Концепція інформаційного суспільства: культурологічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція інформаційного суспільства: культурологічний аспект

Сьогодні на підвалинах індустріального суспільства закладається нова епоха в історії суспільства. Зумовлена стрімким розвитком науки і знань, вона формується у великомасштабну науково-технологічну революцію, характеризується становленням постіндустріальних соціально-економічних систем, глобалізацією економіки й економічної науки світу [5,с.251].

Однією з найбільш виразних та яскравих рис нашого часу, є формування всесвітньої інформаційно-комунікативної мережі, за допомогою якої люди, що живуть на різних континентах та належать до різних соціально-політичних утворень та культур, мають змогу безпосередньо спілкуватись.

Настав час для практичних дій наукового обґрунтування суспільних процесів, які відбуваються у світі їх уніфікації та подальших процесів щодо усвідомлення наслідків тих або інших дій. Практично кожна країна світу постала перед серйозним викликом здійснення інформаційних реформ шляхом використання інформаційно-комунікативних технологій, сучасних знань та інформації як найважливішого ресурсу життєдіяльності суспільства XXI століття у політичній, економічній та соціальній сферах.

Вивчення проблем глобальних змін у суспільстві, обумовлених інформатизацією з залученням інформації і фактичного матеріалу про періодизацію технологічних укладів має багаті традиції у рамках концепцій постіндустріалізму. Загалом наукова концептуалізація процесів інформатизації почала відбуватись відносно недавно з початку 80-х p. XX ст., що обумовлено виникненням мереж ліберкомунікації, формування на їх о снові глобального простору економічної та культурної взаємодії [ 11 ,с. 122 ]. Першими дослідниками інформаційного суспільства вважають Д.Белла, К.Поппера, Е. Тоффлера, М.Кастельса, які, називаючи його дослівно «посткапіталістичним» [12,с.94], «постіндустріальним» [13,с.5], «мережевим суспільством» [14,с.8], «інформаційним» [6,с.1], «цивілізацією Третьої хвилі» [10,с.31-32] доходили спільного висновку про те, що це суспільство, ціннісними пріоритетами якого є можливість вільних комунікацій та використання (інформаційно-комунікативних технологій [9,с. 341]), функціонування мережевої економіки [6,с.22], популяризації освіти, актуалізації інтелекту, розвитку знань і технологій, побудованих на них, у тому числі зміни традиційних сімейних відносин « [ 10,с. З 3]. На думку вказаних дослідників інформаційне суспільство це нова цивілізація « [10,с.31], як інший рівень суспільного розвитку і культури, досягнутий соціально-економічною інформацією [9,с.771 ], це нова ера, як відрізок часу, відмінний за своїм внутрішнім суспільним змістом, за історичними подіями від попереднього розвитку часу у розвитку історії [9,с.819]. Дослідження проблеми формування інформаційного суспільства на теренах України та СНД репрезентовані роботами Р. Авдеева, Н. Васильєвої, В. Вітковського, Б.Головко, С. Дятлова, В.Іноземцева та багатьох інших науковців.

Інформаційне суспільство (англ. Infomiation society) концепція постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головним продуктом виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне товариство, є: збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті; створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів та задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів та послуг.

В основі створення концепцій інформаційного суспільства лежить оцінка нового соціуму як такого, що різко відрізняється від того типу суспільства, що існував протягом останніх сторіч. При цьому, необхідно відзначити, насамперед, зниження ролі матеріального виробництва і випереджальний розвиток сектора послуг та інформації.

