Перекисне окиснення ліпідів в організмі тварин і людей та роль антиоксидантів у зниженні рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перекисне окиснення ліпідів в організмі тварин і людей та роль антиоксидантів у зниженні рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів

Жанна Капущак

студентка другого курсу медичного факультету, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського,

Олександр Савчук

студент другого курсу медичного факультету,

Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського,

Ярослав Стравський

доктор вет. наук, ст. н. сп.,

Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, м. Тернопіль, Україна

Анотація

До біоантиокисників в основному належать: ферментні антиоксиданти - супероксиддисмутази (СОД), каталаза, пероксидаза, глутатіон-редуктаза; макромолекулярні неферментативні компоненти: білок - переносник Феруму (трансферин) та інші білки сироватки крові, здатні зв'язувати іони Феруму (церулоплазмін, гаптоглобін, гемопексин); низькомолекулярні компоненти (тироксин, флавоноїди, стероїдні гормони, вітаміни А, Е, D, убіхінон, низькомолекулярні SH-сполуки та аскорбінова кислота).

Із синтетичних антиоксидантів у промисловості, біології та медицині використовують численні сполуки фенольної природи (бутилоксіанізол, бутилокситолуол-іонол), нафтоли, органічні сполуки сірки, в першу чергу амінотіоли (бетамеркапроетиламін, бетамеркапротропіламін), 3-оксипіридини (емоксипін, мексидол).

Ферментативна антиокисна система організму діє в тісному зв'язку з неферментативною ланкою. перекисне окислення ліпід ферментативний

Супероксиддисмутаза (СОД) - це фермент, що виконує функцію антиоксиданту. До неферментативних антиоксидантів відносять вітаміни С, Е, бетакаротин, глутатіон та інші. Чудовими антиоксидантами є Селен, Купрум, Ферум, Цинк, Магній.

Ключові слова. Перекисне окиснення ліпідів, продукти перекисного окиснення ліпідів, антиоксиданти, ферменти, мікро-макроелементи.

Zhanna Kapushchak

Oleksandr Savchuk

Yaroslav Stravskyy

LIPID PEROXIDATION IN THE ORGANISM OF ANIMALS AND HUMANS AND THE ROLE OF ANTIOXIDANTS IN REDUCING THE LEVEL OF LIPID PEROXIDATION PRODUCTS

Постановка проблеми

Перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) - один із найважливіших окислювальних процесів в організмі. Нині ПОЛ вважається однією з основних причин пошкодження та загибелі клітини внаслідок дії активних форм кисню (АФК). ПОЛ - основна причина пошкодження клітинних мембран і один з універсальних механізмів реалізації токсичності ксенобіотиків.

Будь-який достатньо потужний вплив на організм може ініціювати процеси ПОЛ. Таким чином процеси перекисного окиснення ліпідів розглядають як один із важливих механізмів клітинної патології, що лежить в основі багатьох негативних ефектів. Певну роль у розвитку патології відіграють проміжні та кінцеві продукти перекисного окиснення, які мають цитотоксичні та мутагенні ефекти.

Показники ПОЛ широко використовуються в дослідженнях оксидативного стресу. Цим шляхом окислюються ненасичені жирні кислоти, що може бути причиною порушення цілісності та властивостей біологічних мембран. У ході цього процесу зі стабільних молекул ліпідів утворюються ліпідні радикали, які піддаються поступовому руйнуванню. Тканини тварин мають різний для кожного органу фізіологічний рівень вмісту перекисів ліпідів, при цьому їх рівень вище у тканинах із високою метаболічною активністю. Комплексне забруднення виконує роль хімічного стресора, що призводить до структурно-функціональних порушень у клітинах та їх мембранах, порушує гомеостаз і активує процеси ПОЛ . Оскільки ПОЛ у першу чергу протікає у біомембранах - це призводить до порушення їх функціональних властивосте.

Метою статті було провести огляд літератури з питання перебігу перекисного окиснення ліпідів в організмі тварин і людей та ролі антиоксидантів у зниженні рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів.

