Українсько-польські зв'язки в галузі культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ЗВ'ЯЗКИ В ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

Виконала:

Лишко Вікторія Володимирівна

Київ - 20021. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена, метою та завданнями дослідження. Обсяг становить 224 сторінки. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури (32 сторінки, 306 назв).

Вступ. Актуальність дослідження. Проблема українсько-польських зв'язків у галузі культури як найбільш результативної та масової форми спілкування завжди викликала інтерес дослідників. Саме через культурний діалог відбувається пізнання, національне усвідомлення, взаємозбагачення та взаємопроникнення культур. Це чи не в найбільшій мірі відноситься до культур України та Польщі, про що свідчить багатовікова спільна історія цих країн. Важливість дослідження випливає з процесів формування у 1991-1999 рр. нової європейської системи міжнародних відносин, суттєвим елементом якої є стосунки в галузі культури. Проголошення незалежності України та перемога демократичних сил у Польщі, встановлення між державами відносин на рівні стратегічного партнерства стали поштовхом для історичного висвітлення різноманітних аспектів у стосунках двох країн на основі їх комплексного вивчення та аналізу на тлі оновленої Європи.

Аналіз українсько-польських відносин є необхідним для визначення основних закономірностей у взаємозв'язках між двома народами і має сприяти усуненню перешкод на шляху наших суспільств до рівноправного членства в європейській співдружності. Дослідження особливостей українсько-польських контактів у галузі культури також зумовлено відсутністю ґрунтовних теоретичних праць, присвячених досвіду двосторонніх зв'язків між цими країнами у період визнання та становлення України як незалежної держави на міжнародній арені.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках наукової програми Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова "Дослідження проблем гуманітарних наук" розробленою і затвердженою Науково-експертною радою Міністерства освіти і науки України за фаховим напрямом "Історія."

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період від 1991 по 1999 рр., тобто від моменту визнання Польщею незалежності України і встановлення з нею дипломатичних відносин до часу, коли в Польща вступила в НАТО. У необхідних випадках для повноти аналізу дослідження виходить за межі визначених хронологічних рамок.

Метою дисертаційного дослідження є узагальнюючий комплексний аналіз основних форм здійснення українсько-польських зв'язків у галузі культури, вивчення досвіду співробітництва, визначення прогнозованих перспектив щодо підвищення ефективності культурної співпраці між Україною та Польщею на сучасному етапі. Для досягнення даної мети необхідно розв'язати наступні завдання:

- встановити стан дослідження проблеми в українській і польській історіографії та наявність відповідної джерельної бази;

розглянути організаційне та правове забезпечення культурного обміну між Україною та Польщею;

проаналізувати заходи щодо реалізації прав української і польської національних меншин на території Польщі та України;

виявити позитивні та негативні апекти співробітництва в галузі культури;

показати динаміку розвитку українсько-польських зв'язків у галузі культури;

визначити характер освітньої і наукової взаємодії України та Польщі й тематичну спрямованість співпраці вчених-гуманітаріїв.

Об'єктом дослідження виступають двосторонні українсько-польські культурні відносини в період з 1991 по 1999 рр.

Предметом дослідження є сучасні форми і методи співробітництва України та Польщі в галузі культури, пріоритетні напрями діяльності, механізми співпраці, їх практична реалізація, висвітлення потенційних можливостей сторін у контексті політичних та економічних змін.

Методологічну основу дисертації становлять принципи об'єктивності, діалектики та історизму, які дають можливість вивчення суспільних явищ у динаміці та тісному зв'язку з конкретно-історичними умовами їх розвитку. Відповідно до мети і завдань дисертаційної роботи широко застосовувалися загальнонаукові (типологізації, систематизації, класифікації) і спеціальні історичні (проблемно-хронологічний, структурно-системний, аналітичний) методи дослідження. український польський культура

Наукова новизна дисертації визначається предметом, авторською постановкою і вирішенням завдань дослідження. На основі залучення до наукового обігу широкого кола архівних матеріалів, зокрема поточних архівів міністерств та відомств України, вперше у вітчизняній історіографії українсько-польські зв'язки в галузі культури у 1991-1999 рр. виділено у самостійний об'єкт наукового дослідження. В науковий обіг введено значну кількість нових даних, що досі не використовувалися. Дістав подальший розвиток аналіз політико-правової бази двосторонніх відносин України та Польщі. Переглянуто процес здійснення культурного співробітництва України та Польщі в контексті їх політичних та економічних зв'язків. Уточнено проблеми та сформульовані пропозиції щодо підвищення ефективності співпраці в галузі культури.