На особливу увагу заслуговує розуміння і тлумачення інформаційного суспільства іспанським соціологом М. Кастельсом, який акцентує увагу на істотному розходженні між уже існуючими концепціями інформаційного суспільства і його власного концепцією «інформаційного суспільства». У концепціях інформаційного суспільства підкреслюється визначальна роль інформації в суспільстві. Найбільш змістовне вираження інформаційної епохи суспільного виробництва пов'язано зі зростанням значення інформації як об'єкта економічної цінності порівняно зі значенням матеріальних ціннісних носіїв. Фактично можна простежити тенденцію, яка веде до принципово нової ситуації в суспільному поділі праці. Член суспільства здійснює свій внесок у суспільний добробут, передаючи в загальне користування певний інформаційний продукт він отримує зумовлені суспільством або ринковими механізмами засоби задоволення індивідуальних потреб (із дедалі більш вираженим інформаційним вмістом). На думку М. Кастельса, інформація та обмін інформацією супроводжуватиме розвиток цивілізації протягом всієї історії людства й матиме особливе значення у всіх суспільствах. У той же час, «інформаційне суспільство», що зароджується, будується таким чином, що збір, аналіз і передача необхідної інформації стали «фундаментальним джерелом продуктивності та влади». На відміну від свого попередника Д. Белла, який визначив новий суспільний устрій через заперечення (постіндустріальне після індустріального), Кастельс дав визначення суспільству, як такому, що створено за допомогою інформаційних технологій. Саме цій проблемі він присвятив трьохтомну працю «Інформаційна епоха: економіка, суспільство і культура» («The information Age», 1996-1998). Метою даної книги було спостереження і аналіз процесу переходу людського суспільства в інформаційну епоху. Однак, як вважає автор, цьому інформаційному суспільству важко знайти місце в класичній моделі наступництва від аграрного до постіндустріального суспільства. З'являються суттєві зміни в самій історичній парадигмі, де економіка витісняється інформатикою. Саме перехід до інформаціонізму та технократизму є основою виділення інформаційного суспільства, що характеризується інформацією як головною сировиною, а також новими всеохоплюючими технологіями, мережевою логікою, гнучкою системою, програмуванням. Основною характеристикою інформаційної епохи є технологічність. «Для розуміння відношення між технологією та суспільством варто пам'ятати, що роль держави, гальмує вона, прискорює чи очолює технологічну інновацію, є вирішальним фактором всього процесу розвитку, фактором, що організовує і висловлює суть соціологічних і культурних сил, які домінують у даному просторі і часі. [4,с.35]. Настання інформаційного суспільства, стверджує Кастельс, зумовлене бумом у технологічній сфері. Саме нові технології, які безпосередньо пов'язані із створенням інформації як нематеріальних благ і, формують принципово нове інформаційне суспільство. «Інформаційна епоха в свою чергу формує мережеве суспільство, яке розвивається спонтанно, як результат взаємодії соціальних груп та людей» [4,с.340]. «Теоретичною перспективою даного підходу є постулювання того, що суспільства організовані навколо процесів людської діяльності, виробництва, досвіду і влади. [4,с.345]. Таким чином, способи розвитку це технологічні схеми, через які праця впливає на матеріал, щоб створити продукт. У новому, інформаційному способі розвитку, як прогнозує Кастельс, джерело виробництва потягатиме в технології генерування знань, в обробці інформації та символічній комунікації. Головним для інформаційного способу розвитку є вплив на знання як на головне джерело виробництва. Інформаціоналізм орієнтований на технологічний розвиток, накопичення знань і дедалі складнішу обробку інформації.

Таким чином, як вважає Кастельс, тепер настав період змін, який приніс із собою нову технологію, яка в свою чергу зумовила ґрунтовну інформацію суспільства, висуваючи себе на передній план як привілейовану інвестиційну галузь.

Вітчизняні вчені 2004 року також прогнозували деякі наслідки інформаційного суспільства. Так, група під керівництвом В. Литвина чи не вперше в Україні визначила, що невдовзі буде створено умови, які забезпечать пріоритет інформації порівняно з іншими видами ресурсів і чинників розвитку, а інформаційною діяльністю займатиметься більше населення. Виникнуть інфосфера в глобальних космічних масштабах, автоматизовані інформаційні технології, що ґрунтуватимуться на комп'ютерних системах із широким використанням штучного інтелекту. Відтак на інформаційній основі реалізовуватиметься глобальна єдність цивілізацій: можливість прийняття узгоджених раціонально-демократичних рішень. Інформація охопить усі сфери соціальної діяльності. Інформаційне суспільство максимально реалізує гуманістичні принципи, ідеали, забезпечить виживання цивілізації, її подальший безпечний прогрес [7,с. 113].

Становлення інформаційного суспільства має дві тенденції: з одного боку взаємопроникнення культур, зміна традиційних форм життя людини, насамперед у сфері повсякденності, а з другого стимулювання адаптаційних захисних механізмів культури перед загрозою глобальної уніфікації, що супроводжується «вибухом» етнічної та національної ідентичностей.

Сучасний інформаційний простір усе більш розгортається у всіх вимірах глобального розвитку. Інформаційно-комп'ютерна епоха це епоха глобальних проблем і глобальних процесів, глобальної економіки, глобальної війни та безпеки. Що стосується культури, то вона не могла залишитись осторонь від неминуче наступаючої глобалізації. Світ став спільним, більш спільною стала й культура. [3,с. 129-133].

