Мембранні методи в знешкодженні фільтратів полігонів твердих побутових відходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України

Мембранні методи в знешкодженні фільтратів полігонів твердих побутових відходів

Дмитро Кучерук

доктор хімічних наук, провідний науковий співробітник

Маргаріта Балакіна

доктор хімічних наук, старший науковий співробітник

Анотація

Обґрунтовано можливість застосування для знесолення фільтрату Обухівського полігону твердих побутових відходів (Київська обл., Україна) низьконапірного зворотного осмосу. Показана ефективність домембранної обробки фільтрату гальванокоагуляцією в поєднанні з каталітичним окисненням для видалення органічних полютантів. Уточнено оптимальні параметри процесу видалення сполук амонію з фільтрату шляхом отримання цінного комплексного добрива. Визначено оптимальні умови глибокого концентрування ретентату зворотного осмосу з використанням електродіалізатора-концентратора вдосконаленої конструкції.

На підґрунті проведених досліджень запропоновано принципову блок- схему очищення фільтрату Обухівського полігону твердих побутових відходів, гнучкий блочний принцип якої дозволяє варіюванням кількістю та порядком розташування блоків обирати блок-схеми та прогнозувати рівень очищення фільтраційних вод полігонів твердих побутових відходів різного складу. Значну увагу приділено не тільки очищенню фільтрату, але й переробці відходів на вторичні матеріальні ресурси.

Ключові слова: фільтрати полігонів твердих побутових відходів, низьконапірний зворотний осмос, електродіаліз, домембранна підготовка, гальванокоагуляція, струвіт.

знесолення фільтрат побутовий відхід

Dmytro Kucheruk

Doctor of Chemical Sciences, leading researcher of

Dumansky Institute of Colloid Chemistry and Water Chemistr y of the National Academy of Sciences of Ukraine Kyiv, Ukraine

Margarita Balakina

of Chemical Sciences, senior researcher of Dumansky, Institute of Colloid Chemistry and Water Chemistry of the National Academy of Sciences of Ukraine Kyiv, Ukraine

MEMBRANE METHODS IN THE NEUTRALIZATION OF LEACHATES FROM MUNICIPAL SOLID WASTE LANDFILLS

Abstract

The possibility of using low-pressure reverse osmosis for desalting landfills leachates of the Obukhiv landfill (Kyiv region, Ukraine) is substantiated. The efficiency of pretreatment for membranes of the filtrate by galvanic coagulation in combination with catalytic oxidation for removal of organic pollutants is shown. The optimal parameters of the process of removal of ammonium compounds from the filtrate by obtaining a valuable complex fertilizer are specified. The optimal conditions for deep concentration of reverse osmosis retentate with the use of an electrodializer-concentrator of advanced design are determined.

On the basis of conducted research the principled block scheme for purification of Obukhiv landfill's filtrate is proposed, the flexible block principle of which allows to choose block schemes and predict the purification level of landfill's filtrates of different composition by varying the number and order of blocks.

Considerable attention is paid not only to the purification of the filtrate, but also to the processing of its waste into secondary material resources.

Keywords: landfills leachates, low-pressure reverse osmosis, electrodialysis, pretreatment for membranes, galvanic coagulation, struvite.

Вступ

Постановка проблеми. Охорона довкілля від антропогенного впливу є актуальним завданням сучасності. У цьому контексті серйозне занепокоєння викликають стічні води (фільтрати), що утворюються під час експлуатації полігонів депонування твердих побутових відходів (ТПВ) за рахунок складних біохімічних і хімічних процесів, які відбуваються в масиві полігону. Зазначені фільтрати характеризуються як концентрований стік з широким спектром органічних і мінеральних макро- та мікроелементів. Проникнення таких фільтратів до ґрунтових та поверхневих вод сприяє утворенню навколо полігону ТПВ зони ореолів полікомпонентного забруднення поверхневих і особливо підземних вод. Але поверхневі та підземні води є джерелом питної води для людини та тварин. При цьому джерелом такого забруднення фільтрат залишається не тільки протягом усього життєвого циклу полігону, а й після його рекультивації.

