Значення античної спадщини для розвитку культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Міністерство освіти і науки України

Національний університет Львівська політехніка

Реферат на тему:

«Значення античної спадщини для розвитку культури»

Львів 2012

На VIIст. до н.е. припадає створення перших грецьких поселень - колоній на українському Причорномор'ї. Майже до IV ст. на цих землях нинішньої України розвивалась антична культура. «Античний» від латинської означає «давній». У працях істориків античним світом традиційно називають суспільства стародавніх Греції та Риму. Античність - спільне минуле, велике й героїчне, всіх європейських народів; саме вона робить ці надзвичайно різні народи - від португальців до українців, від вірменів до ірландців, від австрійців до литовців - членами однієї європейської культурної сім'ї, яка має одних учителів: стародавніх греків і римлян. І всі ми рівною мірою є спадкоємцями й правонаступниками їхньої коштовної спадщини, збагаченої та вшляхетненої християнством, і завдяки цьому - європейцями.

Рівень розвитку і ступінь впливу на подальшу історію надають культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму виключного характеру. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури -- освіта, наука, література, мистецтво та інші. Це був своєрідний величезний крок уперед. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки.

Роль античної спадщини в розвитку культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації,бо там її витоки, прототипи майбутніх форм економіки, політичного устрою, науки, мистецтва, менталітету, права. Деякім добутки ці єї доби віками залишалися нормою та недосяжним зразком. Дух грецько-римської античності, якому, за визначенням німецького історика культури Вінкельмана притаманні “геніальна простота й спокійнавелич”, ще й досі пронизує найглибинніші підвалини європейської культури. Духовну скарбницю Греції і Риму становлять філософія як особлива форма мислення та культури, логіка й головні зсади раціоналістичного світогляду, першовитоки багатьох наук: геометрії, арифметики, астрономії, фізики, хімії, історії, етики, естетики, літературознавства й мистецтвознавства та інших. Античність - наріжний камінь багатьох галузей людської діяльності, зокрема політики, де наш лексикон і сьогодні майже не вийшов за греко-римські рамки: демократія, олігархія, монархія, республіка, тиранія, партія, деспотія, диктатура.

Те саме і в праві, в мистецтві, в інших галузях. У наше сьогоднішнє життя органічно влилися численні поняття, слова, назви, імена, вирази, які дійшли до нас саме з культури Стародавньої Греції. Коли ми хочемо підкреслити величину предмета, то кажемо, що він “гігантських” розмірів, коли наголошуємо на величі якоїсь роботи, то кажемо, що вона “титанічна”, і навпаки незначних людей називаємо “пігмеями”; з тих же джерел і вирази “панічний жах”, “яблуко розбрату”, “ріг достатку”, “олімпійський спокій”, “лебедина пісня”, “ахіллесова п'ята”, “муки Тантала”, “сізіфова праця” та багато інших. Численні наукові поняття своїм корінням сягають у старогрецьку мову.

Наприклад, розвиток морської торгівлі та постійні військові сутички на морі стимулювали вдосконалення суднобудівної техніки. Тривало будування озброєних таранами багаторядних веслових військових кораблів. Розвиток мореплавства вимагав навігаційного забезпечення. Одним із семи чудес світу був Фороський маяк, що його створив архітектор Сострат із Кніда: велика вежа зі статуєю бога Посейдона. Відомостей про її висоту не має, але Йосиф Флавій свідчив, що вогонь на її верхівці було видно з моря на відстані 300 стадій (близько 55 кілометрів).

Саме в добу античності вводиться і удосконалюється скульптура, з'являються нові способи створення скульптури, які відомі і до тепер. Збереглося багато пам'яток надгробної, меморіальної скульптури - статуї, бюсти, плити із емблематикою та рельєфи. У архітектурі переважали грецькі традиції, але спорудження храмів не ставало на заваді будівництву театрів, гімназій, палаців. Внутрішнє і зовнішнє оформлення будинків урізноманітнюється, архітектори охоче використовували портики та колонади, які і зараз використовуються, а також є свідченням певного достатку. Кращі зразки старогрецької архітектури, скульптури та мистецтва є в певному розумінні неперевершеними, класичними, на них вчаться все нові й нові покоління митців, таємницю їх гармонії й естетичного впливу намагаються розгадати дослідники.

