Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ ст. позначений хвилею підвищеної зацікавленості усіма надбаннями культури, що містять у собі так званий ірраціональний елемент. Однією з головних причин цього було заперечення сцієнтистичної парадигми і надання переваги парадигмі первісній, магічній, завдяки якій людина може почуватися когерентною частиною Всесвіту. У сцієнтистичній парадигмі об'єкт повністю підпорядкований науковим принципам, на які суб'єкт не впливає. У магічній парадигмі об'єкт і суб'єкт належать одному світові, оскільки предмети наділені чуттям. Отож, у добу повної уніфікації, що спирається на основи західних систем вартостей, чи такої, що була нав'язана тоталітарними системами, саме дослідження інших форм свідомості дає можливість вивчати зовсім інший рід дійсності.

Такою дійсністю, заснованою на засадах традиційних культур, є українська заклинальна традиція. Культура східних слов'ян у європейському контексті є тим своєрідним евенементом тривкості збереження багатьох елементів магічного мислення, на яке спирається так звана народна візія світу. Тому дослідження народного розуміння світу дає необхідний ґрунт для новаторського розгляду багатьох явищ народної культури, зокрема образів, що присутні в ритуалах заклинання.

Відтак, актуальність теми дисертації визначається тим, що українська фольклористика лише в останні роки дістала можливість ширше вивчати праці авторитетних зарубіжних учених, зокрема філософів, етнологів, фольклористів, психологів, релігієзнавців тощо, котрі у різних аспектах розглядали магію як своєрідний вид свідомості. Оскільки українська заклинальна традиція, як і традиційна магія інших народів (шаманізм народів Азії, Африки, Австралії, Північної та Південної Америк), побудована за певними основними схемами, авторка дисертаційної праці вважає за доцільне звернутися до наукових досліджень питань теорії та функції магії, що розвивалися в рамках окремих течій культурної антропології, зокрема шкіл англосакської культурної антропології та французької етнології. Це дало змогу поглянути на українську заклинальну традицію як на своєрідну вербально-предметно-акціональну тріаду, якій притаманні:

– словесно-акціональний характер, що виступає в конкретному прагматичному контексті (ситуативному і культурному) та переважно використовує предмети;

– характерна мовна структура і форма (жанрово-змістова, синтаксична і лексична) та чітко окреслені умови використання;

– об'єднання зі сакрум, що має символічний характер (партиципує з семантичними площинами "святості", "дієвості" і "рівноваги").

Актуальним є й питання так званого народного світогляду, який був результатом глибинного бажання наділити усі явища певним сенсом та віднайти формули, що мали пояснювати народження світу, людей та всіх істот. Без розуміння народної філософії життя неможливо збагнути процеси, що формують духовне обличчя сучасної України.

Введення в широкий обіг оригінальних наукових поглядів на витоки та функції магії апологетів еволюціонізму, французької соціологічної школи, функціоналізму, структуралізму, етнопсихології, філософії, культурології та їх співставлення з дослідженнями українських учених і джерельним матеріалом видається сьогодні особливо доцільним з огляду на швидкий розвиток фольклористики, етнології та народознавства після набуття Україною незалежності.

Отже, вибір теми дисертаційного дослідження зумовили актуальність і важливість даної наукової проблеми, її недостатнє науково-теоретичне опрацювання та необхідність більш повного вивчення українських заклинальних обрядів як однієї з частин світової традиційної магії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота "Українські народні замовляння: питання походження і поетики" є складовою комплексного дослідження "Актуальні проблеми теорії фольклору та історії української фольклористики", яке виконується на кафедрі української фольклористики ім. Ф. Колесси Львівського національного університету ім. І. Франка, а також відповідає її навчальним програмам. Тема дисертації затверджена Вченою радою Львівського національного університету ім. І. Франка (протокол № 11/2 від 23 лютого 2000 р.).

