Екологічна свідомість споживачів, як чинник формування вимог до екологічної якості товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна свідомість споживачів, як чинник формування вимог до екологічної якості товарів

Н.С. Нічітайлова

Анотація

Дана стаття присвячена актуальним питанням формування екологічно вірного стилю споживання та орієнтації на використання екологічно безпечних продуктів, виготовлених із застосуванням нешкідливих і безвідходних технологій. Автор розглядає процес зміни екологічної свідомості споживачів, поступового підвищення їх вимог до екологічної якості споживчих товарів і розвитку українського ринку екологічно чистих продуктів. споживання екологічний продукт

Ключові слова: екологічна свідомість, типи екологічної свідомості, екологічне суспільство, екологічно-проблемне суспільство, екологічний світогляд, навколишнє середовище, захист навколишнього середовища.

Постійне загострення екологічних проблем вимагає екологізації всього життя і свідомості сучасної людини. До теперішнього часу сформувалося два основних підходи до вирішення екологічної проблеми. Перший підхід має базовим положенням те, що вирішення цієї проблеми можливе на основі впровадження у виробництво екологічних інновацій. Ю. Яковець обгрунтував цю ідею таким чином: "Враховуючи, що природні умови свого існування та розвитку людство може змінити в дуже малому ступені, а тенденції демографічної динаміки змінюються повільно, головним підвладним розуму, волі і праці людини ресурсом реалізації глобальної екологічної програми є технологічний прорив, перехід до екологізірованого постіндустріального технологічного способу виробництва "[1].

Інші дослідники вважають неможливим подолати екологічну кризу виключно технічними засобами: необхідна якісна перебудова основ цивілізації шляхом перебудови свідомості людей. Цю точку зору розвиває М. Моісеєв: "Технічний розвиток є абсолютно необхідним, але його недостатньо: іншою повинна стати цивілізація, іншим - духовний світ людини, його потреби, його ментальність" [2].

Цей процес стимулюється розвитком так званої "глибокої" екології, орієнтованої на вивчення і відновлення внутрішніх - біотичних, психологічних, соціальних зв'язків людини і навколишнього середовища. Цей напрямок пов'язаний з розвитком нової екологічної свідомості, принципи якої сформулював норвезький учений П. Несс: єдність буття людини і природи, неантропологічна екологічна етика, збереження народної культури [3]. Дана концепція є протиставленням антропоцентричному підходу і розглядає людину як частину природи, вивчає його екологію в контексті глобального екологічної процесу. У свою чергу Б. Коммонер сформулював це принцип як "все пов'язане з усім".

Єдність і цілісність проявляються в рівновазі, сталому розвитку, а значить в наявності усього розмаїття ресурсів для майбутнього. Ступінь активності населення у вирішенні екологічних проблем у свою чергу залежить від рівня розвитку суспільної екологічної свідомості та інформованості людини про стан навколишнього середовища.

Під поняттям екологічної свідомості слід розуміти: "усвідомлення залежності людей від інших частин природи і усвідомлення впливу, який справляє людина на навколишнє середовище. Свідомість означає не тільки відповідний рівень знань, але і таке його раціональне й емоційне засвоєння, що сприяє веденню певних дій "[4]. Громадська екологічна свідомість - це частина суспільної свідомості, яка відображає характер взаємодії суспільства і природи в рамках єдиної системи "людина - суспільство - природа", спрямована на збереження екологічної рівноваги в біосфері. Екологічна свідомість має проникнути у всі галузі науки, техніки і виробництва та змінити їх так, щоб вони сприяли виживанню людства, а не його загибелі. Сутність екологічної свідомості є відображенням реально-практичних відносин у суспільстві. Суспільству необхідно знати екологічні норми, правила поведінки, мати високий рівень екологічної культури.

Як відомо, в основі формування громадської екологічної свідомості лежать три типи відносин людей до природи, які відповідають ціннісним орієнтаціям конкретних історичних етапів розвитку людства: пристосувальний, споживчий і розумний (або природоохоронний). Вони в свою чергу складалися під впливом суспільних відносин та особливостей праці, характерних для свого історичного часу. Вимоги споживачів постійно змінюються, в них формуються нові напрямки і тенденції. Серед найважливіших тенденцій загальносвітового характеру, що насамперед виявляється в економічно розвинені країнах, - поступове підвищення уваги споживачів до екологічності товарів та в цілому до економічних процесів. Це потребує адекватного їх врахування як у внутрішніх, так і в зовнішніх маркетингових стратегічних та тактичних рішеннях підприємств.