Практичне значення результатів дисертації полягає в тому, що її фактичний матеріал, основні положення та висновки можуть бути використані для подальшої розробки цієї проблематики, в узагальнюючих працях з історії України, при підготовці навчальних курсів і спецкурсів з історії зв'язків у галузі культури, а також у практичній діяльності Міністерства культури і мистецтв України та підрозділів державних і громадських установ, діяльність яких пов'язана із розвитком відносин України в галузі культури.

Наукова апробація роботи: Основні положення та результати роботи опубліковані в семи наукових публікаціях загальним обсягом 3,6 друк. арк. Вони обговорювалися на міжнародній науковій конференції "Слов'янські культури: погляд у ХХІ сторіччя" (Національна академія наук України, Міністерство культури і мистецтв України, Київ, 2000); міжнародному "круглому столі" - "Роль паризької "Культури" в становленні українсько-польського взаєморозуміння" (Центр українсько-польських студій, Київ, 2000); міжнародній конференції "Україна і Польща - стратегічне партнерство на зламі тисячоліть. Історія. Сьогодення. Майбутня перспектива" (Український комітет славістів, Київ, 2001); міжнародній конференції "Україна. - Слов'янський світ. - Європейський культурний простір" (Центр українсько-польських студій, Київ, 2001).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ "Історіографічні та джерелознавчі засади дослідження" присвячено огляду історіографії проблеми та аналізу джерельної бази дослідження.

У першому підрозділі - "Історіографія проблеми" - досліджено стан наукової розробки теми. Констатується, що двосторонні стосунки України та Польщі в різних їх аспектах висвітлювалися у ряді праць вітчизняних та зарубіжних вчених.

Суттєвим недоліком ряду досліджень є те, що в них основна увага приділяється лише розвитку політичного та економічного українсько-польського співробітництва майже не торкаючись культурних відносин. Українські та польські учені В. Глібов, Д. Горун, М. Рябчук, М.Чех підкреслюють поетапність розвитку двосторонніх відносин, зосереджуючи увагу на комплексному підході до суспільно-політичних та економічних стосунків України та Польщі.

Частина дослідників вивчає українсько-польські зв'язки через призму подолання застарілих стереотипів. До них належать, зокрема М.Фігура, Д. Вояковський, Б. Бердиховська,

Я. Куронь, В. Мокрий та С. Лилик . Вони відокремили критерії міжкультурного обміну та шляхи подолання застарілих стереотипів й виділи гальмуючі проблеми розвитку двосторонніх відносин.

Для дослідження традицій українсько-польських зв'язків, безперечний інтерес має праця В. Мокрого . На основі великої кількість маловідомих документів і матеріалів автор показав проблеми українців після акції "Вісла". Праця польських учених Г. Мотики, Р. Внука в хронологічному порядку висвітлює найважливіші спільні військові акції Армії Крайової та Української Повстанської Армії. Праця Г. Стронського цінна тим, що в ній детально висвітлено становище польського населення в Україні у 1929-1939 рр.

Серед інших досліджень сучасності є колективні праці, що розглядають українсько-польської взаємодію в аспекті розвитку національних меншин . Проте при систематизації великої кількості фактичного матеріалу, високому ступені інформативності цим працям бракує критичності у висвітленні подій.

Досить дискусійною виявилася проблема повернення культурних цінностей. О. Федорук і В. Врублевська , аналізуючи діяльність Державної служби по переміщенню культурних цінностей через державний кордон, виділили завдання та перспективи розв'язання спільних проблем з дотриманням вимог законодавства. Проблемі пам'яток української культури в Польщі присвячена праця польського автора А. Саладяка . Використовуючи велику кількість зібраних даних про осередки культури православної церкви в Польщі, він створив детальний каталог цих пам'яток та мапи їх розміщення. Є. Завалень, Ю. Алексєєв, оцінюючи досвід у справі охорони історичних пам'яток у Польщі, окреслили причини уповільнення реставраційних робіт та можливості їх прискорення .