Зниження негативного впливу фільтратів полігонів ТПВ на об'єкти гідросфери є однією з екологічних і соціальних проблем урбанізованих територій, кардинально вирішення якої можливе шляхом створення безстічних або маловідходних технологій з використанням комплексу фізико-хімічних і хімічних методів їх очищення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. До відносно недавнього часу для очищення фільтратів полігонів ТПВ практикувались або біологічні, або фізичні та хімічні методи (седиментація-флотація, коагуляція-флокуляція, окиснення, хімічне осадження, адсорбція). Але за найбільш перспективну серед багатьох методів очищення фільтратів полігонів ТПВ останніми роками почали вважати зворотноосмотичну технологію, яка забезпечує одночасне видалення органічних і неорганічних компонентів, бактерій, вірусів та інших забруднень. На жаль, у схемах, наведених в літературних джерелах, переробка вилучених продуктів, як правило, взагалі не враховується [1-6]; у кращому випадку вказується «на утилізацію» [7], або «відходи в тіло полігону» [8], або «вивозити на депонування» [1].

Мета статті - обґрунтування використання для знешкодження фільтратів полігонів ТПВ поєднання двох мембранних методів - зворотного осмосу та електродіалізу.

Виклад основного матеріалу

За об'єкт досліджень був використаний фільтрат Обухівського полігону ТПВ (Київська область).

Полігон призначений для захоронення твердих побутових і промислових відходів III та IV класів безпеки. Дно полігона вкрите піском, глиною та полімерним екраном у два прошарки, проте цей екран ненадійний через його старіння, яке відбулося внаслідок наявності агресивного середовища, високих температур і значного гідравлічного тиску.

На полігоні існує серйозна проблема, пов'язана з накопиченням великої кількості фільтрату, насиченого небезпечними речовинами (див. табл. 1), скидати які в очисні каналізаційні спорудження міста неприпустимо [9].

Таблиця 1. Склад фільтрату Обухівського полігону ТПВ

Дані, наведені в таблиці 1 показують, що зазначений фільтрат - багатокомпонентна токсична рідина, значна частина складових якої перевищує норми на скидання до міських очисних споруд або до природних водних об'єктів. Високий рівень мінералізації вказує на доцільність використання її зниження зворотним осмосом.

Аналіз літературних даних показав, що при очищенні фільтратів полігонів ТПВ зворотним осмосом (ЗО) використовуються мембрани середнього та високого тиску - робочий тиск звичайно лежить в інтервалі від 3,6 до 6,0 МПа залежно від вмісту солей [5, 10, 11], але зустрічаються технології, де використовується і більший тиск, до 12,0 і навіть до 20,0 МПа [12, 13].

На сьогодні поряд з традиційними мембранами високого тиску з селективністю 99,2-99,7 %, які широко застосовують у схемах глибокої демінералізації, розроблені мембрани низького тиску з меншою, але достатньо високою селективністю, проте більшою продуктивністю. Такі низьконапірні мембрани працюють при тиску 1-2 МПа. Їх використання в демінералізації фільтратів полігонів ТПВ дозволило б застосовувати насоси меншої потужності та таким чином знизити вартість установок і процесу очищення в цілому. Враховуючи аргументи на користь низьконапірних зворотноосмотичних мембран, на прикладі тонкоплівкової композитної мембрани марки Hydranautics ESPA-1 (виробник Hydranautics a Nitto Group Company) була здійснена оцінка ефективності її використання при знесоленні фільтратів полігонів ТПВ.

Для забезпечення ефективної роботи мембрани було визначено такі її робочі параметри: трансмембранний тиск (АР), селективність (R), питома продуктивність (Jw) і одна з найважливіших характеристик - залежність селективності від конверсійного співвідношення (конверсії пермеату k) - відношення витрати очищеної води до витрати води, поданої на мембрану). Це дозволило уточнити можливі межі використання низьконапірної мембрани в знесолюванні фільтрату ТПВ (табл. 2).

Таблиця 2.

