=2-OMePh; 20. R=H, R¹=H, R²=3-OMePh; 21. R=H, R¹=H, R²=4-OMePh; 22. R=H, R¹=H, R²=2-OHPh; 23. R=H, R¹=H, R²=3-OHPh; 24. R=H, R¹=H, R²=4-OHPh; 25. R=H, R¹=H, R²=4-OHEtPh; 26. R=H, R¹=H, R²=2-BrPh; 27. R=H, R¹=H, R²=3-BrPh; 28. R=H, R¹=H, R²=4-BrPh; 29. R=H, R¹=H, R²=2-ClPh; 30. R=H, R¹=H, R²=3-ClPh; 31. R=H, R¹=H, R²=4-ClPh; 32. R=H, R¹=H, R²=2,5-diClPh; 33. R=H, R¹=H, R²=2-FPh; 34. R=H, R¹=H, R²=3-FPh; 35. R=H, R¹=H, R²=4-FPh; 36. R=H, R¹=H, R²=2,4-diFPh; 37. R=H, R¹=H, R²=2-OH-4-ClPh; 38. R=H, R¹=H, R²=2-OH,4-NO₂Ph; 39. R=Me, R¹=H, R²=3-BrPh; 40. R=Me, R¹=H, R²=4-BrPh; 41. R=Et, R¹=H, R²=3-BrPh; 42. R=Et, R¹=H, R²=4-BrPh; 43. R=Me, R¹=H, R²=2-OH,4-ClPh; 44. R=H, R¹=H, R²=нафтил-1; 45. R=H, R¹=H, R²=4-ОН-нафтил-1; 46. R=H, R¹=H, R²=5-ОН-нафтил-1; 47. R=Me, R¹=H, R²= нафтил-1; 48. R=Et, R¹=H, R²=нафтил-1; 49. R=Me, R¹=H, R²=Ph; 50. R=Et, R¹=H, R²=Ph; 51. R=H, R¹=H, R²=Me; 52. R=H, R¹=H, R²=Et; 53. R=H, R¹=H, R²=Pr; 54. R=H, R¹=H, R²=i-Pr; 55. R=H, R¹=H, R²=С₆Н₁₃; 56. R=H, R¹=H, R²=All; 57. R=H, R¹=H, R²=Bn; 58. R=H, R¹=H, R²=2,4-diFBn; 59. R=H, R¹=H, R²=(CH₂)₂Ph; 60. R=H, R¹=Et, R²=Et; 61. R=H, R¹=H, R²=2,6-діоксо-1,2,3,6-тетрагідропіримідин-4-іл; 62. R=H, NR¹R²=піперидин-1-іл; 63. R=H, NR¹R²= 4-(2-гідроксиетил)піперазин-1-іл; 64. R=H, NR¹R²=4-бензилпіперазин-1-іл; 65. R=H, NR¹R²=морфоліл; 66. R=H, NR¹R²=4-метилпіперазин-1-іл

Нами було з'ясовано, що отримати цільові продукти за традиційним методом при використанні в якості вихідних сполук естерів 10-12 неможливо. Тому було вирішено провести синтез на основі азлактонів 7-9. Конденсацією азлактонів з алкіл-, арил-, та гетериламінами отримували аміди 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот 13-66. Як розчинник використовували етанол або диметилформамід. Для одержання алкіламідів було достатньо нагрівання реакційної суміші до температури 50-60^оС протягом 10-15 хвилин. У випадку ариламідів - потрібно нагрівання на киплячій водяній бані впродовж 30-40 хвилин. Для синтезу гетериламідів необхідно подовжити нагрівання до 60 хвилин. На вихід цільових продуктів збільшення кількості амінів 1:2, 1:3 і т.д. особливого впливу не має. Нами з'ясовано, що 1-N-заміщені аміди також можна отримати зустрічним синтезом шляхом алкілування відповідних ариламідів, які не містять замісників у кільцевого атома Нітрогену 2-оксоіндолінового циклу алкілгалогенідами в середовищі диметилсульфоксиду у присутності калію карбонату. Продукти, одержані за другим способом вимагають додаткової перекристалізації, тому перевагу слід надати першому способу синтезу.

В ІЧ-спектрах синтезованих амідів спостерігаються смуги валентних коливань N-H в діапазоні від 3581 до 3122 см^-1, що вірогідно пов'язано із різним ступенем їх ассоційованості. При цьому для аліфатичних амідів інтенсивність смуг N-H значно вища. Смуги С=О спостерігаються в діапазоні 1697-1650 см^-1. Для вторинного аміду 52 не спостерігається смуг поглинання N-H.

