Організаційно-кадрова діяльність Управління кінофікації при РНК УРСР 1945-1946 рр.

Піц Г.В.

Дослідження кіноіндустрії СРСР та особливості її розвитку в Україні не раз висвітлювали науковці різних галузей, але здебільшого вони стосувалися мистецького або технічного аспекту питання, а праці, яка б досліджувала діяльність органів кіноіндустрії немає.

Загалом фахові та літературні джерела з теорії та історії кіно і телебачення можна умовно поділити на такі групи:

- праці теоретичного характеру (С. Безклубенко [3;4;5;6;7], Л. Госейко [11], В. Фомін [19], О. Зернецька [12] та ін.);

- історичні праці, що стосуються технічного розвитку українського кіно і телебачення (І. Мащенко [13], Ю. Омельяненко [15] та ін.);

- мистецтвознавчі роботи, що характеризують естетичний вплив телевізійної і кіно інформації на свідомість (М. Висоцький [10], В. Цвих [20] та ін.);

- важливий компонент джерелознавчої бази - мемуарна література, присвячена становленню вітчизняного телебачення, специфіці його діяльності (В. Єгоров, І. Мащенко [13] та ін.).

Але ці праці не висвітлюють проблем підготовки, добору та розподілу кадрів в українській кіноіндустрії у 40-х рр. ХХ ст.. Деякі згадки про кадрові питання цього періоду висвітлені у праці В. Фоміна «Кино на войне: документы и видетельства» [19,с.529-531].

Значний масив досліджень підготовки кадрів та кіноосвіти присвячений першій половині ХХ ст. Належать Р. Росляку [16;17;18]. Доробок С. Безклубенка [3;4;5;6;7] дає можливість комплексного аналізу кіноосвіти 20 - 30-х рр. Праці В. Слободян та О. Шимона [21], хоч і позначені суттєвим ідеологічним впливом, дають уявлення про систему підготовки кадрів кіногалузі.

Отже дослідження кіноосвіти та кадрової політики в УРСР є не достатньо вивченими в науковій літературі. Не можна говорити про однакове становище сучасної та повоєнної України, але деякі проблеми кіноосвіти є актуальними і нині.

В основу даної публікації покладені архівні матеріали ЦДАВО та ЦДАГО України.

В повоєнні роки у системі пропагандиської і культурно-освітньої роботи кіно займало важливе місце, як форма дозвілля та ефективний засіб масового впливу.

У 1945 р. кіносеанси на селі залишались рідкістю. Тяжких втрат зазнала кіномережа всієї УРСР: якщо на 1940 р. в по всій території діяло 3884 кіноустановки, то на 1945 лише 884, що становило 22,8% від довоєнної кількості. В селах Центральної України діяло лише 158 стаціонарних та пересувних кіноустановок, що складало лише 16,9% від довоєної кількості [14,с.224-225].

І.Г. Большаков у зв'язку з відсутністю кваліфікованих кадрів у кіногалузі запропонував Створити Вищу школу кіномистецтва у Москві і вже 1946 р. набрати 90 чоловік на навчання з усіх союзних республік, строком на 2,5 роки. В школу мали набирати кадри вже з закінченою вищою освітою.

Ще одною пропозицією була організація регіональних курсів підготовки технічних кадрів, зокрема кіномеханіків [19,с.529-530]. Але Управління пропаганди та агітації ЦК ВКП(б) визнала всі заходи, окрім організації регіональних курсів кіномеханіків не доцільними [19,с.530 -531].

У зв'язку з незадовільним станом кіообслуговування населення РНК УРСР і ЦК КП(б) У 25 березня 1946 р. прийняли чергову постанов «Про поліпшення кінообслуговування населення». Недоліком виявилося недостатнє підкріплення закону матеріальними ресурсам та фінансами.

На працівників кінофікації були покладені і не характерні для них обов'язки із політичної агітації. Вони змушені були влаштовувати тематичні виставки в вестибюлях кінотеатрів, або облаштованих для кінопоказів приміщеннях [1, арк. 6].