Чимало наріжних у явлень сучасної науки, підтверджених експериментально, містила в зародку антична філософія. Вона створила настільки гнучкий, багатий і глибокий категоріальний апарат, що природознавство активно користується ним і тепер. А деякі дослідники античності важчають, що науку взагалі можна визначити як роздуми про світ за методом греків.

Багатою була наукова та художня література. Розроблялися традиційні жанри - епос, трагедія. Комедія, лірика, риторика, історична проза - та з'явилися нові - філологічні дослідження, словники (перший грецький лексикон створено Філетом Коцьким близько 300 років до нашої ери), біографії, епістолографія.

Художня література античного періоду не торкається широких суспільно-політичних тем свого часу, її сюжети обмежуються інтересами, мораллю та побутом вузької соціальної групи, тобто зростає увага до окремої людини, її переживань, проблем. Вона набирала більш камерного, інтимного характеру, виник новий жанр - твори для розважального читання. Тому багато творів швидко втратили всю громадську й художню вагомість і були забуті, лише деякі з них залишили слід в історії культури.

Визначну роль у повсякденному й святковому житті греків відігравав театр. Збереглися різноманітні свідчення про театри Ольвії, Херсонеса й Боспора, що підтверджують любов греків до театральних вистав - це численні статуетки акторів і керамічні зменшені моделі театральних масок. Театральні вистави в Ольвії ставилися вже в першій половині V до н.е. Взагалі говорять, що античний театр - це унікальне явище світової культури, яке розвивалося дуже швидко, удосконалюючись і кожного разу вводячи щось нове. І зараз театральне мистецтво стало невід'ємною частиною нашого життя.

У античних держава музика відігравала значну роль у повсякденному, святковому та релігійному житті. Вона залишалася з людиною від перших хвилин її народження і до останнього подиху. Проводи до могили супроводжувалися жалобними звуками аул осів (флейт). На аул осі та лірі греки навчали сягратище з дитячих років. Під час релігійних свят обов'язковим був сольний і хоровий спів під акомпанемент струнних та духових інструментів. Пісні співали також на весіллях та білявко лиски дитини, за прядінням та ткацтвом. У колі друзів вина пили у супроводі гімнів богам та застольних пісень. На домашні свята зазвичай запрошували професійних музик - виконавців на аул осі. Кажуть, що історія української музики бере свій початок саме з античної культури. І до нас дійшли майже ідентичні до античних традиції.

Великого розквіту досяг також живопис, зокрема пейзажний, особливо популярними були види Нілу, міст. Витончена і водночас барвиста багатоманітна культура еллінізму що поєднала у собі досконалість, класичну ясність і технічну бездоганність грецької та монументальність східних культур, стала заключним етапом у розвитку культури Давньої Греції.

Елліністичну релігію створили широкі кола населення; найхарактернішою її рисою є синкретизм із величезним впливами східної спадщини. Боги грецького пантеону ототожнювались зі стародавніми східними богами, набували нових рис, зміню валися форми їхнього культу. Деякісхідні культи греки перейняли майже в незмінному вигляді. Проте у наш час вірування у різних богів не збереглось. А лише сформувало нову науку, як носить назву міфологія.

Щодо освіти, то освіті приділяли багато часу, саме тому вміння читати, писати, рахувати було не рідкістю серед самих простих громадян. Дітей починали навчати з семи років. Багаті батьки вибирали для своїх чад домашнє навчання, а бідніші батьки віддавали дітей до звичайних шкіл. Слід зазначити, що велика увага приділялась фізичному вихованню дітей.

Говорячи про добу Античності, не можна не загадати про Олімпійські ігри, які зародилися в Стародавній Греції. Олімпійські ігри античності були низкою змагань, що проводилися між представниками кількох міст-держав і царств Стародавньої Греції, які мали, здебільшого, атлетичний характер, а також змагання борців та перегони колісниць. На час Олімпійських ігор в сі воєнні конфлікти між містами-державами, які брали участь у змаганнях, припинялися до їх закінчення. Походженняцих Олімпіад о повито таємницею і легендами. Стародавні ігри включали бігові дисципліни, п'ятиборство (що складалося з стрибків, метання диску і списа, змагання з бігу та боротьби), бокс, боротьбу, панкратіон, і кінні змагання. У наш час - це найпрестижніше міжнародне змагання для усіх спортсменів, яке зараз включає в себе лише різноманітні атлетичні змагання.

