Теорія адекватного харчування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Реферат

на тему

«Теорія адекватного харчування»

харчування їжа уголєв кишковий

Підготувала

Студентка 3 курсу 4 групи

факультету РГ та ТБ

Бєлік Ніна

Київ 2013

Теорія адекватного харчування стала новим кроком в теорії харчування, істотно доповнивши класичну теорію «збалансованого» харчування з урахуванням екологічних та еволюційних особливостей функціонування травної системи.

У 1958 році академік Уголєв відкрив невідоме раніше мембранне травлення - універсальний механізм розщеплення харчових речовин до елементів, придатних до всмоктування. Після праць І.П.Павлова (Нобелівська премія 1904) та робіт І.І.Мечникова (Нобелівська премія 1908) відкриття О.М.Уголева вважається найбільш великим внеском у вивчення проблем травлення.

Олександр Михайлович Уголєв вперше розробив теорію видового, або адекватного харчування, а також фундаментально вивчив фізіологію травлення, яка за його участі перетворилася в нову науку гастроентерологію.

Грунтуючись на фізіологічних особливостях травної системи людського організму, О. М. Уголєв установив, що людина не відноситься ні до травоїдних, ні до м'ясоїдних: вона - плодоїдна, тобто видовим харчуванням для людини є плоди: ягоди, фрукти, овочі, насіння, коріння, трави, горіхи і злаки.

Теорія адекватного харчування стала новим кроком у теорії харчування, істотно доповнивши класичну теорію «збалансованого» харчування з урахуванням екологічних та еволюційних особливостей функціонування травної системи.

Відповідно до цієї концепції, жири, білки, вуглеводи, і загальна калорійність їжі не є основними показниками її цінності. Справжня цінність їжі представляється її здатністю до самопереварювання (аутолізу) в шлунку людини і одночасно бути їжею для тих мікроорганізмів, які населяють кишечник і постачають нашому організму необхідні речовини.

Суть відкритого академіком Уголєва аутолізу полягає в тому, що процес переварювання їжі на 50% визначається ферментами, що містяться в самому продукті. Шлунковий сік лише «включає» механізм самопереварюванія їжі.

Вчений порівнював переварювання різними організмами тканин, що зберегли свої природні властивості і тканин, що піддалися термообробці. У першому випадку тканини розщеплювалися повністю, у другому ж випадку їхні структури частково зберігалися, що ускладнювало засвоюваність їжі і створювало умови для зашлаковування організму. Причому принцип «сироїдіння» опинився в рівній мірі застосовний не тільки до людини, але так само і до системи травлення хижаків: коли в шлунковий сік хижака поміщали сиру і варену жаб, сира розчинялася повністю, а варена тільки трохи деформувалася поверхнево, тому ферменти, необхідні для її аутолізу були мертві.

Не тільки ферменти шлункового соку, але і вся мікрофлора кишечника призначена для засвоєння тільки певного виду їжі, і применшити значення мікрофлори просто неприпустимо. Ось лише деякі з її функцій: стимуляція імунітету, придушення чужорідних бактерій; поліпшення засвоєння заліза, кальцію, вітаміну D; поліпшення перистальтики і синтез вітамінів, включаючи ціанокобаламін (вітамін B12); активізація функцій щитовидної залози, 100% забезпечення організму біотином, тіаміном і фолієвої кислотою.

Здорова мікрофлора засвоює азот безпосередньо з повітря, завдяки чому синтезує весь спектр незамінних амінокислот і цілий ряд протеїнів. Крім того, вона сприяє утворенню лейкоцитів і посиленому оновленню клітин слизової оболонки кишечника; синтезує або перетворює холестерин у складові (стеркобилин, копростерин, дезоксихолеву і літохолеву кислоти), в залежності від потреби організму; підсилює засвоєння води кишечником.

Все це говорить про те, що нам варто уважніше поставитися до потреб мікрофлори. Вага її становить 2,5 - 3 кг. Академік Уголєв пропонував вважати мікрофлору окремим органом людини і підкреслював, що їжа повинна повністю відповідати потребам кишкової мікрофлори. Так що ж є їжею для мікрофлори людини?

