Бібліотечно-археографічна діяльність М.І. Петрова (1840–1921)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

БІБЛІОТЕЧНО-АРХЕОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ М.І. ПЕТРОВА

(1840-1921)

СОХАНЬ СВІТЛАНА ВАЛЕНТИНІВНА

УДК:929 Петров М.І.:02(477)“18”/“19”+02(477)“18”/“19”

Спеціальність 07.00.08 - книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

Київ - 2003

Дисертацію є рукопис.Робота виконана в Інституті рукопису Національної бібліотеки України

імені В.І. Вернадського.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

ДУБРОВІНА ЛЮБОВ АНДРІЇВНА

Національна бібліотека України

імені В.І. Вернадського

директор Інституту рукопису

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

ПІНЧУК ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

Інститут історії України НАН України

завідувач відділом української історіографії

кандидат історичних наук, с.н.с.

ДЕНИСКОЛЮДМИЛА МИХАЙЛІВНАНаціональна бібліотека України імені В.І. Вернадського, відділ стародруків та рідкісних видань.

Провідна установа: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, м. Львів.

Захист відбудеться “ 6 ” листопада 2003 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі літератури з бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського: Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розіслано “ 3 ” жовтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук ЧЕКМАРЬОВ А.О.

петров археограф бібліотекар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток української історичної науки сприяє розширенню проблематики досліджень творчого доробку вчених, які своєю науковою діяльністю долучилися до становлення і формування спеціальних історичних дисциплін у ХІХ - на початку ХХ ст.

У цей період у Київській духовній академії (далі КДА) сформувалася наукова школа, якій належить вагомий внесок як у розробку спеціальних методів дослідження рукописів та стародруків взагалі, так і у формування цінного спеціалізованого рукописно-книжного бібліотечного фонду КДА зокрема. Представниками цієї школи були М.І. Петров, Ф.І. Титов, С.Т. Голубєв, П.Г. Лебединцев, О.І. Лебедєв, І.І. Малишевський, Л.С. Мацієвич, С.М. Сольський, В.З. Завітневич, П.О. Лашкарьов, П.І. Ліницький, Б.О. Тураєв та ін.

Микола Іванович Петров - історик, археограф, археолог, музеєзнавець, літературознавець, один із засновників Церковно-археологічного товариства (далі ЦАТ) та Церковно-археологічного музею (далі ЦАМ) - є одним з найвідоміших представників історико-церковної школи КДА. Багатогранний науковий спадок М.І. Петрова детально досліджувався фахівцями, проте бібліотечно-археографічний аспект його діяльності й досі залишається невивченим.

Актуальність обраної теми полягає у тому, що об'єктивні процеси розвитку науки, як відомо, значною мірою опосередковані особистістю вченого, тому вивчення особистого наукового доробку сприяє, з одного боку, персоналізації історичного процесу, а з іншого - реконструкції історії науки. Дослідження бібліотечно-археографічної діяльності М.І. Петрова розкриває нові аспекти історії науки та культури України ХІХ - початку ХХ ст., доповнює наші знання про розвиток спеціальних історичних дисциплін та бібліотечної справи зазначеного періоду.

Стан дослідження теми. Окремим аспектам наукового спадку М.І. Петрова були присвячені численні історичні та філологічні дослідження, зокрема, праці М.П. Дашкевича, І.Я. Франка, С.О. Єфремова, В.П. Горленка, О.І. Білецького (літературознавство), І.С. Свєнціцького, С.3. Заремби, М.О. Федоренка (історія ЦАТ і ЦАМ при КДА), С.Т. Голубєва, В.І. Ульяновського, Є.К. Чернухіна (джерелознавство), М.К. Каргера, К.В. Широцького, П.П. Толочка, Л.А. Проценко (києвознавство). Вивченнням біографії та укладанням бібліографії його наукових праць займалися В.О. Біднов, М.І. Городецький, В.Ф. Дурдуківський, Д.М. Щербаківський, В.Л. Микитась, Н.Д. Микитась, І.Н. Войцехівська, К.К. Крайній. Однак спеціальних досліджень щодо діяльності М.І. Петрова як бібліотекознавця, бібліографа та археографа немає.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема пов'язана із загальними науковими темами НБУВ, що є відомчими темами НАН України: “Рукописна спадщина діячів науки і культури України: джерелознавчі дослідження та археографічний опис” (державний реєстраційний номер 0100V006608) та “Книжкові та рукописні пам'ятки: історико-культурні дослідження бібліотечних зібрань, колекцій та рідкісних видань” (номер теми 4.1.02-06.).

Мета дослідження - встановлення особистого внеску М.І. Петрова у розвиток книгознавства, бібліотекознавства, польової, камеральної та едиційної археографії в галузі рукописних пам'яток історії та культури, а також роль вченого в науковій та організаційній діяльності ЦАМ.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:

- проаналізувати ступінь дослідженості обраної теми, визначити рівень її джерельного забезпечення;

- здійснити реконструкцію наукової біографії вченого, визначити пріоритетні напрями його наукової діяльності;

- розглянути етапи становлення М.І. Петрова як бібліотекаря, книгознавця та археографа на підставі аналізу його творчості, листування та особистих контактів через наукове осмислення архівної спадщини вченого;

- дослідити організаторську діяльність М.І. Петрова як секретаря ЦАТ і завідуючого ЦАМ, визначити принципи збирацької роботи, джерела комплектування рукописно-книжкового фонду, проаналізувати сучасний стан рукописних колекцій і зібрань ЦАМ, що зберігаються в ІР НБУВ;

- з'ясувати роль М.І. Петрова у діяльності бібліотечних комісій КДА, провести реконструкцію бібліотечно-архівного зібрання вченого (формування, систематизацію та класифікацію приватної бібліотеки й архіву);

- оцінити внесок М.І. Петрова в формування рукописно-книжних колекцій і зібрань ЦАМ та бібліотеки КДА, у вивчення історії писемної та книжної культури, у розвиток польової, камеральної та едиційної археографії.

Об'єкт дослідження - архівні та бібліотечно-бібліографічні комплекси документів М.І. Петрова як джерело для вивчення та удосконалення методологічних засад описування пам'яток історії та культури, формування бібліотечного та музейного зібрання ЦАМ, організації приватної бібліотеки вченого та реконструкції його наукової біографії.