Концентрація іонів фільтрату в пермеаті залежно від конверсійного співвідношення й їх вихідного вмісту

На підґрунті цих даних було здійснено розрахунки очікуваного вмісту основних складових фільтрату Обухівського полігону у пермеаті низьконапірного ЗО (табл. 3). Лімітуючим компонентом у цьому випадку є вміст хлорид-іонів - 2 400 мг/дм³ (див. табл. 1). Їх видалення мембраною ESPA- 1 до регламентованої норми (240 мг/дм³ [9]) можливе до k = 50-55% (табл. 2), тому розрахунки було проведено для k = 50 %. Всі інші компоненти присутні в пермеаті до ГДК на скидання до високих ступенів конверсії пермеату. У таблиці 3 також наведено результати зворотноосмотичного знесолення цього ж фільтрату в умовах полігону на дослідно-промисловій установці продуктивністю 0,5 м³/год. Порівняння розрахованого солевмісту пермеату з отриманим у реальних умовах показує, що ці дані близькі. Вищий ступінь знесолення в останньому випадку пов'язаний з тим, що в умовах полігону вихідний фільтрат на мембранний модуль надійшов з дещо меншим солевмістом завдяки його домембранній обробці.

Дані таблиці 3 показують, що пермеат після зворотноосмотичного знесолення в обох випадках може бути скинутий не лише на міські очисні споруди, але й у водойми за всіма показниками, крім вмісту амонійного азоту, який мембрана, що використовується, здатна видалити тільки до вихідного вмісту N-NH4+ ~ 300 мг/дм³ (див. табл. 2). Очевидно, що при високому вмісті цих сполук їх доцільно видаляти з фільтрату до стадії ЗО.

Таким чином, проведені дослідження та випробування за умов полігону дозволяють вважати, що низьконапірний зворотний осмос може бути застосований при очищенні фільтратів полігонів ТПВ. Проте, суттєвим недоліком методу є екологічна небезпека ретентату, що повинен депонуватися на спеціально призначених для цього полігонах. Солевміст ретентату значно перевищує вихідний, але недостатній для його подальшої переробки. Але концентрування розчинів - одна з основних властивостей електродіалізу (ЕД), внаслідок чого при зворотноосмотичному очищенні фільтратів полігонів видається доцільним для концентрування ретентату використовувати поєднання ЗО та ЕД.

Таблиця 3.

Склад вихідного фільтрату Обухівського полігону ТПВ і пермеату, розрахований з використанням даних з конверсії, й отриманого за умов полігону

За умов Обухівського полігону було апробовано дослідно-промисловий зразок електродіалізатора-концентратора (ЕДК) спеціальної конструкції, розробленої в Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського НАН України. Відмінною особливістю його конструкції є виведення розсолу в зовнішній колектор з кожної камери концентрування окремо, що дозволяє уникнути розігріву та оплавлення мембран та рамок-прокладок у процесі електродіалізу при високому концентруванні солей. Для запобігання утворенню на мембранах осадів сульфатів та карбонатів кальцію та магнію використовуються камери знесолення та концентрування двох типів, розташовані через одну та обладнані окремими колекторами як для подачі вихідних розчинів, так і для відведення знесоленого електроліту та розсолу. У цьому випадку ретентат надходить до камери знесолення; одночасно до електродних камер і камер знесолення надходить допоміжний розчин хлориду натрію такої ж концентрації. Під дією електричного струму з камери знесолювання ретентату аніони мігрують до камери концентрування, куди з камери знесолювання хлориду натрію мігрують катіони натрію, а катіони ретентату мігрують до камери концентрування, куди також мігрують аніони хлору з камери знесолювання хлориду натрію. Завдяки цьому в камерах концентрування повинні утворюватися тільки розчинні солі, що забезпечує неможливість утворення осадів малорозчинних солей на поверхні мембран; при цьому відпадає необхідність попереднього очищення ретентату від солей жорсткості.

При випробуваннях ЕДК були отримані два типи розсолів, один з яких з вмістом солі ~ 190 г/дм³ містив катіони з фільтрату в основному у вигляді хлоридів, до складу іншого з концентрацією ~ 165 г/дм³ входили в основному хлориди, сульфати та гідрокарбонати натрію. Протягом 5 годин роботи ЕДК напруга на ньому підтримувалася в межах 7-12 В, температура не піднімалася вище 23-25 ^оС. Утворення осадів у камері та на мембранах не було помічено [14].

Фільтрат Обухівського полігону є висококонцентрованим не тільки за неорганічними сполуками, але й за органічними, на що вказує високе значення його хімічного споживання кисню (ХСК) (див. табл. 1). Зазначені сполуки концентруються на мембранній поверхні й утворюють гелеподібні шари, що призводить до різкого зниження питомої продуктивності, а часто і затримувальної здатності мембран. Як результат, мембрани при відсутності попередньої підготовки потребують частої промивки та значних витрат промивних розчинів, а іноді і заміни. У зв'язку з цим велика увага була приділена дослідженню процесів домембранної обробки фільтратів шляхом отримання й аналізу порівняльних даних про їх ефективність. Більш задовільні результати були отримані з використанням коагуляційних методів - реагентної (РК), електро- (ЕК) та гальванокоагуляціі (ГК) порівняно з окиснювальними й сорбційними методами (табл. 4).

Таблиця 4.

Показники фільтрату Обухівського полігону ТПВ до та після очищення коагуляційними методами

Незважаючи на те, що реакція утворення струвіту неодноразово досліджувалася, роль основних чинників отримання товарного продукту, а саме: рН осадження, співвідношення компонентів і джерела іонів магнію, що є лімітуючим фактором в даному процесі, до теперішнього часу остаточно не встановлена.

За осаджувачі було обрано оксид магнію й ортофосфатну кислоту, що дозволяло мінімізувати підвищення мінералізації після осадження.

При обробці фільтрату Обухівського полігону вміст іонів амонію зменшився з 1750 до 106 мг/дм³ і, крім того, на ~ 16 % знизилось значення ХСК [16].

На підґрунті аналізу та узагальнення отриманих результатів запропоновано принципову схему комплексної переробки фільтрату Обухівського полігону ТПВ (див. рис.)

Величина рН, високий рівень мінералізації, вміст органічних і амонійніх сполук фільтрату Обухівського полігону ТПВ вказують на те, що цей фільтрат можна віднести до «старих» фільтратів (див. табл. 1). Запропонована схема ґрунтується на гнучкому блочному принципі, що дозволяє варіювати кількістю та порядком розташування блоків залежно від простоти апаратурного оформлення, невисокої чутливості до зміни складу оброблюваних вод, незначними вимогами до кваліфікації обслуговуючого персоналу, здійснення процесу практично без введення хімічних реагентів, витраті електроенергії тільки на обертання мотора та механічному видаленню поверхневої пасивації напівелементів гальванопари в процесі роботи установки, був обраний і детально вивчений саме цей метод [15].

Іншою проблемою було видалення амонійних сполук, великий вміст яких (див. табл. 1) не дозволяв знизити їх кількість до регламентованої норми на скидання на міські очисні споруди (20 мг/дм³ за амонійним азотом [9]) (див. табл. 2).

Наразі проявляється підвищений інтерес до видалення амонію зі стічних вод осадженням його у вигляді струвіту - гексагідрату магнійамоній фосфату. Однією з причин такої зацікавленості є той факт, що струвіт може використовуватись у сільському господарстві як цінне мінеральне добриво пролонгованої дії, що містить азот, фосфор та магній одночасно, проте через високу вартість отримання струвіт широко промисловістю практично не випускається.

Внаслідок цього такий підхід може бути застосований не лише до фільтрату Обухівського полігону, але й до фільтратів інших «старих» та стабілізованих полігонів. Фільтрати ж «молодих» полігонів характеризуються значеннями рН від 4,0 до 6,5 і величинами ХСК до 30 гО/дм³ і більше, внаслідок чого для зниження надзвичайно високого вмісту органічних речовин у них доцільно використовувати біологічні методи очищення.

Блоки: 1 - очищення від механічних домішок; 2 - гальванокоагуляції;

3 - видалення амонійних сполук; 4 - ультрафіолетового знезараження;

5 - електродіалізу; 6 - кристалізації; 7 - одержання гіпохлоритів;

8 - низьконапірного зворотного осмосу

Рис. Принципова схема комплексної переробки фільтрату Обухівського полігону ТПВ

При розробленні схем значну увагу було приділено не тільки очищенню фільтрату, але і використанню виділених з нього компонентів як вторинної сировини: шлам після гальванокоагуляції може бути використаний у виробництві залізооксидного пігменту; осаджений струвіт є цінним комплексним добривом; з електродіалізних розсолів кристалізацією може бути виділено 90-95 % сульфату натрію, який використовується, наприклад, при виробництві каустичної соди та скла; маточний розчин придатний для отримання хлору електролізом хлориду натрію. Також можлива його переробка на гіпохлорит, який може використовуватися безпосередньо на полігоні.