Проте ставлення нащадків до античної культури в різні епохи не було однаковим. Скажімо, середньовіччя, хоч і використовувало деякі надбання античної думки, було загалом наставлене досить вороже до попередньої культурної епохи, оскільки античний натуралізм погано поєднувався з середньовічним спіритуалізмом, ідеали раціоналізму - з абсолютною вірою. Післяперіодусередньовічногонебуттязначноїчастиниантичнихцінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.

Великий вплив справила античність на ґенезу і розвиток української культури. Певні античні впливи на культуру слов'ян Подніпров'я можна по мітити вже в дохристиянські часи. Багато в чому схожими, близькими є народні звичаї, традиції, міфологія слов'янських племен і стародавніх греків. Самиця близькість на ментальному рівні створила у більшпізнічаси умови для швидкогоі ґрунтовного засвоєння не лише форми, але й духу еллінської культури.

В часи Київської Русі християнство сприяло залученню прадавніх українців до духовної спадщини античного світу, зокрема його філософських ідей та мистецьких досягнень. Ми знаходимо свідоцтва тому в галузі філософської думки («Ізборник Святослава»), літератури (літописи), мистецтва (фресковий живопис, білокамінне різьблення Галича тощо). З творами античних філософів, істориків були добре обізнані діячі української культури доби Відродження І. Вишенський, брати Зизанії, X. Філарет, Г. Смотрицький та ін.

Вплив антично ї духовної культури проявився у поширенні в Україні філософських течій неоплатонізму, а особливо пантеїзму, що є характерним для творів К. Транквілліона Ставровецького, В. Суразького, Г. Сковороди. Вони були не просто наслідувачами і популяризаторами філософської спадщини античності, але на її основі розробили оригінальні філософські системи і вчення. Ототожнення понять «світ», «природа», «Бог» стало характерним для подальшого розвитку української духовної культури, не лише високої, але й народної, що знайшло відображення в піснях, думах, баладах. Відчуття єдності світу, гармонійно с ті буття наповнюють українську архітектуру, образотворче мистецтво, особливо доби бароко. Характерним прикладом можуть були іконостаси, в яких урочисто поєднані земне та небесне. Сюжети, образи античної філософії, міфології, літератури широко використовувалися в українському професійному мистецтві й літературі. На античні сюжети написані опери Д. Бортнянського, А. Веделя, славетна «Енеїда» І. Котляревського, поезії Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Надбання античної культури надихали українських архітекторів -- достатньо згадати Софію Київську, Десятинну церкву, неповторні ампірні споруди Ніжина, український неокласицизм в архітектурі тощо.

Своєрідний і неповторний синтез, сплав давньої язичницької та античної культур став ґрунтом, на якому розвинулась українська культура, література, мистецтво, філософія з їх гуманістичністю, цілісністю, зверненістю до людини, її розуму, загостреною увагою до етичних проблем, осмисленням світу через естетичне його сприйняття.

Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу також культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давно східної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.

Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхартмав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо з воротами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов'язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.

Грецьке мистецтво і культура - пам'ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла - стали невід'ємною частиною світою прийняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.

Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. Зньоголюдство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини не можливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.

античність культура грецьке поселення Причорномор'я

Використана література

1. Хома І.Я «Історія української культури», Львів, 2012р.

2. Дещинський Л.Є. « Історія України та її державності», Львів, 2008р.

3. Полікарпов “Лекції з історії світової культури ” Харків, 1995р.

4. “Теорія та історія світової і вітчизняної культури ”, Львів “Каменяр” - 1992р.

5. Жуковський А., Субтельний О. «Нарис історії України», Львів, 1991р.

6. Підлісна Г. Н. «Світ античної літератури», Київ, 1989р.

7. Парандовський Я. «Міфологія. Вірування та легенди стародавніх греків і римлян», Київ, 1977.

8. Попович «Нариси зарубіжної і української культури», Київ, 2000р.

Размещено на Allbest.ru