Предмет дослідження - бібліотечно-археографічна діяльність М.І. Петрова.

Методи дослідження. У дисертації застосовано сукупність методів історичного дослідження: історико-порівняльний, хронологічний, історіографічний, джерелознавчий і бібліотекознавчий аналіз документів.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження зумовлені роками життя М.І. Петрова (1840-1921), оскільки в дисертації здійснюється реконструкція наукової біографії вченого. Однак основна увага, цілком закономірно, приділяється періоду його бібліотечно-археографічної діяльності в КДА, ЦАТ і ЦАМ, УАН (60-і роки ХІХ - 10-і роки ХХ ст.).

Джерельною базою дослідження є опубліковані та неопубліковані документи центральних архівів, фондосховищ бібліотек України і Росії, зокрема ІР НБУВ та відомчого архіву Бібліотеки, Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (далі - ЦДІАК України), Відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (далі - ВР ІЛ), Відділу рукописів Російської Національної бібліотеки (далі - ВР РНБ).

Для біографічних досліджень використані службові документи, щоденники, спогади, що зберігаються в особoвих архівних фондах професорів КДА, наукові розробки з історії ЦАТ і ЦАМ, науково-довідкові видання - енциклопедії, словники, покажчики тощо.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

- дано оцінку ролі та місця М.І. Петрова у вітчизняній історичній науці на основі вивчення його рукописно-книжкової спадщини як синкретичного історико-культурного явища, сукупного документального зібрання;

- реконструйовано наукову біoграфію вченого через аналіз комплексу архівних джерел, встановлено пріоритетні напрями його досліджень i практичної роботи по створенню ЦАТ та ЦАМ при КДА.;

- визначено такий важливий напрям багатогранної науково-практичної діяльності М.І. Петрова, як бібліотечно-археографічний: збирання, опрацювання та збереження писемних пам'яток;

- з'ясовано особистий внесок ученого у формування та укладання наукового опису, систематизацію й класифікацію бібліотечного та рукописного зібрання ЦАМ;

- здійснено порівняльний аналіз сучасного стану рукописного зібрання ЦАМ в ІР НБУВ на основі архівних та бібліотечно-бібліографічних комплексів документів М.І. Петрова;

- розкрито значення М.І. Петрова у заснуванні численних товариств та комісій, зокрема з'ясовано його роль у діяльності бібліотечних комісій КДА;

- проведено реконструкцію бібліотечно-архівного зібрання вченого (формування, систематизацію та класифікацію приватної бібліотеки й архіву);

- залучено до наукового обігу нові архівні матеріали з історії бібліотечної справи, археографії, книгознавства в Україні.

Практичне значення полягає у залученні до наукового обігу цілісної архівної спадщини М.І. Петрова, яка є фундаментальною базою досліджень з історії бібліотечних колекцій та зібрань в Україні. Результати дисертації використано при підготовці науково-довідкових видань, зокрема каталогу “Особові архівні фонди Інституту рукопису”, при підготовці видання “Українського біографічного словника”, а також для удосконалення науково-пошукового апарату, описів, каталогів, картотек ІР НБУВ і ЦДІАК України. Основні положення і висновки дисертації використано у підготовці таких дисциплін, як “Бібліотекознавство” та “Книгознавство” у Київському національному університеті культури та мистецтв.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки належать дисертанту одноосібно.

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на міжнародних конференціях: “Бібліотеки - центри науково-інформаційних ресурсів в ХХІ ст.” (Київ, жовтень 2000 р.), “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, жовтень 2001 р.), “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, жовтень 2002 р.), “VІІ Міжнародні Могилянські читання, присвячені 130-й річниці заснування Церковно-археологічного музею при Київській Духовній академії” (Київ, грудень 2002 р.), а також на методологічних та науково-практичних семінарах НБУВ, вони викладені у 5 статтях, надрукованих на сторінках фахової періодики, зокрема, таких, як “Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського”, “Студії з архівної справи та документознавства”, “Рукописна та книжкова спадщина України”, “Библиотечное дело и краеведение”, “Бібліотечний вісник”, використані при роботі над путівником “Особові архівні фонди Інституту рукопису”.

Структура дисертації визначається специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг дисертації - 178 сторінок, список використаної літератури та архівних джерел - 40 сторінок (містить 315 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт і предмет, наукову новизну дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, джерельну базу, хронологічні межі, ступінь розробленості теми, розкрито практичне значення, вказано форми апробації результатів.

Перший розділ - “Історіографія та джерельна база дослідження” - присвячений аналізу праць, які стосуються висвітлення окремих аспектів наукової, педагогічної та громадської діяльності М.І. Петрова.

Серед праць кінця ХІХ ст. - 1920-х років ХХ ст. слід виділити перші прижиттєві публікації про вченого (переважно ювілейні) та рецензії на його праці як вченого-археографа і дослідника рукописно-книжкової спадщини. Серед них особливе місце посідають роботи В.О. Біднова, С.Т. Голубєва, В.П. Горленка, А.О. Дмітрієвського, Д.І. Дорошенка, В.Ф. Дурдуківського, С.О. Єфремова, І.I. Огієнка, I.С. Свєнціцького, Д.М. Щербаківського, І.Я. Франка, К.В. Широцького. Так, важливі біографічні відомості про М.І. Петрова містять праці В.О. Біднова, В.Ф. Дурдуківського, Д.М. Щербаківського, присвячені його життєвому шляху та науковій спадщині. Оглядам літературознавчого доробку вченого присвячені роботи В.П. Горленка, С.О. Єфремова, І.Я. Франка. Зокрема, В.П. Горленко відмічає грунтовність та об'єктивність аналізу літературного процесу в ХІХ ст. у праці М.І. Петрова “Очерки истории литературы XIX столетия”, С.О. Єфремов та І.Я. Франко відзначають копітку роботу вченого з розшуку і виявлення рукописних пам'яток, уточнення їхнього походження та атрибуції, результатом якої стала праця “Описание рукописных собраний, находящихся в г. Киеве”.