Метою дослідження є спроба довести, що заклинальний обряд і пов'язані з ним замовляння:

– зберегли так звану народну філософію життя, що виявляється у глибинному переконанні про взаємозв'язки Космосу і природи, об'єднані з людською системою вартостей та етосом сільського суспільства;

– є комунікаційним актом, покликаним зберегти так званий принцип космічної рівноваги.

Для цього у роботі передбачено вирішити такі завдання:

– виявити вплив космогонічного міфу на формування змісту і структури українських замовлянь;

– проаналізувати всі ймовірні комунікаційні засоби, що використовуються у словесному, предметному та акціональному кодах ритуалу заговорювання;

– у словесному, предметному та акціональному кодах виявити основні принципи, притаманні первісному мисленню, зокрема принципи аналогії, приналежності, містичної партиципації тощо.

Об'єктом дослідження є українська заклинальна традиція у трьох комунікаційних виявах: словесному (обмін інформацією), предметному (обмін добром) та акціональному (обмін силою). Аналіз охоплює як вербальні, так і невербальні компоненти ритуалів заговорювання, що виконуються в контексті народної медицини та обрядового циклу.

Предметом дослідження є генеза та функціонування замовлянь у контексті народної медицини, календарно-обрядового і родинно-обрядового циклів. Окрема частина праці присвячена поетиці замовлянь, зокрема стилістичним засобам та поетиці основних образів, які підкреслюють функціональне спрямування цього жанру народної творчості.

Джерельною базою дослідження є близько п'ятсот текстів українських замовлянь, опублікованих у збірниках українських замовлянь та окремих дослідженнях з проблем фольклористики і народознавства. У роботі використано більше шістдесяти текстів замовлянь, які авторка зібрала під час польових досліджень на Гуцульщині (квітень 1998 р.), Закарпатті (квітень 1999 р.), Волинському Поліссі (січень 2000 р.) та Сумщині (серпень 1997 р., липень 2002 р.). У даній дисертаційній праці термін "замовляння" вживається як загальне поняття усіх жанрових різновидів магічної поезії. Оскільки дослідженням жанрової класифікації текстів оказіональної поезії займалися найвидатніші українські фольклористи М. Сумцов, О. Потебня, М. Грушевський, Ф. Колесса та сучасні дослідники Г. Сухобрус, М. Новикова, Т. Лукінова, О. Гінда, І. Гунчик, О. Павлов тощо, авторка вважала за доцільне не зосереджуватися на аналізі цього питання.

Методами дослідження означеного матеріалу були структурно-семіотичний, історико-генетичний, історико-порівняльний та естетичний. Так, значеннєве наповнення образів-символів виявляється на основі використання передусім структурно-семіотичного методу, а реконструкція змісту окремих архаїчних образів замовлянь здійснюється за допомогою історико-генетичного методу.

Заявлені у дисертації проблеми вимагали використання теоретичних положень багатьох суміжних до фольклористики наук, зокрема філософії, етнографії, історії, етнопсихології, антропології, мовознавства тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в ньому:

– уперше в українській фольклористиці зроблено спробу системного дослідження змісту, поетики та структури українських замовлянь;

замовляння народне українське поетика

– застосовано досягнення суміжних до фольклористики наук, зокрема сучасних антропологічних розвідок, в рамках яких вивчалися принципи так званого магічного мислення;

– виявлено усіх можливі образи космогонічного міфу, що збереглися у змісті та структурі замовлянь;

– розроблено класифікацію обряду заговорювання у словесній та предметній площинах ритуалу за принципами, притаманними магічному мисленню.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що вона є певним внеском у дослідження залишків первісної міфології українського народу. Завдяки порівняльному методу у роботі детально проаналізовано образи, притаманні верхній, середній та нижній космічним зонам, що зафіксовані у текстах замовлянь із різних регіонів України. Серед них тексти з такими образами, як Змій, св. Юрій, св. Ілля, св. Михаїл, півень, орел, сокіл, ворон, кінь, місяць, заєць, змій-дракон, вуж, гадюка, риба, черепаха та інші.

