Національне та загальнолюдське у моральній культурі суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національне та загальнолюдське у моральній культурі суспільства

Шаповалова І.В.

Моральна культура певного суспільства несе в собі, з одного боку, загальнолюдські цінності, з другого моральні національні ідеали, які відбивають рівень розвитку цивілізації в конкретний історичний період на конкретному географічному, політичному, економічному, культурному просторі. Кожна історична епоха і специфіка культури кожної спільноти висувають свої критерії моралі суспільства й моральності особистості, що свідчить про невичерпність і вічну багатоаспектність проблем моральної культури. З іншого ж боку, певну усталеність і узгодженість моральних принципів між різними просторами забезпечують загальнолюдські цінності.

В основі моралі лежать загальнолюдські цінності і норми, але крім цього на її зміст впливають також і класові, національні та інші цінності. Тому необхідно зважати на те, що в різних прошарків і спільнот можуть бути дещо різні погляди на добро і зло. Ключовою цінністю моралі є добро, яке можна визначити як міру добровільного єднання людей на основі взаємного співпереживання і прийняття цінностей і цілей один одного. Також серед основних норм моралі: повага до людського життя й гідності, доброзичливе ставлення до людей, чесність, працелюбність, бережливе ставлення до природи.

Морально зорієнтована воля і розум людини в сукупності складають її духовність [1,с.222]. При цьому необхідно підкреслити історичний характер духовності і моралі. У цьому ми погоджуємось із В. Ксенофонтовим, який стверджує, що загальнолюдський зміст життя не може бути неісторичним, адже соціально-моральні почуття є продуктом всієї світової історії, який існує в історичній традиції та звичаях народів [2,с.48]. Внаслідок цього В. Ксенофонтов обґрунтовує не тільки існування факту відповідальності перед нащадками, але й необхідність звернення до історичної свідомості та зміцнення історичної пам'яті, адже відсутність історичної пам'яті є умовою формування бездуховного манкурта. На тлі цієї необхідності особливо сумною є думка К. Юнга про «неісторичність» сучасної людини і відхід від традиції [3,с.115-117].

В історії української культурної традиції сприйняття і реалізація моралі були неоднозначними [4]. З одного боку, основою розуміння моралі в контексті духовності, прилучення людини до сакрального, трансцендентного, неземного у вітчизняній філософії визнавалося серце. Адже «філософія серця» є однією з провідних в українській філософській думці. Так, духовні джерела моральності розкриті у вченні Г. Сковороди про дві натури й три світи, про духовний світ людини, про правду, справедливість, щастя й волю, «споріднену працю», самопізнання. Шлях до щастя, на думку філософа, лежить через моральне самовдосконалення людини. П. Юркевич відстоює ідею співвідношення розуму й серцевої любові в моральності людини й підкреслює значення практичного здійснення добра як акту щедрої душі й відкритого серця.

Однак з іншого боку, мораль в українській культурній традиції сприймалась і сприймається крізь призму основних рис ментальності українського етносу, серед яких дуже впливовими на повсякденне життя залишаються індивідуалізм і невтручання в життя інших за умови власного добробуту. Вочевидь далеко не в усіх життєвих ситуаціях індивідуалізм і принцип невтручання та байдужості відповідають моральній філософії серця і загальнолюдським моральним настановам [5].

Національні українські цінності моралі яскраво висвітлені, наприклад, у творчості І. Огієнка, основу етичних поглядів якого складають віра в морально-ціннісний потенціал рідної мови і християнська мораль антропоцентричної орієнтації. В його тлумаченні релігійна духовність у контексті рідномовного виховання виступає універсальною діяльнісно-етичною силою, яка здатна сприяти духовному вдосконаленню нації. На його переконання, суспільні ідеали не можуть бути втілені поза християнським підґрунтям, яке забезпечує панування духовних і загальнолюдських моральних цінностей. Однак при цьому релігія як один із головних засобів збереження моралі народу в творах І. Огієнка тісно переплетена із суто світським возвеличенням таких компонентів української культури, як мова й пісня, як традиції храмової архітектури і художнього оздоблення церков, як побутове мистецтво тощо [6]. Загалом, все це дозволяє Н. Дічек охарактеризувати погляди І. Огієнка на мораль з їх теологічним і етно-антропологічним спрямуванням як етику національної свідомості [7,с.12-14].