Науковий доробок М.І. Петрова стосовно дослідження українських старожитностей та пам'яток культури висвітлено в статтях Іларіона Свєнціцького. У роботі Д.І. Дорошенка подано аналіз історичних розвідок М.І. Петрова у VІІ і VІІІ випусках “Памятников русской старины в западных губерниях”, написаних із залученням вченим широкої джерельної бази. К.В. Широцький відзначає глибокі праці М.І. Петрова з києвознавства. Обгрунтованими та принциповими є роботи колег М.І. Петрова - професорів КДА С.Т. Голубєва та А.О. Дмітрієвського.

Період 1930 - 1980-х років не залишив істотних наукових розробок, присвячених особисто М.І. Петрову, однак його ім'я інколи згадувалося у монографічних, енциклопедичних та довідкових виданнях, зокрема у літературознавчих дослідженнях О.К. Дорошкевича, О.І. Білецького, М.П. Комишанченка, києвознавчих працях М.К. Каргера та П.П. Толочка, при підготовці багатотомного видання “Історія міст і сіл України”.

Наприкінці ХХ ст. зростає інтерес до вивчення наукового доробку М.І. Петрова, який за радянської доби замовчувався або спотворювався з ідеологічних причин. Життя та наукова діяльність ученого, здебільшого як історика літератури, висвітлені у праці В.Л. Микитася і Н.Д. Микитась “Академік Микола Іванович Петров. 1840-1921: Біобібліографія”: були зібрані та систематизовані публікації М.І. Петрова - від широко знаних монографічних досліджень до численних маловідомих наукових розвідок; проведений їх науковий аналіз і класифікація; укладена хронологія дат життя та творчості вченого; складені покажчики.

Довідковий характер мають численні енциклопедичні та довідково-бібліографічні статті про М.І. Петрова у таких виданнях, як “Енциклопедія українознавства”, “Українські архівісти” та про його особовий архів - у путівнику “Видатні вчені Національної академії наук України. Особові архівні та рукописні фонди академіків і членів-кореспондентів у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського (1918-1998)”.

У межах досліджуваної теми становлять інтерес роботи А.А. Бойко, Л.М. Дениско, С.3. Заремби, Ю.С. Земського, К.К. Крайнього, Л.А. Проценко, В.І. Ульяновського, М.О. Федоренка, Є.К. Чернухіна, Л.В. Шаріпової, Н.А. Шип, де висвітлено окремі аспекти історико-філологічного доробку вченого та розглянуто музейницьку діяльність М.І. Петрова упродовж його роботи з формування, збереження та дослідження давніх церковних пам'яток у ЦАТ та ЦАМ при КДА. Так, А.А. Бойко подає загальний огляд діяльності М.І. Петрова на посаді редактора “Волынских епархиальных ведомостей” (далі “ВЕВ”), “Киевских епархиальных ведомостей” (далі “КЕВ”) та відомості про тісну його співпрацю з редакціями інших періодичних видань. Глибоку грунтовну оцінку діяльності М.І. Петрова як найвідомішого представника історико-церковної школи КДА дав В.І. Ульяновський, який у своїх дослідженнях детальніше зупинився на внеску вченого у процес формування історико-речової бази для історичних студій КДА та його ролі у становленні нетрадиційного джерелознавства. Нещодавно вийшли праці історика-музеєзнавця К.К. Крайнього, присвячені Київському Церковно-історичному та археологічному товариству, а також історикам Києво-Печерської лаври, зокрема й М.І. Петрову і його ролі у формуванні колекцій християнських культових пам'яток. Однак студії зазначеного автора грунтуються на оглядах діяльності ЦАМ, написаних самим М.І. Петровим, в них мало враховуються інші комплекси документів з його особового архівного фонду та листування. Співпраця М.І. Петрова з Ю.Й. Сіцінським у Подільському єпархіальному історико-статистичному Комітеті досліджувалася Ю.С. Земським. Л.А. Проценко високо оцінює працю М.І. Петрова “Киевский военный некрополь”, хоча й знаходить в ній деякі неточності у фактичному матеріалі. Л.В. Шаріпова детальніше зупинилися на історії рукописного зібрання ЦАМ.

Оцінюючи стан дослідження багатогранної діяльності вченого, слід зазначити, що найбільш вивченими є літературознавчий, історико-філологічний та музеєзнавчий напрями наукової спадщини М.І. Петрова. При наявності значної кількості досліджень, де ім'я Петрова згадувалося в різних аспектах, обрана нами тема стосовно внеску вченого у розвиток археографії, книгознавства та бібліотекознавства в історичній науці досі не була об'єктом спеціального дослідження.

Джерельна база дисертації значна за обсягом і зберігається у різних архівосховищах. Комплексно для вивчення життєвого та творчого шляху М.І. Петрова вона не залучалася до наукового обігу. Найбільший масив архівних документів М.І. Петрова зберігається в ІР НБУВ. Це, зокрема, особовий фонд М.І. Петрова (ф. 225), фонд Київської духовної академії (ф. 160), Літературнi матеріали (ф. І), Історичні матеріали (ф. ІІ), Листування (ф. ІІІ). Архівні матеріали М.І. Петрова також містяться у фондах Ф.І. Титова (ф. 175), С.І. Маслова (ф. 33), П.М. Попова (ф. 285), А.С. Криловського (ф. 184), В.Ю. Данилевича (ф. ХХІХ), М.Ф. Біляшівського (ф. ХХХІ), в Архіві Академії наук (ф. Х). У дослідженні використовуються документи з архіву ІР НБУВ, які містять важливі дані про історію надходження бібліотеки та архіву М.І. Петрова до Бібліотеки (оп.1., од. зб. 40).