Виклад основного матеріалу

Маркер інтенсифікації процесів ПОЛ - проміжний продукт - малоновий діальдегід (МДА). У 2006-2010 роках у складі Комплексної експедиції Дніпропетровського університету досліджено інтенсивність ПОЛ в організмі прудкої ящірки Lacerta agilis Linnaeus, 1758 на території Самарського лісу (Присамарський міжнародний біосферний стаціонар ім. О. Л. Бельгарда), умови якого прийнято як «умовно чисті» та у зоні комплексного промислового забруднення хімічних і металургійних підприємств м. Дніпродзержинськ [1]

Результати досліджень показали, що у тканинах тварин, із зони з антропогенним тиском (м. Дніпродзержинськ), та в зоні лісової рекультивації шахтних відвалів (м. Павлоград) відбувається значне збільшення кількості кінцевого продукту перекисного окиснення ліпідів малонового діальдегіду порівняно з плазунами контрольної групи. У плазунів із зони промислового забруднення зафіксовано найвищу концентрацію МДА у печінці (0,97 мкмоль/л), крові (0,40) та м'язах (0,10), що, відповідно, у 8,8, 8,0 та 10,0 разів більше порівняно з ящірками «умовно чистого» регіону. Це свідчить про значний рівень хімічного забруднення біотопів. Найвища концентрація МДА зафіксована у печінці тварин, яка виявляється найчутливішою до дії токсикантів. У тварин із ділянок лісової рекультивації показники МДА нижчі, ніж у ящірок із зони промислового забруднення: концентрація МДА в тканині печінці - 0,50 мкмоль/г тканини, у сироватці крові - 0,20 та у м'язах - 0,7 мкмоль/г тканини.

Одержані дані свідчать про чутливість процесів ПОЛ у L. agilis до впливу промислового забруднення. Найбільш реагентною виявилася тканина печінки. Продукти ПОЛ - малоновий діальдегід (МД) можна використовувати як характеристику стану організму плазунів. Збільшення вмісту продуктів ПОЛ у прудкої ящірки як реакція на промислове забруднення може використовуватися для індикації стану як самих тварин, так і рівня забруднення екосистем [1].

Антиоксиданти -- це поліфункціональні сполуки різної природи, здатні усувати або гальмувати вільнорадикальне окиснення (ВРО) органічних речовин мономолекулярним киснем. Широко застосовуються у промисловості для збільшення термінів зберігання різноманітних речовин, які окиснюються, та в медичній практиці для зниження вмісту продуктів ПОЛ за патології [2].

Антиоксиданти, які функціонують у живому організмі (біоантиокисники), відіграють важливу роль, захищаючи біологічні субстрати від неферментативного окиснення, наприклад ліпіди, зокрема жири і жирні кислоти мембранних структур клітини. Вони є необхідними компонентами усіх тканин та клітин живих організмів і підтримують у нормальних фізіологічних концентраціях вільнорадикальні аутоокиснювальні процеси [2, 3]

В нормі використання і поповнення антиоксидантів у тканинах живих організмів збалансоване. Розрізняють антиоксиданти, основна біологічна функція яких визначається або пов'язана з антиокиснювальною активністю (напр. супероксиддисмутази, токофероли), і речовини, основна біологічна функція яких не пов'язана з антиокиснювальною дією. До останніх належать антибіотики, які, крім бактерицидної, чинять також антиокиснювальну дію. Індивідуальні біоантиокисники утворюють систему, яка визначає антиокиснювальну активність живих тканин. Антиоксиданти класифікуються за трьома принципами: походженням, хімічною будовою та механізмом дії.

За походженням антиоксиданти поділяють на природні (біоантиокисники) і синтетичні. В основу хімічної класифікації покладено число ароматичних кілець у структурі сполуки, яка має антиокиснювальну активність, і кількість замісників та кілець. Ця класифікація не охоплює всієї різноманітності сполук з антиокиснювальною дією. За механізмом дії доантиоксидантів належать власне А. -- синергісти, тобто речовини, які або слабко гальмують окиснення, або підсилюють дію справжніх антиоксидантів, самостійно не впливаючи на інтенсивність процесів ВРО, і група сполук зі змішаними властивостями [2, 3]

До біоантиокисників в основному належать: ферментні антиоксиданти -- супероксиддисмутази (СОД), каталаза, пероксидаза, глутатіон-редуктаза; макромолекулярні неферментативні компоненти: білок -- переносник Феруму (трансферин) та інші білки сироватки крові, здатні зв'язувати іони Феруму (церулоплазмін, гаптоглобін, гемопексин); низькомолекулярні компоненти (тироксин, флавоноїди, стероїдні гормони, вітаміни А, Е, D, убіхінон, низькомолекулярні SH-сполуки та аскорбінова кислота).

