Систематичність та систематизаційність організації інформації – основні принципи відображення наукового знання в межах каталогу сучасної бібліотеки

Іcнують різні визначення знання: перевірені практикою корисні відомості, які можуть багаторазово використовуватися для вирішення тих чи інших завдань; суб'єктивний образ об'єктивної реальності, тобто відображення зовнішнього і внутрішнього світу в свідомості людини у формі уявлень, понять, думок, теорій; сукупність понять, теоретичних побудов і уявлень; продукт осмисленої та консолідованої інформації [9, с. 57]; дані, інформація; певне розуміння предмета, уміння самостійно поводитися з ним, розбиратися в ньому, а також використовувати для досягнення поставленої мети; сукупність даних (у індивідуума, суспільства або у системи штучного інтелекту) про світ, що включають інформацію про властивості об'єктів, закономірності процесів і явищ, а також правила використання цієї інформації для ухвалення рішень. Всі ці визначення характеризують знання з різних сторін, але в одному аспекті. На нашу думку, про знання потрібно говорити також як про форму існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. З огляду на це, наука виступає як певна можливість отримання знання. Тобто вона є, по суті, спорідненою мотивацією, дотичною аксіомою знання. Крім того, наука визначається як: форма інтелектуальної діяльності людей, скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку; система знань про закономірності розвитку природи, суспільства і мислення; своєрідне суспільне явище, соціокультурна діяльність, основним завданням якої є виявлення об'єктивних законів дійсності, а головною метою - істинне знання. Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: об'єктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів. Вона поділяється на певні галузі (окремі науки) і таким чином представляє наукове знання. Тобто цілісна, єдина система знань є, по суті, науковим знанням, якщо мати на увазі теоретичний рівень його розгляду. Наукове знання, за твердженням російського вченого В.П. Бондарєва, будується і організовується за певними законами. Відмінні якості наукового знання - систематизованість і обґрунтованість. Для наукової систематизації знання (класифікації) характерні прагнення до повноти, чітке уявлення про підстави систематизації та їх несуперечності. Обґрунтування наукового знання, приведення його до єдиної системи завжди було одним з найважливіших чинників розвитку науки [2, с. 33-34]. Враховуючи це, можна зробити висновок, що наука - творча діяльність з отримання нового знання, і результатом цієї діяльності є цілісна система знань - наукове знання - сформульована на основі певних принципів. Серед останніх варто назвати, в першу чергу, систематичність та систематизаційність організації знань, адже саме вони роблять систему системою, а не просто переліком (набором) певних суджень, найменувань, назв. У контексті вищесказаного доволі актуальним видається розуміння бібліотечного фонду як кумулятора знань, універсуму останніх, який є, по суті, вираженням загальної картини представлення інформації засобами традиційних та електронних видань. Виходячи з того, що бібліотечний фонд - це упорядковане зібрання документів, що відповідає завданням і профілю бібліотеки [7, с. 2], не важко збагнути важливість каталогу бібліотеки як сукупності розташованих за певними правилами бібліографічних записів на документи, що розкриває склад і зміст фонду бібліотеки чи інформаційного центру і цим самим є вираженням системи організації знань відповідно до механізмів класифікаційних систем, що використовуються в бібліотеці. Ось чому, торкаючись класифікації знань, ми абсолютно впевнено можемо говорити про класифікацію наук як про організацію процесу наукового пізнання, організацію процесу отримання та впорядкування знань. Враховуючи це і пам'ятаючи досвід попередніх досліджень в аспекті організації систематичних каталогів бібліотеки [6, 12-16, 18, 19], аналізу теорій систем [3, 8], все-таки слід зауважити, що визначальним, у даному випадку, є розуміння систематичності та систематизаційності саме в аспекті того, як ці терміни виражають сутність еволюційності знань та класифікаційної думки в проекції на їх відображення в межах каталогу бібліотеки, в якому описи документів розташовуються за галузями знання відповідно до певної системи класифікації [7, с. 29-31]. Тому об'єктом нашого дослідження є принципи систематичності та систематизаційності, організація інформації в систему знань засобами класифікаційних систем. Предметом - систематика та систематизація інформації в рамках бібліотечного каталогу як формне вираження системи знань крізь призму класифікаційних засад різноструктурних бібліотечно-бібліографічних систем. Метою - визначення суті принципів систематичності та систематизаційності в проекції на їх застосування в рамках організації наукової інформації в цілісну систему знань.

Насамперед зауважимо, що організоване впорядкування інформації спеціалістом проводиться двома способами: логічне оброблення інформації та оброблення засобами почуттів, емоцій. Перший характеризується послідовним і систематичним, на основі логічних операцій, перетворенням інформації - це, так би мовити, науковий спосіб оброблення інформації. Але людина обробляє інформацію не тільки логічно, а й використовуючи свої почуття, емоції. У цьому випадку інформація обробляється на чуттєвому рівні, ґрунтуючись на внутрішніх почуттєвих підвалинах сприйняття дійсності. Сприйняття - пізнавальний процес, який полягає у відображенні людиною предметів, явищ у сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття - дуже складний, багатогранний і досить швидкоплинний процес. Неправильно вважати, що фази відбору, оброблення та оцінки жорстко розмежовані і перебувають одна за одною у чітко визначеній формі і за означеною схемою. Насправді ці процеси (відбір, оброблення, оцінка) проходять практично одночасно і миттєво. Вони становлять єдине ціле сприйняття оточуючих людину реалій. Більше того, і систематика, і систематизація інформації загалом здійснюються відповідно до конкретно визначених принципів, хоча для кожної людини характерна індивідуальність перебігу цих процесів, яка завжди робить сприйняття суб'єктивним, надає означеним процесам систематики та систематизації унікальності в проекції на їх кінцевий результат.

Розкриваючи зміст, значення систематичності, слід враховувати етимологічну складову даного терміна без асоціативності сприйняття та екстраполяції на інші однокореневі з ним терміни. Так, з джерел [1] відомо, що система - це безліч елементів, що перебувають у відношеннях, зв'язках один з одним і утворюють певну цілісність, єдність. З даного визначення виділимо акцепт щодо цілісності та єдності, які є наслідками саме зв'язків елементів, а не їх інтеграцію чи то якесь злиття. У визначенні системи як системи велику роль відіграє її структура, точніше властивості системи, пов'язані зі структурою. Можна виділити дві характерні властивості системи - структурність та ієрархічність. Перша визначає можливість декомпозиції системи на компоненти і встановлення зв'язків між ними. Тобто, в даному випадку, всі елементи пов'язані таким чином, що перефор - матування системи можливе в межах цілої системи. В результаті будуть наявні і ті ж елементи, і ті ж зв'язки між ними. В другому випадку, коли йдеться про ієрархічність, можна спостерігати ситуацію, де кожен компонент системи розглядається як підсистема більш широкої, глобальної системи. Окремий елемент є, по суті, підрядним іншому і ця підрядність формує низку зв'язків ієрархічного порядку.

Друга властивість системи якісно вирізняється порівняно з першою, особливо якщо йдеться про організацію інформації в систему, про створення систематичного каталогу - «апарату більш гнучкого» [19, с. 237]. Але аналіз ієрархічності структури не можливий без розгляду та вивчення першої структурної властивості системи, адже вона характеризує інший, ніж ієрархічність, процес організації інформації, а саме - систематику інформації. В класичному розумінні, систематика - це приведення в систему, а також системна класифікація предмета вивчення. Тобто систематикою інформації є організація інформаційних даних у межах системи, яку вони утворюють, структурно впорядковуючись. У даному випадку немає чіткої підпорядкованості, а створення системи забезпечується систематичністю елементів-складових. Таким чином, ми приходимо до розуміння важливої властивості системи - систематичності. Саме остання характеризує організацію інформаційних даних як систему, що виражає процес повторення елементів і таким чином вибудовує певну структуру, забезпечуючи її структурність, властиву системам систематичної організації.

Дещо під іншим ракурсом розглядається система ієрархічної організації. В першу чергу це тому, що структура такої системи характеризується ієрархічністю. Ця властивість вказує на те, що не тільки кожний елемент такої системи може бути як окремим підрядним елементом більшого, але й уся ієрархічна система може виступати елементом певної надсистеми. І це принципова відмінність між системою систематичної організації і системою ієрархічної організації, з огляду на різноманіття підходів та механізмів формування таких систем. В основі формування ієрархічної системи лежить не систематика інформації, як у першому випадку, а систематизація інформації. А оскільки систематизація - це процедура об'єднання, зведення груп однорідних за деякими ознаками елементів (параметрами, критеріями) до певної ієрархічної єдності з функціональною метою на основі існуючих між ними зв'язків, то і основною властивістю ієрархічної системи є систематизаційність. Остання характеризує систему як таку, що складається з ієрархічного набору елементів, коли зв'язки між ними виражають підпорядкованість один одному. В межах такої системи групуються споріднені елементи або ж скоріше групи елементів відповідно до значення кожного з них: від більшого до меншого або від меншого до більшого. На відміну від систематики, що передбачає створення системи в результаті повторюваності зв'язків та елементів (їх регулярності), систематизація вказує на еволюційність відношень між елементами.

Систематизація інформації передбачає оброблення інформації з метою приведення її до певного виду та, таким чином, інтерпретацію інформації, що дає змогу систематизатору відповідним чином відреагувати на отриману інформацію. В результаті оброблення інформація розташовується в певному порядку і набуває завершеної форми, наповнюючись конкретним змістом і значенням. З іншого боку, оброблення інформації дає змогу створювати образи та форми, які сприймає людина, розпізнає і розуміє певним чином. При цьому відбувається зведення комплексу інформаційних сигналів до спрощених синтезованих образів і категорій. У даному випадку, можна виокремити низку правил з оброблення інформації, що допомога - ють звести її до образів: визначення співвідношення головного і другорядного; завершення образів; встановлення подібності та аналогічності.

Перше правило передбачає встановлення головного на фоні другорядного таким чином, що в загальному обсязі інформації другорядне виступає підкресленням першочерговості головного, виражаючи у такий спосіб зміст інформації. Зазвичай, компетентність систематизатора одразу підказує різницю між головним та другорядним, але іноді систематизація можлива лише тоді, коли визначено додаткові критерії відбору, минаючи інформаційний шум. У такому разі головне може перетворитися на другорядне і навпаки. Це призводить до оберненості ієрархічного ряду і певною мірою до вираження дееволюційності наук у класифікаційній системі. За такої ситуації оброблена інформація може перетворитися на зовсім інший образ і знайти зовсім інший сенс. Саме завершення образів, що є другим правилом, дає змогу створити цілісний образ з окремих частин, навіть якщо для цього недостатньо інформації.

Принагідно зазначимо, що часто завершення образів як процес оброблення інформації призводить до створення неправильних образів і неправильного тлумачення реального змісту інформації, а також породжує хибні висновки і, як результат, наслідки. Тому необхідним є аналіз змісту через визначення змістовності образу, якого можна досягти встановленням подібності і приблизності з іншими елементами інформаційного блоку (документа з його атрибутами та характерними ознаками), що систематизується. В результаті, відповідно до окремих елементів і певних характерних рис, вдається виділити із загального обсягу інформації окремі образи і форми, що мають певні узагальнюючі риси. Відповідно до цих узагальнюючих рис, точніше коли визначено межі об'єкта систематизації [12, с. 50] та об'єднуючий стосовно інших елемент, шляхом згладжування або ж ігнорування суб'єктивних, змістовно-незначних, індивідуальних особливостей кожного явища, різні образи і пов'язані з ними явища формуються в групи. Таким чином, відбувається систематизація інформації в окремі розділи (групи), які, в свою чергу, можуть формувати певний перелік ієрархічної підрядності, враховуючи внутрішнє їх змістовне наповнення.

Вищевикладена теорія абсолютно адекватно і наочно виражається в рамках екстраполяції основних її ознак на класифікаційні механізми організації інформації. Так, говорячи про систематику інформації, в першу чергу слід звернути увагу на відомі й активно використовувані на практиці класифікаційні принципи організації інформації, а саме - на фасетну організацію інформації. Більш детально про це йтиметься нижче, а наразі зазначимо, що фасетна класифікація - це класифікаційна система, в якій поняття представлені у вигляді фасетної структури, а класифікаційні індекси синтезуються поєднанням фасетних ознак відповідно до фасетної формули. В такому випадку інформація формується з врахуванням властивостей певних категорій. Так, інформація про книгу може розкриватися різноаспектно, з позицій і жанру, і мови написання, і місця видання, і формату тощо. Всі ці характеристики не - суміжні одна з одною, адже виражають інформацію про книгу з різних точок зору. Крім того, вони можуть характеризувати й інші види друкованої продукції: журнали, газети, листівки. Таким чином, у рамках одного загального, а саме «Друкована продукція», вирізняються елементи «Книги», «Журнали», «Газети», «Листівки». Всі ці елементи мають абсолютно однакову змістовну вагу щодо розкриття розділу «Друкована продукція», адже виражають абсолютно автономні одна від одної категоріальні одиниці. Водночас, кожен з цих елементів можна вирізняти за однаковими ознаками, що утворюють фактично певну групу. Так, за жанром, мовою, форматом, можна характеризувати і журнали, і газети - як один елемент підрозділу «Друкована продукція», так і всі інші. Це вказує на те, що різні елементи представлено однаковими складовими, тобто відбувається систематичне їх повторення і в такий спосіб утворюється ціла система як даних елементів-складових, так і зв'язків між ними. Така система утворюється в результаті систематики інформації, коли, як зазначалося вище, немає чіткої підпорядкованості, а формування системи забезпечується систематичністю елементів-складових. І основною структурною характеристикою такої системи є її систематичність.