Значний комплекс документів М.І. Петрова у ЦДІАК України представлений матеріалами фонду Київської духовної академії (ф. 711), які надають інформацію про участь ученого в бібліотечних комісіях КДА, про його роль у передачі до академічної бібліотеки книг і рукописів з монастирів Київської та Волинської єпархій, про підготовку ним видання джерельного комплексу актів і документів з історії КДА, описів рукописних та музейних колекцій, публікацій рукописних пам'яток. Фонд Церковно-історичного та археологічного товариства (ф. 1396) містить протоколи засідань товариства, акти комісій, створених для огляду пам'ятників давнини, списки експонатів ЦАМ, листування тощо. Важливе значення для висвітлення багатогранної наукової діяльності вченого мають архівні документи фондів Київської духовної консисторії (ф. 127), Харківського історико-філологічного товариства (ф. 2017), Канцелярії київського окремого цензора (ф. 294), Колекції листів (ф. 1271), особових фондів М.Ф. Сумцова (ф. 2052), О.С. Грушевського (ф. 1235). Документи фонду “Київський учбовий округ” (ф. 707) зафіксували інформацію про спроби створення Київського археологічного інституту в 1909-1910 рр.

Архівні матеріали ВР ІЛ представлені листами М.І. Петрова до О.Я. Кониського (ф. 77), рецензією І.Я. Франка на описи київських рукописних зібрань вченого (ф. 3) та фондами видавництва часопису “Літературно-Науковий Вістник” (ф. 78) і “Давні рукописи” (ф. 20).

У ВР РНБ зберігаються листи М.І. Петрова до П.М. Батюшкова (ф. 52), І.В. Помяловського (ф. 608) та ін.

Архівна джерельна база дослідження складається з декількох комплексів документів, зокрема, з біографічних матеріалів, документів службової та громадської діяльності, наукових та творчих матеріалів, епістолярної спадщини, рукописів та друкованих праць інших осіб.

До першої групи джерел відносяться документи, які висвітлюють факти біографії М.І. Петрова, його родовід, сімейні зв'язки та ін. Серед них автобіографії (1911, 1913, 1920 років), послужні списки вченого, спогади, зокрема “Воспоминания старого археолога” тощо.

До другої групи належать джерела, що характеризують службову та організаційно-громадську діяльність вченого, в т.ч. його працю в КДА, як члена Ради Академії від церковно-практичного відділення та члена Правління Академії, участь у бібліотечних комісіях КДА, роботу на посаді секретаря ЦАТ та завідувача ЦАМ, співпрацю з єпархіальними історико-статистичними комітетами, вченими архівними комісіями, церковно-археологічними комітетами, давньосховищами, різними установами, товариствами, організаціями, навчальними закладами, участь в організації та проведенні Археологічних з'їздів, спробі створення Київського Археологічного інституту. Це, насамперед, щоденники находжень музейних предметів, книг і членських внесків в ЦАТ, списки рукописів, доповідні записки про підготовку систематичного каталогу бібліотеки КДА, донесення бібліотечних комісій про результати проведення перевірки стану фундаментальної академічної бібліотеки тощо.

Окреме місце займають видання ЦАТ і ЦАМ при КДА, які в основному готувалися М.І. Петровим, за якими можна простежити формування принципів збирацької роботи вченого і власне науково-організаційну діяльність М.І. Петрова. Серед них певне місце відведене щорічним звітам ЦАТ і ЦАМ, а також повідомленням, рефератам, статтям з організаційних питань діяльності ЦАМ та ЦАТ за 1874-1916 рр., що були опубліковані на сторінках періодичних видань КДА та ЦАТ з метою пошуку, вивчення та збереження історико-культурної спадщини.

Третю групу джерел склали наукові, творчі, педагогічні матеріали: рукописи опублікованих та неопублікованих праць, матеріали, які пов'язані з викладацькою діяльністю вченого в КДА - конспекти лекцій, програми лекційних курсів, нотатки і підготовчі матеріали, бібліографічні нотатки і рецензії, видання фундаментального джерельного комплексу актів і документів з історії КДА, описи рукописних та музейних колекцій, публікації рукописних пам'яток.

Четверта група джерел репрезентує епістолярну спадщину вченого, де листам відводиться роль документів історичного, біографічного і творчого характеру. Найчисленніший комплекс листів зберігається в ІР НБУВ: це понад 3 тис. од. зб. від 830 кореспондентів, серед яких - В.Б. Антонович, Д.І. Багалій, П.М. Батюшков, Д.К. Вишневський, І.І. Вознесенський, М.С. Грушевський, М.П. Драгоманов, Г.П. Житецький, І.М. Каманін, М.І. Костомаров, О.М. Лазаревський, Л.С. Мацієвич, В.М. Перетц та ін. Офіційне листування репрезентоване дописами численних церковно-археологічних та історико-філологічних наукових товариств, духовних установ та організацій, комісій для розбору давніх актів, вчених архівних комісій, бібліотек та духовних академій і семінарій, з якими М.І. Петров мав стосунки, як секретар ЦАТ та завідувач ЦАМ.

До п'ятої групи віднесено рукописи, копії документів з різних архівів, які використовувалися М.І. Петровим для написання своїх праць і розкривають наукову лабораторію вченого.

Отже, проаналізовані вище документи у своїй сукупності є комплексною джерельною базою для розкриття обраної дисертаційної теми.

У другому розділі - “Життя і діяльність М.І. Петрова, формування його як фахівця в галузі бібліотечної і видавничої справи, археографії, джерелознавства та архівознавства” - розглядаються основні етапи життя та діяльності М.І. Петрова, висвітлюються нові факти його наукової біографії, відтворюється процес становлення вченого, як бібліотекознавця і фахівця зі спеціальних історичних дисциплін.

Пропонується методика реконструкції біографії за схемою: дата та місце народження; походження, відомості про родину, батьків; роки навчання, чини, посади та місця служби, коло знайомств (особливо увага приділяється людям, які мали вплив на подальшу долю досліджуваної особи); детальне висвітлення службового шляху, огляд наукових праць, мотиви їхнього написання, відгуки на них; нагороди, премії; зміни інтересів: наукових, службових, приватних (підтвердження архівним матеріалом, мемуарними та епістолярними джерелами); значення та внесок у науку, політику, громадське життя; ідейні переконання та ставлення до тогочасної соціально-політичної дійсності, останні роки життя, роль та місце даної особи в житті країни того періоду.

