Кримськотатарський державний драматичний театр у місті Сімферополі в 20-40-і роки XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Кримськотатарський державний драматичний театр у місті Сімферополі в 20-40-і роки XX ст.

Шендрикова С.П.

Зважаючи на трагічні обставини, пов'язані з депортацією, кримськотатарська культура, і перш за все література, театральне мистецтво, довгий час залишалися, так би мовити, «у тіні», а значить не могли бути предметами вивчення, знаходилися без уваги фахівців: дослідників та учених, літераторів та критиків. Ряд статей, які з'явилися вже після повернення кримських татар до Криму в кінці 80-х - початку 90-х років носят епізодичний, обмежений у деякому розумінні характер. Вони відображають окремі, приватні аспекти даної проблематики.

Даною науковою тематикою в різні часи займалися такі учені, як доктор філологічних наук, професор Петро Максимович Кирічок (досліджував упровадження української театральної культури в кримське суспільство), доктор філологічних наук, професор Віктор Іванович Гуменюк (присвятив свої наукові шукання театральній журналістиці в Криму), кандидат мистецтвознавчих наук, доцент Світлана Керімова (аналізувала кримськотатарську довоєнну драматургію й сценічне мистецтво). Проте разом із цими науковими працями в недостатній мірі висвітлений історичний аспект становлення театрального мистецтва на кримських підмостках.

Тому дослідження становлення й розвитку кримськотатарського сценічного мистецтва й драматургії довоєнного періоду вимагає ретельного, глибокого й всебічного вивчення [1,С.З].

Метою даної наукової публікації є аналіз процесів становлення й розвитку кримськотатарського театрального мистецтва в Криму в період 20-40-х років XX століття.

Сценічне мистецтво кримських татар має багатовікову історію. Tакож як і в багатьох інших народів, воно зародилося в надрах древніх ритуалів і старовинних обрядів, пов'язаних із початком різних трудових циклів, землеробської й скотарської форм господарювання людини, підготовкою до військових походів [2,с.45;3,с.61].

Об'єднання й трансформація сценічної кримськотатарської культури всіх регіонів Криму відбувається в період Кримського ханства. Воно характеризується цікавим і самобутнім розвитком національного театру, коли культурні зв'язки Сходу й Заходу перейшли на вищий рівень. Костюми кримськотатарської трупи, декорації, мотиви постановок із заплутаними пригодами мали яскраво виражений східний колорит. Але тепер окрім культури Сходу свій відбиток на національний театр накладає й сценічна культура Заходу [4,с.14;5,с.54].

Дипломатичне листування, свідоцтва мандрівників XV-XVIII ст. показує, що при Ханському палаці в Бахчисараї, окрім кримськотатарських театральних труп, грали французькі й інші західні актори. Окрім усього, потрібно відзначити, що придворна трупа Кримського Хана досить часто у свій репертуар включала п'єси європейських класиків таких, як, наприклад, Мольєр. Нотатки про виступ на сцені Бахчисараю регулярно з'являлися і в товстому журналі «Європейський театр», заснованому німецьким просвітителем Бюшингом [6,с.74]. Ще на початку XIV-XV ст. у палацах кримськотатарських правителів у тодішній столиці Кримського ханства - Солхате улюбленою розвагою ханської знаті були театральні інсценування.

Черговим рівнем розвитку кримськотатарського театру стала остання чверть XIX століття. У цей час багато фактів театрального життя кримського населення почало освітлювати у відомій газеті «Терджіман» («Перекладач»), яку видавав І.Гаспрінський із 1883р. Ці матеріали свідчать про дуже інтенсивний розвиток сценічного мистецтва в сучасному його розумінні. А в багаточисельних статтях, матеріалах і рецензіях на виступи послідовно викладені й теоретичні основи розвитку національного театру в Криму [7,с. 14].

За даними монографічного дослідження С.Керімової, у 1882 році окремою книгою на кримськотатарській мові вийшла в пресі лірична драма «Бахтіяр», яка започаткувала видання цілої серії п'єс, у тому числі й перекладів класиків світової драматургії: Мольєра, Пушкіна, Наміка, Кемаля, Гоголя, Горького.

Найбільш рання постановка на кримськотатарській мові зафіксована газетою «Таджеман» й відноситься до 1886 року. У газеті відмічено, що вистава, зіграна в Бахчисараї, привернула до себе велику увагу [8,с.20--23].

Але все таки, не дивлячись на стрімкий розвиток кримськотатарського театру, акторський склад трупи гостро потребував стаціонарного приміщення. Ця проблема зусиллями культурної еліти кримських татар була надалі вирішена, але для цього був потрібний час, засоби й енергія.