У роботі згідно з принципами міфологіки здійснено спробу класифікації таких видів терапевтичних дій: зав'язування, гасіння, скручування, замикання, вживання предметів аналогічного кольору і форми, єднання хвороби з елементами потойбічного світу, закопування, відкидання і топлення різних частин тіла хворого, вирощування ковтуна, з'їдання записаних на папірці чи хлібі молитов або власного ім'я, прибивання хвороби цвяхом, замовлення амулетом, кидання вугликів на воду, виливання воску, викачування яйцем, обкурювання, обмивання свяченим зіллям і водою, плювання, мазання екскрементами, спалювання, запікання тощо.

Практичне значення дисертації полягає у введення в науковий обіг записів більше шістдесяти текстів українських замовлянь, які авторка зібрала під час наукових експедицій.

Окремі положення роботи знайдуть подальший розвиток у працях з фольклористики, етнології, етнопсихології та народознавства. Матеріали дисертації можуть бути використані в курсі вивчення усної народної творчості у вищих та середніх навчальних закладах, при написанні відповідних розділів підручників, навчальних посібників, енциклопедичних і довідкових видань, курсових і дипломних робіт.

Апробація результатів дисертації відбувалася паралельно з опрацюванням окремих її розділів. Основні положення дослідження доповідалися на таких регіональних та міжнародних конференціях:

1. Міжнародні наукові читання "Витоки" за участю української, німецької та кашубської нацменшин Польщі (Лемборк, Польща, квітень 2003 р.).

2. Звітна наукова конференція Львівського національного університету ім.І. Франка за 2003 рік.

3. Науковий семінар кафедри української фольклористики ім. Ф. Колесси Львівського національного університету ім. І. Франка (березень 2004 р.).

4. Міжнародна наукова конференція "Людина в просторі етнічної культури" Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (14-15 травня 2004 р.)

Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української фольклористики Львівського національного університету імені Івана Франка (18 листопада 2004 р., протокол №5).

Публікації. Окремі положення дисертації викладені у чотирьох публікаціях, загальним обсягом близько 3,5 друкованих аркуша.

Обсяг і структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії, що нараховує 201 позицію, та додатків. Загальний обсяг дисертації 257 сторінок, з них 192 основного тексту і 65 сторінок додатків.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано вибір теми, визначено мету дослідження, його об'єкт та предмет, окреслено джерельну базу. Розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів. У цій частині подано коротку характеристику методів, що були використані у роботі, зазначено конференції, на яких апробовано результати дисертаційного дослідження.

Перший розділ дисертації - "Питання магічного мислення у дослідженнях ХІХ і ХХ ст" складається із таких підрозділів: "Еволюціонізм: концепція магії Едуарда Тейлора та Джеймса Фрейзера", "Французька соціологічна школа - Еміль Дюркгайм, Марсель Мос та Оурі Юбер", "Концепція mentalitetй primitive Люсьєна Леві-Брюля", "Категорії первісного мислення у концепціях функціональної школи", "Структурний аналіз особливостей первісного мислення - Клод Леві-Строс", "Логіка символічних взаємозв'язків - британський вчений Едмунд Рональд Ліч", "За межами антропологічних рамок - психологічні інспірації", "За межами антропологічних рамок - філософські інспірації", "За межами антропологічних рамок - культурологічні інспірації Мірча Еліаде", "Внесок української науки у дослідження принципів магічного мислення".