Подаються основні етапи життя М.І. Петрова (народився 24 квітня 1840 р.): навчання у Макаріївській духовній школі (1850-1856), Костромській духовній семінарії (1856-1861); КДА (1861-1865); педагогічна діяльність на посадах викладача словесності та латини Волинської духовної семінарії (1866-1870), доцента на кафедрі теорії словесності та історії російської літератури КДА (1870-1910), викладача російської мови і словесності у Київському піхотному юнкерському училищі (1870-1873); співробітництво в численних періодичних виданнях - “Трудах Киевской духовной академии”, “Киевлянине”, “Историческом вестнике”, “Московских ведомостях”, “Церковных Ведомостях”, “Славянском обозрении”; діяльність М.І. Петрова на посаді редактора “ВЕВ” (1867-1868), “КЕВ” (1884-1887), “Чтений в Церковно-археологическом обществе”(1883-1916). Акцентується увага на його ролі, як фундатора і почесного члена Історичного товариства Нестора-літописця (1873-1917). Аналізується організаційна діяльність вченого на посаді секретаря ЦАТ і завідуючого ЦАМ (1878-1919). Зазначається, що за педагогічну, наукову і археографічно-літературну діяльність М.І. Петров був нагороджений орденами св. Анни III, ІІ та І ступенів, Станіслава II та І ступенів, орденом св. Володимира IV та ІІІ ступенів, а також Великою золотою медаллю Російського археологічного товариства та багатьма пам'ятними медалями в галузі літератури та історії. Наукові праці вченого відзначено численними преміями, зокрема Румянцевською, Макаріївською, Уваровською.

М.І. Петров був дійсним і почесним членом понад 40 різних установ, товариств, навчальних закладів, комітетів, комісій України, Росії, Білорусії - церковно-археологічних, археологічних, історичних, архівних, бібліотечних, нумізматичних, географічних, духовних.

У розділі досліджена музеєзнавча діяльність М.І. Петрова, його внесок в організацію та функціонування ЦАТ і ЦАМ при КДА.

Організаційно-громадська діяльність М.І. Петрова була тісно пов'язана зі створеними при єпархіях особливими єпархіальними церковно-археологічними комітетами і єпархіальними церковними музеями - давньосховищами. Так, він брав активну участь у діяльності давньосховища Чернігівської єпархії, а також Віленського церковного історико-археологічного комітету та Подільського єпархіального історико-статистичного комітету. Також розглядається співробітництво М.І. Петрова з Полтавським, Псковським, Смоленським церковними історико-археологічними комітетами стосовно віднайдення рукописів та документів з історії церкви та їхнього наукового опрацювання.

На основі аналізу документальних джерел висвітлено роль М.І. Петрова як організатора та учасника Всеросійських археологічних з'їздів, зокрема ІІІ Археологічного з'їзду в Києві (1874 р.), VI - в Одесі (1884 р.), V - в Тифлісі (1881 р.), ІХ - у Вільно (1893 р.), Х - в Ризі (1896 р.), ХІ - у Києві (1899 р.), ХІІ - у Харкові (1902 р.), ХІІІ - в Катеринославі (1905 р.), ХVІ - у Чернігові (1908 р.), кожен з яких був етапним у розробці теоретичних і практичних проблем не тільки археології, а й етнографії, археографії, мистецтвознавства тощо.

Розглянуто діяльність М.І. Петрова в губернських архівних комісіях - Полтавській, Володимирській, Воронезькій, Саратовській, Смоленській, Чернігівській тощо. У 1918 р. вчений був обраний академіком Академії наук України.

Майже впродовж шістдесяти років М.І. Петров самовіддано досліджував давню і нову українську літературу та культуру, історію, археографію, етнографію, славістику, бібліографію, образотворче мистецтво, фольклор, іконографію, нумізматику тощо. Встановлено, що лапідарні біографічні дані про нього подавали всі без винятку енциклопедії та енциклопедичні словники, але жодного разу не перевидавалися його праці, опубліковані за життя мізерними тиражами. Від 1919 р. й донині не написана повноцінна праця про життєвий і творчий шлях видатного вченого та громадського діяча України, яка б спиралася на широкий комплекс архівних джерел.

У третьому розділі -“Бібліотечна та археографічна діяльність М.І. Петрова у галузі вивчення старожитностей та рукописно-книжкової спадщини” досліджується участь вченого в бібліотечних комісіях КДА, розробка принципів формування, систематизації та класифікації приватної бібліотеки і архіву, здійснюється їхня реконструкція. Окремий параграф присвячений участі М.І. Петрова в ревізійній бібліотечній комісії при Раді КДА, його поглядам на комплектування, систематизацію фондів, використання асигнувань на придбання літератури, стан організації книжкових фондів і каталогів, користування бібліотекою КДА тощо. Участь у бібліотечних організаціях та заходах сприяла осмисленню М.І. Петровим необхідності створення у системі каталогів не лише систематичного, а й хронологічного та алфавітного каталогів, каталогів рукописів, рідкісних видань та дублікатів. Для академічної бібліотеки М.І. Петров запропонував нову систему бібліотечної класифікації для каталогів і розташування книжного фонду, зокрема за форматною ознакою.

Як член бібліотечної комісії М.І. Петров брав участь у створенні систематичного каталогу бібліотеки КДА, зокрема ним були сформульовані нові підходи до розробки системи каталогів, їхньої класифікації, алфавітних покажчиків до них та запропонований ряд уточнень до складання бібліографічного опису, зокрема стародрукованих богословських книг. Від 1890 до 1915 р. каталог вийшов у 5-и томах і 13-и випусках.

Висвітлюються структура та основні принципи формування приватної бібліотеки М.І. Петрова, які відбивають основні напрями його наукової діяльності. На основі архівних матеріалів та каталогів, складених М.І. Петровим, вперше проведена реконструкція власного бібліотечного зібрання як книжковoго комплексу, цілісність якого, на жаль, згодом була втрачена, проаналізовано його структуру та зміст.

У дисертації акцентовано увагу на археографічній діяльності М.І. Петрова, зокрема його участі в археографічних експедиціях на Волинь, Поділля та Полісся для підготовки видання “Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край” П.П. Чубинського. М.І. Петров очолив Комісію по прийому книг і рукописів до академічної бібліотеки з монастирів Київської і Волинської єпархій. Багато зусиль доклав вчений як секретар ЦАТ для збереження писемних пам'яток з архівів духовних консисторій та правлінь, монастирів, церков і духовних навчальних закладів для складання історико-статистичних описів церковних архівів. Слід окремо відзначити особисту участь М.І. Петрова в долі архіву Київської консисторії, зокрема, в опрацюванні і передачі “старих справ” архіву до ЦАМ.