Їжа для нашої мікрофлори - сира рослинна клітковина. Прекрасне здоров'я і самопочуття сироїдів, мабуть, цим і пояснюється: їхня їжа містить максимальну кількість клітковини в порівнянні з будь-якими іншими продуктами. Ті, хто переходять на харчування продуктами, що не зазнали високотемпературної термічної обробки, відразу починають спати менше на півтори-дві години, і вдень їх зовсім не хилить на сон. У них збільшується працездатність, підвищується настрій і з'являється стабільний, невичерпний ентузіазм.

В Євангелії від Єссеїв згадується, що зцілюючи людей, Ісус рекомендував їм надалі вживати тільки ту їжу, яка не торкалася вогню, і навіть вчив їх пекти коржі на каменях, розжарених полуденним сонцем. Аюрведа не рекомендує практикувати сироїдіння в холодну пору року, але, щоб підтримувати мікрофлору кишечника в здоровому стані, раціон людини в будь-якому випадку повинен, принаймні, на 50% складатися з грубої сирої клітковини: свіжих фруктів і овочів, горіхів, зелені, коренеплодів.

Доктор медичних наук Фадеєнко Г. Д., професор Інституту Терапії АМН України пише: «Симбіоз макро- і мікроорганізмів полягає в тому, що господар опікується мікрофлорою кишечника, забезпечуючи її живильними речовинами, а мікрофлора забезпечує макроорганизм потрібними йому метаболітами і захищає від впровадження патогенних мікробів. Раніше існуючий принцип лікування - "санувати" і знову заселяти кишечник - не відповідає сучасним уявленням про патогенез надлишкового бактеріального росту і застосовуватися не повинен».

Вдумайтеся в ці слова. Антибіотики пити не можна! Це безглуздо. Треба просто усунути причину розповсюдження хвороботворних мікроорганізмів. Постачати нашій мікрофлорі сиру рослинну клітковину - це і значить опікуватися нею. Тоді мікрофлора, в свою чергу, захистить нас від патогенних мікробів, і буде постачати нас всіма вітамінами і незамінними амінокислотами в необхідній для нас кількості.

Тепер необхідно розглянути процес перетравлення м'ясних продуктів людським організмом. Оскільки шлунковий сік людини володіє в десять разів меншою кислотністю, ніж у хижаків, м'ясо в нашому шлунку перетравлюється 8 годин; хворим для цього потрібно більше часу. Овочі перетравлюються 4 години, фрукти - протягом двох годин, а в стані сильної кислотності такі вуглеводи, як хліб і картопля перетравлюються протягом однієї години.

При вживанні м'яса разом з іншими продуктами організм налаштовується на найскладнішу програму і виділяє шлунковий сік максимальної кислотності для перетравлення м'яса - на шкоду іншим, більш простим програмам. Ужиті разом з м'ясом картопля і хліб перетравлюються вже протягом години, і в шлунку починається процес бродіння і газоутворення. Гази тиснуть на воротар і викликають його передчасне відкриття, внаслідок чого в тонку (12-палу) кишку разом з забродившими хлібом і недоперевареним м'ясом потрапляє висококислотний шлунковий сік, нейтралізуючи тим самим її слабо-лужний баланс, викликаючи опік і знищуючи мікрофлору кишечника.

Крім цього, в 12-ти палу кишку відкриваються підшлункова залоза і протока жовчного міхура, які можуть нормально функціонувати тільки в слабо-лужному середовищі дванадцятипалої кишки. Якщо «завдяки» відступу від норм видового харчування і грубого порушення елементарних норм гігієни харчування в 12-палої кишці така ситуація підтримується періодично або ж постійно, дисфункція всіх клапанів і проток кишечника набуває хронічного характеру, порушуючи роботу органів внутрішньої секреції.

Результатом такої вкрай неефективної і некерованої роботи шлунково-кишкового тракту є гниття продуктів та розкладання організму зсередини з виділенням неприємного запаху тіла. У той же час, відомо, що у відомої цариці Клеопатри, яка не їла навіть риби, шкіра благоухала запахом троянд, а з рота був запах свіжості.