Тому для максимальної відповідності моральним ідеалам українська національна «сердечна» ментальність повинна бути наповнена такими інтегративно-гуманітарними принципами: особистісне сприйняття («це стосується особисто мене. Тому я не можу бути байдужим»); співпричетність («я людина, тому я не можу лишатись байдужим до досягнень людства»); глобальне сприйняття («це потрібно знати всім, а тому й мені»); орієнтація на консенсус («я визнаю за іншим право мати свою точку зору»); особиста відповідальність («я відповідальний за наслідки своєї діяльності перед іншими людьми й перед природою») [8,с.3-4].

Важливим чинником, що змінює сьогодні співвідношення між національним і загальнолюдським у цінностях моралі, є глобалізація. Глобалізаційні процеси взагалі ставлять під сумнів традиційні цінності, усталені моральні норми та етичні ідеали. На це накладаються процеси бурхливого розвитку інформаційних технологій і комунікацій різних видів, комерціалізація засобів масової інформації та масової культури як також впливають на мораль і моральність.

Як показує у дисертаційному дослідженні В. Семиколенов [9], мораль є основою самоідентифікації особистості, яку в нинішній ситуації надлишку інформації (високий рівень розвитку ЗМІ) та комунікації, інформаційних технологій, що цілеспрямовано впливають на самосвідомість людини та культури, реалізувати іншими способами дуже важко. Адже формування моральної презумпції в інформаційному суспільстві багато в чому є результатом дії інформаційних технологій на індивідуальну та масову свідомість. Але надлишок інформації значно ускладнює вибір моральних пріоритетів.

Є й інші проблеми при визначенні засад моралі в культурних перспективах сучасного суспільства вони пов'язані не лише з інформаційною надмірністю, а й з відкритістю культур, впливом (зокрема, навмисним) інформаційних технологій на маси, а також із постмодерністським скепсисом, із відсутністю однозначного тлумачення моральних норм у культурі. Автор також обґрунтовує точку зору, що у формуванні моралі та моральних пріоритетів світу, в якому відбуваються процеси глобалізації, неминучі переваги отримають ті моральні стандарти, які прийнято в економічно та інформаційно розвинених країнах. Це пов'язано зі станом їхньої інформаційної інфраструктури та можливістю впливу на досить широку аудиторію.

З цього приводу влучно підкреслює М. Савостьянова, що «ті країни, які відстають від економічно розвинених і не мають певного рівня інформаційної інфраструктури, а також які забезпечують її висококваліфікованих фахівців, виявляються не в змозі не тільки економічно, але і ідеологічно конкурувати з лідерами. Більш того, вони не тільки не можуть транслювати цінності своєї культури в світовому масштабі, але і відчувають реальні ускладнення утримати в їх рамках суб'єктів власної культури, схильних до інформаційної дії ззовні. В результаті у світі, який глобалізується, неминучу перевагу отримують культурні стандарти, цінності і життєві сенси, прийняті в економічно розвинених країнах» [10,с.239].

Разом із тим, ми згодні, що країни лідери в економічній і політичній сферах далеко не завжди є лідерами в духовному і моральному сенсах і в цьому полягає один із ризиків глобалізації [11,с.240]. Так, американський філософ і релігійний мислитель Рубел Шеллі у своїй роботі «Неспроможність етичного релятивізму», кажучи про різке падіння моральності в США за останніх 50 років, звертає увагу на необхідність глибоких змін у моральному кліматі суспільства. «Коли ж ми, нарешті, зрозуміємо, пише він, що особиста відповідальність, співчутливе відношення до потреб інших і прояв звичайної порядності повинні стати невід'ємною частиною нашої поведінки?.. Якщо раніше вимоги до етичної поведінки особи ставали все більш заниженими, то тепер про них навряд чи можна говорити взагалі» [12,с.118]. Проте, реальність інформаційного суспільства така, що саме економічно високо розвинуті країни будуть відігравати головну роль у встановленні моральних як, утім, і правових норм.