М.І. Петров проводив активну роботу в галузі підготовки видань та публікацій матеріалів про Холмську Русь, Волинь, Поділля, Бессарабію, Білорусію і Литву. Ці напрями його діяльності розкрито у листуванні з П.М. Батюшковим та М.І. Городецьким з приводу видання цих праць. Висвітлюється участь М.І. Петрова у створенні Археологічного інституту в Києві.

Отже, важливою складовою наукової діяльності вченого була його бібліотечно-археографічна діяльність, яка була спрямована на збирання, опрацювання та збереження писемних пам'яток.

У четвертому розділі - “Внесок М.І. Петрова у розвиток камеральної й едиційної археографії та книгознавства” узагальнено наукові принципи описування рукописних пам'яток, використані М.І. Петровим при укладанні ним наукових описів матеріалів ЦАМ й монастирських та церковних зібрань м. Києва, проведено аналіз сучасного стану рукописного зібрання ЦАМ в ІР НБУВ.

М.І. Петрову належить опрацювання та залучення до наукового обігу значної кількості оповідних джерел ХVІ-ХVІІІ ст., літературних та історичних пам'яток, зокрема рукописних творів та шкільних поетик ХVII-ХVIII ст., рукописної пам'ятки ХVІ-ХVII ст. повчань преподобного Іова, ігумена почаївського, риторик Феофана Прокоповича, четьї 1397 р., “Сповіді” Іоанна Некрашевича, списку “Палінодій” Захарії Копистенського, “Разговора русина и поляка”, “Разговора Великороссии с Малороссией”, рукопису Семена Дивовича, “Проповідника” Варлаама Ясинського (2-а половина XVII ст.) та ін.

Вченим залучено до наукового обігу значну кількість рукописних та книжних пам'яток з історії церкви, зокрема, тексти прологів, мартирологів, синаксарів, мінелогій, патериків, повчань. Значна робота була проведена М.І. Петровим з пошуку та наукового опису рукописних зібрань різних сховищ Києва і музею ЦАМ, результатом якої стало укладання та публікація “Описания рукописей, находящихся в музее Церковно-археологического общества при Киевской духовной академии” (3 випуски) та “Описания рукописных собраний, находящихся в г. Киеве”.

У цьому розділі розглянуто зібрання рукописів ЦАМ, принципи його наукового опрацювання та схема комплектування, розроблені М.І. Петровим. Колекція ЦАМ зберігалась як у вітринах музею, так і в академічній бібліотеці. До першої її частини належали матеріали з церковної історії та археології, богослов'я, філософії, літератури, права, медицини, збірники документів. Хронологічно зібрання охоплювало матеріали, починаючи від третього тисячоліття до н. е. (ассіро-вавілонські клинописні таблички) і закінчуючи XIX ст. У 1889 р. в музеї налічувалося 21118 експонатів, з яких 1400 - це були акти і грамоти, 1535 - рукописи і стародруки. В бібліотеці зберігалося 1190 книг і брошур. На 1898 р. у музеї знаходилося вже 46893 експонатів. До другої частини колекції ЦАМ, так званого “музейного” відділення академічної бібліотеки, увійшло 3905 од. зб. Проте в офіційному покажчику, без урахування бібліотеки музею, було вказано лише 25093 експонати. Це пояснювалося тим, що чимало гравюр, фотографій, випусків книг (одиничні випуски) та періодичних видань, які при надходженні записувались М.І. Петровим в “Указателе Церковно-археологического музея” окремо, тут з'єднувались під одним номером. Серед наукових здобутків М.І. Петрова один з найзначиміших - це опис та дослідження рукописних книг і писемних пам'яток культури, які він вперше долучив до наукового обігу. Їхня кількість значно перевищує загальний обсяг колекції ЦАМ, яка нараховувала близько 1600 рукописних книг та документів.

У своїй сукупності архівні та бібліотечно-бібліографічні комплекси документів М.І. Петрова дозволили провести в дисертаційному дослідженні порівняльний аналіз сучасного стану рукописного зібрання ЦАМ в ІР НБУВ.

Окремо відзначається співпраця М.І. Петрова із заввіділами рукописів і стародруків книгосховищ Москви та Санкт-Петербурга, зокрема з О.Є Вікторовим (перший хранитель відділу рукописів Московського Публічного і Румянцевського музею), А.Ф. Бичковим (хранитель відділу рукописів і стародруків Імператорської Публічної бібліотеки від 1844 р., а від 1882 до 1899 рр. - її директор) та І.А. Бичковим (завідувач рукописним відділом Імператорської Публічної бібліотеки від 1881 р.).

М.І. Петров був одним з дослідників документальної спадщини КМА та КДА (разом з С.Т. Голубєвим і Ф.І. Титовим), ініціатором та укладачем видання “Актов и документов, относящихся к истории Киевской Академии”. Листування з архімандритом Херсонським і Одеським Димитрієм Ковальницьким висвітлює важливі аспекти процесу роботи М.І. Петрова над виданням “Актов и документов”.

Як свідчать матеріали дослідження, вчений здійснював значну роботу з комплектування старожитностями, співпрацював з науковими установами, багато часу витрачав на налагодження контактів між різними науковими товариствами та окремими дослідниками, опублікував колосальну кількість наукових праць, які висвітлювали малодосліджені на той час питання церковної історії та археології. Найкращі з цих робіт, опубліковані в академічних та інших наукових виданнях, заклали підвалини вітчизняної церковної історіографії.

Організаційна робота М.І. Петрова в ЦАМ сприяла його дослідженням музейних зібрань. Результатом плідної роботи вченого над описами та атрибуціями іконографічних, нумізматичних колекцій стали “Указатель Церковно-археологического музея”, “Альбомы достопримечательностей Церковно-археологического музея при Киевской духовной академии”, описи муравйовський, порфиріївський, сорокінсько-філаретівський, опис старообрядницьких ікон зі збірки В.Фальковського та збірки давніх портретів з Київського митрополичого будинку.