Інформаційні технології проникли практично в кожну галузь людської діяльності, навіть у культуру і мистецтво. Об'єкти культурної спадщини, які зазвичай були недосяжними, в сучасному інформаційному суспільстві відтворюються в електронному вигляді, і це забезпечує якість, довговічність та ефективність їх зберігання. Поширення телекомунікаційних засобів дає можливість швидкого доступу до інформаційних ресурсів, накопичених людством. Разом з тим, не кожна людина реалізує можливості, які надаються інформаційними технологіями, усвідомлює їх цінність. ,Д ля соціальної адаптації людини в нових умовах виникає необхідність не просто пристосовуватись до них, а й гармонійно розвиватися. Так, в житті людини з'являється потужний персональний комп'ютер, мережа Інтернет, з допомогою яких різко збільшується її комунікативні можливості та здатності, завдяки належності до глобального інформаційного потоку, впливати на процеси світового масштабу. Все це в значній мірі змінює уявлення, погляди, поведінку, спосіб життя і мислення сучасної людини і ставить до неї нові вимоги: стає важливим засвоювати знання про основи інформаційного обміну, способи накопичення, зберігання, поширювання знань, засоби комунікації; набувати вміння відбору життєво важливої інформації та навички її цілеспрямованого використання. Отже важливою передумовою тут виступає опанування інформаційною грамотністю, інформаційною культурою. Під інформаційною культурою треба розуміти такий рівень інформаційної підготовки, який дозволяє людині не тільки вільно орієнтуватись в потрібному інформаційному середовищі, а й брати участь у його формуванні та перетворенні і сприяти інформаційним контактам. «.. наявність інформації сама по собі нічого не значить, оскільки її необхідно сприймати та переживати у власній свідомості. Тому важливою для суспільства є не сама кількість інформації, а ідеологічні схеми, світоглядні картини світу, концепції, парадигми, які є своєрідними «технологіями суспільного життя», які у своєму теоретичному вимірі здійснюють найбільш досконалі форми суспільної взаємодії, суспільних ідеалів та цінностей» [1,с.5].

Культура нового, інформаційного суспільства являє собою дуже неоднорідну масу, тому, що знаходиться в процесі формування. Культурний аспект формування нового суспільства розпочали досліджувати лише в результаті усвідомлення того, що наявний якісний стрибок в розвитку інформаційних технологій проводив нову глобальну соціокультурну революцію, особливістю якої є безпрецедентна можливість посилення інтелектуальних можливостей людини за допомогою новітніх інформаційних технологій. Усі ці зміни докорінно змінюють сучасну картину світу, наукову парадигму і методологію наукових досліджень.

Швидкоплинний розвиток інформаційно-комунікативних систем призводить до створення глобального інформаційного простору,який нівелює геополітичні, релігійні і соціальні мережі,тобто відстань втрачає своє значення.

Початок свого існування інформаційна культура бере від періоду становлення людства. В той чи інший період свого існування вона супроводжувалась стрімким розвитком або ж навпаки, зазнавала періоду криз. Можна говорити про інформаційну культуру Античності, Середньовіччя і так далі,та особливе зацікавлення становить розгляд сучасного стану розвитку інформаційної культури, який стає регламентуючим по відношенню до усієї світової спільноти.

Основою функціонування масової, соціалізованої та індивідуальної інформаційної культури виступає інформаційна взаємодія, під якою слід розуміти інформаційні процеси, що відбуваються між її учасниками з приводу виробництва, передачі та використання інформації. Основу інформаційної взаємодії, в свою чергу, складають інформаційні ресурси, які і є особливо важливі для її формування.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок про те, що існує ряд концептуальних підходів до осмислення сутності цього феномену. Основними з них є: технологічний, культурологічний, імперативний, особистісний, аксіологічний і креативний підходи. При цьому найбільш поширеним є перший. Як справедливо зазначає Н. Гендіна, «інформаційна культура переважно асоціюється з техніко-технологічним аспектами інформатизації, оволодінням навичками роботи з ПК. Переважає моно дисциплінарний підхід, в результаті якого формування інформаційної культури полягає в навчанні основам комп'ютерної грамотності»[2,с. 103]. Прихильники цього ж підходу (К. Колін, Ю. Брановський) описують сутність інформаційної культури формулою: « бути культурним це вміти»; вміти користуватися засобами сучасних інформаційних технологій, мати уявлення про все те, що створено людством у цій галузі. На думку К. Коліна, інформаційна культура це готовність не тільки використовувати останні досягнення інформаційної техніки, а уміння сприймати нову інформацію. Ю.Брановський в свою чергу, описує інформаційну культуру як певний рівень ефективності створення, збереження переробки, передачі, збору та використання інформації, який забезпечує цілісне бачення світу та передбачає наслідки прийняття рішень. Представники культурологічного підходу вважають, що інформаційна культура знаходиться на одному рівні з культурою праці, побуту, поведінки, мови, а також професійною, моральною культурою тощо. Вона своїми елементами включена у всі види цих культур.

