Мистецтво. Види мистецтва. Зародження мистецтва. Мистецтво первісного світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема

Мистецтво. Види мистецтва. Зародження мистецтва. Мистецтво первісного світу

План

1. Поняття „мистецтво”. Класифікація видів мистецтва

2. Види мистецтва: образотворче мистецтво, музика, синтетичні мистецтва, технічні мистецтва, декоративно-ужиткове мистецтво, церковне (релігійне мистецтво)

3. Типологія мистецтва

4. Мистецтво епохи палеоліту

5. Мистецтво епохи мезоліту та неоліту

6. Мистецтво епохи бронзи та епохи заліза

1. Поняття «мистецтво». Класифікація видів мистецтва

Мистецтво, як і кожне соціальне явище, має свою історію. Триває і збагачується вона й понині, коли поряд з живописом і музикою, театром і архітектурою існують кіно і телебачення, дизайн і балет на льоду.

Мистемцтво -- одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів[1]. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність[2]. Розвиток мистецтва як елемента духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями.

Традиційно види мистецтва поділяються за способом втілення художнього образу та за формою чуттєвого сприймання.

За способом втілення художнього образу розрізняють:

· просторові мистецтва -- архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія, декоративно-прикладне мистецтво та дизайн.

· часові мистецтва -- радіо, музика, література

· просторово-часові -- кіномистецтво, театр, танець, циркове мистецтво тощо.

За формою чуттєвого сприймання розрізняють

· слухові -- музика, радіо

· зорові -- архітектура, скульптура, живопис, графіка, художня фотографія

· зорово-слухові -- театр, кіно.

У кожній із цих трьох груп художньо-творча діяльність може користуватися:

1. знаками зображувального типу, що передбачають подібність образів з чуттєво сприйманою реальністю (живопис, скульптура, графіка; література, акторське мистецтво);

2. знаками не зображувального типу, що не допускають впізнавання в образах реальних предметів, явищ, дій і звернених безпосередньо до асоціативних механізмів сприйняття (архітектурно-прикладні мистецтва, музика й танець);

3. знаками змішаного типу, властивими синтетичним формам творчості (синтезу архітектури або декоративно-прикладного мистецтва з мистецтвами образотворчими; словесно-музичному -- пісенному й актерсько-танцювальному -- пантомімічному синтезу.

Також мистецтва можна класифікувати за використовуваними матеріалами:

· традиційні й сучасні матеріали (фарби, полотно, глина, дерево, метал, граніт, мармур, гіпс, хімічні матеріали, продукти серійної індустрії й т.д.) -- архітектура, скульптура, живопис і т. д.

· сучасні способи зберігання інформації (сучасна електротехніка, цифрові обчислювальні машини) -- медіамистецтво

· звук (чутні коливання повітря) -- музика

· слово (одиниця мови) -- література

· людину-посередника -- (актор, клоун тощо).

2. Види мистецтва: образотворче мистецтво, музика, синтетичні мистецтва, технічні мистецтва, декоративно-ужиткове мистецтво, церковне (релігійне мистецтво)

Сучасна класифікація виокремлює такі різновиди мистецтва:

- образотворче мистецтво. Впливає на людину візуально, тобто через зорове сприйняття. Твори образотворчих мистецтв мають матеріальну, предметну форму і не змінюються в часі і просторі. До них відносяться: живопис, скульптура, графіка, монументальне мистецтво, декоративно-ужиткове мистецтво.

Живомпис-- вид образотворчого мистецтва, пов'язаний з передачею зорових образів нанесенням фарб на тверді, гнучкі або тканеві поверхні, а також твори мистецтва, створені таким способом.

Скульптура - це вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'єм6ність, тривимірну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів (каміння, метал, глина, гіпс).