Інша особливість видового харчування полягає у використанні продуктів, що зберегли свої біологічні та ферментативні властивості, в прагненні максимально зберегти в них енергію, що міститься у всьому живому.

В кінці XIX століття німецькі лікарі запропонували визначати необхідну людині кількість їжі по її калорійності. Так були закладені основи калорійної теорії харчування. У той же час, тканини живих організмів містять і інший вид енергії, яку академік Вернадський назвав біологічною. У зв'язку з цим швейцарський лікар Біхер-Беннер запропонував враховувати цінність харчових продуктів не по теплотворної здатності їхнього горіння, а по їхній здатності акумулювати життєву енергію, звану на Сході праною, тобто по їх енергоємності.

Він розділив продукти харчування на три групи.

До першої, найбільш цінної, він відніс продукти, що вживаються в природному вигляді. Це - фрукти, ягоди та плоди чагарників, коріння, салати, горіхи, солодкий мигдаль, зерна злаків, каштани; із продуктів тваринного походження - тільки парне молоко і сирі яйця.

У другу групу, що характеризується помірним послабленням енергії, він включив овочі, клубні рослин (картопля тощо), варені зерна злаків, хліб і борошняні вироби, варені плоди дерев і чагарників; із продуктів тваринного походження - кип'ячене молоко, свіжоприготований сир, масло, варені яйця.

У третю групу увійшли продукти з сильним послабленням енергії, викликаним змертвінням, нагріванням, або тим і іншим одночасно: гриби (які нездатні самостійно накопичувати сонячну енергію і існуючі за рахунок готової енергії інших організмів), сири тривалої витримки, сире, варене або смажене м'ясо, риба, птиця, копчені та солоні м'ясні продукти, дичина.

Якщо харчування не є видовим, тобто якщо ферменти шлункового соку не відповідають структурам їжі, що надходить в організм, і якщо вона належить до продуктів третьої категорії, то кількість енергії, витраченої на перетравлення, може виявитися більшим, ніж організм отримує від самого продукту (особливо це стосується грибів). У цьому зв'язку корисно виключити зі свого раціону не тільки невегетаріанскі, але і штучно концентровані продукти, а також цукор, консерви, магазинне борошно та вироби з нього (для організму корисне тільки живе, свіжозмелене борошно).

Слід також враховувати, що при тривалому зберіганні продукти поступово втрачають біологічну енергію, що міститься в них. До недавнього часу на Русі їжу готували, головним чином, методом томління: в витоплену зранку піч поміщали казанки з продуктами, і до обіду каша і парені таким чином овочі отримували необхідну консистенцію, зберігаючи поживні речовини і необхідні для їхнього перетравлення ферменти.

Академік Уголєв встановив, що шлунково-кишковий тракт є найбільшим ендокринним органом, дублюючим багато функцій гіпофіза і гіпоталамуса і синтезуючим гормони в залежності від контакту їжі із стінками кишечнику, внаслідок чого гормональний фон організму, а отже, і стан нашої психіки, а так само наш настрій багато в чому залежать від якості їжі, яку ми з вами їмо.

Міф про недостатність білків

«Вегетаріанцям не загрожує білкове голодування; важко уявити собі різноманітну вегетаріанську дієту, яка не перевищувала б людської потреби в білках». (Пааво Айрола, один з кращих дієтологів XX в.)

«При спільному вживанні овочів, зернових і молочних продуктів, більшість вегетаріанців в день отримують подвійну порцію протеїну». (Доктор Ф. Стейра, Гарвардський Університет)

Найбільш поширеною «проблемою» людей, які замислюються про перехід на вегетаріанську дієту, є забезпечення організму білком. Багато хто думає, що, відмовившись від м'ясних страв, вони будуть відчувати дефіцит протеїну. Найчастіше люди задають саме це питання: «А де вегетаріанці беруть білок? Адже протеїн і багато незамінних амінокислот знаходяться тільки в м'ясопродуктах!» Зрозуміло, це помилкове твердження і зайве питання. На нього можна відповісти просто: «Ми беремо їх звідти ж, звідки вони потрапляють у м'ясо тварин - з овочів і фруктів».