Окрему групу становлять праці українських та польських науковців щодо висвітлення українсько-польських зв'язків у галузі освіти. У цьому контексті важливе значення мають праці І. Сєркової, Г. Головатенко, Е. Голибард, К. Пантелюк, Н. Сушніцкої та Е. Яблонського . Проте їх роботам властивий певний стереотип, зокрема некритичний аналіз інформації та упущення відомостей щодо подій у Польщі.

Серед досліджень проблеми наукових зв'язків України та Польщі слід відзначити працю Я. Ісаєвича , котрий зробив акцент на організації наукових конференцій, незначному поширенні об'єктивних наукових праць за кордоном, долі пам'яток мистецтва та історії, та розробках

Польського українознавчого товариства, та працю Л. Зашкільняка щодо діяльності Центру історичної полоністики у Львові .

Однак українсько-польські зв'язки в галузі культури 1991-1999 рр. ще не знайшли належного всебічного висвітлення і не стали предметом спеціального вивчення в український історіографії.

У другому параграфі - "Джерельна база дослідження" - розглянуто комплекс архівних матеріалів та опублікованих і неопублікованих документів, використаних при написанні дисертації.

Автор передусім спирався на документацію поточних архівів міністерств та відомств України. До неї відноситься великий обсяг матеріалів поточного архіву Міністерства культури та мистецтв України (управління зовнішніх зв'язків) і Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Цінність окремих документальних добірок, полягає в тому, що вони не були опубліковані в загальнодержавних законодавчих збірках. Їх використання дало змогу проаналізувати найважливіші методи, форми і напрями українсько-польського співробітництва в галузі культури і ввести до наукового обігу нові документальні матеріали. Однак, варто зауважити, що значна частина інформації носить звітний, довідковий, статистичний характер контактів України та Польщі в галузі культури. Для всебічного розгляду поставлених у роботі питань необхідно залучати інформацію й з інших джерел.

Особливого значення для даного дослідження мають архівні матеріали відділу міжнародних зв'язків Міністерства освіти і науки України, а також документальні матеріали Президії НАН України, оскільки саме вони дають можливість простежити динаміку, форми та напрями освітнього й наукового співробітництва між Україною та Польщею . Разом з тим, справи вказаних архівів є переважно малооб'ємними, фрагментарними й розпорошеними за змістом, що спричиняє значні труднощі при їх аналітичній обробці.

Важливість двосторонніх договорів, спільних декларацій, заяв, угод , які знаходяться в поточному архіві управління культурного та гуманітарного співробітництва Міністерства закордонних справ України полягає в тому, що вони дають змогу з'ясувати пріоритети України та Польщі у взаємовідносинах (розвиток співробітництва в економічній, політичній, культурній сфері) та механізми їх реалізації.

Необхідним джерелом є й міждержавні договори, постанови Кабінету Міністрів України, двосторонні угоди, програмні документи, що визначили організаційно-правові засади українсько-польського співробітництва в галузі культури, збірники урядових документів та нормативно-правових актів стосовно різнобічних проблем міжнародного співробітництва України .

Цінний матеріал для написання одного з підрозділів дисертаціїї, присвяченого традиційності двосторонніх зв'язків, виявлено у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України) та Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України). Фонд Ради Міністрів Української РСР (Ф. Р -2) ЦДАВО України та фонд Українського товариства дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами (Ф. 5110) ЦДАВО України містять доповідні записки з питань планування співробітництва між науковими організаціями України та Польщі, результати взаємних відряджень та участі у діяльності міжнародних установ, спільного вирішення проблем та проведення дослідницької роботи.

Фонд Центрального комітету Комуністичної партії України (Ф. 1) ЦДАГО України також має інформацію про культурні, освітні та наукові взаємини двох держав. У дисертаційній роботі використано звіти про перебування українських делегацій у Польщі, матеріали проведення двосторонніх зустрічей, ювілеїв, нарад, довідки про діяльність товариств українсько-польської дружби та культурних зв'язків. Архівні матеріали вищевказаних фондів носять заідеологізований, суб'єктивний характер, властивий для того часу.

Допоміжну роль при написанні дисертації відігравала поточна документація Польського інституту культури в Києві, Польського дому в Києві, Польського дому в Житомирі та Київського Центру українсько-польських студій, яка присвячена діяльності цих установ щодо проведення культурних заходів в Україні та Польщі.