Стрімкий розвиток національної культури, у тому числі й театрального мистецтва, у Криму спостерігався після лютневої революції 1917 року. Один за одним створюються національні театральні трупи у всіх містах Криму. Була навіть створена окрема жіноча музично-драматична трупа. Головними темами постановок були боротьба за освіту народу, емансипація мусульманської жінки, критика застарілих традицій й історичне минуле Криму.

На початку 1920-х років, коли відразу чотири кримськотатарські трупи (Бахчисарай, Євпаторійська, Ялтинська й Сімферопольська) перейшли під патронат держави, у багато разів виросли їх творчі можливості й збагатився репертуар. Створений у 1923 році в Сімферополі Кримськотатарський державний драматичний театр поступово зібрав кращих у Криму національних акторів, режисерів і драматургів, серед яких були Джелял Мєїнов, Помер Іпчи, Айше Тайганська, Еміне Челебієва,

Хайрі Емир-заде, Ава Кличова, Емірамет Перук, Халіт Гурджу, Ібадулла Грабів, Еміне Фейзуллаєва. З Казані спеціально були запрошені актори Джелял Байки, Помер Девієв, самобутня актриса Сарі Байкіна. Для роботи в Кримськотатарському державному драматичному театрі прибув учений, добре знайомий із кримськотатарським побутом і культурою професор Строганов. Очолював театр Джелял Мєїнов, музичним редактором став композитор А.Каврі, художником У.Боданінський. У театрі з'явився талановитий драматург Помер Іпчи, завдяки якому на сцені кримськотатарського театру були зіграні п'єси «Фаїше», «Апім», «Нєїкеджан Ханум», «Шагин Гирай», «Азат халкъ». Усього до свого арешту в 1937 році він устиг написати більше 20 п'єс і перекласти більше ЗО драматичних творів. Основу трупи «епохи кримськотатарського Ренесансу» склали блискучі актори Айше Тайганська, А.Кличева, Е.Челебієва, А.Пармаксизова,

Байкіна, Ф.Ширінська, Е.Файзуллаєва, А.Теміндар, Ібадулла Грабів, Білял і Емір-Амет Парікови, Магинюр Ішніязова, Сервер Джетере, Х.Гургджі, Хайрі Емір-заде, Усєїн Баккал, Джелял Мєїнов. В афішах театру були п'єси Шекспіра й Мольєра, Іпчи й Лятиф-заде, Гольдоні й Бомарше, Абдуллаева й Болата, Толстого й Тренева [9,27 грудня 2000].

Після створення в 1923 році в Сімферополі Кримськотатарського державного театру на кримськотатарській мові впродовж 20-30-х років були поставлені сотні п'єс як національної, так і світової класики. Кримськотатарський театр наполегливо шукав сучасне звучання класичного репертуару, сміливо використовував досвід російської і світової сцени.

Після того, як театр став державним колективом, виросли його творчі можливості. Для репетицій і постановок було виділено спеціальний час у приміщенні найбільшого театру в Криму (нині Будинок російського драматичного театру ім. М.Горького). Були виділені кошти для оформлення сцени, шиття костюмів, придбання бутафорії, декорацій й іншого майна, необхідного для постановок. Також були знайдені можливості для відкриття національної театральної студії при театрі.

Восени 1923р. Кримськотатарським державним музично - драматичним театром були поставлені комедії «Життя не гра» Д. Мєїнова, «Аршин малий алан» («Покупець тканин») азербайджанського композитора Узєїра Гаджібекова. У цьому ж сезоні були переконливо зіграні драми за національними класичними сюжетами «Таїр і Зере», «Чорабатир», «Арзи-къиз» [ 10,с. 122; 11,с.87].

Одним із найбільш яскравих і художньо досконалих творів кримськотатарської драматургії першої половини 1920-х років стала драма Умера Іпчи «Розпусник». Вона сотні разів ставилася на сцені держдрамтеатру в довоєнний період. Це єдина п'єса на той час, яка була видана двічі: у 1926 та 1935 роках. Талановита гра акторів, висока художність і майстерність авторського тексту, талановиті режисери зробили «Розпусника» популярним спектаклем упродовж десятиліть. Динаміка розвитку подій, логічно пов'язані між собою колоритні епізоди розкривали гострий конфлікт. Діалоги Іпчи відрізнялися стислістю й афористичністю [12,с.77].

Режисерський талант і творчі пошуки Д.Мєїнова, У.Іпчи, Е.Парікова, Х.Гурджу спричинили корінні зміни не лише художніх, але і технологічних процесів постановок. Уже в середині 1920-х років починають використовувати технологію сцени, що обертається, коли декілька декорацій можна було встановити заздалегідь і після коротких пауз показувати нові дії й акти. У результаті пошуків нових виразних матеріалів, муляжів, нових сценічних рішень на сцені почали з'являтися всілякі механізми, машини й інше технічне обладнання [13,с.79].

