Дизайн інтер’єру нічного клубу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ 1. Проблематика та сучасні тенденції дизайну інтер'єрів нічних клубів та розважальних закладів

Проектування інтер'єрів як вид діяльності зумовлює відповідну спеціальну підготовку, знання функцій, конструкцій, тонкого розуміння ролі форми, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури матеріалів тощо. У художньому розумінні образ інтер'єру сприймається людиною як єдине ціле.

Разом з тим для професійного оволодіння механізмом естетичного формування художнього образу інтер'єру потрібно знати процес утворення цілого з окремих елементів і організуючих його засобів, специфіку художнього декору, принципи його органічного поєднання з формою архітектури та обладнання, а також з композиційною організацією в цілому.

За останні десять років розвиток дизайну нічних клубів, як і загалом закладів дозвілля зазнав значних змін. Після періоду домінування функціоналістичного та раціоналістичного мислення, можна говорити про суттєву зміну в поглядах на головні якості ідеального предметно-просторового середовища. Візуальні ефекти та яскраві емоції, які раніше не вписувались в раціоналістичні пріоритети доби Модернізму, тепер стали головною метою проектування, якщо не всіх типів предметно- просторового середовища, то принаймні їх великої кількості.

Першими в цьому ряду звичайно ж стоять приміщення для дозвілля, розуміння яких теж зазнало певних змін. Саме дозвілля стало розумітись як перебування у певному середовищі яке повинно розважати не лише функціями які в ньому розміщені, але і само по собі.

Поняття «інтер'єр» в дизайні та архітектурі означає внутрішній простір будівлі. В естетичному плані це проектно-художнє вирішення внутрішнього простору архітектурного об'єкту.

Проектування інтер'єрів як вид діяльності зумовлює відповідну спеціальну підготовку, знання функцій, конструкцій, тонкого розуміння ролі форми, пластики, значення світла, кольору, текстури та фактури матеріалів тощо. У художньому розумінні образ інтер'єру сприймається людиною як єдине ціле.

Разом з тим для професійного оволодіння механізмом естетичного формування художнього образу інтер'єру потрібно знати процес утворення цілого з окремих елементів і організуючих його засобів, специфіку художнього декору, принципи його органічного поєднання з формою архітектури та обладнання, а також з композиційною організацією в цілому.

Змінилось також уявлення про гармонійне поєднання тих чи інших елементів, що формують предметно - просторове середовище. Під гармонією мається на увазі досягнення цілісного взаємодії всіх інструментів та елементів дизайну. Гармонію розуміють як єдність у різноманітті, вона досягається, коли масштаб, пропорції, баланс, ритм і підпорядкованість деталей разом створюють загальний настрій, тему або атмосферу інтер'єру.

Єдність забезпечується за рахунок повторення елементів або шляхом позначення провідної теми або стилю, а різноманіття досягається за рахунок використання контрасту та прогресії у виборі частин та їх поєднанні. Важливо пам'ятати, що гармонія передбачає взаємопов'язаність усіх елементів інтер'єру, тобто гармонійне співвідношення інтер'єру та зовнішнього простору, окремих приміщень у відношенні цілісної системи інтер'єру та обстановки щодо кожного приміщення окремо.

Сформована медіа-засобами людина, в середовищі модерністської естетики стала відчувати себе дисгармонійно. Ці протиріччя, стали поштовхом для появи постмодернізму, а згодом і заповнення підвищених інтелектуальних вимог новими електронними засобами та цифровими технологіями.

Ідеал середовища існування людини став бачитись зовсім по іншому. Яскраві та мінливі образи, які вже жили в свідомості пересічної людини, шукали вихід у сфері формування життєвого простору, причому не лише індивідуального але і громадського.

Кінець ХХ столітті став початком розвитку, ще одного фундаментального поняття у взаємодії природи та дизайну - так званого «сталого дизайну» sustainable design.

Ідея «сталого дизайну» полягає у формулюванні таких методів та принципів проектування, результати якого не будуть перешкоджати успішному розвитку майбутніх поколінь. Таким чином, сталий дизайн певним чином інкорпорував у себе досвід екологічного дизайну та переосмислив його в більш широкому еволюційному контексті.

Наукові джерела які стосуються цієї теми, через різні причини, представлені в основному зарубіжними вченими та дослідженнями. До їх числа можна зокрема віднести книгу Джейсона МакЛеннана «Філософія сталого дизайну» («The philosophi of sustainable design”). Головною думкою книги є радикальне переосмислення традиційних принципів пов'язання форми з функцією та формування нового принципу формоутворення, при якому пріоритет надається естетичній красі, досягнення якої автоматично вдосконалює і функціональність.

З іншого боку Чарлз Кіберт в книзі «Стале будівництво. Дизайн та реалізація екологічних будинків», говорить про органічний зв'язок між естетично ефектною формою та її виправданістю з точки зору принципів сталого проектування». Сама суть непередбачуваного та динамічного сталого дизайну випливає із врахування непередбачуваних природних елементів та умов і їх точне і грамотне врахування завжди приводить до появи оригінальної і в естетичному сенсі унікальної форми.

Естетичне начало, яким раніше жертвували заради функції, стало набувати головної формотворчої ролі. Дизайнери ХХІ століття, за рахунок розвитку комп'ютерних та будівельних технологій, екологічного то «сталого» мислення ніби навчились проектуванню у самої природи. Разом із тим, таке проектування не відкидає всього кращого, що біло принесено в культуру традицією модернізму та індустріальності. Функціональна вивіреність не зникає, а лише відходить від суворо простих супрематичних геометричних форм і набуває ірраціонального вигляду характерного для природи.

В сучасному дизайні інтер'єрів можна виділити такі основні характерні тенденції. 1) відтворення образів природи, спонтанного непередбачуваного руху та ірраціональної динаміки; 2) сміливі поєднання кольорів; 3) включення елементів кустарної роботи; 4) застосування графічних художніх елементів.

Типологічна група до якої входять нічні клуби, завжди була особливо чутлива до маніпуляцій з емоційною сферою людського сприйняття. Можна з певною долею правдоподібності стверджувати, що саме тут відбувався процес переосмислення та трансформації естетики раціоналізму та функціоналізму в бік ірраціональності та емоційності. Сама суть нічних клубів, стимулювала активні пошуки все нових і нових форм впливу на людські враження та стала джерелом створення цілого ряду візуальних ефектів.

Однією з головних категорій, що прийшли в дизайн такого роду об'єктів є мінливість. Практично весь досвід та проблематика розважальних просторів у сучасному дизайні так чи інакше пов'язана із розробкою та переосмисленням саме цієї категорії.

Очевидною причиною такого явища є посилення впливу медіа та її ролі у формуванні світогляду сучасної людини. Красномовним свідченням унікальності такого процесу в сьогоднішньому дизайні можна вважати роботу Чарльза Дженкса "Нова парадигма в архітектурі". У цьому свіжому маніфесті "хрещеного батька" постмодернізму, опублікованому в щонайменше у трьох авторитетних західних виданнях, арена мистецьких дебатів розглядається вже не інакше як епіцентр кристалізації нової метафізики, здатної об'єднати цивілізацію в масштабі планети.

Будучи одним з перших хто оцінив далекосяжні наслідки фокусування на архітектурі "глобальних месіанських очікувань", Дженкс не побоявся взяти в свої руки ініціативу по систематизації і узагальнюючої інтерпретації новітніх мистецьких течій. Однак у сучасному багатополярному світі настільки амбітний намір не міг не викликати різкої критичної реакції одночасно з декількох сторін. Тим, хто глибше Дженкса залучений в європейський контекст, абсолютно незрозуміло, як можна піднімати на прапор нової парадигми "старомодний" міжнародний деконструктивізм, що страждає невиліковним "фетишизмом об'єкта", і в той же час оголошувати "маргінальною" і десь навіть реакційної голландську школу, яка давно перейшла з рівня проектування об'єкту на рівень проектування процесів - в прямому зв'язку з осмисленням рухомої стихії людського досвіду як єдиної онтологічної константи, єдиної і справжньої матерії дизайну.

З боку американських співвітчизників і вчених, краще Дженкса знайомих з концептуальним інструментарієм наук про складні системи, на які Дженкс постійно посилається як на джерело описуваних ним змін, на автора сиплються докори в тому, що він, в силу індивідуальних уподобань, намагається зміцнити позиції "занадто модного" деконструктивізму, в той час як справжнім вираженням нової парадигми є традиціоналістські роботи Крістофера Алекзандера і Леона Кріє (винахідник фракталів Бенуа Мандельбро, вважав найбільш прямим їх аналогом будівля Паризької опери Шарля Гарньє). Але, як би там не було, в самому існуванні "нової парадигми" сумнівів ні в кого з критиків Дженкса не виникає.

Відповідно до вище наведених думок, можна сказати, що дизайн нічних клубів є на даний момент однією із найпродуктивніших сфер дизайнерських пошуків та експериментів, майданчиком для випробування нових ідей і технологічних можливостей.

Дизайн нічного клубу повинен включати не лише привабливий зовнішній вигляд, а й осмислювати такі поняття як енергетика, за якою прийшов відвідувач. Клуб може бути не тільки розважальним, але і «за інтересами». Саме ці особливості враховуються в першу чергу в інтер'єрі такого роду приміщень.

Як правило, клуби «за інтересами» - це закриті клуби, які можуть відвідати тільки їх члени, які оплачують певні кошти. Це правило дозволяє обмежити кількість відвідувачів, тим самим створюючи затишну атмосферу його членам, і показуючи рівень закладу. Розробити дизайн клубу - справа відповідальна.

Зі зміною тисячоліть змінилось і відношення до дизайну нічних клубів. Дизайн стає сміливішим, розкутішим, а холодний розрахунок планування - передумова довголіття. Клуб повинен бути затишним і комфортним. Він має стати місцем, де зникає тривога, де завжди можна бути самим собою, де все відповідає смаку клієнта і нічого не дратує. Кожен клуб - це певний афоризм, талановитий продаж повітря. Дуже часто люди ідуть в клуб за атмосферою. Стильний дизайн клубу, креативні ідеї, якісне освітлення, і звичайно, божественна музика - це складові успіху.

Однією з провідних рушійних сил дизайнерського проектування є передпроектний аналіз, в результаті якого накопичується певний інтелектуальний матеріал, який є важливою основою генези власного творчого проектного рішення.

Збір та опрацювання аналогів дає також змогу вивчити сильні та слабкі сторони набутого попередньо досвіду, відчути динаміку та тенденції найсучаснішого розвитку дизайну інтер'єрів тієї чи іншої типологічної групи.

Розділ 2. Дослідження аналогів

Дослідження аналогів є суттєвою складовою підготовчого етапу проектування - предпроетного аналізу. Аналог це існуючий виріб, або дизайнерське рішення, що має спільні або близькі з об'єктом проектування риси, призначення та принципи дії.

В дрібницях і деталях проявляється індивідуальність авторського підходу. Геометричність і чіткість ліній, чистота кольору, оригінальне освітлення - основні компоненти дизайнерського цього ресторану.

Інтер'єри приміщень громадського харчування давно переросли етап суто одного функціонального процесу. В умовах постіндустріальної парадигми, ресторани та інші подібні заклади стали також і об'єктами дозвілля та гедонізму - одними з головних типологічних категорій суспільства споживання.

Ресторан в сучасному розумінні це місце не лише прийому їжі, але і міжособистісних комунікацій. Тут вирішуються ділові справи, формується враження про локальне середовище міста, регіону і навіть країни. Тому проектування сучасного простору ресторанів ставить перед дизайнером цілий комплекс завдань із символізації та інтерпретації складного механізму сприйняття складних багато змістових образів. Великий спектр візуальних аллюзій у епоху інформаціалізму як правило прийнято вважати позитивним фактором дизайну. Починаючи з періоду постмодернізму, де кодування на масовому (популярному) та літному рівнях стало ознакою якісного проектування, багатошарова змістова проекція перетворилась на об'єктивну реальність дизайну практично у всіх його проявах.

Одним із прикладів сучасного вирішення нічного клубу є клуб «Рейна Бруя» у Мадриді, спроектований дизайнером Томасом Алія (мал.1)

Дизайн тут має відверто медійні та нелінійні витоки. Його вирішення базується на поєднанні ірраціонального начала біоморфних і фрактальних побудов виконання яких тісно пов'язане із візуальними технологіями складного і динамічного освітлення.

По суті з формотворчої точки зору, вирішення цього інтер'єру досить просте - набір основних геометричних форм таких як циліндр, квадрат тощо. Підлога і стеля мають одномірний вигляд суцільних кольорових мас із легкими нюанс ними відступами від назагал добре передбачуваної геометрії.

Темні відтінки, які можна вважать досить характерними для нічних клубів розчинені яскравими світловими ефектами котрі змінюють свій колір і мають вигляд складних та подріблених біоморфних включень. Крім того важливу роль у дизайнерській концепції відіграють прямокутні кесоноподібні накладки на стінах. Вони, маючи чітку фронтальну прямокутну градацію з одного боку, з іншого - мають ірраціональну розшивку в поперечному розрізі. Складні комбінації втоплень і випуклостей, мають в своїй образній основі безсумнівне закорінення у комп'ютерному моделюванні а їх прообразом є полігональні меші та патчі.

Окремою важливою частиною інтер'єру є колони-вітрини з ритмами червоних пелюсток, розташованих за склом. Можна говорити про те, що такий прийом повинен відігравати роль певного змістового контрасту до в основному абстрактної геометрії за рахунок введення натуралістичних елементів.

Іншими важливими частинами дизайнерського задуму цього нічного клубу є мінливі проекції на стінах. Цей прийом, що вже став досить традиційним для багатьох видовищних та дозвільних середовищ тут відіграє скоріше доповнюючу роль для розчинення суворого мінімалізму тих частин нічного клубу де вони застосовуються.

Наступним прикладом сучасного вирішення нічного клубу може бути нічний клуб «Ла Кова» у Барселоні виконаного за проектом Елії Фелісіаса (мал.2).

Тут можна говорити про присутність більш традиційного почерку та творчого методу, характерних для 2000-х і навіть 1990-х років. Спрощена пафосність декору та умеблювання компенсується світло-тіньовими ефектами, що є вже надбанням 2010-х.

Загальна тональність інтер'єру тяжіє до більшої освітленості та імітації наповненості простором формуючі частини якого слугують свого роду екранами для проекцій різних геометричних образів, котрі, по-суті і являють собою головну естетичну складову інтер'єру цього нічного клубу.

Не дивлячись на наявність великої кількості функціональних елементів та зон, головним образо утворюючим акцентом даного інтер'єру все таки є люстри освітлюючи приладів, що звисають із стелі коло зони барної стійки. Цей досить традиційний прийом, тут служить деяким контрастом та збагачуючим елементом до стриманого лаконізму барних ніш у вигляді венеціанських вікон, функціональних студійних освітлювачів - прожекторів та інших подібних елементів. Насичена бароковість люстр привертає увагу і вносить елемент марнотратства та гедонізму, котрі так близькі по духу для подібного роду інтер'єрів.

Суттєвим у дизайні цього нічного клубу є і використання білої підлоги, що робить його наче відірваним від традиційного контексту та надає ефекту деякої «позаземності» і «позабуденності». Такий емоційний ефект, який теж часто використовується, робить створює враження перебування відвідувача в принципово іншому просторі буття, ідеалізованого та «едемізованого». Тут традиційне ярмо людини ніби на деякий час зникає і вона отримує можливість зануритись у деяку подобу досконалого предметно-просторового середовища.

Наступним зразком сучасного вирішення нічного клубу може бути «Push night club» у місті Готенбург за проектом групи «Лервік дизайн» (мал.3).

В даному випадку, можна говорити про свого роду приклад ф'южн дизайну котрий умістив в собі раніше непоєднувані стилістичні елементи. Так тут в одному приміщенні знаходяться футуристичні обтічні зводи, що нагадують естетику фантастичних фільмів Стенлі Кубріка, масивний елліністичний п'єдестал з гірляндам, ірраціональні біоморфні алюзії рослинних стовбурів і т. п.

Досить несподіваними, однак не дивлячись на всю еклектичність загального задуму виглядають великомасштабні скляні плафони напівсферичного контуру. Їх відверта марнотратність та помпезність, а також специфіка формоутворення відносять нас до аналогій тоталітарного мистецтва.

Більш менш цілісною здається виконана вхідна група в якій застосовані прийоми традиційного мінімалізму розчиненого складною біоморфною масою світильника.

Загалом дизайнерська концепція цього нічного клубу в свої основі може служити прикладом медіа свідомості, адже тільки нею можна пояснити наявність такого різностильового внутрішнього наповнення. Автори цього інтер'єру ніби намагаються дати позитивну відповідь на всі можливі варіанти очікувань відвідувачів стосовно простору нічного клубу. Оскільки запас образів та очікувань сформований медіа, а значить дуже багатий, не залишалось нічого іншого як трансляція кожного з них принаймні на рівні основних архетипів.

Однак не дивлячись на широке представлення у проекті аналогій різної історичної давнини, тут присутні також і сучасні прийоми формування предметно - просторового середовища нічних клубів. Особливо це помітно у зоні танцювального майданчика, який оснащений потужною системою мінливого освітлення.

Новим словом в проектуванні нічних клубів можна вважати лондонський клуб «Сурія» (мал.4), в проектуванні якого було використано екологічні технології та світогляд так званого «сталого розвитку»

Заклад «Сурія», назва якого перекладається з санскриту як "Бог Сонця», було відкрито нещодавно в районі Іслінгтон. У клубі є вітряні турбіни та енергосистема, яка працює від сонця. Танцпол оснащений спеціальними генераторами, які перетворюють енергію стрибали і танцюючих відвідувачів в електрику.

Коли відвідувачі втомляться, вони можуть розслабитися, вмиваючись водою з автоматичних кранів. Туалети також обладнані за останнім словом екотехніки - злив в унітазах проводиться за рахунок потужного потоку повітря, а не води, запаси якої на планеті зменшуються. А щоб заклад був зовсім екологічним, господар клубу оголосив, що вхід до нього буде безкоштовним для всіх, хто прийшов пішки або приїхав на велосипеді. Гості ж повинні в свою чергу підписувати документ, в якому вони зобов'язуються робити все для боротьби з глобальним потеплінням і захисту навколишнього середовища. Більше того, власник пообіцяв віддавати на добродійність частину прибутку «Сурія» і безкоштовно поставляти місцевим жителям електрику, накопичене за рахунок танцюючих.

Очевидно, що захоплення впровадженням екологічних технологій та нововведень дещо відсунуло на задній план саму естетичну сторону проекту. Тому цей приклад можна розглядати скоріше як маніфестацію певного нового напрямку мислення в дизайні нічних клубів, що тільки повинен набути ще мистецького виразу у майбутньому.

Щодо проектування нічних клубів в Україні то тут можна твердити про накопичення вже досить значного досвіду у компонуванні різних засобів виразності та створення відповідного емоційного ефекту. Однак очевидним є також і брак достатнього фінансового та технологічного забезпечення, через що такі проекти мають дещо поверхневий та картинний характер.

Прикладом такого вітчизняного нічного клубу може бути клуб «Матрікс» у Києві (мал.5).

Головну роль естетиці цього клубу відіграють дешеві універсальні складові, котрі можуть бути використані в багатьох інших типологічних групах приміщень. Так наприклад барна стійка виконана з конструкцій характерних для елементів офісних меблів. Також типовим є і крісла та столики.

Дуже важливу образо формуючу роль відіграють характерні для багатьох пострадянських країн мотиви імітації техноестетики з пофарбованих сріблянкою металевих труб зварених між собою у формі ферм. Такі утворення асоціюються тут у переважної більшості обивателів із сучасністю, стильністю і сміливістю.

Приблизно такі ж відчуття навіюють і великі круглі прорізи з металевими обличкуваннями, що віддалено нагадують ілюмінатори корабля. У поєднанні із фермами, вони утворюють відомих мотив який практично гарантує успіх будь-якого інтер'єру орієнтованого на молодіжне середовище у пострадянських країнах.

Предметом особливого престижу у даному інтер'єрі очевидно є використання натяжної стелі, котра є вершиною цінової доступності в згаданому соціальному контексті.

Домінування синього кольору очевидно дещо уодноманітнює загальне враження про інтер'єр, але надає йому певної цілісності та сміливості. В сумі із характерним набором бакалійних виробів розставлених за барною стійкою інтер'єр «Матрікс» утворює специфічний пострадянський колорит, який легко впізнати і зрозуміти його ходожно - образні підстави.

Розділ 3. Розробка ідеї дизайну інтер'єру нічного клубу “Занзібар” по вул. Липинського, 36 у м. Львові

Нічний клуб «Занзібар» у Львові по вулиці Липинського, 36 являє собою приклад типового пострадянського інтер'єру, де претензії на особливість, індивідуальність і винятковість втілені за допомогою обмеженої кількості дешевих матеріалів та комбінації специфічного набору символізації цінностей престижу та значимості.

В результаті можна говорити про те, що не дивлячись на всі зусилля та прийоми нинішнього дизайну, інтер'єр «Занзібару» в даний час виглядає досить звичним та подібним до великої кількості інших нічних клубів Львова і інших міст.

Будучи типовим прикладом дизайну 1990-2000-х, на даний час предметно-просторове середовище «Занзібару» потребує стилістично - змістового оновлення та переосмислення.

За об'єкт проектування було взято другий поверх нічного клубу який функціонально включає в себе такі елементи як барну стійку, куток діджея, танцювальний майданчик та ряд столиків. Головне призначення цієї частини нічного клубу - музика та активний відпочинок.

В існуючій ситуації на другий поверх ведуть гвинтові металічні сходи типового вирішення до зони якого примикає група санвузлів. До периметру простору також примикає діджейська ніша, яка однак не використовуються за призначенням і місце діджея перенесено до одного з кутів приміщення. Загальні габарити залу становлять 17,8 метрів в довжину і 11,6 метрів в ширину (без врахування діджейської ніші).

Загальна площа танцювального клубу складаю приблизно 199,1 - квадратних метра, робоча зона бармена - 20.2 квадратних метра, санвузол для відвідувачів - 4,2 квадратних метра. Загалом площа другого поверху складає 255,4 квадратних метри. До складу приміщень другого поверху також входить побутове та службове приміщення обидва площею 9,9 квадратних метрів.

Розробка проекту інтер'єру нічного клубу «Занзібар» включає в себе зосередження на наступних вихідних положеннях.

А) Відхід від пострадянських кліше.

Однією із головних проблем нинішнього вирішення інтер'єру є його насичення традиційними зворотами і елементами, які часто повторюються у закладах подібного роду на всьому пострадянському просторі. На даний момент вони вже втратили свою первинну привабливість як відкриття деякого світу нових вражень як таких і зараз сприймаються скоріше як застарілий і психологічно нудний символ бідності і початкового примітивізму вимог до свого дозвілля.

У нинішньому стані інтер'єр вже не задовольняє смаки більш вибагливої категорії відвідувачів з високим інтелектуальним потенціалом та є причиною переформатування цільової аудиторії на менш освічені і відповідно менш культурні маси молоді ранньої вікової категорії. Це у свою чергу створює проблеми із підтриманням безпеки і позитивної атмосфери у діяльності закладу, а також впливає на його загальне реноме та відвідуваність.

Таким чином, одним із пріоритетів нового дизайну є усунення застарілих пострадянський рудиментів та заміна їх на більш відповідні до нинішньої ситуації значно вирослих естетичних та сервісних вимог клієнтів.

Б) Універсалізація атмосфери.

Розглядаючи нині існуючий дизайн, можна говорити про значний вплив на його формування назви та похідних від неї асоціативних рядів.

Назва «Занзібар» утворила дуже визначений художній образ африкансько- екзотичної орнаментики та аналогічності котра доступними засобами була втілена у нині існуючому нічному клубі.

На перший погляд такий образо утворюючий підхід є виправданим, адже яскравий і недоступний в умовах Львова образ далекого африканського острова із звучною назвою мав би притягувати до себе відвідувачі і слугувати певним ідентифікатором саме цього закладу. Можна казати, що всі ці умови на перших порах були дійсно були доречними.

Однак, з часом, коли така ідентифікаційна модель стала звичною, жорстка прив'язка до африканської асоціації перетворилась із переваги у, навпаки, обмежуючий та стримуючий фактор.

Наситившись конкретним асоціативним досвідом відвідувачі стали відчувати надмірну його присутність у своєму перебуванні в даному нічному клубі. Постійна повторюваність асоціації з африканською екзотикою поступово стала втомлювати і вимагати заміни.

Таким чином можна говорити про назрілу необхідність знайти «золоту середину» між вираженням назви клубу та розширенням діапазону вражень від перебування в ньому. Це завдання можна вирішити шляхом більшої універсалізації знаково- символьних елементів, що використовуються у дизайні та посилення присутності абстрактних форм з більш широким асоціативним потенціалом. дизайн інтер'єр нічний клуб

В) Функціональна оптимізація.

Як виходячи із аналізу планувального вирішення так і з натурних обстежень, можна говорити про наявність досить очевидних функціональних незручностей наявного дизайнерського вирішення. Викликають сумніви доцільність нинішнього розташування місця для діджея та планувальне вирішення блоку господарських, службових та санітарних приміщень.

Розташування пульту діджея в кутку простору викликає в першу чергу заперечення з естетичної та функціональної точок зору. З одного боку, сама присутність діджея є певною формою атракції та може бути включена в загальну дизайн- програму інтер'єру. З іншого боку накопичення великої кількості господарських та службових приміщень далеко від барної стійки, зони кухні та зони розвантаження також не виглядає до кінця виправданою.

Ці три основні передумови, можна вважати такими що лягли в основу представленого в дипломному проекті вирішення предметно- просторового середовища нічного клубу.

Протягом розробки загальної ідеї інтер'єру, та вирішення окреслених вище завдань, було виконано кілька пошукових варіантів. Їх зміст зосереджувався на знайденні деякого акценту, котрий був би достатньо масштабним та разом з тим не надто переобтяжливим та формував загальну атмосферу приміщення, якщо не повністю то принаймні у великій мірі. Серед виконаних пробних варіантів головним було обрано велику симетричну хвилю, що повинна покривати весь об'єм приміщення та мати подвійний вигин назовні та потрійних всередину.

Ця хвиля, своєю динамікою задумується як важливий настроє- формуючий елемент котрий повинен утворювати певний змістовий заряд динаміки і активного відпочинку. Симетричність цієї побудови обумовлена бажанням не ускладнювати сприйняття та не робити конструкцію надто громіздкою. Плавні обводи хвилі повинні сприйматись також і як самодостатній естетичний елемент.

Наступним завданням нового дизайну нічного клубу «Занзібар» стало деталювання та декоративне опорядження. Проблеми з яким зіткнувся клуб із наявним вирішенням підказував думку про те що варто вибирати більш універсальні асоціативні мотиви, котрі б не мали чітко враженої змістової прив'язки.

Цілий ряд спроб та пошуків привели до появи кручених густих рослиноморфних елементів, коті стали візуальними відмежовувачами столиків для відвідувачів.

Задум полягає у прокладенні певного контрасту між гладкими поверхнями стін, контури який залишаються прямокутними з одного боку. А з іншого боку підтримка мотивів хвилі та їх трансформація в більш відповідний до зони столиків масштаб.

Спіралеподібні мотиви, також дещо урізноманітнюють різномасштабність сприйняття елементів інтер'єру та надають йому дрібно деталізованих елементів. Тут можна говорити про внесення про відображення у проекті тенденцій нелінійного дизайну та використання популярних нині складних ірраціональних систем. Такі системи виявилась напрочуд візуально багатими і разом із комп'ютерним проектуванням та новими технологіями, дали можливість не лише імітувати природу, або боротись з нею, а безпосередньо її створювати.

Важливою частиною інтер'єру такого роду закладів є барна стійка та зона навколо неї. В результаті пошуків найбільш вдалого вирішення цієї частини проекту, було прийнято варіант із стриманою барною стійкою та змістовою інсталяцією за нею.

Таке вирішення було обрано із наступних причин. По-перше, було запропоновано ідею перенесення центру уваги яку як правило утворює акцентована барна стійка на весь інтер'єр. Таким чином і бармен і діджей виступають в однаковій ролі.

Однак, хоча всі наведені вище дизайнерські пропозиції і сформували основу пропонованого проектного вирішення, не можуть ще скласти собою завершеної картини інтер'єру. Для посилення емоційного ефекту, потрібно шукати більш очевидний акцент.

Найбільш придатним для нього місцем можна вважати примикання великого ребра хвилі до стінки за барною стійкою. Підтримуючи загальні обриси вигину хвилі тут було розміщено великий соляроподібний об'єкт, виключного декоративного призначення. В центрі його композиції знаходиться скульптурна група у вигляді маски, абстрактного вирішення. Сумарно така група повинна виконувати роль багато змістового кодування в якому можна бачити зокрема і символ ефемерності світу нічного клубу і африканські асоціації до назви «Занзібар» тощо.

Розділ 4. Опис конструкцій та матеріалів

Для розробки інтер'єрів ресторанів та розважальних закладів використовується різноманітна кількість матеріалів і прийомів їх застосування. Це забезпечується завдяки широкому спектру пропонованих матеріалів на ринку пропозиції.

В проекті клубу «Choco&Sweet» у Львові по вулиці У. Самчука використано найсучасніші тенденції та засоби формування та організації інтер'єру і обладнання.

В оформленні підлоги використано, так звану «заливну підлогу». Технологія її нанесення полягає в тому, що використовується готова суміш з необхідних полімерів та додатків кольору і фактури, котрі в підігрітому вигляді заливаються на попередньо підготовлену підоснову ( залиту бетоновою сумішшю і вирівняну підлогу). Ця новітня технологія дозволяє збільшити зносостійкість і підвищити естетичний вигляд самого приміщення. Глянцевий блиск помітно розширює простір, і навіть незначна кубатура приміщення візуально здаватиметься масштабнішою. Для конктретної підлоги використовуються 3 кольори, а геометрія повторює криволінійність стелі. “Плаваюча підлога”. Якщо для утеплення приміщення Ви обрали підлогу з електричним підігрівом, то тут не обійтися без “плаваючих підлог”. Підлоги такого типу компенсують температурну деформацію бетонної підлоги внаслідок її нагрівання та охолодження, а тому є оптимальними.

Як відомо від нагрівання предмети мають здатність розширюватися. Так, коли в бетонній підлозі постійно чергуються режими нагрівання та охолодження формується тиск, внаслідок чого така підлога може дати тріщину. Щоб цього уникнути необхідно використовувати принцип компенсатора. А саме, на стару бетонну підлогу, плити перекриття, або іншу, так звану “чорну” підлогу, яку вже непотрібно вирівнювати, насипається перліт. Якщо бетонний шар вищий, ніж 10 см, то перлітову засипку необхідно втрамбувати. Після цього по периметру приміщення, де укладається підлога з підігрівом, прокладається ДВП. Зверніть увагу, що висота ДВП повинна співпадати з висотою бетонної підлоги, котра заливається. Після цього на перліт укладається шнур нагрівального елемента і вся поверхня заливається бетонним розчионом. Через 3-7 днів, коли висохне бетон, ДВП необхідно видалити із щілин між стіною та підлогою.

Промислові підлоги можуть бути покладені за допомогою технології заливання підлог - іноді їх називають заливні підлоги. Покриття, зроблене за такою технологією, називається наливною бетонною підлогою. Наливна бетонна підлога зовні нагадує лінолеум, а на дотик як гладка плитка. Наливна підлога може бути різних квітів. У нашій роботі використовувалися як існуючі кольори так і замовлені - індивідуально під замовника.

Товщина наливних бетонних підлог різного типу може варіюватися від 10 до 50 мм. Ми ж рекомендуємо оптимальну товщину 20-25 мм, при якій матеріал зберігає свої прочностные характеристики й не обходиться замовникові занадто дорого.

Технологія наливних підлог найчастіше застосовують у тих сферах, де до підлоги пред'являються підвищені вимоги: хімічна стійкість і стійкість до стирання (у тому числі в умовах підвищеної вологості), необхідність забезпечення антистатичного захисту або спеціальних гігієнічних вимог. Це, у першу чергу, ставиться до пристрою наливних підлог у виробничих приміщеннях, гаражах, рампах а також в офісах з високою прохідністю.

В доготовочному приміщенні та вбиральнях застосовується сантехнічна плитка фірми Cersanit. Стіни оформляються коріановими листами, товщиною 6 мм, вилиті і вигнуті згідно авторських креслень та задумів. Кріпляться вони на арматурну каркасну сітку, виготовлену по формі так званих «хвиль». Така ж технологія застосовується для барної стійки і для стійки dj. Стільниці для них теж виготовлені з вище згаданого коріану, проте їхня товщина 13мм. Для кращого розуміння цього матеріалу надається його опис.

Коріан на даний момент тільки завойовує славу і прихильність на нашій території, хоча концерт "Дюпон" (DuPont) винайшов його ще в середині минулого століття. Якщо ви побували у «Макдональдзі», то знайте, що всі стільниці там зроблені з коріану. Навіть, якщо ви і не куштували гамбургерів, то напевне були у стоматолога, а це означеє, що коріан може красуватись у вашому роті , адже саме з цього метеріалу виготовляють пломби.

Коріан дуже швидко входить в нашеповсякденне життя. Якщо перерахувати всі сфери його застосування, то ми отримаємо досить солідний список. В квартирі чи офісі з нього може бути виготовлено буквально все: стіни, підлога, стеля, двері, стільці, шафи, столи, фурнітура, вимикачі, корпуси телевізорів і комп'ютерів, світильники, вази. Сходи, колони, каміни з коріану просто неперевершені. Але найчастіше з цього матеріалу виготовляють стільниці. Це не тільки красиво, але ще і практично і гігієнічно. Господині часто надають перевагу раковинам із коріану. Ванну кімнату теж можна повністю обладнати виробами з коріану.

Коріан - це композит, який складається з мінерального наповнювача, кольорових пігментів і зв'язного компонента - акрилової смоли. В якості мінерального наповнювача використовують тригідрат алюмінію - білий порошок, один з компонентів білої глини (з неї виготовляють фарфор).

Фарбуючі пігменти - так звані мінерали харчової якості - надають кольору прозорій акриловій смолі. Виготовлення коріану - процес довготривалий, високотехнологічний і трудомісткий.

В спектрі коріану близько сотні кольорів, до того ж їх можна комбінувати. Коріан може бути однотонним: червоним, чорним, оранжевим, рожевим. Колори можуть бути чисті, насичені. Його неможливо порівняти з жодним матеріалом, адже аналогів йому немає. Хоча існують колекції , в яких коріан імітує натуральний камінь. Наприклад , в «гранітній» колекції він яскравий ,зернистий, з різнокольоровими вкрапленнями, в «мармуровій» використовують ніжні кольори, з мякими переходами.

Концерн «Дюпон» має лише два заводи про виготовленню коріану: в США і в Японії. Там виготовляють коріанові листи, які потім розсилають по всьому світу фабрикам. Це атестовані «Дюпоном» фірми, які з цих листів роблять дивовижні речі, на яких дають гарантію 10 років.

Товщина листів різна - 6, 13 і 19 мм. 6-міліметрові використовують тільки для облицювання стін, а 13 і 19 мм для решти виробів.

Коріан - дуже гігієнічний матеріал, адже не вбирає вологу і жир. Акрилова смола робить його абсолютно гладким і непрозорим, тому на такій поверхні мікроби не виживають. Через це матеріал непористий, але дуже міцний. Якщо від певних ударів з'являється тріщина, то її можна відреставрувати. Коріан - речовина пластична. При нагріванні до конкретної температури, йому можна надати найскладнішу і найнермовірнішу форму: скрутити, зігнути ітд. Потім він твердіє і тоді його вже неможливо змінити.

Для того, щоб коріанові хвилі тримались, створюються спеціальні каркасні конструції по формі вигинів хвиль, на які вони кріпляться спеціальними елементами.

Відносно освітлення можуть бути застосовані наступні технології: Світлові короби, об'ємні букви, світлові панелі -- широко поширений, порівняно недорогий і ефективний вид реклами. Світлові панелі дозволяють привернути увагу, як в світлий, так і в темний час доби, за рахунок внутрішнього освітлення. Можуть бути будь-якого розміру і форми, розміщуватися як на фасаді або на даху будівлі, так і усередині приміщення.

Світловий короб може бути одностороннім, або двостороннім. Двосторонній світловий короб, розміщений на кронштейнах під прямим кутом до стіни, стелі, або опори -- світлова консоль. Лицева частина світлового короба виготовляється з акрилового скла, або комірчастого полікарбонату, обклеєного самоклеючою світлопропускною плівкою. Для безшовного виготовлення конструкцій завдовжки більше 12 метрів, використовується транслюцентне вінілове полотно (банер). Зображення може бути нанесене повнокольорним друком на плівці ПВХ.

Основне завдання сучасної світлотехніки - це забезпечення комфортного освітлювального середовища для праці і відпочинку людини, а також ефективне використання світлового випромінювання в технологічних процесах при раціональному використанні електричної енергії.

Щороку для освітлювальних потреб витрачається до 15% загального обсягу виробленої електроенергії. Це свідчить не про високий ступінь освітлюваності, а, на жаль, про те, що в Україні останні 10 років експлуатуються морально та фізично застарілі прилади, де понад у 40% випадках використовуються малоефективні джерела світла з низькою світловіддачею. Тому ефективне використання електроенергії за допомогою останніх досягнень світлотехніки - найважливіший чинник для підвищення продуктивності праці та якості продукції, зниження травматизму, покращення екології та збереження здоров'я людей. Все це стало чинником до перегляду вимог до якості освітлення.

Враховуючи сучасні тенденції розвитку світлотехніки, вимоги до якості та ефективності освітлювальних установок, корпорація «Ватра» розробляє та випускає нові високоефективні освітлювальні пристрої, які широко використовуються для найрізноманітніших потреб промисловості. Значна увага надається створенню нового світлотехнічного обладнання для потреб важкої промисловості - металургійних підприємств, цементних і коксохімічних заводів, об'єктів нафтогазового комплексу та хімічної індустрії, а також для прожекторного освітлення спортивних об'єктів, залізничних станцій, аеропортів тощо.

На думку спеціалістів корпорації «Ватра», нинішні освітлювальні системи мають бути не лише набором освітлювальних приладів будь-якого типу і призначення, а біотехнічними системами, які поряд з освітленням мають враховувати такі категорії, як естетичність, психологічна та емоційна дія на людину, охорона праці, якість освітлення тощо.

Інакше кажучи, сучасне освітлення має бути якісним за усіма показниками. В поняття якості освітлення входять відсутність засліплювальної дії та нерівномірності розподілу світла, відсутність пульсацій світлового потоку, близький до сонячного спектральний склад тощо.

Підвищення якості промислового освітлення тісно переплітається з проблемами енергоефективності освітлювальних установок, а це, своєю чергою, змінює підхід до проектування систем освітлення і конструювання світлотехнічного обладнання. Нині усі питання з підвищення якості і ефективності освітлення приміщень промислового сектору визначаються будівельними нормами і правилами (СНіП). У СНіП зроблено такі зміни: «Для штучного освітлення приміщень необхідно, як правило, використовувати газорозрядні лампи, світловіддача яких не менша 65 лм/Вт, а кольоропередача не менша 70-75 Ra.».

Важливим показником для будь-якого типу лампи є кольоропередача. Як відомо, колірний індекс спектру природного (сонячного) світла приймається 100 Ra. Чим нижчий колірний індекс спектру лампи, тим гірша передача кольору.

Основні характеристики джерел світла є такими:

Тип джерела світла	Термін експлуатації, год.	Світловіддача, лм/Вт	Колірний індекс, Ra
лампа розжарювання	1000	17	100
люмінесцентна лампа	12000	65	80
ртутна лампа (ДРЛ)	12000-15000	50	40
металогалогенна лампа (ДРІ)	6000-10000	90	90
натрієва лампа (ДНаТ)	15000-20000	120	25



Лампи розжарювання та ртутні лампи мають надто низькі світловіддачу або колірний індекс, тому, згідно з вимогами нинішніх СНіП, для освітлення приміщень вони не придатні. Металогалогенні лампи мають достатньо оптимальний спектральний склад випромінювання, тож їхнє застосування забезпечить оптимальне освітлення приміщення.

Однозначно, для освітлення цехів та інших виробничих приміщень слід застосовувати металогалогенні і люмінесцентні лампи, адже за їхньою допомогою вирішуються питання економії та якості освітлення. Структура витрат на будь-яку освітлювальну установку розподіляється таким чином:

10% - капітальні витрати на освітлювальні прилади;

15% - витрати на монтаж і експлуатацію освітлювальних приладів;

75% - витрати на оплату електроенергії.

Враховуючи тенденції зростання цін на електроенергію, можна сказати, що економія електроенергії є вирішальним фактором в енергоефективності освітлювальних установок.

Досягнення економії електроенергії і якості освітлення передбачає виконання 3 основних завдань:

- удосконалення засобів освітлення за рахунок застосування високоінтенсивних джерел світла та сучасних ефективних світлових приладів;

- удосконалення методів освітлення за рахунок впровадження нових методів проектування та норм освітлення;

- покращення експлуатації освітлювальних установок.

Основним з цих 3 завдань є удосконалення засобів освітлення, а щодо освітлювальних установок - передусім, заміна світильників з лампами розжарювання і ртутними лампами на світильники з високоінтенсивними металогалогенними лампами типу ДРІ, ДНаТ і люмінесцентними лампами. Себто найголовнішим є застосування енергоефективних ламп. Наприклад, при заміні світильника РСП 05-1000 з лампою ДРЛ російського виробництва на світильники корпорації «Ватра» типу ГСП17В-700 або ЖСП04В-400 з адекватними світловими потоками, річна економія електроенергії на одному світильнику складатиме 135 грн. і 270 грн. відповідно.

Враховуючи те, що світлові прилади використовуються у промислових приміщеннях різного типу з різними вимогами до освітлення, корпорація «Ватра» випускає надзвичайно широкий спектр світлових приладів, загалом маємо 8 напрямків. Коротко про деякі з них.

Промислові світильники для освітлення виробничих приміщень з нормальними і важкими умовами довкілля. Світильники, які працюють у середовищах з високою концентрацією пилу і вологи, виконуються із ступенем захисту від ІР54 до ІР65. Залежно від кривої сили світла і ступеня захисту, всі ці світильники можна розділити за зонами застосування на три групи.

Перша група - це світильники для освітлення низьких і середніх за висотою виробничих і допоміжних приміщень, до них належать серії РСП-02В-80/125, ЖСП-02В-70/100, ГПП(ЖПП)-01-70/100, ЖСП-05В-150, РСП-12В-250 та ін.

Друга група - це світильники для освітлення виробничих приміщень висотою 8…12 м, це ЖСП(ГСП)-07В-250/150, ЖСП(ГСП)-04В-250/400, ЖПП(ГПП)-02В-250/400, а також РСП(ЖСП)-17В-250 з принципово новою оптичною системою.

Третя група - це світильники для освітлення виробничих приміщень висотою 15…40 м, це серії РСП-08В-700, ГСП-17В-700 і нова конструкція ЖСП-24В-600, а також ЖСП(ГСП)-09В потужністю 1000 Вт з незалежним ПРА.

Догляд та обслуговування світильників є дуже важливим питанням, особливо у середовищах із забрудненою атмосферою і у важкодоступних місцях. Цим вимогам відповідають нові світильники серії ГСП(ЖСП)-19В та ГСП-20В потужністю 1000 і 2000 Вт із вмонтованими пускорегулювальними апаратами.

Застосування пилозахисного елементу та фільтру дає можливість вирішувати ці завдання, себто зменшувати забруднення внутрішньої поверхні відбивача та захисного шкла, а застосування натрієвих ламп з двома пальниками продовжує термін експлуатації світильника до 55000 годин, тому він не потребує обслуговування протягом 8-9 років. Основне застосування таких пристроїв передбачено у галузях промисловості, де пил та агресивні гази швидко забруднюють світильник (металургійні, ливарні, цементні заводи тощо). Цими приладами замінюють морально застарілі серії типу РСП 05-1000, ГСП 17-1000/2000.

Аналізуючи цю групу промислових світильників, слід відзначити, що вони за технічним рівнем, дизайном не поступаються аналогічним світлотехнічним пристроям таких закордонних фірм, як Philips, Siemens, General Electric, Thorn, а порівняно з аналогічними світильниками російського виробництва, прилади Корпорації «Ватра» мають ряд переваг, а саме:

- вмонтована апаратура керування;

- компенсація реактивної потужності;

- високий ступінь захисту;

- зручність монтажу та обслуговування;

- сучасний дизайн.

Наявність 2 сальникових вводів дозволяє здійснювати транзитний монтаж, що значно зменшує витрати, бо немає потреби у розподільній коробці та скорочується витрата кабелю.

Розділ 5. Охорона праці

На нинішній день особливо важливим напрямком охорони праці стала проблематика роботи із персональними комп'ютерами (ПК). Вони є або об'єктом або основним засобом праці. Останніми роками ПК швидкими темпами впроваджують як на виробництві в різних системах контролю та управління, так і в різноманітних адміністративно-громадських приміщеннях (читальні та довідкові зали бібліотек, комп'ютерні класи закладів освіти). Як засіб спілкування між людьми все частіше використовуються Інтернет. На початку широкого впровадження ПК як інструмента для розв'язування завдань програмування, управління великими базами даних, у видвничих системах комп'ютери сприймали як зручний і досконалий пристрій. Водночас абсолютно не приділяли уваги можливому впливу на здоров'я користувача. Лише з 1990 року почали з'являтися окремі публікації про те, що інтенсивна робота з ПК є причиною виникнення багтьох захворювань. Причиною відхилень у здоров'ї користувача переважно є недостатнє дотримання принциів ергономіки та санітарно-гігієнічних вимог до умов праці. Враховуючи масовість застосування ПК, ця проблема є дуже важливою та актуальною.

Установлено, що стан організму користувачів ПК за суб'єктивними (скарга) та об'єктивними показниками (функціональний стан організму) залежить від типу роботи та умов її виникнення. Усіх користувачів ПК можна умовно поділити на користувачів, які постійно працюють за ПК відповідно до своїх професійних обов'язків, періодично (наприклад, учні, студенти) та час від часу.

Робота користувача персонального комп'ютера виконується в одноманітній позі в умовах обмеження загальної м'язової активності при рухливості кисте рук, великому напруженні зорових функцій та нервово-емоційному напруженні під впливом дії різноманітних факторів: електростатичного поля; електромагнітних випромінювань у наднизькочастотному та середньочастотному діапазонах (5 Гц - 400 Гц); рентгенівського, ультрафіолетового, інфрачервоного випромінювань, випромінювань видимого діапазону, акустичного шуму; незадовільного рівня освітленості, незадовільних метеорологічних умов.

Порушення зору. Особливе місце серед профзахворювань займають порушення зору, що спричинені нераціональним освітленням, світлотехнічною специфікою робочих місць з ПК та недотриманням режиму праці. Світлотехнічна специфіка зумовлена світлотехнічною різнорідністю об'єктів зорової роботи користувача ПК: екрана, документації і клавіатури, розтошованих у різних зонах спостереження, що вимагає багаторазового переміщення лінії зору від одного до іншого. Робоча документація розміщена найчастіше на столі у горизонтальній площині на відстані оптимальної зони видимості (приблизно 350 мм), об'єкти розрізнення маюють негативний контраст - темні об'єкти на світлому фоні. Об'єкти на клавіатурі відзначаються більшим розміром і розташовані у похилій площині. Яскраві знаки на темному фоні майже вертикально орієнтованого екрана розташовані на відстані 450-600 м, що потребує незвичної горизотнальної орієнтації лінії зору.

За восьмигодинний робочий день за монітором користувач кидає приблизно 30000 поглядів на екран, око працює з перевантаженням і не може достатньо адаптуватися м'язового та світлосприймаючого апарату очей, що є однією з причин виникнення астенопічних явищ (різь в очах, біль в очах, ломить у надбрівній ділянці, розпливчастість контурів, нечіткість зображення).

Постійний погляд на матове скло екрана монітора зменшує частоту кліпання очей, що призводить до висихання та викривлення роговиці очей, погіршує зір (синдром Сікка).

Треба відзначити ще такі шкідливі чинники впливу на користувача, як отрути від матеріалу корпусу і плат ПК та монітора і виділення озону при роботі з лазерним принтером.

Ергономічні характеристики монітора. У виробничих приміщеннях на робочих місцях з комп'ютерною технікою мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури, відносної вологості й швидкості руху повітря (ГОСТ 12.1.005-88, СН 4088-86, ДСН 3.3.6.042-99У)

Приміщення з КТ повинні мати природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці користувачів КТ, можлива поява короткозорості, швидка стомлюваність.

Під час виконання робіт з ПК у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації.на робочих місцях мають не перевищувати допустимі відповідно до ДСанПІН 3.3.2.007-98, ДСН 3.3.6-039-99/(табл. 2.8).

Обладнання та організація робочих місць користувачів ПК мають забезпечувати відповідність конструкцій всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності відповідно до ДСанПІН 3.3.2.007-98.

...