Керуючись рішеннями ЦК КП(б) від 26 липня 1946 р. та 8-го Пленуму ЦК КП(Б)У про підбір, підготовку та розподіл кадрів, виконуючи вказівки та директиви ЦК КП(б)У та Ради Міністрів Української РСР - Міністерство Кінематографії та підлеглі йому відомства та організації досягли деяких успіхів у роботі з кадрами за 1946 р.

За 1946 р. було підібрано та призначено на роботу у підвідомчі Міністерству кіобласні та республіканські підприємства та організації 134 чол.

Особливу увагу було звернуто підбору номенклатурних працівників Міністерства, а також підбору, підготовці та висуванню кадрів з місцевого населення у Західних та Закарпатських областях.

Всього номенклатурних працівників в системі Міністерства Кінематографії Української РСР має бути - 481 чол. Підібрано на період з 1944р. - 450 чол., в тому числі і 134 за 1946 р., серед них на керівні посади в області - 79 чол. та на роботу в республіканські організації - 55 чол.

Добираючи кадри номенклатури партійні діячі аналізували стан роботи на підприємствах та в організаціях, складали виробничі характеристики на кращих працівників, намічаючи їх до висування, потім безпосередньо знайомились з робітниками на місці (проводили особисті бесіди, отримували відгуки від партійних та радянських органів про того чи іншого працівника, заслуховували звіти окремих керуючих працівників на Колегії міністерства та ін.).

Посади керівників номенклатури Міністерства, в основному були забезпечені відповідними кадрами, але на думку Міністерства деяких працівників слід було б замінити більш досвідченими: так наприклад директора Київської Кіностудії Навчальних фільмів Павловського О.В., директора Київського заводу «Кінодеталь» Борисова Б.М., начальника Полтавського Обласного Управління Кінофікації Подгайного, а також деяких працівників Обласних управлінь кінофікації, окремих начальників технічних відділів та відділів експлуатації.

По Управлінню кінофікації велась активна робота по створенню робочих місць для людей демобілізованих із лав Радянської армії. Протягом 1946 р. Було призначено на посади Начальників відділів Управлінь кінофікації з ряду прибувших по демобілізації - 7 чол., кіноінженерів (по областям - Одеській, Харківській, Львівській, К.- Подільській, Рівненській, Ізмаїльській та ін.). Призначено за 1946 р. кінотехніків - на роботу в обласному апараті, з ряду яких 8 чол. призначені на керівні посади (начальники відділів). Ці та інші заходи (перерозподіл кадрів в середині апарату, більш правильне і доцільне їх використання) призвело до заміни малокваліфікованих працівників більш досвідченими, та заміщенню вакантних посад, що загалом позначилось на покращанні стану номенклатурних працівників в системі кінематографії.

Окрім того, протягом 1946 р. направлено в Західні області УРСР, з ряду прибулих із лав Радянської Армії, для заміни окремих працівників, що не справляються та для заміщення вакантних посад - 18 чол., з них на посади Начальників обласних управлінь кінофікації - 7 чол., начальників технічних відділів та відділів експлуатації - 6 чол., головних бухгалтерів - 2 чол., начальників Обл. кіноснабів - 2 чол. [2,арк.3]. У 1946 р. із лав Червоної Армії в систему Кінематографії прибуло 2 779 чол., в тому числі в Республіканських організаціях та в апараті Управління кінофікації УРСР працюють - 382 чол. В кінофікації УРСР працюють 2 937 чол., з них на керівній обласній роботі - 111 чол., на керівній районній роботі - 506 чол., решта працюють на інших посадах в обласних Управліннях та районних відділах кінофікації [2, арк.4]. Значна частина прибулих до війни працювали в системі кінематографії, та на цей час працюють за спеціальністю (оператори, кіноінженери, кінотехніки, кіномеханіки).

Однак, слід зазначити, що з 450 номенклатурних працівників затверджено Управлінням лише 394 чол. або 87,5%. Неукомплектованість номенклатурними працівниками та не затвердження, частково, працюючих припадає на посади, які потребують працівників зі спеціальною освітою. Окрім цього, не затверджені співробітники, що працюють в номенклатурі всього кілька місяців.