Ряд прикладів співпраці України та Польщі залучена з періодичних видань, - з журналів та альманахів 21 найменування, серед яких "Політика і час", "Перемиські дзвони", "Між сусідами", "Краківські українознавчі зошити", та 11 газет, що видавалися в Україні та Польщі - "Урядовий Кур'єр", "Голос України", "Dziennik Kijowski", "Наше слово" та інші.

Другій розділ "Історичні передумови сучасних українсько-польських культурних зв'язків" має два параграфи, в яких проаналізовано традиційні основні форми та напрями українсько-польської взаємодії в галузі культури впродовж спільної історії двох народів і показані політико-економічні передумови культурного співробітництва.

Перший параграф - "Традиції двосторонніх зв'язків" - присвячений розгляду відносин двох народів протягом багатолітньої історію, з позитивними і негативними аспектами, які збереглися в їх свідомості. Особливим негативізмом відзначалося ХХ ст., коли між українцями та поляками виникали збройні конфлікти. Бачення минулого, з якого виділяли лише те, що різнило обидва народи, довгий час створювало перешкоди до порозуміння.

Чи не першими позитивними ознаками започаткування партнерського діалогу між поляками та українцями стало проведення ряду зустрічей науковців, культурних та політичних діячів обох держав. Зокрема, в 1989 р. у Варшаві відбулася конференція "Знайомі і незнайомі", в 1990 р. - у Римі міжнародна конференція "Основи історичних і культурних традицій країн Центрально-Східної Європи: Білорусія, Литва, Польща, Україна"; у Варшаві наукова конференція "Сучасне українство в Польщі"; засноване Польське українознавче товариство; Сенат Республіки Польща прийняв постанову про засудження горезвісної акції "Вісла"; представники Народного Руху України та "Солідарності" констатували необхідність перегляду застарілих стереотипів у висвітленні спільної історії.

У другому параграфі - "Стан політико-правової бази культурно-наукового співробітництва в 1990-х рр." - проаналізовано міждержавні й міжвідомчі договори та угоди, що стали підґрунтям для розвитку двосторонніх культурних відносин. Розглянуто еволюцію політичних, економічних, культурних стосунків між Україною та Польщею з моменту проголошення незалежності нашої держави. Констатується, що двосторонні зв'язки в галузі культури розвивалися в руслі політичних відносин між двома країнами, результатом яких стало вихід стосунків на рівень стратегічного партнерства.

Важливим фактором створення сприятливих умов для розвитку культурних відносин між країнами було економічне співробітництво. Польща є одним з основних партнерів України в галузі економіки, тому запозичення досвіду проведення реформ у Польщі покращило б проведення зовнішнього та внутрішньо-політичного курсу в Україні. Створена джерельно-правова база сприяла розширенню та поглибленню культурних відносин. Бюрократизм часто гальмував різноманітні заходи, що проводилися відповідно до нормативно-правових актів та домовленостей обох сторін.

Третій розділ "Українсько-польські зв'язки в період українського державотворення" висвітлює українсько-польське співробітництво протягом дев'яти років незалежності України. Розділ має п'ять параграфів, у яких матеріал подано за хронологічно-тематичним принципом.

У першому параграфі - "Діяльність культурно-освітніх організацій" - простежено роботу щодо реалізації прав української та польської національних меншин. Інтереси поляків в Україні представляли Спілка поляків України, Федерація організацій польських, що мали свої територіальні відділення в населених пунктах України та Інститут польської культури в Києві як представництво польського Міністерства закордонних справ з метою популяризації польської культури. Україна не мала відповідного технічного та інформаційного забезпечення щодо пропагування своїх культурних досягнень в інших державах.

У Польщі існувала Спілка українців Польщі, до якої входило кілька товариств, було створено дві фундації - Фундація української культури та Фундація Св. Володимира - Хрестителя Київської Русі. Культурно-освітні організації стали провідниками відродження та розвитку мовних, історико-культурних і мистецьких надбань рідного народу й охопили своєю діяльністю значну частину національних меншин в Україні та Польщі.

Другий параграф - "Проблема повернення та збереження культурних і культових цінностей" - присвячений розгляду реституційної та охоронної діяльності України та Польщі. Україною у цій царині розроблено державну програму "Повернуті імена", розпочато видання бюлетеня "Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи", проведено ряд науково-практичних конференцій, "круглих столів", видано чимало друкованих публікацій. З боку польської сторони - передано Україні архів товариства "Просвіта". Констатується тривалість та повільність процесу реституції. Для вирішення відповідних питань видається доцільним полегшити доступ до фондів і колекцій, інформації про них за рахунок сучасних інформаційних технологій.