Білки являють собою великі молекули, побудовані з більш дрібних - амінокислот. Існують 22 амінокислоти, при цьому вважається, що кілька з них (8 у дорослих і 9 у дітей) не можуть бути синтезовані організмом і повинні бути отримані з їжі або поставлені мікрофлорою кишечнику, тому їх називають «незамінними». «Повним» називається той білок, який містить всі 22 необхідні амінокислоти.

Слід особливо підкреслити, що важливо не те, скільки «повноцінного білка» можна отримати з одного окремо взятого продукту, а загальна кількість споживаних людиною амінокислот. Нашому організму потрібні не самі білки, а саме амінокислоти, які не бувають «рослинними» або «тваринними». Тому твердження про необхідність тваринного білка для людини не має під собою ніяких підстав. Повноцінні білки з усім набором амінокислот містяться у всіх листових овочах, що містять хлорофіл, у всіх видах горіхів, в деяких фруктах (груші, хурма, абрикоси), а також в пророслих зернах пшениці та інших злаках.

Багатим джерелом рослинного білка є сочевиця, квасоля та інші види бобових, соя і соєві продукти (в тому числі такі, як тофу і окара), харчові каштани, масло амаранта. Тваринні білки в надлишку містяться у всіх видах молочних продуктах: в сирі, молоці, ряжанці, в сирах і т.д.

Дозвольте ще раз нагадати і особливо підкреслити, що амінокислоти називаються «незамінними» не тому, що вони є тільки в м'ясі і тому м'ясо «незамінне», а тому, що ці амінокислоти найчастіше не можуть бути синтезовані самим організмом і повинні бути отримані ззовні, тобто з їжею.

Травоїдні не харчуються плоттю, щоб заповнити свій запас «незамінних» амінокислот і білка. З одного тільки сіна корови, кози, верблюди не тільки отримують все необхідне для свого організму, але навіть виробляють такий насичений білками і всіма поживними речовинами продукт, як молоко! Якщо тварини-вегетаріанці отримують білки в надлишку і ще діляться з нами, то чому це повинно бути проблемою для нас, при цьому ми маємо можливість харчуватися навіть більш різноманітно, ніж багато наших менших братів? Адже ми теж створені вегетаріанцями і є «вінцем еволюції» (а це звучить гордо!).

Порівняйте дієту корови і дієту людини: у неї - трава на сніданок, на обід і на вечерю, у нас же - безмежний асортимент страв, які можна приготувати з молока, злаків, овочів і фруктів. Чи нам скаржитися на недостатність продуктів у харчуванні? Навіть мавпи - «наші найближчі родичі по Дарвіну», їдять тільки фрукти і не задаються питанням: «Де ж знайти незамінні амінокислоти?» Виявляється, всі необхідні поживні речовини містяться навіть в найпростішій їжі!

Часто можна почути таке пояснення своєму небажанню відмовитися від м'яса: «Я займаюся важкою фізичною працею, і м'ясо потрібно мені для сили». І хоча це твердження здається обгрунтованим, немає ніяких підстав вважати, що вегетаріанська дієта, в особливості доповнена молочними продуктами, не зможе забезпечити людині навіть саму високу потребу в білку і інших необхідних поживних речовинах. Вживання в їжу в достатній кількості натуральних продуктів повністю виключає можливість браку білка в організмі. Не слід забувати, що рослинний світ в кінцевому рахунку є джерелом усіх видів білка. Вегетаріанці отримують білок безпосередньо з цього джерела, а не «через другі руки», як ті, хто харчується м'ясом травоїдних тварин. Яка ж кількість білка нам насправді потрібна?

Доктор Пааво Айрола, провідний спеціаліст в області дієтології та природної біології, стверджує: «Двадцять років тому вважалося, що щоденна норма споживання білка становить 150 г, а сьогодні офіційно визнана норма знизилася до 45 г. Чому? Завдяки дослідженням, проведеним у ряді країн, тепер достеменно відомо, що організм не потребує великої кількості білка і що щоденна норма його становить не більше 30-45 г.