Висновки

На підґрунті проведених досліджень створено наукові засади фізико-хімічних основ комплексного вирішення проблеми знешкодження екологічно небезпечних високонцентрованих за органічними та мінеральними речовинами фільтратів «старих» і стабілізованих полігонів захоронення ТПВ. Розроблено нові підходи до раціонального попереднього очищення вказаних фільтратів методом гальванокоагуляції в поєднанні з каталітичним окисненням для видалення органічних полютантів з метою захисту зворотноосмотичних мембран, до низьконапірного зворотного осмосу та електродіалізу з глибоким концентрування розсолів та переробкою останніх на вторинні матеріальні ресурси.

Література

1. Потапов П.А., Пупырев Е.И., Потапов А.Д. Методы локализации и обработки фильтрата полигонов захоронения твердых бытовых отходов: монографія. М.: АСВ, 2004. 168 с.

2. Courant P., Amar D., Urbain V., Attal A. Une innovation le trairtement des lixiviats par bioreactteur a membrane et osmose inverse. Eau, ind., nuisances. 1992. Nr 160. P. 57-60.

3. Detter A., Rott K., Sommer J. Zun Einsatz der UV-Absorption zur Erfassung der organischen Belastung von Deponiesickerwassem. Korrespondenz Abwasser. 1996. B 43, Nr 7. S. 1271.

4. Саратов И.Е., Горох Н.П., Бабаев В.Н. Полимерные отходы в коммунальном хозяйстве города: учебное пособие. Харьков: ХНАГХ, 2004. 375 с.

5. Bohdziewicz J. Treatment of landfill leachate by means of pressure driven membrane operations. Architecture civil engineering environment. 2008. N4. P. 123-132.

6. Нещименко Ю.П., Феклистов Д.Ю., Афанасьев В.С. Комплексная очистка фильтрата полигонов ТБО и обработка осадка. URL: http://waste.ua/eco/2009/municipal-waste/purification/.

7. Милютина Н.О., Политаева Н.А., Зеленковский П.С., Подлипский И.И., Великосельская Е.С. Анализ методов очистки фильтрата полигонов твердых коммунальных отходов. Вестник Евразийской науки. 2020. №3. С. 1-11.

8. Поворов. А. А., Павлова В. Ф., Шиненкова Н. А., Логунов О. Ю. Технология очистки дренажных полигонных вод. Твердые бытовые отходы. 2009. № 4. С. 26-27.

9. Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України. Вимоги: Наказ Держбуду України № 37. - [Чинний від 19.02.2015].

10. Малышева А.В. Очистка фильтрата полигона ТБО с помощью мембранных технологий. Твердые бытовые отходы. 2011. № 2. С. 45-47.

11. Schiopu A.-M., Piuleac G.C., Cojocaru C. Reducing environment risk of landfills leachate treatment by reverse osmosis. Environment Engineering and Management Journal. 2012. Vol. 11, 12. 2319-2331.

12. Краткий обзор современных методов очистки сточных вод. URL: http:// www. Vlr53. narod. Ru/och.htm.

13. Использование техники фирмы PALL для очистки сточных вод свалок твердых бытовых и токсичных отходов URL: www. eprom. net. ua/ doc/ vodaполигонаТБО.pdf.

14. Balakina M.N. Electrodialysis in integrated processing of leachate of solid waste landfills. Journal of Water Chemistry and Technology. 2015. Vol. 37, N4. P. 179-184.

15. Goncharuk V.V., Balakina M.N., Kucheruk D.D., Pishchai I.Ya. Galvanocoagulation in preliminary purification of leachate of landfills of solid household wastes. Journal of Water Chemistry and Technology. 2010. Vol. 32, N 4. P. 235-241.

16. Balakina M.N. Reagent wastewater treatment from ammonium compounds. Journal of Water Chemistry and Technology. 2015. Vol. 37, N 3. P. 116-121.

References

1. Potapov, P.A., Pupyrev, Ye.I. & Potapov, A.D. (2004). Metody lokalizatsii i obrabotki fil'trata poligonov zakhoroneniya tverdykh bytovykh otkhodov [Methods for localization and treatment of leachate from municipal solid waste landfills]. M.: ASV [in Russian].