Необхідно зазначити, що загальна сукупність біоантиокисників створює буферну антиоксидантну систему, що має певну ємність, а співвідношення прооксиданти/антиоксиданти визначає антиоксидантний статус організму. Антиоксидантні ферменти утворюють єдиний метаболічний ланцюг, у якому продукт першої реакції є субстратом наступної, у зв'язку з чим для нормального функціонування всієї системи важливе збереження певних співвідношень в активності окремих ферментів ланцюга. Перш за все це стосується СОД і глутатіонпероксидази, оскільки при незбалансованому підвищенні активності СОД може підвищитися стаціонарна концентрація перекисів, токсичних для клітини [2, 3].

Ферментативна антиокисна система організму діє в тісному зв'язку з неферментативною ланкою. Завдяки тому, що одні антиоксиданти є гідрофобними, а інші -- гідрофільними, комплексний антиоксидантний вплив дає можливість одночасного захисту клітин від продуктів ВРО у водній і в ліпідній фазах. Із синтетичних антиоксидантів у промисловості, біології та медицині використовують численні сполуки фенольної природи (бутилоксіанізол, бутилокситолуол-іонол), нафтоли, органічні сполуки сірки, в першу чергу амінотіоли (бетамеркапроетиламін, бетамеркапротропіламін), 3-оксипіридини (емоксипін, мексидол) та ін. Нині синтезовано багато природних амінокислот (токоферол похідні галової кислоти та ін.). Деякі біоантиокисники, промислове виробництво яких налагоджено, отримують методом генної інженерії (препарат рекомбінантної супероксиддисмутази), з еритроцитів людини (Ерисод) або великої рогатої худоби (Пероксинорм). [2, 3,5].

Супероксиддисмутаза (СОД) - це фермент, що виконує функцію антиоксиданту. Він каталізує перетворення супероксидних радикалів (вільних радикалів чи АФК) на перекис водню, яка під впливом інших антиоксидантних ферментів може надалі перетворитися на воду. Два типи СОД містять Купрум. По-перше, СОД Купруму/Цинку виявляється у більшості клітин організму людини, зокрема в еритроцитах. А по-друге, купруммісткий фермент - позаклітинний СОД, присутній у великому обсязі в легенях і малому обсязі в плазмі. Існує два різні варіанти функціонування церулоплазміну як антиоксиданту. Вільні іони Купруму та Феруму - це потужні каталізатори пошкодження вільними радикалами. Церулоплазмін зв'язує Купрум, що дозволяє уникнути окиснення вільних іонів цього елемента. Завдяки фероксідазній активності ферменту (здатності окислювати F²⁺- двовалентний Ферум), полегшується завантаження Феруму в трансферрин (білок, що відповідає за його транспорт). Також такі можливості попереджають участь вільних іонів F²⁺ у шкідливих реакціях, у яких виробляються вільні радикали [7, 8, 20, 21].

Вітамін С - найсильніший антиоксидант: він блокує дію вільних радикалів, які запускають процеси окислення і старіння. Вітамін С є основним водорозчинним, неферментативним антиоксидантом у плазмі та тканинах. Навіть у невеликій кількості він може захищати незамінні молекули в організмі, такі як білки, ліпіди, вуглеводи та нуклеїнові кислоти від пошкодження вільними радикалами та реактивними сполуками кисню, що утворюються під час нормального обміну речовин, роботи активних імунних клітин, а також через вплив токсинів та забруднюючих речовин (наприклад, певних хіміотерапевтичних препаратів та сигаретного диму). Вітамін C також бере участь у окисно-відновлювальній рециркуляції інших важливих антиоксидантів; наприклад, відомо, що Вітамін C регенерує вітамін Е з окисленої форми. Показано, що вітамін C завдяки антиоксидантним функціям захищає лейкоцити від самонанесеного окислювального пошкодження [9, 10].

Бетакаротин - це, перш за все, важливий антиоксидант для організму. Окислювальний стрес є основним винуватцем зниження когнітивних функцій, і антиоксиданти, такі як бетакаротин, можуть боротися з цими ефектами, тим самим затримуючи деградацію вікових когнітивних функцій [8, 9].