Графіка -- вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного, та менше ніж у живопису, використання кольору. Графіка поділяється на такі різновиди: станкова, книжкова, плакатна, прикладна, архітектурна

Декоративно-ужиткове мистецтво - одне з найдавніших. Воно обслуговує практичні потреби людини, одночасно задовольняючи її основні естетичні потреби. Сфера декоративно-ужиткового мистецтва - це: від естетичного оформлення предметів повсякденного користування (посуд, інструменти, меблі, тканини, зброя) до художньої організації архітектурно-паркових ансамблів. Сюди ж відносяться: оформлення інтер'єрів декоративними розписами, декоративною скульптурою, барельєфами, плафонами, вазами, мистецьки виконаний одяг, ювелірні прикраси, мистецтво макіяжу, перукарське мистецтво.

- архітектура -- це мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси. Архітектурні стилі: Романський стиль, Монументалізм, Готика, Ренесанс, Класицизм, Ампір, Бароко (в тому числі «Українське бароко»), Рококо, Неоготика (або псевдоготика), Модернізм, Неокласицизм (в тому числі ретроспективізм), Конструктивізм, Північний модерн (скандинавський стиль, а в країнах Північної Європи -- національний романтизм), Еклектизм, Деконструктивізм, Боз ар(Боз арт) історичний стиль кінця 19 початку 20 ст., орієнтований на італійський Ренесанс у перебільшених формах, Хай-тек( від англ. високі технології)

- музика - вид мистецтва, який розрахований на слухове сприйняття і який відзначається безпосередньою і особливо активною дією на відчуття людей. Головним виразним засобом тут є звук, мелодія, поліфонія, ритм, композиція, гармонія. На відміну від усіх образотворчого і словесного мистецтва, музика не відтворює видимих картин світу і позбавлена змістової конкретності. Тому її вважають справжньою загальнолюдською, універсальною мовою, "мовою інтуїції", яка не вимагає перекладу. У порівнянні з творами всіх видів мистецтва музичні твори практично не знищувані, вони створені в ідеальній формі.

- синтетичні мистецтва - це такі види художньої творчості, які є органічним злиттям або органічно свобідною комбінацією різних видів мистецтв. До них відносяться: 1) театр (драматичний і оперний). який об'єднує літературу, акторське мистецтво, живопис, музику, декоративно-ужиткове мистецтво; 2) балет, який використовує природну пластику людського тіла і поєднює у собі танець, музику, живопис, скульптуру; 3) естрадне мистецтво, яка є своєрідним набором номерів, - конферанс, спів, декламацію, танець, ілюзіонізм, акробатику; цирк зі спортивним і сміховим елементом. Синтетичне мистецтво не слід плутати із синтезом мистецтв, коли, наприклад, архітектурна споруда прикрашена скульптурою, живописом тощо.

- технічні мистецтва. У своїх розвинених формах виникли в ХV ст. зі створенням такого явища як художнє кліше. Процес продовжувався завдяки створенню фонографа, фотографії, німого кіно. У ХХ ст. з'явилася звукова, кольорова і стереоскопічна кінотехніка та електроніка. У наші дні до найбільш поширених видів технічних мистецтв відносять: фотомистецтво, мистецтво кіно, мультиплікація, телебачення, комп'ютерні аудіо- та відеотехнології.

- церковне (релігійне) мистецтво - поняття надзвичайно об'ємне. бо протягом багатьох століть релігія була центром, що генерувала усе культурне життя, накопичила великі скарби у всіх галузях мистецтва, але традиційно розглядаються лише явища образотворчого (іконопис та архітектура) і музичного мистецтва, а також релігійне ужиткове мистецтво (начиння, ризи, хоругви тощо).

мезоліт музика бронза образотворчий

3. Типологія мистецтва

Отже, історична типологія мистецтва використовує цілий ряд понять, за якими стоять особливі принципи поділу історії художнього процесу: художня епоха, художній напрям або течія, художній метод і художній стиль.

Художня епоха - визначення конкретно-історичного етапу розвитку мистецтва, що збігається з культурно-історичною епохою, в основі якої лежить певний спосіб виробництва, що вказує на цілісність матеріальної і духовної практики.