Можна погодитись із В. Семиколеновим, що неоднозначними є питання про те, якою сьогодні повинна бути мораль і способи її входження до культури. У нинішній культурі особливо помітними є, з одного боку, ідеї індивідуалізму, з іншого консерватизму. Крім того, до формування моральної парадигми існує також комунітарний підхід. Він припускає збалансованість між незалежністю особи й порядком, який обмежений основними цінностями, але не має всюди проникаючого характеру. Проте його реалізація все ж вимагає визначення основних цінностей, опори на освіту, переконання, оскільки моральна парадигма потребує універсальності вимог.

Питання найближчого майбутнього моралі незважаючи на очевидність впливу на її розвиток провідних тенденцій глобалізації, інформатизації і демократизації наразі не має однозначної відповіді. Можна спостерігати два відносно протилежних вектори розвитку моральних норм, принципів і настанов. З одного боку, на рівні теоретичної свідомості відбувається всебічне повернення значення загальнолюдських цінностей, з іншого ж на побутовому рівні вони дотримуються майже виключно релігійними людьми. Особливо це стосується української пострадянської реальності. Однак побутова життєдіяльність людей все більше насичується проявами жорсткості і жорстокості, агресивності, хамства і т.п. Забуття загальнолюдських норм і розчинення моралі можна спостерігати і в прикладних галузях знання, натомість є тенденція до формування вузько групових норм моралі в конкретному соціальному просторі. Моральні норми часто залишаються лише декларованими, але не виконуються.

Варто погодитись, що перед нами боротьба двох груп тенденцій короткочасних, більш швидких, сильних і яскравих, підпорядковуючих собі людину (формування групових норм моралі), й тривалих, які з'являються пізніше, але глибше стосуються сутності людини (загальнолюдські цінності) [13,с.15]. Ще однією не названою нами вище тенденцією сучасності є гуманізація суспільного буття і свідомості і у відповідності до цієї тенденції в окресленій «боротьбі» мають перемогти вічні загальнолюдські цінності, які захищають людське життя, свободу і гідність.

моральний культура суспільство духовність

Список використаних джерел

1. Мормуль О.Г. Духовность как аспект экокультуры // Культура народов Причерноморья. 2005. №73. С. 221-223.

2. Ксенофонтов В.И. Духовность как экзистенциальная проблема // Философские науки. 1991. № 12. С.41-53.

3. Юнг К.Г. Человек и его символы / Под общ. ред. С.Н.Сиренко. М.: Серебр. нити: Универстетская книга: АСТ, 1997. 367с.

4. Див. про це: Лук М.І. Етичні ідеї в філософії України др. полов. XIX поч. XX ст. К.: Наук. думка, 1993.148с.

5. Детальніше про українську ментальність див., напр.: Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального дослідження. Дрогобич, 1997. 116с.; Додонов Р.О. Соціально-філософський аналіз процесу формування та функціонування етноментальності: Автореф. дис.... д-ра філос. наук: 09.00.03. К., 1999. 36с.; Костомаров Н.И. Две русские народности. Киев-Харьков, 1991. 324с.

6. Див., напр.: Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. К.: Абрис, 1991. 227с.; Огієнко І. Наука про рідномовні обов'язки. Львів: Фенікс, 1995. 144c.

7. Дічек Н.П. Етика національної свідомості Івана Огієнка // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І.Франка. 2002. № 9. С.12-14.

8. Тарасов Л.П. Интегративно-гуманитарный подход как основа для построения новой модели средней школы // Экология и диалектика. Вып. 1. М., 1989. С.3-4.

9. Семиколенов В.М. Мораль в інформаційному суспільстві: Автореф. дис. ... канд. філософ. наук: 09.00.04 / Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. Сімферополь,

10. 19с.

11. Савостьянова М.В. Развитие информационных технологий и процессы глобализации // Культура народов Причерноморья. 2005. №69. С.237-241.

12. Савостьянова М.В. Развитие информационных технологий и процессы глобализации // Культура народов Причерноморья. 2005. №69. С.237-241.

13. Шелли Р. Несостоятельность нравственного релятивизма // Человек и христианское мировоззрение. Альманах. Вып.4. Симферополь, 1999. С. 116-124.

14. Федорук Н.М. Мораль та суспільний прогрес: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03 / Харк. ун-т повітр. сил. Х., 2005. 20 с. С.15.

Размещено на Allbest.ru