Прийняття і поширення екологічного стилю життя в західній літературі визначається як екологічне споживання [5;6;7]. Явище це визначається К. Пітті як тенденція до уникання продуктів, які небезпечні для здоров'я споживача і середовища; заподіюють істотну шкоду середовищу у процесі виробництва, використання, а також у фазі після споживання; призводять до непотрібного марнотратства через високі ексклюзивні вимоги, мають надлишок рис або короткий період придатності; використовують матеріали, які небезпечні для людини і середовища; вимагають жорстокості стосовно тварин; здійснюють негативний вплив на інші країни[8]. Тому підвищення рівня екологічної свідомості суспільства веде до того, що все частіше якість виробів оцінюється також з точки зору їх екологічних характеристик (перш за все з точки зору їх нешкідливості для користувача та природного середовища. Результатом такої тенденції стало активне впровадження в ряді країн різних законодавчих та природоохоронних актів, з метою перешкоджання появі на внутрішньому ринку продукції, що представляє потенційну загрозу здоров'ю громадян та навколишньому середовищу. Такі обставини сприяли тому, що ринок екологічно чистої продукції, що представляє собою альтернативу традиційному ринку, наразі динамічно розвивається. Бізнес швидко відчув його потенціал. Компанії, що виходять на цей ринок, одержують реальні конкурентні переваги в боротьбі за споживача. Тому велика кількість провідних світових виробників має у своєму асортименті екологічні ("очищені") варіанти своїх відомих брендів, у той же час нові компанії намагаються закріпитися на цьому ринку завдяки інноваційним екологічно орієнтованим продуктам і послугам.

Найвищий рівень екологічної свідомості проявляють громадяни, які проживають у високо розвинутих країнах Західної Європи, Північної Америки, Австралії та Японії. Це переважно мешканці великих міст, середнього віку, з вищим рівнем доходів і кращою освітою, у значній мірі молодь. Екологічна якість продуктів в даному випадку тісно пов'язана з існуючими системами культурних цінностей, як це має місце, наприклад, в Японії, або ж може забезпечуватися впровадженням формалізованих систем якості, зокрема, норм (стандартів) ISO 9000. Саме це спостерігається насамперед у країнах Європейського союзу і США. У країнах східної Європи суспільство знаходиться поки що на початковій стадії розвитку екологічної свідомості, аналіз даного питання в колишніх соціалістичних країнах, зокрема в Україні, показує в цілому високу зацікавленість екологічними проблемами, але за декларованими намірами дуже рідко слідують свідомі та конкретні дії. На відміну від розвинених країн, тут спостерігається недовіра до дій державних і адміністративних органів. Доволі високий рівень екологічної свідомості не підкріплюється розвитком соціальної активності. Багато в чому таке положення зумовлено недостатнім рівнем інформованості населення про стан навколишнього середовища і незначними можливостями впливати на стан справ у сфері охорони навколишнього середовища.

Екологічним можливо вважати суспільство, розвиток якого не суперечить природним процесам, яке зацікавлене в якісному розвитку, а не в експансії за рахунок природи та її ресурсів. Для переходу до екологічного суспільства людство повинно пройти шлях від надмірного, нераціонального споживання до альтернативного типу цивілізації, через екологізацію виховання, розвиток екологічної культури, підвищення уваги до екологічного фактору, всебічне обговорення екологічних проблем.