Апарат Управління кінофікації, в основному, кадрами укомплектовано. За станом на 20 грудня 1946 р., з 89 штатних посад - укомплектовано 83 посади (не було двох заступників Голови управління та ще 4-х працівників).

Адміністративно-управлінський апарат та творчий колектив підлеглих республіканських підприємств та організацій (кіностудії, завод «Кінодеталь», фотофабрика №7, Трест «Укрфото» та ін.),укомплектовані на 20 грудня 1946 р. на 98 % від загальних обсягів потреб у кадрах.

Апарат Обласних управлінь Кінофікації укомплектовано до кінця року на 98% від необхідності. Відсоток недоукомплектованості припадає на молодший обслуговуючий персонал обласних, міських та районних відділів кінофікації.

Таким чином стан укомплектованості штатних посад по підприємствам та організаціям Управління кінофікації Української РСР виглядає так [2, арк.2].

На 20 грудня 1946. р. в системі Кінематографії Української РСР працювало - 14 027 чол., що становить 94,3% до необхідної кількості за штатними розкладами.(14 960 чол.). Із загальної кількості 14 027 чол. працюють: чоловіків - 8 781 чол., жінок - 5 296 чол.; українців - 9 454 чол, росіян - 2 874 чол., євреїв - 1 191 чол. та інших національностей - 555 чол.; членів и кандидатів партії - 1 079 чол, комсомольців - 1 185 чол. та безпартійних 11 763 чол.; з вищою освітою - 338 чол, із середньою освітою - 3 111 чол., с нижчим - 10 585 чол.; зі стажем до 1 року - 5 734 чол. від 1 до 3-х років - 4 489 чол., від 3 до 5 р. - 1 432 чол, більше 5 років - 2 372 чол.; до

30 років - 7 956, від 30 до 40 років - 3 618, більше 40 років - 2 453.

Радянська статистика зберегла данні і про учасників великої вітчизняної війни у кіно: серед працюючих у кіногалузі орденоносців 759 чол., та прибулих з лав Радянської Армії - 2 779 чол. Працевлаштовано інвалідів Великої Вітчизняної війни - 790 чол. Із загального числа працюючих лишались на окупованій території - 8 403 чол.

Кіномережа України була укомплектована на 94,2 % (12 556 чол із 13 332 чол. по штату). В тому числі по Східним областям працювали у кіномережі 8 702 чол. або 95,5% (по штату 9 123 чол.), в кіномрежі м. Києва - по міському Управлінню Кінфікаії працювали 496 чол або 98,7% до необхідної кількості (502 чол.), по Західних областях працювали - 3 358 чол. або 95, 8% (по штату 3 707 чол.). Недоукомплектованість штатів припадало на молодший обслуговуючий персонал. Комплектування кадрів проводилось в основному в 1945 р.

У 1-му кварталі 1946 р. було укомплектовано відповідними кадрами Закарпатське обласне Управління кінофікації. В Закарпатську область було направлено 41 людину, в тому числі: Начальник обласного Управління, Начальник експлуатаційного і технічного відділів, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів, 4 кінотехніка та 32 кіномеханіка.

Із загальної кількості працівників кінофікації 2 379 чол. - працівників системи Кінематографії Західних і Закарпатських областей висунуто: на керівну обласну роботу - місцевих працівників - 12 чол., на керівну районну роботу 118 чол.

Слід зазначити, що висунуті та підготовлені працівники із місцевого населення, що працюють в західних областях, свою роботу виконують. У 1945 р., у квітні місяці було проведено 2 республіканські наради: одне в Києві, інша у Львові.

Наради обговорили задачі кінопрацівників України по виконанню 4-ї сталінської п'ятирічки. Учасники наради включились у Всесоюзне змагання та взяли на себе зобов'язання по виконанню та перевиконанню планів н 1946 р.

Пожвавилась робота Художніх Рад та творчих секцій.