У цьому розділі зроблена спроба представити українську заклинальну традицію у контексті світових міфологічних наукових досліджень з питань теорії та функцій магії. Оскільки найбільш вагомий внесок у вивчення цих питань зробили апологети європейської культурної антропології, у першому розділі проаналізовано основні концепції прибічників еволюціонізму, соціологічної французької школи, функціоналізму, структуралізму, етнопсихології, філософії та культурології. Огляд головних ідей праць Дж. Фрейзера, Е. Тейлора, Е. Дюркгайма, М. Моса, О. Юбера, Л. Леві-Брюля, А.Р. Радкліфа-Брауна, Б. Маліновського, К. Леві-Строса, Е. Ліча, З. Фройда, К. Ґ. Юнґа, Е. Гуссерля, М. Гайдеґґера, Е. Кассірера, М. Еліаде та окремих представників американської психологічної антропології (Рут Бенедікт, Марґарет Мід) і психоаналітичної мікроантропології (Бруно Бетельгайм) дав змогу подивитися на українську заклинальну традицію як на явище, притаманне усім традиційним культурам світу, та представити магію як своєрідний вид свідомості.

Окреме місце у роботі зайняв аналіз внеску української науки у дослідження принципів магічного мислення. Авторка розглянула доробок найвидатніших українських фольклористів М. Костомарова, О. Котляревського, М. Сумцова, І. Франка, В. Гнатюка, М. Грушевського, К. Грушевської, К. Сосенка, О. Потебні. Так, акцентуючи на незаперечному новаторстві О. Потебні у підході до визначення вагомості культурного контексту досліджуваних явищ, зазначено, що вчений, вказуючи на те, що аналогічні явища можуть набувати відмінного значення залежно від місця в загальній ієрархії та способів зв'язку з усіма іншими елементами, підкреслив, що українські дослідження первісної культури не тільки не відстають від європейських учень, а можуть їх значно випереджати. Отож, праці видатних етнологів ХХ ст.е. Дюркгайма, О. Юбера, М. Моса, Б. Маліновського, К. Леві-Строса, Е. Ліча підтвердили, що способи класифікації та категоризації дійсності, які властиві різним архаїчним культурам, не можна повноцінно охарактеризувати без того культурного контексту, в якому вони виступають.

Аналіз українських та світових концепцій про витоки та функції явищ магічної культури дав змогу виявити певні закономірності народної концепції світу, яка має пряме відображення у заклинальних обрядах. Це дозволило зрозуміти, що:

1) одними з основних факторів, що детермінували принципи магічного мислення, були близьке співжиття людини з природою та релігійне походження основних категорій мислення;

2) суттєвим чинником, що визначав структуру архаїчного мислення, було розмежування сфер сакрум і профанум;

3) існували спільні зі сферою підсвідомого елементи явищ магічної культури;

4) усі елементи культурного явища є складовими одного коду в межах комунікативної дії;

5) магічне мислення спирається в основному на три принципи: закон аналогії, категорію appartenances та категорію містичної партиципації.

Другий розділ - "Вплив космогонічного міфу на формування змісту та структури українських замовлянь" складається із таких підрозділів: "Структура світу в українських замовляннях", "Схема послідовності ритуальних дій", "Походження хвороб, віддзеркалене у текстах замовлянь", "Модель людської поведінки, віддзеркалена у замовляннях".

У цьому розділі зроблено спробу застосування досягнень світової антропології для вивчення народної магії в українській заклинальній традиції. Ритуали заговорювання, що виконуються у народній медицині та обрядовому циклі, аналізуються під кутом впливу космогонічного міфу на формування змісту та структури українських замовлянь.

Щоб вичерпно зрозуміти вплив міфу про створення світу на формування заклинального жанру необхідно звернутися до поняття священного простору і часу. Отож, першим релігійним досвідом людини, що став основою її роздумів про своє місце у Всесвіті, було усвідомлення неоднорідності простору. Власне поділ простору на священне та мирське був початком створення Світу, упорядкуванням Хаосу. Досвід сакрум став найважливішим моментом, "точкою виходу", що визначив усі майбутні рухи. Усвідомлення та втілення священного у життя відкрило людині її основний орієнтир - центр (axis mundi).