В ¹Н ЯМР спектрах синтезованих сполук спостерігаються синглетні сигнали протонів амідних груп бензоїламідних фрагментів при д 13,04-12,45 м.ч. і індольного циклу при д 11,20-10,88 м.ч. (сполуки, які не містять замісників у кільцевого атому Нітрогену), а також сигнали ароматичних протонів в області д 8,22-6,71 м.ч. Синглетний сигнал NH-протону ариламідів 13-52 знаходиться в області д 11,15-10,70 м.ч. (Рис. 4). У сполук, які містять N-замісники, в області сильного поля спостерігаються сигнали протонів відповідної мультиплетності.

а)

б)

Рис. 4. ІЧ- та ЯМР ¹Н-спектри N-2-толіламіду 14 (а) та N-метиламіду 51 (б) 2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти.

Наявність подвійного зв'язку між 2-оксоіндоліновим циклом і замісником в положенні 2 синтезованих сполук створює умови для геометричної ізомерії. З метою встановлення їх конфігурації нами було проведене рентгеноструктурне дослідження N-[2-(етиламіно)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден) етил] бензамиду 46 (Рис. 5).



Рис. 5. Будова молекули N-[(1Z)-2-(етиламіно)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)етил]бензаміду 46 з нумерацією атомів.

В результаті дослідження встановлено, що біциклічний фрагмент і атом О(1) лежать в одній площині з точністю 0.02 Е. Екзоциклічний подвійний зв'язок С(7)-С(9) декілька відклонений від площини біциклічного фрагмента. Карбамідний фрагмент этилкарбамідного замісника, що знаходиться у транс-конформації відносно ендоциклічного зв'язку С(8)-С(7), розгорнутий практично перпендикулярно экзоциклічному подвійному зв'язку С(7)-С(9), що, ймовірно, є наслідком відштовхування між атомами біциклічного фрагмента і атомами замісника. Етильна група знаходиться в ар-конформації відносно зв'язку С(9)-С(10) і практично ортогональна зв'язку С(10)-N(2). Фенілкарбамидний замісник при атомі С(9) знаходиться в цис-положенні відносно зв'язку С(8)-С(7). Ароматичний цикл замісника знаходиться в ар-конформації відносно зв'язку С(9)-N(3) і декілька некопланарний карбамідному угрупованню, що, ймовірно, викликано відштовхуванням між атомами ароматичного циклу і атомами карбамідного фрагмента.

Розділ 3. Дослідження біологічної активності синтезованих сполук. Для проведення цілеспрямованого синтезу сполук, було проведено попередній комп'ютерний прогноз їх біологічної активності з використанням програми PASS. Встановлено, що серед виявлених видів біологічної дії переважають антианемічна, нейропротекторна, ноотропна, антиепілептична, противірусна та антиневротична активності.

Дослідження ноотропної дії. Вивчення ноотропної дії синтезованих сполук проводили на кафедрі технології ліків та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Інституту підвищення кваліфікації спеціалістів фармації під керівництвом д.м.н., проф. Штриголя С.Ю. Вивчення ноотропної дії N-R,R¹-амідів (2Z)-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти проводили у порівнянні з пірацетамом за загальновживаним тестом умовної реакції пасивного уникнення (УРПУ) на білих мишах-самцях масою 15-20 г на моделі антероградної амнезії, що викликана скополаміном (1,5 мг/кг внутрішньоочеревинно).

Результати дослідів свідчать, що на моделі скополамінової амнезії N-R,R¹-аміди (2Z)-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти чинять виражений ноотропний ефект, а саме значно покращують пам'ять (рис. 6).

Рис. 6. Ноотропна дія найбільш активних амідованих похідних 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот.

Дослідження антигіпоксичної активності. Вивчення антигіпоксичної активності синтезованих сполук проводили на кафедрі патологічної фізіології НФаУ під керівництвом д.м.н., проф. Кононенко Н.М.

Антигіпоксичну активність досліджуваних сполук та препарату порівняння - мексидолу вивчали у дослідах на білих нелінійних мишах-самцях масою 15-22 г в умовах гострої гемічної гіпоксії за стандартною методикою. Оцінку антигіпоксичної активності проводили за показником середньої тривалості життя експериментальних тварин за умов профілактичного введення досліджуваних сполук.

Рис. 7. Антигіпоксична дія найбільш активних похідних 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот.

Аналіз результатів фармакологічних досліджень показав, що 2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтова кислота 4 має антигіпоксичну активність на рівні 84% від активності мексидолу, а замикання азлактонового циклу (сполука 7) підвищує активність до 117% (Рис. 7). Анілід 13 проявляє активність на рівні 93% від активності мексидолу, введення метильного радикала в орто- і пара-положення бензольного кільця ариламідного фрагмента знижує активність (сполуки 14 і 16), а в мета-положення 15 дещо підвищує її. Найбільш активним з досліджених ариламідів виявився нафтиламід 44, з активністю на рівні 121%.

Активність бензиламіду 57 є майже рівною активності мексидолу, подовження аліфатичного ланцюга на одну метиленову ланку призводить до підвищення активності - фенілетиламід 59 виявився самим активним з досліджуваних амідів. Досліджувані гетериламіди є неактивними, за винятком піперазинаміду 63, активність якого знаходиться на рівні мексидолу.

Дослідження анаболічної активності. Вивчення анаболічної активності синтезованих сполук проводили на кафедрі патологічної фізіології НФаУ під керівництвом д.м.н., проф. Березнякової А.І.

Анаболічну активність досліджували за методикою Herschberger, препаратом порівняння був обраний калію оротат, який має анаболічну активність, але не виявляє андрогенної дії.

Встановлено, що в групі алкіламідів найбільш активним виявився фенілетиламід 59, активність якого наближується до активності калію оротату (Рис.8). Аміди, які містять арильні залишки поступаються сполукам, в склад яких входить нафтильний радикал. Введення в молекулу залишку 2,6-діоксо-1,2,3,6-тетрагідропіримідину (сполука 61) значно збільшує анаболічну активність. Цей амід за рівнем анаболічної дії перевершує препарат порівняння калію оротат і є найбільш перспективним з даного ряду сполук.

Рис. 8. Анаболічна дія найбільш активних амідованих похідних 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден) оцтових кислот.

Дослідження антибактеріальної активності. Вивчення антибактеріальної активності проводили у лабораторії біохімії мікроорганізмів і живильних середовищ Інституту мікробіології і імунології ім. І.І. Мечнікова АМН України під керівництвом к.б.н., ст.н.с. Т.П. Осолодченко.

Досліджувані зразки були перевірені у відношенні широкого спектра мікроорганізмів. Концентрація досліджуваних зразків складала 15,0 мкг/мл, 50,0 мкг/мл, 100,0 мкг/мл.

Для оцінки активності синтезованих сполук використовували тест-штами Staphylococcus aureus АТСС 26923, Escherichia coli АТСС 25922, Pseudomonas aeruginosa АТСС 27853, Bacillus subtilis АТСС 6633, Proteus vulgaris АТСС 4636, Candida albicans АТСС 885/653. В результаті скринінгового аналізу встановлена висока чутливість мікроорганізмів до досліджуваних амідів 27, 28 та 37.

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що синтез похідних 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот є перспективним для подальшого пошуку нових біологічно активних речовин з антигіпоксичною, ноотропною, анаболічною і антимікробною активністю, а речовину 59 доцільно піддати поглибленому вивченню в якості потенційного антигіпоксанта.

Розділ 4. Хімічні перетворення амідів 2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти. З метою виявлення впливу на біологічну активність синтезованих речовин було проведено введення в молекули ряду амідів в якості структурних фрагментів відомих фармакофорів. Синтез N-R-амідів 2-(бензоїламіно)(1-R¹-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти проводили за схемою 4:

На рис. 9 наведені ¹Н ЯМР спектри синтезованих сполук. Відсутність синглетного сигналу протону N-H індолінового фрагмента свідчить про перебіг реакції саме за цією групою.



Схема 4

а) б)

Рис. 9. ЯМР ¹Н спектри N-R-амідів 2-(бензоїламіно)(1-R¹-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти 67 (а) і 77 (б).

При проведенні фармакологічного скринінгу з'ясовано, що модифікація по кільцевому атому Нітрогену оксоіндолінового фрагмента не призвела до бажаного результату і фармакологічна активність амідів 67-78 не вища за таку ніж у вихідних сполук.

В результаті досліджень, проведених на кафедрі аналітичної хімії НФаУ, вдалося синтезувати ефективні сполуки антигіпоксичної і ноотропної дії, які поєднують в своїй структурі амінокислоти та їх естери із залишком (2-оксоіндолініліден-3)-2-оксіоцтової кислоти. Тому наступним етапом нашої роботи стало одержання N-[2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)ацетил]амінокислот та їх естерів (схема 5). При синтезі кислот 79, 80 за традиційним пептидним способом до суспензії відповідної амінокислоти в ацетоні додають розчин натрію гідроксиду і азлактон. Для виділення цільових продуктів через декілька годин реакційну суміш нейтралізують хлоридною кислотою і охолоджують до 0⁰С.

Схема 5

Для одержання кислот 79, 80 з успіхом можна використати і інший спосіб. До метанольного розчину КОН додають амінокислоту і розчин азлактону в 1,4-діоксані. Реакційну суміш нагрівають протягом 1 години на водяній бані і виділяють цільові продукти її подальшим підкисленням.

Сполуки 81 і 82 отримували естерифікацією N-[2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)ацетил]амінокислот в абсолютному етанолі, або при нагріванні азлактону 4 з етиловими естерами відповідних амінокислот в середовищі етанолу протягом 1 години.

При проведенні скринінгових досліджень сполук 79-82 з'ясовано, що за ноотропною дією етиловий естер N-[2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)ацетил]гліцину 80 перевищує препарат порівняння пірацетам і найбільш активні аміди 44 і 62.

Розділ 5. Вивчення фізико-хімічних властивостей та розробка методів аналізу N-{(1Z)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)-2-[(2-фенілетил)аміно]етил} бензаміду.

Для речовини, яка за результатами біологічних досліджень виявила високу антигіпоксичну активність, проведено попередні дослідження щодо розробки методів контролю її якості, що можуть бути в подальшому використані при складанні аналітичної нормативної документації.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене вирішення наукової задачі, що виявляється в одержанні похідних б-ариламідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот, які поєднують в одній структурі оксоіндоліновий фрагмент та залишок оцтової кислоти - двох активних фармакофорів та дослідження впливу на прояв біологічних властивостей подібного комбінування.

1. Здійснено синтез нової групи 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот. Запропоновано оптимальний варіант проведення реакції конденсації N-заміщених ізатинів з гіпуровою кислотою в середовищі льодяної оцтової кислоти в присутності оцтового ангідриду, що забезпечує високий вихід цільових продуктів.

2. Етилові естери 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот були отримані алкоголізом азлактонів відповідних кислот при їх нагріванні в 96% етанолі протягом 1 години. Синтез вихідних 1-R-3-(5-оксо-2-феніл-1,3-оксазол-4(5Н)-іліден)-1,3-дигідро-2Н-індол-2-онів проведений нагріванням 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот в надлишку оцтового ангідриду при температурі 100^оС.

3. Конденсацією 1-R-3-(5-оксо-2-феніл-1,3-оксазол-4(5Н)-іліден)-1,3-дигідро-2Н-індол-2-онів з алкіл-, арил- та гетериламінами одержана велика група амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот. Експериментальні дослідження дозволили запропонувати оптимальний варіант проведення цієї реакції в середовищі етанолу.

4. За результатами РСА встановлено стереоструктуру амідів 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот.

5. Вперше отримані дані щодо біологічних властивостей (антигіпоксичної, ноотропної, анаболічної, антимікробної) і гострої токсичності синтезованих сполук та виявлено елементи зв'язку «структура-фармакологічна дія». Знайдено сполуки, які за антигіпоксичною, ноотропною, анаболічною активністю перевищують активність рефренс-препаратів.

6. Структура та індивідуальність синтезованих сполук підтверджена даними елементного аналізу, УФ-, ІЧ-, ПМР-спектроскопії, рентгеноструктурного аналізу, а також зустрічним синтезом.

7. З метою виявлення впливу на біологічну активність синтезованих речовин проведено введення в молекули активних амідів в якості структурних фрагментів відомих фармакофорів.

8. Для подальших біологічних досліджень як потенційний антигіпоксант рекомендований N-{(1Z)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)-2-[(2-фенілетил)аміно]етил}бензамід. Розроблені методики ідентифікації та визначення кількісного вмісту основної речовини, які можна використовувати при розробці методів контролю якості.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Синтез та властивості N-[(1Z)-2-ариламіно-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)етил]бензамідів / С.В. Колісник, В.В. Болотов, О.О. Алтухов, С.В. Шишкіна. // Журн. орг. та фарм. хімії. - 2010. - Т.8, вип. 3(31). - С. 65-70. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, інтерпретація спектрів ПМР, узагальнення результатів.

2. Острая токсичность и связь “структура-токсичность” в ряду новых производных б-ариламидо-б-(2-оксоиндолинилиден-3)-уксусной кислоты / Н.Н. Кононенко, С.В. Колесник, Д.В. Гаман, А.А. Алтухов. // Український біофармацевтичний журнал. - 2010. - №4(9). - С. 28-30. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

3. Визначення ефективної дози і гострої токсичності уроксаліну / М.О. Алексєєва, А.І. Березнякова, О.О. Алтухов, С.В. Колісник. // Український біофармацевтичний журнал. - 2011. - №1(12). - С. 41-46. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

4. Синтез и свойства N-[(1Z)-2-(алкиламино)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигидро-3Н-индол-3-илиден)этил]бензамидов / С.В. Колесник, В.В. Болотов, А.А. Алтухов, С.В. Шишкина. // Український журнал клінічної та лабораторної медицини. - 2011. - Т.6, №1. - С. 114-118. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, інтерпретація спектрів ПМР, узагальнення результатів.

5. Синтез і перетворення N-ариламідів (2Z)-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтових кислот / С.В. Колісник, В.В. Болотов, О.О. Алтухов, С.В. Шишкіна. // Журн. орг. та фарм. хімії. - 2011. - Т.9, вип. 2(34). - С. 53-59. Особистий внесок автора: синтетична частина роботи, інтерпретація спектрів ПМР, узагальнення результатів.

6. Пат. на корисну модель 58213 (2011) Україна, МПК А61К 31/16, А61Р 25/28. N-R,R¹-аміди (2Z)-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)оцтової кислоти, що мають ноотропну активність / Болотов В.В., Колісник С.В., Штриголь С.Ю., Шатілов О.В., Алтухов О.О.; заявник і патентовласник НФаУ - № u 2010 09761; заявл. 05.08.2010; опубл. 11.04.2011, Бюл. № 7.

7. Пат. на корисну модель 58811 (2011) Україна, МПК С07С 233/65, А61К 31/16, А61Р 43/00. N-{(1Z)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3-іліден)-2-[(2-фенілетил)аміно] етил}бензамід, що проявляє антигіпоксичну дію / Болотов В.В., Колісник С.В., Алтухов О.О., Кононенко Н.М., Гаман Д.В., Колісник Ю.С., Рибалкін М.В.; заявник і патентовласник НФаУ - № u 2010 11765; заявл. 04.10.2010; опубл. 26.04.2011, Бюл. № 8. Особистий внесок автора: експериментальна частина роботи.

8. Колісник С.В. Аміди б-бензамідо-б-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтової кислоти - нова група перспективних ноотропів / С.В. Колісник, В.В. Болотов, О.О. Алтухов // Фармація України. Погляд у майбутнє: матеріали VII Нац. з'їзду фармацевтів України (Харків, 15-17 вересня 2010 р.). У 2-х т. Х.: НФаУ, 2010. - Т. 1. - С. 65.

9. Гаман Д.В. Антигіпоксична активність іноксарилу / Д.В. Гаман, Н.М. Кононенко, О.О. Алтухов // Фармація України. Погляд у майбутнє: матеріали VII Нац. з'їзду фармацевтів України (Харків, 15-17 вересня 2010 р.). У 2-х т. Х.: НФаУ, 2010. - Т. 1. - С. 158.

10. Вплив іноксарилу на енергетичний обмін у серцевому м'язі щурів при експериментальному інфаркті міокарда / Д.В. Гаман, Н.М. Кононенко, О.О. Алтухов, С.В. Колісник // Матеріали XXVIII Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю “Ліки людині. Сучасні проблеми створення, вивчення та апробації лікарських засобів”, м. Харків, 3 лютого 2011 р. - Харків, 2011. - С. 27-28.

11. Антирадикальная активность иноксарила / Д.В. Гаман, Н.Н. Кононенко, А.А. Алтухов, С.В. Колесник // Тезисы докладов XVIII Российского Национального конгресса “Человек и лекарство”, Москва, 11-15 апреля 2011 г. - Москва, 2011. - С.428-429.

Размещено на Allbest.ru

...