Рада Міністрів Української РСР, своєю постановою №387 від 8-го березня 1946 р., зобов'язала Управління кінофікації УРСР працевлаштувати та навчити в 1946 р. - 700 чол. Інвалідів вітчизняної війни.

На 20 грудня 1946 р. в системі Кінематографії УРСР працює 790 інвалідів вітчизняної війни., в тому числі і в Республіканських організаціях і підприємствах працює 88 чол., в обласних управліннях кінофікації - 717 чол., з них 19 на керівних посадах [2,арк.5].

Підготовка кадрів кіномеханіків здійснювалась у 3-х республіканських школах, що розташовані в Києві, Харкові та Львові.

На відміну від 1945 р. строк навчання у школах збільшено від 4-х до 6-и місяців. Школи працюють по новим навчальним програмам, що сприяє підвищенню рівня кінофікації випускників шкіл.

План підготовки на 1946 р. було установлено у кількості 1000 чол., з яких по східних областях план - 754 чол., по Західних та Закарпатських областях - 246 чол.

Фактично підготовлено по Східних областях - 696 чол, по Західних областях - 210 чол. всього підготовлено 906 чол., 90,6% плану.

Для забезпечення виконання плану підготовки кіномеханіків - 1000 чол., було набрано 1101 чол., враховуючи можливий відсів.

Крім підготовки кіномеханіків, у кількості 906 чол. підготовлено для Київського заводу «Кінодеталь» - 23 робітники-станочники по точній механіці та перепідготовано: групу кіномеханіків м. Києва, у кількості 20 чол.(9-ти з них присвоєно звання кіномеханіків І категорії). При харківській школі було організовано групу кіномеханіків, які підготовані у якості ремонтерів підсилювальної апаратури (19чол.).

На цей час в школах навчається 307 чол., які будуть випущені у 1947 р. Наступні набори будуть здійснюватись січні 1947 р. Кінотехніків готували у 2-х технікумах: в містах Києві і Львові. Спеціалізація випускників технікумів - устаткування та експлуатація кіноустановок. Львівський технікум організовано лише 1946 р., у відповідності з рушенням Уряду УРСР.

В київському технікумі навчається 298 чол., які розподілені наступним чином [2,арк.6]: чотири групи 1-го курсу, дві групи 2-го курсу,три групи 3-го курсу, одна група 4-го курсу. Перший випуск кінотехніків відбувся восени 1947 р., у кількості 27 чол. У Львівському кінотехнікумі на 1946 р. навчалися 85 чол. - 2 групи 1-го курсу і одна 3-го. У відповідності з постановою Парламенту СРСР відновила роботу школа кіноакторів при Київській студії художніх фільмів. В 1946 р. було набрано дві групи навчаючихся у кількості 41 чол. Старша група почала заняття з квітня місяця 1946 р., друга - з вересня 1946 р.. На цей час в школі навчається 38 чол. Строк навчання - 3 роки.

У 1946 р. через курси ЦСУ Держплану заплановано було підготувати 90 чол бухгалтерів (55 для східних областей і 35 для Західних).

Договори на підготовку 46 чоловік було заключено для наступних Обласних управлінь кинофікації: Волинської - 4, Сумської - 4, Кам'нець-Подільської - 13, Київської - 3, Закарпатської - 10, Кіровоградської - 6, Львівської - 3, Житомирської - 4 чоловіки. Вони мають бути випущені на початку 1947 р.

Важливою проблемою для всіх навчальних закладів залишалась незабезпеченість гуртожитками. Навчальні заклади мусили знімати приміщення для проживання курсантів, що ускладнювало набір необхідної кількості навчаючихся [2,арк.7].

У 1946 р. відбулось значне покращення у роботі і підготовці кадрів, але лишаються невирішеними деякі проблеми.

Не достатньо вивчалася робота кадрів на місцях і їх відповідність посадам, що вони обіймають, створення республіканського резерву кадрів теж велося повільними темпами, деякі обласні і районні управління були укомплектовані не досить кваліфікованими кадрами та прослідковувались слабкі зв'язки Управління з місцевими управліннями.