Аналогічне значення для первісних суспільств мав час, поділений на так званий мирський час, в якому людина займалася діями, що не мали релігійного значення, і священний час, що завжди реактуалізовував час творення. Ці види часу мали зв'язок безперервності, а ритуали допомагали людині перейти від одного часу до іншого. Водночас вони мали суттєві відмінності: мирський час був часом, що протікає, а священний час за самою своєю природою був повторюваним, циклічним. Він завжди реактуалізовував те, що було на початку, себто первісний акт творення. Отже, кожне свято зверталося in illo tempore, а тому супроводжувалося ритуалами переходу.

Людина первісних культур реактуалізовувала космогонію не тільки тоді, коли створювала свою територію (наприклад, місто, хату), а й під час лікування, відродження людської істоти. Таким чином, космогонічний міф був символом будь-якого творення, повертав людину, якій був призначений, in illo tempore, у прачас. Ця концепція зцілення передбачала і надалі передбачає не "лікувати", а "створювати наново". Але це можна робити лише через символічне повернення космогонії, яка є зразковою моделлю будь-якого акту творення.

Відтак космогонічний міф у ритуалі зцілення виявляється в таких площинах:

а) визначає структуру світу;

б) дає схему послідовності ритуальних дій;

в) пояснює походження хвороб;

г) дає модель людської поведінки.

Отже, у підрозділі "Структура світу в українських замовляннях" авторка зробила спробу декодувати усі символи, пов'язані з космогонічним міфом, присутні у текстах замовлянь та обрядових діях, що супроводжують заклинальний ритуал. На основі аналізу близько п'ятсот текстів заговорів виявлено такі космогонічні образи:

– axis mundi репрезентують гора, дуб, яблуня, груша, явір, калина, верба, острів, камінь, місце, "де билися три брата", "Вавілон-город", "Соборна Апостольська Церков", Київ тощо;

– нижня космічна зона зображена у символах Місяця, міфічного Змія-дракона, чортів, змії-кропиці, цариць Киліяни, Іліяни, Веретениці, Олени-змії, цариці-Яриці, царя Гадюна, гадини Яселухи, царя Савула, Хіврі, цариці Вольги, п'явочки-гадочки, змія колгучого, баби Вертіци, дєви Волосіци, цариць Куфії, Невії і Полії, срібяної цариці, змії Шкаралупеї, цариці Шевелі, Хохи-Ярохи, царя Даніла, Адольа, Паперовщика, вужа Папеляка, черепахи, кита-риби тощо;

– середню космічну зону представляють Місяць, "заєць у полі", "мертвець у гробі" тощо;

– символічним зображенням верхньої космічної зони є Місяць, міфічний вогняний Змій, Юрій на білому коні, "святий Георгій хорти припиняющий", "Михаїл на воротах у червоних чоботах", "Архангел Михаїл з дротяним кнутом", "Огні, ангели і архангели", "Святі архангели і ангели, Михаїл, Гавриїл, Уриїл, Сарафаїл", "Ілля на коні, півень на камені", "орел сизокрилий на колючій груші", "дванадцять соколів на дванадцяти дубах на морі на окіяні", "ворон на камені на синьому морі" тощо.

На основі аналізу текстів замовлянь та обрядових жестів у підрозділі "Схема послідовності ритуальних дій" здійснено реконструкцію послідовності лікувальних дій, визначених космогонічним міфом. Виявлено, що ритуал заговорювання пов'язаний з обрядом ініціації, що відбувається у двох вимірах, зокрема з ініціаційною подорожжю знахаря у прачас з метою відшукування лікувальних засобів та ініціаційним символічним новонародженням хворого. Представлено ряд різноманітних засобів передавання комунікату про символічну смерть "пацієнта", у тому числі застосування предметів, пов'язаних зі смертю, контакт із небіжчиком, закопування хворого в землю, "зв'язування" хвороби, її лякання і нищення за допомогою предметів, що мали контакт зі сакрум тощо.