Вчений поділяв свої праці на “особливо важливі у науковому значенні” та на “історично-публіцистичні церковного характеру”. Так, в автобіографії 1913 р. М.І. Петров вважав вартими уваги 70 своїх друкованих праць, а вже у 1920 р. збільшив їхню кількість до 280 назв. Загалом вчений написав близько 400 наукових робіт, які й донині є неоціненною джерельною базою для фахівців - істориків, філологів, мистецтвознавців. Висока оцінка його доробку перевірена часом.

Основні висновки

1. На основі аналізу джерельної бази та історіографії проблеми з'ясовано ступінь дослідженості обраної теми, визначено рівень її джерельного забезпечення.

2. Здійснено реконструкцію наукової біографії вченого; на підставі аналізу його творчості, листування та особистих контактів залучено до наукового обігу нові відомості та уточнення стосовно життєвого та творчого шляху М.І. Петрова. Виявлено, що багатогранна наукова діяльність була тісно пов'язана з вивченням історії церкви, однак загальні інтереси вченого були набагато ширшими: колекції книжок та рукописів у фондах ЦАМ та бібліотеки КДА, у формуванні яких він брав найактивнішу участь, лише на третину були представлені пам'ятками історії церкви.

Встановлено, що творчі зв'язки М.І. Петрова з викладачами КДА (С.Т. Голубєвим, А.О. Дмітрієвським, В.З. Завітневичем, П.О. Лашкарьовим, П.І. Ліницьким, Ф.І. Титовим), заввідділами рукописів і стародруків книгосховищ Москви і Санкт-Петербурга (О.Є. Вікторовим, А.Ф. Бичковим, І.А. Бичковим), співпраця з київськими та львівськими вченими (В.Б. Антоновичем, П.М. Владимировим, М.П. Дашкевичем, В.С. Іконниковим, В.М. Перетцом, І.О. Сікорським, І.С. Свєнціцьким, К.Й. Студинським, Г.Г. Павлуцьким, Т.Д. Флоринським) розширили діапазон археографічних, книгознавчих та бібліотекознавчих досліджень вченого.

Досліджено редакційно-видавничу діяльність М.І. Петрова, пов'язану з підготовкою видань “ВЕВ”, “КЕВ”, “ТКДА” та публікацій ЦАТ.

3. Зібраний та узагальнений у дослідженні фактичний матеріал дав змогу визначити пріоритетні напрями наукової діяльності М.І. Петрова та етапи становлення його як бібліотекаря та археографа.

Перший досвід в галузі бібліотечної справи, бібліографії та книгознавства М.І. Петров отримав у Костромській духовній семінарії, де був призначений бібліотекарем. Згодом, як член бібліотечних комітетів та комісій КДА, вчений розробляв програми щодо організації книжкових фондів та каталогів, аналізував нові бібліотечні розробки і впроваджував їх у практику бібліотеки КДА (прогресивна система бібліотечної класифікації для каталогів, розташування фонду за форматно-систематичною ознакою), сприяв поповненню академічної бібліотеки книгами та рукописами з монастирів Київської та Волинської єпархій.

Встановлено етапи формування М.І. Петрова як археографа: від написання передмов до публікацій окремих документів (передмови до драматичних творів Г. Кониського), через процес підготовки, редагування, публікації окремих рукописних пам'яток (повчання преподобного Іова Почаївського, Феодосія Печерського), описування рукописно-книжкової спадщини приватних колекційних зібрань (бібліотеки Шодуарів, Соломки) до фундаментальних описів рукописно-книжкових колекцій (колекцій ЦАМ при КДА, київських зібрань).

Доведено, що проведення археографічних експедицій з метою дослідження та опису старожитностей і рукописно-книжкової спадщини архівів та бібліотек Волині, Поділля й Полісся для підготовки до видання “Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край” П.П. Чубинського і збирання матеріалів для історико-археографічних праць “Холмская Русь”, “Волынь”, “Белоруссия и Литва”, “Подолия”, “Бессарабия” сприяли набуттю досвіду вченим в галузі польової, камеральної та едиційної археографії.

4. Через наукове осмислення архівної спадщини вченого досліджено організаторську діяльність М.І. Петрова у ЦАТ (співпраця з єпархіальними історико-статистичними та церковно-археологічними комітетами, давньосховищами; участь у роботі археологічних з'їздів та вчених архівних комісій).

5. Проаналізовано діяльність М.І. Петрова на посаді завідуючого ЦАМ, визначено принципи збирацької роботи вченого, що декларувалися ним значно ширшими за принципи укладання традиційного церковного зібрання (завдяки зусиллям М.І. Петрова в музеї зберігалося багато експонатів, що безпосередньо не стосувалися церковної археології). Він був опонентом А.О. Дмітрієвського, який вважав, що музей має бути лише підручною базою для підтримки навчального процесу в КДА і тим самим принижував загальнонаукове та культурологічне значення фондів ЦАМ.

Встановлено джерела комплектування рукописно-книжкового фонду музею (вилучення особливо цінних рукописів і стародруків, які знаходились в бібліотеці без відчудження їх із академічної власності, з церковних і монастирських різниць та бібліотек; з матеріалів археологічних експедицій, влаштованих членами ЦАТ; дари від випускників КДА, окремих приватних колекціонерів, наукових товариств; купівля). Визначено сучасний стан рукописних колекцій і зібрань ЦАМ, що зберігаються в ІР НБУВ.

6. Проведено реконструкцію бібліотечно-архівного зібрання вченого. Головними джерелами вивчення складу і змісту бібліотечного зібрання М.І. Петрова є “Каталог книг и периодических изданий, принадлежащих Н.И. Петрову, составленный 8 марта 1880 р.”, перелік “Книг, пожертвованных в библиотеку Киевской Духовной академии заслуженным профессором той же Академии Николаем Ивановичем Петровым” та “Каталог книг “Petroviana”. Бібліотека М.І. Петрова (на жаль, на сьогодні розпорошена) налічувала 3218 позицій і містила літературу духовного змісту, книги з літературознавства, мовознавства, історії, археології, географії, каталоги і описи давніх рукописів та стародруків, видання різних наукових установ, закладів і товариств, бібліографічні і періодичні видання.