Проблема збереження культових споруд, які мають статус архітектурно-мистецьких пам'яток залишається остаточно не вирішеною як в Польщі, так і в Україні. Цей процес потребує взаємної зацікавленості, визнання кожною стороною історичних прав і обов'язків, розроблення відповідної нормативно-правової бази та необхідності збільшення фінансової підтримки для збереження історико-культурних пам'яток в Україні та Польщі.

У третьому параграфі - "Відносини в галузі кінематографу та театрального мистецтва" - наголошується, що до перспективних форм контактів належать документальне кіно та стрічки на спільну історичну тематику. Документальний фільм "Нелегке братерство" про одного з фундаторів УНР С. Петлюру та його союз на початку 20-х років з Ю. Пілсудським був знятий під патронатом Президента Республіки Польща О. Квасьнєвського, польського міністерства оборони, за участю вчених з Києва та Львова. Значне місце в українсько-польській співпраці в галузі кінематографу та театрального мистецтва займало проведення різноманітних театральних та кінофестивалів "Молодість", "Стожари", "Крок", фестивалів українського та польського кіно й театральних фестивалів "Золотий Лев", "Різдвяна містерія", на яких колеги сусідньої держави посідали призові місця та отримували почесні нагороди. Порівняльний аналіз активності сторін в сфері кінематографу дає підстави говорити про більшу активність з боку України, що підтверджує проведення ряду показів художніх стрічок та документального кіно. У театральній галузі спостерігалося поступове зниження активності з обох сторін, що пов'язано скоріш з сформованим, почасти повторюваним, запрограмованим сценарієм проведення відповідних заходів. Тому сьогодні необхідний пошук нових форм та тенденцій з обох сторін для зацікавлення та підвищення співробітництва в цій галузі.

У четвертому параграфі - "Дні культури, гастрольна, виставкова та фестивальна діяльність" - зазначається традиційність проведення відповідних заходів. Найбільш активну участь у гастрольній діяльності брали колективи із західних областей України та столиці. Центрами, які постійно приймали польські колективи, стали Львів та Київ. Сільська місцевість майже не була охоплена гастрольною діяльністю, що безумовно шкодило рівноцінному культурному взаємообміну.

Виставкова діяльність мала найбільш сталий характер, порівняно з іншими видами культурної співпраці України та Польщі. Як показує дослідження, проведення книжкових та фотовиставок, документальне відображення окремих фактів історії сусіднього народу стало однією з пріоритетних ланок співпраці у з'ясуванні спорідненості двох культур і знайденні спільних шляхів у вирішенні проблемних питань.

Величезної популярності набув фестивальний рух. Серед проведених фестивальних заходів можна виділити такі групи: фольклорні, пов'язані із святкуванням Днів визначних особистостей, дитячі та молодіжні, музичні, церковні, народних колективів, старовинної й камерної музики та фестивалі національних культур. Починаючи з 1991 р. спостерігається підвищення активності в сфері організації різноманітних фестивалів в Україні, кількість яких зросла від одного в 1991 р. до восьми у 1999 рр.

Узагальнення результатів дослідження з проблеми співробітництва України та Польщі в галузі культури дає підстави автору визначити основні напрями пожвавлення взаємин, серед яких: розбудова інфраструктури інформаційної мережі України та Польщі щодо відомостей про культуру сусіднього народу, удосконалення механізмів здійснення культурної співпраці, з особливою увагою до гастрольної та театральної діяльності, розширення території та кількісного складу учасників культурного діалогу України та Польщі.

Четвертий розділ "Українсько-польське освітнє та наукове співробітництво" висвітлює основні тенденції у розвитку освітніх та наукових контактів, акцентується увага на основних напрямах спільної діяльності освітян і науковців України та Польщі.

У першому параграфі - "Освітянська політика України та Польщі щодо національних меншин" - констатується, що у період з 1991 по 1999 рр. підвищилася зацікавленість в опануванні польською й українською мовами та зросла кількість пунктів їх вивчення, хоча у сільській місцевості стан залишився незадовільний.