У підрозділі "Походження хвороб, віддзеркалене у текстах замовлянь" наведено приклади вагомості ритуального згадування хвороби або демона, що її викликав. На основі текстів українських замовлянь доведено, що походження ліків та хвороби тісно переплітаються з космогонічним міфом.

У четвертому підрозділі "Модель людської поведінки, віддзеркалена у замовляннях" зазначено, що в архаїчних віруваннях постійне повторення божественних жестів відбувається на засаді imitatio dei, тобто наслідування Бога. Священний календар щорічно повторює те саме свято, ті самі міфічні події, тобто повертає певну кількість божественних жестів, тим самим наче реактуалізуючи священний час. У далекому минулому всі людські органи, фізіологічні відчуття і жести мали релігійний зміст, адже всі типи людської поведінки були відкриті богами в прачасі, які заснували різні види праці, показали, як їсти, кохатися чи говорити. Віру у нормативність або ненормативність окреслених жестів авторка аналізує на основі текстів українських замовлянь, що здебільшого використовуються у календарно-обрядовому циклі.

Третій розділ - "Комунікативні функції основних принципів побудови заклинального обряду та замовлянь - логіка символічних структур" складається з таких підрозділів: "Словесна комунікаційна площина - обмін інформацією", "Предметна комунікаційна площина - обмін добром", "Акціональна комунікаційна площина - обмін силою".

У цьому розділі проаналізовано усі комунікаційні засоби, що присутні в заклинальних діях у межах народної медицини та календарно-обрядового і родинно-обрядового циклів.

Зазначається, що комунікація у процесі заговорювання має характер взаємодії - від людей до духів і від духів до людей, а тому чаклун є відправником та одержувачем певної інформації. Під час акту комунікації, що включає як вербальні, так і невербальні компоненти, знахар одночасно кодує і декодує усі сигнали, знаки і символи. Код, що передається у вигляді сигналів, знаків і символів, має три площини: словесну (обмін інформацією), предметну (обмін добром) та акціональну (обмін силою). Основою цих площин завжди залишається принцип космічної рівноваги. Таким чином, обмін інформацією між знахарем та потойбічними силами сприймається як "переговори" щодо умов одержання того, чого бракує для збереження принципу космічної рівноваги. Обмін предметами здебільшого має на меті здобути прихильність вищих сил й одержати те, чого бракує (це може бути, наприклад, одержання здатності до віщування). Обмін силою, що також відбувається за посередництвом знахаря, полягає у передачі частини, якої бракує "цьому" або "тому" світам.

У зв'язку з цим стверджується, що структура ритуалу, у тому числі й ритуалу заговорювання, має характер своєрідної вербально-предметно-акціональної тріади, але в деяких випадках обмежується словесно-акціональною діадою. Про народні словесні ритуали, якими є замовляння, можна сказати, що вони є мовою-дією, яку супроводжують реквізити (предмети). Отже, народний словесний ритуал має:

– словесно-акціональний характер, що виступає в конкретному прагматичному контексті (ситуативному і культурному) та переважно використовує предмети;

– характерну мовну структуру і форму (жанрово-змістову, синтаксичну і лексичну) та чітко окреслені умови використання;

– об'єднання зі сакрум, що має символічний характер (партиципує зі семантичними площинами "святості", "дієвості" і "рівноваги").

Таким чином, у підрозділі "Словесна комунікаційна площина - обмін інформацією" стверджується, що словесна площина ритуалу заговорювання використовує ряд жанрово-змістових, синтаксичних і лексичних засобів, які творять неповторну мовну структуру і форму. Усі тексти замовлянь побудовані згідно з принципами магічного мислення (аналогія, приналежність, мовне табу), а тому здійснюють подвійну функцію. Так, завдяки символічному характерові вони партиципують зі семантичними площинами "святості", "дієвості" і "рівноваги", тобто виконують свою утилітарну функцію, а завдяки широкому використанню поетичних тропів стали своєрідним шедевром і доказом неабиякої творчої уяви наших предків.