Вітамін Е - це група жиророзчинних сполук, що означає, що він всмоктується та аналогічно переміщається по тілу з жирами. Він зберігається в печінці та жировій тканині та використовується при необхідності. Він відіграє центральну роль у нашій імунній системі та діє як антиоксидант, нейтралізуючи вільні радикали, які пошкоджують клітини на генетичному рівні. Як антиоксидант вітамін Е захищає клітини від пошкодження, уповільнюючи окислення ліпідів (жирів) і формування вільних радикалів. Він захищає інші розчинні жирами вітаміни від руйнування киснем, сприяє засвоєнню вітаміну А і захищає його від кисню. Вітамін Е уповільнює старіння, може запобігати появі старечої пігментації [10, 11, 12].

Глутатіон -- це важливий антиоксидант, який виробляється в більшості клітин організму. До його складу входять три амінокислоти: глутамін, цистеїн і гліцин. Користь глутатіону полягає в тому, що даний антиоксидант може: зміцнювати імунну систему; знижувати окислювальний стрес (пошкодження клітин); підвищувати чоловічу й жіночу фертильність (здатність мати дітей); полегшувати симптоми респіраторних захворювань; поліпшувати роботу мозку; сприяти перетворенню вітамінів С і Е; стабілізувати показник цукру в крові; допомагати виводити токсини з організму; сприяти нормальному функціонуванню печінки й нирок. Було з'ясовано, що даний антиоксидант робить лімфоцити (спеціальні клітини імунної системи) більш сприйнятливими до різних патогенів та прискорює захисну реакцію організму [10, 24].

Селен: В організмі та продуктах харчування селен присутній не в чистій формі, а у вигляді селенопротеїну, а саме селеноцистеїну. Останній бере участь у багатьох біохімічних реакціях, відповідає за роботу антиоксидантної системи, необхідний для синтезу тиреоїдних гормонів та підтримки репродуктивної системи. Потрапляючи в організм з їжею, він утворює селенопротеїни, які в свою чергу є структурними компонентами таких ферментів як тіоредоксинредуктази, глутатіонпероксидази, дейодинази. Саме ці ензими забезпечують антиоксидантний захист. [4, 6].

Цинк - відмінний антиоксидант. Захищає організм людини від негативного впливу вільних радикалів. Збільшення кількості цинку у моноцитах захищає організм від окиснювального стресу. Є декілька можливих біохімічних механізмів, за допомогою яких цинк зменшує окиснювальний стрес в клітинах. Дослідження показали, що цинк негативно впливає на синтез прозапальних цитокінів, таких як фактор некрозу пухлини-а та інтерлейкін- 1в, які виробляють активні форми кисню і можуть бути додатковим механізмом, за допомогою якого даний біометал може функціонувати як антиоксидант в організмі людини. Таким чином, це дослідження дає підґрунтя для використання цинку в терапевтичних дослідженнях окремо або у поєднанні з іншими методами при деяких хронічних захворюваннях, включаючи хіміопрофілактику раку, в розвитку якого важливу роль грає окиснювальний стрес [5, 6, 18, 19].

Магній Запальні реакції в організмі продукують дві головні проблеми: прискорення процесу старіння; значне підвищення ризику переходу захворювань на хронічну форму [10, 25].

Дефіцит магнію активує надмірне утворення вільних радикалів (21), що у свою чергу прискорює та посилює перебіг запальних процесів. Стабільно нормальний рівень Mg контролює імунну відповідь, не даючи йому спонтанно масово вивільняти цитокіни та білки гострої фази. Простими словами, коли баланс Магнію в нормі, ваш імунітет працює у штатному стабільному форматі, а вільні радикали не намагаються влаштовувати бунти та захоплювати владу над центральними системами [14, 15, 16, 22, 23].

Висновки.

Література:

1. Клименко О. Ю., В. Я. Гассо В. Я. Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VI Міжнародної наукової конференції. - Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2011. - С. 292- 294. - Режим доступу: https://www.zoology.dp.ua/z11_138.html.

2. Губський Ю.І. Токсична загибель клітини: вільно-радикальне пошкодження ДНК та апоптоз // Лікування та діагностика. - 2001, № 4. - с.8-13. Режим доступу: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2826/antioksidanti.

3. Боєчко Ф. Ф. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни / Ф. Ф. Боєчко, Л. О. Боєчко. - К. : Вища школа, 1993. - 527 с. Режим доступу: https://www.pharmencyclopedia.com.ua/ arti cle/2826/anti oksi danti.