Художній напрям або течія - визначення конкретно-історичного етапу розвитку мистецтва, пов'язаного з певним напрямом суспільного духовного руху, основу якого становить певна концепція світу і людини.

Художній метод - історично обумовлений спосіб створення художніх творів, побудований на певній системі принципів і прийомів відбору та узагальнення життєвого матеріалу, оцінки його з позицій естетичного ідеалу.

Художній стиль - стійка система художньо-образних засобів і прийомів художньої творчості, характерна для певного історичного періоду.

Тепер традиційно розглядають історію мистецтв за хронологічним принципом, без розриву із соціально-політичною та релігійно-світоглядною історією людства, одночасно додаючи цивілізаційний або стадіальний підходи.

4. Мистецтво епохи палеоліту

Період 80-40 тисяч років тому пов'язаний з появою сучасного типу людини розумної (кроманьйонця), а 35 тисяч років тому в епоху останнього Льодовикового періоду розпочався яскравий та стрімкий розвиток первісного суспільства. Ця епоха характеризується завершенням формування сучасної людини. З'являються, на відміну від печерних, великі поселення (стоянки), здебільшого відкритого типу. Господарство, як і раніше, привласнювальне, полювання на великого звіра (мамонта, носорога, бика, північного оленя) має колективний характер. Але саме для цього часу є поява і розквіт мистецтва як такого, що досяг найвищого рівня в останній стадії палеоліту - мадлені (15-10 тисяч років тому). Це - зображення на стінах печер, графічні малюнки на гальці та кістці, скульптура у вигляді статуеток, вирізаних із бивня мамонта, музичні інструменти у вигляді флейт, виготовлені з кістки. До пізнього палеоліту мають стосунок галереї малюнків, які вирізняються такою узагальненістю та виразністю, що деякі з відомих сучасних художників (як от Пікассо) вважали їх досконалими творами мистецтва і навіть бачили у них зразок абсолютної самобутності художнього вираження.

До провідних напрямів образотворчої діяльності людини належали палеолітичний анімалізм (від латин. "анімал" - "тварина") - тобто міфологічно-фантастичне осмислення основних умов існування соціуму, і антропоморфічний комплекс неоантропа - втілення образу людини. Антропоморфний комплекс і палеолітичний анімалізм набули образно-алегоричного вираження в трьох різних системах - сюжетній (реалістичній), знаковій і ритмічно-орнаментальній, що органічно передають інтелектуальну структуру палеолітичної творчості.

Для печерного мистецтва характерні найдавніші натуралістичні зображення - відбитки людської руки, серії прямих та хвилястих паралельних ліній, проведені пальцями по сирій глині, палеолітичне гравірування, розписи, барельєфи, окремі витвори з глини.

Печерний живопис неоантропа відомий на території Європи. Здебільшого, ці пам'ятки сконцентровані на території Південної Франції та Північної Іспанії. Це - печери Альтаміра (бл. 15 500 р. тому), Ляско (18 000 р. тому), Ламут, Пер-нон-Пер, Марсула, Мас д'Азиль та інші. На стінах були знайдені зображення тварин: бізонів, коней, оленів. Малюнки виконані фарбами: чорною із сажі та червоною з охри. Тварини виглядають цілком реалістично. На деяких із них намальовані списи, що їх пронизують, або гарпуни. Жіночі зображення розташовуються завжди у лівій групі або на лівій стіні печери і голови у них забарвлені в червоне, а чоловічі завжди розташовуються у правій групі або на правій стіні печери і голови їх зафарбовуються у чорний колір. У печері поблизу м. Лосселя виявлене барельєфне зображення жінки, що піднімає ритуальним жестом до верха ріг, а в печері Істюриць і гроті Монтеспан знайдено скульптурні зображення тварин.