7. Внесок М.І. Петрова у розвиток камеральної та едиційної археографії, книгознавства полягає у здійсненні грунтовної публікації актових джерел з історії Києво-Могилянської та Київської духовної академій (“Акты и документы, относящиеся к истории КДА”), яка є базовою для проведення історичних досліджень. Підготовкою та виданням перших наукових описів матеріалів ЦАМ й монастирських та церковних зібрань м. Києва (“Описание рукописей, находящихся в музее Церковно-археологического общества при Киевской духовной академии” та “Описание рукописных собраний, находящихся в г. Киеве”) були вперше залучені до широкого наукового обігу детальні відомості про склад та зміст зібрань: атрибутовано кожну писемну пам'ятку та актовий документ, проведено палеографічне, текстологічне та мовознавче дослідження окремих, найзначиміших писемних джерел. “Описания” М.І. Петрова й донині є основними найповнішими систематичними науково-пошуковими та обліковими документами ІР НБУВ.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Приватна книгозбірня філолога та історика церкви М.І. Петрова: реконструкція зібрання // Бібл. вісн.- 2003.- №3.- С. 29-32.

2. “Воспоминания и переписка к разным лицам. 1840-1882” М.І. Петрова як джерело реконструкції біографії та творчості вченого // Студії з архівної справи та документознавства.- К., 2002.- Т. 8.- С. 118-123.

3. Родинне листування М.І. Петрова у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського // Рукописна та книжкова спадщина України.- К., 2002.- Вип. 7.- С. 14-21.

4. Рукописні матеріали М.І. Петрова і традиції збирацької діяльності та особливості формування рукописного фонду бібліотеки Київської Духовної академії // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського.- К., 2002.- Вип. 9.- С. 327-336.

5. Роль М.І. Петрова у створенні Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії // Библиотечное дело и краеведение: Сб. науч. тр.- К.; Симферополь, 2002.- Вып. 4.- С. 72-77.

6. Внесок Г.П. Житецького в розробку перших нормативних документів для описування рукописних зібрань відділу рукописів ВБУ (20-і роки ХХ ст.): Збірка ЦАМ КДА // Рукописна та книжкова спадщина.- К., 2002.- Вип. 6.- С. 36-41.

7. Особливості формування рукописного фонду НБУВ (20-і роки ХХ ст.) // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського.- К., 2001.- Вип. 7.- С. 262-268.

8. Огляд архіву митрополита Платона // Рукописна та книжкова спадщина України.- К., 1998.- Вип. 4.- С. 164-171.

9. Підручна бібліотека Інституту рукопису: до питання формування // Наукова бібліотека в сучасному соціокультурному контексті. Міжнар. наук. конф. (12-15 жовтня 1993 р.): Тези доп. і повідом.- К., 1993.- С. 102-104.

Анотація

Сохань С.В. Бібліотечно-археографічна діяльність М.І. Петрова (1840-1921). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського.- Київ, 2003.

Дисертація присвячена бібліотечно-археографічній діяльності філолога, історика, археографа, книгознавця, професора Київськoї духовної академії, завідуючого Церковно-археологічним музеєм М.І. Петрова. Особливу увагу приділено основним напрямам наукової діяльності вченого в галузі вивчення духовної культури, зокрема, історії писемної та книжкової спадщини; значному внеску у розвиток польової, камеральної та едиційної археографії; формуванню рукописно-книжкових колекцій і зібрань ЦАМ, бібліотеки КДА; організації власного книжкового зібрання. Встановлено творче професійне середовище М.І. Петрова, його наукові контакти в галузі бібліотечно-археографічної діяльності. Досліджено науково-організаційну роботу вченого у Церковно-археологічному товаристві, участь в археологічних з'їздах, наукових товариствах, архівно-археографічних комісіях. Проведено аналіз сучасного стану рукописного зібрання ЦАМ в ІР НБУВ.

Ключові слова: М.І. Петров, історія бібліотечної справи, бібліотечно-археографічна діяльність, археографія, писемна пам'ятка, Бібліотека Київської духовної академії, Церковно-археологічне товариство при Київській духовній академії, Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії.

Annotation

Sokhan S.V. Library-archeographical M.I. Petrov's activity (1840-1921). - Manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Historical Sciences speciality 07.00.08 - book science, library science, the science of bibliography. Vernadsky National Library of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to library activity of the philologist, historian, bibliologist, professor of the Kyiv Theological Academy, Church-Archeographical museum manager M.I. Petrov.

The special attention is given to the basic directions of scientific activity of the scientist in the field of studying theological culture, namely a history of a hand-written and book heritage; to significant contribution to development of the field, cameral and editional archeography (searching, gathering, the description and the publication of hand-written monuments and documents); to hand-written and books collections formation of a Church-Archeographical museum, Kyiv Theological Academy library; to the organization of own book collection.

M.I. Petrov's creative and professional environment, his scientific contacts is established in the field of library-archeographical activity. Scientific-organizational work of the scientist in a Church-Archeographical society, participation in archeographical congresses, scientific organizations the archival-archeographical commissions is investigated.

Key words: M.I.Petrov, a history of library science, library-archeographical activity, archeography, hand-writting monument, library of the Kyiv Theological Academy, Church-Archeographical society Kyiv Theological Academy, Church-Archeographical museum of the Kyiv Theological Academy.

Аннотация

Сохань С.В. Библиотечно-археографическая деятельность Н.И. Петрова (1840-1921). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.08 - книговедение, библиотековедение, библиографоведение. Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского.- Киев, 2003.

Диссертация посвящена библиотечно-археографической деятельности филолога, историка, археографа, книговеда, професора Киевской духовной академии, заведующего Церковно-археологическим музеем Н.И. Петрова. Особое внимание уделено основным направлениям научной деятельности ученого в области изучения духовной культуры, в частности, истории письменности и книжного наследия, формированию рукописно-книжных коллекций и собраний ЦАМ, библиотеки КДА, организации личного книжного собрания.

...