2. Courant, P., Amar, D., Urbain, V. & Attal, A. (1992). Une innovation le trairtement des lixiviats par bioreactteur a membrane et osmose inverse. Eau, ind., nuisances. Nr 160. P. 57-60.

3. Detter, A., Rott, K. & Sommer, J. (1996). Zun Einsatz der UV-Absorption zur Erfassung der organischen Belastung von Deponiesickerwassem. Korrespondenz Abwasser. B 43, Nr 7. S. 1271.

4. Saratov, I.Ye., Gorokh, N.P. & Babayev, V.N. (2004). Polimernyye otkhody v kommunal'nom khozyaystve goroda [Polymeric waste in municipal services of the city]. Khar'kov: KHNAGKH [in Russian].

5. Bohdziewicz, J. (2008). Treatment of landfill leachate by means of pressure driven membrane operations. Architecture civil engineering environment. N4. P. 123-132.

6. Neshchimenko, Yu.P., Feklistov, D.Yu. & Afanas'yev, V.S. Kompleksnaya ochistka fil'trata poligonov TBO i obrabotka osadka [Integrated treatment of leachate from landfills and sludge treatment] (n.d.). Retrieved from http://waste.ua/eco/2009/municipal-waste/purification/ [in Russian].

7. Milyutina, N.O., Politaeva, N.A., Zelenkovskii, P.S., Podlipskiy, I.I. & Velikoselskaya, E.S. (2020). Analiz metodov ochistki fil'trata poligonov tverdykh kommunal'nykh otkhodov [Analysis of methods for cleaning leachate from municipal solid waste landfills]. Vestnik Yevraziyskoy nauki - The Eurasian Scientific Journal. 3(12), 1-11 [in Russian].

8. Povorov, A.A., Pavlova, V.F., Shinenkova, N.A. & Logunov, O.Yu. (2009). Tekhnologiya ochistki drenazhnykh poligonnykh vod [Technology of purification of drainage polygon waters]. Tverdyye bytovyye otkhody - Municipal solid waste. 4, 26-27 [in Russian].

9. Pravyla pryymannya stichnykh vod pidpryyemstv u komunal'ni ta vidomchi systemy kanalizatsiyi naselenykh punktiv Ukrayiny. Vymohy [Rules of reception of sewage of the enterprises in municipal and departmental sewerage systems of settlements of Ukraine]. (2015). Order of the State Construction Committee of Ukraine № 37 from 19^th February 2015 [in Ukrainian].

10. Malysheva, A.V. (2011). Ochistka fil'trata poligona TBO s pomoshch'yu membrannykh tekhnologiy [Purification of landfill leachate using membrane technologies]. Tverdyye bytovyye otkhody - Municipal solid waste. 2, 45-47

11. Schiopu, A.-M., Piuleac, G.C., Cojocaru, C. (2012). Reducing environment risk of landfills leachate treatment by reverse osmosis. Environment Engineering and Management Journal. Vol. 11, 12. 2319-2331.

12. Kratkiy obzor sovremennykh metodov ochistki stochnykh vod [Brief overview of modern wastewater treatment methods] (n.d.). http:// www. Vlr53. narod. Ru/och.htm. [in Russian].

13. Ispol'zovaniye tekhniki firmy PALL dlya ochistki stochnykh vod svalok tverdykh bytovykh i toksichnykh otkhodov [The use of PALL technology for the treatment of wastewater from landfills of solid domestic and toxic waste] (n.d.). www. eprom. net. ua/ doc/ vodanonnroHaTBO.pdf.

14. Balakina, M.N. (2015). Electrodialysis in integrated processing of leachate of solid waste landfills. Journal of Water Chemistry and Technology. 2015. Vol. 37, N4. P. 179-184.

15. Goncharuk, V.V., Balakina, M.N., Kucheruk, D.D. & Pishchai, I.Ya. (2010).

Galvanocoagulation in preliminary purification of leachate of landfills of solid household wastes. Journal of Water Chemistry and Technology. 2010. Vol. 32, N4. P. 235-241.

16. Balakina, M.N. (2015). Reagent wastewater treatment from ammonium compounds. Journal of Water Chemistry and Technology. 2015. Vol. 37, N3. P. 116-121.

Размещено на Allbest.ru