Треба зазначити, що скульптури та малюнки, що зображують тварин, реалістичні, а людські дуже умовні та схематичні, і найчастіше являють собою фігури або фантастичних антропоморфних істот, або людей у звіриних масках. Найвідоміше зображення було знайдене в печері Ле-Труа-Фрер. На стіні намальований чоловік, що танцює, із рогами оленя на голові, довгою бородою, довгим кінським хвостом, із накинутою на плечі шкірою. У печері Тейжа був знайдений кістяний жезл, на якому процарапані три танцюючі фігурки, двоногі, але у масках у вигляді голів сарн.

Отже, судячи з прекрасних зображень тварин, передавати натуру первісні художники вміли. Відступ від реалізму був навмисним. Фантастичні антропоморфні істоти тлумачаться у цьому як тотемні предки і вони аналогічні австралійським міфологічним зображенням нашого часу. Зображення простромлених списами тварин явно говорить про мисливську магію.

Інша група печерних зображень відома на Уралі. Одна з них - знаменита Капова печера. Також наявні схожі печери на Балканах і лише одна на Україні - це знаменита "Кам'яна могила" в Приазов'ї. А от карстові печери Карпат та Дністровя ще дуже мало досліджені і є перспектива, що і в них буде знайдено артефакти первісної людини, адже їх уже виявлено в аналогічних печерах Румунії, Болгарії та Албанії. Сама ж "Кам'яна Могила" - це курганоподібна височина природного походження із виходами скель, де багато карстових печер і гротів. Слідів звичного проживання людини тут ніде не зафіксовано, але дослідженнями виявлено, що вона використовувалася у культових цілях, починаючи від пізнього палеоліту до епохи ранньої бронзи.

До предметів первісного мистецтва належать "чуринги" - невеликі камені, вкриті зображеннями та магічними знаками, а також малюнки на стінах гротів. Один з них - Грот Мамонта, де є кілька групових композицій. На одній зображено тварину, яка нагадує слона з бивнями і хоботом, але з ногами та хвостом бика. Оточують його бики й інші тварини. Наступна композиція складається з чотирьох биків.

Але найбільший інтерес викликає композиція в Гроті Чаклуна з фігурою людини, що стоїть із піднятими руками і розчепіреними пальцями в позі заклинателя-чаклуна. Внизу під її ногами зображено поваленого вовка. Крім зображення чаклуна в печері "Три брати" у Франції, це другий малюнок на стіні печери, що належить до пізньопалеолітичного періоду.

Окрім вищезгаданих скульптурних зображень у печерах Франції, знайдені на стоянках десятки жіночих статуеток, виготовлених із бивнів мамонта. Такі знахідки були виявлені на майже всіх стоянках первісної людини у Європі від Іспанії до Уралу. Багато знахідок виробів з кістки знайдено і в Подністровї. Найвідоміші ж артефакти зафіксовані в центральних та східних регіонах України (стоянки Мезин і Межиріч), де були знайдені кістяні флейти, розфарбовані охрою та покриті меандровим орнаментом браслети з кістки мамонта. Аналогічні знахідки зроблено на стоянках Костенки, Ле-Мадлен, Авдєєве, Юревичі, Юдинове.

Поки що немає єдиної концепції, яка пояснює сутність печерного палеолітичного живопису і декорування дрібних виробів. Але характер самих малюнків, скульптури та декорування все ж свідчать на користь культового призначення цих творів мистецтва. Основними напрямками вірувань були культ тварин, що дають їжу, і культ жінки - продовжувачки роду, про що свідчать статуетки т.зв. "дебелих Венер" з гіпертрофією жіночих статевих ознак, які між собою в часовому вимірі мають до тисячі років. Виникає здивування іконографічна стабільність творів, виконаних в умовах палеолітичних стоянок, розташованих від Піренеїв до Уралу й одночасно наближених за принципом побудови. будучи ніби продуктом однієї школи. Очевидно, єдиним чинником, що стимулював виникнення таких споріднених образних зображень жінки, можна вважати тільки спільну ідеологічну основу, духовні засади якої і зумовили загальне композиційне рішення. Щоправда, якщо раніше вважали, що дані жіночі статуетки втілюють образ Богині Прародительки, то тепер наукові дослідження і аналіз матеріалу дозволяє говорити про те, що вони були предметом для магічних маніпуляцій з боку представників протилежної статі.

5. Мистецтво епохи мезоліту та неоліту

Із закінченням льодовикового періоду і переходом від палеоліту до мезоліту, як раніше, господарство має привласнювальний характер, але відбуваються значні зміни у його галузях. Якщо палеоліт був для первісної людини школою організованості, колективності, то мезоліт стає школою спритності та особистої ініціативи. У цей період розтанув льодовик, розширюється простір, протікають ріки, виростають ліси. мисливці починають освоювати невідому й пустельну землю, що звільнилася від льодів. Світ отримує третій вимір. Людина у своїх далеких мисливських переходах звертає увагу на небо, змушена орієнтуватися за сонцем і зірками, враховувати місячні і темні ночі. У мистецтві цього часу найпоширеніші зображення - людина з луком і шаман.

Людина продовжує освоювати печери. Але з'являється новий тип їхнього використання - сакральний. За стилем зображення печерні малюнки можна віднести до "умовно реалістичних", вони відбивають початок процесу стилізації, де фігури людей і тварин починають передаватися різними лініями схематичного характеру. Такого характеру виявлені зображення і в "Кам'яній могилі" неподалік від стоянки мезолітичного періоду.

У наступний період кам'яного віку - неоліті і енеоліті - відбувається поступовий перехід від присвоюючого господарства до виробничого. Зміни відбуваються і в релігійних та мистецьких уявленнях, і взагалі у мисленні людини та її світосприйнятті. З'являється землеробство і головним фактором життя стає вода (дощ або іригація).

У межах неоліту вчені виділяють докерамічну стадію (коли ще не було відоме гончарство) і керамічну. Вважається свідченням високого творчого потенціалу людини сам факт виготовлення першої посудини, бо коли людина виготовляла будь-які інструменти з кістки чи рогу, вона була обмежена формою і розмірами матеріалу. А діяльність гончара не має таких обмежень, він може надати виробу найрізноманітнішої форми і розміру на власний розсуд.

В 5-4 тис. до н.е. на території Європи, Близького і Середнього Сходу зароджуються найдавніші цивілізації, з культами матерів-прародительок і жіночими статуетками. Удосконалюються домашні промисли - ткацтво, гончарство, будівництво. На території Східних Балкан і України виникає на базі місцевої буго-дністровської культури трипільська цивілізація як північна периферія цього вогнища неолітичних цивілізацій.

У неоліті продовжуються традиції первісного мистецтва, але вони тепер повязані з новими релігійними віруваннями. Про це свідчать знахідки глиняної скульптури й орнамент на посуді, знайдені антропоморфні статуетки жінок у сидячому положенні та зооморфні фігурки тварин, але тепер це не предмети полювання, а одомашнені тварини (бики, свині. кози, собаки, птахи).

6. Мистецтво епохи бронзи і заліза

Епоха бронзи (ІІ тис. до н.е.). Відкриття бронзи (сплаву олова і міді) та її поширення викликали принципові зміни в житті суспільства. Поліпшилася обробка землі, що сприяло подальшому вдосконаленню виробництва. Люди дістали можливість вести господарство однією сім'єю, в розпорядженні якої залишалися всі надлишки виробленого. Зароджувалася приватна власність, майнова диференціація. Значно розширився обмін і контакти між окремими районами. Почалися війни за оволодіння худобою, орною землею, металом. З'явилися військові керівники, виник культ вождя. Особливе ставлення до вождя як до героя зберігалося після його смерті. Саме в епоху металу входять у звичай великі поховальні споруди - кургани. Розміри курганів, кількість і якість речей, якими їх заповнювали, свідчать про статус вмерлого в суспільстві. Багато курганів епохи бронзи вивчено на території України.

Обробка металу вимагала великої майстерності і спеціалізації, тому ливарна справа, як і гончарна, а пізніше ткацька, стає самостійною галуззю. Одним з основних видів творчості стала художня обробка металів. Досить швидко людина оволоділа різними її видами: кування, лиття, карбування, гравіювання по металу. Виготовлялися найрізноманітніші металеві прикраси: браслети, каблучки, сережки, підвіски, бляшки, які нашивалися на одяг, пояси, пряжки. Особлива увага приділялася зброї. З'являються дрібні литі скульптурні зображення. Зміни в суспільному ладі підкреслює така обставина: жіночі зображення зникають, головним стає чоловічий образ. Подальшого розвитку набрала мегалітична архітектура.

Залізний вік. Для багатьох народів останній етап розвитку первісного ладу пов'язаний з появою заліза на початку I тисячоліття до н.е. Новий метал був міцнішим і значно поширенішим. Це дало змогу впроваджувати його у всі галузі виробництва, на відміну від бронзи, яку при виготовленні знарядь праці майже не використовували. Там, де раніше не виникла державність, залізний вік в суспільному ладі пов'язаний з “військовою демократією”. З'являється патріархальне рабство, міцнішають зв'язки між племенами (племінні союзи). Для цього часу характерні грабіжницькі війни. Вони сприяли розвитку військової техніки, військової організації, піднесенню військових керівників. Новим у розвитку мистецтва можна вважати появу спеціалізації, виділяються художники, співаки, розповідачі. Провідним видом творчості продовжує залишатися прикладне мистецтво.

З європейських культур залізного віку одна з найяскравіших і найбільш цікавих для нас - скіфська культура (VII ст. до н.е. - III ст. н.е.). Скіфська культура - це культура багатьох кочових, напівкочових і землеробських племен, які жили на широкому просторі Євразії - в Північному Причорномор'ї, на Кубані і на Алтаї. Збереглася велика кількість скіфських могильників і городищ. Багато відомостей про скіфів залишили античні автори, особливо Геродот. Опис скіфських племен є в одному з творів Гіппократа.

Скіфи-землероби отримували добрі врожаї пшениці, яка конкурувала на грецькому ринку з єгипетською. Високо цінувалися скіфські коні. У свою чергу, греки ввозили до Скіфії вино, кераміку, ювелірні вироби. Торгівля йшла через грецькі колонії: Ольвію (поблизу сучасного Миколаєва), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч) та інші.

За свідченням Геродота, у скіфів був звичай за межами свого поселення викладати великі горби з хмизу, а на їх верхівку ставити меч. Такій споруді поклонялися, а потім спалювали. Скіфи зводили курганні насипи значних розмірів, іноді завершуючи їх кам'яними скульптурами чоловіків-воїнів. На Полтавщині декілька десятків років ведуться розкопки так званого Більського городища, яке, на думку деяких авторитетних фахівців, є залишками столиці Скіфії - легендарного міста Гелон.

У похованнях скіфів знаходять чудові вироби прикладного мистецтва: прикраси, парадну зброю, кінську збрую, посуд. Всесвітню популярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині. В орнаментах, дрібній пластиці, прикрасах побутових речей одне з головних місць займає тваринний світ, а саме: декоративні зображення тварин або окремих частин їх тіла (кіготь, дзьоб, голова). Такий напрям у прикладному мистецтві отримав назву “звіриний стиль”. Існували певні закономірності, наприклад, риба зображалася тільки на кінських налобниках. Це доводить, що зображення відігравали не тільки естетичну, але й магічну роль. Скіфський звіриний стиль має свої особливості, одна з яких - об'єднання реалізму з декоративними мотивами. Наприклад, на золотій прикрасі для щита з Костромського кургану на Кубані тіло оленя зображене реалістично, а роги - абсолютно неправдоподібної форми. Але композиційно виникає єдиний образ: завитки рогів, розташовані вздовж усієї спини тварини, підкреслюють легкість і стрімкість оленя.

Размещено на Allbest.ru