Надмірне споживання білків не тільки некорисне, але й приносить велику шкоду організму людини, більш того, воно може стати причиною таких серйозних хвороб, як рак і серцево-судинні захворювання. Щоб отримати 45 г білка в день, зовсім не обов'язково їсти м'ясо. Повноцінна вегетаріанська дієта, що складається зі злаків, бобових, горіхів, овочів і фруктів, цілком забезпечує людину необхідною кількістю білка». Слід зазначити, що сучасна наука не вважає питання про обов'язкове споживання такої кількості білка остаточно вирішеним, оскільки в багатьох країнах люди отримують білок в значно менших кількостях.

У своїй книзі «Буддизм і вегетаріанство» Россі Філіп Капло також розвіює цей «протеїновий міф». У зв'язку з дослідженням проблеми низького рівня вживання білка в країнах третього світу, було з'ясовано, що справжньою причиною білкового голодування є звичайне недоїдання. Якщо раціон харчування в цілому недостатньо калорійний, то симптоми білкової недостатності можуть продовжувати проявлятися навіть за умови, що організм почне отримувати протеїн в надлишковій кількості. Виною тому - захисна реакція організму на нестачу калорій, в результаті чого істотна частина білка «спалюється» в м'язових тканинах для вилучення необхідної організму енергії.

Більшість вчених сходяться на думці, що на практиці дуже важко відшукати таку дієту, яка містила б недостатню кількість білка, особливо беручи до уваги той факт, що рослинна їжа, як правило, містить його навіть більше, ніж продукти з м'яса і риби. При вживанні різних продуктів, кожен з яких окремо не є «повним протеїном», можна отримати весь спектр необхідних амінокислот. Наприклад, амінокислоти, відсутні в рисі, в надлишку містяться в бобових, що дозволяє вважати блюдо з рису в поєднанні з бобовими джерелом повного протеїну. Таке поєднання продуктів на порядок перевершує м'ясо по кількості і цінності білка. Більш того, одночасне вживання бобових і зернових продуктів підвищує засвоюваність білка організмом. Якщо з рису організм засвоює 60% білка, а з бобових 65%, то при спільному їх вживанні ця цифра становить 85%.

Багато корінних народів Північної та Південної Америк століттями безбідно існували, маючи в своєму раціоні прості страви з кукурудзи, бобових та рису - будь-яке їхнє поєднання забезпечують повний протеїновий профіль. Відомо також, що споконвіку основною стравою індійців служить кічрі - поєднання рису та дала (загальна назва різноманітних бобових, нагадують сочевицю), також є джерелом повного протеїну.

В Японії, яка до середини XIX ст. по суті, була вегетаріанською країною, традиційно основною стравою був і є донині рис у поєднанні з соєвими продуктами. Обстеження групи японських буддійських ченців, чия сувора вегетаріанська дієта складалася в основному з рису та ячменю з додаванням сої, показало, що всі вони здорові і знаходяться у відмінній фізичній формі. Населення Китаю також в більшості своїй існувало на раціоні з рису і бобів, а суміш проса, кукурудзи та сої - основна їжа селян Північного Китаю - є ще одним прикладом повноцінного джерела протеїну. Основним блюдом кавказьких народів до цих пір є лобіо - квасолевий суп у поєднанні з кукурудзяною кашею - мамалигою.

Багато моїх знайомих - вегетаріанці з народження, і ні в них самих, ні у їхніх дітей ніколи не було проблем з гемоглобіном, тому що вони регулярно дають своїм дітям гречку і сочевицю, в яких легкозасвоюваного заліза в рази більше, ніж у м'ясі. Зрештою цілий індійський субконтинент протягом багатьох тисячоліть вирощував відмінних дітей на одній тільки молочно-рослинній дієті, і вони вирізнялися чудовим здоров'ям і витонченістю. Вегетаріанці завжди народжують дуже здорових і міцних дітей. Медики постійно відзначають їхній гарний і швидкий розвиток. М'ясо ніколи не було необхідно ні дітям, ні дорослим, на відміну від коров'ячого молока.

Размещено на Allbest.ur