4. Остапенко, Л. І. Мікроелементи в живильній поведінці людини : підручник./ Л. І. Остапенко, Л. С. Легка. - Київ : Вища освіта, 2011. - 224 с.

5. Остапенко Л. І. Біологія клітин та молекулярна медицина: підручник./ Л. І. Остапенко, В. Ф. Чечоткін. Київ: Видавничий дім "Вінтерс", 2013. - 792 с.

6. Руденко І. В. Роль макро-, мікроелементів у розвитку природжених вад /

І.В. Руденко // Досягнення біології та медицини. - 2009. - №1. - С. 94-98. Режим доступу: https://www.umj.com.ua/article/40515/cink-i-nanocink-vlastivosti-zastosuvannya-u-klinichnij-praktici.

7. Савченко Д. С., Курапов Ю. А. Воронін Є. П., Чекман І. С. Допоміжні речовини у розробці лікарських засобів: фармакологічні, фармацевтичні та технологічні аспекти / Д. С. Савченко, Ю. А. Курапов, Є. П. Воронін, І. С. Чекман // Запорізький медичний журнал. - 2011. - №5. - С. 122-129. Режим доступу: https://www.umj.com.ua/artide/40515/cmk-i- nanocink-vlastivosti-zastosuvannya-u-klinichnij-praktici.

8. Ільїнська Н. І. Оцінка антиоксидантної активності природних сполук / Н. І. Ільїнська, Т. М. Гонтова // Український біофармацевтичний журнал. - 2017. - №2. - С. 21-25. Режим доступу: https://www.cuspu.edu.ua/ua/mizhnarodna-naukovo-praktychna-internet-konferentsiia- stratehii-innovatsiinoho-rozvytku-pryrodnychykh-dystsyplin-dosvid-problemy-ta-perspektyvy/ sektsiia-2-biolohiia-i-ekolohiia/10933-znachennya-vitaminiv-v-antyoksydantnomu-zakhysti-orhanizmu.

9. Стадник М. М. Вітаміни та мікроелементи в нашому здоровї: навч. посібник. / М. М. Стадник, В. В. Євтушенко, В. А. Шевченко. - Київ : Видавництво "Медицина світу", 2014. - 312 с.

10. Антиоксиданти: розподіл, фізіологічна роль та перспективи застосування в медицині: монографія / В. С. Михайленко, М. М. Стадник, О. С. Романів. - Київ : Видавничий дім "Слово", 2014. - 224 с.

11. Гриневич В. М. Фармакогнозія: підручник. / В. М. Гриневич. -- К. : Вища школа, 2007. -- 400 с.

12. Верещагіна Ю. С. Біологічна роль мікроелементів : підручник. / Ю. С. Верещагіна. -- К. : Вища школа, 2002. -- 264 с.

13. Малик С. Ю. Органічна хімія: Навчальний посібник. / С. Ю. Малик, М. М. Харченко. -- Львів: Ліра-К, 2011. -- 608 с.

14. Лотоцька О. В. Перекисне окиснення ліпідів та антиоксидантний захист в організмі піддослідних тварин під впливом субтоксичних доз міді на фоні вживання питної води з різним вмістом стеарату калію / О. В. Лотоцька // Актуальні проблеми транспортної медицини. - 2013. - № 3 (33). - С. 139-145.

15. Бойченко М. А. Хімія біогенних елементів : підручник. / М. А. Бойченко,

0. В. Кузикова. -- Львів Видавництво Львівської політехніки, 2011. -- 496 с.

16. Фещенко І. В. Біологічно активні речовини в організмі людини : підручник. /

1. В. Фещенко, О. П. Кондратенко. -- Київ : Фітосоціоцентр, 2016. -- 336 с.

17. Скляренко І. М. Вітаміни і мікроелементи : підручник. / І. М. Скляренко. -- К.: Генеза, 2007. -- 392 с.

18. Стефановська О. О Елементи біоорганічної хімії : підручник. / О. О. Стефановська. -- К.: Факт, 2016. -- 288 с.

19. Тронько М. Д. Біологічна роль цинку і необхідність забезпечення адекватного рівня його споживання людиною / М. Д. Тронько, М. О. Полумбрик, В. М. Ковбаса та ін. // Вісник Національної академії наук України. -- 2013. -- №6. -- С. 21-31.

20. Максимчук Т. П. Біохімія людини : підручник. / Т. П. Максимчук, - Т.: Укрмедкнига, 2001. - 736 с.