Особливого значення набули контакти між вищими навчальними закладами України і Польщі, які вийшли на взаємовигідну договірну основу. У рамках міжвузівського співробітництва спостерігалося помітне збільшення кількісного складу польських вузів-партнерів, однією з форм співпраці якого стало навчання та стажування за кордоном. Вбачається за доцільне розглянути можливість і необхідність здійснення таких заходів, як фінансова підтримка діяльності спільної українсько-польської комісії експертів з питань удосконалення змісту підручників з історії та географії; ввести в постійну практику отримання премій авторами кращих підручників( як, зокрема, професори Н. Яковенко і Я. Грицак були відзначені польською стороною за монографії з історії України); поширювати об'єктивні та виважені дослідження складних сторінок спільного минулого в навчальних закладах України та Польщі.

У другому параграфі - "Наукові зв'язки" - розглядаються форми співпраці академічних установ України та Польщі з метою розроблення спільних дослідницьких проектів, обміну досвідом і науковою інформацією.

Основу співробітництва становили прямі зв'язки між академічними установами України та Польщі. Кількість спільних робіт Серед спільних робіт у гуманітарній сфері більш активними були контакти в галузі археології, історії, літературознавства й бібліотечної справи. Для підтримки та популяризації польської науки в Україні та української в Польщі у столицях були створені представництва відповідних академій наук. Велика увага приділялася прикордонному співробітництву в галузі науки та технологій, яке здійснювали наукові організації прикордонних областей. Співпраця здійснювалася в галузі політології, економіки, природничих та гуманітарних наук.

Співробітники інститутів НАН України брали активну участь у всіх формах міжнародного співробітництва: членство у міжнародних комітетах та спілках (український комітет Міжнародної асоціації вивчення слов'янських культур, Міжнародна федерація Інститутів Центрально-Східної Європи, Міжнародний комітет славістів), проведення наукових конференцій та "круглих столів".

В результаті проведеного дослідження автор дійшла наступних висновків, основний зміст яких виноситься на захист:

- Українсько-польські зв'язки в галузі культури 1991-1999 рр. не стали предметом спеціального вивчення як у зарубіжній, так і в українській історіографії. Інтерес дослідників зосереджувався переважно на політико-економічних проблемах розвитку двостороннього співробітництва або на фрагментарному вивченні окремих напрямів культурних відносин двох держав. Джерельна база представлена різноманітними документами та матеріалами, переважна кількість яких знаходиться в поточних архівах міністерств та відомств України. Їх маловивченість зумовлена фрагментацією та розпорошеністю. Як кількісний склад, так і обсяг інформації дають змогу констатувати, що наявні джерела цілком достатні для написання наукової роботи;

- Суспільно-політичні зміни в Україні та Польщі у 1991 - 1999 рр. започаткували якісно новий етап розвитку відносин між двома країнами та вихід їх на рівень стратегічного партнерства. Активну участь у співпраці брали президенти України та Польщі, представники урядових кіл, громадських організацій, науковці, освітяни, професійні та самодіяльні колективи. Нормативно-правова база двосторонніх стосунків стала основою українсько-польського співробітництва в галузі культури. Велике значення відігравали й особисті стосунки представників культури, освіти, науки, політичних, державних та громадських діячів;

- Демократичні процеси в Україні та Польщі сприяли пожвавленню культурно-освітнього та громадсько-політичного життя національних меншин, підтвердженням чого стало створення та функціонування відповідних організацій, діяльність ні майже всі території Польщі та України, де компактно проживають українська та польська національні меншини;

- Позитивними рисами українсько-польського культурного співробітництва були: прагнення до порозуміння та здійснення спільних проектів культурного будівництва. Спираючись на проведений аналіз, зазначимо, що в 1991-1999 рр. українсько-польське співробітництво в галузі культури гальмувалося недостатнім обсягом фінансування спільних культурних заходів та зволіканням у вирішенні відповідних питань, пов'язаним з виконанням встановлених формальностей. Однією з головних перешкод на шляху до примирення двох народів стала наявність негативних стереотипів та упередженості, подекуди й ворожих настроїв, сформованих на основі конфліктів і драматичних подій у їх спільній історії. Створення нового образу українця подеколи не в змозі перекрити вже утворений;