Прикладом систематизаційності структури, враховуючи її організаційні особливості, може бути будь - яка ієрархічна класифікаційна система. Справа в тому, що основою будь-якої ієрархічної класифікації є принцип підрядності одного іншому, коли більший за змістовним значенням елемент включає в себе менш значущі, але останні разом утворюють елемент, що стоїть вище в ієрархічній структурі. Одразу слід зауважити, що еволюційність чи дееволюційність (еманаційність) ієрархічної структури ніяким чином не підсилює чи не зменшує ступінь її систематизаційності, тому що і в першому, і в другому випадках спостерігається та ж ієрархічність, але в різному представленні елементів-складників класифікаційної системи. Тому, якщо ми говоримо про класифікаційну систему еманаційної організації знань (наприклад класифікації стоїків), то тут слід розуміти наявність одного основного елемента, зміст якого розкривається через змістовність елементів, що утворюють його. Тобто, менш значущі елементи в згрупованому вигляді утворюють один основний. Наприклад, якщо розглядати штат працівників бібліотеки як сукупність одиниць виробничих, бібліотечних та наукових посад, то кожна з них є цілком окремою, повноцінною штатною одиницею. Виконуючи роботу в рамках завдань і потреб бібліотеки, кожен працівник, таким чином, робить свій внесок у формування загальної картини працездатності, професійності всього колективу. Іншими словами, кожна одиниця від нижнього рівня до вищого характеризує весь колектив загалом. Говорячи класифікаційною мовою, елементи від меншого до більшого формують один загальний елемент - «Колектив». З іншого боку, колектив можна розглядати як чітку структуру працівників, котра є комплексом елементів різних за значенням і функціями. Тут головним елементом колективу є «Генеральний директор», далі «Заступники директора», підлеглі їм «Керівники відділів», і вже в межах кожного відділу «Керівники секторів» та «Бібліотекарі» відповідно. І в першому, і в другому випадках спостерігається ієрархічна підпорядкованість елементів класифікації, тобто інформація систематизаційно організована.

Наведені приклади наочно демонструють систематизаційність та систематичність, але в рамках даного дослідження доцільно було б представити класифікаційні системи організації інформації, які використовуються сьогодні на практиці.

Згадувана вище фасетна класифікація - один з яскравих представників неієрархічної системи організації інформації, в якій прості поняття розподілені у фасетах - групах однорідних термінів [17, с. 198], що пов'язані узагальненням однієї якоїсь ознаки. її структура напряму відображає системну властивість класифікації, адже вона є, по суті, фасетною, тобто ґрунтується на розділенні класифікаційного об'єкта за декількома класифікаційними ознаками одночасно. Наразі йдеться про фасетну ознаку - будь-яку класифікаційну ознаку, що використовується для групування понять у фасетні ряди. Системність структури підтверджується й тим, що клас розділяється відповідно до класифікаційної (фасетної) ознаки, в результаті чого утворюються підкласи, які, в свою чергу, формують фасетний ряд. Представлення класів (підкласів) класифікаційної системи у формі певного рядка, вказує на лінійність такої класифікації - системи, яка перелічує всі предмети, що підлягають класифікації [5, с. 32]. Таким чином, як зазначалося вище, ми маємо систему, яка виражає процес систематичного повторення елементів, що властиво для систем систематичної організації.

знання бібліотечний класифікація каталог

Размещено на Allbest.ru