21. Скляров, О. Я. Біологічна хімія : підручник. / О. Я. Скляров, Н. В. Фартушок, Т. І. Бондарчук. - Т. ТДМУ, 2014. - 702 с.

22. Сиволоб А. В. Молекулярна біологія : підручник. / А. В. Сиволоб. -- К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. - 384 с.

23. Основи молекулярної біології : навч. посіб. / В. І. Павліченко, В. П. Пішак, Р. Є. Булик. -- Чернівці: Мед. університет, 2012. - 388 с.

24. Молекулярні механізми інтеграції метаболізму: навч. посіб. / М. М. Великий, Л. С. Старикович, Н. І. Климишин, Я. П. Чайка. -- Львів : В-во ЛНУ, 2007. -- 229 с.

25. Пирогова В. П. Мікроелементи в біології та медицині: підручник. / В. П. Пирогова, Л. М. Клімова. -- Київ: Видавничий дім «Вінтерс», 2003. -- 792 с.

References:

1. Klymenko O. Yu., & V. Ya. Hasso V. Ya. (2011). Bioriznomanittia ta rol tvaryn v ekosystemakh: Materialy VI Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii [Biodiversity and the role of animals in ecosystems: Materials of the VI International Scientific Conference ]. Dnipropetrovsk: Vyd-vo DNLto S. 292-294. - Retrieved from https://www.zoology.dp.ua/z11_138.html [in Ukrainian].

2. Hubskyi Yu.I. (2001) Toksychna zahybel klityny: vilno-radykalne poshkodzhennia DNK ta apoptoz [Toxic cell death: free-radical DNA and apoptosis damage]. Likuvannia ta diahnostyka - Treatment and diagnosis , 4, 8-13. Retrieved from https://www.pharmencyclopedia.com.ua/ article/ 2826/antioksidanti [in Ukrainian].

3. Boiechko F. F. Osnovni biokhimichni poniattia, vyznachennia i terminy [Basic biochemical concepts, definitions and terms] / F. F. Boiechko, L. O. Boiechko. - Kyiv: Vyshcha shkola, 1993. - 527 s. Retrieved from https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/ 2826/antioksidanti [in Ukrainian].

4. Ostapenko, L. I. (2011) Mikroelementy v zhyvylnii povedintsi liudyny [Microelements in human nutritional behavior]. Kyiv : Vyshcha osvita, 2011. - 224 s. [in Ukrainian].

5. Ostapenko L.I. (2013) Biolohiia klityn ta molekuliarna medytsyna [Cell biology and molecular medicine] Chechotkin. - Kyiv : Vydavnychyi dim «quot;Vinters»quot; - 792 s. [in Ukrainian].

6. Rudenko I.V. (2009) Rol makro-, mikroelementiv u rozvytku pryrodzhenykh vad [The role of macro-, trace elements in the development of congenital defects] / I.V. Rudenko // Dosiahnennia biolohii ta medytsyny [The role of macro-, trace elements in the development of congenital defects ], 1. - S. 94-98. Retrieved from https://www.umj.com.ua/article/40515/cink-i- nanocink- vlastivosti-zastosuvannya-u-klinichnij-praktici [in Ukrainian].

7. Savchenko D.S., Kurapov Yu.A., Voronin Ie.P., Chekman I.S. (2011) Dopomizhni rechovyny u rozrobtsi likarskykh zasobiv: farmakolohichni, farmatsevtychni ta tekhnolohichni aspekty [Excipients in the development of medicines: pharmacological, pharmaceutical and technological aspects]/ D.S. Savchenko, Yu.A. Kurapov, Ye.P. Voronin, I.S. Chekman // Zaporizkyi medychnyi zhurnal, 5. - S. 122-129. Retrieved from https://www.umj.com.ua/article/ 40515/cink-i- nanocink-vlastivosti- zastosuvannya-u-klinichnij-praktici [in Ukrainian].

8. Ilinska N.I. (2017) Otsinka antyoksydantnoi aktyvnosti pryrodnykh spoluk [Assessment of antioxidant activity of natural compounds]/ N.I.Ilinska, T.M.Hontova // Ukrainskyi biofarmatsevtychnyi zhurnal, 2. - S. 21-25. Retrieved from https://www.cuspu.edu.ua/ua/ mizhnarodna-naukovo-praktychna-internet-konferentsiia-stratehii-innovatsiinoho-rozvytku- pryrodnychykh-dystsyplin-dosvid-problemy-ta-perspektyvy/sektsiia-2-biolohiia-i-ekolohiia/10933- znachennya-vitaminiv-v-antyoksydantnomu-zakhysti-orhanizmu [in Ukrainian].