У підрозділі "Предметна комунікаційна площина - обмін добром" описано предметну комунікаційну площину, яка використовує три закони міфологіки: аналогію, категорію приналежності та категорію містичної партиципації. Відповідно до цього у роботі здійснено спробу класифікації народних терапевтичних методів. Отож, до лікувальних засобів, що спираються на принципі аналогії (подібне виліковує подібне), можна віднести такі дії: зав'язування, гасіння, скручування, замикання, вживання предметів аналогічного кольору і форми та єднання хвороби з елементами потойбічного світу. На категорію приналежності спирається любовна магія, дії, пов'язані з закопуванням, відкиданням, топленням нігтів, волосся або одягу хворого, вирощування колтуна і з'їдання записаного на хлібі чи папері власного імені тощо. У своїй основі категорію містичної партиципації мають такі дії: прибивання хвороби цвяхом, замовлення амулетом, кидання вугликів на воду, виливання воску, викачування яйцем, обкурювання, обмивання святим зіллям і святою водою, плювання, мазання екскрементами, спалювання, запікання, з'їдання записаних на хлібі чи папері магічних формул, замолення хвороби молитвами та інші.

Розглядаючи акціональну комунікаційну площину замовляльного ритуалу, авторка виявила, що одним із найважливіших аспектів у процесі обміну силою є тактика, яку знахар використовує стосовно хвороби. Не менш суттєвими компонентом діалогу між знахарем і хворобою є таємничі жести, звуки і рухи та розташування ритуалу у відповідному просторі і часі. Отож, кожна вибрана знахарем тактика, пора доби, тижня чи року має в кінцевому підсумку призвести до встановлення стану так званої космічної рівноваги, тобто до стану, в якому кожен елемент, що належить до однієї з трьох космічних зон, буде знаходитися на своєму місці.

Висновки

У дисертації запропоновано нове вирішення наукової проблеми дослідження українських замовлянь, що виявляється у поєднанні двох систем: фольклору і ритуалу.

Сферою побутування замовлянь є народна медицина та ритуально-обрядовий комплекс, що включає календарну, родинну, оказіональну обрядовість, традиційну господарську діяльність і щоденний побут.

Для комплексного аналізу замовлянь враховано такі бінарні опозиції, як: сакрум - профанум, свій - чужий, верх - низ, вогонь - вода, центр - межа тощо.

Ритуал замовляння є актом комунікації, що передбачає як вербальні, так і невербальні компоненти, тому можна його назвати вербально-предметно-акціональною тріадою.

Усі тексти замовлянь побудовані згідно з принципами магічного мислення (аналогія, приналежність, мовне табу), а тому здійснюють подвійну функцію:

а) завдяки символічному характерові партиципують з семантичними площинами "святості", "дієвості" і "рівноваги", тобто виконують свою утилітарну функцію;

б) внаслідок широкого використання поетичних тропів стали своєрідним шедевром і доказом неабиякої творчої уяви наших предків.

Основні висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у розробці таких актуальних для фольклористики тем, як співвідношення обряду та обрядових фольклорних жанрів, міфологічних образів у найбільш архаїчних уснословесних жанрах, вплив принципів магічного мислення на формування їх змісту і структури. Дисертація стане у пригоді дослідникам давньоукраїнської духовної культури, етногенезу і культурної історії слов'ян, а також тим, хто цікавиться проблемами психології народної творчості. Її результати можуть використовуватися у різних галузях гуманітарних наук при описі побуту, культури, історії слов'янських народів, а також у практиці викладання курсів і спецкурсів із фольклористики, етнографії, народознавства та культурної антропології у навчальних закладах.