- Розгляд фактичних даних у дисертації дав можливість з'ясувати динаміку розвитку українсько-польських зв'язків у галузі культури, яка мала характер синхронних піднесень і спадів. Українсько-польський культурний обмін включав співпрацю театральних, музичних самодіяльних та фольклорних колективів, дитячих і молодіжних груп, кінематографістів, літераторів, митців. Співробітництво в галузі культури стало одним з напрямів розвитку стратегічного партнерства між Україною та Польщею. Аналіз досліджуваної проблеми підтверджує, що найбільш активними у співробітництві були прикордонні міста та столиці держав. Для покращання взаєморозуміння між народами необхідне розширення територій та кількісного складу учасників культурного діалогу;

- Контакти в галузі освіти налагоджувалися у процесі спільної діяльності відповідних міністерств України та Польщі. У окремих містах України намітилася чітка тенденція до зростання кількості бажаючих опанувати польську мову. Незадовільним залишився стан освіти в сільській місцевості. Завданням учених-гуманітаріїв була інтенсифікація процесу взаємообміну, зокрема дослідницькими здобутками, ліквідація "білих плям" у сфері вивчення спільної історико-культурної спадщини. У тематичній співпраці вчених України та Польщі домінували проблеми культурно-історичного розвитку, археології та літератури при низькому загальному відсотку гуманітарних досліджень.

В досліджуваний період культурні зв'язки України та Польщі набули особливої ваги і стали одним з головних компонентів демократичних перетворень в цих країнах. Українсько-польське стратегічне партнерство може і повинно бути піднесене на якісно новий рівень, завдяки більшому усвідомленню необхідності змін та відповідному переосмисленню нашого минулого, чіткій визначеності у пріоритетах внутрішньої та зовнішньої політики, подальшому зміцненню контактів та прогресуючому прагненню до діалогу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Культурний взаємообмін як фактор стратегічного партнерства // Наукові записки: Історичні науки. Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Вип. 36. - К.: Науковий світ, 2000. - С. 235 - 242.

2. Культурно-освітні та релігійні товариства як гарант добросусідства між Україною та Польщею // Вісник Київського інституту "Слов'янський університет". Історія. Вип. 7. - К., 2000. - С. 90 - 100.

3. Нові підходи до українсько-польських культурних зв'язків // Український альманах. - 2001. - Варшава: Об'єднання українців у Польщі, 2001. - С. 52 - 63.

4. Політика України та Польщі щодо повернення культових цінностей релігійним організаціям // Вісник Київського інституту "Слов'янський університет". Історія. Вип. 10. - К., 2001. - С. 53 - 60.

5. Освітянська політика України та Польщі щодо національних меншин // Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Педагогічні та історичні науки. Вип. 38. - К.: НПУ, 2001. - С. 201 - 211.

6.Виставкова діяльність як елемент культурної співпраці між Україною та Польщею // Вісник Київського інституту "Слов'янський університет". Історія. Вип. 11. - К., 2001. - С. 232 - 240.

7.Зміни стереотипів - крок до поглиблення українсько-польського культурного співробітництва // Слов'янський світ. - Вип. 3. - К.: КСУ, 2002. - С. 192 - 200.

АНОТАЦІЯ

Лишко В.В. Українсько-польські зв'язки в галузі культури (1991-1999 рр.). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі становлення та розвитку українсько-польських зв'язків у галузі культури в 1991-1999 рр. У роботі здійснено аналіз договірно-правової бази двосторонніх відносин, простежено основні напрями та форми культурної співпраці, тенденції подолання застарілих уперджень та стереотипів, роль національних меншин у розширенні міжнародних відносин, розглянуто діяльність культурно-освітніх та релігійних товариств, контакти в галузі кінематографа та театрального мистецтва, виставкова, фестивальна та гастрольна діяльність, українсько-польські контакти в галузі освіти, характер наукової взаємодії та діяльність спільних українсько-польських комісій.

Ключові слова: Україна, Польща, українсько-польські відносини, культура, освіта, наука, культурні зв'язки, стратегічне партнерство, стереотип, національна меншина.