Кримськотатарська трупа проводила загальні творчі вечори з іншими національними театрами такими, як український, російський, бурятський, монгольський, узбецький. З Українським державним театром імені Т.Г.Шевченка колектив об'єднувала дружба, разом із ним обговорювали нові постановки й різні творчі проблеми.

Кримський національний театр у 1920-ті роки істотно вплинув на культурний розвиток тисячі глядачів, на їх розуміння мистецтва, на їх естетичні погляди й світосприймання. І навіть рядовий глядач після перегляду спектаклю міг часто досить компетентно висловитися з приводу побаченого, позначити позитивні й негативні сторони постановки, а також підкреслити важливість сценічного мистецтва в житті народу, про значення його в розвитку художньої культури нації.

Якщо проаналізувати матеріали періодики й архівні документи 1920-х років, можна зробити висновок, що адміністрацією театру поступово приймалися заходи з метою наближення діяльності театру до широкого глядача [ 14,с. 138].

Уся багатогранна й динамічна робота Кримськотатарського державного театру в кінці 1920-х років проходила успішно й користувалася великою увагою й любов'ю глядачів. Ane колесо сталінських репресій уже було запущене й із кожним днем набирало силу. Уже восени 1928р. працівниками ГПУ були затримані й арештовані провідні артисти національного театру, серед яких були Джелял Мєїнов, Якуб Керімов, Асан Нагаєв. Тому театр почав відчувати дефіцит акторів, а відсутність школи з підготовки молодих кадрів привела до великих труднощів при постановці нових спектаклів. Таке положення змусило нове керівництво театру клопотати про створення театральної студії, яка відкрилася 1 листопада 1928 року [15,с.ЗО].

Пізніше, у 1933 році, студія була перетворена в Кримський технікум театру, балету й музики, куди приймали більше 100 студентів, в основному дівчат. Окрім навчання акторській майстерності, вони отримували теоретичні й практичні знання, необхідні для роботи в національних театрах республіки, музично-драматичних за своєю природою.

Останнім новим спектаклем, який зібрав переповнений глядаць- кий зал, стала співзвучна трагічним подіям сучасності історична драма «Шагин Гирей». На підготовку цього пронизаного пафосом боротьби з тоталітарним режимом актуального спектаклю були витрачені величезні кошти. Спектакль відбувся 21 листопада 1929 року. Зал на 1100 місць був заповнений глядачами, які з'їхалися зі всіх куточків Криму. Аналіз багаточисельних рецензій на спектакль показує, що направлений проти тиранії трагічний сюжет драми, зіткнення сильних характерів викликали великий інтерес у глядачів і перелякали ідеологічних наглядачів, які керували мистецтвом [16,с.39].

Про високопрофесійний рівень державної трупи свідчили спектаклі, поставлені в 1924-1928 роках. Завдяки блискучим драматичним творам («Сльози еміграції», «Нєїкеджан Ханума», «Розпусниця», «Алім», «Бахчисарайський фонтан сліз», «Шагин Ґирею», «Арзи», «Таїр і Зере», «Чорабатір») і великій плеяді дивних акторів таких, як Емірамет Перук, Хайрі Емір-Заде, Айше Тайганська, Сарі Байкіна, Халіт Гурджу, Еміне

Челебієва, Ава Клічова, Ібадулла Грабів, Еміне Фейзуллаєва, Усєїн Баккал, Сервер Джетере, Асан Нагаєв, Абдураман Ібраїмов, Лютфіє Чалбаш, Якуб Керімов, таланту режисерів Джеляла Мєїнова, Умера Іпчи, Умера Девішева. Кримськотатарський театр набув популярності й визнання не лише в Криму, але й далеко за його межами [ 17,с.ЗО; 18,с. 108].

1930-ті роки стали переламними в історії кримськотатарського театру. Епоха національної театральної класики була штучно зруйнована. Сміливого творчого пошуку були позбавлені актори, режисери, мистецтвознавці й інші працівники духовної сфери. Найбільш талановиті театральні діячі впали під кулями «розстрільних команд» або без вісти пропали у в'язницях. Ti, що залишилися в живих, були «роздавлені» ідеологічною машиною.