9. Stadnyk M.M. , Yevtushenko V.V., Shevchenko V.A. (2014) Vitaminy ta mikroelementy v nashomu zdorovi [Vitamins and trace elements in our health] Kyiv: Vydavnytstvo «quot; Medytsyna svitu»quot;, 2014. - 312 s. [in Ukrainian].

10. Stadnyk M.M., Romaniv O.S. (2014) Antyoksydanty: rozpodil, fiziolohichna rol ta perspektyvy zastosuvannia v medytsyni [Antioxidants: distribution, physiological role and prospects for use in medicine] Kyiv : Vydavnychyi dim «Slovo»,- 224 s. [in Ukrainian].

11. Hrynevych V.M. (2007) Farmakohnoziia [Pharmacognosy]. Kyiv : Vyshcha Shkola [in Ukrainian].

12. Vereshchahina Yu.S. (2002) Biolohichna rol mikroelementiv [Biological role of microelements]. Kyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

13. Malyk S.Iu. Kharchenko M.M. (2011) Orhanichna khimiia [Organic chemistry]. Lviv: Lira-K [in Ukrainian].

14. Lototska O. V. (2013) Perekysne okysnennia lipidiv ta antyoksydantnyi zakhyst v orhanizmi piddoslidnykh tvaryn pid vplyvom subtoksychnykh doz midi na foni vzhyvannia pytnoi vody z riznym vmistom stearatu kaliiu [Peroxidation of lipids and antioxidant protection in the body of experimental animals under the influence of subtoxic doses of copper against the background of drinking water with different contents of potassium stearate]. Aktualni problemy transportnoi medytsyny - Actual problems of transport medicine, 3(33), (pp 139-145). [in Ukrainian].

15. Boichenko M.A. & Kuzykova O.V. (2011) Khimiia biohennykh elementiv [Chemistry of biogenic elements]. Lviv Vydavnytstvo Lvivskoi politekhniky [in Ukrainian].

16. Feshchenko I.V. & Kondratenko O.P. Biolohichno aktyvni rechovyny v orhanizmi liudyny [Biologically active substances in the human body]. Kyiv: Fitosotsiotsentr [in Ukrainian].

17. Skliarenko I.M. (2007) Vitaminy i mikroelementy [Vitamins and microelements]. Kyiv: Heneza [in Ukrainian].

18. Stefanovska O.O (2016) Elementy bioorhanichnoi khimii [Elements of organic chemistry]. Kyiv: Fakt [in Ukrainian].

19. Tronko M.D., Polumbryk M. O., Kovbasa V.M. (2013) Biolohichna rol tsynku i neobkhidnist zabezpechennia adekvatnoho rivnia yoho spozhyvannia liudynoiu [The biological role of zinc and the need to provide adequate the level of its consumption by humans]. Visnyk Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine 6, (pp 21-31) [in Ukrainian].

20. Maksymchuk T.P (2001) Biokhimiia liudyny [Human biochemistry]. Ternopil: Ukrmedknyha [in Ukrainian].

21. Skliarov, O. Ya., Fartushok N. V., Bondarchuk T. I. (2014) Biolohichna khimiia [Biological chemistry]. Ternopil: TDMU [in Ukrainian].

22. Syvolob A.V. (2008) Molekuliarna biolohiia [Molecular biology]. Kyiv: Vydavnycho- polihrafichnyi tsentr «Kyivskyi universytet» [in Ukrainian].

23. Pavlichenko V.I., Pishak V.P., Bulyk R.Ie. (2012) Osnovy molekuliarnoi biolohii [Fundamentals of molecular biology]. Chernivtsi : Med. Universytet [in Ukrainian].

24. Velykyi M.M., Starykovych L.S., Klymyshyn N.I., Chaika Ya.P. (2007) Molekuliarni mekhanizmy intehratsii metabolizmu [Molecular mechanisms of the integration of metabolism]. Lviv: V-vo LNU [in Ukrainian].

25. Pyrohova V.P. & Klimova L.M.(2003) Mikroelementy v biolohii ta medytsyni [Microelements in biology and medicine]. Kyiv : Vydavnychyi dim «Vinters» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru