Готи як молодіжна субкультура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Готи -- представники субкультури, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття у Великобританії на основі панк-руху. У самому кінці 70-х панк-хвиля в Англії стала затихати, панк, як стиль, став видозмінюватися, що викликало зміни і в аудиторії. Тоді і виник пост-панк, спочатку декадентська музична течія, яка не ставила перед собою ніяких завдань і цілей, просто частина панк-групп змінила своє звучання на більше депресивне і імідж на більше декадентський, і таким чином сформувала готичну пост-панк хвилю. Аудиторія не відставала від своїх кумирів в плані іміджу і загальну естетику цього періоду можна описати як "темний панк". "Темні панки", попередники сучасних готовий, були близькі по ідеології до своїх прямих предтеч - панків, тільки тотальний нігілізм панків був дещо пом'якшений і набув більше декадентських рис. На прямий зв'язок вказує хоч би те, що досі використовуваний девіз готовий "Goth' s Undead" безпосередньо перекликається з девізом панків "Punks Not Dead". Імідж готів також виник шляхом трансформації панковского іміджу - на головах залишилися ірокези тільки вони набули чорного кольору.

Але готичний світогляд виражається не лише в манері одягатися. Існує готична література, яка представлена в основному письменниками і поетами, що наслідують філософію экзистенціоналазму і романтизму : А. Камю, К. Ясперс, Бодлер, Р. Ремарк. Особливо можна виділити Мери Шелли і Волпоул. Готи віддають перевагу кіно, де обов'язково культивуються теми вампіризму, містицизму і смерті. Готів часто плутають з сатаністами, очевидно із-за їх вампирического стилю одягу. Насправді готи з сатаністами не мають нічого спільного. Готи - це романтики-інтелектуали, шукачі краси і емоцій.

Готи мають так званий готичний світогляд, в принципі, поєднання двох основних елементів: - життя по принципах абсолютного индивидулізму і нео-романтики (dark romantic). Завжди прагнути до більшого(у житті, музиці, арті), шукати красу навіть у тому світі в якому її немає, завжди дивитися на усі (негативні і позитивні) сторони життя, не закриваючи на них ока. Намагатися змінити кожен сірий, банальний день - внести в нього емоції і почуття шляхом музики, стилю одягу, мейк-апа (іміджу) і інших джерел. Знати правду і похмуро іронізувати над нею(помирай посміхаючись). Перетворювати усі свої емоції як позитивні так і негативні - біль, відчай і інші, в життєву енергію. Почувати себе нормально зі своїм похмурим/іронічним настроєм, дивними поглядами на життя і брати з усього цього силу.

Готи беруть енергію і життєве натхнення з тієї музики, літератури, арту і філософії, яка інших просто "вантажить", здається занадто похмурою, незрозумілою або занадто складною. Готи живуть тим, що примушує увесь час відчувати емоції. Зазвичай готична музика дуже емоційна і для багатьом людям увесь цей спектр емоцій не потрібний(їм вистачає однієї із сторін, приміром - тільки позитивних і радісних). Їм вистачає 4 кольорів.А біль, смуток, емоційна агресія від життя та ін. - для них важкі. Готові ж потрібні усі відтінки, фарби, емоцій - політ абсолютного болю і радість щоденного подолання меж сірості реальності, безмежний смуток і печаль. Радість - край, смуток - другий край. Готи - посередині. Готи зберігають холод своїх емоцій. Вони не слабшають від смутку, похмурості, депресії, а знаходять в цьому свою радість, енергію і силу. У радісній музиці немає сили для готів, оскільки радість - проста, тоді як внутрішня зосередженість, холодний смуток і іронія мають сотні відтінків. Якщо людина пройшла через складний період життя - вона слухає ту музику, яка дає силу, енергию. У цей період пізнається що справжнє в житті, а що ні, Тому до готики часто приходять через "чорну" смугу життя, яке примушує відокремити фальш від справжніх емоцій, а штучно створену музику від тієї, яка несе емоції...

Готы наслідують свою життєву філософію [абсолютний індивідуалізм і нео-/dark- романтика], хоча у кожного гота вона різна і в цьому якраз і виражена готика як абсолютний індивідулизм в смаках і поглядах. В цілому філософія базується на чомусь середньому між життям по принципах Віктора Цоя, життєвих ідеалах романів Ремарка ("Тріумфальна Арка", "Черний обеліск", "Три товариші") і істинами, які являються життєвими для фільму "Ворон". Жити одним днем, але щоб це коштувало того. Спроба зробити так, щоб все було красиво або не було. Любити - так до кінця, виглядати - так сексульньно і індивідуально, говорити - так правду. І в той же час - в реальному житті і роботі, добиватся більшого.

Також, як вказано в життєвій філософії, готи сповідують досить серйозні життєві принципи - які поєдную дві грані - СЬОГОДНІШНІЙ ДЕНЬ ОСТАННІЙ (тому його треба відповідно прожити ) і СПРАВЖНЯ ВІРА в себе, в справжню дружбу і любов, постійний пошук чогось справжнього, нового - в житті, музиці, арті....Таким чином у більшості готи поєднують два ці підходи і виходить: жити щодня як востанній і при цьому притримуваватся своєї філософії і виглядати так оскільки це відповідає стану душі.

МУЗИКА

Як окремого музичного напряму готичної музики не існує. Готичною, називають музику, яка прийнята співтовариством готовий і відповідає певним естетичним параметрам. Щоб зрозуміти, чи можна віднести ту або іншу музику до готики, необхідно враховувати, що готична субкультура склалася лише до 1985 року. Вона виникла на хвилі постпанка, що вичерпав себе, представниками якого були "Joy Division", "Virgin Prunes", "Siouxie and the Banshees", і електронної британської музики. На той час постпанк об'їздив і порядком набрид молоді, а рок-музика втратила свою звичну бунтівну новизну і також приїлася. Альтернатива була знайдена в новій музиці, яка стала частиною готичної субкультури.

Слухають готичну музику починаючи з "чистої" готики, готичного, філософсько-містичного року - The Sisters of Mercy, The Mission, Bauhaus, The Fields of the Nephilim, The Cure, The Cult, Swans, Joy Division, The Merry Thoughts, Clan of Xymox.

У слов'янському вираженні - похмурий рок - філософського Віктора Цоя (група КІНО), трохи язичницької Аліси, мінливо-електронних Наутілус Помпилиус, простої Агати Крісті і надривних Кому Вниз.

Проходячи через готичний метал - Type o Negative, Rammstein, Das Ich, Lacrimosa, Nine Inch Nails, HIM, Paradise Lost, Theatre of Tragedy, Oomph!, Tiamat, Evereve, Tristania, Curve, Lacuna Coil, Dreadful Shadows…

До містичної, християнської, язичницької, сатанинської готики( dark folk, pagan gothic, christian gothic, occult gothic, satan gothic) - Inkubbus Sukkubus, Current 93, Death in June, Sol Invictus, Marylin.

Готична музика - не залежно від того наскільки важка - готичний рок, готичний метал або готик-электроніка - завжди піднесена, емоційна, похмура або холодна (сумна) музика з "ангельськими" жіночими бэк-вокалами, елементами хорового співу, дзвонами, досить частим використанням драм-машин, і вставками "темної електроніки". Основний вокал - це потужний або відсторонений "готичний" голос (у більшості випадків чоловічий) або жіночий - вкрадливий проникливий, відьомський. Іноді злий шепіт. Тексти - в спектрі від суто філософських і романтичних до сугубно життєвих, містичних, язичницьких, "темних" і так далі.

Хоча готична субкультура утворилася в першу чергу як музична, на її розвиток також вплинули література і кінематограф. Слід підкреслити, що такого поняття, як «готичний фільм», не існує. Під цими словами часто розуміють найрізноманітніші стрічки, в яких присутня похмура атмосфера або які присвячені тематиці, що здатна зацікавити готів.

На ранньому етапі розвитку субкультури на імідж її представників (спочатку -- музикантів) істотно вплинула естетика чорно-білих фільмів жахів 1920-30-х років -- наприклад, «Носферату» чи «Дракула». Багато з готичних гуртів брали назви на честь цих кінострічок, вони іноді транслювалися під час виступів деяких виконавців. Популярні серед ранніх готів були і роботи Альфреда Хічкока; частково це пояснюється тим, що британські цензори довгий час вкрай негативно ставилися до трилерів і фільмів жахів, забороняючи їх прокат або випускаючи в сильно урізаних версіях, тому їх перегляд ставав для прихильників субкультури формою демонстрації протесту проти панівних культурних стереотипів. Одним з найважливіших для готів став фільм «Кабінет доктора Калігарі» -- про те, що ця кінострічка справила вплив на їх стиль, свідчили Пітер Мерфі з Bauhaus та Стів Северин з Siouxsie and the Banshees. Суттєвою популярністю у представників субкультури користувалися картини Роджера Кормана і низькобюджетні фільми жахів

ІМІДЖ

Готи мають свій імідж - тотально чорний колір одягу (іноді з елементами червоного), носять тільки срібло (як знак презирства до золота, символу стандартних цінностей, що зажували, кольору тупості і безглуздо пролитої людської крові). У дівчат яскраво-виразний стиль Вамп - важка чорна косметика, підведення, спектр кольорів помади і нігтів - від яскраво-червоного (кривавого) до чорного. Усе помітне, сексуальне і строге. Дівчина-гот виглядає як середньовічна королева щодня... Чорний колір - як щит, бар'єр, захист від повсякденної банальної-псевдо-різнокольорової і в той же час тотально сірому життю. Чорний колір - як можливість показати, що можна виразити в одному кольорі більше ніж інші не можуть виразити використовуючи усі кольори життя. Чорний колір і срібло - єдині два елементи, загальні для абсолютно різних людей що називаються себе готами. Єдині два елементи, в яких готи свідомо дозволяють собі бути схожими один на одного і шляхом яких вони жертвують частиною своєї індивідуальності.

Зачіски в готичній моді доволі різноманітні. «Класичний» варіант зачіски, поширений у ранні 1980-і, це волосся середньої довжини, пофарбоване в чорний колір, що стирчить на всі боки або оформлене у вигляді шипів. Але в сучасній субкультурі часто носять довге волосся, іноді укладене у формі хитромудрих конструкцій, або навіть ірокезів. Довге волосся зазвичай вирівнюється і фарбується в чорний або, навпаки, яскраво-білий колір. Ірокез, запозичений у панків, готи перетворили на так званий «детхоук» (англ. Deathawk, від англ. Deathrock -- дет-рок і англ. Mohawk -- ірокез): з боків волосся голиться або дуже коротко зістригається, а зверху піднімається і фіксується або у вигляді високих шпильок, або у вигляді плутаного, кошлатого клубка.

ПСИХОЛОГІЯ І ПОВЕДІНКА

готичний субкультура музика поведінка

Як відзначає голландська дослідниця-соціолог Агнес Яспер, яка протягом тривалого часу вивчала субкультуру методом включеного спостереження, сприйняття «готичної ідентичності» сторонніми людьми і самими готами сильно розрізняється (більш того, Яспер підкреслила, що для багатьох людей, що фактично належать до субкультури, характерна демонстративна відмова визнавати себе готами. У кінцевому рахунку саме поняття такої ідентичності виявляється розмитим, нечітким. Ніякого «готичного світогляду» не існує -- стрижнем, навколо якого центрується субкультура, виявляються специфічні «вечірки, музика, компанія і одяг». Таку точку зору поділяють й інші соціологи -- вони констатують, що готів можуть об'єднувати музичні смаки і деякі особливості поведінки, але єдиних поглядів на світ вони не мають -- вся їх спільність зводиться до «клубів, музики і зовнішнього вигляду». Тому готику слід сприймати виключно як спільноту людей, які поділяють певні інтереси, але ні в якому разі -- як «культ», в якому наявні певні обов'язкові для всіх його членів світоглядні установки.

У той же час Яспер вважає головною психологічною особливістю, в тій чи іншій мірі загальною для представників субкультури, відчуття протиставленості свого «малого» світу «великому», «комерціалізованому». Цим дослідниця пояснює і особливості іміджу, властивого готам -- проголошення себе «мертвим», що знаходиться «у підземеллі» (англ. underground) висловлює пасивний протест проти пануючої масової культури. Часто експлуатований образ вампіра також може відображати антагонізм між «особливою» особистістю і «буденним» світом. З цією думкою погоджується і Чарлз Мюллер, він відзначає, що з представників субкультури, у яких він брав інтерв'ю, не знайшлося жодного, який не висловився б несхвально про панівні культурні стереотипи. Мотив фатального протиріччя між індивідом і суспільством взагалі дуже характерний для музичних творів, що асоціюються з готикою. Не дивно, що готи схильні до ізоляції від «великого» світу і не люблять, коли він вторгається в їх «малі» спільноти -- це виражається і в крайній «елітарності» тематичних сайтів (принаймні, зарубіжних), де новачкові або сторонньому вкрай складно адаптуватися, і у відкритій ворожості до «туристів» -- людей, котрі виявляють пустий інтерес до субкультури, але не належить до неї. Психологи описують готів як «усамітнених, мовчазних, підозрілих, серйозних», «схильних до роздумів» і «ранимих». Соціологи також свідчать про те, що стикалися з істотними труднощами при проведенні досліджень -- їх респонденти проявляли себе як «доброзичливі, але вельми замкнуті» люди, і для інтерв'ювання або навіть спостереження за ними вченим доводилося спочатку стати для них «своїми». Частково причиною такої недовіри є традиційно невірне зображення субкультури авторами «ззовні» -- як зауважила канадська журналістка і письменниця Ліїса Ладусер, «незалежно від того, що ми [готи] говоримо в інтерв'ю, мас-медіа все одно в підсумку видають ті ж самі порожні стереотипи».

Подібна «закритість» може своєрідно виявлятися і всередині субкультури -- наприклад, Емі Вілкінс, що дослідила окремо взяте співтовариство американських готів, свідчить про те, що першим і основним правилом поведінки серед них була повага до особистого простору один одного (до тих же висновків незалежно від Вілкінс прийшли й інші соціологи. Багато представників субкультури некомпанійські. Метью Бекер додає, що при підкреслено негативному ставленні до зовнішнього світу готи, тим не менш, не схильні до прояву агресії в реальному житті. Ксенофобія для них теж не характерна -- серед готів переважають європеоїди, але принципових перешкод для входження в субкультуру представників інших рас немає, а одним з головних етичних принципів, яких додержуються готи, є толерантність і повага до прав людини. Всупереч поширеним стереотипам, готи не позбавлені почуття гумору і цілком здатні до здорової самоіронії. В той же час їм властиве ретельне контролювання емоцій і поведінки

НЕГАТИВНЕ ОСВІТЛЕННЯ СУБКУЛЬТУРИ

Майже від самого початку існування готичної субкультури вона піддавалася критиці з різних позицій. Музичні журналісти в більшості своїй зневажливо відгукувалися про творчість виконавців, які належали до нового напрямку -- винятком стали хіба що The Cure. У Британії, де панк-рух ідеалізували і героїзували, «пасивний протест» готів став об'єктом глузувань, а їх естетичні принципи, захоплення декадансом і експресіонізмом не знайшли розуміння. Деякі журналісти звинувачували учасників готичних груп у тому, що їм «нічого сказати». Готи опинилися немов «між двох вогнів» -- з одного боку, популярна преса відкидала їх похмурість, з іншого -- видання, орієнтовані на шанувальників метал-музики, висміювали їх недостатню агресивність. У США аж до середини 1980-х років готична музика взагалі практично не висвітлювалася в пресі, а рідкісні публікації описували її як різновид нью-вейву. Все це закономірно сприяло тому, що готика уходила в андеграунд. Гірше було те, що негативне ставлення до субкультури з боку музичних критиків сформувало упередження і проникло навіть в присвячені їй наукові роботи.

Крім того, ексцентричний зовнішній вигляд готичних музикантів викликав відторгнення у обивателів, у зв'язку з чим для готів було вельми проблематично з'являтися в телевізійних програмах, за допомогою яких вони могли б підвищити популярність і привабливість субкультури. До того ж власники телекомпаній швидко зрозуміли, що на готах неможливо зробити високі рейтинги. Ситуація змінилася на початку 2000-х років, коли в США (головним чином) була розгорнута масштабна інформаційна кампанія проти готів, пов'язана з діяльністю гурту Marilyn Manson, який помилково відносили до готичних, і трагедією в школі «Колумбайн» (підлітки, що розстріляли 37 чоловік, слухали індастріал-метал, який малограмотні американські журналісти переплутали з готичним роком). Насправді між готичною субкультурою і стріляниною в школах немає абсолютно ніякого зв'язку, проте ЗМІ вдалося сформувати стереотип, згідно з яким всі готи агресивні і схильні до суїциду. В американських школах і коледжах розгорнули справжню травлю всіх учнів і студентів «нестандартного вигляду», яка приймала найрізноманітніші форми -- від заборони відвідувати заняття до встановлення постійного спостереження і створення спеціальних «гарячих ліній»; до теперішнього часу ця паніка вляглася лише частково. Подібне ставлення до представників субкультури проникло й в кінематограф -- в переважній більшості випадків персонажі, що позиціонуються як готи, в сучасних фільмах виступають як негативні, їх образи покликані вселити в глядача страх або відторгнення.

Размещено на Allbest.ru