Кіноосвіта теж потребувала значної підтримки з боку держави. Незважаючи на поступове розширення мережі освітніх закладів для кадрів кіногалузі, все ж слабке забезпечення з боку держави, недостатнє забезпечення технічними засобами не надавали належних знань, а скрутне матеріальне становище громадян часто не давали змоги завершити освіту.

кіноіндустрія кадровий культурний освітній

Список використаних джерел

1. Центральний державний архів виконавчих органів влади України. - Ф.4623.- Оп.1. -Спр.31 (Довідки, інформації і звіти управлінь кінофікації про обслуговування населення за 1946 р. ).

2. Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Ф.1. - Оп.70. - Спр.606 (Отчет Министерства Кинематографии Украинской ССР о проделаной работе за 1946 год по подбору и расстановке кадров);

3. Безклубенко С. Д. Відеологія. Основи теорії екранних мистецтв. - / Безклубенко Сергій Данилович. - К.: Альтерпрес, 2004. - 327 с.

4. Безклубенко С. Д. Українське кіно. Начерк історії. - / Сергій Данилович Безклубенко - К.: Альтерпрес, 2004. - 192 с.

5. Безклубенко С.Д Природа искусства: о некоторых сторонах художественного творчества. / Сергій Данилович Безклубенко - М. : Политиздат, 1982. - 166 с.

6. Безклубенко С.Д. Кіномистецтво та політика: Критичний історико-теоре- тичний нарис /Безклубенко Сергій Данилович. - К.: Альтерпрес, 1995. - 430 с.

7. Безклубенко С.Д. Телевизионное кино. Очерк теории / Сергій Данилович Безклубенко. - К.: Мистецтво, 1975. - 277 с.

8. Берест Б. Історія українського кіна./ Борис Берест - Нью-Йорк, 1982. - 182 с.;

9. Бугрим В.В. Телебачення прямого ефіру: [Навч. посібник для фак. журналістики] /Валентин Володимирович Бугрим, Іван Гаврилович Мащенко - К.: Либідь 1991. - 198 с.

10. Высоцкий М.З. Системи кино й стереозвук. / Высоцкий Михаил Зиновьевич - М., Искусство, 1972. - 336 с.

11. Госейко Л. Історія українського кінематографа (1896-1995). / Госейко Любомир - К. : KINO - КОЛО, 2005. - 461 с.

12. Зернецька, О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини / Зернецька Ольга Василівна.; НАН України. Ін-т світ. Економіки і міжнар. відносин. - К. : Освіта, 1999. - 351 с.

13. Мащенко І.Г. Українське телебачення: штрихи до портрета. /Іван Гаврилович Мащенко - К.: Посредник, 1995. - 294 с.

14. Народна освіта, наука і культура в Українській РСР: Стастистичний збірник. - К.: Статистика, 1973. -316 с.

15. Омельяненко Ю.И. Справочник по телевидению. /Омельяненко Ю.И., Алексеев К.А., Константиновский А.Г., Засс Л.В. - К.: Техника, 1971. - 608 с.

16. Росляк Р.В. З історії кіноосвітніх закладів в Україні (1916-1919 рр.)// Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. - Київ, 2002. - № 2. - С. 83-90.

17. Росляк Р.В. Школа кіномистецтва // Кіно-Театр. -Київ, 2000. - № 6. - С. 27-28.

18. Росляк Р.В. Біля витоків кіноосвіти в Україні// Мистецтво екрана/. - Вінниця, 2001. - Вип. 1. - С. 49-62.

19. Фомин В.И. Кино на войне. Документы и свидетельства / Фомин Валерий Иванович - М.: Материк, 2005. - 941 с.

20. Цвых В. Л. Украинское телевидение: опыт, практика, проблемы. / Цвых В.Л. - К., 1985. - 261 с.

21. Шимон А.А. Начало кинообразования / Алексей Шимон // Шимон А.А. Страницы биографии украинского кино. - К.: Мистецтво, 1974.

Размещено на Allbest.ru