Категоріями інформаційної культури особистості можна вважати її вміння формулювати свою потребу в інформації, ефективно здійснювати пошук необхідної інформації в усіх сукупностях інформаційних ресурсів, переробляти і створювати якісно нову інформацію, вести індивідуальні інформаційно-пошукові системи, відбирати та оцінювати інформацію, а також до інформаційного спілкування і комп'ютерну грамотність. Проблема інформаційної культури набуває все більшої актуальності і, випливає це з того, що в умовах існування і розвитку глобального інформаційного простору, неймовірної насиченості інформації та змін, які ставлять перед особистістю завдання швидко отримувати, вивчати, аналізувати й використовувати величезну кількість інформаційного матеріалу. Сьогодні має формуватись особлива інформаційна культура, яка спирається на масове залучення людей до найсучасніших засобів інформації, до використання інформаційних технологій. Основою інформаційної культури, як зазначає у своїй статті «Формування інформаційної культури майбутніх вчителів математики та фізики» Розумовська О.Б., є знання про інформаційне середовище, закони його функціонування та розвитку, а головне досконале вміння орієнтуватись в безмежному сучасному світі інформації [8,с. 142-143]. Актуальним є підхід до інформатизації, який виходить за межі суто технічного і технологічного розвитку, акцентуючи свою увагу на соціально-культурному контексті з орієнтацією на розвиток людини. Інформація стає предметом масового споживання, забезпечується доступ громадян до джерел інформації, відбувається вплив на масову свідомість всіх форм масової комунікації і сучасної культури. Цими питаннями займаються все більше і більше вчених, оскільки вважають цю тему дуже актуальною. Необоротність і неминучість формування інформаційного суспільства створюють для вчених можливості формування теоретичної основи для комфортного і раціонального існування громадян, суспільства і держави в нових умовах.

Нове інформаційне суспільство, за М.Кастельсом, виникає, «коли спостерігається структурна реорганізація у виробничих відносинах, відносинах влади і відносинах досвіду. Ці зміни призводять до значних модифікацій суспільних форм простору і часу і до виникнення нової культури [4,с.496]. Отже, глобальні інформаційні процеси та стрімкий і вражаючий інформаційно-технологічний процес мають безпосередній вплив на розвиток культури, міжкультурних зв'язків,трансляцію і збереження культурних цінностей. Так інформаційне суспільство в буквальному значенні змушує різні культури вести між собою діалог. Революція в сфері інформатики і комунікаційних засобів створила колосальні можливості для взаємодії різних культур.

Список використаних джерел

інформаційний суспільство культура комунікативний

1. Будз В. Філософські аспекти трансформації сучасного українського суспільства//Етикоаксіолотічний аспект трансформації сучасного українського суспільства Івано-Франківськ: Видавець І. Я. Третяк, 2009. 180с.

2. Гендина Н.И. Информационная культура и информационное образование / Информационное общество: культурологические аспекты и проблемы: междунар. науч. конф. КраснодарНовороссийск, 17-19 сент. 1997т: тезисы докл. Краснодар, 1997. С.102-104.

3. Долгіх Г. Глобальна соціокультурна трансформація: концептуальний вектор дослідження. Філософія №8 (99) листопад, 2009. С. 129-133].

4. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. М.: ГУВЩЭ. 2000. 608с.

5. Корпунь І.Н., Хом'як М.С. Інноваційний розвиток суб'єктів господарювання: методологія формування, механізми реалізації: Монографія. Львів: Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, 2009,432с.

6. Мануель Кастельс та Пекка Хіманен. Інформаційне суспільство та держава добробуту. Фінська модель. Пер. з англ. K., 2008, 256с.

7. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття /Авт. кол.:В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін.. K., 2004. Кн. 1: Пріоритет інтелекту. 638с.

8. Розумовська О.Б. Формування інформаційної культури майбутніх вчителів математики та фізики. Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. Випуск

8. У 5-ти томах. Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2009. -Tl.180с.

9. Словарь иностранных слов под общей редакцией И.В. Лехина, проф. Ф.Н.Петрова. М., 1954. -853с.

10. Тоффлер Э. Третья волна: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. М., 2004. 781, [2] с. Philosophy. С.31-32

11. Щербина В.М. Образи інформаційного суспільства: соціологічний вимір. K., 2005. -248с.

12. Alvin Toffler. Future Shock. NY. 2002.р. 561р.

13. Daniel Bell. The Coming Of Post-industrial Society (Harper Colophon Books). New York: Basic Books, 1976. -616p.

14. Manuel Castels and Gustavo Cardoso. The Network Society: From Knowledge to Policy. NY, 434h.

Размещено на Allbest.ru