Лышко В.В. Украинско-польские связи в области культуры (1991-1999 гг.). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01- История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме становления и развития украинско-польских связей в области культуры в 1991-1999 гг. В работе показаны политические и экономические предпосылки сотрудничества в области культуры, проведен анализ договорно-правовой базы двусторонних отношений, позитивные изменения в формировании которой были отмечены подписанием ряда договоров в области политики и экономики, ставшие основой для развития непосредственных договорных отношений в области культуры, образования и науки. Отмечается установление политического диалога между Украиной и Польшей как фактора позитивного влияния на интенсивность и разносторонность контактов в области культуры. Активизации украинско-польских отнощений способствовал внутриполитический курс Украины на последовательное проведение рыночных реформ, вследствие чего Польша стала одним из основных партнеров Украины в области экономики и культуры. Показываются стереотипы и предубеждения, связанные с трагичными страницами в истории двух народов, прерспективы их преодоления, переговоры и сотрудничество.

В логической последовательности в соответствующих разделах диссертации исследуются основные направления и формы культурной совместной деятельности, роль национальных меньшинств в расширении двусторонних отношений, рассмотрены украинско-польские контакты в области образования, характер научного взаимодействия и деятельность совместных украинско-польских комиссий, обозначены прогнозируемые перспективы повышения эффективности культурного сотрудничества между Украиной и Польшей на современном этапе.

При раскрытии содержания и характера украинско-польских связей в области культуры рассматривается деятельность культурно-просветительских и религиозных обществ, которые охватывают своим влиянием большую часть представителей национальных меньшинств в Украине и Польше, что дает возможность изучать и сохранять свой язык, традиции и культуру. Проблема охраны и возвращения культурных и культовых ценностей требует много времени и взвешенного подхода сторон. Анализ отношений в области кинематографа и театрального искусства показал перспективность работ над документальными фильмами и показом классических произведений на сценах театров и киноэкранах. Проведение дней культуры, гастролей, выставок, фестивалей зиждется на расширении и укреплении контактов между странами, охватывании больших территорий и увеличении количества участников.

Украинско-польские отношения нашли в диссертации отражение через призму контактов в области просвещения. Сотрудничество охватывало школьное, средне специальное и высшее образование. Анализ тенденций количественного соотношения учащихся в исследуемый период свидетельствует об увеличении числа желающих изучать язык своих предков. Существовал ряд школ, где обучение велось на родном языке, изучали его как предмет или факультативно. Неудовлетворительным оставалось в этом отношении положение национальных меньшинств в сельской местности. Это произошло, как подчеркивается в диссертации, из-за недостаточного финансирования образования. Улучшению сложившейся ситуации способствовала детельность культурно-просветительских и религиозных обществ.

В диссертации в контексте украинско-польских отношений рассматриваются научные связи ученых Украины и Польши на основе подписанных учреждениями-партнерами договоров, протоколов, совместных исследовательских проектов, меморандумов о сотрудничестве, в которых определены задачи, цели и взаимные обязательства сторон. В диссертации отмечается традиционность проведения совместных конференций, семинаров, симпозиумов на историческую тематику, прямых контактов между учеными и научными работниками двух стран, и одновременно подчеркивается низкий процент тем гуманитарного направления в научном сотрудничестве. Так, по данным Президиума Национальной академии наук Украины, темы гуманитарного направления составляли всего девять процентов в тематике научного сотрудничества между институтами НАН Украины и ПАН.

Диссертационное исследование завершается соответствующими обобщенными выводами.

Ключевые слова: Украина, Польша, украинско-польские отношения, культура, образование, наука, культурные связи, стратегическое партнерство, стереотип, национальное меньшинство.

V.V. Lyshko. Ukrainian - Polish relations in the cultural field (1991-1999) - Manuscript.

The dissertation for the competition of the scientific degree Candidate of Historical Sciences, the Specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevshenko University, Kiev, 2002.

The dissertation is dedicated to the problem of the creation and development of Ukrainian - Polish cultural relationships in 1991-1999 years. The analysis of legal Agreements base of bilateral relations was made, the fundamental directions and forms of the cultural collaboration, the tendencies of old stereotypes and patterns overcoming, the role of national minorities in the development of the international relations were researched, the activity of religious, cultural and educational organizations was observed. The relationships in the field of cinema and theater Art, exhibitions, and festivals arrangements activities, Ukrainian - Polish relations in education, the tendencies of scientific interaction and activities of joint Polish-Ukrainian commissions were introduced.

The key-words: Ukraine, Polish, Ukrainian-Polish relations, culture, education, science, cultural relationships, strategy partnership, stereotype, national minority.

Размещено на Allbest.ru