Аналіз української заклинальної традиції у контексті світових міфологічних наукових досліджень з питань теорії та функцій магії свідчить, що у текстах заговорів та діях, що їх супроводжують, збереглося надзвичайно багато елементів магічного мислення, на якому спирається так звана народна візія світу. Оскільки своєрідність народного світогляду полягає у невеликій формі його вербалізації, закономірно, що у традиційних суспільствах бачення світу виявляється у щоденному житті, зокрема замовляннях, прислів'ях, казках, легендах тощо.

Дослідження української заклинальної традиції довело, що народне бачення світу, закодоване у текстах заговорів та супровідних ритуальних діях, безпосередньо пов'язане з намаганням наділити усі явища певним сенсом, збагнути істину дійсності та віднайти формулу, що має пояснити народження світу, людей та всіх істот. Отож, виявлення взаємозв'язків космосу і природи в контексті з людською системою вартостей, етосом сільського суспільства дозволяє говорити, що українська заклинальна традиція зберегла підвалини народної філософії життя.

Список публікацій за темою дисертації

Соляр О.А. "Украинские народные заговоры: вопрос происхождения и поэтики". - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.07, - фольклористика. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка. Львов, 2005.

Диссертация является первым комплексным исследованием украинских заговоров в контексте сопровождающих их ритуальных действий. В работе проанализированы важнейшие мировые мифологические научные исследования по вопросам теории и функций магии, которые дают возможность рассматривать заклинательный жанр как словестно-акционально-предметную триаду. Особенный акцент сделан на влиянии космогонического мифа на формирование содержания и структуры украинских заговоров. Проанализированы также основные образы, присущие заклинательным фольклорным жанрам, с их символическими значениями и функциональной ролью в текстах. Обращено внимание на коммуникативные функции заговоров в контексте трех основных законов мифологики: аналогии, категории принадлежности и категории мистической партиципации.

В первом разделе диссертации - "Вопросы магического мышления в исследованиях ХІХ и ХХ веков" - сделана попытка представить украинскую заклинательную традицию в контексте мировых мифологических научных исследований по вопросам теории и функций магии. Поскольку наиболее весомый вклад в изучение этих вопросов сделали апологеты европейской культурной антропологии, автор в первом разделе посчитала целесообразным представить обзор основных концепций сторонников эволюционизма, социологической французской школы, функционализма, структурализма, этнопсихологии, философии и культурологии. Отдельное место в работе занял также анализ вклада украинской науки в исследование принципов магического мышления.

Во втором разделе диссертации - "Влияние космогонического мифа на формирование содержания и структуры украинских заговорив" - сделана попытка применения достижений мировой антропологии в изучении народной магии с украинской заклинательной традицией. Ритуалы заговаривания, которые исполняются в контексте народной медицины и в обрядовом цикле, во втором разделе анализировались под углом влияния космогонического мифа на формирование содержания и структуры украинских заговоров.

В третьем разделе диссертационного труда - "Коммуникативные функции основных принципов построения заклинательного обряда и заговоров - логика символических структур" - выявлены все коммуникационные средства, присутствующие в заклинательных действиях в пределах народной медицины, календарно-обрядового и семейно-обрядового циклов.

В связи с этим утверждается, что структура ритуала, в том числе ритуала заговаривания, имеет характер своеобразной вербально-предметно-акциональной триады, но в некоторых случаях ограничивается словесно-акциональной диадой. О народных словесных ритуалах, которым является заговор, можно сказать, что они являются языком-действием, сопровождаемым реквизитами (предметами).

В выводах подведены итоги результатов исследования. Утверждается, что данная диссертация является попыткой нового решения научной проблемы исследования украинских заговоров, проявляющегося в сочетании двух систем: фольклора и ритуала. Основные выводы диссертационной работы могут быть использованы в разных отраслях гуманитарных наук при описании быта, культуры, истории славянских народов, а также в практике преподавания курсов и спецкурсов по фольклориcтике, этнографии, народоведению и культурной антропологии в учебных заведениях.

Ключевые слова: заговор, магическое мышление, космогонический миф, образ, коммуникативные функции, словесно-акционально-предметная триада.

Annotation