У період окупації Криму німецькими військами частина відомих акторів національного театру, які були випущені з в'язниць НКВД, і ті, які уникнули більшовицької розправи, не дивлячись на жорстокий натиск окупаційної влади, знову продовжували творчу діяльність. Зусиллями актора Ібадулли Грабова на початку 1942 року театр був узятий під опіку Кримського Центрального Мусульманського Комітету. Невеликий колектив, який складався в основному з актрис, продовжував репетиції й постановки. При колективі починає працювати театральна студія, в якій поступово збираються юні дарування півострова. За даними газети «Азат Кьирим» (1942-1944) 14 лютого 1942 року в Сімферополі пройшов спектакль «Кьырымтатар тою» («Кримськотатарське весілля»), 10 квітня 1943 року в Бахчисараї була поставлена комедія У.Гаджібекова «Аршин малий алан», 19 жовтня 1943 року в Сімферополі разом з учнями студії було представлено інсценування казки «Хумаюн къуш ве ольмез джады» («Пташка Хумаюн і Кащей безсмертний») [19,с.82].

Під тиском фашистських окупантів пізньої осені 1943 року Національна трупа разом із невеликою частиною інтелігенції насильно перевозиться до Румунії. У той час трупою керував Муртаза Веліджанов. Розмістившись у селі Добруджі у своїх співвітчизників, які емігрували в ці краї в XIX столітті, актори, не дивлячись ні на що, продовжували репетиції й встигли поставити два спектаклі. Після входження радянських військ до Румунії артисти трупи були схоплені солдатами НКВД і відправлені до міста Ленінабад. Велика частина акторів попала у в'язниці. Одному з них, Сейдалі Мустафаєву, удалося сховатися від переслідувань і залишитися в Румунії.

Після депортації кримських татар у 1944 році театр припинив своє існування. драматургія крим театр

Отже, підводячи підсумки даної наукової статті, необхідно сказати, що дослідження цієї теми є одним із найважливіших кроків, які допоможуть відкрити завісу часу на історичні аспекти становлення й розвитку кримськотатарського сценічного мистецтва. Адже драматургія, література в цілому й театр завжди відігравали домінантну роль у розвитку національної культури Криму.

Список використаних джерел

С. Керимова. Страницы истории крымскотатарского довоенного театра и драматургии. - Симферополь: Доля, 2002. - 190 с.

Заатов И. История формирования и развития крымскотатарского сценического и театрального искусства. - Уфа: Туганлыкъ. - 2001,- 245 с.

Заатов И. Кримськотатарське образотворче декаративно-прикладне мистецтво XX ст. (генезис, еволюція, сучасний ста). Симферополь. - 2002. - 80 с.

Крым многонациональный/ Сост.Н.Г.Степанова. - Симферополь: Доля. - 1988. - 98 с.

Заатов И. Кримськотатарське образотворче декаративно-прикладне мистецтво XX ст. (генезис, еволюція, сучасний ста). Симферополь. - 2002. - 80 с.

Дюличев В.П. Рассказы по истории Крыма. - Симферополь: Бизнес - информ, 1997. - 286.

Керимова С. Страницы истории крымскотатарского довоєнного театра и драмотургии. - Симферополь: Доля, 2002. - 192 с.

Керимова С. Становление и развитие крымскотатарского театра в конце XIX и начале XX века: Дис. Канд. Искусствовед: 17.00.02/ HAH Украины: институт искусствоведения, фольклористики и этнологии им.М.Г.Рыльского. - К., 2004.

Аирчинская Р. Бахшиш И. Моя автобиография // Голос Крыма. - 2000,

декабря.

Керімова С, Заатов І, Веліев А. Крімськотатарський національний театр (Сторінки історії). - Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво. - 2003 - 263 с.

Деятели крымскотатарской культуры (1921-1944) // Библиог. Словарь [Гл.ред и сост. Д.П.Урсу] -2-е изд.- Симферополь: Доля, 1999. -238 с.

Крымскотатарска литература: сборник произведений фольклора и литературы VIII-XX в./ Сост.П.С.Юнусова. - Симферополь: Доля, 2002. -342 с.

Кърым татар цырлары / Терткин эткен ве ред. Ю.Болот, И.Бахшиш. - Симферополь: девлет Нешрияты, 1999. - 148 с.

Заатов И. История формирования и развития крымскотатарского сценического и театрального искусства. - Уфа: Туганлыкъ. -2001,- 245 с.

Деятели крымскотатарской культуры (1921-1944) // Библиог. Словарь [Гл.ред и сост. Д.П.Урсу] -2-е изд.- Симферополь: Доля, 1999. - 238 с.

Керімова С, Заатов І, Веліев А. Крімськотатарський національний театр (Сторінки історії). - Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво. - 2003 - 263 с.

Керімова С, Заатов І, Веліев А. Крімськотатарський національний театр (Сторінки історії). - Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво. - 2003 - 263 с.

Муратов Г. Театр санъатымызнынь саифелеринден. - Ташкент: Издательство им.Г.Гулама. - 1990. - 152 с.

Заатов И. История формирования и развития крымскотатарского сценического и театрального искусства. - Уфа: Туганлыкъ. - 2001,- 245 с.

Размещено на Allbest.ru