В залежності від рівня екологічної свідомості можно виділити наступні типи споживачів: Чорний - брак знань і екологічної свідомості; підпорядкований культу матерії; неощадливо використовує електроенергію, воду, газ тощо. Сірий - низький рівень знань і екологічної свідомості; пересічний споживач; заощаджує ресурси виключно з економічних причин. Сіро-зелений - значний рівень знань; здатний до підвищення рівня екологічної свідомості; хоче сприйматись як "зелений"; заощаджує ресурси як з економічних причин так і снобістичних. Зелений - великі екологічні знання; постійно поглиблює свою екологічну свідомість; хоче змінити і змінює свій спосіб життя щоб зберегти середовище; заощаджує ресурси з метою їх збереження. Яскраво-зелений - інколи створює загрозу "зеленого тоталітаризму"; бажає повернення до природи; дуже заощадливий у використанні ресурсів

Щодо умов формування екологічної поведінки вітчизняного споживача - головною умовою є поглиблення екологічних знань та екологічної свідомості, яка, у свою чергу, необхідна для тривалих, дружніх середовищу дій разом із зміною стилю життя. Споживач повинен усвідомити, що кожна його дія - це споживання засобів природи і тільки обдумування своєї поведінки з погляду впливу на середовище може забезпечити прийнятну модель споживання. Формування екологічно вірного стилю споживання передбачає не тільки скорочення споживання, а й орієнтацію на використання екологічно безпечних продуктів, виготовлених із застосуванням нешкідливих і безвідходних технологій. Тому з екологізацією споживання пов'язана і технологічна екологізація (або екологізація виробництва). Цей напрямок може вирішити проблеми, пов'язані з економією природних ресурсів, нешкідливими і безвідходними технологіями, вторинним використанням виробів, екологічним "кругообігом". Слід зазначити, що в Україні орієнтація підприємств на екологічно чисті товари пов'язана з певним ризиком, який полягає в тому, що певна категорія споживачів не сприймає екологічно чисту продукцію за пропонованими цінами. Тому витрати підприємств на її виробництво і збут не окуповуються і тому підприємства не поспішають розв'язувати екологічні проблеми. Крім того, в нашій державі не визначене поняття "екологічно чиста продукція" і зробити це на сьогодні надзвичайно складно, так як на всіх етапах виробництва, транспортування та зберігання продукт не повинен змінювати свої властивості та максимально донести природні якості товару. Певні підходи існують, але чітко визначених немає. Як відомо, екологічно чисті продукти - це продукти, які сприймаються споживачем як безпечні для здоров'я, такі, що позитивно впливають на організм людини, в яких відсутні небезпечні інгредієнти, і вони не справляють негативного впливу на довкілля.

Також слід зазначити певні особливості ринку екологічно чистих товарів в Україні: - цей ринок швидко зростає, що робить його особливо привабливим для учасників ринкових відносин, проте вихід на цей ринок вимагає значних капіталовкладень і характеризується високим ризиком; - критерії віднесення товарів до екологічно чистих розпливчасті та неструктуровані. - сформувався окремий і дуже важливий сегмент споживачів екологічно чистих товарів, у першу чергу продуктів харчування, - це діти. Насичення ринку екологічно чистими товарами для широкого кола споживачів, а зокрема, й для цього сегменту населення повинно стати першочерговим завданням для виробників. Але це є досить важким завданням, оскільки, незважаючи на зростаючу екологічну свідомість споживачі все ще досить скептично ставляться до екологічних продуктів. З огляду на все вищевказане слід зазначити, що с подальшим розвитком екологічної свідомості вітчизняних споживачів, питання що стосуються екологічної якості товарів та впливу їх виробництва та споживання на стан навколишнього середовища, будуть все частіше враховуватись в діяльності підприємств і в житті людей.

Література

1. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М. : Экономика, 2001.

2. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. - М.: Языки русской культуры, 2000.

3. Несс П. Развитие городов и экологическая философия // Материалы VII конференции по исследованию в области развития городов и регионов. - Анкара, 1992.

4. Бычков В. Эстетика. Краткий курс. - М. : Проект, 2003. - 384 с.

5. Ginsberg J.M., Bloom P.N. Choosing the right green marketing strategy, "MIT Sloan Management Review", 2004. - Nr 46 (1). - S.79-84.

6. Chen C. Design for the environment. A quality based model for green product development, "Management Sciences", 2001. - Nr 47(2). - S.250-263

7. Elikington J., Hailes J. The Green Consumer Guide, Victor Gollancz, London 1998.

8. Peattie K. Towards Sustainability: The Third Age of Green Marketing, "The Marketing Review", 2001. - Nr 2

Размещено на Allbest.ru